Категоріальний апарат сучасної етики і його практичне значення (тема 2)

1. ТЕМА 2

Категоріальний
апарат сучасної
етики
і його практичне
значення

2. Література:

• Андрос Є.І. Бівалентність людського єства та проблема метафізичного зла.//
Грані людського буття: Позитивні та негативні виміри антропо-культурного. – К.:
Науково-виробниче підприємство «Видавництво «Наукова думка» НАН України»,
2010. – С.6-86.
Арендт Х. Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалимі. Пер. з англ. –
А.Котенко. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2013. – 367 с.
Бадью А. Етика. Нарис про розуміння зла / Ален Бадью; пер. з фр. Володимира
Артюха та Андрія Рєпи. – К.: Комубук, 2016. – 192 с.
Бауман З., Донскіс Л. Моральна сліпота. Втрата чутливості у плинній сучасності /
Пер. з англ. О.Буценка. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. – 280 с.
Вовк В.М., Кравець В.М., Симон Ю.С. та ін. Словник основних термінів з
філософських дисциплін. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 120 с.
Мовчан В.С. Етика: Навчальний посібник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання,
2007. – 483 с.
Основи професійної етики та естетичної культури: Навч. пос./ За заг. ред. канд.
філос. наук Г.М. Петрової, канд. мистецтвознавства Т.А. Кумеди. – К.: КНТ,
2012. – 192 с.
Токарчик Р. Юридична етика: [монографія] : пер. з пол. / Роман Токарчик. —
Вид. 3-тє, випр. — К.: Таксон, 2009. — 355 с.
Тофтул М.Г. Етика: підручник / М. Г. Тофтул. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.
Франка, 2010. — 448 с.

3. План лекції

• Добро і зло як вихідні категорії етики.
• Совість, відповідальність і моральний
вибір.
• Морально-професійна деформація:
причини та шляхи попередження

4. Категорії (лат. kategoria) — найбільш загальні поняття етики, що розкривають суттєві сторони морального життя суспільства та

Категорії (лат. kategoria) — найбільш загальні
поняття етики, що розкривають суттєві
сторони морального життя суспільства та
закріплюють загальноцінне в ньому як
необхідну міру людяності.
Категорії етики — складні духовні утворення,
що синтезують знання про реальність
морального життя суспільства та людства, з
одного боку, і бажане та належне в ньому — з
іншого.

5. Добро і зло – це категорії етики і поняття моральної свідомості, що в найбільш загальній формі демонструють розмежування

морального й аморального,
належного і такого, що піддається
осуду, в мотивації діяльності і
вчинках, моральних якостях і
відношеннях людини, соціальних
явищах.

6. Добро – те, що оцінюється позитивно, розглядається як важливе, значуще в житті людини і суспільства, що є умовою життя,

розвитку, гармонії
та досконалості. У сучасній етиці поняття добра
розкривається в кількох взаємопов’язаних аспектах:
- як сукупність позитивних принципів та норм
моралі;
- як моральна якість вчинку; як моральний мотив та
моральна мета вчинку;
- як людські чесноти (відповідальність, чесність,
порядність тощо).
Зло – те, що руйнує, пригнічує, принижує, знищує.
Моральне зло суб’єктивне за природою, це зло, яке
чиниться за безпосередньої участі внутрішнього
світу людини, її свідомості та волі – за власним
вибором.

7. ЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ДОБРА І ЗЛА: - натуралістичний - виходить із природи людини, її задоволення і насолоди (гедонізм),

щастя і нещастя
(евдемонізм), прагнення користі й зиску (утилітаризм),
ділового успіху (прагматизм);
- суб'єктивістський - інтерпретує добро і зло як акт вільного
вибору (екзистенціалізм), вираження мовлення та емоцій
(неопозитивізм);
- метафізичний - пов’язаний з пошуками безумовного
зовнішнього джерела добра і зла, в ролі якого виступає
космос, абстрактна ідея Блага, природа, вічні ідеї, Бог,
апріорний моральний закон, абсолютний дух;
- соціальний - пояснює добро і зло особливостями суспільної
практики, системою конвенцій. Добро і зло виступають як
нормативно-оціночні поняття та явища.

8. Моральний вибір - усвідомлене надання переваги тому чи іншому варіанту поведінки згідно з особистісними чи суспільними

Моральний вибір усвідомлене надання переваги
тому чи іншому варіанту
поведінки згідно з
особистісними чи суспільними
моральними установками.

9.

Аспекти вибору
Вибір системи
моральності і
моральної
позиції.
Вибір вчинку
Вибір мети і
засобів її
досягнення.
Вибір за себе і за
іншого

10.

• Моральний вибір – це акт моральної
діяльності, який полягає у тому, що
людина, виявляючи свою автономію,
самовизначається у відношенні до
системи цінностей і способів їх
реалізації в лінії поведінки або окремих
вчинках.
• Моральний обов’язок – це механізм,
що включає моральну свідомість
особистості безпосередньо до акту
вибору вчинків.

11. Відповідальність - певним корелят категорії обов’язку, і може розглядатись як одна з його складових. Ця категорія відображає

ставлення суспільства чи людини до виконання
суб’єктом морального обов’язку.
Гідність – це категорія етики, що позначає
особливе моральне відношення людини до
самої себе і відношення до неї з боку
суспільства, оточуючих, яке ґрунтується на
визнанні цінності людини як особистості.

12. Честь як категорія етики означає моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, оточуючих, коли

моральна цінність
особистості пов'язується з моральними
заслугами людини, з її конкретним
громадським станом, родом
діяльності й моральними заслугами,
що визнаються за нею (честь офіцера,
честь працівника міліції, честь вченого,
лікаря, підприємця).

13.

• Совість ─ одне з виражень
самосвідомості людини; категорія етики,
що виражає невід’ємний зв’язок моралі і
людської особистості, характеризує
здатність особистості здійснювати
самоконтроль, самостійно формулювати
для себе моральні обов’язки, вимагати
від себе їхнього виконання і робити
самооцінку здійснюваних вчинків.

14.

• Професійна деформація -
негативні зміни у моральнопсихологічних рисах характеру
працівників, їхніх службових і
позаслужбових відносинах у
колективі, які відбуваються під
впливом і внаслідок їх
професійної діяльності.

15. Форми деформації моральної свідомості:

• байдуже, формальне ставлення до людей, відсутність
співпереживання і жалю;
• безпринципність;
• безчесність, корисливість, безсовісність, байдужність
до особистості, об’єкту професійної діяльності;
• свідоме порушення основних принципів професійної
моралі: колективізму, гуманізму, патріотизму, та її
норм (обов’язку, совісті, відповідальності, честі і
гідності);
• низький професійний рівень знань;
• мстиве, злісне, підозріле ставлення до людей;
• неправильне розуміння владних повноважень,
зловживання ними тощо.

16. Суб'єктивні причини професійної і моральної деформації:

• Низький службово-професійний рівень і небажання
удосконалювати професійні якості.
• Розгубленість, психологічна непідготовленість до
роботи, відсутність навичок і умінь контролювати своє
поводження, бажання будь-яким способом зняти
психологічне навантаження.
• Несприятливий морально-психологічний клімат у
колективі, відсутність єдності інтересів особистості і
всього колективу.
• Недостатня розвиненість морально-ділових і вольових
якостей працівників.
• Невміння відокремлювати інтереси справи від
інтересів кар’єри.
• Невміння працівників раціонально організовувати
робочий час, а також знімати фізичні і психологічні
стреси, відволікатися від негативних емоцій у
позаслужбових відносинах і в родині.

17. Об'єктивні причини професійної і моральної деформації:

• Специфічність професійної діяльності, постійні
фізичні і психічні перевантаження, перевтома,
негативні наслідки конфліктних і екстремальних
ситуацій, дефіцит часу.
• Постійний контакт зі злочинним середовищем.
• Недоліки в організації і керуванні діяльністю.
• Негативний вплив колег по роботі.
• Відсутність систематичного і діючого контролю за
діяльністю працівників.
• Неналежне оперативно-технічне оснащення.
• Несприятливі побутові умови і сімейні відносини.
• Помилки в підборі, розміщенні і вихованні кадрів.
• Прорахунки у вихованні працівників.

18.

Фактори, що впливають на професійну
деформацію
Юридичні
Економічні
Організаційні
Інтелектуальні
недосконалість
карнопроцесуального
законодавства;
нечітка
урегульованість
оперативної
роботи;
відсутність
юридичних
гарантій, що
обмежують
працівників
органів від
протизаконних
наказів і вказівок
керівництва.
відсутність
чітких
економічних
стимулів;
зрівнялівка в
оплаті;
можливість
стягнення
побічної
матеріальної й
іншої вигод у
повсякденній
роботі;
недостатнє
технічне
обладнання;
відсутність
матеріальнотехнічної бази.
слабкий підбір
кадрів;
недостатній
контроль з боку
керівництва;
специфічність
роботи ОВС;
погана
організація
внутрішнього
обліку і
контролю;
недостатні
заходи для
підвищення
кваліфікації
працівників;
некомпетентне
втручання
керівництва в
роботу.
низький рівень
професійних знань;
недостатній рівень
політичної, правової
і загальної культури;
недоліки у вихованні
і самовихованні
підлеглих.
Соціальнопсихологічні
брутальність
керівників;
соціальна, групова,
національна
нетерпимість;
зайва
самовпевненість;
надмірне
марнославство і
кар’єризм;
низький
самоконтроль

19. Напрямки профілактичного впливу:

• загальні заходи, спрямовані на
підвищення статусу правоохоронців,
забезпечення їх незалежності від
стороннього впливу та підпорядкування
тільки закону;
• безпосередні заходи, що передбачають
удосконалення професійної підготовки,
організації та управління, покращання
виховної роботи; створення здорового
демократичного моральнопсихологічного клімату в колективах.

20. Практичні рекомендації для начальників підрозділів: У сфері організації професійної діяльності: 1. Підбір особового складу зі

співробітників, що бажають працювати і
люблять роботу.
2. Постановка реальних задач .
3. Формування навичок цілеспрямованої індивідуальної виховної роботи.
4. Прищеплювання співробітникам уміння спілкуватися з людьми,
знаходити загальні інтереси, психологічно на них впливати.
5. Заохочення творчого мислення, нестандартного підходу до справи.
6. Прищеплювання підлеглим уміння піддавати власну роботу самоаналізу і
самоконтролю.
7. Навчання конкретним прийомам психологічного впливу на інших осіб,
психологічна підготовка до конфліктних і стресових ситуацій.
8. Розвиток фізичної сили і витривалості співробітників.

21. У сфері виховної роботи: 1. Формування наукового світогляду, морально-правових переконань, ідейно-політичних і вольових

У сфері виховної роботи:
1. Формування наукового світогляду, моральноправових переконань, ідейно-політичних і вольових
якостей.
2. Виховання почуття критики і самокритики.
3. Виховання сили волі і характеру.
4. Виховання психологічного імунітету проти впливу з
боку злочинного світу, формування моральної стійкості.
5. Надання впливу особистим прикладом у службі й у
побуті.
6. Уміле сполучення в процесі виховного впливу на
підлеглих примусових заходів і переконання.
7. Створення здорового морально-психологічного
клімату в колективі.
8. Цілеспрямований і систематичний вплив на
позаслужбову діяльність підлеглих, турбота про їхнє
дозвілля і побут.

22. У сфері формування морально-психологічного клімату у колективі: 1. Створення умов, що прискорюють адаптацію. 2. Систематичний

збір і оцінка соціально-психологічної
інформації про підлеглих.
3. Удосконалювання взаємин між членами колективу,
керівниками і підлеглими шляхом розвитку товариського
співробітництва і взаємодопомоги.
4. Удосконалювання системи інформування співробітників
про найближчі і перспективні цілі та завдання.
5. Ефективне використання суспільної думки колективу.
6. Гласне і відкрите рішення питань матеріального і.
морального заохочення.
7. Вивчення, закріплення і розвиток позитивних традицій.
8. Підбір, розміщення первинних колективів і груп з
урахуванням індивідуальних особливостей і психологічної
сумісності співробітників.