Йоганн Себастьян Бах

1.

ПІДГОТУВАЛА
ВАЩЕНКО ОЛЬГА

2. ЙОГАНН СЕБАСТЬЯН БАХ

• Німецький композитор, органіст і скрипаль,
представник стилю бароко один із творців
світової музичної класики, вважається одним
із найвидатніших композиторів світу. Його
роботи давали натхнення майже кожному
композитору Європейської традиції, від
Моцарта до Шенбарга. Він узагальнив
досягнення музичного мистецтва перехідного
періоду від бароко до клазицизму, а в
майстерності полівоніїі контрапункту не мав
собі рівних серед сучасників.

3.

• Народився 31 березня 1685 року. Йоганн Себастьян Бах народився в
маленькому містечку Айзенах і був шостою дитиною скрипаля Йоганна
Амвросія Баха. Усі Бахи жили у гірській Тюрінгії. З початку XVI століття в
родині Баха були флейтисти, сурмачі, органісти, скрипалі,
капельмейстери. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в
покоління. Коли Йогану Себастьяну виповнилося п'ять, батько
подарував йому скрипку. Йоганн швидко вивчився на ній грати, і музика
стала невід'ємною частиною його життя. Малий скрипаль, володіючи
дуже гарним голосом, співав в хорі міської школи, але щасливе
дитинство скінчилося рано — коли майбутньому композитору лишень
виповнилося 9 років, померла його мати, а через рік — батько.
Себастьяна та його брата — Йоганна Якоба, узяв до себе їхній старший
брат — Йоганн Христоф, який був органістом у містечку Ордруф.
Себастьян та Якоб вступили у гімназію, й паралельно брат навчав їх грі
на органі та клавірі. Але лише виконавства Себастьяну було мало — він
хотів сам творити музику. Якось йому вдалося отримати із замкненої
шафи нотний зошит, де у брата були записані твори знаменитих у той
час композиторів: Фроберґера, Керлля, Пахельбеля й інших. Ночами
потайки він переписував ці ноти. Коли піврічна робота уже наближалася
до завершення, брат застав його за цим заняттям і відібрав усе, що
було зроблено. Ті безсонні години при місячному світлі надалі згубно
позначаться на зорі Баха.

4. Спадчина баха

Творча спадщина Йоганна Себастьяна Баха надзвичайно велика, охоплює понад 1000
композицій, з них 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня»
ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори та інші.
Нині твори Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke
Verzeichnis — каталог творів Баха). Ця класифікація була запропонована німецьким
музикознавцем В. Шмідером в 1950 році, в її основі лежить тематичний принцип: номери
BWV 1-224 асоціюються з кантатами, BWV 225–249 — з ораторіальними творами, BWV
250–524 — це хорали й духовні піснеспіви, BWV 525–748 — органні твори, BWV 772–
994 — клавірні твори, BWV 995–1000 — твори для лютні, BWV 1001-1040 — камерна
музика, BWV 1041-1071 — оркестрові твори та BWV 1072–1126 — канони і фуги.
Більшість вокальних творів Баха написані на релігійні тексти (наприклад, «Пасіони за
Йоанном», 1723, «Пасіони за Матвієм», 1729, «Меса сі мінор» 1733–1738). Музика їх
пройнята глибоким релігійним почуттям і, разом з тим, філософською заглибленістю. Із
світських вокальних творів композитора особливо виділяють кантати «Феб і Пан»,
«Селянська», «Кавова», безпосередньо пов'язані з тодішнім побутом.
Інструментальна музика Баха написана для органа (прелюдії, токати, фантазії, фуги
тощо), для клавесина («Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво
фуги», 6 партит, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Також він створив сонату
для скрипки соло, сюїти для віолончелі соло, а також музику для оркестру (6
«Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти), концерти для скрипки з оркестром, для
клавесина з оркестром та інші.
Інструментальні твори Баха стали джерелом транскрипцій багатьох композиторів, зокрема
Ференца Ліста, Феруччо Бузоні, Сергія Рахманінова. Фортепіанні транскрипції деяких
органних творів Баха зробили й українські композитори — Левко Ревуцький, Григорій
Беклемішев. Своєрідним творчим експериментом став «Ричеркар» Баха в
пуантилістичному інструментуванні Антона Веберна для октету

5. Органна творчість

Органна музика у Німеччині до часу Баха вже мала давні традиції, що склалися
завдяки попередникам Баха — Пахельбеля, Бему, Букстехуде та іншим
композиторам, кожний з яких по-своєму впливав на нього. З багатьма з них Бах
був знайомий особисто.
Протягом життя Бах був найбільше відомий як першокласний органіст, викладач
та композитор органної музики. Він працював як у традиційних для того часу
«вільних» жанрах, таких як прелюдія, фантазія, токата, пасакалія, так і у більш
строгих формах — хоральної прелюдії та фуги. У своїх творах для органу Бах
вміло поєднував риси різних музичних стилів, з якими він знайомився протягом
життя. На композитора вплинула як музика північнонімецьких композиторів
(Георг Бем, з яким Бах зустрівся у Люнебурзі, і Дітріх Букстегуде у Любеку), так і
музика південних композиторів: Бах переписував собі твори багатьох
французьких та італійських композиторів, щоб зрозуміти їх музичну мову;
пізніше він навіть переклав кілька скрипкових концертів Вівальді для органу.
Протягом найбільш плідного для органної музики періоду (1708–1714) Йоганн
Себастьян не лише написав багато пар прелюдій і фуг та токат і фуг, але й
вигадав незакінчену Органну книжечку — збірку з 46 коротких хоральних
прелюдій, у якій демонструвалися різні техніки та підходи до створення творів
на хоральні теми. Після від'їзду з Веймара Бах став менше писати для органа;
тим не менш, після Веймара були написані багато відомих творів (6 тріо-сонат,
збірник «Clavier-Übung» і 18 Лейпцизька хоралів). Все життя Бах не лише
складав музику для органу, але й займався консультуванням при будівництві
інструментів, перевіркою та налаштуванням нових органів.

6. Інша клавірна творчість

Інша клавірна творчість
Бах також написав ряд творів для клавесина, багато з яких можна було
виконувати і на клавікорді. Багато з цих творінь є енциклопедичними
збірниками, що демонструють різні прийоми та методи створення поліфонічних
творів. Більшість клавірних творів Баха, виданих за його життя, містилися у
збірках під назвою «Clavier-Übung» («клавірні вправи»).
«Добре темперований клавір» у двох томах, написаних у 1722 та 1744 роках, —
збірник, у кожному томі якого міститься по 24 прелюдії та фуги, по одній на
кожну уживану тональність. Цей цикл мав дуже важливе значення у зв'язку з
переходом на системи настроювання інструментів, що дозволяють однаково
легко виконувати музику у будь-якій тональності — перш за все, до сучасного
рівномірно темперованого строю.
15 двоголосих і 15 триголосих інвенцій — невеликі твори, розташовані у порядку
збільшення кількості знаків у тональності. Призначалися (і використовуються
досі) для навчання грі на клавішних інструментах.
Три збірки сюїт: Англійські сюїти, Французькі сюїти та Партита для клавіру.
Кожний цикл містив по 6 сюїт, побудованих за стандартною схемою (алеманда,
куранта, сарабанда, жига та необов'язкова частина між останніми двома). В
англійських сюїтах алеманді передує прелюдія, а між сарабандою та жигою
присутня рівно одна частина; у французьких сюїтах кількість необов'язкових
частин збільшується, а прелюдії відсутні. У Партитах стандартна схема
розширюється: крім вишуканих вступних частин, присутні додаткові, причому не
лише між сарабандою та жигою.
Гольдберг-варіації (близько 1741) — мелодія з 30 варіаціями. Цикл має
достатньо складну та незвичайну будову. Варіації будуються скоріше на
тональному плані теми, ніж на самій мелодії.
Різноманітні п'єси на зразок «Увертюри у французькому стилі», BWV 831,
«хроматична фантазії та фуги», BWV 903, або «Італійського концерту», BWV
971.

7.

• Наприкінці 1740-х років здоров'я Баха погіршилося, особливо
турбувала різка втрата зору. Дві невдалі операції з видалення
катаракти спричинили повну сліпоту, але й тоді він продовжував
творити, диктуючи ноти для запису.
• За десять днів до смерті Бах, начебто, прозрів, проте за кілька
годин з ним стався удар. Незважаючи на старання лікарів, Бах
відійшов 28 липня 1750 року. Можливою причиною смерті
композитора називають ускладнення після операції.
• Урочисте поховання Йоганна Себастьяна Баха викликало
величезний наплив народу з різних куточків німецьких земель.
Композитора поховали поблизу церкви св. Томи (Thomaskirche),
у якій він прослужив 27 років. Однак територією цвинтаря згодом
проклали дорогу і могила загубилася. Лише в 1894 залишки його
тіла випадково знайшли під час будівельних робіт, тоді й
відбулося перепоховання.