Similar presentations:
Банки у функціонуванні ринку капіталів
1.
2.
Ба́нк (від італ. banco — лавка або стіл) — кредитнофінансова установа, яка здійснює грошові розрахунки,акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та
здійснює інші послуги за фінансовими операціями. Витоки
банківської справи сягають античності.
3.
Банки❖ Кожний елемент банківської системи відіграє важливу
роль у життєзабезпеченні ринкової системи. Основне
призначення банків — посередництво в переміщенні
грошових засобів від кредиторів до позичальників і від
продавців до покупців грошових ресурсів.
❖ Центральні чи головні банки кожної країни наділені
правом випускати в обіг гроші (проводити їхню емісію).
❖ В Україні таким є Національний банк.
4.
5.
6.
Банківська система більшості країн єдворівневою:
•Центральний банк («банк банків») розташований на
другому щаблі банківської системи та здійснює емісійну та
грошово-кредитну політику в державі, організує
міжбанківські
розрахунки,
координує
діяльність
банківської системи в цілому.
В Україні ці функції виконує Національний банк України.
•Комерційні банки розташовані на першому щаблі
банківської системи та безпосередньо здійснюють
обслуговування фізичних та юридичних осіб з метою
одержання прибутку.
7.
Бáнківські ресýрси (пасиви) — сукупність коштів, щоперебувають у розпорядженні банку й використовуються
ним для здійснення кредитних та інших активних
операцій.
Бáнківські оперáції — операції, які забезпечують
функціонування й прибутковість банків.
Розрізняють пасивні (наприклад, залучення депозитів)
та активні (наприклад, надання кредитів). У комерційних
банках, насамперед, мають на меті одержання прибутку, та
супроводжуються необхідними записами на банківських
рахунках та в бухгалтерських документах.
Акт́ивні оперáції бáнків — банківські операції, за
допомогою яких банки розміщують наявні в них грошові
ресурси (видача позик, купівля цінних паперів тощо).
8.
У ринковій економіці функціонують різні видибанків, які класифікуються за певними ознаками:
1. За формою власності:
державні банки;
акціонерні банки;
кооперативні банки.
2. За масштабами операцій:
роздрібні — акумулюють невеликі за обсягом кошт
численних
клієнтів.
Потрібна
розвинена
інфраструктура;
оптові — обслуговують невелику кількість великих
клієнтів, а необхідні ресурси залучають на
фінансовому ринку.
9.
3. За територіальним охопленням:міжнародні;
регіональні;
банки, що діють у національному масштабі (колишні
спеціалізовані банки).
4. За колом виконуваних операцій:
спеціалізовані;
ощадні банки
розрахункові — банки, з якими депозитарій уклав договір
про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів
інвестиційні
іпотечні
тимчасові ощадні банки
універсальні.
10.
Банківська система України маєдворівневу структуру
Перший рівень — Національний банк України, який
здійснює емісію гривні, підтримує її купівельну
спроможність, організує грошовий обіг у країні, забезпечує
нагляд за діяльністю фінансово-кредитних установ, надає
кредити комерційним банкам під облікову ставку, випускає
й погашає державні цінні папери, контролює валютні
відносини тощо.
Другий рівень банківської системи — розгалужена система
комерційних банків, які функціонують на підставі ліцензій
НБУ.
11.
12.
Формула визначення власного капіталу банку така:К= ОК+ДК, де
К - власний капітал банку;
ОК - основний капітал банку;
ДК- додатковий капітал банку.
Згідно з методом балансової вартості усі активи та
зобов’язання банку оцінюються в балансі за цією вартістю,
яку вони мали на момент придбання або випуску.
13.
Серед важливих завдань реформування банківськоїсистеми України уряд вбачає:
• зменшення питомої ваги готівки в грошовій масі за рахунок
поширення безготівкових розрахунків населення;
• розвиток систем довгострокового інвестиційного кредитування;
• стимулювання розвитку іпотечного кредитування;
• удосконалення інструментів страхування валютних ризиків та
валютного контролю;
• регулярне звітування та публічне роз’яснення НБУ рішень у
сфері монетарної та валютної політики;
• створення інформаційної бази для здійснення моніторингу та
звітування про обсяг, строк та напрямок валютних операцій, що
проводяться
суб’єктами
валютно-фінансових
відносин,
насамперед фінансовими посередниками;
• удосконалення державного регулювання діяльності бюро
кредитних історій