Система інтелектуальної власності

1.

СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
План
Поняття права інтелектуальної власності.
Співвідношення права інтелектуальної власності і права власності.
Об’єкти
і
суб’єкти
права
інтелектуальної
власності.
Особисті немайнові і майнові права інтелектуальної власності.
3. Національна та міжнародна законодавча база інтелектуальної власності.
4. Структура національної системи охорони інтелектуальної власності.
1.
2.

2.

ЛІТЕРАТУРА
1.
2.
3.
4.
5.
Жаров В.О. Право інтелектуальної власності в системі права України.
Навчальний посібник. – Київ: Інститут інтелектуальної власності і
права, 2006.
Кірін Р.С. Інтелектуальна власність. – Дніпропетровськ: Національний
гірничий університет, 2012.
Цивільний кодекс України.
Закон України «Про авторське права і суміжні права».
Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

3.

1. ПОНЯТТЯ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ
Під поняттям «право інтелектуальної власності» розуміється сукупність
норм права, що регулюють суспільні відносини, пов’язані із створенням
об’єктів права інтелектуальної власності, набуттям прав на них, їх
використанням і захистом.
Поняття права інтелектуальної власності – це загальний термін для
певних результатів інтелектуальної, творчої діяльності людини і
комерційних позначень, які є інтелектуальною цінністю нематеріальної
природи і на які можна набути права різного рівня, подібні до права
власності.

4.

Співвідношення права інтелектуальної власності і
права власності
Результати інтелектуальної діяльності людини і комерційні позначення
об’єднує те, що вони є інтелектуальними компонентами споживчої якості
товару, які викликають інтерес на ринку.
Співвідношення права інтелектуальної власності і права власності взагалі
є співвідношенням особливого та загального. Право інтелектуальної
власності розглядається як окремий випадок права власності.
Наприклад.
У наручному годиннику:
технічна сторона інтелектуальної якості ґрунтується на винаході,
декоративна сторона інтелектуальної якості (зовнішній вигляд
годинника) ґрунтується на промисловому зразку.
маркетингова сторона інтелектуальної якості це комерційне
позначення годинника у вигляді торговельної марки, є ознакою, що
виділяє цей годинник серед інших.

5.

2. Об’єкти права інтелектуальної власності.
Об’єктом права інтелектуальної власності може бути тільки той творчий
результат, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Всі об’єкти поділено на три групи:
1. Об’єкти авторського права та суміжних прав.
2. Об’єкти промислової власності.
3. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності.

6.

1. До об’єктів авторського права належать:
1.1. Літературні твори.
1.2. Художні твори.
1.3. Комп’ютерні програми.
1.4. Бази даних.
До об’єктів суміжних прав належать:
1.5. Виконання творів.
1.6. Фонограми і відеограми творів.
1.7. Передачі (програми) організацій мовлення.
Фонограма – це звукозапис на відповідному носії. Відеограма – це
відеозапис на відповідному носії. Передача організації мовлення – це
творчий продукт, створений організацією ефірного або кабельного
мовлення чи на її замовлення іншою організацією.

7.

2. Об’єкти промислової власності поділяються на
дві групи:
2.1. Об’єкти патентного права.
2.2. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
До об’єктів патентного права належать ті об’єкти, які захищаються
патентами, а саме:
2.1.1. Винаходи.
2.1.2. Корисні моделі.
2.1.3. Промислові зразки.
До засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і
послуг належать:
2.1.4. Торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
2.1.5. Географічні зазначення.
2.1.6. Фірмові найменування.

8.

Надамо деякі визначення об’єктів промислової власності.
Винахід – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій
сфері технології, що відповідає умовам патентоздатності.
Об’єктом винаходу може бути:
1) продукт (пристрій. речовина, штам мікроорганізму, культура клітин
рослини і тварини тощо);
2) спосіб;
3) застосування раніше відомого продукту чи способу за новим
призначенням.

9.

Надамо деякі визначення об’єктів промислової
власності.
Корисна модель – це нове і промислово придатне конструктивне
виконання пристрою.
Корисні моделі відрізняються від винаходів двома аспектами:
а) для корисної моделі не вимагається винахідницький рівень;
б) максимальний строк охорони, передбачений законодавством, менший
за строк охорони винаходів.
Промисловий зразок – це нове конструктивне рішення виробу, що
визначає його зовнішній вигляд та придатне для відтворення
промисловим способом. Промисловий зразок – це результат творчої
діяльності людини у галузі художнього конструювання.

10.

До засобів індивідуалізації учасників цивільного
обороту, товарів і послуг належать:
Торговельна марка (товарний знак) – це позначення, придатні для відрізнення
товарів або послуг, що виробляються однією особою від товарів або послуг, що
виробляються іншими особами.
Такими позначеннями можуть бути слова, літери, цифри, фігури, комбінації
кольорів тощо.
Географічне зазначення (зазначення походження товару) – це назва
географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить з цього
географічного місця та має певні якості та репутацію.
Комерційне (фірмове) найменування – це назва або ім’я, під якими
підприємець виступає в цивільному обороті, що дає можливість відрізнити одну
особу серед інших. Комерційне найменування може бути частиною торговельної
марки.

11.

До нетрадиційних
власності належать:
об’єктів
інтелектуальної
сорт рослин,
порода тварин,
компонування (топографія) інтегральної мікросхеми,
інтегральна мікросхема,
комерційна таємниця,
конфіденційні знання (ноу-хау),
наукове відкриття,
раціоналізаторська пропозиція.

12.

Суб’єкти права інтелектуальної власності.
Суб’єктами права інтелектуальної власності є автор (творець) об’єкта
права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать ці права.
Суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути фізичні та
юридичні особи.
Розрізняють первинних та вторинних суб’єктів права інтелектуальної
власності.
До первинних належать автори (творці), що набули право
інтелектуальної власності в результаті державної реєстрації прав на
об’єкт права інтелектуальної власності.
До вторинних належать суб’єкти, які набувають майнові і, можливо,
частину немайнових прав за законом або договором і, при цьому, самі
нічого не створюють.

13.

За специфікою об’єктів права інтелектуальної
власності виділяють таких суб’єктів права інтелектуальної
власності:
суб’єкти авторського права,
суб’єкти суміжних прав,
суб’єкти права на наукові відкриття,
суб’єкти права на сорти рослин та породи тварин,
суб’єкти права на промисловий зразок тощо.
За типами діяльності у сфері інтелектуальної власності виділяють
таких суб’єктів права інтелектуальної власності:
автори,
виконавці,
виробники фонограм,
виробники відеограм тощо.

14.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створено твір.
Розрізняють два види співавторства:
1) нероздільне співавторство, коли неможливо виділити частку
кожного співавтора (воно властиве переважно науково-технічній
діяльності);
2) роздільне співавторство, коли можливо визначити частку кожного
співавтора.

15.

Суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути не тільки
автори, а й інші особи, зокрема, роботодавці.
Згідно з Цивільним кодексом України, права інтелектуальної власності на
об’єкти, створені у зв’язку з виконанням трудового договору або на
замовлення, розподіляються між автором і роботодавцем таким чином:
особисті немайнові права належать творцеві цього об’єкта;
майнові права належать творцеві цього об’єкту й роботодавцю спільно,
якщо інше не встановлено договором між ними.
Останнє положення дещо суперечить спеціальним законам, у яких
сказано, що майнові права на службовий об’єкт права інтелектуальної
власності належать роботодавцеві творця цього об’єкта.

16.

Право інтелектуальної власності має двоїсту природу.
З одного боку, автору твору належить право на його використання. Дане
право належить до майнових і за низкою ознак збігається з правом
власності взагалі.
З другого боку, автор є власником немайнових прав інтелектуальної
власності (право на авторство та авторське ім’я), які не можуть
відчужуватися від їх власника.
Наприклад, Морзе назавжди залишається автором телеграфної азбуки, а
Шевченко – «Кобзаря».

17.

3. Національна та міжнародна законодавча база
інтелектуальної власності
Система інтелектуальної власності являє собою сукупність
взаємопов’язаних таких її складових:
1) законодавчі акти України з питань інтелектуальної власності;
2) міжнародні договори з питань інтелектуальної власності;
3) об’єкти інтелектуальної власності;
4) суб’єкти інтелектуальної власності;
5) державна система управління інтелектуальною власністю.
Таким чином, національна законодавча база інтелектуальної власності є
складовою системи інтелектуальної власності. Розглянемо її
детальніше.

18.

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності на території України
регулюються окремими положеннями (та нормами) таких правових
документів:
Конституції України (статті 41, 54);
Цивільного кодексу України (книга четверта «Право інтелектуальної
власності»);
Кримінального кодексу України;
Митного кодексу України;
Кодексу України про адміністративні порушення.

19.

До складу національної законодавчої бази
інтелектуальної власності належать також 10
спеціальних законів:
Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;
Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»;
Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;
Закон України «Про охорону прав на зазначення походження
товарів»;
6. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних
мікросхем»;
7. Закон України «Про авторське право та суміжні права»;
8. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
9. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних
творів і фонограм»;
10. Закон України «Про особливості державного регулювання
діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаних з виробництвом,
експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».
1.
2.
3.
4.
5.

20.

До національної законодавчої бази інтелектуальної
власності входять також такі правові документи:
1.
2.
3.
підзаконні акти загального характеру, що видані Кабінетом Міністрів
України і центральними органами державної виконавчої влади;
відомчі нормативні акти;
локальні нормативні акти.
Наприклад, Державним патентним відомством України розроблено і
прийнято близько ста підзаконних актів, що регулюють відносини у
сфері набуття прав на об’єкти промислової власності.

21.

Міжнародну законодавчу базу інтелектуальної власності складають
міжнародні договори й угоди.
Статтею 5 Закону України «Про авторське право та суміжні права»
закріплено перевагу міжнародних договорів над внутрішнім
законодавством.
Україна є учасницею таких міжнародних договорів й угод, що діють під
адмініструванням Всесвітньої організації інтелектуальної власності
(ВОІВ):
1. Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів;
2. Всесвітня конвенція про авторське право;
3. Конвенція з охорони інтересів виробників фонограм і організацій
мовлення;
4. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
виконання і фонограми;

22.

Україна є учасницею таких міжнародних договорів й угод, що діють під
адмініструванням Всесвітньої організації інтелектуальної власності
(ВОІВ): продовження
5. Угода про співробітництво у сфері авторського права і суміжних прав країн
СНД (підписана 24 вересня 1993р.);
6. Локарнська угода про Міжнародну класифікацію промислових зразків;
7. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію;
8. Віденська угода про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів
знаків;
9. Сінгапурський договір про право товарних знаків.
Ці угоди створюють правову базу для охорони прав українських авторів
за кордоном і закордонних авторів на території України.
З діючих міжнародних угод щодо інтелектуальної власності Україна не
є учасницею Мадридської угоди про санкції за неправдиві та неправильні
позначення походження товарів, Лісабонської угоди та Брюссельської
конвенції.

23.

4. СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
В Україні сформовано розгалужену структуру органів, які
забезпечують державне управління інтелектуальною власністю.
На законодавчому рівні Верховна Рада України має в своєму складі
Комітет з питань науки і освіти, при якому створено підкомітет з питань
інтелектуальної власності.
На судовому рівні в судах загальної юрисдикції та в спеціалізованих
судах запроваджено спеціалізацію суддів у сфері інтелектуальної
власності. Сформована Судова палата Вищого господарського суду
України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом
права на об’єкти інтелектуальної власності. Створені відповідні колегії у
складі місцевих та апеляційних господарських судів.

24.

В
Україні
сформовано
розгалужену
структуру
органів,
які
забезпечують державне управління інтелектуальною власністю.
На
виконавчому
державного
рівні
управління
безпосереднє
керівництво
системою
інтелектуальною
власністю
здійснює
Міністерство освіти і науки України.
За дорученням Міністерства освіти і науки України, конкретні функції
у цій сфері виконує Державна служба інтелектуальної власності.

25.

До сфери управління Державної служби інтелектуальної власності
належать:
1.
Український інститут промислової власності;
2.
Українське
агентство
з
авторських
і
суміжних
прав
(ДПУААСП);
3.
Інститут інтелектуальної власності Одеської національної
юридичної академії в м. Києві;
4.
Державне підприємство «Інтелзахист»;
5.
Підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної
власності.

26.

Розглянемо детальніше деякі функції цих установ.
1) Український інститут промислової власності («Укрпатент») є
основною організацією, яка здійснює правову охорону промислової
власності. «Укрпатент» виконує прийом та експертизу заявок на об’єкти
промислової власності, а охоронний документ (патент або свідоцтво) видає
Державна служба інтелектуальної власності.
«Укрпатент» має філію – Український центр інноватики та патентноінформаційних послуг. У складі цього Центру функціонує Фонд
патентної документації громадського користування.
2) Українське агентство з авторських і суміжних прав проводить
діяльність за такими основними напрямами:
- облік авторів та їх творів;
- збір авторської винагороди та її розподіл;
- міжнародна співпраця;
- юридична діяльність.
Кожний з цих напрямків веде відповідний підрозділ.

27.

3) Інститут інтелектуальної власності Одеської національної
юридичної академії в м. Києві виконує функції підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері
інтелектуальної власності.
4) Державне підприємство «Інтелзахист» створено з метою
удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування
примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм і баз даних, а
також посилення захисту суміжних прав.
5) Державні інспектори з питань інтелектуальної власності – це
повноважені представники Державної служби інтелектуальної власності,
діяльність яких регламентується «Положенням про державного
інспектора з питань інтелектуальної власності» від 17 травня 2002р.

28.

З Державною службою інтелектуальної власності активно співпрацюють
такі громадські організації:
- Всеукраїнська асоціація з патентних повірених;
- Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності;
- Товариство винахідників і раціоналізаторів України;
- Всеукраїнська асоціація власників товарних знаків України.
З Державною службою інтелектуальної власності співпрацюють також
творчі спілки: Національна спілка письменників України, Національна
спілка композиторів України, Національна спілка художників України
тощо.