Валер’ян Підмогильний

1.

Любов до життя запалила його,
і він носив скрізь з собою світло.
Він забув, що то є темрява,
бо й ночі освітлював блиском своєї душі.
Валер’ян Підмогильний.
Автор інтелектуально-психологічної
прози, перекладач

2.

«Ми надто багато думаємо
і мало живемо».
Підмогильний - один із фундаторів, засновників
напрямку екзистенціалізму в світовій літературі .
Він фактично був попередником таких нобелівських
лауреатів, як Альбер Камю і Жан-Поль Сартр.

3.

«Життя хоче бути. І однаково як – чи сонцем
світити, чи зорею линути в просторі, чи квіткою
пахнути, чи людиною сміятись, чи каменем
падати в безодню. Життя хоче бути! В безлічі змін
воно розгортає своє пишне гілля. В коханні і
смерті, в землетрусах і велетенських
протуберанцях, у кометах, в зоряному дощеві, в
заколотах і крові воно святкує саме себе – і нема
де сховатись. Життя пронизало всесвіт своїми
стрілами, воно п’є вічність пожадливими устами,
– і притулку немає. Життя хоче бути!».
В Підмогильний « Військовий літун»
Звідки ж витоки такого
сприйняття всесвіту?

4.

Дитинство
Його називають «чаплівським генієм», «генієм з країни чапель».
Народився Валер’ян Підмогильний 2 лютого 1901 р. у
с. Чаплі Павлоградського повіту (на Дніпропетровщині) у родині
управителя поміщицького маєтку. Односельчани згадують
переважно про матір письменника, Мокрину, що була
малоосвіченою селянкою і весь час працювала біля землі. Проте
саме батько докладав чимало зусиль, щоби діти здобули найкращу
освіту та «йшли до науки». Запрошував вчителя французької мови,
який викладав у самого графа.

5.

Навчання
1910 р. після початкової Церковнопарафіяльної школи
хлопець навчається в Катеринославському реальному
училищі, яке закінчує на «відмінно».
“Валер’ян був надзвичайно здібним хлопцем. Було,
послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А
натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і
просиджує над ними цілу ніч. Був тихий,
сором’язливий. Любив ходити на сінокіс, на рибалку
до Дніпра. І вже тоді пише вірші та оповідання…”

6.

1918 р. вступає на математичний факультет Катеринославського
університету (згодом навчається на правничому), але вищої освіти
так і не отримав.
1919 р., залишивши навчання через матеріальну скруту, працює
вчителем.
Пише оповідання “Пророк”, “Добрий Бог”, “Гайдамака”,
“Старець”, “Баня”, які друкує у катеринославському збірнику.

7.

8.

Кохання
Донька місцевого священника, актриса
Катерина Червінська, стане його другом
упродовж тих тринадцяти років, які їм
відпущено бути разом, подарує сина, як дві
краплі води схожого на тата.
Через хворе серце Роман проживе
всього 21 рік.

9.

Друзі по перу
Благодатним було
спілкування з друзями по перу
– членами літературного
“Аспису” (Асоціації
письменників).
1924 р. – організація
трансформувалась в «Ланку»,
пізніше стала називатися
«Марс».
До складу входили такі
талановиті письменники, як
Є. Плужник, Г. Косинка,
Б. Антоненко-Давидович,
Т. Осьмачка, М. Галич.

10.

Творчий дебют
Писати почав ще в середній
школі, вміщаючи свої детективні
оповідання в шкільному журналі ,
підписуючись псевдонімом Лорд
Лістер
1920 р. виходить перша збірка оповідань «Твори, том І»,
до якої увійшли 9 творів. Тобто письменник розраховував,
очевидно, на багатотомник. Він його не дочекався. І ми його
не дочекалися.
«Ота тоненька книжечка, – пише В. Шевчук, – у сірій обкладинці й
друкована на поганому папері може по праву вважатися однією з
найцікавіших книжок… Тут наявна свіжість письма, небуденність
ситуацій, а слово дихає енергією і своєрідним «ароматом» – дебют,
кажемо, був багатообіцяючий».

11.

«Ми подібні до карликів, які сіли на
плечі гігантів. Ми бачимо більше і
далі, ніж вони не тому, що маємо
кращий зір, і не тому, що вищі за них,
а тому, що вони підняли нас і
збільшили наш зріст своєю величчю»
Ван Гог «Соняхи»
Егох Шілє «Соняхи»
( Ніцше)
Егох Шілє показує, що його рука буде так само впізнавана, як і рука Ван
Гога. Це дух епохи. Традиція важлива, але змінюється залежно від того,
що до неї додає сучасність.
Підмогильний входить в літературу як класик. Це амбіції
чи іронія? Йому ж лише 19 років. Це, шановні, впевненість у
собі. Він модерніст, який не боїться вступати у полеміку з
класиками, зокрема з Коцюбинським. Для чого? Щоб
довести, що нові письменники теж здатні на щось.
На зміну імпресіонізму Коцюбинського Підмогильний
творить експресіонізм, який далеко не слабший. Відважитися
на таке може людина, яка відчуває силу.

12.

Натхненному
успіхом
підтяли крила

13.

Шукаючи порятунку,
потрапили у пастку
1932 р. – письменник разом із родиною
переїздить до Харкова. Оселяється у
письменницькому будинку “Слово”, який у
1930-х роках отримав прізвисько
«Крематорій», а потім «ДПЗ» — «Дом
предварительного заключения». Згідно сухої
статистики у «Слові» репресували мешканців
40 квартир із 66. Розстріляли 33 особи.

14.

Спогади співмешканців будинку
Володимир Куліш, син драматурга Миколи Куліша
згадує: «Він був малого зросту, в окулярах із сильними
склами, що їх вживають дуже недобачаючі люди, трохи
нахилений, скромний, із милою усмішкою, тихий і
непомітний серед вічної метушні Будинку. Така ж
маленька жіночка, такий же мініатюрний синок Ромко і
старенька мама пана Валеріяна".
« Перед очима постать Валер'яна – стрункий, у рухах
стриманий, враження справляв дуже серйозної, неговіркої
людини. Але коли теми розмов були близькі його серцю,
раптом у його очах з'являлися лукаві іскринки і він радо
підтримував бесіду, виявляючи енциклопедичні знання", –
згадує Тамара Мороз-Стрілець, дружина новеліста
Григорія Косинки.

15.

1933 р. – у “Літературній газеті”
Підмогильний друкує оповідання “З життя
будинку”, де звучить трагічне передчуття:
« …Класовий ворог, це в нас на
кожному заводі й у кожній установі ніби
штатна посада, яку хтось та повинен
займати…».

16.

Арешт
Восьмого грудня 34-го року він
сидить у будинку творчості під
Харковом, це день народження
його дружини – Катерини. Він
намагається дописати твір, бо
розуміє, що не сьогодні-завтра
його заарештують , адже 5-го
числа заарештували Євгена
Плужника – його найбільшого
приятеля й однодумця.
Радянська влада вважала
друзів - літераторів такими
небезпечними, що
запроторила їх аж на Соловки
– у табір особливого
призначення.

17.

Плужника заперли на Анзер – окремий острів від
Соловків. На ньому відбували покарання смертники,
зокрема, жінки - людоїдки, заарештовані у 33-му році
Пімогильний же сидів десь в ізоляції, і його ніхто не
бачив.

18.

Спираючись на архіви та розкопки,
дослідники вважають, що в урочищі Сандармох
НКВД знищило загалом до 9,5 тисяч людей 58
національностей та етнічних груп,
представників десяти релігійних конфесій.
Сталін готувався до війни із Заходом. І ті
території, які могли стати фронтовими або
прифронтовими, мали бути очищені від «різних
неблагонадійних елементів».

19.

За крок до засвітів
«Я часточка, що випала з загального руху,
діставши тим самим змогу побачити збоку
весь процес. І за те, що я збагнув життя,
воно засудило мене на самотність».
В. Підмогильний ще сподівається, що все складеться добре.
«Пізніше я буду просити про зміну умов відбуття покарання
(я дуже хочу працювати)…» – повідомляв у листі до
дружини 6 липня 1935 року.
І згодом: «Що мені треба? Надішли паперу, копірки, кілька
хороших чорнильних олівців…».
Народжуються задуми. З’являються перші твори, написані
там. З’являються, щоб назавжди залишитись
непрочитаними – ніким і ніколи.

20.

Смерть
письменника
3 листопада 1937 р. - Валер’яна
Петровича Підмогильного розстріляно
на Соловках під Сандормохом .
Замовляючи пам'ятник на могилу
синові, Катерина Іванівна
попросила зробити спільний
барельєф із батьком, чиєї могили
ніхто не знав.

21.

Творчий доробок
Оповідання
1917 - «Важке питання»
1918 - «Добрий Бог», «Гайдамака»
1919 - «Ваня», «Старець», «Пророк», «Смерть», «П'ятдесят верстов»,
«За день», «Комуніст», «Повстанці», «На іменинах», «Дід Яким», «На селі».
1920 -
«В епідемічному бараці» , «Собака».
1922 -
«Проблема хліба» , «Іван Босий»
1923 - «Син», «Військовий літун», «Історія пані Ївги».
1924 - «Сонце сходить».
1925 - «Третя революція».
1933 - «З життя будинку».
Повісті
«Остап Шаптала» (1921), «Повість без назви» (1933—1934)
Романи
«Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930).

22.

23.

Геній в епоху
«гвинтиків»
Валер'ян Підмогильний - феномен в українській літературі першої
половини ХХ століття: майстер психологічної прози, митецьфілософ, перекладач з французької творів Франса ( 25 томів), Доде,
Вольтера, Бальзака ( 15 томів), Дідро, Мопассана( 10 томів), Меріме,
Гельвеція, Мальро.
Обізнаний, як ніхто з українських письменників 20–30-х років, на
філософії Спінози, Кіркегора, Шопенгауера, Канта, Ніцше, Фройда,
він ніяк не вписувався в канони соцреалізму і був небезпечним для
тоталітарної системи, адже на роль бездумного гвинтика не підходив,
а тому підлягав знищенню.

24.

Він максимально випередив час за своїм
світоглядом, передбаченням, сміливістю вчинків
Рефлексія
- Чи могла доля письменника-інтелектуала Валер'яна
Підмогильного скластися менш трагічно? Якщо так,
то за яких умов?
- Які риси характеру В.Підмогильного ви хотіли б
виплекати в своєму характері?

25.

Висновок
Невідомо, як далі розвивалася б творчість В. Підмогильного,
але можна впевнено сказати, що з її штучним і жорстоким
вигубленням зломилася одна з найоригінальніших гілок української
літератури 20-30-х рр.— інтелектуальна проза європейської якості,
оте глибоко психологiчне письмо, якому були пiдвладнi найтоншi
порухи людської душi.
Кати та суддi, виносячи письменнику страшний вирок,
помилилися, думаючи, що мостять йому дорогу в небуття: iз
сталiнського мороку й брежнєвського фарисейства чесне i щире
слово Валер’яна Пiдмогильного повернулося вже назавжди.