Легенда про Ведмедя

1. Легенда про Ведмедя

2. Звали його, кажуть, Весел. Бой справді був неабиякий витівник. А ще вмів руками ловити рибу, заворожуючи її. І завзято бортничав, через що йог

Звали його, кажуть, Весел. Бой справді був неабиякий витівник. А ще вмів
руками ловити рибу, заворожуючи її. І завзято бортничав, через що його
прозвали Медвяником.

3. Ще мав таку звичку: лякати під вечір пізнього подорожнього. Одного разу, коли сонце вже сховалось за борами, помітив Медвяник, що в сутіні до

перевозу наближається якийсь чоловік.
“От я йому покажу, як пізно ходити!..” Накинув на себе Весел вивернутий кожух, зачаївся в кущах
за вербою. Тільки-но порівнявся з ним подорожній, як Весел вискочив з-за верби і, здіймаючи
догори руки з волохатими рукавами, погрозливо заревів

4. А подорожній зовсім не злякався (бо то був Сварог, що ходив од села до села й навчав людей ковалювати), лише спокійно проказав: - Ось так, чоло

А подорожній зовсім не злякався (бо то був Сварог, що ходив од села до села й
навчав людей ковалювати), лише спокійно проказав:
- Ось так, чоловіче добрий, ревтимеш увесь вік свій та людей лякатимеш.
І тої ж миті приріс кожух до тіла Весела, і став перевізник-витівник могутнім
незграбним волохатим звіром, що любить мед і рибу та вміє з людьми ладити, бо ж
їхнього роду він.
І назвали роси цього звіра ведмедем.
Відтоді й пішли ведмеді на землі.