Значення та теоретичні засади фінансового аналізу

1.

План
1.1 Поняття та значення фінансового
аналізу в умовах ринкової економіки
1.2 Об’єкти та суб’єкти фінансового
аналізу
1.3 Прийоми фінансового аналізу
1.4 Моделі, методи та показники
фінансового аналізу

2.

Фінансовий аналіз як складова частина загального
аналізу діяльності базується на науково обгрунтованих методах і принципах. Насамперед це
є процес дослідження фінансової,
виробничо господарської та інвестиційної діяльності, які
безпосередньо впливають на фінансовий стан
підприємства, це пошук резервів ефективності,
засіб накопичення інформації.

3.

Структурно фінансовий аналіз умовно можна
розділити на три частини:
1) розрахунок оптимальної потреби в фінансових
ресурсах;
2) забезпечення оптимальності розподілу
фінансових ресурсів;
3) пошук резервів, джерел додаткового залучення
фінансових ресурсів.

4.

Фінансовий аналіз поділяють (класифікують) на:
1) зовнішній і внутрішній ;
2) повний і тематичний ;
3) загальний, по окремих фінансових операціях, та
по окремих структурних підрозділах;
4) попередній, поточний (оперативний).

5.

Фінансовий стан суб’єкта підприємницької
діяльності значною мірою залежить від організації
управлінського аналізу.

6.

Фінансовий аналіз - це процес дослідження
фінансового стану суб’єкта діяльності та основних
показників за допомогою яких він оцінюється для
потреб пошуку резервів збільшення його вартості.

7.

Сутність фінансового аналізу визначається рівнем
його участі та роллю в налагодженні системи
ефективного управління. Зміст фінансового
аналізу ідентифікується предметом, метою та
завданням.

8.

Предметом фінансового аналізу є фінансові
відносини, що склалися в системі управлінської
діяльності
суб’єктом
господарювання,його
економічний і фінансовий потенціал, а також
результати діяльності підприємства.

9.

Метою фінансового аналізу є одержання
комплексної,
об’єктивної
характеристики
фінансового стану підприємства, розкриття
невикористаних резервів операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, підвищення
ділової активності й конкурентоспроможності,
оцінка
можливостей
виконання
власних
зобов’язань стосовно вимог учасників фінансових
відносин.

10.

Завдання фінансового аналізу:
-
-
-
-
загальна оцінка фінансового стану підприємства;
об’єктивне оцінювання ефективності
використання всіх видів фінансових ресурсів;
оцінка джерел формування фінансових ресурсів,
їх розподіл та використання;
складання фінансової звітності відповідно до
встановлених вимог;
контроль за раціональним витраченням майна і ін.

11.

Суть
фінансового
стану
підприємства
визначається його можливостями самостійно
фінансувати власну діяльність. З цією метою
встановлюють рівень забезпеченості фінансовими
ресурсами, оптимальність їх розміщення та
ефективності використання, характер сформованих взаємовідносин між постачальниками,
покупцями, банківськими та нефінансовими
інституціями.

12.

Фінансовий стан акумулює в собі результати
операційної,
інвестиційної
та
фінансової
діяльності. Він є результативним, якісним
показником. Особливо важлива роль у процесі
проведення фінансового аналізу відводиться
оцінці залучення позикових коштів.

13.

Змістове навантаження теоретичних і методологічних засад фінансового аналізу потребує
розкриття суті понять об’єкт та суб’єкт
фінансового аналізу.
Об’єктом фінансового аналізу є конкретне
підприємство, установа, організація, діяльність
яких пов’язана з фінансами.
Суб’єктом аналізу є конкретні фінансові
працівники, або аналітики, що залучені зі сторони.

14.

Фінансовий аналіз є однією з передумов
забезпеченості стійкого фінансового стану
підприємства, якому б були властиві риси високої
надійності навіть в умовах форсмажорних подій
(фінансова криза).

15.

Фінансовий стан як економічна категорія є
надзвичайно складним поняттям,оскільки він
синтезує в собі синергетичну дію, пов’язану з
виробничою, комерційною, інвестиційною ,
фінансовою та іншими видами діяльності.

16.

До
найбільш
простих
(економіко-логічних,
статистичних)
прийомів
аналізу
належать:
порівняння, деталізація, групування, розрахунок
середніх та відносних величин, трендовий прийом,
розрахунок абсолютних різниць та ланцюгових
підстановок, пайової участі, інтегральний та
графічний прийом, балансовий, горизонтальний,
вертикальний та інші.

17.

Прийом абсолютних різниць використовують у
тих випадках, коли узагальнюючий результативний показник є не що інше як добуток
кількох показників.
Суть прийому ланцюгових підстановок
полягає в послідовній заміні кожного наступного
базового
показника
фактичним
значенням
звітного.

18.

Прийом участі на паях дає можливість оцінити
величину впливу кожного фактора, прийнятого в
розрахунок на загальний результат. При цьому
розраховують коефіцієнт пайової участі як
відношення приросту результативного показника
до суми змін факторних. В свою чергу оцінка
впливу окремих чинників на загальний результат
розраховується множенням суми зазначених
чинників на коефіцієнт пайової участі.

19.

Виокремлюють
такі типи моделей:
дескриптивні, предикативні та нормативні.
Перші, носять описовий характер. До них
належать: побудова системи звітних
балансів, подання фінансової звітності в та
аналітичному розрізах , горизонтальний та
вертикальний аналіз звітних документів,
система аналітичних коефіцієнтів тощо.

20.

Предикативні моделі носять прогностичний характер і тому найчастіше використовують для потреб прогнозу майбутнього
фінансового стану підприємства. До них
належать моделі динамічного аналізу
(жорстко детерміновані, факторні та регресійні моделі), розрахунок точки критичного
обсягу продажу та інші.

21.

Нормативні моделі використовуються для потреб
внутрішнього фінансового аналізу. Вони дають
можливість
порівняти
фактичні
дані
з
індикативними, нормативними, розрахованими по
бюджету. Крім цього до моделей фінансового
аналізу належать адитивні, мультиплікативні,
змішані та кратні.

22.

Адитивна модель. Її суть полягає в тому, що сума
всіх факторів, що логічно пов’язані між собою
дорівнює загальному підсумку.
Мультиплікативна модель. Її одержують шляхом
множення факторів, які покладено в розрахунок, у
результаті чого загальний результат становить їх
добуток.

23.

Змішана модель розраховується крізь взаємозв’язок чинників, які подаються в логічно побудованих варіантах.
Кратна модель будується на співвідношеннях
чинників, які пов’язані між собою логічно.

24.

Під методами фінансового аналізу розуміють
систему науково-методичного інструментарію
використання якого забезпечує належне дослідження фінансового стану. Методи фінансового
аналізу
реалізуються
через
принципи:
системність, комплексність, періодичність, зрозумілість, адекватність тлумачення, об’єктивність,
доречність і своєчасність.

25.

-
-
Методи фінансового аналізу, поділяють на дві
групи: неформалізовані (евристичні) й формалізовані.
До перших належать:
порівняльні;
побудови системи показників;
побудови системи аналітичних таблиць;
експертних оцінок та сценаріїв;
морфологічні;
психологічні;

26.

Формалізовані методи аналізу будуються на
жорстко
формалізованих
аналітичних
залежностях. Найважливіші з них: абсолютних
різниць, ланцюгових підстановок, відсоткових
чисел,
дисконтування,
диференційний,
балансовий, логарифмічний, виокремлення впливу
факторів, інтегральний, простих і складних
відсотків, та ін.

27.

Методи фінансового аналізу поділяють також на
традиційні (середніх і відносних величин,
групування,
графічний,
ряди
динаміки,
індексний) та математико - статистичні (кореляційний, регресійний, сучасного факторного
аналізу, метод головних компонент, дисперсійний
та кластерний аналіз, попереднього усереднення,
коваріаційний аналіз тощо.

28.

Оцінка фінансового стану забезпечується за
допомогою адекватних показників. При цьому
використовують загальноприйняті та уніфіковані
показники, що дає можливість забезпечувати
порівняльність аналізу.

29.

Показники поділяють на:
- об’єктивні – суб’єктивні
- головні – другорядні
- постійні – тимчасові
- загальні – специфічні
- інтенсивні та екстенсивні.