Соціальна медицина та організація охорони здоров'я як наука

1. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я як наука. Медико-соціальні проблеми та методологія вивчення здоров'я населення. Чинник

Соціальна медицина та
організація охорони здоров'я як
наука.
Медико-соціальні проблеми та
методологія вивчення здоров'я
населення. Чинники, що
впливають та обумовлюють
здоров'я населення.
Медико-соціальна характеристика
демографічних процесів.
Загальні тенденції захворюваності
населення. Інвалідність та
фізичний розвиток як показники
здоров’я населення.

2.

Здоров’я людини у
статуті
ВООЗ
трактується як стан
повного
соціального,
психічного
та
біологічного
благополуччя, а не
лише
відсутність
хвороб та фізичних
дефектів, як таких!

3.

Соціальна медицина та
організація
охорони
здоров’я – наука, що вивчає
соціальні
закономірності
здоров’я
людей
та
обґрунтовує
шляхи
його
поліпшення через раціональну
організацію охорони здоров’я.

4.

Охорона здоров’я – система державних,
громадських та індивідуальних заходів та
засобів,
що
сприяють
здоров’ю,
запобіганню
захворювань
та
попередженню
передчасної
смерті,
забезпеченню активної життєдіяльності та
працездатності людини. Вона включає
комплекс заходів та засобів, що мають
відношення до здоров’я населення.
Медична допомога – система спеціальних
медичних заходів та засобів, що сприяють
здоров’ю,
забезпеченню
активної
життєдіяльності та працездатності людини.

5.

Розділи соціальної медицини та
організації охорони здоров’я
Медична статистика (загальна статистика,
статистика здоров’я, статистика охорони здоров’я);
2. Вчення про здоров’я населення (методи та
критерії
вивчення
й
оцінки
здоров’я
та
закономірностей його змін, соціальні фактори
здоров’я, методи соціальної профілактики);
3. Організація медичної допомоги населенню:
• планування діяльності лікувально-профілактичного
закладу (з ним тісно пов’язане фінансування);
• облік роботи та звітність;
• організація та оцінка діяльності медичних закладів;
• економіка, фінансування та маркетинг у сфері
охорони здоров’я.
1.

6. Методи дослідження в соціальній медицині

1) статистичний метод—як основний метод дослідження
в соціальній медицині з допомогою якого вивчаються
масові явища, що стосуються здоров’я населення та
надання медичної допомоги;
2)
історичний метод, встановлює історичні
закономірності розвитку громадського здоров’я і його
охорони;
3) соціологічні методи – дозволяють вивчати соціальну
структуру і її вплив на здоров’я;
4) експериментальний, дозволяє вивчати переваги
(недоліки) організаційних форм медичної допомоги
людям;
5) експертизи, з допомогою якої вивчається якість і
ефективність медичної допомоги;
6) економічні, що дають змогу визначити економічну
ефективність системи медичної допомоги.

7. Основні завдання соціальної медицини

► вивчення
стану здоров'я населення та процесів
його відтворення;
► забезпечення всебічної характеристики зрушень
(динаміки), які відбуваються в показниках
здоров'я населення країни в цілому, а також на
регіональних
рівнях,
соціально-економічних,
еколого-географічних зонах, населених пунктах,
окремих колективах;
► наукове
розкриття умов і чинників, які
призводять до позитивних і негативних відхилень
у стані здоров'я різних соціальних, віковостатевих та інших груп населення;

8. Основні завдання соціальної медицини

► розробка
напрямків оздоровлення населення та
визначення
принципів
системи
охорони
здоров'я, його теоретичних та організаційних
основ;
► аналіз діяльності органів та закладів охорони
здоров'я, створення їх раціональних структур і
наукове обґрунтування найбільш доцільних
форм
організації
роботи,
проведення
реформування та реструктуризації;
► створення різнострокових прогнозів та планів
розвитку системи охорони здоров'я з метою
проведення цілеспрямованих заходів щодо
підтримання
належного
рівня
здоров'я
населення.

9. “Valetudo magnum bonum est!” Життя і здоров’я - найвищі людські цінності, а саме здоров’я є найбільшим природним благом людини.

10.

Здоров’я людини залежить від
багатьох факторів, визначальними
з яких є:
природні
суспільні
генетичні.
Воно є невід’ємною умовою
гармонійного розвитку людей та
показником
рівня
соціальноекономічного
та
культурного
розвитку суспільства.

11.

Найбільш важливі детермінанти
здоров’я пов’язані
з соціальноекономічними умовами, в яких люди
народжуються, живуть, працюють і
старіють.
У світі існують разючі відмінності
в здоров’ї, пов’язані з соціальноекономічними детермінантами.
Ці відмінності не є вироком долі,
а
свідчать
про
неефективну
політику.
Вони
є
неприйнятними
і
вимагають рішучих заходів від
урядів країн щодо їх скорочення.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР
ВООЗ
МАРГАРЕТ ЧЕН

12.

СУПЕРЕЧНОСТІ СУЧАСНОГО СВІТУ
БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ РІВЕНЬ
БАГАТСТВА
НАЯВНІСТЬ ЗНАЧНИХ
РЕСУРСІВ
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ДОСВІД
БАГАЖ НАУКОВИХ І
МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ
ДЕМОКРАТІЯ
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА
БІДНІСТЬ
ЗЛИДНІ
ІЗОЛЯЦІЯ
ХВОРОБИ
НЕРІВНІСТЬ В ДОСТУПІ ДО
СОЦІАЛЬНИХ БЛАГ
БЕЗРОБІТТЯ

13.

ДИСПРОПОРЦІЇ В РОЗПОДІЛІ ЕКОНОМІЧНИХ
БЛАГ
20%
ВВП
5 млрд.
населення
КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
80%
ВВП
1 млрд.
населення
РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ

14.

ДИСПРОПОРЦІЇ В РОЗПОДІЛІ ЕКОНОМІЧНИХ
БЛАГ
ЧИСЕЛЬНІСТЬ
СПОЖИВАННЯ
20%
60%
86%
20%
13%
1%

15.

ВПЛИВ РІВНЯ ДОХОДІВ НА ЗДОРОВ’Я
170 млн. дітей мають знижену
вагу тіла
понад 3 млн дітей помирає від
недоїдання
1 млрд з надмірною вагою тіла
300 млн – ожиріння
0,5 млн помирають від причин,
пов’язаних з ожирінням

16.

РЕГІОНАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ (грн)
Чернігів
Луцьк
Рівне
Суми
Житомир
Львів
Харків
КИЇВ
Хмельницький
Полтава
Луганськ
Тернопіль
Черкаси
Вінниця
Івано-Франківськ
Дніпропетровськ
Ужгород
Донецьк
Кіровоград
Чернівці
понад 1000
< 1000
< 900
< 800
< 700
< 600
Миколаїв
Запоріжжя
Херсон
Одеса
Сімферополь

17.

Здоров’я
визначається
2-ма
групами чинників (факторів):
внутрішніми (генетичні особливості
організму,
його
конституція
–
фенотип у широкому розумінні цього
слова)
зовнішніми, обумовленими впливом
клімату,
етнічними
традиціями,
харчовими звичками, екологічним
благополуччям довкілля, впливом
шкідливих факторів виробництва і
іншими.

18.

Повна відповідність
зовнішніх і внутрішніх
факторів – ідеальна
основа
для
формування
та
збереження здоров’я.
Постійно виникаючі порушення цієї
рівноваги і є причинами порушення
здоров’я, особливо в тих випадках,
коли
відхилення
у
зовнішньому
середовищі
виходять
за
межі
пристосувальних,
компенсаторних
можливостей організму або популяції.

19. Фактори, що визначають здоров’я

спосіб життя – 50-55%
вплив зовнішнього оточуючого
середовища – 20-25 %;
дія спадкових факторів – 20 %;
функціонування
охорони
здоров’я – 8-10 %

20. Складники способу життя

рівень життя (можливість придбання
матеріальних благ та користування
ними);
уклад життя (традиції, рівень та
прояви суспільної культури, певний
порядок суспільного життя в країні
/регіоні/);
стиль життя (його активність –
виробнича,
суспільно-політична,
культурна /просвітня/, побутова,
і
т.д.);
якість життя (здоров’я, умови побуту,
праці, харчування, відпочинок і т.д.).

21.

ВІДМІННОСТІ В СПОСОБІ ЖИТТЯ БІДНИХ
І ЗАМОЖНИХ ПРОШАРКІВ НАСЕЛЕННЯ
ПОКАЗНИК
БІДНІ
ЗАМОЖНІ
Фізична активність (%)
Тютюнопаління (%)
14,6
66,2
35,8
32,5
Вживання алкоголю 1-2 рази на
тиждень (%)
43,0
25,0
Відпочинок в санаторіях,
пансіонатах, будинках
відпочинку (%)
5-18
64,0
21

22.

Знижена маса тіла
Небезпечний секс
Високий кров’яний тиск
Тютюн
Алкоголь
Небезпечна вода, погані санітарногігієнічні умови
Високий рівень холестерину
Дим всередині приміщень
від згорання твердого палива
Дефіцит заліза
Надлишкова маса тіла / ожиріння
22
22

23.

Демографія
-
наука про
населення (від "демос" народ, "графо" - описувати),
або
інакше
статистика
населення.

24. Статистичне вивчення населення проводиться за двома основними напрямками:

Характеристика
населення на
певний час (його
чисельність,
склад,
особливості
розселення тощо)
- так звана
статика
населення;
Характеристика процесів зміни
чисельності населення - динаміка чи
рух населення. Останній у свою чергу
поділяється на механічний рух
населення (зміни, що відбуваються
під впливом переселень —
міграційних процесів) і так званий
природний рух населення (зміни, що
відбуваються внаслідок
народжуваності та смертності і
характеризують процеси
відтворення населення).

25. Найбільші за чисельністю населення країни світу:

Китай (1млрд. 313 млн.);
Індія (1 млрд. 29 млн. );
Сполучені Штати Америки (278 млн.);
Індонезія (228 млн.);
Бразилія (176 млн.);
Росія (145 млн.);
Пакистан (144 млн.);
Бангладеш (131 млн.);
Японія (126 млн.);
Нігерія (110 млн.).

26. ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

Постійне
населення
(кількість
осіб)
На 1 січня 2012 року
На 1 січня 2011 року
Все
населення
міське
сільське
Все
населення
міське
сільське
45.663.619
31.380.914
14.252.732
45.664.419
31.432.584
14.231.835
1.075.682
469.809
605.873
1.081.306
474.785
606.521
Україна
Тернопільс
ька область

27. Статево-вікова піраміда населення України у 2011 році

100+
96
92
88
84
80
76
72
68
64
60
56
52
48
44
40
36
32
28
24
20
16
12
8
4
0
-1,0
-0,8
-0,5
-0,3
чоловіки
0,0
0,3
0,5
0,8
жінки
1,0

28. Статево-вікові піраміди міського та сільського населення України у 2011 р.

100+
96
92
88
84
80
76
72
68
64
60
56
52
48
44
40
36
32
28
24
20
16
12
8
4
0
10
96
92
88
84
80
76
72
68
64
60
56
52
48
44
40
36
32
28
24
20
16
12
8
4
0
-1,0
-0,8
-0,5
чоловіки
-0,3
0,0
0,3
0,5
жінки
0,8
1,0
-1,0
-0,8
-0,5
-0,3
чоловіки
0,0
0,3
0,5
жінки
0,8
1,0

29. Повікова структура постійного населення України (тис. осіб)

7506,7
6501,1
7103,1
11874,8
13206,6
0-14 років
25-44 роки
65 років і старші
15-24 роки
45-64 роки

30. Населення України за віком :

• 0-14 років – 14,07 %;
• 15-49 років – 43,97 %;
• 50 років і старше –
41,96 %.

31.

32. Типи вікової структури населення

При прогресивному типі вікової структури
частка дітей (0-14 років) перевищує частку
населення у віці 50 років і старше.
Для регресивного типу вікової структури
характерно, що частка людей старшого віку
переважає частку осіб 0-14 років.
Стаціонарним вважається тип вікової
структури населення, в якій частка осіб у віці
0-14 років приблизно дорівнює частці осіб у
віці 50 років і старше.

33. Національний склад населення України за даними переписів населення

34. Розподіл населення України за рівнем освіти

35. Міграція населення

За територіальним принципом:
а) міждержавну (в межах одного континенту, між
сусідніми державами);
б) у межах однієї держави.
За тривалістю :
постійна, коли мігранти залишаються на новому місці на
постійне проживання чи тривалий час;
сезонною (переїзд на нетривалий час, часто в зв'язку з
сезонними роботами);
"маятниковою" (щоденний від'їзд сільських жителів на
роботу, на навчання в міста та повернення ввечері до
свого постійного місця проживання).

36.

37.

Природний рух або відтворення населення
показує, чи забезпечують існуючі рівні
народжуваності та смертності приріст
населення.
Різниця між показниками народжуваності
та смертності одержала назву природний
приріст.

38. Динаміка загальних коефіцієнтів народжуваності й смертності населення України у 1989–2008 рр. (‰)

18
16
14
12
10
8
6
Народжуваність
4
Смертність
2008
2007
2006
2005
2004
2003
2002
2001
2000
1999
1998
1997
1996
1995
1994
1993
1992
1991
1990
0
1989
2

39. Негативний природний приріст населення в Україні є результатом сукупної дії:

• низької народжуваності;
• високої смертності;
• несприятливої вікової структури.

40. Основні демографічні показники

народжуваність
смертність
природний приріст
середня очікувана тривалість життя
смертність немовлят

41.

Згідно зі ст. 163 Кодексу,
реєстрація
народження
проводиться
за
місцем
народження дитини чи за
місцем
проживання
її
батьків, або одного з них, за
письмовою
чи
усною
заявою батьків або одного з
них, а в разі хвороби, смерті
батьків або неможливості
для них з інших причин
зареєструвати народження за заявою родичів або
інших осіб чи адміністрації
лікувального
закладу,
в
якому перебувала мати під
час народження дитини.

42. ТИПИ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ ОФОРМЛЯЮТЬ ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ

"Медичне
свідоцтво
про
народження“(форма № 103/о-95)
"Медична довідка про перебування
дитини під наглядом лікувального
закладу" (форма №103-1/о-96)
Журнал обліку новонароджених (форма
№ 152/о)
Свідоцтво про народження (ЗАГС)

43.

Загальний
Число народжених живими за
показник
рік × 1000
народжуваності =
Середньорічна чисельність
частота
населення
народжуваності
Спеціальний
=
показник
народжуваності
Число народжених живими за
рік × 1000
Число жінок у віці 15-49
років

44. Спеціальні показники народжуваності

сумарний показник відтворення населення число дітей, народжених жінкою протягом
фертильного періоду її життя (15-49 років);
брутто-коефіцієнт відтворення - число
дівчаток, народжених жінкою у віці 15-49
років;
нетто-коефіцієнт, або очищений показник
відтворення - кількість дівчаток, народжених
у середньому однією жінкою за весь
репродуктивний період її життя, що досягли
віку, в якому була жінка при їх народженні.

45.

46.

47.

Заява про реєстрацію повинна бути зроблена
не пізніше трьох діб з дня смерті чи виявлення
трупа, а в разі неможливості одержання довідки
лікувального закладу або висновку судовомедичної експертизи чи прокурора - не пізніше
п'яти.
Підставою для реєстрації є видані лікувальним
закладом "Лікарське свідоцтво про смерть"
(форма № 106/о-95) або "Фельдшерська довідка
про смерть" (форма № 106-1/о-95), рішення
суду про встановлення факту смерті чи
оголошення громадянина померлим, а також
повідомлення з місць позбавлення волі.

48.

У випадках смерті дитини в період 0-6 діб
заповнюється
"Медичне
свідоцтво
про
народження" дитини - форма № 103/о-95 і
"Лікарське
свідоцтво
про
перинатальну
смерть" - форма № 106-2/о-95. Останній
документ заповнюється також у випадках
народження мертвої дитини.
Всі лікувально-профілактичні заклади МОЗ
України, які заповнюють "Лікарське свідоцтво
про перинатальну смерть", ведуть журнал обліку
перинатальної смертності (ф. № 153/о). Запис у
журналі робиться паралельно з заповненням
вищевказаного свідоцтва.

49.

Загальни
й
показник
смертнос
ті
=
Число осіб, які померли за рік
Середньорічна чисельність
населення
× 1000

50. Спеціальні показники смертності

• смертність за статтю (у чоловіків і
жінок)
• за віком (в окремих вікових групах)
• за причинами (від окремих класів,
груп
і
нозологічних
форм
захворювань)

51.

52. Структура загальної смертності серед населення України

• Перше місце займають хвороби системи
кровообігу - 63,6 %
• Друге місце — злоякісні новоутворення 11,8 %
• Третє місце - нещасні випадки, отруєння
та травми - 8,1 %
•Четверте місце - хвороби органів
травлення - 4,4 %.
Разом вони становлять від 85 до 95 % усіх
випадків смерті.

53. Смертність населення в країнах Європейського регіону ВООЗ (на 1000 населення) (за даними бази ЗДВ 2010 р.)

Украина
Российская Федерация
Беларусь
Латвия
Болгария
Сербия
СНГ
Венгрия
Эстония
Литва
Республика Молдова
Румыния
Евр-26
Хорватия
ЕС члены с 2004 или 2007
Европейский регион
Дания
Чешская Республика
Казахстан
Бельгия
Швеция
Германия
Словакия
Италия
ЕС
Португалия
Соединенное Королевство
Польша
Греция
ЕС члены до мая 2004
Черногория
Евр-27
Финляндия
Словения
Австрия
Испания
Норвегия
Б.Ю.Р.Македония
Грузия
Франция
Нидерланды
Швейцария
Армения
Люксембург
Мальта
Сан-Марино
Кыргызстан
Кипр
ЦАРК
Босния и Герцеговина
Ирландия
Туркменистан
Турция
Исландия
Азербайджан
Израиль
Албания
Узбекистан
Таджикистан
0
5
10
15
20

54. Структура смертності дитячого населення (0-14 років)

Перше місце посідають стани, які виникли в
перинатальному періоді (48,3 ‰).
Друге місце в структурі загальної смертності
дітей - вроджені аномалії (25,6 ‰).
Третє місце - нещасні випадки, травми та
отруєння (6,2 ‰). Серед цих причин більшу
частину становлять випадки загибелі дітей в
автокатастрофах.
Інфекційні та паразитарні хвороби
Хвороби органів дихання
Хвороби нервової системи та органів чуття

55.

Материнська смертність – це
статистичне поняття, пов'язане зі
смертю жінки під час вагітності чи
протягом 42 діб після її закінчення,
незалежно від тривалості та локалізації
вагітності, від будь-якої причини,
пов'язаної з вагітністю чи обтяженою
нею, чи з її веденням, але не від
нещасного
випадку
чи
інших
випадкових причин.

56.

Материнська
смертність на 100000
живонароджених
становить 14,9

57.

Розрахунок рівня смертності немовлят
Рівень
смертності
немовлят
=
Число померлих у віці до 1
року з покоління поточного
року × 1000
Число дітей, що
народилися живими в
поточному році
+
Число померлих у віці до 1
року з покоління минулого
року × 1000
Число дітей, що
народилися живими в
минулому році
Рівень неонатальної смертності
Число дітей, що померли протягом перших 28 повних днів життя
1000
Число народжених живими в поточному році
Рівень ранньої неонатальної смертності
Число померлих протягом 7 днів (168 годин життя)
1000
Число народжених живими в поточному році

58.

Мертвонароджуваність –
6,44 ‰,
Перинатальна смертність
– 11,07 ‰,
Неонатальна смертність –
4,47 ‰.

59.

60. Структура смертності немовлят

перше
місце посідають стани, що
виникли в перинатальному періоді,
на
другому - вроджені вади
розвитку,
на третьому - нещасні випадки,
отруєння,травми,
на
четвертому — інфекційні та
паразитарні
хвороби,
хвороби
органів дихання.

61. ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (на 1000 нас.)

Показник
все
міське
населення
сільське
Народжуваність
10,5
10,4
11,9
Смертність
15,6
13,7
18,6
Природний приріст
(-5,1)
- 3,3
- 6,7
9,1
10,6
11,8
Смертність
немовлят

62. РІВНІ НАРОДЖУВАНОСТІ ЗА ВООЗ

СЕРЕДНІЙ
15 – 25 ‰
ВИСОКИЙ
більше 25
‰
НИЗЬКИЙ
до 15 ‰
РІВНІ
НАРОДЖУВАНОСТІ

63. РІВНІ ЗАГАЛЬНОЇ СМЕРТНОСТІ ЗА ВООЗ

СЕРЕДНІЙ
9 – 15 ‰
ВИСОКИЙ
більше 15
‰
НИЗЬКИЙ
до 9 ‰
РІВНІ
СМЕРТНОСТІ

64. РІВНІ СМЕРТНОСТІ НЕМОВЛЯТ ЗА ВООЗ

СЕРЕДНІЙ
25 – 50 ‰
ВИСОКИЙ
більше 50
‰
НИЗЬКИЙ
до 25 ‰
РІВНІ
СМЕРТНОСТІ
НЕМОВЛЯТ

65.

Середня
очікувана
тривалість
життя - це середнє число років, що
належить прожити поколінню, яке
народилося (ровесникам певного
віку) при умові, якщо протягом
наступного
життя
показники
смертності будуть такими ж, як і в
роки,
для
яких
робились
розрахунки.

66. середня очікувана тривалість життя, років

80
78
76
Польща
74
Україна
ЄС
72
Естонія
70
Латвія
68
66
2005
2004
2003
2002
2001
2000
1999
1998
1997
1996
1995
1994
1993
1992
1991
1990
1989
1988
1987
1986
1985
64

67.

68.

69. Причини, що обумовлюють погіршення демографічної ситуації в Україні

економічна дестабілізація;
зниження життєвого рівня переважної
більшості населення;
деградація соціальної сфери;
катастрофічне
погіршення
стану
довкілля;
загострення криміногенної ситуації

70. Захворюваність населення

це збірне поняття, що включає в себе
показники, які характеризують рівень
різних захворювань та їх структури
серед усього населення або окремих його
груп на даній території.

71. Основними методами вивчення захворюваності є методи, що передбачають використання таких даних:

• звертань за лікарською допомогою в
медичні заклади;
• медичних оглядів окремих груп населення;
• про причини смерті;
• опитування населення;
• спеціальних вибіркових досліджень.

72. При вивченні захворюваності за даними звертань за медичною допомогою розрізняють такі її види:

1. Загальна захворюваність — облік всіх захворювань (гострих і
2.
3.
4.
5.
них), які зареєстровані у населення певної території за певний
період;
Інфекційна захворюваність - спеціальний облік гострих
захворювань, пов'язаний з необхідністю оперативного
проведення протиепідемічних заходів;
Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання
підтягає спеціальному обліку внаслідок їх епідеміологічного та
соціального значення (злоякісні новоутворення, туберкульоз,
венеричні, психічні захворювання тощо):
Госпітальна чи "госпіталізована1" захворюваність дає
можливість вивчити склад хворих, що лікувались у стаціонарі;
Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності
робітників і службовців виділяється внаслідок її соціального та
економічного значення.

73. Розрізняють такі основні показники загальної захворюваності:

• первинна захворюваність (Іпсіdепсе) - рівень вперше
зареєстрованих захворювань за календарний рік на
даній території; при цьому враховуються всі гострі та
вперше встановлені протягом року хронічні
захворювання:
• загальна
захворюваність,
або
поширеність
захворювань (Рrеvаlепce) - рівень усіх зареєстрованих
захворювань за календарний рік: гострих і хронічних
(зареєстрованих при першому звертанні в поточному
році, а виявлених як в поточному, так і в попередні
роки);
• структура первинної та загальної захворюваності
населення.

74.

Назва показників
Первинна
захворюваність
Методика розрахунку
Кількість захворювань, які зареєстровані вперше в
залому році (всі гострі + вперше виявлені хронічні
захворювання) х 1000
Середньорічна чисельність населення
Загальна
захворюваність
(поширеність усіх
зареєстрованих
захворювань)
Структура
первинної, загальної
захворюваності
(поширеності)
Кількість усіх зареєстрованих протягом даного року
захворював (гострі + хронічні, виявлені як у
поточному, так і в попередніх роках) • 1000
Середньорічна чисельність населення
Кількість усіх зареєстрованих протягом року
захворювань даного класу, групи, нозологічної форми
(вперше зареєстрованих) х 100
Кількість усіх (вперше) зареєстрованих протягом
року захворювань

75.

Динаміка рівнів загальної та первинної
захворюваності населення України за 1988 2008 рр. (на 1000 населення).
2000
1813
1800
1571
1494
1600
1137
1203 1187 1197
1100
1242 1265
1788
1726 1746
1632
1411 1411
1400
1200
1678
1321
1104
1000
800
707
634
620
673
636
605
631
615
636
661
600
662
668
682
702
699
690
706
703
583
400
200
19
88
19 рік
89
19 рік
90
19 рік
91
19 рік
92
19 рік
94
19 рік
95
19 рік
97
19 рік
98
19 рік
99
20 рік
00
20 рік
01
20 рік
02
20 рік
03
20 рік
04
20 рік
05
20 рік
06
20 рік
07
20 рік
08
рі
к
0
Ряд1
Ряд2

76. Структура первинної захворюваності серед всього населення України (%)

21,08
42,11
4,82
4,93
5,88
6,58
6,97
7,63
Хвороби органів дихання
Хвороби системи кровообігу
Травми, отруєння та деякі інші насл.
Хвороби сечостатевої системи
Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
Хвороби ока та його придаткового апарату
Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини
Інші

77. Структура загальної захворюваності серед всього населення України (%)

19,73
30,51
4,34
4,94
5,37
5,53
9,72
19,86
Хвороби системи кровообігу
Хвороби органів дихання
Хвороби органів травлення
Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини
Хвороби сечостатевої системи
Хвороби ока та його придаткового апарату
Ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин
Інші

78. Інфекційна захворюваність

Обов'язковій реєстрації та обліку підлягають такі
захворювання: черевний тиф, паратифи, інші інфекції,
викликані сальмонельозами, бруцельоз, всі форми
дизентерії та ряд інших. Перелік захворювань, який
періодично змінюється, регламентує МОЗ України.
Особливий облік передбачено також для
виявлених інфікованих і хворих на СНІД, що
регламентується
спеціальними
інструктивнометодичними документами.

79. Для аналізу інфекційної захворюваності застосовуються такі показники:

частота виявлених захворювань (співвідношення їх числа до
чисельності населення даної території; показники розраховуються на
100 тисяч населення);
сезонність (за основу беруться дані про число захворювань по
місяцях. показники сезонних коливань - це співвідношення даних за
місяць до середньорічних);
частота госпіталізації та повнота охоплення нею (в першому випадку
— це відношення числа госпіталізованих до чисельності населення, в
другому — до числа виявлених захворювань, у відсотках);
частота захворювань за віком, статтю, професією (співвідношення
числа захворювань у відповідній групі до чисельності населення даної
групи):
число виявлених бацилоносіїв на 1000 обстежених.

80. Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання

Спеціальному обліку підлягають деякі неепідемічні
захворювання:
злоякісні новоутворення;
психічні хвороби;
венеричні хвороби;
активний туберкульоз;
важкі мікози.
Необхідність
спеціального
обліку
вказаних
захворювань обумовлена:
високим рівнем розповсюдження;
значною частотою смертності при деяких із них
епідеміологічною значимістю;
соціальною обумовленістю.

81. Захворюваність госпіталізованих хворих вивчається за такими показниками:

частота госпіталізації (відношення числа госпіталізованих з
приводу певного захворювання чи всіх госпіталізованих у
розрахунку на чисельність населення, що мешкає на даній
території);
• рівень госпіталізації за віком, статтю, місцем проживання
(відношення числа госпіталізованих хворих даної групи в
розрахунку на чисельність населення цієї групи);
• структура госпіталізації (питома вага кожного захворювання
серед загальної кількості госпіталізованих хворих; можливо
розраховувати структуру госпіталізованих за віком, статтю, місцем
проживання);
• середня тривалість лікування (відношення числа ліжко-днів,
провезених хворими в стаціонарі, до числа вибулих хворих): цей
показник доцільно пов'язувати з віком хворих, діагнозами,
результатами лікування та аналізувати окремо для виписаних зі
стаціонару та померлих хворих.

82. Захворюваність із тимчасовою втратою працездатності

Одиницею обліку є випадок втрати
працездатності.
Обліковим документом для реєстрації
кожного випадку тимчасової непрацездатності працівника протягом року є
листок непрацездатності.

83. Найбільш поширені захворювання у чоловіків та жінок

Чоловіки
Хронічний бронхіт
Травми та отруєння
Виразкова хвороба шлунка
Психічні розлади
Хвороби периферичної
нервової системи
Жінки
Тиреотоксикоз
Діабет
Гіпертонічна хвороба
Холецистит
Хвороби сечостатевої
системи
Мозковаскулярні хвороби

84. Сучасний стан здоров'я населення України, який досить суттєво відтворюють показники захворюваності, характеризується такими основними те

Сучасний стан здоров'я населення України, який досить
суттєво відтворюють показники захворюваності,
характеризується такими основними тенденціями:
• Зростає поширеність та первинна захворюваність за
більшістю класів хвороб.
• Зростає частота переходу гострих захворювань у хронічні.
• Домінуюче місце в структурі посідають хронічні
неінфекційні захворювання» передусім хвороби органів
дихання, системи кровообігу, органів травлення,
• Підвищується частота вроджених вад і спадкових
захворювань.
• Значно збільшується інфекційна захворюваність, і в першу
чергу туберкульоз, кишкові інфекції, дифтерія, вірусний
гепатит.
• Зростає поширеність соціально обумовлених хвороб,
насамперед венеричних, СНІДу, туберкульозу.
• Відбувається диференціація рівнів захворюваності в
основних
соціальних
групах,
зокрема
підвищення
захворюваності серед малозабезпечених верств населення.

85. Дякую за увагу!