Similar presentations:
Кримінологічне вчення про жертву злочинів
1. КАФЕДРА КРИМІНОЛОГІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕГО ПРАВА
ЛЕКЦІІЯ З НАВЧАЛЬНОГОКУРСУ
„КРИМІНОЛОГІЯ”
на тему: «КРИМІНОЛОГІЧНЕ ВЧЕННЯ
ПРО ЖЕРТВУ ЗЛОЧИНІВ»
2. Питання, що будуть розглянуті на лекції
1. Виникнення, поняття та предметкримінологічної віктимології
2. Поняття жертви злочину та її структура
3. Поняття та ознаки віктимності і віктимізації
4. Поняття і система віктимологічної
профілактики
3. Література
1.2.
3.
4.
5.
Бандурка О.М. та інші Як не стати жертвою злочини.
Поради і застереження / О.М. Бандурка, В.П. Бартків, Б.І.
Рафалюк: За заг ред. О.М. Бандурки.-К., 2004.-159 с.
(правова освіта населення).
Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств
і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейнопобутовій сфері: Монографія.-Харків: ППВ «Нове
слово», 2004.-252 с.
Задорожный В.И. Виктимологическая безопасность и ее
обеспечение мерами виктимологической профилактики:
Монография.-Томбов: Першина, 2005.-161 с.
Квашис В.Е. Основы виктимологии. – М., 1999.
Косенко С.С. Віктимологічна профілактики статевих
злочинів щодо неповнолітніх: Дис. … канд..юрид.наук.
НАВСУ.-К., 2004.-215 с.
4. Література
5. Кримінологічна віктимологія: Навчальний посібник /Моісеєв Є.М., Джужа О.М., Василевич В.В. та ін.; За
заг. ред.. О.М. Джужі.-К.: Атіка, 2006.- 352 с.
6. Питання боротьби зі злочинністю: Збірник праць /
Ред. Ю.В. Баулін (гол. ред.) та ін.-Х.: Кросроуд,
2008.-Вип.16.
7. Кононенко В. Рішення Європейського суду х прав
людини як прецедент тлумачення Конвенції про
захист прав людини та основних свобод // Право
України.-2008.-№3.-С.131.
8. Кутиркіна А. Шляхи розвитку теорії та практики
правового виховання населення України // Право
України.-2008.-№3.-С.122.
9. Павлік О. Історичні джерела виникнення та розвитку
законодавства щодо потерпілих від злочинів // Право
України.-2008.-№9.-С.114.
5.
Питання 1. Виникнення, поняття тапредмет кримінологічної віктимології
6. Історія вчення про жертву злочинного посягання, їх психологічні типи знаходимо вже в стародавніх легендах та міфах.
Древньогрецький цар Фів Едіп (трагедія Софокла «Цар Едіп») – тип поособливому винної жертви, визначений сьогодні як «комплекс Едіпа» або
«Едіпова вина». Агресивний, тобто спрямований на подолання волі іншого
тип жертви з елементами некритичності описаний в біблейському сюжеті
про Самсона і Даліду. Віктимна поведінка Самсона, що характеризує його
як невиправдано самовпевненого, який переоцінює свої можливості та
сили, пізніше в науковій літературі отримала назву «комплекс Самсона»
7. Історія вчення про жертву злочинного посягання, їх психологічні типи знаходимо вже в стародавніх легендах та міфах.
У біблейських притчах Авель дещо інший, ніжЕдіп, тип жертви: він не сприймає конфлікту, що
виник зі старшим братом, легковажно ставиться
до небезпеки, яка загрожує його життю, виявляє
почуття власної вини, тому не находить у собі
сили до опору і майже внутрішньо виправдовує
злочинні дії Каїна. Його поведінка («Комплекс
Авеля») – об’єктивно провокуюча, хоча він цього
і не усвідомлює. Починаючи із середніх віків
тема “винної” і “невинної”
8. Ганс фон Гентіг
Створення віктимології пов’язане з іменами Гансафон Гентіга (1888-1974 роки) і Бенджаміна
Мендельсона (1900-1998 роки). Водночас
офіційним оформленням віктимології як окремого
наукового напряму слід вважати період з 1941 та
1947-1948 років, коли були опубліковані
розроблені ними основні теоретичні положення
віктимології. Установити ж вченого, якого можна
було б назвати єдиним “батьком” або
засновником віктимології в її сучасному
розумінні, важко
9.
Віктимологічний аспект вкримінології
Віктимологія – (від лат. “victima” - жертва, грец. “logos” –
вчення, – вчення про жертву)
– комплексна, міждисциплінарна галузь науки, яка вивчає закономірності та особливості поведінки
потерпілого і його роль у процесі перетворення в жертву.
Коло питань віктимології
Жертва злочинних
посягань та її роль
в генезисі злочину
Кримінологічно значущі
відносини та зв’язки між
жертвою та злочинцем
Заходи віктимологічної
профілактики
Шляхи та засоби захисту і
відшкодування шкоди, заподіяної
потерпілому в результаті злочинного
посягання
10. ВІКТИМОЛОГІЯ
1. самостійна наука, причетність якої до юридичноїможна визнати лише частково. Це вчення про
жертву, предметом дослідження якого є жертва
будь-якого діяння чи явища як протиправного, так і
не пов’язаного із правопорушенням;
2. допоміжна для кримінального права, кримінального
процесу, криміналістики міждисциплінарна наука
про жертву злочинних посягань, що функціонує
паралельно з кримінологією;
3. галузь кримінології, чи окрема кримінологічна
теорія, що розвивається в межах її предмета.
11. Кримінально-правова віктимологія
вчення про роль потерпілого у злочиннихдіяннях, завданням якого є вивчення
особистісних якостей і використання
віктимологічних знань у вирішенні питань
кваліфікації діяння, індивідуалізації покарання,
можливості кримінально-правового
переслідування чи відмови від нього, а також
кримінально-правового захисту потерпілого
від злочину в рамках кримінального закону.
12. Кримінально-процесуальна віктимологія
Кримінальнопроцесуальнавіктимологія
система знань про роль потерпілого як учасника
кримінального процесу, яка розробляє критерії
визнання особи потерпілого, визначає статус
потерпілого, його права й обов’язки, можливість
порушення кримінального переслідування за
скаргою потерпілого, визнання потерпілого
цивільним позивачем, відшкодування майнової
та немайнової шкоди потерпілому, захист
потерпілого та інших учасників процесу під час
розслідування судового слідства, і реалізації
покарання до особи, яка вчинила злочин.
13. Кримінально-виконавча віктимологія
Кримінальновиконавчавіктимологія
система знань про жертву злочинів у місцях
позбавлення волі; ефективність
запобігання конкретним злочинам та
злочинності загалом серед засуджених
шляхом застосування безпосередніх
заходів правового та виховного впливу,
орієнтованих як на безпосередніх жертв,
так і потенційних потерпілих з високим
ступенем ризику (віктимності) в
кримінально-виконавчих установах.
14. Криміналістична віктимологія
окремий напрям знань у криміналістиці,завданням якого є оптимізація процесу
розслідування злочинів, удосконалення
тактичних і методичних рекомендацій на
основі специфічної віктимологічної
інформації про потерпілу особу, її
поведінку, зв’язки та взаємини
15. Кримінологічна віктимологія
вчення про жертву злочину, її кримінологовіктимологічні характеристики, якості тавластивості; систему віктимологічних
детермінант індивідуальної та групової
віктимності, віктимізації та віктимної
поведінки жертви злочину на основі
накопичення віктимогенного потенціалу, а
також систему заходів віктимологічної
профілактики на загальному, спеціальному
та індивідуальному рівнях.
16. Предметом вивчення кримінологічної віктимології є
1. віктимологічна характеристика жертв (потерпілих)[1] відзлочинних посягань як на соціальному (статистичному), так і
на індивідуальному (фізичному) рівнях, згідно з їх
класифікаційними диференційованими ознаками і
властивостями віктимності певних груп ризику;
2. соціальні та особистісні (об’єктивні і суб’єктивні) причини й
умови, які сприяють становленню потерпілих; їх роль у
генезисі й механізмі злочину;
3. особистісно-ситуаційна природа взаємодії злочинця і жертви
під час вчинення злочину (віктимологічна ситуація);
4. комплекс запобіжних (профілактичних) заходів, спрямованих
на потерпілого та потенційну жертву на різних соціальних, у
тому числі на індивідуальному (фізичному) рівнях;
5. шляхи, засоби та способи захисту і відшкодування збитків,
заподіяних потерпілому (жертві) внаслідок злочинного
посягання.
17. Основним завданням кримінологічної віктимології є
1. кримінологічна віктимологія має надати об’єктивну (реальну) інформаціюпро стан і тенденцію віктимізції суспільства як негативного процесу
внаслідок учинення злочинів частиною членів суспільства.
2. кримінологічна віктимологія, як вчення про жертву злочину, розкриває
сутність відповідних явищ і процесів, проникає в механізм їх
закономірностей з метою визначення можливих напрямів впливу і, що
особливо важливо, прогнозування (передбачення) нових ситуацій чи
подій.
3. кримінологічна віктимологія повинна відповісти на питання чому: за яких
обставин окрема особа чи соціальна спільнота стає жертвою злочинного
посягання.
4. завданнями кримінологічної віктимології є розробка пропозицій найбільш
ефективних заходів профілактичного впливу на потерпілих, у тому числі
примусового характеру для осіб з асоціальною чи девіантною поведінкою.
5. кримінологічна віктимологія розробляє рекомендації інформаційного
характеру про способи та шляхи мінімізації віктимогенних ситуацій та
можливі варіанти їх запобігання чи нейтралізації.
18. Специфічні категорії віктимології
Віктимність – підвищена здатність людини в силу соціальної ролі або рядуморальних та фізичних характеристик за певних обставин стати потерпілим
(жертвою).
Віктимізація
–
це процес перетворення особи в жертву злочину і наслідок
цього процесу як на одиночному так і на масовому рівні.
Девіктимізація – зворотній процес явища.
Віктимізатор — особистість конкретного правопорушника, або той фактор (чи
сукупність факторів), якому належить провідна роль у процесі віктимізації.
19. кримінологічна віктимологія досліджує
- поведінку жертви, складає визначальний вплив на мотиваціюзлочинного діяння. Зміст такої поведінки за певних обставин в
змозі провокувати злочин, і тим самим, полегшити настання
злочинних наслідків, з іншого боку створити умови за яких
злочин може бути припиненим, локалізованим, або ж зовсім не
можливим;
- віктимність, як особливий феномен, який проявляється у
підвищеній схильності (вірогідності) стати жертвою
злочинного посягання. Рівень такої вірогідності визначає
рівень віктимності, - чим вищий рівень першої, тим вищий
рівень другої. Така прямопропорційна залежність є незмінною.
Віктимність притаманна як окремій особистості, так і
соціальному статусу та соціальній ситуації, що провокує або
полегшує злочин і настання суспільно небезпечних наслідків.
20.
Питання 2. Поняття жертви злочину та їїструктура
21. Віктимна поведінка за своїм характером може бути:
- конкретною– коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або приймає
активну участь у її створенні (зачинщик бійки і т.ін.);
- провокуючою – потерпілий своєю поведінкою створює сприятливі умови для
вчинення злочину (демонстрація багатства і т.ін.);
- легковажною – потерпілий байдуже відноситься до вчинення злочину
відносно нього (надмірна довіра, самовпевненість, недбалість і т.ін.).
22. Жертва
Жертва — це конкретна особа, організація, спільнота,держава чи міжнародний порядок, яким злочинність створює
загрозу пошкодження або знищення. (Шнайдер Г.Й.)
Латентна жертва – це особа, яка реально постраждала від
злочину, але з певних причин цей факт залишився
прихованим від офіційного обліку. Тому до латентних жертв
мають бути віднесені й ті потерпілі, яким закон надав право
вибору – повідомляти чи не повідомляти про злочин, що
стався (справи так званого приватного обвинувачення).
23. Класифікація жертв злочинів
Кримінально-правовий підхід-
жертву, повністю невинну
(“ідеальну” жертва)
жертву з незначною виною;
жертву, однаково винну зі
злочинцем або добровільну жертву;
жертву з виною більшою ніж у
злочинця;
жертву єдино винну у скоєнні
злочину;
жертву стимулюючу, або уявну (як
правило це психічно хворі,
малолітні діти)
Комплексний підхід
-
випадкову жертву (особа стає
жертвою в результаті збігу
обставин);
жертву з незначними якостями
ризику та живе при нормальних
для всіх людей факторів ризику;
жертву з підвищеними якостями
ризику по відношенню до якої діє
комплекс факторів ризику;
жертву з надто високим ризиком,
характеризується усталеною
антисоціальністю, наркоманією,
проституцією;
24.
Питання 3. Поняття та ознакивіктимності і віктимізації
25. Віктимність
• особистісна• рольова
• ситуативна
віктимність, залежить від низки факторів:
а) особистісних характеристик (вік, стать, потреби,
інтереси тощо);
б) соціального статусу, соціальної ролі особи,
особливостей її службових повноважень, рівня
матеріального забезпечення та захищеності;
в) рівня розвитку конфліктної ситуації, умов, місця і
часу, в яких така ситуація розвивається;
26. Залежно від характеру і ступеня вираженості тих чи інших якостей особи, які визначають індивідуальну віктимність, виділяють
такі типи жертв:універсальний – особи з яскраво
виявленими особистісними рисами, що
визначають їх високу потенційну
вразливість стосовно різних видів
правопорушень;
виборчий – особи, які виявляють високу
вразливість щодо окремих видів злочинів
(наприклад, особи, які займаються
бізнесом), що обумовлено їх поведінкою у
сполученні з характером конфліктних
ситуацій;
ситуативний – його представники стають
жертвами через збіг обставин, небезпека
яких для них є невідворотною (особа
стала жертвою внаслідок хуліганських
учинків);
27. Залежно від характеру і ступеня вираженості тих чи інших якостей особи, які визначають індивідуальну віктимність, виділяють
такі типи жертв:випадковий – люди стають жертвами
випадкових обставин (дорожньотранспортна пригода, стихійне лихо);
професійний – жертвами стають особи через
специфіку своєї професії (працівники
правоохоронних органів);
корисний – поведінка особи спрямована на
заволодіння чужим майном;
сексуальний – потерпілі цього типу роблять
спробу вчинити будь-який статевий злочин,
унаслідок якого їм же самим заподіюється
шкода через опір об’єкта нападу.