Орхідеї

1.

2.

Орхідні або Зозулинце́ві (Orchidaceae) —
родина однодольних багаторічних
наземних чи епіфітних (в тропіках)
трав'янистих рослин.
Поширення в природі
Орхідеї є однією з найчисленніших груп
рослин на Землі.
Представників цієї родини можна знайти
практично в будь-якій точці земної кулі
окрім Антарктики.
В дощових тропічних лісах, в саванах і в
степах, в жарких низовинах і в холодних
гірських областях, на висоті до 5000 метрів.
Проте найбільшу різноманітність видів
родини зозулинцевих (орхідних) можна
побачити в тропічній та субтропічній
зонах Східної Азії, а також у Центральній і
Південній Америці. Саме ці регіони —
батьківщина більшості орхідей, у нас
орхідеї розводяться, як кімнатні рослини.
Поширення в Україні
Для флори України наводиться від 66 до 70
видів родини Зозулинцевих. Більшість з них
включена до Червоної книги України

3.

Коротка історія вирощування орхідей
Інтерес до орхідей виник дуже давно і це
обумовлено
їхньою
надзвичайною
витонченістю і красою. У Китаї орхідеї були
введені в культуру понад 1000 років тому, а в
науковій літературі вони згадуються вже в
ІІІ ст. н. е. На Сході орхідеї займали
особливе місце — виступали в ролі рослинсимволів. Так, в Японії неофінетію
серповидну вважали символом достатку і
гідності, в Китаї цимбідіум служив
символом хорошого художнього смаку,
витонченості і дружби.
Зародження орхідології як науки прийнято
датувати 370-285 роками до н. е., коли за 300
років до різдва Христового грецький
філософ
Теофраст
у
манускрипті
«Дослідження рослин» описав групу
рослин, які назвав орхідеями. Він дав цим
рослинам ім'я «орхіс» (лат. orchis), що
означає «яєчка», за схожістю парних
потовщених кореневих бульб на сім'яники
тварин, які є в європейського зозулинця.
Інтерес до орхідей в Європі, де вони не
відрізнялися особливою красою, тривалий
час був обумовлений їх лікувальними
властивостями. І лише в XVI–XVIII ст., з
початком розвитку мореплавання, європейці
дізналися про орхідеї, що відрізняються
екзотичною красою. Більшість перших описів
тропічних рослин, включаючи орхідеї, — як
правило, заслуга лікарів і священиківмісіонерів, які проповідували Євангеліє в
колоніях. Уражені небаченим рослинним
світом тропічних країн, вони описували і
малювали представників аборигенної флори
і викликали такий величезний інтерес до
орхідей, що до кінця XVIII ст. в багатьох
європейських
країнах
намагалися
вирощувати ці екзотичні рослини. Відомо,
що першою тропічною орхідеєю, яка зацвіла
в оранжереї в голландському місті Лейдені
(кінець XVIII ст.), була брассавола вузлувата.

4.

Епіфітний спосіб життя
Більшість тропічних орхідей у природних
місцях зростання є так званими епіфітами:
вони поселяються на інших рослинах, у
розвилках і кронах дерев. Причина вибору
такого місця своєрідного проживання в тому,
що на кронах дерев орхідеї можуть
отримати більше світла, ніж на тінистому
ґрунті тропічного лісу. Орхідеї не забирають у
рослин-носіїв ні води, ні поживних речовин, і
тому не є рослинами-паразитами. Поживні
речовини вони отримують за допомогою
особливо сформованих коренів, з вологого
тропічного повітря, а також із тонкого
рослинного шару ґрунту (гумусу) дерев, який
накопичується на гілках і корі. Епіфітний
спосіб життя обумовлює деякі своєрідні
потреби орхідей до клімату та догляду, які
потрібно знати і виконувати, щоб успішно
вирощувати ці рослини.

5.

Орхідеї як корисні рослини
Сьогодні найвідоміша з, так би мовити,
«корисних орхідей» — це Ваніль плосколиста,
лат. Vanilla Planifolia. Без цієї рослини, з його
незрівнянним
ароматом,
сьогодні
неможливо уявити ні харчову, ні косметичну
промисловість.
Орхідні — одна з найбільших за числом видів
родин рослин. Загальне число родів
оцінюють приблизно у 800, а число видів — у
50 000, з них детально описано тільки 20 000
видів. На додаток до генетичного
різноманіття,
орхідеї
відрізняються
різноманіттям
колірних
забарвлень,
ароматів і розмірів. Ці квіти можна зустріти
практично у всіх земних екосистемах, але
все-таки більшість з них росте в тропіках. Всі
орхідеї — багаторічні трав'янисті рослини, що
ростуть на ґрунті, каменях і деревах. За
типом розгалуження паростків орхідеї
зазвичай підрозділяють на дві основні групи:

6.

Морфологія
Квітка
Стебло
Стебла справжніх «лазячих» орхідей (арахніс,
клейсостома,
пелатантерія,
ванда)
піднімаються вгору на значну висоту,
утворюючи величезну кількість повітряних
коренів, які надійно прикріплюють рослину
до опори. Таким чином, рослини-епіфіт,
досягаючи верхівок дерев, «виносять» свої
квітки до світла.
Суцвіття
Суцвіття орхідних — верхівкова або бічна
китиця. При сильному вкороченні осі
утворюється
плейохазій
(несправжній
зонтик) (бульбофіллюм), при вкороченні
квітконіжок
—
колосовидні
суцвіття
(дендрохілюм), потовщення осі призводить
до формування головковидних суцвіть
(м'якотниця), гвинтоподібне скручування
осі — спіралеподібних суцвіть (спірантес).
Деякі види родів онцидіума і граматофілюма
мають розгалужені суцвіття, що нагадують
волоті й досягають довжини 2-3 м.
Листя
Листя орхідей, як і квіти, можуть бути
найрізноманітнішої форми та забарвлення.
Вони
можуть
бути
як
великими,
ременеподібними, довжиною до 1 м
(ангрекум
слонячий),
або
майже
циліндровими (онцидіум цеболетта), так і
дуже маленькими, лускоподібними, майже
непомітними (теніофіллюм (лат. Taeniophyllum)).
Однак існує ознака загальна для всіх
орхідей — це паралельні жилки на листі, які
свідчать про те, що орхідеї, як пальми і лілії,
відносяться до однодольних рослин.
Корені
Листя
більшості
орхідей
просте,
цільнокрайне, у багатьох епіфітніх видів —
шкірясте. Листя, так само як і бульби, є
резервуарами води і поживних речовин.
Наявність бульб і м'ясистого листя пов'язане з
умовами існування орхідей. Так, у рослин з
постійно вологих місцеіснувань (наприклад, з
гірських лісів) листя тонке.
Сильні, товсті корені орхідей добре
пристосовані до умов їх природного місця
існування.
Вони
оточені
губчастою
тканиною — веламеном (так званим
покривом
повітряних
коренів),
яка
складається з мертвих клітин, заповнених
повітрям, і протягом декількох секунд
повністю наповнюється дощовою водою,
росою, а потім повільно передає цю вологу
всередину власного коріння. Так орхідеї, які в
тропіках ростуть зазвичай на деревах, можуть
отримати необхідну їм рідину прямо з
повітря. Веламен захищає коріння від
висихання,
механічних
ушкоджень,
накопичує воду і мінеральні речовини.
Повітряні корені слугують ще й для того, аби
рослина могла закріпитися на корі дерева.
Але якщо орхідеї в природі ростуть на
деревах, а їх вирощувати в горщику, то їхні
повітряні корені, входячи в субстрат,
перетворюються на звичайні ґрунтові
коріння.

7.

Стебло
Стебла справжніх «лазячих» орхідей (арахніс, клейсостома, пелатантерія,
ванда) піднімаються вгору на значну висоту, утворюючи величезну
кількість повітряних коренів, які надійно прикріплюють рослину до
опори. Таким чином, рослини-епіфіт, досягаючи верхівок дерев,
«виносять» свої квітки до світла.

8.

Суцвіття
Суцвіття орхідних — верхівкова або бічна китиця. При сильному
вкороченні осі утворюється плейохазій (несправжній зонтик)
(бульбофіллюм), при вкороченні квітконіжок — колосовидні суцвіття
(дендрохілюм), потовщення осі призводить до формування
головковидних суцвіть (м'якотниця), гвинтоподібне скручування осі —
спіралеподібних суцвіть (спірантес). Деякі види родів онцидіума і
граматофілюма мають розгалужені суцвіття, що нагадують волоті й
досягають довжини 2-3 м.

9.

Листя
Листя більшості орхідей просте,
цільнокрайне, у багатьох епіфітніх
видів — шкірясте. Листя, так само як і
бульби, є резервуарами води і
поживних речовин. Наявність бульб і
м'ясистого листя пов'язане з умовами
існування орхідей. Так, у рослин з
постійно
вологих
місцеіснувань
(наприклад, з гірських лісів) листя
тонке.
Однак існує ознака загальна для
всіх орхідей — це паралельні
жилки на листі, які свідчать про те,
що орхідеї, як пальми і лілії, Однак існує ознака загальна для
відносяться до однодольних всіх орхідей — це паралельні
рослин.
жилки на листі, які свідчать про
те, що орхідеї, як пальми і лілії,
відносяться до однодольних
рослин.

10.

Корені
Сильні, товсті корені орхідей добре пристосовані до умов їх природного
місця існування. Вони оточені губчастою тканиною — веламеном (так
званим покривом повітряних коренів), яка складається з мертвих клітин,
заповнених повітрям, і протягом декількох секунд повністю наповнюється
дощовою водою, росою, а потім повільно передає цю вологу всередину
власного коріння. Так орхідеї, які в тропіках ростуть зазвичай на деревах,
можуть отримати необхідну їм рідину прямо з повітря. Веламен захищає
коріння від висихання, механічних ушкоджень, накопичує воду і мінеральні
речовини. Повітряні корені слугують ще й для того, аби рослина могла
закріпитися на корі дерева. Але якщо орхідеї в природі ростуть на деревах,
а їх вирощувати в горщику, то їхні повітряні корені, входячи в субстрат,
перетворюються на звичайні ґрунтові коріння.