Вступ до теорії психології управління. (Тема 1)

1. ТЕМА 1. Вступ до теорії психології управління

ТЕМА 1.
ВСТУП ДО ТЕОРІЇ
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
Розробник : доцент кафедри менеджменту
ім. проф. Й.С. Завадського, Новак О.В.

2. План лекції

1. Предмет, мета та цілі психології
управління як науки
2. Сфери застосування психології управління
та її зв'язок з різними напрямами
психології
3. Методи дослідження в психології
управління
4. Психологічні особливості соціального
управління і керівництва
5. Принципи управління трудовими
колективами

3. Психоло́гія

(від грецького ψυχή (psyché) — душа, дух; λόγος
(logos) — вчення, наука)
• наука, що вивчає психічні явища
(мислення, почуття, волю) та
поведінку людини, пояснення
яких знаходимо в цих явищах.
Психологічне знання розвивалося з
доісторичних часів

4.

Значний вплив на психологічне знання
справляє розвиток суміжних наук
(медицина, педагогіка) та людських практик
(мистецтво, релігія, управління), які, в
свою чергу, користуються досягненнями
психології.
термін психологія з'являється в XVI столітті
За півтора століття, з того часу як
психологія почала самостійне існування,
точаться суперечки щодо основних
положень науки.

5.

З моменту зародження науки управління
ідуть спроби обґрунтування законів
забезпечення регульованої стабільної
поведінки людей в організаціях,
але все ж
обгрунтування важливості психологічних
аспектів роботи колективу, як одного з
ключових факторів в управлінні
здійснюється лише в середині ХХ
століття,
після усвідомлення, що людина та її
поведінка є і основним фактором, і
причиною, і ціллю існування
організацій

6. Предметом психології управління

•є психологічні закономірності організації
управлінського процесу, а також
управлінські відносини з точки зору
ситуацій менеджменту.
При цьому розглядаються відносини між:
•суб'єктом і об'єктом управління;
•членами організації, що знаходяться на
одному і тому ж ієрархічному рівні;
•різними організаційними підрозділами в
межах одного і того ж об'єкту управління.

7. Об'єкт управління

• частина об'єктивної дійсності, на яку
спрямована управлінська дія (можуть бути
як окремі індивіди, так і соціальні групи).
Суб'єкт управління
• є носій (джерело) управлінської
активності, спрямованої на певний
об'єкт управління (може бути як окремий
індивід, так і соціальна група).
Суб'єкти і об'єкти управління взаємодіють,
чинячи вплив один на одного.

8. Основна мета психології управління

- аналіз і опис психологічних умов і
особливостей управлінської діяльності,
приведення їх в систему, розкриття
закономірностей і визначення причинних
зв'язків між ними для розробки
практичних висновків і рекомендацій.
Менеджмент навчає
«що робити»
Психологія управління
навчає
«як це робити»

9. Основними завданнями психології управління є:

• організація управлінської діяльності з точки зору її
психологічної ефективності;
• вивчення особистості керівника і співробітників для
розкриття можливостей їх професійного
самоудосконалення і розвитку;
• забезпечення раціонального узгодження процесів
керівництва і лідерства;
• регулювання внутрішньоорганізаційних соціальнопсихологічних процесів і явищ з точки зору забезпечення
організаційної результативності;
• забезпечення результативного управлінського спілкування
і взаємодії керівника з підлеглими.

10. 1. Особистості керівника і співробітників, можливості їх професійного самоудосконалення і саморозвитку

Сфери застосування ПУ:
1. Особистості керівника і співробітників,
можливості їх професійного
самоудосконалення і саморозвитку
Результат вивчення особистості керівника
- опис моделей професійно значущих якостей керівників
стосовно специфіки управлінської діяльності,
психологічних типів керівників, основних професійнопсихологічних компетентностей та можливостей їх
формування.
Результат вивчення особистості підлеглих
- опис умов і моделей найбільш ефективного
управління співробітниками з урахуванням їх
індивідуально-психологічних особливостей.

11. 2. Питання взаємодоповнення процесів керівництва і лідерства

Результатом вивчення є опис:
• теорій та законів лідерства,
• моделей лідерських якостей керівників,
• переваг і недоліків різних стилів
керівництва стосовно різних умов
діяльності і професійної взаємодії;
• тощо.

12. 3. Управлінське спілкування і взаємодія керівника з підлеглими

Результатом вивчення є опис:
• закономірностей і умов ефективності
професійного ділового спілкування і
управлінської взаємодії керівника з
підлеглими (проведення ділових,
дисциплінарних і профілактичних бесід);
• психологічних типів підлеглих і особливостей
організації з ними управлінської взаємодії,
• алгоритмів проведення публічних виступів,
переговорів тощо.

13. 4. Внутрішньоорганізаційні соціально-психологічні процеси і явища та можливості управління ними

4. Внутрішньоорганізаційні соціально-
психологічні процеси і явища та
можливості управління ними
Результатом вивчення є опис:
• типів організаційної культури в контексті
можливостей її цілеспрямованого формування
і зміни;
• факторів і умов формування сприятливого
психологічного клімату в організації;
• проблем неформального лідерства в
службових колективах;
• моделей формування і управління командою
професіоналів та ін.

14. 5. Загальні і процесуальні питання організації управлінської діяльності.

Результатом вивчення є опис
ефективних алгоритмів:
• делегування керівником своїх повноважень;
• прийняття управлінських рішень;
• проведення керівником ділових бесід, зборів,
службових нарад, переговорів;
• тощо.

15. Психологія управління пов'язана з:

• психологією особистості (вивчає
якості, властивості і психологічні особливості
особистості, їх вплив на поведінку, діяльність і
спілкування людини);
• соціальною психологією (вивчає
закономірності поведінки і діяльності людей,
обумовлених фактом їх включення в соціальні групи,
а також психологічні характеристики соціальних
груп);
• психологією розвитку і акмеологією
(вивчають процеси розвитку і формування психіки
людей на різних етапах їх життєвого циклу)

16. Методи дослідження в психології управління

спостереження,
експеримент,
психологічна діагностика
аналіз результатів управлінської
діяльності

17. Спостере́ження

- метод наукового дослідження, що полягає в
активному, систематичному, цілеспрямованому,
планомірному та навмисному сприйнятті об'єкта, в
ході якого здобувається знання про зовнішні сторони,
властивості й відносини досліджуваного об'єкта.
Основні методологічні вимоги до спостереження такі:
активність (не споглядання об'єкта, а пошук і фіксація
дослідником потрібного ракурсу бачення його),
цілеспрямованість (увага повинна фіксуватися тільки на
явищах, що цікавлять),
планомірність і послідовність (проходження за певним
планом або сценарієм),
системність (ведення за певною системою для багаторазового
сприйняття об'єкта в заданих режимах).

18. Експериме́нт

• - метод вивчення, який полягає у
викликанні визначеного явища (чи його
зміну) в штучно створених (лабораторних)
умовах з метою дослідження і з'ясування
процесу його розвитку.
Експеримент відрізняється від спостереження
активною взаємодією з досліджуваним
об'єктом.
Особливістю є повторюваність в описаних
умовах необмежену кількість раз при отриманні
ідентичних результатів