5.44M

Categories:

medicine

life safety

Загальні принципи надання домедичної допомоги. Основи домедичної допомоги

1.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
імені ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО
кафедра військової підготовки
навчальний модуль: “ТАКТИЧНА МЕДИЦИНА”
ТЕМА 1: “Загальні принципи надання домедичної допомоги.”
ЗАНЯТТЯ 1: “Основи домедичної допомоги.”
ДОЦЕНТ КАФЕДРИ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ПОЛКОВНИК ДРОК Л.В.
КИЇВ-2020

2.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
1.Основи анатомії та фізіології людини. Основи гігієнічних знань.
2. Алгоритми огляду пораненого в бойових та не бойових
умовах.
3. Загальні правила надання домедичної допомоги в бойових та
не бойових умовах.
2

3.

ЛІТЕРАТУРА
3
1. Закон України “Про екстрену медичну допомогу” від 5 липня 2012 року № 5081-VI. Відомості
Верховної Ради (ВВР), 2013, № 30, ст.340).
2. Бойовий статут Сухопутних військ. Київ: МО України, 2016. Частина І: Окрема механізована,
танкова бригада (полк).
3. Наказ МОЗ України від 16 червня 2014 року № 398 “Про затвердження порядків надання
домедичної допомоги особам при невідкладних станах”.
4. Стандарт підготовки І-СТ-3 (видання 2) «Підготовка військовослужбовця з тактичної медицини»,
наказ Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України від 26.02.2015 р.
№ 17.
5. Стандарт підготовки (видання 1) «Фахова підготовка санітарного інструктора роти (батареї)». Наказ
директора Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України від 31.08.2015 р. № 64.
6. Юрченко В.Д. Кирилюк В.О., Гудима А.А. та ін. Домедична допомога в умовах бойових дій:
методичний посібник. Київ : Середняк Т.К. 2014. 80 с.
7. Тактична медицина для підрозділів Спеціального призначення. ПП «МВЦ «Медінформ» – К., 2016.
- 146 с.
8. Жила В., Шевченко А., Черенок Є., Мірошниченко Є., Бондаренко О., Семенченко Ю. Атлас першої
допомоги в червоній та жовтій зонах. На війні та при надзвичайних ситуаціях. Бориспіль, 2015, с. 60.
9. Тактика надання самодопомоги та взаємодопомоги під час ведення бойових дій / навч. посібник /
Уклад.: Р.С. Троцький, О.В. Чуприна, О.А. Блінов; за ред. М.О. Ктіторова. – К.:, 2016. – 137 с.
10. Основи тактичної медицини. Навч. посібник. Л.Дрок, Є.Камалов, Ю.Миколенко. Київ, НУОУ, 2020.
167с.

4.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
- вміння надавати домедичну
допомогу пораненим та постраждалим
за умов надзвичайних ситуацій,
травмування, пошкодження в умовах
повсякденної діяльності мирного часу і
в бойових умовах;
- вміння оцінити стан поранених
та постраждалих у надзвичайних
ситуаціях техногенного і
природного характеру і в бойових
умовах;
- оволодіти навичками надання
домедичної допомоги
постраждалим і пораненим при
основних невідкладних станах;
4

5.

ОСНОВИ АНАТОМІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ.
ОСНОВИ ГІГІЄНІЧНИХ ЗНАНЬ.
5
Анатомія людини - наука, що вивчає морфологію людського організму, його систем і
органів. Предметом вивчення анатомії людини є форма і будова, походження
і розвиток людського організму.
Фізіологія людини - це наука про функції живого організму як єдиного цілого, про
процеси, що протікають у ньому, і механізми його діяльності. Основне завдання
фізіології - розкриття законів життєдіяльності живого організму і керування ними.
В організмі будь-якої людини виділяють опорно-рухову, дихальну, кровоносну,
травну, ендокринну, видільну, статеву, нервову системи і сенсорні системи.
Гігієна - наука про здоров'я, про створення умов, сприятливих для збереження
людиною здоров'я, про правильну організацію праці і відпочинку, про попередження
хвороб. Її метою є вивчення впливу умов життя і праці на здоров'я людей,
попередження захворювань, забезпечення оптимальних умов існування людини,
збереження його здоров'я і довголіття. Гігієна є основою профілактики захворювань.

6.

ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА
6
Тіло людини має внутрішній скелетний каркас, на якому закріплені всі внутрішні органи і
який приводиться в рух м'язами. Поєднання скелета, м'язів і суглобів називається
опорно-руховою системою або опорно-руховим апаратом .

7.

ОПОРНО-РУХОВА
СИСТЕМА
.
7
СКЕЛЕТ ЛЮДИНИ СКЛАДАЄТЬСЯ З ОСНОВНИХ ВІДДІЛІВ:
-череп ‒ захищає головний мозок від пошкоджень, містить органи чуттів, початок травної і
дихальної системи;
Скелет голови має мозковий та лицевий відділ черепу. М'язи голови
поділяються на дві групи мімічні м'язи та жувальні м'язи.
- хребет ‒ надає людині вертикального положення, підтримує основні внутрішні органи;
-грудна клітка ‒ оберігає життєво важливі органи: серце, легені, печінку від пошкоджень;
бере участь в акті дихання;
Скелет тулуба поділяється на хребет та грудну клітку. М'язи тулуба це м'язи
грудей, м'язи спини, м'язи живота.
- кінцівки ‒ забезпечують моторику організму;
-таз ‒ підтримує внутрішні органи, бере участь в роботі нижніх кінцівок
Скелет верхніх кінцівок складається з плечового поясу та скелету вільної
верхньої кінцівки. М’язова система представлена м'язами верхніх кінцівок.
Скелет нижніх кінцівок представлено тазовим поясом та скелетом вільної
нижньої кінцівки. М'язи це м’язи нижніх кінцівок.

8.

ФУНКЦІЇ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ
ФУНКЦІЇ СКЕЛЕТНОЇ ЧАСТИНИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ:
Опорна
допомагає тілу зберігати певну форму та визначає розміри
тіла, підтримує у вертикальному положенні (кістки
створюють каркас, який зумовлює положення внутрішніх
органів і не дає їм зміщуватися)
Захисна
кістки захищають внутрішні органи (наприклад
череп захищає головний мозок, хребет – спинний мозок,
грудна клітка ‒ легені й серце, кістки таза ‒ сечостатеві
органи тощо)
Рухова
забезпечується взаємодією кісток та м'язів, бо кістки як
«важелі» для переміщення тіла та його частин
Кровотворення
червоний кістковий мозок утворює клітини крові
(еритроцити)
Депонування
речовин
Мовленнєва
мінеральні солі, насамперед кальцій і фосфор, за
необхідності надходять із кісток
хрящі гортані, голосові зв'язки, під’язикова та
нижньощелепна кістки беруть участь у мовленні
8

9.

ФУНКЦІЇ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ
ФУНКЦІЇ М’ЯЗОВОЇ ЧАСТИНИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ:
Опорна
утримує внутрішні органи
Захисна
м'язи, зокрема живота, захищають внутрішні органи
Рухова
забезпечується взаємодією кісток та м'язів, м'язи
внутрішніх органів здійснюють переміщення крові, їжі, сечі
Дихальна
діафрагма і міжреберні м'язи забезпечують дихальні рухи
Депонування
речовин
Мовленнєва
м'язи запасають глікоген
м'язи язика беруть участь у мовленні
Теплоутворення при скороченні м'язів виділяється тепло
Енергетична
глікоген у м'язах - запас енергії
9

10.

М'ЯЗОВА СИСТЕМА
РІЗНОВИДИ М'ЯЗОВОЇ ТКАНИНИ ЛЮДИНИ:
скелетна посмугована м'язова тканина.
Розміщення: утворює скелетні м'язи, діафрагму, мімічні м'язи,
м'язи язика, гортані, верхньої частини стравоходу;
посмугована серцева м'язова тканина.
Розміщення: серцевий м’яз (міокард).
Функції: забезпечує швидкі ритмічні скорочення серцевого м'яза,
що не підкоряються людській волі.
непосмугована (гладенька) м'язова тканина.
Розміщення: стінки порожнистих внутрішніх органів ‒ судин,
шлунка, кишечнику, сечового міхура, кровоносних судин тощо.
Функції: забезпечує відносно повільне ритмічне скорочення
м'язів внутрішніх органів, що не підкоряється людській волі: рухи
кишечнику, сечовипускання, зміну просвіту судин та інше.
10

11.

М'ЯЗОВА СИСТЕМА
11

12.

ФУНКЦІЇ МЯЗОВОЇ СИСТЕМИ
ФУНКЦІЇ СКЕЛЕТНИХ М'ЯЗІВ:
• рухова ‒ (забезпечують пересування в просторі під час ходьби, бігу
тощо, приводять у рух окремі частини тіла);
• опорна ‒ (підтримують рівновагу тіла та певне положення);
• депонувальна, або запасаюча ‒ (місце нагромадження глікогену);
• чутлива ‒ (специфічні рецептори м'язового чуття дають змогу
контролювати положення тіла);
• теплоутворення ‒ (вироблення тепла в результаті м'язового
скорочення);
• захисна ‒ (захищають внутрішні органи).
12

13.

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА
13
Кровообіг ‒ рух крові по замкненій системі кровоносних судин і порожнин серця, який
забезпечує обмін речовин між організмом. Кровообіг забезпечує кровоносна
(серцево-судинна) система.

14.

БУДОВА КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ
14
БУДОВА КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ
Серце – м'язовий орган кровоносної системи, який забезпечує рух крові в організмі
людини. Поділене на чотири камери: два шлуночки (правий і лівий) і два передсердя
(праве й ліве). Суцільна поздовжня м'язова перегородка ділить серце на дві ізольовані
одна від одної частини ‒ праву й ліву ( венозна та артеріальна кров не змішується, у
камерах правої частини міститься тільки венозна кров, а в камерах лівої ‒ тільки
артеріальна).
Артерії – судини, якими кров від серця прямує до різних органів і тканин (до них
артеріальна кров надходить з лівого шлуночка та венозна надходить з правого
шлуночка).
Аорта ‒ найбільша артерія в організмі людини, яка бере початок від лівого шлуночка
серця.
Вени – судини, якими кров від тканин різних органів прямує до серця (артеріальна
кров надходить до лівого передсердя та венозна надходить до правого передсердя).
Капіляри – найдрібніші судини (більшість капілярів мають менший діаметр, ніж
волосина людини, а середня довжина капіляра становить 0,7-0,8 мм).
Велике коло кровообігу
Мале, або легеневе, коло кровообігу
Регуляція кровообігу здійснюється за рахунок нервової регуляції та дії гормонів
(адреналін звужує діаметр кровоносних судин, підвищуючи тиск крові). Загальну
регуляцію руху крові забезпечує судинно-руховий центр відділу головного мозку.
Рух крові забезпечується різницею тисків на початкових ділянках (де він вищий) і в
кінцевих (де він нижчий) малого та великого кіл кровообігу

15.

ЗАГАЛЬНА БУДОВА ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
Дихальна система
складається із повітроносних
шляхів,
легеневих
судин,
легень, та дихальних м’язів.
Постачає у кров кисень, який
далі
розподіляється
між
тканинами органів.
Повітря надходить у легені
завдяки
змінам
тиску
внаслідок
скорочення
і
розслаблення основних та
допоміжних дихальних м’язів.
До дихальної системи людини
відносяться зовнішній ніс,
порожнина
носа
з
приносовими
пазухами,
глотка,
гортань,
трахея,
бронхи та легені.
15
1 - приносові пазухи; 2 - стовбур мозку; 3 - носова частина горла; 4 ротова частина горла; 5 - гортанна частина горла; 6 - надгортанник; 7 стравохід; 8 - ребра; 9 - міжреберні м’язи; 10 - ліва легеня; 11 поперекова частина діафрагми; 12 - діафрагма; 13 - листки плеври; 14 серце; 15 - бронхи; 16 - легеневі судини; 17 - трахея; 18 - гортань; 19 носове волосся; 20 - носова порожнина.

16.

ХАРАКТЕРИСТИКА ДИХАННЯ
16
1. Дихальний цикл:
1) частота дихання (у нормі в стані спокою 12–15/хв)
2) глибина дихання (глибина вдиху)
3) відношення вдиху до видиху
2. Тип дихання:
1) грудний ‒ залежить від роботи зовнішніх міжреберних м’язів, переважає у жінок;
2) черевний (діафрагмальний) ‒ залежить від роботи діафрагми, переважає у
чоловіків.
3. Рухливість грудної клітки:
1) одностороннє ослаблення рухів грудної клітки (з нормальною рухливістю по
протилежній стороні) ‒ причини: пневмоторакс, велика кількість рідини у
плевральній порожнині;
2) відставання одної половини грудної клітини від іншої при диханні;
3) парадоксальні рухи грудної клітки ‒ западання грудної клітки під час вдиху;
причини: травма, що призвела до перелому >3 ребер в >2 місцях або перелом
грудини — парадоксальна рухливість частини стінки грудної клітки;
4) посилена робота додаткових дихальних м’язів;
Для характеристики дихання важливе значення має та кількість повітря, яку
людина виділяє при максимальному видиху після можливо глибокого вдиху. Це так
звана життєва ємність легені – в середньому у дорослої людини складає 3700
см3.

17.

ЗАГАЛЬНА БУДОВА ШКІРИ ЛЮДИНИ
Шкіра складається з трьох шарів:
зовнішнього – епідермісу (виконує покривну та захисну функцію;
власне шкіра – дерма (виконує тактильну функцію термо-, механо- та
больові рецептори, завдяки яким людина відчуває тепло, холод, дотик,
біль), вивідна функція - сальні й потові залози, волосяні сумки, кровоносні
та лімфатичні судини;
підшкірно жирова клітковина (накопичення, терморегуляція).
17

18.

ФУНКЦІЇ ШКІРИ
Функції шкіри
Терморегуляційна
Рецепторна (шкіра –
орган чуттів)
Характеристика
Участь у регуляції теплового обміну з зовнішнім середовищем, близько 82% усіх
теплових витрат організму відбувається через шкіру
Містить рецептори, завдяки яким людина відчуває тепло, холод, дотик, вібрацію, біль.
Що дає змогу їй реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища,
сприймати навколишнє середовище і краще пристосовуватися до його умов.
Захисна
Служить бар’єром між зовнішнім і внутрішнім середовищем, захищає інші тканини тіла
від механічних і термічних ушкоджень, сонячного випромінювання, а також не
пропускає всередину організму хвороботворні мікроорганізми (клітини чистої шкіри
виділяють речовину, яка має бактерицидні властивості), шкідливі рідини, гази тощо.
Дихальна
Загальний газообмін відбувається не тільки через легені, а й через шкіру, яка поглинає
кисень і виділяє вуглекислий газ.
Через шкіру виводиться частина сечовини, мінеральних солей і води (за допомогою
потових залоз).
Участь в регуляції водного, сольового, вуглеводного та жирового обмінів.
Видільна
Обмінна
Синтетична
Бере участь у синтезі (виробленні) вітаміну D, який відбувається під дією
ультрафіолетових променів. Нестача вітаміну D у дитячому організмі призводить до
захворювання – рахіту, без цього вітаміну погано засвоюється кальцій (Ca)
Депо крові
У кровоносних судинах шкіри дорослої людини може затримуватися до крові.
Самоочищення
Постійне злущування відмерлого верхнього шару шкіри запобігає проникненню
бактерій в інші тканини та сприяє її відновленню.
18

19.

АЛГОРИТМ ОГЛЯДУ ПОРАНЕНОГО
План первинного огляду пораненого та невідкладних медичних заходів
Первинний огляд одного постраждалого рятівник проводить протягом 40
сек.
1.1. Зупинка критичної кровотечі.
1.2. Відновлення прохідності дихальних шляхів.
1.3. Оцінка стану серцево-судинної системи.
1.4. Встановлення мовного контакту з постраждалим з одночасним
візуальним оглядом голови та оцінкою стану органів відчуття.
1.5. Визначення цілісності кісток грудної клітини, живота та
попереку.
1.6. Визначення цілісності кісток тазу і органів промежини.
1.7. Визначення цілісності кісток кінцівок та інших ушкоджень
кінцівок.
1.8. Визначення можливості евакуації пораненого.
Порядок вторинного огляду
Голова – шия – тулуб – пахвинні ділянки – верхні кінцівки - пахові ділянка
– нижні кінцівки – підколінні ділянки – стопи і п‘яти.
19

20.

АЛГОРИТМ ОГЛЯДУ ПОРАНЕНОГО
АЛГОРИТМ ОГЛЯДУ КОЛЕСО
К – КРОВОТЕЧІ небезпечні (визначаються
наявні кровотечі у пораненого, проводиться
зупинка кровотечі шляхом механічного пере
тискання судин з подальшим вказуванням часу
накладення джгута).
О – ОГЛЯД ДИХАЛЬНИХ шляхів
(визначається прохідність дихальних шляхів,
визначається частота дихання, за необхідності
здійснюються заходи щодо забезпечення
прохідності дихальних шляхів).
Л – ЛЕГЕНІ (визначаються наявні проникаючі
поранення, симптоми пневмотораксу).
Е – ЕФЕКТИВНІСТЬ дихання (визначається
частота дихальних рухів, їх ритмічність,
симетричність).
С – СЕРЦЕ (визначається частота пульсу на
магістральних судинах).
О – ОГЛЯД ВСЬОГО ТІЛА (проводиться огляд
з голови до ніг + оцінка свідомості + обігрів).
20

21.

ПОРЯДОК ОЦІНКИ СТАНУ ПОРАНЕНОГО (MARCH)
М – Massive Bleeding, масивна кровотеча
1.Визначте наявність масивної кровотечі з рани кінцівок, тулуба та шиї.
Найпростішими та характерними ознаками масивної кровотечі з ран
кінцівок є пульсуючий характер витікання крові (візуальний або при
пальпації) і/або калюжа крові, що швидко збільшується на поверхні, на
якій знаходиться постраждалий, і/або інтенсивне просякання одягу
кров’ю в ділянці рани.
2. Проведіть огляд постраждалого на предмет видимої зовнішньої
кровотечі з інших місць та виконайте дії щодо її зупинки.
3. Для зупинки масивної кровотечі виконайте прямий тиск на рану з
подальшим тугим тампонуванням рани засобами перев’язувальними
гемостатичним
стерильним
або
звичайним
стерильним
перев’язувальним матеріалом. Продовжуйте прямий тиск на рану
поверх тампонади протягом щонайменше 3-х хв. Якщо цього
недостатньо, використайте другий бинт з контактним гемостатиком.
Після виконання маніпуляції переконайтесь у відсутності кровотечі та
накладіть поверх рани компресійну пов’язку.
4. У разі масивної кровотечі рекомендовано використовувати турнікети
при неможливості зупинити кровотечу.
21

22.

ПОРЯДОК ОЦІНКИ СТАНУ ПОРАНЕНОГО (MARCH)
А – Airway, дихальні шляхи
1. Оцініть у постраждалого прохідність верхніх дихальних шляхів.
2. У випадку непрохідності дихальних шляхів або загрози її
виникнення слід використати наступне:
- висування нижньої щелепи;
- назофарингеальний повітропровід;
- дозволити зайняти постраждалому будь-яку зручну позицію для
кращого забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи
положення сидячи;
-при відсутності свідомості – стабільне положення на боці;
Вищезазначені методи не є обов’язковою послідовністю виконання,
вони можуть здійснюватися в будь-якому порядку в залежності від
наявної травми та стану постраждалого.
Особливу увагу щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів
слід звернути у постраждалих, які знаходились у будинках або
автомобілях, що горіли, оскільки у них є значний ризик розвитку
набряку верхніх дихальних шляхів внаслідок їх опіку.
22

23.

ПОРЯДОК ОЦІНКИ СТАНУ ПОРАНЕНОГО (MARCH)
23
R – Respiration, дихання
Якщо у постраждалого прогресуюче порушення дихання, поранення
грудей або
запідозрене закрите пошкодження порожнин тіла,
потрібно припускати розвиток напруженого пневмотораксу і виконати
плевральну декомпресію у другому міжреберному проміжку за допомогою
голки або катетера 14G довжиною не менше 8 см. Переконайтеся, що
точка введення голки знаходиться латеральніше від серединноключичної
лінії, і голка не спрямована в бік серця. Прийнятна альтернативна точка
введення голки у 4-5 міжреберному проміжку попереду від середньої
пахвової лінії.
Всі відкриті рани грудної порожнини та/або рани, що всмоктують повітря,
слід негайно герметизувати спеціальною наклейкою з клапаном. Якщо
наклейка з клапаном відсутня, використовуйте спеціальну наклейку без
клапана. Слідкуйте за пацієнтом на предмет розвитку напруженого
пневмотораксу. Якщо у постраждалого наростає гіпоксія, прогресує
порушення дихання, або розвивається гіпотензія і напружений
пневмоторакс, слід підняти або повністю видалити наклейку, або ввести
декомпресійну голку.

24.

ПОРЯДОК ОЦІНКИ СТАНУ ПОРАНЕНОГО (MARCH)
24
С – Circulation, кровообіг
Визначити ознаки гіповолемічного шоку. Найпростішими методами
швидкого визначення гіповолемічного шоку є відсутність пульсу на
променевій артерії і/або погіршення свідомості при відсутності ЧМТ.
Якщо постраждалий у стані шоку, необхідно:
- ввести препарати гідроксиетилкрохмалю, якщо вони доступні;
- ввести інші розчини електролітів, якщо вони доступні;
- проводити огляд постраждалого після кожного введення 500 мл розчинів;
- продовжувати інфузійну ресусцитацію до появи відчутної пульсації на
променевій артерії, покращення стану свідомості або підвищення
систолічного АТ до 80-90 мм рт.ст.
- припинити введення рідини, коли один або більше з вищевказаних
пунктів буде досягнуто.
Слід розглянути введення транексамової кислоти.

25.

ПОРЯДОК ОЦІНКИ СТАНУ ПОРАНЕНОГО (MARCH)
H – Head injury / Hypothermia, черепно-мозкова травма /
гіпотермія
При ЧМТ слід проводити інфузійну терапію, достатню для підняття
АТ не менше 90 мм рт.ст. Також у всіх постраждалих повинно бути
попереджено розвиток гіпотермії за допомогою табельних або
підручних засобів.
Пацієнтам з середньотяжкою / тяжкою ЧМТ, за можливості,
необхідно проводити інгаляцію кисню для підтримки рівня сатурації
> 90%.
25

26.

ОЦІНКА РІВНІ СВІДОМОСТІ ПОРАНЕНОГО ЗА АЛГОРИТМОМ AVPU
26
Alert – притомність. «У свідомості». Постраждалий повністю притомний,
хоча може бути дезорієнтованим. Спонтанно відкриває очі, реагує на голос
(хоча може бути розгубленим), має моторні функції.
Voice – голос. «Реагує на голос». Поранений певним чином реагує, якщо
до нього говорять. Реакція може бути виконана очима, голосом або рухом,
наприклад, постраждалий відкриває очі на запитання: «З тобою все в
порядку?». Ця реакція може виявлятися бурмотінням, стогоном або легким
рухом кінцівки, викликаним голосом рятувальника.
Pain – біль. «Реагує на біль». Поранений реагує на больові стимули.
Постраждалий із певним рівнем притомності може зреагувати,
використовуючи голос, рухаючи очима або тілом. Для перевірки можна
використовувати центральний больовий стимул: потерти кісточками
пальців по груднині, вщипнути за мочку вуха чи кивальний м’яз.
Unresponsive – не реагує, іноді як «непритомний». «Ні на що не реагує».
Постраждалий не виявляє реакції на голос, на вказівки, біль.
Шкалу AVPU не використовують для довготривалого неврологічного
спостереження – в цьому разі більш доцільна шкала коми Глазго (Glasgow
Coma Scale).

27.

ТАКТИЧНА ДОПОМОГА ПОРАНЕНИМ НА ПОЛІ БОЮ
(TACTICAL COMBAT CASUALTY CARE)
тактична медицина – це
надання
допомоги
військовослужбовцям під час
бойових дій на полі бою, що
націлене
на
усунення
загрожуючих причин смерті та
супроводжується їх евакуацією
в безпечну зону.
27

28.

ЗОНИ ДОПОМОГИ
28
Умовно розрізняють два місця надання домедичної
допомоги під час ведення бойових дій:
Допомога на лінії вогню, обстрілу - CUF (Care under Fire) – «червона» зона безпосередньо в секторі обстрілу – зоні прямого обстрілу зі значним ризиком отримання
кульового чи іншого поранення;
Допомога в зоні ризику, укриття - TFС (Tactical Field Care) – «жовта» зона;
Тактична евакуаційна допомога - TACEVAC (Tactical Evacuation) - «зелена» зона - в
секторі укриття – місці захищеному від прямого вогню противника елементами
природного (пагорби, схили) чи штучного походження (стіни, будинки, захисні інженерні
конструкції).
Досвід надання домедичної допомоги в ході ведення бойових дій на Сході країни
дозволяє виділити наступні сектори надання допомоги:
сектор обстрілу – зона прямого обстрілу зі значним ризиком отримання кульового чи
іншого поранення;
сектор укриття – місце, захищене від прямого вогню противника елементами
природного (пагорби, схили) чи штучного походження (стіни, будинки, захисні інженерні
конструкції).
Само- та взаємодопомога – обсяг заходів медичної допомоги хворим та потерпілим,
що надається негайно на місці події (захворювання, травми), можливо старшим бійцемрятувальником, бійцем-рятувальником, самим пораненим або особами, які знаходяться
поблизу пораненого (потерпілого).

29.

30.

ЛІТЕРАТУРА

English Русский Rules