Становлення сучасних економічних теорій у другій половині XIX

1.

Становлення
сучасних
економічних
теорій.
У другій
половині XIX
ст.
Пахольчишина А.
Мусієнко Д.
Листопадова К.
Варакса В.
Сучков Д.

2.

Економічна теорія
Економі́чна тео́ рія, або теорети́ чна еконо́ міка, —
наука, що вивчає фундаментальні закони і категорії
економічного життя суспільства. Виникнення
сучасної економічної теорії пов'язано з іменем
шотландського вченого XVIII ст. Адама Сміта, який
виклав основи економічної теорії у своїй роботі
«Дослідження про природу і причини багатства
народів» (1776 р.).

3.

Що говорили про економіку:
Фрідріх фон Гаєк Редагувати
Докладніше: Фрідріх фон Гаєк
«Я питав себе про те, у чому полягає
основна довгострокова користь, яку ми
отримуємо від занять економічною наукою
або про те, що спільного у людей, яких я
вважаю хорошими економістами. (…) це не
знання фактів й не знання окремих законів,
яким підпорядковуються економічні явища,
а здатність виявляти і спростовувати певні
типи помилкових висновків. Думаю, немає
сумнівів у тому, що одна з найбільш
природних і важливих задач економіста —
це не виправлення фактичних помилок, а
виправлення помилкових логічних
міркувань»

4.

Ліонель Роббінс Редагувати
Докладніше: Ліонель Роббінс
«Економіка — це наука, яка вивчає
поведінку людини як зв'язок між
заданими цілями і обмеженими
засобами, які мають альтернативне
використання».

5.

Становлення економічної теорії як
самостійної науки від бувалося на
початку XVII ст., тоді з’явилася і її
назва — політична економія. У ній по
єдналися два грецькі слова: роlitікоs —
дер жавний, суспільний та oikonomia —
управ ління господарством. Це поняття
вперше застосував французький
економіст Антуан де Монкретьєн у 1615
р.

6.

Становлення сучасних економічних теорій.
• У другій половині XIX ст.
виникла одна з най
вагоміших течій в
економічній науці —
маржиналізм. Основні
теоретичні положення гра
ничного аналізу були
представлені в працях
французького економіста А.
Курно, німецьких вчених Й.
фон Тюнена та Г. Госсена,
англій ського економіста В.
Джевонса, швейцарсько го
економіста Л. Вальраса та
професорів Ві денського
університету К. Менгера, Е.
фон БемБаверка і Ф. фон
Візера.

7.

На межі XIX—XX ст.
під впливом значних
соціальноекономічних
і науковотехнічних пе
ретворень англійський
економіст Альфред
Маршалл
започаткував
неокласичний
напрямок в
економічній теорії.
Предметом
економічної теорії
неокласики
проголосили «чисту
еконо міку», яка не
залежить від
суспільної форми її
організації. Об’єктом
вивчення стала так
звана «економічна
людина».

8.

Справжню революцію в
економічній теорії здійснила
публікація видатного
англійського економіста та
державного діяча Джона
Мей нарда Кейнса
«Загальна теорія
зайнятості, відсотка і
грошей» (1936 р.).
Кейнсіанство ґрунтується
на таких принципах:
провідна роль у
регулюванні національного
господар ства має належати
державі; для забезпечен ня
повної зайнятості
працівників потрібен
ефективний попит, що
зумовлює піднесення
виробництва та добробут
нації. Для цього дер жава
має збільшувати обсяги
інвестицій (но вих
капітальних вкладень) і свої
витрати на інші економічні
та соціальні цілі.

9.

Всесвітньовідомою є праця Несторалітописця – „Повість временних літ”
(кінець XI ст.). У ній автор захищає
феодальну власність, вітає всебічне
розширення привілейованого
землеволодіння (як світського, так і
церковного). Нестор часто
повторював, що багатство
суспільства базується на невтомній
праці. Запорукою господарських
успіхів Русі, на думку Нестора, може
бути лише відновлення її колишньої
єдності.

10.

Степанов (1795–1847), професор Харківського університету
одним з перших у країні створив оригінальний курс політичної
економії російською мовою. Найповніше свої економічні погляди
він виклав у працях: „О теории и практике политической
экономии”, „О производительном классе в политической
экономии” тощо. Пропонуючи ідеали економічної свободи,
Степанов спрямовував їх проти апологетів кріпосництва, а також
доктрини меркантилізму. У своїх наукових працях Степанов
розглядав такі кардинальні питання, як суть і джерела багатства,
продуктивні і непродуктивні класи, співвідношення між
виробництвом і споживанням. Услід за Смітом Степанов
стверджував, що праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від
усіляких утисків. Вчений одним із перших у Російській імперії
правильно оцінив реакційну суть мальтузіанства. Популяризація
ним творів видатних представників класичної політичної економії
була спрямована проти феодальної економічної ідеології й
відігравала позитивну роль [1, C.3].
Т.

11.

політичної економії в Україні належить професору
Київського університету Миколі Зіберу (1844–1888),
представників який захистив дисертацію про еволюцію
трудової теорії вартості від Д. Рікардо до К. Маркса. М.
Зібер значну увагу в своїх працях приділяє розвитку
машинного виробництва, простежує процес виникнення
грошей, анВажливе місце середалізує їхні функції, а
також досліджує капітал, прибуток, трудову теорію
вартості. Він був ученим-економістом, який зробив
значний внесок у розробку багатьох суспільноекономічних проблем.Також вчений поділяє марксистську
точку зору на історичну обумовленість економічних
законів та минущий характер капіталізму, заміну його
планомірною діяльністю, що повинна прийти „на зміну
хаотичному та безтямному веденню господарства
егоїстичним шляхом” [4].

12.

Визначне
місце в історії соціально-економічної думки в
Україні у XVIII ст. належить Г. Сковороді (1722–1794). У
міру розвитку своїх поглядів Сковорода вбачав джерело
зла в соціально-економічній нерівності та
несправедливості, в розшаруванні суспільства на бідних
і багатих. Уже у творі „Бесіда” мислитель говорить про
„житейське море”, в якому панує гонитва „за багатством,
дармоїдство і паразитизм”. Порятунок Г. Сковорода
шукав у доброчесності й праці. Таким чином, Г.
Сковорода вбачав щастя людини не в багатстві, а в
праці. На нашу думку, його погляди не втратили своєї
актуальності й сьогодні.