Філософія ХХ століття

1. Філософія ХХ століття

2. План лекції

1.
2.
3.
4.
5.
6.
Загальні особливості духовних процесів
та розвитку філософії у ХХ столітті.
Напрями
сцієнтизму
в
сучасній
філософії.
Антропологічна філософія ХХ століття.
Культурологічні
та
історіософські
напрями у філософії ХХ ст.
Релігійна філософія.
Тенденції розвитку філософії на межі
ХХ-ХХІ століть.

3. Ключові історичні події ХХ століття

І
Світова війна – 19141918 рр.
ІІ Світова війна – 19391945 рр.
Голодомор
1932-1933
рр.
Голокост 1933-1945 рр.
Створення
атомної
бомби 1940-45 рр.
Чорнобильська
катастрофа 1986 р.

4. Провідні особливості філософії ХХ століття:

Філософія вийшла за межі академічних аудиторій;
У
своїх
основних
проявах
вона
постала
некласичною;
Мова філософії відчутно змінилася, стала більш
зрозумілішою для широкого загалу;
Для
сучасної
філософії
не
існує
жодних
заборонених тем, від інтимного життя людини до
проблем походження Всесвіту;
Виникає значна кількість філософських напрямів
та течій, тобто розширюється її варіативність;
До її сфери дослідження входять не тільки
актуальні проблеми, але й проблеми попередньої
філософії;
Відбулась,
інколи
радикальна,
переоцінка
попередніх ідей, уявлень та цінностей.

5. Провідні напрями та течії філософії ХХ століття

Філософія ХХ
століття
Провідні напрями та течії
філософії ХХ століття
Сцієнтичні:
неопозитивізм, неокантіанство
(марбурзька школа),
феноменологія
Антропологічні:
філософська антропологія,
екзистенціалізм, фройдизм
Історіософські
Релігійні:
неотомізм, протестантська
філософія

6. Сцієнтизм ХХ століття

Неопозитивізм
виник
як
напрям,
що
продовжував традицію започатковану О.
Контом, але чіткіше окреслив ідею філософії
як дисципліни, що має відділяти наукове
знання від усього іншого, недостовірного.
Всього
існували три групи представників
неопозитивізму: 1) «Віденський гурток» (Е.
Мах, М.Шлік, Р. Карнап); 2) англійський
(Л.Вітгенштайн, Б.Рассел, К. Поппер); 3)
Львівсько-Варшавська
філософська
школа (К. Твардовський).

7. Ернст Мах (1838 – 1916)

Світ утворений через
поєднання елементів
двох типів: фізичних та
психічних;
Жоден елемент не
переважає іншого, в
такий спосіб він
намагався вирішити
суперечності між
матеріалізмом та
ідеалізмом;
Пізнання набуває тільки
дескриптивного, тобто
описового значення, а
опис – це побудова
фактів у мисленні,
теорія – це сукупність
різних описів, які
пришвидшують
пізнання.
Поняття причинності
слід замінити поняттям
функції, яка є більш
точною і у ній немає
незавершеності,
невизначеності та
односторонності як у
першого поняття.
Причинність,
тлумачилась наукою
надто спрощено,
неможливо в кожному
конкретному випадку
виділити тільки одну
причину та один
наслідок;
Неможливо встановити,
що в основі всіх явищ
лежить принцип
«сутність-явище»;

8. Моріц Шлік (1882-1936)

Вважав, що філософія, якщо прагне статусу науки, має
орієнтуватися на актуальні дослідження у фізиці
На відміну від конкретних наук( фізика, хімія, історія)
завдання філософії досліджувати природу матерії як такої,
виявляти загальні принципи, які спрямовують історичні події
Філософія – це найзагальніша наука, яка займається
найзагальнішими проблемами
Справжнім досягненням філософії є «встановлення смислу
тверджень шляхом їхнього логічного прояснення»
Сенс та істинність взаємопов'язані у процесі здійснення
верифікації
Філософія – це діяльність, яка здійснюється у кожній окремій
науці, вона метод, який використовують в усіх науках, де
виникає неясність

9. Карл Поппер (1902-1994)

Розглядав проблему зростання наукового знання,
особливо – в науковій космології, яку розглядав як
проблему пізнання світу, включно з «нами самими (і
наше пізнання) як частин цього світу»;
Історія наукових відкриттів – це історія сміливих
припущень та їх перманентних спростувань;
Відмовлявся визнавати науку як організовану та
абсолютно досконалу мовну систему, вважаючи, що
особливої уваги заслуговує те, як наука робить
відкриття;
Будь-яка наука не застрахована від фаллібілізму (від
лат. fallibilis — «зобов'язаний помилятися» або «схильний
помилятися»), тобто ймовірності помилятися;
Ввів у філософії та науці процедуру фальсифікації
(принципове спростування будь-якого твердження);

10. Концепція «трьох світів»

Фізичний світ, або світ фізичних
об’єктів, речей, чи станів
Світ станів свідомості, або психічний
світ, або світ мисленнєвих
(ментальних), світ суб’єктивного
досвіду
Світ продуктів людського розуму,
світ наукового знання, світ
«об’єктивних змістів мислення»,
передусім змісту наукових ідей,
поетичних думок, міфів і нарацій,
тобто світ сенсу

11. Антропологічні напрями філософії ХХ століття

Фройдизм – засновник
Зиґмунд Фройд, у
Філософська антропологія
психології більш
була заснована німецьким
поширеною є назва
філософом Максом Шелером,
психоаналіз, дещо пізніше,
який запропонував ідею
окремі його учні як К.-Г.
людини як діяльної істоти,
Юнг п6ереосмилили його
яка проявляє себе в усьому
ідеї, що призвело до появи
та єдина істота здатна
нового вчення –
пов’язати себе із буттям.
неофройдизму. Екзистенціалізм – виник у
Франції, першими його
представниками вважають А.
Камю та Ж.-П. Сартра, які
черпали свої ідеї у творчості
С.Кіркегора (людина
визначається через
суб'єктивне існування),
Ф.Ніцше (людина як вольова
істота) та Е. Гусерля
(свідомість сама є буттям, а не
чимось окремим від нього).

12. Зиґмунд Фройд (1856-1939)

Людина біологічна істота (організм), якою керує вітальна
потреба – задовольняти свої бажання, вона формується
під впливом двох інстинктів лібідо (сексуальний потяг)
та мортидо (потяг до смерті, який проявляється в
агресивній поведінці)
Людська поведінка цілком і повністю може бути описана
через прагнення задоволення інстинктивних потреб
Суспільство накладає заборону (табу) на прояви інстинктів,
тобто на їх повну реалізацію
Культура – це репресивна система через, яку здійснюється тиск на
прагнення задовольнити бажання
Людина опиняється між прагненням задовольнити бажання і табу

13. Структура людської психіки за Фройдом

Над Я (Super Ego) – суспільні
норми та стандарти поведінки,
набуваються в процесі
соціалізації
Я (Ego) – частина психіки, яка
відповідає за прийняття рішень,
намагається виразити та
задовольнити інстинкти
уникаючи конфлікту із зовнішнім
світом
Воно (id) – суто інстинктивні,
примітивні та вроджені аспекти
особистості (задоволення
первинних біологічних потреб)

14. Екзистенціалізм

Назва напряму походить від терміну «екзистенція» введеному
у філософію С. Кіркегором
Екзистенціалізм особливого поширення набув у філософських
колах Франції, де розділився на атеїстичний та релігійний
Представники атеїстичного екзистенціалізму вважали, що Бога
немає і людина покинута та самотня
Здатність людини обирати – це те, що виражає сутність її
екзистенції, яка не може бути об’єктивованою – за спроби
ввести її в певні рамки із живої вона перетворюється на
застиглу та предметну

15. Альбер Камю (1913-1960)

Світ
реальний,
але не
розумний
• Світ
налаштований
вороже до людини
• Пізнання світу – це
спроба впорядкувати,
олюднити світ
Людина не
робить вибору
де жити, вона
живе у тому
світі в який її
закинута
Людина живе у
абсурдному
світі
• Людина може обирати,
або пристосуватися до
свого часу, або звестися
над ним
• Головним питанням для
людина стає сенс життя і
чи воно варте того, щоб
його прожити
• Людина смертна , але
при
цьому
здатна
піднятися
над
абсурдом,
здатні
до
цього одиниці
• Труднощі потрібно
усвідомлювати і
боротися з ними

16. Філософська антропологія Макс Шелер (1874-1928)

Людина
оволоділа
значним
об’ємом
знання, але все
ще мало знає
про себе саму
Помилка
європейської
філософії, у
погляді на
людину,
полягає у тому,
що вона
розглядається
як animal
rationale
Критикуючи
Фройда, він
стверджує, що
завдання
людини
полягає в
одухотворенні
біологічного,
тваринного в
собі
Особливе місце
людини в
космосі
визначене тим,
що Бог через
неї
примирюється
зі світом

17. Історіософські напрями філософії

У ХХ столітті відбулося ряд історичних подій,
які суттєво вплинули на глобальне сприйняття
людством своєї долі;
Сформоване
ще у епоху Нового часу
модерністське уявлення про нескінченний
«прогрес» не справдилося;
Як людство загалом, так і окрема людина
зокрема
опинилися
у
ситуації
кризи,
невизначеності та непевності;
У філософії це відобразилось як становлення
нового напряму, що намагався переосмислити
історичний процес як такий і місце у ньому
людини.

18. Освальд Шпенглер (1880-1936)

Запропонував лінійну концепцію історії
замінити циклічною;
Цикли
розвитку
визначаються
періодами виникнення, розвитку та
занепаду окремих культур;
У його концепції не має місця
абстрактному поняттю «людства», а
тільки поняття культура;
Культура – це первісна сила, яка
походить із глибин своєї країни, до якої
вона прив'язана протягом всього часу
свого існування, а людство є її власним
матеріалом
(на
території
кожної
країни), на який культура накладає
свою власну форму.

19. Культури, які формували розвиток історичного процесу за О. Шпенглером

Єгипетська
Індійська
Вавилонська
Китайська
Греко-римська
Візантійсько-арабська
Західноєвропейська
Культура майя в Америці
Російсько-сибірська
(зароджується)

20. Арнольд Тойнбі (1889-1975)

Важливими є не національні
держави, а цивілізації, які значно
довше існують як у просторі, так й у
часі;
Жодна цивілізація не охоплює
людства в цілому;
Цивілізація – це суспільство певного типу, що перебуває в
певному часі і просторі і характеризується специфічними
релігійними віруваннями, стилем життя, світосприйняттям;
Існує два чинники що сприяють появі нових цивілізацій: 1)
взаємодія рас і 2) вплив географічного та історичного
середовища.

21. Цивілізації та їх розвиток за А. Тойнбі

1) Західна
християнська
2) Східна
християнська
(православна)
3) Ісламська
4) Далекосхідна
(китайська)
5) Індуїстська