Тема 9. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем

1. ТЕМА 9 Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем

2. 1. Сутність системи регіонального управління.

Мета управління — це наперед визначений
результат
(стан
господарського
об'єкта),
на
досягнення якого спрямовані засоби і методи
регулювання соціально-економічного розвитку.

3.

Управляти можна тільки системою. Систему, в якій
реалізуються
функції
управління,
називають
системою управління. В ній виділяють дві складові
системи: управляючу і керовану.
Управляюча система (суб'єкт) здійснює функції
управління, а керована є його об'єктом. Між
управляючою і керованою системами мають бути
канали зв'язку.

4.

Управління
суспільними
(соціальноекономічними)
процесами
є
системою
взаємозалежних
важелів,
що
забезпечують
спрямовуючий, координуючий і стимулюючий вплив
суспільства на учасників виробництва.

5.

Основною підсистемою управління соціальноекономічними
процесами
є
управління
господарським комплексом території.
Основна
ціль
управління
господарським
комплексом
—
забезпечення
безперебійного
функціонування виробництва і підвищення його
ефективності.
Суб'єктом управління господарським комплексом
виступає
держава
в
особі
органів
влади
(представницьких органів) — рад, органів державного
і місцевого управління, органів суду, прокуратури й
арбітражу.

6.

Функції управління — планування, організація,
регулювання або мотивація, облік і контроль.
Планування
—
наукове
передбачення
майбутнього розвитку національної економіки,
результатів цього розвитку, соціальних та інших
наслідків.
Організація — удосконалювання організаційної
структури
управління
і
розробка
науково
обґрунтованих методів її роботи та функцій,
спрямованих на досягнення основних цілей розвитку
суспільного виробництва.

7.

Регулювання або мотивація — цілеспрямовані
процеси, що забезпечують ефективне вирішення
завдань розвитку господарського комплексу на основі
визначених форм і методів впливу.
Облік і контроль — забезпечення суб'єктів
управління інформацією про процес розвитку
господарського комплексу (на основі системи
організованих спостережень, вимірів, стандартів і т.
ін.), що дає підставу для втручання в хід зазначеного
процесу з метою зміни окремих напрямів діяльності
господарського комплексу.

8.

Досвід управління економікою за ринкових умов
визначив схему цього управління, яка складається з
трьох
ланок:
державного,
регіонального
і
місцевого самоврядування, кожне з яких має свої
цілі, завдання і функції.
Основною метою управління економікою на
державному рівні є створення економічно-потужної
незалежної держави на базі високоефективного
господарського
комплексу
і
високорозвиненої
ринкової інфраструктури.

9.

На державному рівні вирішуються такі основні
завдання:
управління країною як єдиним цілим;
забезпечення
механізму;
функціонування
ринкового
регулювання соціально-економічних проблем, які
ринковий механізм не може розв'язувати самостійно
та ефективно.

10.

Однією з основних ланок єдиної вертикалі
органів державного управління є регіональний
рівень.
Метою
регіонального
управління
є
підвищення якості життя населення і забезпечення
відтворення природної системи на базі ефективного
комплексного економічного і соціального розвитку
регіону, що досягається шляхом раціональної
організації територіального господарства.

11.

В управлінні економікою регіону важливим є
розподіл управлінських функцій між центром і
регіоном,
регіоном
і
органами
місцевого
самоврядування, повноважень між усіма цими
ланками, що змінюються разом із трансформацією
системи управління в цілому.
Державні органи мають здійснювати загальне
керівництво регіональним розвитком у відповідності
зі стратегією, цілями і завданнями розвитку держави.

12.

Методи управлінської діяльності — це способи і
прийоми аналізу та оцінювання управлінських
ситуацій, використання правових і організаційних
форм, впливу на свідомість і поведінку людей у
керованих суспільних процесах, відносинах і зв'язках.

13. Методи управлінської діяльності поділяють на:

І. Методи функціонування охоплюють способи, прийоми,
дії, які пов'язані з підготовкою і реалізацією управлінських
рішень, а також здійсненням правової й організаційної
державно-управлінської діяльності, функцій, організаційних
структур, форм, методів і стадій управлінської діяльності.
II. Методи забезпечення реалізації цілей і функцій
регіонального управління — це прийоми, способи, операції
стимулювання, активізації і спрямування діяльності людини з
боку органів державної влади чи місцевого самоврядування та
їх посадових осіб.

14. Їх можна розділити на економічні, соціально-політичні, адміністративні та морально-етичні.

1.Економічні
методи
зумовлені
роллю
економічних інтересів у житті людей і, відповідно, в
управлінських процесах.
2. Соціально-політичні методи
умовами праці, побуту, дозвілля людей,
соціальних
послуг,
залученням
владовідносин, розвитком громадської
активності.
пов'язані з
наданням їм
у
процес
і політичної

15.

3. Адміністративні методи — це способи і
прийоми, дії визначення поведінки і діяльності
людей з боку відповідних керівних компонентів
держави.
4. Морально-етичні методи включають заходи
виховання, роз'яснення і популяризації цілей та
змісту управління, засоби морального заохочення
і
стягнення,
врахування
психологічних
особливостей характеру і орієнтації людини.

16.

Стадії управлінської діяльності — це послідовні етапи її
здійснення зі своїм особливим набором форм і методів.
Можна виокремити сім стадій управлінського процесу в
регіоні:
• аналіз і оцінювання управлінської ситуації;
• прогнозування і моделювання необхідних (і можливих) дій
щодо збереження та зміни стану управлінської ситуації;
• розробка необхідних правових актів або організаційних
заходів;
• обговорення і прийняття правових актів і здійснення
організаційних заходів;
• організація виконання прийнятих рішень;
• контроль виконання й оперативне інформування;
• узагальнення проведених етапів управлінської діяльності,
оцінка нової (результативної) ситуації.

17.

Управлінська технологія полягає у системному поєднанні
наукового знання, управлінських потреб та інтересів
суспільства, цілей і функцій регіонального управління,
можливостей і елементів управлінської діяльності.
Розрізняють такі види управлінських технологій:
— діагностування,
— прогнозування;
— проектування та реформування відповідних підсистем;
— інформаційні;
— упроваджувальні;
— навчальні;
— вирішення соціальних конфліктів;
- інноваційний розвиток керованих компонентів.

18. 2. Прогнозування, планування та програмування регіонального розвитку

Прогнозування — це перша стадія планування і
програмування, що науково аргументує ймовірні
тенденції і напрями розвитку на короткострокову і
середньострокову перспективу.

19.

Прогнозування здійснюється, виходячи з таких основних
принципів:
•історичності;
•інерційності - передбачає виявлення стійких напрямів,
темпів і пропорцій у розвитку економічних процесів;
•системності - передбачає проведення прогнозування з ура
хуванням всіх взаємозв'язків у межах регіону;
•неперервності прогнозування;
•аналогій (порівнянь, компоративності, співставлень);
•взаємозалежності та узгодженості; відповідно до нього
прогноз має розроблятись з урахуванням впливу зовнішніх і
внутрішніх чинників на соціально-економічний розвиток
регіону;

20. При проведенні прогнозування використовують різні способи: екстраполяційний, інтерполяційний та комбінований.

Екстраполяційний спосіб передбачає розробку
прогнозу на основі виявлених тенденцій соціальноекономічного розвитку у минулому. Інтерполяційний
спосіб передбачає виявлення шляхів досягнення
бажаного стану процесів на основі наперед заданих
критеріїв (норм). Комбінований спосіб поєднує перші
два способи та дає можливість розробляти
варіантний прогноз (оптимістичний, песимістичний та
реалістичний).

21.

Планування регіонального розвитку являє собою
вид діяльності, що включає аналіз, прогнозування
соціально-економічного
розвитку,
визначення
кращого варіанта розвитку, розробку і реалізацію
заходів на досягнення визначених цілей. Кінцевим
продуктом планування є план — документ, в якому
визначено систему взаємоузгоджених завдань,
об'єднаних спільною метою, визначеними термінами,
методами і послідовністю досягнень.

22.

У практиці планового управління розвитком
економіки за характером впливу на об'єкт управління
простежуються два крайніх підходи: директивний
(адміністративно-командний)
та
індикативний
(економічний ринковий).

23.

Стратегічне планування — особливий вид
управлінської діяльності, що полягає в розробці
стратегічних рішень, які передбачають постановку
цілей і стратегій розвитку територій на довгострокову
перспективу, реалізація яких забезпечує ефективне
функціонування економіки та швидку адаптацію до
змін умов зовнішнього середовища.

24.

Програмування регіонального розвитку — це
інструмент реалізації планових цілей, який дозволяє
орієнтувати
економіку
через
регулярний
і
комплексний вплив на структуру відповідно до
варіанта соціально-економічного розвитку в межах
ринкового механізму.
Програми
різняться
1)
за
просторовими
масштабами: програми розвитку країни в цілому,
АРК, областей, районів, міст; 2) об'єктом дослідження
та метою розробки: комплексні, галузеві та цільові.

25.

Програми
розвитку
галузей
економіки
розробляються з метою реалізації державної політики
щодо регулювання розвитку галузей економіки.
Державні цільові програми є комплексом
взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на
розв'язання
найважливіших проблем
розвитку
держави,
окремих
галузей
економіки
або
адміністративно-територіальних одиниць.

26.

Регіональна комплексна програма — документ,
в якому визначаються цілі та пріоритети економічного
і соціального розвитку, засоби та шляхи їх
досягнення, взаємоузгоджена і комплексна система
заходів органів законодавчої і виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, спрямованих на
ефективне розв'язання проблем економічного і
соціального
розвитку,
досягнення
стабільного
економічного зростання.

27.

Розробка регіональної комплексної програми
передбачає проведення робіт у такій послідовності.
1. Попередній етап.
2. Аналітичний.
3. Визначення цілей програми.
4. Розробка декількох варіантів програми та вибір
з них найбільш оптимального.
5. Розробка планів конкретних заходів.

28.

Обов'язковими розділами програми є такі.
1. Аналіз економічного і соціального розвитку за
попередній період.
2. Цілі і пріоритети економічного і соціального розвитку у
наступному році.
3. Шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки
і соціальної сфери та досягнення поставлених цілей.
4. Фінансові ресурси.
5. Ринкові перетворення.
6. Механізми регулювання.
7. Розвиток реального сектора економіки.
8. Зовнішньоекономічна діяльність.
9. Соціальна сфера.
10. Гуманітарна сфера.
11. Природокористування та безпека життєдіяльності
людини.