Навчальні питання лекції:
Позначення іноземної військової авіаційної техніки
Для швидкостей польоту літаків і вертольотів встановлена наступна градація діапазонів швидкості:
Для висот польоту ЗПН встановлені наступні градації :
Основними характеристиками ЗПН як об’єктів активной радіолокації являються:
Усереднені значення ЕПР ЗПН, м2
Дальністний радіолокаційний портрет
Спектральні портрети аеродинамічних цілей
Приклади спектральних портретів аеродинамічних цілей
3.14M
Category: warfarewarfare
Similar presentations:

Тактика радіотехнічних військ. Лекція № 1. Класифікація і основні характеристики сучасних засобів повітряного нападу

1.

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ
ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА
ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ
ЗАПАСУ ЗА КОНТРАКТОМ
Модудь 3.5.1- Сучасні засоби повітряного нападу
ЛЕКЦІЯ № 1
з навчальної дисципліни
”ТАКТИКА РАДІОТЕХНІЧНИХ ВІЙСЬК”
“Класифікація і основні характеристики
сучасних засобів повітряного нападу”

2. Навчальні питання лекції:

1. Уявлення щодо засобів повітряного
нападу та їх класифікація
2. Основні показники бойових
властивостей засобів повітряного
нападу (ЗПН)
3. Радіолокаційні характеристики
літальних апаратів (ЛА)

3.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Тактика радіотехнічних військ. Навчальний посібник
/ За ред. Б.В. Бакуменка. – Харків: ХУПС, 2007.
2. Довідник учасника АТО: озброєння і військова техніка
Збройних Сил Російської Федерації / [А.М.Алімпієв,
Г.В.Пєвцов, Д.А.Гриб та ін.]; за заг. ред. А.М.Алімпієва. – Х.:
Оригінал, 2015. – 732 с.

4.

Роди авіації і військ Повітряних Сил ЗС України
Роди авіації
Бомбардувальна
Бомбардувальна
Штурмова
Штурмова
Винищувальна
Винищувальна
Родивійськ
військ
Роди
Зенітніракетні
ракетні
Зенітні
Радіотехнічні
Радіотехнічні
Розвідувальна
Розвідувальна
Транспортна
Транспортна
Спеціальнівійська
війська
Спеціальні
Окремі частини та підрозділи
безпілотних літальних апаратів,
частини та підрозділи зв’язку, АСУ
РТЗ, РЕБ, РХБ захисту, повітряноплавальні, пошуково-рятувальні,
метеорологічні, технічного,
тилового та медичного
забезпечення

5.

Навчальна дисципліна належить до групи оперативно тактичних дисциплін і вносить основний вклад в тактичну
підготовку студентів за фахом.
Дисципліна вивчається на протязі 7-го та 8-го семестрів.
Вона складається з наступних блоків змістових модулів:
3.5.1- Сучасні засоби повітряного нападу (ЗПН);
3.5.2 - Основи радіоелектронної боротьби (РЕБ);
3.5.3 - Основи тактики радіотехнічних військ (РТВ).
У 7 семестрі вивчається матеріал двох блоків змістових
модулів (3.5.1-3.5.2) обсягом 38 годин (10 годин-лекції, 26 годингрупові вправи та 2 години-контрольна робота).
У 8 семестрі вивчається матеріал блоку змістового модулю
3.5.3 обсягом 40 годин (10 годин - лекції, 28 годин – групові
вправи та 2 години - залік з оцінкою).

6.

Дисципліна «Тактика радіотехнічних військ» має на меті:
- дати студентам знання щодо ЗПН іноземних держав та їх
основних характеристик, а також їх особливостей як об’єктів
радіолокації для радіотехнічних військ Повітряних Сил ЗС
України (РТВ ПС ЗС України);
- дати знання основ радіоелектронної боротьби та її організації в
частинах та підрозділах РТВ ПС ЗС України;
- ознайомити з організаційною структурою РТВ, військових
частин і підрозділів РТВ, основними принципами їх бойового
застосування та загальними положеннями тактики радіотехнічних
військ;
- розглянути способи та принципи ведення радіолокаційної
розвідки повітряного противника та видачі радіолокаційної
інформації споживочам, заходи з завчасної підготовки та
організацію бойового застосування підрозділів РТВ;
- підготовити студентів до виконання обов’язків командира
окремого радіолокаційного взводу.

7.

Тактика (від грецьк. “tacco” – шикування військ) є
складовою частиною військового мистецтва. Вона вивчає
теорію і практику підготовки та бойового застосування
підрозділів, частин і з’єднань родів військ.
Теорія тактики досліджує закономірності, характер і зміст
бою, розробляє способи його підготовки та ведення, вивчає
бойові властивості та можливості підрозділів, частин і
з’єднань.
Практика охоплює діяльність командирів, штабів і військ
щодо постійного уточнення даних обстановки, прийняття
рішень і доведення завдань до підлеглих, планування та
підготовки бою, ведення і забезпечення бойових дій.
Тактика зазнає постійних змін,
змін бо постійно розвивається
озброєння, змінюється воєнна доктрина та організаційна
структура військ, змінюється тактика дій противника.

8.

1. Уявлення щодо ЗПН та їх
класифікація
1.1. Уявлення про сили та
засоби повітряного нападу

9.

Повітряний противник – це сили та
засоби супротивної сторони, які
мають на озброєнні літальні апарати
(ЛА), що спроможні діяти в межах
повітряного простору та вирішувати
конкретні бойові завдання або
забезпечувати їх вирішення.

10.

У
сучасних
війнах
агресор
намагається досягти стратегічної
мети насамперед неконтактними
діями та високоточною зброєю, з
використанням ракет і засобів
повітряного нападу, які спроможні
забезпечити завоювання панування
у повітрі, знищити важливі військові
об’єкти,
зруйнувати
економіку,
порушити
систему
державного
управління.

11.

12.

основними завданнями авіації при веденні
бойових дій в сучасних умовах і у
найближчому майбутньому є:
- завоювання (утримання) переваги у повітрі;
- авіаційна підтримка (військ та сил флоту);
- ізоляція поля бою та району бойових дій;
- подавлення військового та економічного
потенціалу противника в глибині його території;
- порушення системи військового та державного
управління противника;
- повітряна розвідка та РЕБ;
- транспортування військ і вантажів;
- висадка повітряних десантів.

13.

14.

До аеродинамічних засобів повітряного
нападу відносяться літальні апарати, які
здійснюють політ в порівняно щільних шарах
атмосфери відповідно до законів аеродинаміки.
У зв’язку з тим, що зі збільшенням висоти
польоту щільність повітря істотно зменшується,
відповідно зменшуються і аеродинамічні
піднімальні сили.
Політ, обумовлений тільки впливом
аеродинамічних піднімальних сил, можливий
тому до висот 35…40 км.

15.

Згідно розрахунків військових
спеціалістів варіант відносної ваги
складових елементів у першій операції
ЗПН найближчої перспективи може бути
таким:
- тактична та палубна авіація – до 70%;
- стратегічна авіація – до 2…3%;
- КР морського та повітряного базування
– до 5…6%;
- БР у звичайному спорядженні – до 1%;
- сили та засоби забезпечення, у т.ч.
штучні супутники Землі (ШСЗ) різного
призначення, наземні засоби РЕБ – до

16.

17.

Основним способом нанесення поразки
противнику та завоювання переваги у
повітрі є здійснення масованих ракетноавіаційних ударів (МРАУ).
Найбільш потужним вважається перший
МРАУ, який готується ще у мирний час.
В першому МРАУ задіється максимальна
можлива кількість літаків бойової авіації,
крилаті ракети, бойові вертольоти,
артилерія.

18.

19.

Основними тенденціями розвитку ЗПН (до
2015 року) є такі:
- зниження радіолокаційного, візуального,
інфрачервоного випромінювання літальних
апаратів;
- уніфікація літальних апаратів;
- удосконалення бортової та іншої апаратури;
- застосування єдиної АСУ наземною та
бортовою апаратурою.

20.

1.2.
Класифікація засобів
повітряного нападу

21.

Тільки та держава, яка спроможна
надійно захистити та зберегти від
ударів з повітря важливі об’єкти та
угруповання військ, може досягти
успіху в сучасному військовому
конфлікті.
Головне завдання радіотехнічних
військ – ведення радіолокаційної
розвідки повітряного противника.

22.

Об’єктами радіолокаційної розвідки
для РТВ є, передусім, ЛА, які
здійснюють політ у щільних шарах
атмосфери
та
призначені
для
здійснення
або
забезпечення
наступальних
дій,
тобто
аеродинамічні засоби повітряного
нападу (АЗПН).

23.

Найбільш широко застосовується така
класифікація ЗПН:
- за рівнем розв’язуваних задач :
стратегічні;
тактичні;
-за цільовим призначенням:
-розвідувальні; -ударні; -радіоелектронної
боротьби; -багатоцільові; -протиповітряної
оборони; -виявлення та управління;
- спеціальні та інші;
- за місцем базування - повітряного,
морського та наземного базування;

24.

- за конструктивним виконанням:
літаки;
вертольоти;
ракети (БР та КР);
- за способом керування:
пілотовані;
безпілотні.
Правильне та своєчасне визначення
класу літального апарату є запорукою
успішного
виконання
завдань,
які
покладаються на радіотехнічні війська
Повітряних Сил Збройних Сил України.

25.

У залежності від призначення та підпорядкованості тому чи іншому командуванню
ЗПН у більшості країн підрозділяються:
- на стратегічну (далеку) авіацію: важкі та
середні стратегічні бомбардувальники;
стратегічні літаки-розвідники;
- на тактичну (фронтову) авіацію:
багатоцільові тактичні винищувачи;
винищувачі ППО; винищувачі –
бомбардувальники; штурмовики;

26.

- на армійську авіацію: бойові вертольоти;
багатоцільові вертольоти; транспортнодесантні вертольоти; вертольоти розвідки і
РЕБ; літаки армійської авіації (штурмовики,
розвідники);
- на спеціальні літаки: літаки дальнього
радіолокаційного виявлення й управління
(ДРЛВіУ); літаки - повітряні командні
пункти (літакі управління); літаки –
розвідники; літаки РЕБ та літаки –
заправники;
- на військово-транспортну авіацію.

27.

Безпілотні ЗПН підрозділяють:
- на безпілотні літаки з програмним управлінням
(БПЛА) та дистанційно пілотовані (ДПЛА)
багаторазового і одноразового застосування;
- на керовану ракетну зброю;
- на крилаті ракети;
- на керовані бомби і бомбові касети.
Основними принципами бойового застосування
засобів повітряного нападу являються:
являються -раптовість
застосування; -маскування сил і засобів; -взаємодія
родів авіації між собою й іншими ЗПН; -безперервність
дій; -централізоване управління силами та засобами;
-зосередження зусиль по цілях.

28. Позначення іноземної військової авіаційної техніки

А - штурмовик;
В – бомбардувальник (В-52);
С - військово-транспортний (С-130) ;
Е - літак, обладнаний спеціальною радіоелектронною
апаратурою (літаки ДРЛВіУ, РЕБ, повітряний КП);
F – винищувач (F-15, F-16 );
Н - вертоліт;
К – заправник (КС-130);
О - спостереження та цілевказання, коригувальник;
Р - базовий патрульний;
R – розвідувальний (RC-135);
S - протичовневий;
Т - навчально-тренувальний;
U - загального призначення (багатоцільовий);
V - літак з вертикальним зльотом чи з скороченою посадкою;
X - дослідницький.

29.

1.3.
Озброєння
повітряного нападу
засобів

30.

Озброєння засобів повітряного
нападу поділяється на:
- ракетне;
- бомбардувальне;
- мінно-торпедне;
- стрілецько-гарматне;
- спеціальне.

31.

Ракетне озброєння включає
авіаційні ракетні комплекси класу
“повітря–повітря”
та
“повітря–
поверхня”.
До нього також належать
реактивні системи залпового вогню,
що встановлюються на літальні
апарати для ураження наземних
цілей некерованими ракетами.

32.

Бомбардувальне озброєння
містить
бомбардувальні
засоби
ураження (авіаційні бомби, бомбові
касети
та
ін.),
приціли
та
бомбардувальні пристрої.
На сучасних літаках приціли
входять до складу прицільнонавігаційних систем.

33.

Мінно-торпедне озброєння
складається з авіаційних торпед і мін
(протипіхотних,
протитанкових,
морських), пристроїв їх підвішування
та скидання, пристроїв управління.
Це озброєння є складовою частиною
авіаційних систем мінування, які
призначені для мінування ділянок
суші або моря на великій відстані від
своїх військ у гранично-обмежені
терміни.

34.

До стрілецько-гарматного
озброєння
належать
авіаційні
гармати та кулемети, боєприпаси до
них та інші системи, що їх
забезпечують.
На вертольотах вогневої
підтримки
можуть
також
встановлюватися гранатомети.

35.

Спеціальне авіаційне озброєння
містить ядерні, хімічні та інші
спеціальні боєприпаси.
Керовані авіаційні засоби
ураження, які містять ракети класу
“повітря–повітря”
або
“повітря–
поверхня”, керовані бомби та касети,
належать
до
авіаційної
високоточної зброї.

36.

2. Основні показники бойових
властивостей ЗПН

37.

Щоб успішно боротися з ЗПН фахівець ППО
повинен якісно оцінювати можливості та властивості цих засобів нападу. До основних показників
бойових властивостей засобів повітряного нападу
відносяться
швидкість польоту;
діапазон висот бойового застосування;
дальність (радіус) польоту;
маневреність;
озброєння і бойове навантаження.

38.

1. Розрізнюють максимальну, крейсерську й
економічну швидкості польоту.
Максимальна швидкість (Vmax) – це швидкість
рівномірного горизонтального прямолінійного
польоту літака при роботі рухомої установки з
найбільшою тягою, що дозволяється (з форсажем),
які обумовлені техничними вимогами.
Крейсерська швидкість (Vкр) – це швидкість
горизонтального польоту, за якої досягається
мінімальна витрата палива на кілометр шляху й
отже, найбільша дальність польоту літака.
літака
Для дозвукових літаків крейсерська швидкість
визначається за формулою: Vкр= (0,7…0,8)Vmax.
7…0,8)Vmax

39.

Крейсерська швидкість застосовується під час
виконання маршрутних польотів до входу в зону дії
вогневих засобів ППО.
Економічна (найвигідніша) швидкість – швидкість
польоту на мінімальній тязі двигунів літака, яка
необхідна для горизонтального польоту, що
забезпечує мінімальну витрату палива в одиницю
часу та максимальну тривалість польоту.
Економічна швидкість використовується
бойовими літаками, які здійснюють чергування у
повітрі, літаками розвідки, РЕБ та ДРЛВіУ в зонах
баражування, а також повітряними КП ( на висотах
8…10км. вона дорівнює 500…800км/год).
500…800км

40.

Слід визначити, що мінімальна швидкість
польоту залежать від висоти польоту.
Найменші значення вона має при польотах
літаків на малих и середніх висотах,
найбільші - на великих висотах.
На швидкість польоту також істотно
впливає бомбове навантаження, варіанти
зовнішньої підвіски зброї та засобів РЕБ.

41. Для швидкостей польоту літаків і вертольотів встановлена наступна градація діапазонів швидкості:

- до 100 м/с
- від 100 м/с до 300 м/с
- від 300 м/с до 640 м/с
- більше 640 м/с
- малошвидкісні;
–дозвукові;
–швидкісні;
–високошвидкісні.

42.

2. Діапазон висот бойового застосування
характеризується мінімальною і
максимальною висотами, у межах яких ЗПН
може здійснювати політ та виконувати бойові
задачі.
Мінімально безпечна висота польоту ЗПН
залежить від рельєфу місцевості на шляху
маршруту польоту, типу ЗПН, наявності на
борту засобу забезпечення безпеки польоту на
малих висотах, а також від підготовки
екіпажів.

43.

Максимальною висотою бойового застосування
ЗПН є практична стеля літака.
Практична стеля літака (Нпр) - це найбільша
висота польоту, на який вертикальна швидкість
набору висоти складає 2,5 м/с і зберігається
керованість літаком.
Окремі зразки літаків мають практичну стелю 25
км.
Ракети класу «поверхня-поверхня» в основній
своєї масі діють у діапазоні висот носіїв, але окремі
зразки можуть здійснювати політ по балістичній чи
напівбалістичній траєкторії зі стелею до 40 км.

44.

Розрізнюють також бойову стелю та динамічну.
Бойова стеля (Нб) - висота польоту літака, на
який він здатний виконувати горизонтальний
маневр з креном до 15…20 % без втрати висоти
та швидкості.
швидкості Бойова стеля нижче практичної
стелі на 10-15% для винищувачив і
бомбардувальників.
Динамічна стеля (Ндин) - висота, у момент
виходу на яку літак має мінімальну швидкість,
яка необхідна для збереження керованості.

45. Для висот польоту ЗПН встановлені наступні градації :

- меньш 200м
висоти;
- від 200м до 1000 м
- від 1000 м до 4000 м
- від 4 000м до 12 000м
- від 12 000м до 40 000м
висоти.
- гранично малі
- малі висоти;
- середні висоти;
- великі висоти;
- стратосферні

46.

3. Дальність польоту літака - це шлях, що проходить
літак до витрати наявної кількості палива.
Дальність польоту від аеродрому вильоту прийнято
характеризувати дальністю максимальною (перегоночною),
тактичною, а також бойовим радіусом дії.
Максимальна (перегоночна) дальність (Dmax) –максимальна відстань, яку пролітає літак без бомбового й іншого навантаження з максимальною заправкою паливом.
Максимальна дальність забезпечується при
крейсерській швидкості польоту літака та найвигіднішої
висоті.

47.

Тактична дальність польоту (Dт) - максимальна
відстань, що долається літаком з одним заправленням
паливом при штатному озброєнні й нормальному
бомбовому навантаженні на оптимальній висоті:
Дт = (0,7…0,8)Дмакс.
При веденні бойових дій з поверненням літаків на
свій аеродром застосовується термін бойовий радіус
дій літака.

48.

Бойовий радіус дій літака (Rбд) – найбільша
відстань, на яку може віддалитися літак від
аеродрому вильоту для виконання бойового
завдання при штатному озброєнні й нормальному бомбовому навантаженні та повернутися
без проміжної посадки та дозаправки у повітрі
на аеродром вильоту.
Для одиночного літака:
Rбд = 0,4Дт,
а для групи літаків
Rбд = 0,3Дт.

49.

Бойовий радіус дій тактичної та палубної
авіації залежить від типу літака, способу
польоту та інших факторів і знаходиться в
межах 600…2100 км.
Знання бойових радіусів дій дозволяє
побудувати рубежі досяжності конкретних
ЗПН на різних напрямках і висотах польоту
та з урахуванням цього спланувати організацію
прикриття об’єктів.

50.

3. Радіолокаційні характеристики літальних апаратів

51. Основними характеристиками ЗПН як об’єктів активной радіолокації являються:

- ефективна поверхня (площіна)
розсіювання цілі (ЕПР);
- діаграма зворотнього вторинного
випромінювання;
- дальнісний радіолокаційний портрет.

52.

Основною радіолокаційною характеристикою цілі є здатність
цілі відбивати радіолокаційні сигнали (інтенсивність відбитого
сигналу), що залежить від:
•геометричних розмірів;
•конфігурації;
•матеріалу;
•ракурсу цілі;
•довжини хвилі РЛС;
•виду
поляризації
електромагнітних хвиль.
52
52

53.

Ефективна площа розсіювання (ЕПР) σ - це площа такого
еквівалентного
вторинного
випромінювача,
що,
рівномірно розсіюючи всю падаючу на нього енергію,
створює в точці прийому таку ж поверхневу щільність
потоку енергії, що й реальна ціль,
σ ═ π r2(Sпр./Sц),
де r - відстань від цілі до приймача РЛС;
Sпр, SЦ — щільність потоку енергії радіохвилі біля
приймача та біля цілі відповідно.
ЕПР має розмірність площі.
53
53

54.

ЕПР цілі істотно залежить від:
- діапазону радіохвиль радіолокаційної станції (РЛС);
- від форми цілі;
- від поляризації радіохвиль, які опромінюють ціль.
Для РЛС метрового діапазону розміри цілі близькі
за довжиною до хвилі РЛС (резонансне відбиття), а
для дециметрового та сантиметрового діапазонів
хвиль розміри цілі помітно перевищують довжину
хвилі РЛС (поверхнево-крайове відбиття).
Більшість РЛС працює в області поверхнево-крайового ефекту: розміри літака перевищують довжину
хвилі РЛС.

55.

Радіолокаційні характеристики цілі –це характеристики, що
визначають можливість виявлення, розпізнавання цілей і
виміру параметрів їхнього руху засобами радіолокації.
55
55

56. Усереднені значення ЕПР ЗПН, м2

Діапазон хвиль, см
Тип ЗПН
5-10
10-100
100-200
6-10
10-15
15-30
5
10
15
Тактичний винищувач
2-3
3
5
Палубний штурмовик
3
5
7
0,5-1
1-1,5
2-3
Крилата ракета
0,1-0,4
0,5-0,8
1-2
Безпілотний літальний апарат
0,01-0,1
0,1-0,3
0,3-0,5
Стратегічний
бомбардувальник
Середній бомбардувальник
Вертоліт

57.

ЕПР також істотно залежить від геометричної форми
цілі. Як правило, ЗПН мають складну геометричну
конфігурацію, виконуються з матеріалів з різними
електричним властивостями.
Різноманітні елементи конструкції вносять неоднаковий внесок у ЕПР цілі. Елементи, що найбільш
відбивають радіохвилі, називають «блискучими».

58.

Діаграма зворотного
вториннього випромінювання цілі показуює
залежність інтенсивності розсіювання від
кута падіння радіохвилі, визначається її
конфігурацією і орієнтацією відносно РЛС.

59.

Рис. 1. Розсіювання радіохвиль.
а) літаком, б) головною частиною ракети (λ=10 см)

60.

Дальнісний радіолокаційний портрет.
Окремі «блискучі» елементи ЗПН розрізнюються
у разі використання складних сигналів з шириною
спектру частот 50…75 МГц, що відповідає розрізнювальній спроможності по дальності 2…3 м. Приймаючи
сигнали, що забезпечують розрізнення
«блискучих» елементів, одержують так звані дальнісні
радіолокаційні портрети цілей,
цілей які дозволяють
вирішити проблему їх розпізнавання та задач
класифікації цілей.

61.

Для радіолокаційного розпізнавання
цілей використовують їх наступні
радіолокаційні портрети:
- потужностний;
- спектральний;
- дальністний;
- частотно-корелірований;
- частотно-резонансний;
- картинний.

62.

Радіолокаційний дальністний портрет (ДП) –
типова ознака радіолокаційних вимірів, які
часто використовуються як для класифікації
повітряних апаратів, так і морських суден і
наземних транспортних засобів. По суті
радіолокаційні ДП - одномірні «зображення»
повітряних апаратів, що виміряні вздовж лінії
візування (по дальності) між PJIC та
повітряним апаратом.

63.

ДП мають багато рис, що відповідають класифікації цілі та
можуть бути виміряні відносно швидко для будь-якої
орієнтації літака. Крім того, для отримання ДП необхідні
PJIC, які мають відповідні характеристики.
Однак використання ДП для класифікації літака має недоліки,
так як ДП сильно залежить від орієнтації літака, яка зазвичай
виражається як ракурс цілі.
Хоч ракурси літака можуть оцінюватися від даних
супроводження, оцінки страдають і від систематичних і від
випадкових помилок близько декількох градусів, тому ДП
можуть значно відрізнятися.
Головний недолік використання радіолокаційних
ДП для класифікації літака – вимога багатої
кількості вибірок для побудови надійних
статистичних класифікаторів.

64. Дальністний радіолокаційний портрет

65.

66. Спектральні портрети аеродинамічних цілей

Спектральний портрет є результатом вторинної модуляції
сигналу, відбитого від аеродинамічної цілі.
Феномен «вторинної» модуляції проявляється у вигляді появи
додаткових спектральних компонентів у відбитому сигналі
внаслідок фазово-амплітудної модуляції передавального
сигналу обертовими елементами об'єкта - лопостями гвинта
гвинтового літака або вертольота або лопатками компресора
або двигуна турбореактивного літака. Спектральний
портрет являє собою сукупність комплексних амплітуд
відбитого сигналу, які відносяться до різних елементів
розрізнення за частотою.

67. Приклади спектральних портретів аеродинамічних цілей

68.

Висновки з лекції.
Таким чином, бойові
властивості
засобів
повітряного
нападу
та
їх
показники дозволяють оцінити
можливості ЗПН діяти на всю
оперативну глибину системи
ППО Повітряних Сил.
English     Русский Rules