Особливості розвитку середньовічної архітектури. Романський стиль

1. Особливості розвитку середньовічної архітектури. Романський стиль

2. Вступ

Середньовіччя - епоха величезного зліту будівничого мистецтва. Тоді було створено
визначні пам'ятники архітектури - сотні величних соборів. Вони є чудовим досягненням не
тільки будівничої справи, але й свідченням релігійного піднесення в Європі, впливу церкви
на все духовне життя. Церква визначала обриси середньовічного мистецтва, яке
формувалося під впливом релігійного світорозуміння. Воно було в руках церкви могутнім
засобом дії на маси в силу його доступності для всіх і для неписьменних, і для людей, що
говорять на різних наріччях. Формула «мистецтво - Біблія для неписьменних» зберігала
значення протягом усього середньовіччя.
В архітектурі та мистецтві панівними були романський і готичний стилі. Романський
художній стиль, передусім, проявився в архітектурі, де він домінував у Х-ХП ст. Він виник у
результаті синтезу залишків художньої культури Риму і варварських племен. Сам термін
«романський» запроваджений за аналогією («романські мови»), вказує на спадкоємність
від Риму і означає «в манері римлян». Цей стиль найбільш яскраво представлений у
Франції, Італії та Німеччині. На розвитку романського будівництва позначилась загальний
стан періоду Х-ХІ ст., відомого у західному світі як військовий феодалізм. Характерними
спорудами того бурхливого, неспокійного часу стали масивні кам'яні «орлині гнізда» на
скелях, похмурі храми з укріпленими стінами, що нагадували фортецю, захисні споруди
численних монастирів. Романські собори ще несли в собі своєрідний функціональний
момент - вони захищали місто і його населення від ворогів, тому мали товсті стіни, вузькі,
як бійниці, вікна.

3.

Романський стиль

4.

Готичний стиль

5. Романська культура: літургія та карнавал

Романський період — це пора найвищого розквіту середньовічної культури: світської літератури і поезії,
театру, в якому ставлять і містерії, і світські фарси; музики, де на зміну унісону прийшло багатоголосся
церковних хорових гімнів.
У 410 р. Рим був розгромлений вестготами. Вони захопили Піренейський півострів, більша частина якого
невдовзі була завойована арабами. У 493 р. в Італії заснували своє королівство остготи, зробивши
центром Равену. У 555 р. остготське королівство було зруйноване Візантією. Після того як римські
легіонери пішли з Британії, місцеве кельтське населення завоювали германські племена англів і саксів.
Скандинавію заселили войовничі нормани, які в XI ст. вторглись і до Англії. На території Галлії в V ст.
утворилася держава франків. У 800 р. король франків Карл Великий коронувався у Римі — виникла перша
середньовічна імперія. З неї і на основі її виділилися згодом Франція, Німеччина та Італія.
У культовій архітектурі романського періоду дерево витіснив камінь. Камінь замінив дерево також і в
фортечних мурах, що оточували замок феодала. Тип феодального замку склався саме в цю епоху: він
стояв на підвищенні, на зручному для спостереження й оборони місці і був символом влади феодала над
навколишніми землями.
Склався стиль романської архітектури. Суворість, простота гладких стін (різьблення лише на капітелях
колони) — в Оверні, надмір зовнішнього декору — в Пуатьє, величні храми у Нормандії і Бургундії.
Церкви, збудовані на дорозі до "святих місць", були величезні за розмірами, розраховані на велику
кількість пілігримів та місцевих парафіян.

6. Характеристика стилю

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю
споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага
приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирівфортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених
ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був
тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється,
а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для
створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів
і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.
Романські храми, переважно монастирські, будували з великого
каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або
горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із
півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у
вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або
поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков
були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени,
скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в
контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

7. Романський стиль в Німеччині

У Німеччині в цьому стилі побудовані собори в містах,
розташованих на Рейні. Але найбільша кількість пам'ятників
XI—XII ст. — у Франції. У храмах Бургундії зроблено перші
зміни конструкції склепінних перекриттів у типі
базилікального храму. П'ятинефна монастирська церква в
Клюні — найбільший храм того часу. Французькі архітектори
розробляли конструкції, що збільшують обсяг внутрішніх
приміщень, але при цьому забезпечують надійність склепінь.
Жертвуючи верхнім світлом, у центральному нефі
будівельники зводили так звані зальні церкви однакової або
майже однакової висоти. Бічні нефи робили навіть
двох'ярусними. Щоб полегшити склепіння центрального
нефа, йому надавали стрілчастого перетину, вводили
підпірні арки, що приймали основне навантаження, і верхнє
склепіння прорізали вікнами.

8.

9. Романський стиль в Україні

Романський вплив міг прийти в Україну з Польщі, Угорщини й Чехії.
Він найбільше втілений у спорудах Чернігова і Галича, у якому
збереглася церква св. Пантелеймона (1194), де романські форми
значно переважають візантійські. Портал із колонками, внутрішні
різьблені фризи з аканту і плетінки близькі до подібних пам'яток
Заходу. У будівлях Чернігова спостерігається романський вплив
(Успенський собор Єлецьхого монастиря), хоча у своїй основі вони
мають типові риси давньоруської візантики. Такі романські риси
мали й інші споруди України;: у Галичі (княжий собор Богородиці
в Крилосі), у Володимирі-Волинському та кілька церков-ротонд
у Галичині, на Волині й Закарпатті. Цього не можна сказати про
іконографію. Тільки в
збережених мініатюрах Трірського Псалтиря з другої половини ХІ
ст. помітні деякі романські риси, що й спонукало дослідників
мистецтва вважати їх творами західно-українських майстрів.