Корупція як соціальне явище

1. Корупція як соціальне явище

2. Економічна енциклопедія

Корупція роздивляється як „господарська
діяльність, здійснення якої є наслідком
підкупу представників різних органів
влади, що мають вплив на процес
оформлення угод” або „зрощення
державних структур із структурами
злочинного світу у сфері економіки, а
також підкуп суспільних і політичних
діячів”

3. Класичне визначення корупції (Дж. Най у 1967 році)

З одного боку, корупція є відхиленням від
загальноприйнятих норм у суспільній
діяльності внаслідок особистого,
грошового чи статутного збагачення, а з
іншого, порушує загальноприйняті норми
особистого втручання у суспільний
процес.

4. Рада Європи

Корупція – це хабарництво, підкуп і будьяка інша поведінка особи, яка наділена
відповідальністю у суспільному або
приватному секторах, але не виконує
своїх обов’язків, причому ця поведінка
спрямована на отримання будь-яких
неправомірних переваг для себе або
іншої особи.

5. Спеціалісти Всесвітнього банку

Корупція – це зловживання владними
повноваженнями в особистих інтересах

6. Закон України «Про запобігання корупції»

Корупція – це використання особою наданих їй
службових повноважень та пов’язаних із цим
можливостей з метою одержання вигоди або
прийняття обіцянки/ пропозиції такої вигоди для
себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/
пропозиція чи надання неправомірної вигоди
особі або на її вимогу іншим фізичним і
юридичним особам з метою схилити цю особу
до протиправного використання наданих їй
службових повноважень та пов’язаних із цим
можливостей.

7. Класифікація корупції

1. Суб’єкти корупційних відносин:
• суб’єкти - хабарники: державні
чиновники; менеджери державних і
приватних фірм; політичні діячі;
• суб’єкти, що пропонують хабар:
громадяни; приватні підприємці;
приватні легальні фірми; тіньовий
бізнес; державні фірми; політичні діячі;
державні чиновники.

8. 2. Цілі корупції з точки зору її суб’єктів

• суб’єкти - хабарники: багатіння за рахунок
отримання товарно-грошових цінностей; обмін
послугами (протекціонізм, патронаж,
фаворитизм);
• суб’єкти, що пропонують хабар: прискорення
вирішення питань в межах правового поля;
вирішення питань за межами правового поля;
отримання вигідних державних замовлень;
кар’єрне зростання; лобіювання необхідних
нормативно-правових актів; встановлення
„добрих відносин”; отримання конкурентних
переваг.

9. 3. Ініціативність у корупційних відносинах:

• вимагання хабара посадовою особою;
• підкуп посадових осіб за ініціативою
суб’єктів, що пропонують хабар;
• традиціоналізм у корупційних
відносинах.

10. 4. Рівень організації та розповсюдження корупційних відносин:

• „низинна” корупція: місцева; регіональна;
• „верховинна” корупція: національна;
міжнародна.
5. Тип організації корупційних відносин:
• локальний – має разовий характер;
• має сезонний або постійний характер.

11. 6. Вид корупційних відносин:

• тверді: хабар у вигляді товару; грошовий
хабар; хабар у вигляді різного роду цінностей
(антикваріат, коштовності, ювелірні прикраси і
ін.);
• м’які: непотизм (кумівництво); кронізм
(протекціонізм); фаворитизм; патронаж;
лобізм; родинність; клановість і інші.

12. 7. Ступень централізації корупційних відносин:

• Децентралізована корупція (випадкова).
• Централізована корупція („знизу до верху”).
• Централізована корупція („зверху до низу”).
8. Регулярність корупційних дій:
• Епізодична корупція.
• Систематична або інституційна корупція.
• Клептократична – корупція як невід’ємна
частина владних відносин.

13. Інші класифікації:

• за рівнем збагачення від корупційних
дій;
• за рівнем негативного впливу корупції
на економічний (або соціальний)
розвиток держави;
• за рівнем впливу на стабільність;
• за впливом на формування
міжнародного іміджу держави і т.д.

14. Обмеження, спрямовані на запобігання та протідію корупції.

Особам, уповноваженим на виконання функцій держави
або органів місцевого самоврядування, забороняється:
використовувати своє службове становище з метою
одержання неправомірної вигоди або прийняття
обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших
осіб;
неправомірно сприяти призначенню на посаду особи,
яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю
посаду;
неправомірно втручатися в діяльність інших
органів державної влади, органів місцевого
самоврядування або посадових осіб;

15.

неправомірно надавати перевагу фізичним або
юридичним особам у зв'язку з підготовкою
проектів, виданням нормативно-правових актів та
прийняттям рішень, затвердженням (погодженням)
висновків;
входити, у тому числі через інших осіб, до складу
органу управління чи наглядової ради підприємства
або організації, що має на меті одержання прибутку
(крім випадків, коли особи здійснюють функції з
управління акціями (частками, паями), що
належать державі, та представляють інтереси
держави в раді товариства (спостережній раді),
ревізійній комісії господарського товариства), якщо
інше не передбачено законом;
відмовляти фізичнім або юридичним особам в
інформації, надання якої передбачено законом,
надавати недостовірну чи не в повним обсязі
інформацію.

16. Боротьба з корупцією потребує системного підходу та застосування комплексних заходів!

• Під концептуальною стратегією
боротьби з корупцією слід розуміти сукупність
визначених, виходячи з виявлених проблем,
заходів, спрямованих на досягнення мети боротьби з цим явищем.
• Під тактикою слід розуміти комплексний
план реалізації окремих етапів цієї стратегії.

17. Боротьба з корупцією має базуватися на таких принципах:

• не повинні обмежуватися законні права і
свободи людини;
• ефективність протидії корупції може бути
забезпечена тільки узгодженими діями
державних органів, громадських організацій і
громадян;
• державна система боротьби з корупцією
передбачає здійснення державної політики,
спрямованої на усунення та нейтралізацію
чинників, які сприяють розвитку корупційних
діянь;

18.

• правова база боротьби з корупцією має
враховувати зміни соціально-економічної та
політичної ситуації в державі;
• головна увага в протидії корупції повинна
надаватися запобіжним заходам, заснованим
на аналізі та прогнозуванні тенденцій
поширення корупційних діянь;
• основні практичні заходи щодо запобігання та
виявлення корупційних дій здійснюють органи,
які ведуть боротьбу з корупцією.

19. Заходи по запобіганню корупції:

політичні,
економічні,
правові,
організаційно-управлінські,
соціально-психологічні заходи.

20. Політичні заходи.

• комплекс ідеологічних і масово-політичних заходів, які
сприяють визначенню у державі провідних політичних
партій і об'єднань, які ініціюють та активізують
діяльність, пов'язану з боротьбою з корупцією;
• рівність всіх верств населення перед законом у разі
викриття корупційних дій та притягнення до
відповідальності винних у їх вчиненні, незалежно від
займаних посад;
• активізація роботи серед населення у боротьбі з
корупцією, ініціювання взаємодії фондів, асоціацій,
інститутів та інших недержавних організацій України з
аналогічними іноземними установами, які
підтримують зміни в Україні.

21. Економічні заходи.

• повне та своєчасне виконання державою перед
громадянином своїх зобов'язань, забезпечення
випереджаючих темпів зростання реальних доходів
населення порівняно з темпами зростання валового
внутрішнього продукту (оскільки бідність це одна з
причин корупції та злочинності);
• посилення соціальної спрямованості бюджету,
удосконалення системи оподаткування ;
• зменшення податкового тиску на підприємців
(насамперед, на малий та середній бізнес), а також
на фізичних осіб, які повинні поєднати фіскальну та
стимулюючу функції податків;

22.

• спрощення порядку стягнення податків;
• у засобах масової інформації слід висвітлювати різні
аспекти доброчинності, питання боротьби з
корупцією, зміцнення інститутів державної влади,
дотримання антикорупційного законодавства,
інформування про викриття та покарання
корупціонерів, формування громадської думки щодо
неприйнятності та шкідливості корупційних дій;
• вдосконалення законодавства про корупційні діяння
та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, про
відповідальність за корупційні дії.

23. Яке місце посідає проблема корупції в Україні серед інших проблем, із якими доводиться мати справу українцям?

74% респондентів оцінили всі 12 проблем із
запропонованого їм списку як украй серйозні
висока вартість життя (94,6%),
злочинність (92,9%),
дороге й недоброякісне медичне
обслуговування (91,6%),
корупція у владі (90,5%)