Індивідуально-психічні властивості особистості
План
1. Темперамент. Теорії темпераменту
1.1. Гуморальна теорія
Організмічна типологія Клода Сіго
Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії Е. Кречмера
Конституційна типологія особистостей Вільяма Шелдона
1.3. Теорія П. Лесгафта
Фізіологічна теорія
Властивості нервової системи:
Залежність типу темпераменту від властивостей нервової системи
Темперамент
Зв’язок темпераменту з психічним життям
2. Типи темпераменту
Характеристики темпераменту:
Сангвінік
Холерик
Флегматик
Меланхолік
Варто пам’ятати
3. Характер
Характер і темперамент
Характер
Властивості характеру:
Фізіологічні основи характеру
Фізіологічні основи характеру
Риси характеру:
Риси характеру:
Акцентуації характеру
Акцентуація характеру
4. Задатки, здібності та їх види
Задатки
Здібності
Рівні реалізації здібностей:
Ознаки здібностей:
Ознаки наявності здібностей до певного виду діяльності
Види здібностей:
1.14M
Category: psychologypsychology

Індивідуально-психічні властивості особистості. (Лекція 3)

1. Індивідуально-психічні властивості особистості

Індивідуальнопсихічні властивості
особистості
Лекція № 3

2. План

1. Темперамент. Теорії темпераменту.
2. Типи темпераменту.
3. Характер як психічне явище.
4. Задатки, здібності та їх види.

3. 1. Темперамент. Теорії темпераменту

З найбільш ранніх етапів розвитку людства
стало зрозуміло, що поведінкові реакції
особистості мають постійні сталі лише їй
притаманні риси.
Тому вчені різних часів намагалися знайти
внутрішні чинники, які зумовлюють сталість
таких реакцій і визначають індивідуальні
особливості психічного життя людини.

4.

Поняття темпераменту вживається з V ст. до
н.е. — з того часу, як відомий грецький учений
і лікар Гіппократ у своєму трактаті «Про
природу людини» широко використовує його
на
позначення
стійких
індивідуальних
особливостей.
У перекладі з латинської темперамент —
це належне співвідношення частин, суміш.

5. 1.1. Гуморальна теорія

Це вчення про чотири рідини, стихії, що їх
часто називають гуморами (лат. — волога,
сік), відомий лікар античності Клавдій
Гален (II ст. до н.е.) розробив першу
типологію
темпераментів,
відому
й
сьогодні. Переважання крові (лат. —
сангвіс) створює сангвініка, переважання
слизу (гр. — флегма) — флегматика,
переважання жовчі (гр. — холе) —
холерика, переважання чорної жовчі (гр. —
мелана холе) — меланхоліка.

6.

1.2. Конституційні теорії
Властивості
темпераменту
безпосередньо
пов'язуються з індивідуальними відмінностями в
будові тіла.
Результати емпіричних досліджень, проведених
для перевірки істинності конституційних типів,
довели, що відповідності між будовою тіла і
деякими властивостями темпераменту фактично
немає.
Багато
фактів
послідовники
конституційних теорій дібрали тенденційно.

7. Організмічна типологія Клода Сіго

Переважання однієї
системи над іншими
призводить
до
специфічної
реакції
індивіда на певні зміни
навколишнього
середовища, завдяки
чому кожному з типів
статури
відповідають
певні
особливості
темпераменту.

8. Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії Е. Кречмера

Найвідомішим представни-ком
конституційної
типології
є
Е.Кречмер, автор праці «Будова
тіла і характер» (1921). За
морфологією Кречмер виокремив
такі
психосоматичні
типи
і
відповідні
їм
темпера-менти:
лептосоматик
(холодний,
самодостатній, замкнутий (до
аутизму),
упертий,
важко
пристосовується до дійсності,
нереалістичний і схильний до
абстракції),
пікнік
(доброзичливий, товариський, не схильний
до самоаналізу),
атлетик
реалістичний,
диспластик.
(спокійний,
стриманий) і

9. Конституційна типологія особистостей Вільяма Шелдона

В основу класифікації поклав
переважання в людському організмі
однієї з тканин ембріона: ендодерми,
з
якої
утворюються
органи
травлення;
мезодерми,
з
якої
складаються кістки, м'язи і легені;
ектодерми, з якої утворюються
шкіра, волосся, нігті, нерви і мозок.
Запропонував розрізняти такі типи
особистості:
ендоморфний,
мезоморфний і ектоморфний

10. 1.3. Теорія П. Лесгафта

В основі проявів темпераменту
лежать
властивості
системи
кровообігу, зокрема товщина стінок
кровоносних судин, діаметр їхнього
просвіту, побудова і форма серця
тощо. Малому просвіту і товстим
стінкам судин відповідає холеричний
темперамент, малому просвіту і
тонким стінкам - сангвінічний,
великому просвіту і товстим
стінкам - меланхолійний і,
нарешті, великому просвіту та
тонким стінкам - флегматичний
темперамент.
На
думку
П.Ф.Лесгафта, діаметр судин і
товщина стінок визначають
швидкість і силу кровотоку, а
від цього залежить швидкість
обміну речовин при харчуванні і
в підсумку - індивідуальна
характеристика темпераменту
як міри збудження організму та
тривалості його реакцій.

11. Фізіологічна теорія

Провідна
теорія
у
вітчизняній психології.
Відому спробу пояснити
природу
темпераменту
зробив І.П.Павлов.
Вивчаючи вищу нервову
діяльність тварин, він довів,
що основу темпераменту
становлять
властивості
нервової системи (основних
її процесів – збудження та
гальмування).

12. Властивості нервової системи:

Сила нервової системи визначає її працездатність
і проявляється насамперед у функціональній
витривалості,
тобто
здатності
витримувати
тривалі чи короткочасні, але сильні збудження.
Урівноваженість нервових процесів - це баланс
між процесами збудження та гальмування.
Рухливість нервових процесів проявляється у
здатності змінювати поведінку залежно від умов,
швидко переходити від однієї дії до іншої, від
пасивного стану до активного і навпаки.

13. Залежність типу темпераменту від властивостей нервової системи

Сила
Врівноваженість
Рухливість
Холерик
+
-
+
Сангвінік
+
+
+
Флегматик
+
+
-
Меланхолік
-
-
-

14. Темперамент

- вроджений тип
нервової системи,
що визначає
динаміку і
продуктивність
психічних явищ і
поведінки
особистості.

15. Зв’язок темпераменту з психічним життям

Риси темпераменту впливають на перебіг
психічної діяльності, вони змінюють швидкість
виникнення психічних процесів та їхню
стійкість (наприклад, швидкість сприйняття,
жвавість розуму, тривалість концентрації уваги,
довгочасність запам'ятовування), психічний
темп і ритм, інтенсивність життєдіяльності
(наприклад, активність вольового зусилля,
глибина
та
яскравість
переживання),
спрямованість назовні чи всередину, на світ
людей чи ідей.

16. 2. Типи темпераменту

Тип
вищої
нервової
діяльності є вродженим,
але
деякі
властивості
нервової системи мають
тенденцію
до
змін,
тренування.
Тип
темпераменту
не
змінюється з віком людини,
але має тенденцію до
дозрівання,
усталення,
набуття нових якостей під
впливом
життєвих
обставин.

17. Характеристики темпераменту:

Сенситивність
(чутливість)
характеризує
найменшу силу зовнішнього впливу, що
викликає поведінкову реакцію.
Реактивність - сила й енергія, з якою людина
реагує на впливи.
Активність - здатність самостійно, свідомо
керувати своєю поведінкою.
Пластичність і ригідність - параметри
пристосування до зовнішніх впливів.
Екстраверсія-інтроверсія
свідчать
про
загальну спрямованість особистості назовні чи
всередину.

18.

Автор
Тип темпераменту
Гіппократ Гален
Сангвінік
Флегматик
Холерик
Е. Кречмер
Циклотимік
Іксотимік
В. Шелдон
Вісцеротонік
Соматотонік
І. Павлов
Сильний,
урівноважений, рухливий
Сильний,
Сильний,
урівноваженеврівнований, інертний жений
Меланхолік
Шизотимік
Церебротонік
Сабкий,
неврівноважений, інертний

19. Сангвінік

Йому притаманна висока активність. Він жваво, збуджено реагує
на все, що привертає її увагу, наділений живою мімікою і
виразними рухами. За обличчям сангвініка легко вгадати його
настрій, ставлення до предмета або людини.
У нього високий поріг чутливості, тому він не помічає дуже
слабких звуків і світлових подразників. Енергійний, працездатний, з
активністю береться за нову справу і може довго працювати, не
втомлюючись.
Здатний
до
швидкого
зосередження,
дисциплінований. Якщо хоче, може стримувати прояв своїх
почуттів і мимовільні реакції. Йому притаманні швидкі рухи,
гнучкість розуму, кмітливість, швидкий темп мовлення, швидке
включення в нову роботу. Висока пластичність проявляється в
мінливості почуттів, настроїв і прагнень. Сангвінік легко
зближується з іншими людьми, швидко звикає до нових вимог і
умов, без зусиль не лише переключається з однієї роботи на іншу,
а й може перевчитися, оволодіваючи новими навичками.

20. Холерик

відрізняється низькою чутливістю та високою
активністю. Однак він нестриманий, нетерплячий,
запальний. Він менш пластичний і є більш інертним на
відміну від сангвініка. Звідси - більша стійкість
прагнень та інтересів (пристрасність у діяльності),
висока наполегливість, можливі ускладнення в
зосередженні уваги. Йому притаманна циклічність у
діяльності та поведінці. У спілкуванні непоступливий,
любить бути в центрі уваги, екстраверт.
Відзначається
підвищеною
збудливістю
і
емоціональною реактивністю. Він буває запальним,
різким у відносинах, прямолінійним, може тривалий
час невтомно працювати.

21. Флегматик

наділений високою активністю, низькою чутливістю
та емоційністю. Його складно розвеселити або
засмутити. Коли навколо голосно сміються, він може
залишатися незворушним; залишається спокійним,
незважаючи навіть на великі неприємності. Зазвичай у
нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так
само як і мовлення. Розум некмітливий, складно
переключає увагу і пристосовується до нових умов,
повільно перебудовує навички і звички. При цьому він
енергійний, працездатний. Відзначається терплячістю,
витримкою, самовладанням. Як правило, важко
зближається з новими людьми, погано відгукується на
зовнішні враження. За своєю психологічною сутністю
він інтроверт.

22. Меланхолік

Людина з високою чутливістю, що в поєднанні зі
значною інертністю призводить до того, що
незначний
привід
може
викликати
в
нього
переживання. Він занадто вразливий, хворобливо
чутливий. Міміка і жести його невиразні, голос тихий,
рухи
бідні.
Зазвичай
невпевнений
у
собі,
сором'язливий. Навіть незначна складність змушує
його опускати руки. Меланхолік неенергійний,
ненаполегливий,
легко
втомлюється.
Йому
притаманна низька працездатність, нестійка увага, яка
весь час відволікається, уповільнений темп всіх
психічних
процесів.
Більшість
меланхоліків
інтроверти.

23. Варто пам’ятати

Темперамент
не визначає здібностей
людини
і
позбавлений
самостійного
значення. Той чи інший темперамент сам
по собі не є ні поганим, ні добрим, він стає
тим чи іншим залежно від інших якостей
особистості.
Від темпераменту не залежать ні інтереси, ні
захоплення, ні моральна вихованість
людини.
Властивості темпераменту є лише однією з
передумов розвитку характеру людини.

24. 3. Характер

"У кожної людини три
характери: той, що їй
приписують; той, що
вона сама собі
приписує; і, нарешті,
той, що є в
дійсності".
В. Гюго

25.

Піонером у дослідженнях характеру
вважають давньогрецького філософа
Теофраста (372-287 до н. е.).
У XVIII ст. в Європі активно досліджували
типологію характеру, а англійський
філософ і психолог Джон-Стюарт Мілль
(1806-1873) навіть запропонував
виокремити етологію як особливу науку (з
часів Теофраста характер називали "етос“).

26. Характер і темперамент

Характер формується на базі темпераменту, але ці
поняття не є тотожними:
1) темперамент визначає динамічну сторону нервовопсихічних процесів, а характер – їх спрямованість;
2) темперамент у чистому вигляді можна визначити у
дітей, а характер – у більш зрілому віці;
3) на відміну від темпераменту і співвідношення
сигнальних систем, які залежать в основному від
природженого
фактора,
характер
здебільшого
визначається
впливом
виховання,
навчання,
стосунками
в
сім’ї,
колективі
і
соціального
середовища, в якому перебуває особистість.

27.

Про вплив характеру на темперамент так
сказав І. Кант: "Темперамент указує на те,
що можна зробити з людини, а характер на те, що сама вона хоче зробити із себе".

28. Характер

- це сукупність постійних
стійких індивідуальнопсихологічних
властивостей людини,
які постійно
виявляються в її
діяльності та суспільній
поведінці, ставленні до
колективу, інших людей,
праці, навколишньої
дійсності та до самої
себе.

29. Властивості характеру:

Характер – стрижнева психічна властивість
особистості, їх навіть часто вважають
синонімами.
Характер – є симбіоз типового й індивідуального.
Характер може маскуватися під впливом
соціальних обставин, проте в критичних
ситуаціях все одно виявить себе.

30. Фізіологічні основи характеру

Пояснюючи фізіологічні основи характеру,
І.Павлов писав, що вони є системою міцно
закріплених
реакцій
людини
на
багаторазові
впливи
людського
середовища.
Характер спирається на сплав рис типу ВНД
і складних систем умовних рефлексів,
вироблених внаслідок індивідуального
життєвого досвіду через вплив соціуму.

31. Фізіологічні основи характеру

Характер часто визначають як навичку
соціальної
поведінки:
до
його
фізіологічних
механізмів
входить
складний динамічний стереотип, що
забезпечує
прояв
окремих рис
у
звичайному середовищі.
Тому зміна характеру відбувається складно.

32. Риси характеру:

Під рисою характеру розуміють ту чи іншу особливість
(грань) особистості, яка систематично виявляє себе в
різних видах діяльності і за якою можна спрогнозувати
можливі вчинки в певних умовах.
- Ставлення до праці (працелюбність, повага до праці,
старанність, дисциплінованість тощо).
- Ставлення до людей (сором'язливість, почуття
власної
гідності,
вимогливість
до
себе,
відповідальність).
- Ставлення до себе (справедливість, щедрість,
ввічливість, доброзичливість, чесність).
- Ставлення до природи і речей (ощадливість,
дбайливість, охайність, бережливість).

33. Риси характеру:

34. Акцентуації характеру

Поняття "акцентуація" вперше ввів
німецький психіатр і психолог, професор
неврологічної клініки Берлінського
університету Карл Леонгард (1904-1988).
Ним була розроблена і описана
класифікація акцентуацій особистості.

35. Акцентуація характеру

Акцентуація
характеру
це
надзвичайне
підсилення окремих рис характеру, за якого наявні
відхилення в психології й поведінці людини, що не
виходять за межі нормативної поведінки, але
межують з патологією

36.

У вітчизняній психології поширеною є класифікація
акцентуацій, яка була запропонована відомим дитячим
психіатром професором А.Є. Лічко.
Він вважає, що акцентуації характеру подібні до
психопатій. Головна їх відмінність від психопатій
полягає у відсутності ознаки соціальної дезадаптації.

37.

Тип акцентуацій за
К. Леонгардом
Відповідний тип за А. Лічком
Демонстративний
Істероїдний
Педантичний
Психастенічний
Застрягаючий
-
Збудливий
Епілептоїдний
Гіпертимічний
Гіпертимний
Дистимічний
-
Циклотимічний
Циклоїдний
Екзальтований
Лабільний
Емотивний
Лабільний
Тривожний
Сенситивний
Екстравертований
Комформний
Інтравертований
Шизоїдний

38. 4. Задатки, здібності та їх види

39. Задатки

- генетично детерміновані
(вроджені) анатомофізіологічні особливості
мозку і нервової системи,
що є індивідуальноприродною передумовою
формування і розвитку
здібностей.

40. Здібності

індивідуально-психічні властивості
людини, що є суб’єктивними умовами
успішного здійснення певної діяльності.

41. Рівні реалізації здібностей:

42.

Людина, яка здатна до багатьох і різних видів
діяльності і спілкування, володіє загальною
обдарованістю,
тобто
єдністю загальних
обдарованістю
здібностей,
що
зумовлює
діапазон
її
інтелектуальних можливостей, рівень і своєрідність
діяльності і спілкування.
Вища міра
творчих
виявів
особистості,
пов’язана з успішністю у створенні творів
матеріальної і духовної культури, нових ідей,
відкриттів, винаходів, називається геніальністю,
геніальністю
а вища міра здібностей особистості в певній
діяльності (спілкуванні) – талантом.
талантом

43. Ознаки здібностей:

- є стабільними і тривалими в часі;
- мають індивідуальний характер, оскільки є різними у
різних людей як за видами, так і за рівнем розвитку;
- для їх вияву потрібні психічні, а не фізичні якості
людини (так, для гарного піаніста важливим є музичний
слух, а не форма пальців);
- є умовою успішного виконання діяльності. Таким чином,
коло індивідуально-варіюючих особливостей людини
обмежується лише тими, які забезпечують ефективний
результат (тому до здібностей не потрапляють
особливості темпераменту або характеру).

44. Ознаки наявності здібностей до певного виду діяльності

45. Види здібностей:

1. Загальні - забезпечують успішне виконання
різних видів діяльності (таких, які вимагають
прояву
високорозвиненого
інтелекту
і
напруженої розумової діяльності). Загальні
здібності дають можливість здійснювати
діяльність.
2. Спеціальні - проявляються в певній сфері
діяльності людини - музиці, математиці,
малюванні, спорті, техніці тощо.
Обидва різновиди
складний рівні.
мають
елементарний
і
English     Русский Rules