Генерація та виведення масиву дійсних чисел. Програма для впорядкування масиву рядків

1.

Генерація та виведення масиву дійсних чисел
Написати програму для впорядкування масиву рядків,
використовуючи покажчики.
Основна таблиця ASCII
Розширена таблиця ASCII (ср866)

2.

48-57 ----65-90 ----97-122 ----128-159 ----160-175 ----224-239 -----
0..9
A..Z
a..z
А..Я
а..п
р..я

3.

void main(void)
{ char **str; // покажчик на масив рядків
int a,b,nums,numc, ch;
clrscr();
/* for (a=1;a<240;a++){ if (a%10) cout<<a<<"-> "<<(char)a<<" \n";
else getch();}*/ // виведення таблиці символів ср866
cout<<“Введіть кількість рядків "; cin>>nums;
cout<<“Введіть кількість символів в рядку";cin>>numc;
str=(char**) calloc(nums, sizeof(char*));
for(a=0;a<nums;a++) str[a]=(char*) calloc(numc+1, sizeof(char));
randomize();
for(a=0;a<nums;a++){ b=0;
do{
ch=random(257);
if ( (ch>64 && ch<91) || (ch>96 && ch<123) ) // генерація символів рядку
{
str[a][b]= ch;
b++;
} //for
} while (b<numc); //do
str[a][b]= '\0'; // вставка символу кінця рядку
}
}

4.

Комп‘ютерний практикум № 7
Завдання:
Написати програму для обчислення коренів
нелінійних рівнянь на заданому проміжку
y
1 1
cos 2 sin 0,x [a1;a2];
x
x x
sin(ln x ) cos(ln x ) y ln x 0,x [a1;a2]
Корені можна обчислити:
1. методом половинного ділення
2. методом дотичних (Ньютона)

5.

Метод половинного ділення
a b
На кожному кроці обчислюється значення x
2
і перевіряється знак добутку f ( a ) f ( x ) 0 , то відбувається
присвоєння
a x
, в протилежному випадку
Ці дії повторюються поки
| b a |
b x.
, де – наперед задана точність.

6.

Метод дотичних (Ньютона)
1.Знаходиться значення функції в крайній точці – f(b);
2.Через знайдену точку проводимо дотичну. Знаходимо точку х2.
Алгебраїчно це виглядає
наступним чином:
.
f ( xi )
delta
; xi 1 xi delta;
f ( xi )
f ( xi ) - похідна функції в точці xi
3. Повторюємо п.2 доти, поки: |delta| > eps.
f ( xi )
f ( xi ) f ( xi )
, – додатнє, близьке до нуля число (підбирається).

7.

f1(x) cos
y
1
1
2 sin
0 , x [a1;a2],y=2
x
x
x
f2(x) cos
y
1
1
2 sin
0 , x [a1;a2],y=1
x
x
x
3
cos
2
1 1
2 sin 0, x [1;2]
x
x x
cos
1
1 1
2 sin 0, x [1;2]
x
x x
1.167 1.876
2
1
f1( x)
f2( x)
4
3
2
1
0
1
2
3
x
1
2
3
4

8.

sin(ln x ) cos(ln x ) yln x 0,x [a1;a2]
f1(x): x [1;2], y=2
f2(x): x [1;2], y=1
10
x 1.375
x 1.579
1.375
1.579
5
f1( x)
f2( x)
0
0.5
1
5
10
x
1.5
2

9.

У деяких випадках треба мати аналог функції – змінної,
наприклад, в залежності від певних умов обчислювати різні функції,
або написати функцію інтегрування певного класу функцій.
Тобто, потрібна функціональна змінна, яка реалізується за
допомогою покажчика на функцію.
Якщо є кілька функцій певної структури, наприклад:
double fun1 (double, int);
...
double fun3 (double, int);
то покажчик на такі функції матиме вигляд:
double (*fpr) (double, int);
Тут дужки (*fpr) потрібні, бо модифікатор ( ) має перевагу над
модифікатором *. Тому:
double *fpr (double, int); означатиме функцію,
яка передає покажчик на double.

10.

За допомогою покажчиків на функцію, можна
створювати масиви функцій, використовувати їх як
параметри інших функцій.
Наприклад, для числового інтегрування зазначених
вище функцій можна створити універсальну функцію, яка
має параметрами:
1. Межі інтегрування;
2. Точність;
3. Функцію, для якої обчислюється інтеграл.
double integrate (double (*fpr)(double), double lowbow,
double highbow, double eps);

11.

…………………………………………………………..
// функція знаходження корня
float kor(float (*fpr)(float),float x, float y, float eps);
// функція знаходження значення в точці х
float fun1 (float x) {return (cos(2.0/x)-2*sin(1.0/x)+1.0/x);}
// функція знаходження значення в точці х
float fun2 (float x) {return (sin(log(x))-cos(log(x))+2*log(x));}
…………………………………………………….
float kor ( float (*fpr)(float), float l, float h, float eps)
{ float x;
while (fabs(h-l)>eps)
{ x=(l+h)/2.0;
( (*fpr)(l) * (*fpr)(x) > 0 ) ? (l=x) : (h=x);
}
return x;
}