Аграрна політика тоталітарного режиму. Голодомор 1932 - 1933 pоків

1. Аграрна політика тоталітарного режиму. Голодомор 1932—1933 pp.

АГРАРНА ПОЛІТИКА
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ.
ГОЛОДОМОР 1932—1933 PP.
Розробила :
студентка групи ТТ 1805
Долінська Анастасія Олегівна

2.

У другій половині 20-х років чітко окреслилася
тенденція до зниження темпів виробництва
продукції сільського господарства, що
гальмувало розвиток промисловості.
Виробництво товарного зерна порівняно з
дореволюційними роками зменшилося майже
на половину. В основі такої відсталості була
розпорошеність, роздрібненість і низький
рівень напівнатурального
сільськогосподарського виробництва.

3.

Наприкінці 1927 р. 23,7% всіх дворів становили
бідняки, 72,3% — середняки, 4% — заможні. В
жовтні 1929 р. понад 10% господарств, в
основному бідняцьких, були об'єднані в
колгоспи.

4.

Гасло суцільної колективізації офіційно
було проголошено в листопаді 1929 р. У
січні наступного року керівні органи
визначили й терміни проведення
колективізації для різних регіонів. Україна
опинилася в другій групі регіонів, де
колективізацію планувалося закінчити
восени 1931 р. або навесні 1932 р.

5.

Перший етап розкуркулювання тривав в
Україні з січня до початку березня 1930 р. За
цей час під розкуркулювання потрапило 61887
(2,5%) господарств. Площа вилученої землі
становила 582 тис. га, кількість відібраної
робочої худоби — 58,6 тис. голів, вартість
конфіскованого майна — 40,4 млн крб. Майно
надходило до неподільних фондів колгоспів.

6.

Примусова колективізація з усуспільненням
майже всього майна, репресіями та свавіллям,
розкуркулювання, яке зачіпало інтереси й
долю не тільки заможних селян, викликало
незадоволення й масові виступи на селі. За
деякими даними, в селах України у 1930 р.
відбулося . понад 40000 повстань і бунтів.

7.

Новий наступ на селян почався восени 1930 р.
вишукуванням нових куркулів, що мало на меті
залякати селян. Одноосібника намагалися
задушити й податками. За таких умов селянин
змушений був йти до колгоспу. Невдовзі
колгоспний лад таки "переміг". До кінця 1932 р.
у республіці було колективізовано майже 70%
селянських господарств.

8.

Колективізація супроводжувалась масовим
забиванням селянами власної великої рогатої
худоби, свиней, овець. Сільське господарство
занепадало внаслідок знищення заможного
прошарку селянства.

9.

Обібране село важко пережило зиму 1931—
1932 pp. Селяни багатьох районів України
голодували. Голод вдалося зупинити, проте
належних висновків з цього керівництво як
республіки, так і країни загалом не зробило,
що спричинило ще більшу трагедію.
Незацікавленість колгоспників у збиранні
врожаю (адже зерно діставалося не їм),
призвела до величезних втрат. До 1 листопада
1932 р. від селянського сектора України було
отримано лише 132 млн пудів хліба (у 1930 р.
— майже 400 млн). У зв'язку з цим керівництво
країни направило в Україну та деякі інші
райони країни надзвичайні комісії з
хлібозаготівель. Головним засобом
хлібозаготівель були репресії.

10.

Села, які мали особливо велику заборгованість з
хлібозаготівель, заносили на "чорну дошку".
Статус "чорної дошки" означав фактичну
блокаду: припинявся підвіз товарів,
заборонялась торгівля, достроково стягувались
платежі за фінансовими зобов'язаннями. Села
оточувались регулярними військами, що
прирікало їх на голод. Терор голодом мав
зламати опір і незадоволення українського
селянства. Від голоду селяни втікали в міста і
тисячами вмирали просто на вулицях. Вимирали
цілі села, ширилося людоїдство.

11.

Безпосередні втрати населення України від
голоду 1932 р. становили майже 150 тис, від
голоду 1933 р. — від 3 до 3,5 млн осіб. Це
була одна з найбільших трагедій
українського народу в усій його історії.
Генофонд української нації зазнав
відчутних втрат.

12.

При переході до колективізації не були
використані можливості інших форм
кооперації. Грубо порушувались законність,
ігнорувались права й інтереси селян. Було
ліквідовано економічну самостійність
селянства, знищено найпрацьовитішу його
верству. В колгоспах застосовувався
позаекономічний примус, колгоспники
відчужувались від засобів виробництва.
Колгоспне виробництво жорстко
регламентувалось, матеріальна
зацікавленість була слабкою, почуття
господаря атрофувалось.

13.

Це велика трагедія Українського народу,
але незламний дух українців є для нас
приводом шануватися своїм родом.
Дякую за увагу.