Катерина Василівна Білокур

1.

2.

Дитинство
Катерина Білокур народилася в
с. Богданівка Пирятинського повіту
Полтавської губернії (тепер це
Яготинський район Київської області).
Коли саме — до кінця не з'ясовано.
Сама художниця називала і 23, і 24
листопада, і 1900, і 1901 рік. Офіційною
датою її народження було зрештою
визнано 25 листопада 1900 року.

3.

Приблизно у 6—7 років Катерина навчилася
читати. На сімейній раді було вирішено — у школу
Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так вміє, а
економія одягу й особливо взуття — величезна.
Батьки Катерини Білокур

4.

Потяг до малювання
Коли саме майбутня художниця почала малювати — сказати
важко, але, очевидно, це відбулося не в дитинстві, а вже в
отроцтві. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі
вважали, заняттям. Було вжито невідкладних заходів — різки та
найсуворіша заборона малювати. Відтепер дівчинці доводилося
творити потайки.
У ставленні односельців до захоплення Катерини Білокур
переважала точка зору її матері, Якилини Павлівни:
«От покарав нас Господь такою дочкою! У людей дочки в таких
літах уже заміж повиходили, їхні матері зятів мають, а наша
(не при хаті згадувати!) чортів малює!»

5.

У 1922 році Катерина Білокур прочитала про Миргородський технікум художньої
кераміки.
Вперше покинувши Богданівку, Катерина Білокур вирушає до
Миргорода.

6.

Драмгурток
Від катастрофи її врятувала творчість — незважаючи ні на що, малювати
Катерина не кинула, а ще й почала відвідувати драмгурток, організований
подружжям Іваном Григоровичем і Ніною Василівною Калитою,
богданівськими вчителями. Батьки Катерини погодилися на участь дочки у
виставах, але за однієї умови — драмгурток не повинен заважати роботі по
господарству. Вивчення ролей доводилось поєднувати з роботою на городі.

7.

Період духовного занепаду
Наступає, мабуть, найважчий період у житті Катерини Білокур. В цей
час вона вирушає у справжнє паломництво до Канева, на могилу
Тараса Шевченка.
«Тарасе Григоровичу, батечку, голубчику, соколику, ви самі це гарно
знаєте, теж колись по світу блукали та людей шукали, хоч ви мертвий,
допоможіть мені стати художником!»

8.

1939 року художниця відвідала двоюрідну сестру, Любов
Тонконіг, що жила через річку — і там, гостюючи, почула по
радіо пісню «Чи я в лузі не калита була?» у виконанні
прославленої Оксани Петрусенко. Чи то пісня, чи то голос, а
може бути, і те, і інше так вразили Катерину, що вона всю ніч
просиділа над листом — і вранці відправила його за досить
незвичною адресою: «Київ, академічний театр, Оксані
Петрусенко».
Оксана Петрусенко

9.

Завдяки підтримці прославленої співачки Оксани Петрусенко, що
прийшла в повний захват від робіт Катерини Білокур, остання в 1940
році відкриває в Полтавському будинку народної творчості свою
першу персональну виставку з 11 картин.
Успіх виставки був приголомшливим.
Катерину Білокур преміюють поїздкою
до Москви, де художниця відвідує
Третьяковську галерею, Пушкінський
Музей, музей Леніна. Найбільше
враження на неї справили "малі голландці",
художники-передвижники і французькі
імпресіоністи.

10.

Її роботами захоплювалися багато геніальних художників,
особливо Пабло Пікассо.

11.

На початку червня 1961 року померла 94-літня
Якилина Павлівна, матір Катерини. 10 червня
Катерині Білокур було зроблено операцію. У той же
день художниці не стало.

12.

Могила Катерини Білокур на алеї Слави с. Богданівка в центрі села

13.

Хата Білокурів у Богданівці — давно вже Музейсадиба Катерини Білокур.

14.

Тут і вона сама, із трояндами — скульптура роботи Івана
Білокура, племінника художниці.

15.

Увічнення пам'яті

16.

17.

Картини

18.

Художниця сама навчилася розводити фарби, ґрунтувати полотно,
робити саморобні пензлики, розрізняти кольори, групувати палітру барв.
Малювати починала з портретів своїх близьких родичів. Так, перші її роботи:
«Жінка в зеленому корсеті» (1920-і рр.), «Портрет Олі Білокур» (1928),
«Портрет Надії Кононенко» (1929), «Портрет колгоспниці Тетяни Бахмач»
(1932-1933), «Портрет Софії Журби» (1940-і рр.) свідчать про прагнення
молодої художниці досягти портретної схожості.
«Портрет Олі Білокур»
(1928)
«Портрет колгоспниці
Тетяни Бахмач»
«Портрет Софії
Журби» (1940-і р.)

19.

«Жінка в зеленому
корсеті»
(1920-і рр.)

20.

Війна і окупація розбили надії Білокур. За весь цей час вона створила
тільки одну картину «Квіти на блакитному тлі».

21.

Декілька слів слід сказати і про символіку кольору. Улюбленими
фарбами Білокур були ультрамарин і синій кобальт. Найвдаліші
картини написані саме на синьому тлі.

22.

„Квіти
за тином” 1935 р. – це перша з робіт художниці у
специфічному „білокурівському” стилі.

23.

Після визволення України, художниця розпочинає роботу над
картиною, яку назвала «Буйна». Твір було завершено 1947 року.

24.

У кінці 40-х років Катерина Білокур створила немало майстерних
композицій, що принесли їй визнання і долучили її саму до більш
високого рівня мистецтва: «Півонії» (1946), «Цар Колос» (1947),
«Квіти та горіхи» (1948), «Колгоспне поле» (1948-1949).
«Колгоспне поле» (1948-1949)

25.

«Квіти
та горіхи»

26.

Однією з найяскравіших за своєю емоційною силою є картина
«Цар Колос».

27.

50-і роки ХХ ст. стають вершиною творчості народної художниці. Вона
починає створювати полотна справді філософського звучання. Це був період
піднесення і визнання. Картини Білокур експонувалися у 1951 році в Москві на
Другій декаді української літератури і мистецтва. Глядачів зачарували
картини, що звеличували і підносили стихію цвітіння, були сповнені фантазії,
дивовижних чарів.

28.

29.

30.

Це третій з автопортретів Катерини Білокур –
„Автопортрет в зимовий день” (1957).

31.

У творчому доробку художниці багато натюрмортів. Найвідоміші з них —
«Снідання» (1950), «Квіти, яблука, помідори» (1950). «Натюрморт з хлібом»
(1956), «Натюрморт з колосками і глечиком» (1958-1959), «Натюрморт» (1960),
що уславляють рідну землю.
«Квіти, яблука, помідори»
(1950)
«Снідання»
(1950)

32.

У своєму дивовижному мистецтві Катерина Білокур проявила себе у
жанрі натюрморту, побудова якого дає нам відчуття фантастичної
реальності чи реальної фантастики, яка існує на хиткій межі дійсності та
марення. Саме в натюрморті проявляються риси живописного світу
художниці.
“Снідання” 1950 р.

33.

„Богданівські яблука”

34.

В останні роки життя художниця захопилася акварельною технікою,
що засвідчують численні композиції, зокрема «Багрянець осені»
(1950-і р.), «Гай» (1955), «Осінь», «Вересень» (1956), «Напровесні»
(1958). Усі вони хвилюють реалістичністю зображення, майстерним
умінням художниці передати психологічний стан природи.
«Напровесні» (1958)
«Вересень» (1956)

35.

«Багрянець осені» (1950-і р.)

36.

«Гай» (1955)

37.

Катерина Василівна
прожила своє життя,
визначаючи час за
цвітінням квітів та трав.
У неї був свій образ
природи, не надуманий
штучно. Вона просто
таким бачила світ –
непевним, безкінечним,
стародавнім, в підвалини
якого закладено особливу
духовність.