Предмет та завдання навчальної дисципліни «Психологія ділового спілкування». Поняття спілкування у психології

1.

Предмет та завдання навчальної дисципліни «Психологія
ділового спілкування». Поняття спілкування у психології
1. Поняття спілкування у психології;
2. Зміст, мета спілкування;
3. Багатофункціональність спілкування;
4. Багатофункціональність спілкування;
5. Рівні спілкування;
6. Різновиди спілкування.

2.

Предметом вивчення даного курсу є психологічні засади
організації спілкування у професійній та діловій сферах
Метою його опанування є оволодіння психологічною теорією і
практикою організації ділового спілкування

3.

Суб’єктом ділового спілкування може бути окрема
людина: керівник, коллега, підлеглий.
Об’єкт ділового спілкування – спільна діяльність
суб’єктів спілкування.

4.

Спілкування – це форма психологічного взаємозв’язку людей у
процесі їхньої спільної діяльності, яка передбачає обмін
інформацією, сприймання людьми один одного, обмін думками,
діями.

5.

Мета спілкування
- це те, заради чого
в людини виникає даний вид активності.

6.

Спілкування поділяється за цілями на:
СОЦІАЛЬНЕ
зорієнтоване на
розширення і
зміцнення
міжособистісни
х контактів, на
особистісне
зростання
індивіда.
БІОЛОГІЧНЕ
спілкування,
необхідне для
підтримки,
збереження і
розвитку
організму. Воно
пов'язане із
задоволенням
основних
біологічних
потреб.

7.

ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ
Інформаційно-комунікативна
функція
охоплює
процеси
формування, передавання та приймання інформації; вона реалізується на
різних рівнях. На першому рівні здійснюється вирівнювання розбіжностей
у вихідній інформованості людей. На другому - відбувається передавання
інформації та прийняття рішень. Третій рівень пов'язаний із прагненням
людини зрозуміти інших,
Регулятивно-комунікативна функція спілкування виявляється в
коригуванні поведінки співрозмовників. Завдяки спілкуванню людина
здійснює регуляцію не лише власної поведінки, а й поведінки інших людей,
реагує на їхні дії.
Афективно-комунікативна функція спілкування характеризує емоційну
сферу людини. У ній виявляється ставлення людини до навколишнього
середовища й до соціуму.

8.

Структура
спілкування
ІНТЕРАКТИВНА
сторона
ПЕРЦЕПТИВНА
сторона
КОМУНІКАТИВНА
сторона

9.

Комунікативна сторона
спілкування
пов'язана з обміном інформації,
проте її сутність не може бути
вичерпно розкрита з точки зору
інформаційної теорії.
КОГНІТИВНИЙ ДИСОНАНС –
стан дискомфорту і напруження,
викликані
суперечністю
між
протилежними знаннями в однієї
людини. Автором теорії когнітивного
дисонансу є американський соціолог,
психолог А. Фестінгер (1957).
КОМУНІКАТИВНІ БАР’ЄРИ
–
мотиви, які перешкоджають
спілкуванню з окремою людиною чи
групою людей.

10.

Перцептивна (лат. perception –
взаємне сприймання, розуміння
й оцінка партнерів спілкування.
сприймання, пізнавання)
сторона
спілкування
механізми сприймання
людини людиною
ідентифікація
рефлексія
стереотипізація

11.

взаємодія
людей,
побудова
спільної стратегії взаємодії між
партнерами, спрямованої на
зміну їхніх поглядів і поведінки.
Інтерактивна (лат.
interaction) сторона
спілкування
Стратегії спілкування
співпраця
компроміс
поступливість
ухилення

12.

РІВНІ
спілкування
МАКРОРІВЕНЬ
спілкування індивіда з
іншими людьми є
важливим аспектом його
способу життя. На цьому
рівні процес спілкування
вивчається в інтервалах
часу, які співвідносяться
з тривалістю людського
життя. Робиться акцент
на аналізі психічного
розвитку індивіда.
Спілкування виступає
складною розвивальною
мережею взаємозв’язків
індивіда з іншими
людьми та соціальними
групами.
МЕЗАРІВЕНЬ
спілкування
розглядається як
змінювана сукупність
цілеспрямованих логічно
завершених контактів чи
ситуацій – взаємодії, в
яких опиняються люди в
процесі щоденної
життєдіяльності в
конкретні часові відрізки
свого життя. Акцент при
вивченні спілкування на
цьому рівні робиться на
змістових компонентах
ситуації спілкування: «з
приводу чого?» і «з якою
метою».
МІКРОРІВЕНЬ
акцент робиться на
аналізі елементарних
одиниць спілкування як
пов’язаних актів або
трансакцій. На цьому
етапі елементарною
одиницею спілкування є
не зміна поведінкових
актів та його учасників, а
їх взаємодія.

13.

Залежно від контингенту учасників виокремлюють:
1
Міжособистісне спілкування характерне для первинних груп, в
яких усі члени підтримують між собою безпосередні контакти і
спілкуються один з одним.
2
Особистісно-групове спілкування має місце тоді, коли
особистість взаємодіє з цілою групою. Таким є
спілкування викладача з групою студентів, керівника з
колективом підлеглих, оратора з аудиторією.
3
Міжгрупове спілкування відбувається за участі
в ньому двох спільностей, кожна з яких має
свою позицію, прагне до реалізації своїх цілей,
або ж обидві групи намагаються дійти згоди
щодо певного питання, досягти консенсусу.

14.

БЕЗПОСЕРЕДНЄ (коли спілкування є взаємодією людей,
між якими встановлюється комунікативний зв'язок, коли
співрозмовники безпосередньо сприймають один одного,
встановлюють контакти і використовують для цієї мети всі
наявні в них засоби)
ОПОСЕРЕДКОВАНЕ ( спілкування, до якого
включена проміжна ланка— третя особа,
технічний засіб або матеріальний предмет).

15.

Навчися слухати, і ти зможеш
отримати користь навіть з тих, хто
говорить погано.
Плутарх
Ясність – головне достоїнство
мови.
Аристотель
Найбільше з достоїнств оратора – не
тільки сказати те, що потрібно, але і не
сказати того, що не потрібно.
Цицерон
Не завжди говори, що знаєш, але завжди
знай, що говориш.
Клавдій