Політичні партії, громадсько-політичні об’єднання та рухи

1. Тема 7. Політичні партії, громадсько-політичні об’єднання та рухи.

Тема 7. Політичні
партії,
громадськополітичні
об’єднання та
рухи.
Доцент
кафедри
філософських та соціальних
наук КНТЕУ,
кандидат
філософських наук, доцент
ГУДКОВ
Сергій Олександрович

2. План лекції:

1. Політичні партії і
громадсько-політичні
об’єднання як політичні
інститути.
2. Поняття і типи партійних
систем.

3. Література:

1. Політологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За
ред. проф. Кулагіна Ю.І. та проф. Полуріза В.І. – К.: „Альтерпрес”, 2002.
– 612 с.
2. Політологія. Посібник для студентів вузів. За ред. Бабкіна В.Д., Бабкіної
О.В., Горбатенко В.П. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – 568 с.
3. Політологія. Хрестоматія. Автори – упорядники: проф. Кремень В.Г.,
проф. Кулагін Ю.І., доц. Латигіна Н.А., проф. Полуріз В.І. та ін. – К.:
„Альтерпрес”, 2004. – 827 с.
4. Політологічний енциклопедичний словник. За ред. Ю.С. Шемшученка,
В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – К., Ґенеза, 2004. – 398 с.
5. Політологія. Навчально-методичний комплекс. Автори: Кирилюк Ф.М.,
Конверський А.Е., Цвих В.Ф., Обушний М.І., Хилько М.І. та ін. – К.:
Центр навч. літератури, 2004. – 697 с.
6. Кулагін Ю.І., Полурез В.І., Політологія. Практикум. – К.: КНТЕУ, 2010.
– 232 с.

4. 1. Політичні партії і громадсько-політичні об’єднання як політичні інститути.

1. Політичні партії і громадськополітичні об’єднання як
політичні інститути.
• Політичні партії, громадсько-політичні
об’єднання та рухи є суб’єктами
політичної системи, через які
відбувається участь народу в суспільнополітичному житті, управлінні
державою.
• Вони є дієвим важелем впливу
громадянського суспільства на
державну владу.

5. Політична партія

• Слово «партія» походить від латинського
«parties», що означає частина, група.
• Політична партія - організована група
однодумців, які об’єднуються з метою
вибороти владу в державі і утримати її.
• Зародки партій (протопартії) у вигляді певних
соціальних угрупувань, які виражали інтереси
пануючих прошарків населення,
сформувались ще у стародавній Греції (педеї
та парії) та Римі (оптимати і популяри).

6. Періодизація історії виникнення і розвитку політичних партій за М. Вебером:

1. Друга половина ХVII ст.: виникнення
аристократичних гуртків (котеріїв),
«торі» (консервативна партія) і «вігі»
(ліберальна партія) у Великобританії.
2. Кінець ХVIIІ ст. – початок ХІХ ст.:
формування політичних клубів (якобінців у
Франції; «Молода Італія» в Італії;
«Чарльстон клаб» (консерватори), «Реформ
клаб» (ліберали) у Великобританії.
3. Друга половина ХІХ ст. – ХХ ст.:
утворення масових політичних партій:
ліберальна партія Англії (1861); Загальний
Німецький Робітничий Союз (1863) тощо.

7. Шляхи утворення партій за М. Дюверже:

Шляхи утворення партій за
М. Дюверже:
• Партії електорального походження
- виникають на базі парламентських
груп і виборчих комітетів.
• Партії зовнішнього походження виникають із об’єднань, не
пов’язаних із діяльністю парламенту.
(Комуністичні партії – із
революційних нелегальних гуртків,
більшість ліберальних партій Європи
– із філософських спільнот; праві
партії – із промислових і фінансових
угрупувань тощо).

8. Способи утворення політичних партій:

Способи утворення
політичних партій:
овища масових рухів.
1. Виокремлення із середовища масових рухів. В
радянській Україні наприкінці 1980-х рр.
з
«Народного руху України за перебудову», згодом
утворилось декілька політичних партій, у тому
числі партія з назвою «Народний Рух України».
2. Як результат розколу однієї партії на дві та
більше чи, навпаки, об’єднання двох та більше
партій в одну. Розкол «Народного Руху України»
(після загибелі В.Чорновола) призвів до появи
кількох нових партій. В Україні у 1996 р. на базі
злиття Партії демократичного відродження, партії
«Трудовий конгрес України» і об’єднання «Нова
Україна» виникла нова політична структура –
Народно-демократична партія.

9. Способи утворення політичних партій:

• 3. Внаслідок діяльності лідерів, які організували
партії «під себе». (Партії «Громада» П. Лазаренка,
«Європейська партія України» М. Катеринчука,
«Віче» І. Богословської та ін.)
• 4. Відродження партій, які існували раніше. Саме
так у 1993 р. утворилась Комуністична партія
України після заборони у 1991 р.
• 5. З ініціативи профспілок. Лейбористські партії
у Великобританії, Канаді та інших країнах було
створено з ініціативи профспілок, які стали
колективними членами цих партій і фінансують їх.
• 6. Внаслідок об’єднання гуртків, різних груп
однакового ідейно-політичного спрямування
тощо.

10. Правове регулювання створення партій

• В усіх країнах діяльність партій дозволяється,
якщо вона: не суперечить конституції, не
створює незаконних озброєних формувань, не
закликає до повалення державного ладу тощо.
• У більшості країн дозволу громадянам з боку
держави на створення партії не потрібно.
• В інших державах законодавство не вимагає
формальної реєстрації, але необхідно надати до
певних органів програму, статут та інші
документи.
• У деяких країнах передбачається обов’язкова
реєстрація партій у державних органах.
Обов’язковою умовою може бути певна кількість
членів партії або їх прихильників.

11. Політична партія

Політична партія – добровільне об’єднання
громадян, які прагнуть задоволення спільних цілей,
що представляють інтереси соціальних або
етнічних груп, класів, шляхом отримання і
використання політичної, зокрема, державної
влади.
Ознаки політичної партії:
• спрямованість на завоювання і утримання
державної влади;
• наявність політичної ідеології;
• наявність
організаційної
структури
на
загальнодержавному і місцевому рівні;
• забезпечення народної підтримки;
• тривалість і стабільність функціонування;
• вираження і відстоювання інтересів певних
соціальних груп.

12. Основні функції політичних партій:

• Артикуляція і агрегування інтересів
громадян - усвідомлення і формулювання
інтересів тих верств населення, які складають
соціальну базу партії. (Артикуляція – заява
про інтереси, агрегування – трансформація їх
у політичні програми і рішення).
• Політична (стратегічна) функція визначення найважливіших політичних
цілей, розробку стратегії розвитку.
• Формування громадської думки - партія
через формування громадської думки
впливає як на владу, так і на суспільство.

13. Основні функції політичних партій:

• Кадрова - партії висувають своїх
представників до органів влади, таким
чином відбувається набуття досвіду
політиками.
• Політична соціалізація – залучення
населення до участі у політиці, формування
їх політичної свідомості.
• Соціальна інтеграція - узгодження інтересів
різних соціальних груп, пошук шляхів
досягнення консенсусу, попередження
політичних конфліктів.
• Електоральна - забезпечення перемоги на
виборах і прихід до влади.

14. Класифікація політичних партій

• За місцем у спектрі політичних сил партії
поділяються на: ліві, центристські, праві. Такий
поділ партій пов’язаний із подіями Французької
революції 1789 р., коли під час засідань Французької
національної асамблеї ліворуч від спікера
розташувались революційно налаштовані якобінці,
праворуч сиділи жирондисти, які виступали з
консервативних позицій (за збереження монархії), а
помірно орієнтовані опинились у центрі.
• З того часу:
• лівими вважаються політичні сили, які виступають
за кардинальні зміни у суспільстві, за соціальну
справедливість, рівність;
• правими називають тих, хто виступає за
стабільність, проти радикальних змін;
• центристи підтримують помірковані зміни,
парламентські методи вирішення конфліктів.

15. За ідеологією:

• Комуністичні та соціалістичні партії виступають
за рівність, соціальну справедливість і захист.
• Соціал-демократи відстоюють принципи свободи,
справедливості, солідарності. Необхідно створити
«рівні стартові можливості», а результати мають
залежати від зусиль самої людини.
• Ліберали вважають, що держава має по мінімуму
втручатись у соціально-економічну сферу. Вони
виступають за вільну конкуренцію.
• Консервативні партії скептично ставляться до ідеї
природної рівності, виступають за збереження
національних традицій і цінностей.
• Фашисти негативно відносяться до ідеї рівності.
Для них ключовою ознакою є расово-етнічна
приналежність людини.

16. За типом організаційної структури:

• Кадрові партії - до їх складу входять професійні політики,
фінансова еліта та інші авторитетні члени суспільства
(«нотаблі»). Вони характеризуються вільним (аморфним)
членством, відсутністю офіційного прийому до партії. Діють під
час виборчої кампанії. В основному це ліберальні та
консервативні партії. (Республіканська і Демократична партії
США).
• Масовим партіям характерні велика чисельність, фіксоване
членство і чітка ідеологічна орієнтація. Такі партії як правило є
централізованими і чітко організованими. Основним джерелом
фінансування є членські внески партійців. Такі партії ведуть
роботу серед населення постійно, особливу увагу приділяючи
виховній,
пропагандистській
роботі.
(Комуністичні,
соціалістичні, соціал-демократичні тощо).
• Партії виборців своєю метою вважають перемогу на виборах. До
своїх лав беруть всіх бажаючих. Вони не мають чіткої
ідеологічної орієнтації і прагнуть показати себе як
загальнонародні.

17. За соціально-класовою сутністю:

• Інтереси робітничого класу традиційно
виражають комуністичні, соціалістичні, а
також соціал-демократичні партії.
• Інтереси буржуазії, середнього класу,
виражають партії ліберальні, а також
праве крило соціал-демократії (Соціалдемократична партія Німеччини,
лейбористи у Великій Британії).
• Інтереси крупного капіталу в основному
представляють консервативні партії.
• Також поширення мають партії, які
виражають інтереси інтелігенції,
аграріїв.

18. За способом функціонування:

• У тоталітарних партіях панує сувора
дисципліна, регламентація, ієрархізація
відносин. В них не припускається
існування фракцій, плюралізм в думках.
• Авторитарні партії орієнтовані на
підтримку і авторитет лідера партії,
рішення якого не піддається сумніву.
• Демократичні партії є
плюралістичними і конституційними.
Вони діють строго у межах конституції,
конкурують між собою, допускають
існування фракцій.

19. За політичними цілями і засобами їх досягнення:

• Парламентськими можна вважати ті
партії, які ставлять за мету проходження
до парламенту, діють строго у межах
закону.
• Не парламентські партії
(авангардистські) діють радикальними
методами, виходять у своїй діяльності за
межі правового поля, використовують
насильницькі методи боротьби, акції
громадянської непокори. (Курдська
робітнича партія у Туреччині).

20. За місцем і роллю у політичній системі:

• Правлячі партії – мають більшість місць у
парламенті (самостійно або у складі
коаліції) і впливають на прийняття
найбільш важливих рішень. За умов
парламентської форми правління і
пропорційної виборчої системи партія, яка
виборола більшість місць у парламенті і
формує уряд («партія влади»).
• Опозиційні партії – які виступають проти
правлячої партії, уряду, системи влади, або
в цілому проти політичної системи.

21. 2. Поняття і типи партійних систем.

• Політичні партії, взаємодіючи між собою, з
державою, а також з іншими політичними
інститутами, утворюють партійні системи.
Процес формування партійної системи
відбувається під впливом інституційних (виборча
система, форма правління тощо) і соціальних
чинників.
• Партійна система – політична структура, що
утворюється із сукупності політичних партій
різних типів, з їхніми стійкими зв’язками і
взаємовідносинами між собою (конкуренція,
співробітництво), а також з державою та
іншими інститутами влади.

22. Типологія політичних систем за Дж. Сарторі

Типологія політичних
систем за Дж. Сарторі
• Однопартійна система - існування однієї
легальної партії, яка є керуючим інститутом в
державі. (СРСР, Німеччина початку 1930-х –
середини 1940-х рр., Куба, Північна Корея тощо).
• Гегемоністська система - існування декількох
партій із однаковою або дуже близькими між собою
ідеологіями. При цьому лише одна партія є
керуючою (гегемоном), а інші - сателітами.
(Мексика, Китай, країни соцтабору Східної Європи
в 1940-х – 1980-х рр.
• Партійна система домінування - існування
декількох партій, серед яких одна шляхом перемог
на виборах безперервно знаходиться при владі
понад 20 років і формує уряд. (Японія (1955-1995),
Індія і Швеція в різні періоди своєї історії).

23. Типологія політичних систем за Дж. Сарторі

Типологія політичних
систем за Дж. Сарторі
• Двопартійна система - існує декілька партій,
серед яких дві значно потужніші за всі інші.
Двопартійна система склалась у країнах з
демократичним режимом – США, Велика
Британія, Канада, Австралія.
• Системі обмеженого (поміркованого)
плюралізму - існування значної кількості
партій, серед яких регулярно проходять до
парламенту 3-5. Ідеологічні розбіжності між
правлячою коаліцією та опозицією існують,
але вони не мають гострого характеру.
(Німеччина, Бельгія, Франція).

24. Типологія політичних систем за Дж. Сарторі

Типологія політичних
систем за Дж. Сарторі
• Система крайнього (поляризованого) плюралізму існування багатьох партій, серед яких потужними є
декілька, які проходять до парламенту (6-8). Уряд
формує коаліція, що представлена центристськими
партіями. До правлячої коаліції формується
двостороння опозиція: ліва і права. (Італія,
Нідерланди, Фінляндія).
• Атомізована система є найменш стабільною. В
країні існує велика чисельність партій, які по суті є не
впливовими. Така система формується при
авторитарному режимі або в період трансформації не
демократичних режимів . (Малайзія, Уругвай,
Парагвай, Україна ).

25. Громадські об’єднання

• Суб’єктами політичної системи
суспільства виступають не лише
органи державної влади, партії, але і
громадські об’єднання.
• Громадські об’єднання – це
добровільні формування, які
виникають в результаті вільного
волевиявлення громадян, які
об’єдналися задля вираження і
реалізації спільних інтересів.
• Громадські об’єднання включають в
себе: групи інтересів, громадські
організації, громадські органи,
політичні і суспільні рухи.

26. Групи інтересів

• Групи інтересів – об’єднання людей, які висувають
вимоги до інших груп суспільства чи суспільства у
цілому з метою досягнення певних цілей. Групи
інтересів, на відміну від партій, не прагнуть до
політичної влади.
• Вони функціонують в різних сферах:
• економічній (об’єднання підприємців та ін.);
• соціальній (товариство сліпих та ін.);
• сфері дозвілля і відпочинку (спортивні об’єднання,
фан-клуби, гуртки художньої самодіяльності та ін.);
• сфері релігії, науки, культури (творчі клуби, секти та
ін.).
• Ті групи інтересів, які діють у суспільно-політичній
сфері, називаються громадсько-політичними
об’єднаннями (правозахисні, жіночі, молодіжні).

27. Громадські організації

• Громадські організації – масові об’єднання
громадян, що виникають для реалізації
довгострокових цілей, мають чітку структуру і
статут.
• Характерною ознакою громадських організацій є
документальне оформлення мети, завдань,
організаційної структури. До масових організацій
можна віднести профспілки (Всесвітня федерація
профспілок), молодіжні організації (Міжнародна
спілка студентів), жіночі організації (Міжнародна
Демократична Федерація жінок), творчі
об’єднання (Спілка письменників); релігійні
організації (Всесвітній ісламський конгрес),
екологічні організації (Грін піс) та ін.

28. Громадсько-політична організація

• Громадсько-політична організація є постійним
суб’єктом політики, адже функціонує саме у
політичній сфері і постійно висуває вимоги до
державної влади. Вони мають наступні ознаки:
1. Наявність загальної довгострокової мети, програми
і статуту;
2. Організаційна структура;
3. Відносини між членами організації регулюються
обов’язковими настановами і визначаються
документально;
4. Вираження інтересів різних верств і груп
населення;
5. Взаємодія із політичними партіями і органами
влади і активний вплив на них.

29. Громадські органи та групи тиску

• Громадські органи – особливий вид громадських
об’єднань, які в основному створюються при
державних органах і виступають формою прояву
громадської активності мас. (Комітет захисту миру,
Комітет ветеранів війни, Комітет солдатських
матерів, батьківські ради, клуби (виборців та ін.).
• Суспільні об’єднання (формальні і неформальні), які
істотно впливають на партії і державну владу
називають групами тиску.
• Групи тиску відрізняються трьома основними
ознаками: існування поза інститутами державної
влади;
• здійснення активного тиску на органи влади з метою
прийняття необхідних рішень;
• вимоги групи тиску відображають специфічні
інтереси об’єднання громадян або верстви населення.

30. Суспільні і політичні рухи

• Суспільні рухи являють собою об’єднання різних
• соціальних сил (окремих громадян, громадських об’єднань,
інших організацій як формальних, так і неформальних) для
реалізації суспільно значущих цілей. (За здоровий спосіб життя,
антивоєнний, екологічний, феміністський та ін).
• Політичні рухи - об’єднання у першу чергу політичних сил,
значних груп людей, які спрямовують свою діяльність на зміну
владно-державних структур суспільства або відносин між
державами. Таким рухам властиві наступні риси:
• об’єднують широкі кола населення довкола певної мети;
• відображають інтереси не однієї групи, а широких верств
населення;
• не мають єдиної політичної ідеології, а об’єднують людей
різних ідеологічних уподобань, національностей, релігійних та
інших переконань;
• структурно не оформлені, не мають виражених форм членства,
норм поведінки;
• мають тимчасовий характер.

31. Це цікаво:

• Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. роль
ключових ознак і функцій політичних партій у
суспільно-політичному житті зазнали певних
трансформацій. У світі спостерігається зміна
традиційних соціально-економічних ціннісних
орієнтацій суспільства і формування нових:
екологічних, антивоєнних, гендерних та ін.
• Посилюється роль і вплив на владу
недержавних асоціацій, громадських об’єднань.
У ФРН, замість «держави партій» суспільство
трансформується до «держави громадських
об’єднань».
• Збільшення кількості і посилення ролі засобів
масової інформації, комп’ютеризація призвели
до того, що значно послабшала інформаційна
функція та функція політичної соціалізації.

32. Завдання для самостійної роботи

Підготуватися до семінару “ Політичні
партії,
громадсько-політичні організації
і рухи
як
суб’єкти політики ”
План семінару:
1. Поняття, основні ознаки, функції політичних
партій
2. Типологія сучасних політичних партій.
3. Громадсько-політичні організації і рухи: сутність,
ознаки, функції і види
4. Становлення багатопартійності в сучасній
Україні. Класифікація сучасних українських
партій.

33. Завдання для самостійної роботи

• Прочитати у політологічних словниках та
енциклопедіях статті: політична партія,
«кадрові» і «масові» партії, парламентська
партія, опозиція, партійна система, групи
інтересів, громадсько-політична організація,
політичний рух, лобізм.
• За ідеологічними і ліво-право-центриськими
вимірами здійснити класифікацію сучасних
політичних партій, в тому числі і українських

34. Дякую за увагу! Бажаю якісно підготуватися до семінару.