Наслідки промислової революції

1. Наслідки промислової революції

Влад Клиса
НАСЛІДКИ ПРОМИСЛОВОЇ
РЕВОЛЮЦІЇ

2.

На відміну від Англії,Франції, США, в
яких необхідні передумови для
промислового перевороту створювалися
буржуазними революціями XVII-XVIII ст.,
в Росії промисловий переворот
розпочався до проведення буржуазних
реформ. У 30-40-х рр.. XIX в. вумовах
панування феодальних відносин
розпочався промисловий переворот в
Росії. Перехід від ручної праці до
машинного охопив бавовняну
галузь,забезпечивши зростання
продуктивності праці і обсягу
виробництва, потім -бурякоцукрову,
папером галузі. Тільки в Московській
губернії до 1856 налічувалося 152 парові
машини. Стали інтенсивно будуватися
машино будівні заводи. Якщо в 1851 р. в
Росії діяло 19 машинобудівних заводів,
то в1860 р. - вже 99 заводів. У 1860 р.
56,8% всієї продукції обробної
промисловості давали фабрики і заводи.
До 1879 р, металообробні підприємства
виробляли машинами 86,3% продукції.
Пудлінговий печі, які зміниликрічние
сурми, випускали близько 90% металу.
Важливим напрямом промислового
перевороту було будівництво залізниць;
в 60-70-х рр.. було побудовано 20 тис.км
доріг. Завершення промислового
перевороту в Росії відбулося в 80-90-х
рр..XIX в.

3. Соціальні наслідки промислового перевороту

Крім технічної і економічної сторін
промисловий переворот мав реальну
сторону, яка виражалася в
перетворенні пролетаріату і
буржуазії в основні
класикапіталістичного суспільства.
Темпи формування буржуазії, ступінь
її впливуна суспільне життя, на
руйнування феодальних відносин не
були однаковими врізних країнах. У
XIX в. в Англії буржуазія зайняла
провідне становище векономічного
життя. Її чисельність в середині XIX
в. становила 8,1% в загальній
чисельності населення. У міру
розвитку капіталізму і посилення
конкурентної боротьби відбувалися
глибокі зміни в розстановці сил
усередині класу буржуазії. Дрібна і
середня буржуазія періодично
розорялася. Вирішальну роль
почала гративелика буржуазія, до
якої належать великі фабриканти і
заводчики, торговціі банкіри.
Торгово-промислова буржуазія
прагнула до більш кардинальних
державним перетворенням.

4.

Пролетаріат з маситрудящих став
виділятися в XVIII в. Зі створенням
капіталізмом умов для перетворення
формального підпорядкування праці
капіталу в реальне робітники починають
формуватися у самостійний суспільний
клас, клас, позбавленийвласності на
засоби виробництва. Джерелом його
існування єпродаж робочої сили.
Першим загоном фабрично-заводського
робочого класу булиробітникитекстильники. Чисельність робітників з
ростом виробництва
постійнозбільшувалася. У середині XIX в.
у світі налічувалося 10 млн. робітників, з
нихв Англії - 4,1 млн. (1851), у Франції 2,5 млн. (1848), США - 1,4 млн.(1850), в
Німеччині - 0,9 млн. (1850). До 70-х рр.. в
трьох найбільших
промисловорозвинених країнах (Англія,
Франція і США) чисельність
індустріальних робітників -ядра
робітничого класу - становила 12-13
млн., а разом з робітниками, зайнятими
всільському господарстві, - 20 млн. Із
загального числа робочих майже
половинаприпадала на Англію. До кінця
XIX в. по чисельності робітничого класу
перше місцезайняли США, де
налічувалося 10,4 млн. промислових
робітників

5.

Робочий клас зазнавне
тільки кількісні, а й якісні
зміни. Підвищувалася
часткафабричнозаводських робітників,
зайнятих у виробництві
засобів виробництва. У
7080-х рр.. XIX в.
найчисленнішим загоном
промислових робітників
були робочітекстильної
промисловості. Але до
початку XX ст. становище
змінилося:машинобудівник
и, металурги, залізничники
стали найбільш
численнимзагоном
робітничого класу.

6.

Повне політичнебезправ'я,
виснажлива праця, життя в
трущобах, голод, хвороби,
високасмертність викликали
незадоволення і опір
робітників роботодавцям,
вели допосилення боротьби
робітничого класу. Однак на
перших порах виступи
робітниківпроти експлуатації
виражалися в стихійних
формах голодні бунти,
підпалипідприємств,
руйнуванні машин. Боротьба
робітників наростала,
піднімалася наякісно новий
рівень. Перші великі виступи
робітників відбулися
вМанчестері (Англія) в 1819
р., в Ліоні (Франція) в 1831 і
1834 рр..,
Повстаннясілезьких ткачів
(Німеччина) у 1844 р.,
чартистський рух за
політичніправа трудящих в
30-40 рр.. в Англії.

7. Зростання міст

У XIX в. зросло числоміст, іншим став
характер їх забудови. Різко
посилився процес урбанізації.Якщо в
1750 р. в Англії було всього два міста
з населенням понад 50 тис. чол,то в
1831 р. - вже вісім. До кінця XIX в.
міське населення становило
75%всього населення країни. У
Франції до 1870 р. міське населення
зросло впівтора рази в порівнянні з
1780 р. і склало одну третину
населення. У СШАурбанізація
особливо активізувалася в період
індустріального піднесення в60-70-х
рр.. XIX в.
У пореформені роки вРосії значно
зросло міське населення. З 60-х по
90-і рр.. вонозбільшилося в два рази.
Найбільшими містами були
Петербурзі з населенням в 1,2млн.
чол. (1847) і Москва - більше 1 млн.
чол. Швидко зростали міста в
промисловихцентрах: Варшава,
Лодзь, Київ, Баку та ін

8. Ідейно-політичні течії

Розвиток капіталізму,зростання
класової боротьби викликали появу в
XIX в. безлічі різнихідеологічних
течії. Буржуазні економічні теорії
стверджували положення протому,
що власність кожної людини є
результат його праці.
Правопорядокв суспільстві повинен
бути таким, щоб була можливість
отримання кожниміндивідом вигоди
при дотриманні інтересів і свободи
інших індивідів.Ліберальні доктрини
доводили необхідність економічної
свободи якобов'язкова умова
розвитку господарства. Вони
виходили з того, що економіка саморегулюючий організм, що
розвивається за власними законами.
Середфілософських течій виділялася
теорія позитивізму, ототожнюються
капіталістичнівідносини з суспільним
прогресом і загальним благом.
Частина позитивістівбачила в
капіталізмі вади, проте вважала, що
він сам поступововдосконалюється і
перетвориться в процвітаюче
суспільство.

9.

У XIX в. отримав
широкепоширення політичний
лібералізм доводить, що
економічнамодернізація
суспільства повинна бути
доповнена політичної та
соціальноїмодернізацією.
Найвизначніші його
представники (А де Токвіль,
1805-1859; Б.Констан, 17671830; Г. Спенсер, 1820-1903)
виходили з того, що
державапокликане
стверджувати принципи
демократії, народного
суверенітету,
свободуособистості, її
політичні і громадянські права.
Буржуазним,
ліберальнимнапрямками
протистояли революційні течії,
серед яких слід
назватиутопічний соціалізм,
змовницьке протягом бланкізм
(анархізм...

10.

Серед цихтечій великим впливом
користувався утопічний соціалізм.
Різко критикуваликапіталізм,
показували його вади і закликали до
побудови
соціалістичногосуспільства,
заснованого на плановому
суспільному виробництві,
справедливомурозподілі продуктів
праці, припинення воєн утопісти А.
Сен-Сімон(1760-1825), Ш. Фур'є (17721837), Р. Оуен (1771-1858).
В кінці XIX в. капіталізмактивно
вторгався в сільське господарство.
Різні соціально-економічніумови
зумовили й різні шляхи утвердження
капіталістичних відносин
всільськогосподарському
виробництві: прусський чи
американський.
Розвитоккапіталістичного сільського
господарства зі збереженням
великих поміщицькихлатифундій є
прусський шлях розвитку. Цей шлях
являв собою повільнепереростання
феодального господарства в
капіталістичне.