Similar presentations:
Спілкування та комунікація
1. Комунікативний менеджмент
2. ТЕМА: СПІЛКУВАННЯ ТА КОМУНІКАЦІЯ
• 1.1. Проблема та практика спілкування.• 1.2. Сутність комунікації.
• 1.3. Інформація, її види та роль у
менеджменті
• 1.4. Роль комунікації в системі
менеджменту
3.
4.
• Основний принцип запропонований ще двітисячі років тому. І з тих пір людство не
винайшло нічого кращого. «І так у всьому,
як хочете, щоб з Вами поступали люди, так
поступайте і Ви з ними»
5.
• Щоб впливати на слухачів мовою, потрібнозабезпечити гармонійне поєднання мови та
рухів тіла. Цьому ж принципу
підпорядковується і спрямування погляду
під час розмови.
• Очі – вікна душі людини. Через них люди
пізнають істинний настрій
• своїх співробітників. Погляд є каналом
зв’язку між співрозмовниками.
• Спрямування має свою складну азбуку
6.
7.
• Мовне спілкування між людьми дужебагатолике. Його можна розглядати під
різними кутами зору. Перший і основний – це
людина в світі комунікацій у процесі обміну
інформацією. Цей вид спілкування
характеризує людину як суб’єкта
комунікативних зв’язків.
• Другий різновид спілкування – характеристика
його структури, видів, типів. У цьому
відношенні необхідно розрізняти переговори,
торги, суперечки, ділові ігри та різні види
обговорення.
8.
Всі ці різновиди ділового спілкування мають свої сюжети й особливості.Спілкування завжди переслідує певні цілі. В ньому необхідно розрі*
зняти стратегію і тактику досягнення цілей. Спілкування може реалізову*
ватися в такій формі:
– міжособистісне спілкування;
– ділове й особисте спілкування;
– комунікація.
9.
Спілкування – це взаємодія, взаємовідносини. Сторонами таких взає*мовідносин є люди, суб’єкти спілкування. В основі спілкування, насампе*
ред, лежить ставлення людей один до одного. Спілкування – це процес
взаємодії між людьми і, будучи багатогранним, воно включає в себе:
– формування та розвиток особистості;
– розвиток суспільства та суспільних відносин;
– соціалізацію особистості;
– створення й розвиток суспільних способів взаємодії людей;
– соціально*психологічну адаптацію людей;
– обмін емоціями;
– навчання, передачу вмінь та навичок;
– обмін інформацією;
– обмін діяльністю;
– формування ставлення до себе, до інших людей і суспільства в ціло*
му.
10.
Предметом спілкування є така його характеристика, яка визначаєзмістовний характер людської взаємодії: кожен професіонал повинен
вміти вислуховувати та розуміти, пояснити й довести, запитати й відпові*
сти, створити атмосферу довіри в бесіді, знайти тонкий психологічний
підхід до клієнта, розв’язати конфлікт, зняти напругу.
В.Зігерт і Л.Ланг [2] наводять просту діаграму, яка ілюструє, що люди*
на – це на 90 % почуття і на 10 % – розум. Розум та емоції складають люди*
ну. Всі намагання відокремити почуття, побороти їх або заборонити – без*
перспективні, а в остаточному підсумку й шкідливі.
11.
12. 1.2
Комунікація має кілька значень. По*перше, це шляхи сполучення(наприклад, повітряні або водні комунікації); по*друге, це форма
зв’язку (радіо, телеграф); по*третє, це процес передачі інформації за допо*
могою технічних засобів – засобів масової інформації (радіо, телебачен*
ня, преса, кінематограф); по*четверте, комунікація виступає як акт спілку*
вання, зв’язок між двома або більше індивідами, повідомлення інформації
однією особою іншій.
13.
14.
15.
16.
17. 1.3
18. 1.4 Роль комунікації в системі менеджменту
Комунікації як обов'язкову складову частину менеджменту стали розглядати врамках стратегічного керування організацією, коли з'ясувалося, що сучасний
бізнес залежить не тільки від економічних, але й від ряду інших факторів, досить
залежних від добре налагодженої в організації комунікації.
19.
Таким чином, на зміну командній економіці прийшла економікапереговорів. При цьому враження, що люди знайшли більшу свободу
оманливе, тому що насправді змінилися тільки методи керування.
Нормою ведення бізнесу стало обов'язкове консультування й
переговори по всім більш-менш важливим питанням. І тому як люди,
так і організації набагато частіше стали вступати в контакти й
підтримувати відносини з більшим числом людей, що істотно
розрізняються між собою з погляду інтересів і системи цінностей.
Дослідник комунікації Шолтен в 1999 р. запропонував теорію,
відповідно до якої для виживання організації в сучасному світі
фундаментальне значення мають два фактори: «бути гарною
(привабливою)» і «бути видимою». «Гарною» продовжує залишатися
для більшості споживачів та організація, що надає якісні товари й
послуги за прийнятними цінами.