Інженерна підготовка підрозділів у сучасному бою

1. теоретичний курс первинної військово-професійної підготовки  

2. Тема 3: Основи військово-інженерної підготовки ЗАНЯТТЯ 1 Інженерна підготовка підрозділів у сучасному бою

3. Навчальні питання

1.
2.
3.
Основи військово-інженерної підготовки
Табельні інженерні засоби, майно та
підручні матеріали
Польові фортифікаційні споруди. Споруди
для захисту особового складу і техніки

4.

Інженерне забезпечення – є одним з
основних видів бойового забезпечення,
воно являє собою комплекс інженерних
завдань і заходів, що виконуються для
досягнення успіху в бою.

5.

Інженерне забезпечення організується і
здійснюється з метою:
- створення необхідних умов для своєчасного та
прихованого розгортання підрозділів і військ;
- проведення ними маневру й виконання
поставлених їм бойових завдань;
- для підвищення захисту особового складу,
бойової та спеціальної техніки частин та
підрозділів, а також важливих військових
об’єктів від усіх засобів ураження;
- нанесення противнику максимальних втрат і
ускладнення його дій.

6.

Основними завданнями інженерного забезпечення
сучасного бою є:
інженерна розвідка противника, місцевості й
об’єктів;
фортифікаційне обладнання районів
зосередження, оборонних рубежів, опорних
пунктів та позицій, які займані
загальновійськовими підрозділами, районів
розгортання пунктів управління, районів
розташування підрозділів, а також місць
привалів та відпочинку;
створення й утримання проходів в інженерних
загородженнях, завалах і руйнуваннях;

7.

підготовка і утримання шляхів для руху військ,
маневру, підвозу й евакуації;
устаткування та утримання переправ через водні
перешкоди під час подолання та форсування
водних перешкод;
виконання інженерних заходів щодо ліквідації
наслідків ударів високоточної зброї противника;
улаштування та утримання загороджень і
створення руйнувань;
добування й очищення води та влаштування
пунктів водопостачання;

8.

виконання заходів щодо маскування підрозділів,
ОВТ і військових об’єктів та їх захисту від
високоточної зброї;
розмінування місцевості й об’єктів;
постачання військ засобами інженерного
озброєння та їх ремонт.

9.

Шанцевий інструмент
Для влаштування фортифікаційних споруд,
обладнання позицій військ і пунктів управління у
війська постачається шанцевий інструмент.
До шанцевого інструменту відносяться:
- велика саперна лопата БСЛ-110,
- мала піхотна лопата МПЛ-50,
- сокира теслярська,
- пила поперечна,
- лом,
- кирка-мотика,
- шнур трасувальний.

10.

До табельних маскувальних засобів
відносяться
маскувальні комплекти і маски,
які використовуються для
приховування озброєння, техніки і
споруд, а також індивідуальні
засоби маскування.

11.

Табельні засоби маскування розроблені для груп
фонів місцевості:
- група рослинних фонів (ліс, кущі, трава,
сільськогосподарські культури);
- група пустельно-степових фонів (пісок, степова
рослинність);
- група фонів оголених ґрунтів (гори, оголені
ґрунти).

12.

Основу інженерного обладнання складають
польові фортифікаційні споруди, які за
призначенням розподіляються:
- для ведення вогню – окопи, траншеї, ходи
сполучення для особового складу, основні і
запасні вогневі позиції танків, бойових машин
піхоти (бронетранспортерів), гармат і інших
вогневих засобів,;
- для управління підрозділами - командноспостережні (командні) пункти;

13.

- для захисту особового складу – відкриті та
перекриті щілини, бліндажі, сховища, траншеї та
ходи сполучення;
- для захисту транспортних машин, боєприпасів,
матеріально-технічних запасів – сховища та
укриття.

14.

По розташуванню відносно поверхні землі і
способу зведення фортифікаційні
спорудження розподіляються на:
- наземні (насипні) споруди ( зводяться без
заглиблення в грунт).
- котловинні споруди (зводяться з відриттям
котлованів).
- підземні споруди ( будуються з використанням
спеціальних способів розробки ґрунту,
застосуванням засобів проходки та спеціальної
техніки).
- шахтні споруди.

15.

За конструкцією фортифікаційні споруди
розподіляються на:
- споруди відкритого типу;
- споруди закритого типу.

16.

Фортифікаційне
обладнання
позицій,
опорних
пунктів,
районів,
рубежів
здійснюється з метою
ефективного застосування зброї та бойової
техніки,
стійкості управління військами, а також
забезпечення захисту особового складу,
озброєння і техніки від усіх засобів ураження
противника.
Воно виконується силами всіх підрозділів з
максимальним використанням засобів механізації,
підривних зарядів, конструкцій і споруд промислового
виробництва, місцевих матеріалів з урахуванням
захисних та маскувальних властивостей місцевості.

17.

Основу інженерного обладнання складають польові
фортифікаційні споруди, які за призначенням
розподіляються:
- для ведення вогню – окопи, траншеї, ходи
сполучення для особового складу, основні і запасні
вогневі позиції танків, бойових машин піхоти
(бронетранспортерів), гармат і інших вогневих
засобів,;
- для управління підрозділами - командноспостережні (командні) пункти;
- для захисту особового складу – відкриті та
перекриті щілини, бліндажі, сховища, траншеї та ходи
сполучення;
- для захисту транспортних машин, боєприпасів,
матеріально-технічних запасів – сховища та укриття.

18.

Основні
тактико-технічні
вимоги
до
фортифікаційних споруд
- створення необхідних умов для ведення бою
(зручності
відпочинку
або
безупинного
технологічного
процесу),
відповідно
з
призначенням споруди ;
- забезпечення необхідної міцності, стійкості й
довговічності;
- зручність виконання робіт та економічність
при влаштуванні й експлуатації;
- забезпечення заданої живучості споруди.

19.

По розташуванню відносно поверхні землі і
способу зведення фортифікаційні спорудження
розподіляються на:
- наземні (насипні) споруди ( зводяться без
заглиблення в грунт).
- котловинні споруди (зводяться з відриттям
котлованів).
- підземні споруди ( будуються з використанням
спеціальних способів розробки ґрунту, застосуванням
засобів проходки та спеціальної техніки).
- шахтні споруди.
За
конструкцією
фортифікаційні
споруди
розподіляються :
- споруди відкритого типу;
- споруди закритого типу.

20.

Вихідні дані, які необхідні командиру
взводу для організації інженерного
обладнання опорного пункту взводу:
- роль і місце взводу в оборонному
бою;
- умови переходу до оборони;
- час готовності оборони;
- начертання переднього краю;
- наявність сил та засобів;
- характер та властивості місцевості,
погодні умови та пори року.

21.

Опорний пункт взводу – це район місцевості по фронту – до
400 м. та в глибину – до 300 м., на якому механізований
(танковий) взвод із засобами посилення розташовується у
бойовому порядку для ведення оборонного бою.
взводу складається з:
- позицій механізованих відділень (до 100 м по фронту з
проміжками до 50 м) ;
- вогневих позицій бойових машин піхоти (БТР) і
приданих вогневих засобів;
- командно-спостережного пункту командира підрозділу
(до 200 м від переднього краю);
Придані танковому взводу механізовані підОпорний пункт
механізованого розділи, зазвичай займають позиції попереду
танків, або у проміжках між ними та на флангах взводу.
Проміжки між позиціями і опорними пунктами взводів
прикриваються інженерними загородженнями. БМП і танки в
опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину
з інтервалом до 200 м.

22.

Послідовність інженерного обладнання.
Черговість та послідовність визначається командиром.
В першу чергу:
1. По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу
відривається суцільна траншея, яка призначена для ведення
вогню, спостереження, прихованого розташування підрозділу
та його маневру у ході бою.
В залежності від місця взводу (роти) в бойовому порядку
батальйону, взвод може розташовуватися на першої, другої,
третьої або четвертої траншеї.
2. Після відриття траншеї відриваються одиночні (парні) окопи
для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників.
3. Обладнуються окопи для бойових машин піхоти, танків,
ПТКРК, інших вогневих засобів.
4. Влаштовується командно-спостережний пункт взводу.
5. Відриваються і обладнуються перекриті щілини на
відділення (кожен екіпаж);

23.

В другу чергу:
Влаштовуються окопи на запасних (тимчасових)
вогневих позиціях танків, БМП (бронетранспортерів)
й інших вогневих засобів.
Відриваються ходи сполучення до танків, вогневих
позицій БМП (бронетранспортерів), до командноспостережного пункту взводу і в тил, які
використовується для прихованого маневру
підрозділами, ведення бою з противником, що
вклинився в оборону, евакуації поранених і
постачання боєприпасів і продовольства.;
Обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж
(обслугу).

24.

Надалі:
опорний пункт взводу, позиції відділень та
вогневих засобів удосконалюються у
бойовому і господарчому відношенні, хід
сполучення в тил пристосовується для
ведення вогню у напрямках флангів.
Улаштовується бліндаж на командноспостережному пункті командира взводу.
Обладнуються хибні вогневі позиції,
ділянки траншей й інші об’єкти.