Загальна харакетристика юридичної науки

1.

Наука і наукові дослідження
в сучасному світі. Загальна
харакетристика юридичної
науки
Виконав: Павленко Дмитро, 2 курс, 1 група

2.

Поняття науки
Наука - це процес творчої діяльності по отриманню нового знання, і
результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань,
сформульованих на основі певних принципів.
Наука є найвищим щаблем розумового розвитку людини, вершинним і
найспецифічнішим досягненням людської культури. Вона може
сформуватися тільки за певних умов.
Наука - сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і
систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної
свідомості.

3.

Ознаки науки
1. наявність проаналізованого та систематизованого достовірного знання,
узагальненого до ступеня вираження у ньому суттєвих зв'язків пізнаваної предметної
галузі (відкриття та дослідження законів тих явищ, що вивчаються);
2. категоріальний каркас знання, що дає якісне окреслення предмету пізнання;
3. наявність особливої мови з точним закріпленням змісту за кожним терміном;
4. наявність методологічно-операційної складової частини, за допомогою якої можна
як перевіряти наявні знання, так і отримувати нові;
5. єдність у цьому знанні функцій описування, пояснення та передбачення;
6. наявність вихідних принципів та аксіом, загальнофілософських припущень, що
лежать в основі кожної науки, надаючи її змісту та викладу характеру системної
єдності;
7. задоволення певної соціальної потреби.

4.

Поняття юридичної науки
Юридична або правова наука, правознавство, юриспруденція — це словасиноніми,
які відображають сукупність суспільних наук, що вивчають суспільні відносини, які
врегульовані і охороняються державою і правом.
Юридична наука спрямована на здобування, узагальнення, систематизацію і
використання знань про державноправову дійсність, її особливістю є спільне
дослідження держави і права в їх взаємоєдності, взаємозв'язку і взаємовпливі.
Юридична наука — це суспільна наука, що вивчає об'єктивні закономірності
виникнення, розвитку і функціонування держави і права, їх місце та роль у
суспільному житті, а також систему правових норм, які регулюють відносини у
суспільстві.

5.

Ознаки юридичної науки
1) має прикладний характер, тобто юридична наука покликана обслуговувати
потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти,
забезпечувати фахівцівюристів необхідними відомостями про видання і
застосування нормативноправових актів;
2) має властивості точних наук, тобто юридична наука, як і природничі науки,
включає в основному конкретні знання, вираженні у точних конструкціях і
співвідношеннях;
3) втілює у собі позитивні якості наук про мислення, тобто досліджує питання,
які пов'язані зі спроможністю відображати об'єктивну дійсність у правових
судженнях і поняттях у процесі створення і застосування нормативноправових
актів.

6.

Державно-правова закономірність
Закономірність — це об'єктивний, необхідний, суттєвий зв'язок
між явищами суспільного життя
Державно-правова закономірність — це об'єктивний,
необхідний, суттєвий, для певних умов загальний і сталий
зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими
соціальними феноменами, який безпосередньо обумовлює і
впроваджує якісну визначеність цих явищ, що проявляється в
їхніх юридичних властивостях.

7.

Види закономірностей
за змістом, типом зв'язку — генетичні (закономірності виникнення державно-правових явищ),
структурні (закономірності побудови, формування, організації державно-правових явищ, наприклад,
зв'язок між елементами юридичної норми), функціональні — закономірності «життя», взаємозв'язку,
взаємовпливу державно-правових явищ (наприклад, зв'язок між матеріальними і процесуальними
юридичними нормами), закономірності зміни, розвитку державно-правових явищ;
за дією закономірностей у соціальному просторі — внутрішні (зв'язок державно-правових явищ між
собою, наприклад, зв'язки між державою і об'єктивним юридичним правом) і зовнішні (зв'язки
державно-правових явищ з іншими соціальними феноменами, наприклад, взаємозалежність політики і
права);
за сферою дії закономірностей у державно-правовому просторі — загальні, дія котрих поширюється
на всю державу в цілому і на всю її правову систему, і окремі, які діють лише на частині, на
«фрагменті» державно-правової дійсності (скажімо, закономірності методу правового регулювання
суб'єктів майнових відносин в умовах ринкової економіки);

8.

Види закономірностей
за історичними межами дії — всезагальні (які стосуються права і держави за будь-яких істо-
ричних умов, у будь-якому місці й за всіх відтинків часу), формаційні (які діють на право й
державу лише визначеного історичного типу) і особливі (притаманні тільки конкретній
державі чи певній групі держав);
за способом здійснення, формою прояву — так звані динамічні (їх дія проявляється однозначно у кожному конкретному, одиничному зв'язку державно-правових явищ — наприклад,
залежність юридичної сили нормативно-правового акта від місця правотворчого органу, яким
його прийнято, в апараті держави) і «статистичні», дія котрих проявляється лише на
значному масиві, множині державно-правових явищ як багатозначг ний, так званий
стохастичний зв'язок останніх (наприклад, залежність рівня, динаміки правопорушень,
злочинності від стану й змін тих чи інших соціальних явищ).

9.

Елементи системи юридичної науки
1) за формою відображення державно-правових явищ — судження про минулі,
теперішні і майбутні (прогнозовані) факти державно-правової дійсності, уявлення
про державно-правові явища, правові категорії і поняття, державно-правові
концепції й теорії;
2) залежно від безпосереднього предмета дослідження — науки теоретикоісторичні, галузеві, міжгалузеві (наприклад, наука екологічного права), прикладні
(наприклад, судова психіатрія), міжнародно-правові (науки міжнародного публічного
і міжнародного приватного права);
3) залежно від конкретного елемента предмета дослідження — вчення про право,
вчення про правове (юридичне) регулювання, вчення про державу, вчення про
правосвідомість, вчення про юридичну науку (теорія правознавства);
4) залежно від аспекти вивчення державно-правових явищ — онтологія права і
держави; філософія держави і права; аксіологія права та держави тощо.

10.

Дякую за увагу!