АНТИГЕНИ antigen=antibody generator
Шляхи надходження антигенів в організм
Основні характеристики антигенів
ІМУНОГЕННІСТЬ- здатність викликати повну імунну відповідь. Імуногенність залежить як від структури антигену (молекулярна маса, просторов
Фактори імуногенності
Фактори імуногенності
АД'ЮВАНТИ - речовин, що сприяють неспецифічній стимуляції імунної системи
Поняття імуногенності та антигенності а-гаптени, б-природні антинени, в-гаптен+носій= повний антиген
Класифікація антигенів
Класифікація антигенів за імуногенністю - повні і неповні антигени(гаптени). Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів
Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів
Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів
Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів ДНФ-динітрофеніл; ТНФ-тринітрофеніл
Висока специфічність антисироваток до гаптенів (орто-, мета- та пара-положення груп)
Класифікація антигенів за походженням : а) розчинні та корпускулярні;б) екзогенні та ендогенні
Класифікація антигенів
Класифікація антигенів
КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ
КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ
КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ
Поняття антигенної детермінанти або епітопа
Антигенні структури, що містять один та декілька епітопів
Міоглобін сперми кита, що містить 5 лінійних послідовних (sequential) В-епітопів (виділено червоним). М.м 18 кДа, 151-153 амінокислотних залишків
Конформаційні епітопи у молекулі міоглобіна (г): 83-144-145; 34-53-113.
Лізоцим- білок з М.м. 14 кДа, містить три переривчасті (nonsequential) або конформаційні антигенні детермінанти (петлі), з’єднані дисульфідними зв’
Синтез, що імітує поверхню 116 113 114 34 33 Lys Asn Arg Phe Lys Lys - Asn - Arg -Gly- Phe - Lys- штучний пептид, що поєднує імунодомінантні залишки (визначені для лізоци
Вплив розташування амінокислот в поліпептиді на імуногенність всієї молекули (синтетичний сополімер Y-E-A-K)
Ділянки антигена, що розпізнаються молекулами МНС і Т-клітинним рецептором чи антитілами агретоп-частина антигенного пептида, що взаємоді
3.16M
Category: medicinemedicine

Антигени. Шляхи надходження антигенів в організм

1. АНТИГЕНИ antigen=antibody generator

2.

Антиген - це полімер органічної природи, генетично чужерідний
для макроорганізма, при потраплянні в який викликає імунні
реакції, що направлені на його видалення.
Антигени можуть мати різне походження.
1) Утворюються в процесі природного біологічного синтезу в будьякому чужому організмі чи клітині.
2) Утворюються у власному організмі при структурних змінах
власних нормальних молекул (епігенетична мутація), чи при
генетичній мутації клітин.
3) Можуть бути отримані штучно в процесі наукової та виробничої
діяльності людини, в тому числі і направленого хімічного
синтезу.

3. Шляхи надходження антигенів в організм

Ендогенне походження –
мутаційні зміни у власних білках організму, індуковані радіаційним
опроміненням або хімічними речовинами, або відповідних
метаболічних змін у життєдіяльності клітин організму. Мутантні гени
- білок
нейронних кальцієвих каналів → заміна глутаміну →
міастенія (аутоімунне захворювання); спонтанна активація
латентної вірусної інфекції - вірус герпесу, Епштейн-Барр, а також
ряд ретровірусів, які можуть потрапляти в організм дитини внаслідок
вертикального перенесення від батьків і тривалий час перебувати в
неактивному стані. Захист - НК-клітини та ЦТЛ.
Екзогенне походження –
порушення цілісності зовнішніх покривів- примусове введення
антигенів;
М-клітини – фізіологічне проникнення антигенів.

4. Основні характеристики антигенів

1) антигенність;
2) специфічність;
3) імуногенність.

5. ІМУНОГЕННІСТЬ- здатність викликати повну імунну відповідь. Імуногенність залежить як від структури антигену (молекулярна маса, просторов

АНТИГЕННІСТЬ- потенційна здатність молекули
антигену до специфічної взаємодії з факторами
імунної системи
СПЕЦИФІЧНІСТЬ- здатність антигену вибірково
реагувати тільки з певними антитілами або клонами
лімфоцитів
ІМУНОГЕННІСТЬ- здатність викликати повну
імунну відповідь. Імуногенність залежить як від структури
антигену (молекулярна маса, просторова будова і т.д.), так і від
стану імунної системи реципієнта (репертуар білків
гістосумісності та Т-клітинних рецепторів).

6. Фактори імуногенності

1) Властивості самого
антигена:
а) чужерідність;
б) природа, хімічний склад, молекулярна маса,
структура.

7. Фактори імуногенності

2) Динаміка надходження антигена.
Формула Воробьєва, Марковича:
lg H= α + β· lg D, де
α і β- коефіцієнти, які характеризують:
α – природу антигена;
β- імунореактивність організму;
Н- силу імунної відповіді;
D- кількість антигена.
3) Залежність від стану організму: генотип та
функційний стан макроорганізму.

8. АД'ЮВАНТИ - речовин, що сприяють неспецифічній стимуляції імунної системи

Це - окис та фосфат Al, емульгатори, полімерні
сполуки, ад'юванти Фре(о)йнда (мінеральні олії, в
яких суспендовано вбиті туберкульозні мікобактерії).
Механізм дії:
а) утворюють депо антигена у місці введення вакцини,
що сприяє пролонгації дії останньої;
б) активують запальні реакції в організмі , що, в свою
чергу, активує імунокомпетентні клітини;
в) активують процес захвату та перетравлення АГ
фагоцитуючими клітинами.

9. Поняття імуногенності та антигенності а-гаптени, б-природні антинени, в-гаптен+носій= повний антиген

10. Класифікація антигенів

1. За природою - біополімери білкової та небілкової
природи- поліцукри, ЛПС, НК) –розглянуто у
факторах імуногенності.
2. За імуногенністю - повні і неповні (гаптени).
3. За походженням : а) розчинні та корпускулярні.
б) екзогенні та ендогенні.
4. Т-залежні і Т-незалежні.
5. Гетеро-, ізо(ало)- та аутоантигени.

11. Класифікація антигенів за імуногенністю - повні і неповні антигени(гаптени). Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів


Дуже високий рівень специфічності АГ- інколи у
визначенні специфічності бере участь всього один
радикал- наприклад, карбоксильна група або
аміногрупа та інші.
Специфічність високомолекулярного АГ
представлена окремими ділянками (пізніше
отримали назву епітопів), які специфічно
зв’язуються з АТ, чи з АГ- розпізнаючими
рецепторами. Чим більша Мм маса АГ- тим більше
місць зв’язування.

12. Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів

У своїй постановці ці досліди
включали такі етапи:
Динітрофеніл, введений в
білок (R) через
ε-аміногрупу лізина.
Перевірка в тест-системі :
анти-ДНФ (антисироватка)+
ДНФ-білок =
Позитивна реакція
преципітації (утворення
комплексу антигенантитіло)
1) Введення до складу білка-носія
(білок R) динітрофеніла шляхом
ковалентного діазозв'язку з εаміногрупою лізину.
2) Імунізацію кролів цим кон’югатом, а
саме гаптен- білковим комплексом.
3) Отримані антитіла до ДНФ-білка :
анти - ДНФ=антисироватка,
тестувались в тест- системі антиДНФ + ДНФ-білок R. Спостерігали
утворення специфічного осаду в
реакції преципітації, тобто утворення
комплексу АГ-АТ . Звідси стало
зрозуміло , що антитіла розпізнають
ДНФ і реагують з ним.

13. Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів

14. Досліди К. Ландштейнера (20-30 роки 20 ст.) по вивченню гаптенів ДНФ-динітрофеніл; ТНФ-тринітрофеніл

+
-

15.

16. Висока специфічність антисироваток до гаптенів (орто-, мета- та пара-положення груп)

17. Класифікація антигенів за походженням : а) розчинні та корпускулярні;б) екзогенні та ендогенні

Розчинні (чужорідні білки, токсини, продукти деградації вірусів
та бактерій) і корпускулярні (бактерії, віруси, чужорідні
еукаріотичні клітини) антигени по-різному сприймаються
імунною системою і викликають різні форми імунної відповіді. В
основі такого розподілу лежить різний шлях представлення
антигенів клітинам імунної системи. Так, розчинні антигени
сприймаються і представляються як екзогенні (зовнішні), і
результатом їх розпізнання є активація В - лімфоцитів і синтез
антитіл (гуморальна імунна відповідь). Антигени бактерій і
вірусів часто синтезуються всередині інфікованих клітин і тому
сприймаються імунною системою як ендогенні (внутрішні).
Результатом
їх розпізнання є активація цитотоксичних Тлімфоцитів, що знищують інфіковані клітини разом із
інфекційним агентом (клітинна імунна відповідь).

18. Класифікація антигенів

Т-залежні антигени, їх більшість, потребують
участі у своєму розпізнанні Т-лімфоцитів. Деякі
антигени, що містять фрагменти, які багато
разів повторюються (полісахариди бактерій),
здатні давати достатній сигнал В- лімфоцитам
без участі Т-клітин і називаються Тнезалежними. Вони викликають тільки синтез
антитіл. Насьогодні цей поділ вважається
відносним.

19. Класифікація антигенів

По відношенню до організму реципієнта антигени
поділяються на ауто- (власні), ало- (свого виду) та
гетеро- або ксеноантигени (іншого виду).
Потужність імунної відповіді півищується від ауто-до
гетероантигенів.
• -аутоантигени- в нормі не викликають реакції
власного організму, але за різних патологій можуть
викликати специфічні реакції шляхом утворення аутоантитіл, клонів аутореактивних лімфоцитів.
• -алогени- групові антигени- прикладом є антигени
груп крові у людей, пухлинно-ембріональні АГ і т.д.
• - гетероантигени- ксеноантигени- загальні для
організмів, що належать до різних родів і видів.
Вперше відкриті Форсманом в 1911 р.

20. КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ

21. КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ

Тканинні антигени - комплекс антигенів,
притаманних певному органу чи тканині.
Пухлинні антигени - це специфічні розчинні чи
асоційовані з клітинами речовини, що з'являються в
організмі під час пухлинного росту. Часто їх
називають раково-ембріональними, оскільки вони
характерні також для ембріонального розвитку і
з'являються в організмі жінки під час вагітності.
Такими антигенами є, наприклад, альфафетопротеїн і трофобласт-специфічний глобулін.
МНС (Major histocompatibility complex), у людини
HLA (Human leukocyte antigen) – антигени
гістосумісності.

22. КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ

CD-антигени (Cluster of Differentiation)- поверхневі молекули
клітин, за якими за допомогою антитіл можна відрізнити клітини
певної групи, чи різні стадії розвитку тих самих клітин.
Цікавий клас CD 1, які представлені на В - клітинах,
дендритних клітинах, клітинах Лангерганса, кортикальних
тимоцитах, і т.д. , як ті, що беруть участь у представленні
ліпідних антигенів. Належать до родини
імуноглобуліноподібних молекул, є продуктом генів МНС I, локус
яких лежить поза межами МНС регіону. Але мають ряд цікавих
відмінностей. Тобто, маючи типову будову як всі МНС I, а саме
складаючись з важкого α –ланцюга (три домени α1, α2, α3 ) та
β2 –мікроглобуліна, CD 1 поводить як типовий МНС II. Він не
користується послугами ТАР-білків в системі ендоплазматичного
ретикулума, а надходить до везикул, де безпосередньо зв’язує
свій ліганд. Інша риса - на відміну від МНС I має гідрофобний
канал, що спеціалізується на зв’язуванні алкільних ланцюгів СnН
2n+1 (етил, пропіл…).

23. Поняття антигенної детермінанти або епітопа

Антигенна детермінанта чи епітоп - це виокремлена
область на поверхні, наприклад, білкової молекули, до
складу якої входять 6-7 (до 15) амінокислотних залишків.
Для цукрів ця область складає 6 моносахаридних
залишків.
Розрізняють послідовні =(sequential) або лінійні
та переривчасті=(nonsequential) або конформаційні
антигенні детермінанти.

24. Антигенні структури, що містять один та декілька епітопів

25. Міоглобін сперми кита, що містить 5 лінійних послідовних (sequential) В-епітопів (виділено червоним). М.м 18 кДа, 151-153 амінокислотних залишків

94-96

26. Конформаційні епітопи у молекулі міоглобіна (г): 83-144-145; 34-53-113.

27.

28. Лізоцим- білок з М.м. 14 кДа, містить три переривчасті (nonsequential) або конформаційні антигенні детермінанти (петлі), з’єднані дисульфідними зв’

Лізоцим- білок з М.м. 14 кДа, містить три переривчасті
(nonsequential) або конформаційні антигенні детермінанти (петлі),
з’єднані дисульфідними зв’язками :
22-34 і 113-116- дисульфідний місток 30-115;
62-68 і 74-96 – дисульфідний місток 64-80 і
6-13 і 126-129- дисульфідний місток 6-127

29. Синтез, що імітує поверхню 116 113 114 34 33 Lys Asn Arg Phe Lys Lys - Asn - Arg -Gly- Phe - Lys- штучний пептид, що поєднує імунодомінантні залишки (визначені для лізоци

Синтез, що імітує поверхню
116
Lys
113 114
Asn Arg
34
Phe
33
Lys
Lys - Asn - Arg -Gly- Phe - Lysштучний пептид, що поєднує імунодомінантні залишки (визначені
для лізоцима) за участі гліцинового спейсора-імітація природного
переривчастого епітопу

30. Вплив розташування амінокислот в поліпептиді на імуногенність всієї молекули (синтетичний сополімер Y-E-A-K)

31.

Антитіла (і В- лімфоцити) зв'язують нативний антиген і
розпізнають на його поверхні так звані В-епітопи, які
належать в основному до конформаційного типу і
розташовані у місцях найбільшої гідрофільності та гнучкості
поліпептидного
ланцюга.
Ділянки
антигену,
що
розпізнаються Т - лімфоцитами, називаються Т-епітопами.
Їх положення і структура визначаються не так легко, як для
В- епітопів, тому що Т -клітини розпізнають антигени зовсім
по-іншому.
Для розпізнання Т-лімфоцитами антиген має бути
процесованим (розщепленим). Процесинг відбувається
всередині АПК під дією протеолітичних ферментів.
Процесований пептид має бути представленим у комплексі
із білками головного комплексу гістосумісності(МНС) - відбір
антигенного пептиду залежить від структури цих білків.
Розпізнання представленого пептиду залежить від
репертуару Т-клітинних рецепторів.

32. Ділянки антигена, що розпізнаються молекулами МНС і Т-клітинним рецептором чи антитілами агретоп-частина антигенного пептида, що взаємоді

Ділянки антигена, що розпізнаються молекулами МНС і Т-клітинним
рецептором чи антитілами
агретоп-частина антигенного пептида, що взаємодіє з молекулою МНС
епітоп- частина антигенного пептида, яка безпосередньо розпізнається антитілами чи
Т-клітинним рецептором
паратоп- частина імуноглобуліна, яка вступає в контакт з епітопом на поверхні антигену
English     Русский Rules