4.43M

Category:

biology

Клас Однодольні

1. Клас Однодольні

Родина Злаки – це одна з найважливіших родин
квіткових рослин. Її представники є основними
харчовими та кормовими культурами. Родина
налічує до 10 тисяч видів, розселених по всій
Землі: у зоні тропіків, помірного клімату, і
доходять до межі існування квіткових рослин у
холодному кліматі. Злаки панують на великих
відкритих просторах суходолу – у степах, на
луках, у напівпустелях і навіть у пустелях. У лісах
також ростуть злаки, але там їх менше.

2.

Злаки – травʼянисті, рідко деревні рослини. У
їхніх стеблах добре виражений поділ на вузли та
міжвузля. Біля основи міжвузлів розташована
твірна тканина, за рахунок поділу клітин якої
стебла ростуть у довжину, тобто стебла злаків
мають вставний ріст.
Ще однією особливістю стебел злаків є розрив і
відмирання серцевини в міжвузлях. Утворюється
порожнисте стебло, яке називають соломиною
(пшениця, жито, ячмінь, овес). А у вузлах
соломини серцевина залишається. У деяких
злаків серцевина зберігається упродовж усього
стебла (кукурудза).

3.

Листки у злаків довгі, з лінійною пластинкою і
піхвою. Піхва – це основа листка, яка утворює
трубку навколо стебла (міжвузля) вище за вузол,
від якого відходить листком. Вона прикриває і
захищає твірну тканину біля основи міжвузля.
Жилкування листків паралельне. Квітки
пристосовані до запилення вітром. Вони мають
дві квіткові луски – нижню і верхню, яка менша за
нижню, і дві маленькі квіткові плівки.

4.

Тичинок частіше три, з
водними тичинковими
нитками. Маточка одна.
Вона складається із завʼязі
з двома перистими
приймочками. Квітки зібрані
в колоски, які містять
частіше від однієї до пʼяти,
а іноді багато квіток. Біля
основи кожного колоска
розташовані дві колоскові
луски.

5.

Колоски, у свою чергу, зібрані в складні суцвіття –
китицю, волоть, складний колос. Плід – зернівка.
Пригадайте, у зернівки оплодень зростається з
насінною шкіркою, а в насінні міститься зародок з
однією сімʼядолею – ендосперм.
Серед злаків особливе місце займають зернові
культури, які є основними харчовими рослинами
всього людства. Це пшениця, рис, жито, ячмінь,
просо, овес. Крім того, культурні та дикорослі
злаки слугують кормом сільськогосподарським
тваринам.

6.

Пшениця – основна продовольча
культура, яку люди почали
вирощувати багато тисяч років тому.
Археологи неодноразово знаходили
зерно пшениці під час розкопок
стародавніх поселень. Пшениця –
однорічна рослина. Існують її ярі й
озимі сорти. Яру пшеницю висівають
ранньої весни, і до кінця літа вона дає
врожай. Озиму пшеницю сіють восени.
Вона сходить і кущиться і у такому
вигляді під снігом переживає зиму.
Навесні вона продовжує далі свій
розвиток, і наприкінці літа дозріває
врожай. Озима пшениця раніше
дозріває і більш урожайна, ніж яра. У
північних районах (Сибір, Урал)
вирощують ярі сорти пшениці, а в
південних, у тому числі й в Україні –
озимі.

7.

Суцвіття у пшениці – складний
колос. Прості колоски, з яких він
складається, містять по 3-7 квітки,
але плоди утворюють тільки 1-3 нижні квітки. Для
пшениці характерне самозапилення, рідше –
перехресне запилення за допомогою вітру. У зернівці
пшениці в ендоспермі багато крохмалю і білків. Білки
ендосперму називають клейковиною. Від кількості
клейковини в ендоспермі зерна залежать
хлібопекарські властивості борошна. Зерно пшениці
містить більше клейковини, ніж інші злаки, тому з
пшеничного борошна отримують хліб високої якості.

8.

Жито – невибаглива до
ґрунту зимостійка
культура. Її сіють далеко
на півночі, аж до
Заполярʼя. Зернівка жита
тонша і довша, ніж у
пшениці, і в її ендоспермі
менше клейковини.
Житнє борошно темніше
за пшеничне, але житній
хліб смачний і поживний.
Жито іноді сіють на
зелений корм.

9.

Ячмінь – кормова,
харчова і технічна
культура. Його зерно
йде на виготовлення
борошна, перлової і
ячмінної крупи, є
сировиною для
пивоварної
промисловості,
цінним кормом для
худоби.

10.

Овес є найкращим
кормом для
сільськогосподарських
тварин. Крім того, з його
зерна виготовляють ряд
дієтичних продуктів:
вівсяну крупу, пластівці,
печиво. Його, як і
ячмінь, часто висівають
разом з бобами на
зелений корм. У вівса,
на відміну від вивчених
вище злаків, колоски
зібрані в розлогий
волоть.

11.

Просо – посухостійка культура, його здавна вирощують в
Україні. Просо має суцвіття волоть. Зріле зерно його
оточене сухими квітковими плівками. Очищене від плівок
зерно називають пшоном. Це відома всім поживна крупа.
Просяну солому та полову згодовують худобі.

12.

Рис – важлива харчова культура тропічних і субтропічних
районів. Він є основною їжею більш ніж половини
населення Землі, особливо в країнах Азії (Китай, Японія,
Індонезія). У нас рис вирощують у Криму. Це
вологолюбна рослина, тому рисові поля періодично
заливають водою. Рис дає борошно, крупу, крохмаль,
спирт, олію.

13.

Зернівка рису щільно
одягнена квітковими
лусками, тому для
отримання крупи зерно
від них очищають.
Рисова крупа поживна і
легко засвоюється
організмом. З рисової
соломи виготовляють
папір, плетуть кошики,
капелюхи, рогожі,
декоративний посуд.

14.

Кукурудза – однодомна рослина.
Її роздільностатеві квітки зібрані в
різні суцвіття. Колоски з
тичинковими квітками утворюють
на верхівці стебла волоть, а
маточкові квітки зібрані в суцвіття
качан, вкритий обгорткою із
зелених видозмінених листків.
Качан розвивається в пазухах
середніх листків. Жіночі та
чоловічі квітки дозрівають не
одночасно. Це забезпечує
кукурудзі перехресне запилення.
Із зерна кукурудзи отримують
борошно, крупу, крохмаль, цукор,
спирт, олію.

15.

Кукурудза також йде
на виготовлення
паперу, гуми,
пластмаси. Недостиглі
качани вживають в їжу
у вареному вигляді, з
них готують консерви,
кукурудзяні пластівці.
Кукурудзяні качани та
зелена маса є кращим
кормом
сільськогосподарських
тварин.

16.

На луках і пасовищах України поширені кормові
трави – тимофіївка, лисохвіст, костриця, тонконіг.
У степах, особливо цілинних, росте ковила – злак
з вузькими листками та пухнастими волотями. Усі
види ковили взяті під охорону, тому що у звʼязку з
розорюванням степів, площі, зайняті ковилою,
постійно скорочуються.

17.

Серед злаків чимало бурʼянів, наприклад, пирій,
вівсюг, свинорий. Пирій повзучий – злісний ворог
городників, які протягом літа ведуть з ним
відчайдушну боротьбу. Вівсюг на вигляд подібний
до вівса і засмічує його посіви. Свинорий –
злісний кореневищний бурʼян південних районів.

18.

Ще два цікавих представники родини Злаки – цукрова
тростина і бамбук. Цукрова тростина росте в тропічних
країнах. Це багаторічний кореневищний злак. У нього
високе стебло (до 5-6 м), широкі листки і великий волоть.
Стебла цукрової тростини містить багато цукру. Ця
рослина забезпечує цукром половину населення Землі.
Найбільші плантації цукрової тростини розташовані в
Бразилії, Китаї, на Кубі.

19.

Бамбук – деревоподібний
злак, який росте в
основному в тропіках. Це
найбільш швидкоросла
рослина: стебло його
подовжується на 30-40
сантиметрів за добу. Бамбук
дуже широко
застосовується. Його стебла
йдуть на виготовлення
меблів, водопровідних труб,
огорож, паперу, кошиків,
парасольок, вудлищ. Молоді
пагони бамбука йдуть на
корм худобі.

20.

Родина Лілійні. До неї належать багаторічні
травʼянисті рослини, які мають цибулини або
кореневища. Квітки лілійних двостатеві, рідко
поодинокі, частіше зібрані в суцвіття – китицю,
волоть, зонтик, колос. Оцвітина у них проста
віночкоподібна, шестичленна, яскраво
забарвлена. Тичинок у квітці шість, маточка одна.
Плід – коробочка або ягода.

21.

22.

До лілійних належать лілії,
тюльпани, гіацинти,
проліски, конвалія, купина,
зірочки тощо. Лілії мають
великі яскраві квітки.
Дикорослі види поширені в
Північній півкулі. В Україні
зустрічається один вид –
лілія лісова, або саранка.

23.

Лілії – прекрасні декоративні рослини, які
культивують з сивої давнини. У Китаї цибулини
деяких лілій вживають в їжу. З ряду видів лілії
добувають ароматичні речовини та лікарські
препарати.

24.

Тюльпани ростуть в Європі,
Азії та Північній Америці,
частіше в зонах з жарким і
сухим кліматом – у
напівпустелях і пустелях. Є
дикорослі види і в Україні,
наприклад, тюльпан
Шренка. Тюльпани – чудові
декоративні рослини. У
культурі відомо декілька
тисяч сортів. Особливо
багато тюльпанів
вирощують у Голландії, яку
називають «країною
тюльпанів».

25.

Гіацинти, як і тюльпани, потрапили до Європи в
XVI ст. Це декоративна рослина. Квітки їхні білі,
блакитні, рожеві, жовті, червоні, фіолетові, дуже
красиві та запашні. Усі численні культурні сорти
гіацинтів походять від одного дикорослого виду –
гіацинт східний.

26.

Проліски – ранньовесняні рослини з яскравими
блакитними, рідше фіолетовими квітками, які як
килимом вкривають ліс. Одні види ростуть у лісах
і відцвітають ще до появи листків на деревах,
інші – у степових районах. Проліски
використовують як декоративну і лікарську
рослину.

27.

Усім відомі конвалії – лісові рослини з ніжнобілими запашними квітками і широкими темнозеленими листками. Травневі конвалії – цінні
лікарські рослини. З них виготовляють препарати
для лікування серцевих захворювань. Ці квіти
занесені до Червоної книги.

28.

Купина росте в змішаних лісах. Вона має широкі
яскраво-зелені листки і зеленкувато-білі квітки,
які звисають на квітконіжках з пазух листків.
Квітне купина у травні. Вона також
використовується як лікарська рослина.

29.

Зірочки – маленька ранньовесняна рослина з
жовтими квітками. Вона зустрічається в лісах на
всій території України. Ранньовесняні квітки
зазвичай збирають в численні букети. Це може
призвести до зменшення кількості цих рослин і
навіть до повного зникнення деяких з них.
Весняні квіти вимагають охорони. Зроби і свій
внесок в цю благородну справу.

30. Це цікаво

Рід Алое
Багаторічні, часом деревоподібні
сукуленти, з мʼясистими листками і
стеблами. Поширені переважно в
напівпустелях Африки. У нас
культивують як кімнатну і оранжерейну
рослину алое деревоподібне. Сік з його
листків (сабур) використовується в
медицині. Він містить антраглікози і
смолисті речовини. Свіжий сік алое
застосовують для заживання ран і при
туберкульозі. У великих дозах (0,5-1 г)
сабур вживають як проносне, у малих –
для посилення травлення.

31.

Рід Агава
Сукулентні багаторічні рослини, що зацвітають один раз в
житті на 6-15 (30) році. Листки товсті, мʼясисті (80-170 см
завдовжки і 10-15 см завширшки), по краях з рідкими
шипами, на верхівці звужені і закінчуються деревʼянистим
бурим шипом. З розетки листків зʼявляється високий (до
8-12 м) канделяброподібний квітконос з тисячами квіток,
після відцвітання якого всі наземні органи гинуть. Квітки
маточково-тичинкові. Плід – коробочка. Відомо близько
300 видів, поширених у Мексиці та прилеглих областях.
Агави культивують у тропічних і субтропічних країнах. На
Чорноморському узбережжі Кавказу, а також на
Кримському узбережжі як декоративну (багаторічну)
рослину культивують агаву американську. Із листків
багатьох видів одержують волокна, що використовуються
на канати, шпагат, половики, грубі тканини. При
зброджуванні цукристого соку деяких агав, що активно
виділяється на місці зрізаного суцвіття (перед цвітінням),
в Мексиці готують алкогольні напої – “пульке” і “мецкаль”.
В Індії агаву американську використовують для живих
огорож.

32.

Родина Бромелієві
Ананас посівний походить з Бразилії, вирощується як
однорічник. Листки сидячі, лінійно-мечовидні, з
дрібними зубчиками по краях, зібрані в прикореневу
розетку. Квітки зібрані в щільне колосовидне суцвіття.
Плоди зібрані в супліддя, схожі на шишку масою 0,516 кг, золотисто-жовті, кисло-солодкі, ароматні, багаті
на вітаміни А, В, С. Супліддя утворені, справжніми,
безнасінними плодами, мʼясистою віссю суцвіття та
розрослими основами мʼясистих покривних листків, у
пазухах яких і формуються спочатку квітки, а пізніше і
плоди. На верхівці суцвіття (пізніше супліддя) є
вкорочений листконосний пагін, котрий має практичне
значення для вегетативного розмноження. Ананас
широко розповсюджений в культурі і вирощується в
тропіках у відкритому грунті, а в позатропічних
областях – у теплицях та оранжереях. Його теплична
культура можлива також в Україні. З листків ананаса
за відповідних умов вирощування одержують тонкі
шовковисті прядивні волокна.

33.

Рід Банан
Головний у родині Бананові. Окремі його види у світовій торгівлі
бананами займають головне місце. Ці та деякі інші види банана здавна
культивуються в тропічних країнах, і є там важливою харчовою
рослиною. Відомо понад 2000 сортів бананів, які вирощують переважно
смачних плодів. Походять банани з Південної Азії; проте найбільші
промислові плантації тепер зосереджені в країнах Латинської Америки та
на Ямайці. Нині культура бананів поширена в тропіках усього світу.
Плоди банана (мʼякуш або пульпа) досить смачні і висококалорійні,
багаті на цукор (до 20%) та крохмаль. Їх споживають у свіжому і
переробленому вигляді. Борошнисті сорти бананів, багаті на крохмаль,
їдять переважно смаженими або вареними. У фруктових сортів значна
частина крохмалю при дозріванні перетворюється в цукор. Є і кормові
банани. Деякі види бананів вирощують як декоративні та прядивні
рослини, зокрема на Чорноморському узбережжі Кавказу розводять
часто як декоративний банан японський; водночас плоди його
споживають в їжу. Ендемічний для Філіппінських островів вид банан
текстильний вирощують у тропічних країнах Старого світу для
одержання цінного негниючого волокна. Піхви його листків мають міцні
лубʼяні волокна, що дають так зване “манільське прядиво”, з якого
виготовляють мотузки, канати, мішки тощо.

English Русский Rules