елементи живлення та добрива (2)

1.

Живлення рослин
Основні елементи і їх роль в житті
рослин

2.

3. Закон мінімуму Лібіха Закон ограничивающего (лимитирующего) фактора

4. Класифікація мінеральних елементів за вмістом їх у рослинах

1.
В рослинах міститься більше 100 елементів, в том числі:
О – 42 %, С – 45 %, Н – 6,5 %
Мінеральних елементів – 5-7%, із них необхідні біля 20.
С, О, Н, N – органогенні елементи
2.
МАКРОЕЛЕМЕНТ (>0,01%):
неметали – N (1,5%), P – (0,2%), S (0,17%)
метали – Ca (0,2-1%), K (0,9%), Mg (0,17%), Fe (0,02%)
2.
МІКРОЕЛЕМЕНТИ (0,001-0,0001%):
неметали – В
метали – Mn, Mo, Zn, Cu, Co

5.

Вміст елементів у рослинах різний, тому
функції
кожного
необхідного
макроі
мікроелемента в рослинах строго специфічні, ні
один елемент не може бути замінений іншим.
Нестача любого макро- або мікроелемента
призводить до порушення обміну речовин і
фізіологічних процесів у рослин, погіршенню їх
росту і розвитку, зниженню урожаю і його якості.
При гострому дефіциті елементів живлення у
рослин
проявляється
характерні
ознаки
голодування.

6. Азот

Входить в склад білків, ферментів, нуклеїнових кислот,
хлорофілу, вітамінів, алкалоїдів. Рівень азотного живлення визначає
розміри та інтенсивність синтезу білка та інших азотистих
органічних сполук в рослинах і, як наслідок, ростові процеси.
Нестача азоту особливо різко позначається на рості
вегетативних органів.
Характерною ознакою азотного голодування є гальмування
росту вегетативних органів рослин
і проявляється блідо-зелене
або навіть жовто-зелене
забарвлення листків із-за
порушення утворення хлорофілу.

7. ХЛОРОЗ ЛИСТКІВ

8. Фосфор

Елемент енергетичного забезпечення (АТФ, АДФ).
Активує ріст кореневої системи і закладки генеративних
органів. Прискорює розвиток всіх процесів. Підвищує
зимостійкість.
Особливо різко дефіцит фосфору позначається у всіх рослин
на утворення репродуктивних органів. Його нестача гальмує
розвиток і затримує дозрівання, викликає зниження врожаю і
погіршення якості продукції. Рослини при нестачі фосфору
різко гальмують ріст, листки їх набувають (спочатку з країв, а
потім по всій поверхні) сіро-зелене, пурпурне або червонофіолетове забарвлення. У зернових злаків дефіцит фосфору
знижує кущення і утворення плодоносних стебел. Ознаки
фосфорного голодування зазвичай проявляється уже на
початкових стадіях розвитку рослин, коли вони мають
слаборозвинуту кореневу систему і не здатні засвоювати
важкорозчинні фосфати грунту.

9. НЕСТАЧА ФОСФОРУ

10. Калий

Елемент молодості клітин. Зберігає і утримує воду.
Підсилює утворення цукрів і їх переміщення по тканинах.
Підвищує стійкість до хвороб, посухи та заморозках.
Зовнішні ознаки калійного голодування проявляються у
побурінні країв листкових пластинок – «краєвому запалі». Краї
і кінчики листків набувають «обпаленого» вигляду, на
пластинках проявляються дрібні іржаві крапки. При нестачі
калію клітини рослин ростуть нерівномірно, що викликає
гофрованість, куполоподібне закручування листків. У картоплі
на листках проявляється також характерний бронзовий наліт.
Особливо часто нестача калію проявляється при
вирощуванні більш вимогливих до цього елементу картоплі,
коренеплодів, капусти, силосних культур і багаторічних трав.
Зернові злаки менш чутливі до нестачі калію. Але і вони при
гострому дефіциті калію погано кущаться, міжвузля стебел
укорочуються, а листки, особливо нижні, зав'ядають навіть при
достатній кількості вологи в грунті.

11. НЕСТАЧА КАЛІЮ

12. Кальцій

Стимулює ріст рослин і розвиток кореневої системи.
Підсилює обмін речовин, активує ферменти. Зміцнює
клітинні стінки. Підвищує в'язкість протоплазми.
Відіграє важливу роль у фотосинтезу і переміщенні
вуглеводів, в процесах засвоєння азоту рослинами.
Нестача кальцію позначається насамперед на стані
кореневої системи рослин: ріст коренів затримується, не
утворюються кореневі волоски, корені ослизнюються і
загнивають. При дефіциті кальцію гальмується також ріст
листків, у них проявляються хлоротичні плями, потім вони
жовтіють і передчасно відмирають.
Кальцій на відміну від азоту, фосфору, калію не може
повторно використовуватися, тому ознаки кальцієвого
голодування проявляються насамперед на молодих листках.

13. НЕСТАЧА КАЛЬЦІЮ

14. Магній

Входить в склад хлорофілу, бере участь в
переміщенні фосфору в рослинах і
вуглеводному обміні, впливає на активність
окисно-відновних процесів. Магній входить в
склад основної фосфоровмісної запасної
органічної сполуки – фітину.
При нестачі магнію знижується вміст
хлорофілу в зелених частинах рослин і
розвивається хлороз між жилками листків
(жилки залишаються зеленими). Гострий
дефіцит магнію викликає «мармуровидність»
листків, їх скручування і пожовтіння.

15. Сірка

Має важливе значення в житті рослин. Основна кількість її в
рослинах знаходиться в складі білків (сірка входить в склад
амінокислот цистеїну, цистину і метионіну) та інших органічних
сполук – ферментів, вітамінів, гірчичних і часникових олій. Сірка
приймає участь в азотному, вуглеводному обміні рослин і процесі
дихання, синтезі жирів. Більше сірки містять рослини із родини
бобових і хрестоцвітих, а також картопля.
При нестачі сірки утворюються невеликі, зі світлим жовтуватим
забарвленням листки на витягнутих стеблах, погіршується ріст і
розвиток рослин.

16. Залізо

Входить в склад окисно-відновних
ферментів рослин і бере участь в
синтезу хлорофілу, процесах дихання і
обміну речовин.
При нестачі заліза внаслідок
порушення утворення хлорофілу у
сільськогосподарських
культур,
особливо винограду і плодових дерев,
розвивається
хлороз.
Листки
втрачають зелене забарвлення, потім
біліють і передчасно опадають.

17. Бор

Регулює запилення і запліднення, вуглеводний і білковий
обмін. Підвищує стійкість до хвороб.
При його нестачі порушується синтез і переміщення
вуглеводів,
формування
репродуктивних
органів,
запліднення і плодоношення.
При нестачі бору насамперед страдають молоді ростучі
органи, проходить відмирання точок росту.
Більш вимогливі до бору і чутливі до його нестачі
коренеплоди, соняшник, бобові, льон, картопля і овочеві
рослини.

18.

Дефіцит бору викликає ураження серцевинною гниллю
коренеплодів, поява дуплистості коренів. Льон при нестачі
бору уражується бактеріозом. У соняшнику гострий
дефіцит бору викликає відмирання точки росту або при
більш пізній прояві нестачі бору спостерігається
ненормальний розвиток квіток, пустоцвіт і зниження
врожаю насіння.
При борному голодуванні бобових порушується
розвиток бульбочок на коренях і знижується симбіотична
фіксація молекулярного азоту із атмосфери, затримується
ріст і формування репродуктивних органів. Картопля при
нестачі бору уражується паршею.

19. Молібден

Регулює азотний, вуглеводний і фосфорний
обмін, синтез хлорофілу і вітамінів, стимулює
фіксацію азоту повітря.
Молібдену належить виняткова роль в азотному
живленні рослин. Він бере участь в процесах
фіксації молекулярного азоту (бобовими в симбіозі
з бульбочковими бактеріями і вільноживучими
грунтовими азотофіксуючими мікроорганізмами) і
відновленні нітратів у рослинах.
Особливо вимогливі до наявності молібдену в
грунті в доступній формі бобові культури і овочеві
– капуста, листкові овочі, редиска.

20.

Нестача молібдену
Зовнішні ознаки нестачі молібдену подібні до азотного
голодування – різко затримується ріст рослин, внаслідок порушення
синтезу хлорофілу вони набувають блідо-зеленого забарвлення.
Дефіцит молібдену обмежує розвиток бульбочок на коренях
бобових, спостерігається деформація листкових пластинок і
передчасне відмирання листків, різко знижується урожай і вміст
білків у рослинах.
Нестача молібдену при великих дозах азоту
може призвести до накопичення в рослинах
підвищеного вмісту нітратів (особливо у
овочевих і кормових), токсичних для
тварин і людини.

21. Марганець

Входить в склад окислювально-відновних
ферментів, що беруть участь в процесах дихання,
фотосинтезу, вуглеводного і азотного обміну в
рослинах.
Він відіграє важливу роль в засвоєнні
нітратного і амонійного азоту рослинами.
Найбільш чутливими до нестачі марганцю і
вимогливими до його наявності в доступній
формі в грунті буряки та інші коренеплоди,
картопля, злакові, а також яблуня, черешня і
малина.

22.

Нестача марганцю
Самим характерним симптомом марганцевого
голодування — точковий хлороз листків. На
листкових пластинках між жилками
проявляються дрібні жовті хлоротичні плями,
потім уражені ділянки відмирають.

23. Мідь

Регулює дихання, фотосинтез, вуглеводний і білковий обмін.
Підвищує посухо-, морозо- і жаростійкість.
Захворювання від нестачі міді починається з раптового
побіління і засихання кінчиків листків. Ураженні рослини
зовсім або частково не утворюють колосків
або мітелок, а суцвіття, які утворюються,
безплідні або мало озернені.
При нестачі міді різко знижується
врожай зерна, а при гострому
мідному голодуванні спостерігається
повна відсутність плодоношення.

24. Цинк

Має багатосторонню дію на обмін енергії і речовин в
рослинах, що обумовлено його участю в складі ряду
ферментів і в синтезу ростових речовин – ауксинів.
При нестачі цинку різко гальмується ріст рослин,
порушується фотосинтез, процеси надходження фосфору,
синтез вуглеводів і білків, обмін фенольних сполук.
Специфічні ознаки цинкового голодування –
затримка
росту
міжвузлів,
прояв
хлорозу
і
дрібнолистковості, розвиток розеточності. Від нестачі
цинку частіше всього страдають плодові і цитрусові
культури на нейтральних і слаболужних карбонатних
грунтах з високим вмістом фосфору.

25.

Нестача цинку
При захворюванні «розеточністю» від дефіциту
цинку на кінцях молодих пагонів утворюються
дрібні листки, які розміщуються у формі розетки.
При сильному ураженні гілки відмирають, що
призводить до появи «суховершності».

26. Культури схильні до нестачі мікроелементів

Fe
Цитрусові, фруктові дерева, виноградники, бобові, кукурудза, томати, рози
і декоративні рослини
Mn Овес, пшениця, ячмінь, горох, вишня, цитрусові, соя, цукрові буряки,
картопля
Zn
Маіс, хміль, квасоля, льон, зелені овочі, цитрусові, виноград, яблуні і груші
Cu
Злаки, цитрусові, яблуні, груші, зелені овочі, рис, люцерна.
Mg Цукрові буряки, картопля, горіхи, хміль, виноград, парникові культури.
B
Цукрові і кормові буряки, селера, овочі, яблуні, виноград, ріпак, бобові,
люцерна.
Mo Зазвичай необхідний для пасовищ і бобових; злаки, хрестоцвіті, цукрові
буряки, томати.

27.

Фактори, що знижують рухомість і засвоєння елементів мінерального
живлення кореневою системою рослин
Азот
Фосфор
Калій
Магній
Кальцій
Сірка
Холодна погода,
ущільнена і
холодний грунт,
слабка
мікробіологічна
діяльність,
заорювання
великої кількості
соломи, нестача
вологи.
Низька
температур
а грунту і
повітря,
надлишок
іонів Al, Fe,
Мn, хлориді нітрат-іонів
в грунті,
низькі
показники
рН.
Тепла і
суха
погода,
високий
вміст
іонів Са
і Мg в
грунті.
Високі
дози
добри
в, які
містят
ь іони
К, Na,
NH4
Суха і тепла
погода,
коливання
вологості
грунту,
надлишок
NН4-іонів,
калієвих і
магнієвих
добрив.
Надлишкові
дози
фосфорних і
азотних
добрив,
висока
концентрація
селену в
грунті, низька
температура.

28.

Фактори, що знижують рухомість і засвоєння елементів мінерального
живлення кореневою системою рослин
Залізо
Марганець
Цинк
Мідь
Бор
Молібден
Висока вологість
або
перезволоження
грунту,
надлишок Р і
нестача К в
грунті, низька
або висока
температура,
надлишок
розчинних солей
важких металів у
кислих грунтах,
погана аерація,
високий вміст
органічної
речовини.
Суха погода,
низька
температура
грунту, низька
інтенсивність
освітлення,
високий вміст
іонів Р, Fe, Cu,
Zn в грунті,
високий вміст
органічної
речовини.
Високі дози
фосфорних і
азотних
добрив,
надлишкове
вапнування,
низька
температура,
ущільнення
грунту,
низький вміст
органічної
речовини.
Висока
концентрація
іонів Р, N і Zn в
грунті,
надлишок
розчинних
сполук важких
металів в
грунті, жарка
погода,
високий вміст
органічної
речовини.
Засуха,
надлишк
ова
вологість
інтенсивн
е
освітленн
я,
надлишо
к азотних
і калійних
добрив.
Високий
вміст іонів
Мn, Fe, Cu і
сульфатіонів в
грунті,
високі
дози
нітратного
азоту,
високий
вміст
органічної
речовини.

29. Поживні речовини за повторним використанням ділять на дві групи:

При нестачі мінеральних елементів в грунті використовується
запас речовин самої рослини. Проходить процес реутилізації.
РЕУТИЛІЗАЦІЯ (лат. utilisation «використання») повторне використання іонів рослинами
Реутилізовані елементи беруть участь в побудові мобільних
сполук клітини. До них відносяться азот, фосфор, калій і магній. При
нестачі цих елементів в грунті рослини транспортують їх у знову
утворені органи із нижніх листків, при цьому нижні листки в'януть і
відмирають.
Нереутилізовані елементи, більш міцніше зв'язані з
протоплазмою і менш рухомі, які не використовуються повторно. До
них відносяться бор, кальцій, залізо. При їх нестачі в грунті старі
листки тривалий час залишаються життєздатними, але рослина не
утворює нових органів, тобто не здатна розвиватися і рости.

30. Виды удобрений

• Органические
• Минеральные (простые, комплексные,
комбинированные)
• Вытяжки растительные

31. Азотные удобрения

Азотные удобрения в зависимости от формы
содержащегося в них азота делят на:
- аммонийные (аммиачные) — сульфат аммония
(20–21% д. в.), хлористый аммоний (24–25 % д. в.) и
сульфат аммония-натрия (16–17 % д.в.);
- нитратные — кальциевая (15 % азота) и
натриевая (24–25 % д. в.) селитры;
- аммиачно-нитратные — аммиачная селитра (34–
35 % азота);
- амидные — мочевина, или карбамид (46 % азота).

32. Фосфорные удбрения

• По растворимости фосфорные удобрения можно разделить на три
группы:
1) растворимые в воде:
Суперфосфат простой гранулированный (20 % P2O5) —
Ca(H2PO4)2 + 2CaSO4 + H2O.
Суперфосфат двойной гранулированный (43–49 % P2O5) —
Ca(H2PO4)2 + H2O.
2) растворимые в лимоннокислом аммонии
и слабых кислотах:
Преципитат (22–37 % P2O5) — CaHPO4·2H2O.
Обесфторенный фосфат (28–32 % P2O5) — Ca3(PO4)2 +
4CaO·P2O5·CaSiO3.
3) труднорастворимые:
Фосфоритная мука (19–30 % P2O5) — Ca3(PO4)2 + CaCO3 —
тонко размолотый природный фосфорит, соединения которого
труднодоступны растениям.

33. Калийные удобрения

хлористый калий (КС1), выпускаемый в гранулированном и кристаллическом
виде. Хлористый калий (53,7–60,0 % д. в.) отличается повышенной
гигроскопичностью, особенно если кристаллы мелкие, и низким содержанием
хлора на каждую единицу калия.
калийные соли — 40 %-ную (до 40 % д. в.), представляющую смесь хлористого
калия с минералом сильвинитом, и 30 %-ную (до 30 % д. в.) — смесь хлористого
калия с минералом каинитом, которая содержит в своем составе магний;
сульфат калия (сернокислый калий K2SО4), содержащий 46–50 % д. в. при
полном отсутствии хлора;
поташ (углекислый калий К2СО3) — бесхлорное удобрение (52–55 % д. в.) и
кальцинированный поташ (63–66 % д.в.), обогащенный кальцием; как щелочные
удобрения они наиболее эффективны на кислых почвах;
древесную золу (5,0–13,5 % д. в.) — калийное (в основном) удобрение,
практически не содержащее хлора, в котором кроме калия присутствуют магний и
микроэлементы, в том числе 2–7% фосфора; это тоже щелочное удобрение и также
эффективно на кислых почвах;
калимагнезию (29–30% калия, 8–9% магния и около 15% хлора) и калимаг (16–
19% калия и до 9% магния, почти нет хлора), которые особенно эффективны из-за
наличия в них магния на песчаных и супесчаных почвах, бедных этим элементом.

34. Сложные удобрения

• Сложные удобрения содержат два-три питательных элемента в
составе одного химического соединения.
• К ним относят:
аммофос NH4H2PO4 с содержанием 9–11% азота и 42–50%
фосфора и диаммофос (NH4)HPO4 с содержанием 19–21% азота и
49–50% фосфора при соотношении N : Р = 1: 2,5.
• магний-аммонийфосфат — тройное сложное удобрение,
содержащее 10–11% азота, 39–40% фосфора и 15–16% магния,
слабо растворимое в воде, однако питательные элементы,
входящие в его состав, вполне доступны растениям.
• калийную селитру КNO3 с содержанием 13% азота и 46% калия

35. Комбинированные (сложно-смешанные) удобрения

Комбинированные (сложносмешанные) удобрения
Нитрофос, содержащий 23% азота и 17% фосфора, используемый во всех зонах под
все культуры, когда необходимы присутствие азота и фосфора и отсутствие калия;
нитрофоску, содержащую 10–17% азота, 8–30% фосфора и 12–20% калия (у нас
выпускается нитрофоска с содержанием 11% азота, 10% фосфора и 11% калия);
нитроаммофос, содержащий по 24% азота и фосфора;
кристаллин, содержащий 10–20% азота (5–12% в аммиачной форме и 2–8% — в
нитратной) и по 10–20% фосфора и калия в зависимости от марки;
суперфоску — порошковидное удобрение, содержащее 11–16% фосфора и 12–21%
калия;
карбоаммофос, содержащий 19–32% азота (в амидной и аммиачной формах) и 16–
29% фосфора (в водорастворимой форме);
карбоаммофоску, содержащую по 17% азота, фосфора и калия;
метафосфат кальция Са(РО3)2, содержащий 65–74% фосфора и 22–27% кальция;
метафосфат калия КРО3, содержащий 60% фосфора и 33% калия;
метафосфат аммония NH4PO3, содержащий 17% азота и 80% фосфора, из которых
40–60% азота и фосфора плохо растворимы в воде и в почве постепенно переходят в
формы, усвояемые растениями;
полифосфаты аммония, содержащие 16–18% азота и 58–61% фосфора в растворимой
форме;
полифосфат калия, содержащий 51% фосфора, 32% калия и 4% (очень мало) хлора;
полифосфат мочевины, содержащий 31–35% азота и 24–31% фосфора.

36. микроудобрения

борные — борная кислота — мелкокристаллический порошок белого цвета, содержащий
17% бора и легко растворимый в воде. При использовании ее весной в качестве основного
удобрения и при подкормках можно использовать гранулированный боросуперфосфат (18,5–
19,3% фосфора и 1% борной кислоты) или двойной боросуперфосфат (40–42% фосфора и
1,5% борной кислоты);
молибденовые — молибдат аммония — мелкокристаллическое вещество белого цвета,
содержащее около 50% молибдена, хорошо растворимое в воде, а также молибдат аммониянатрия — соль с желтоватым оттенком, содержащая около 35% молибдена и растворимая в
воде. В качестве основного удобрения и для корневых подкормок лучше использовать
молибденизированный суперфосфат (18–20% фосфора и 0,1–0,2% молибдена) и
молибденизированный двойной суперфосфат (43–45% фосфора и 0,2% молибдена);
медные — медный купорос (сернокислая медь) — мелкокристаллическая соль голубоватосинего цвета, содержащая 25,4% меди, хорошо растворимая в воде;
марганцевые — сернокислый марганец — мелкокристаллическая соль, содержащая 32,5%
марганца, хорошо растворимая в воде (наиболее универсальное микроудобрение), а также
раствор пермарганата калия (известен как марганцовка) — для обработки семян. В качестве
основного удобрения и для подкормок можно использовать марганизированный суперфосфат
(18,7%–19,2% фосфора и 1–2% марганца) или марганизированную нитрофоску, которая кроме
азота, фосфора и калия содержит 0,9% марганца;
цинковые — сернокислый цинк — белый кристаллический порошок, содержащий 25%
цинка, хорошо растворимый в воде (наиболее универсальное микроудобрение).

37. Система удобрений

• — это комплекс агрономических и
организационных
мероприятий,
направленных
на
использование
органических
и
минеральных
удобрений с целью повышения урожая
и его качества и воспроизводства
плодородия почвы.

38.

39. Корректирующие листовые подкормки проблемы, которые можно решить

Доступность элементов питания из почвы зависит от многих факторов,
что особенно важно в критические периоды развития
Скрытые хлорозы на 10-20% снижают потенциальный урожай
Профилактика всегда дешевле лечения
Антистрессовое и антидепрессивное воздействие питательных
комплексов и биостимуляторов (пестициды, погодные явления)
Повышение коэффициента усвоения питательных веществ из внесенных
в почву удобрений
Регуляция обменных процессов (белковый, углеводный и т.д.)
Экологическая чистота органических соединений

40. Когда целесообразно проводить внекорневые подкормки:

- при неблагоприятных погодных условиях. В зависимости от множества факторов
(температуры, влажности, аэрации почвы, уровня рН, развития корневой системы
культуры), поэтому часто возникает ситуация, когда тот или иной элемент присутствует
в почве в достаточных количествах, но корни плохо его усваивают, поэтому растение
страдает от дефицита элементов питания.
- в фазы максимального потребления питания. Внекорневая подкормка
обеспечивает дополнительное питание теми элементами, которые необходимы
растению в данный момент. Внекорневая подкормка усиливает физиологические
процессы в растении (фотосинтез, отток ассимилятов и др.), в связи с чем становится
интенсивнее и корневое питание.
- когда междурядные обработки уже невозможно осуществить технологически,
например, на культурах сплошного сева или когда растения пропашной культуры
достигли высоты, не позволяющей провести культивацию с подкормкой.
- если удобрения не вносились до посева и растению не хватает питания, то иногда
лучше провести внекорневую подкормку. Однако не стоит считать этот прием
полноценной заменой основного внесения удобрений.
- когда активность корневой системы угасает. Хороший пример – классический
метод внекорневой подкормки зерновых для повышения содержания в зерне
клейковины.

41.

• Способы применения микроэлементов могут быть
различными: некорневая подкормка в течение
вегетации, предпосевная обработка семян путем
опыления или увлажнения и внесения микроэлементов
в почву. Самыми рациональными и экономически
выгодными являются первые два приема. Путем
применения этих двух приемов растения используют
40-100% всех микроэлементов, но при внесении их в
почву растения усваивают лишь несколько %, а в
некоторых случаях даже десятые доли % от внесенного
в почву микроэлемента (5).

42.

Регуляторы роста растений

43.

РЕГУЛЯТОРЫ РОСТА РАСТЕНИЙ
– это природные соединения, их искусственные
аналоги и комбинированные препараты,
позволяющие целенаправленно регулировать
важнейшие процессы развития растений.

44. Применение регуляторов роста в сельскохозяйственном производстве преследует многие цели: - предотвращение полегания зерновых

культур и стекание зерна,
- повышение урожайности и качества выращиваемой продукции,
- ускорение созревания,
- улучшение завязываемости плодов,
- укоренение черенков.
- повышение засухо- и морозоустойчивости растений,
- повышение их неспецифического иммунитета (иммунокоррекцию),
- снижение содержания нитратов и радионуклидов в выращиваемой
продукции.
- уменьшить кратности обработки фунгицидами и снижение нормы
их расхода на 25-50%.

45. В нашей стране общий объем применения регуляторов роста растений не превышает 10 млн га, что составляет 10% от возможного

объема применения.
В зарубежных странах регуляторы роста растений
применяются на 50-80% площадей, занятых
сельскохозяйственными культурами.
По мнению многих ученых, участвующих в разработке новых технологий
выращивания сельскохозяйственных культур, в ближайшем будущем
регуляторы роста растений будут востребованы на рынке в не меньшей
степени, чем минеральные удобрения и средства защиты растений.

46.

РЕТАРДАНТЫ
Ретарданты, попадая в растение,
вызывают резкое торможение роста стебля,
что приводит к его укорачиванию и
утолщению.

47. СИНТЕТИЧЕСКИЕ АНАЛОГИ ФИТОГОРМОНОВ

Ауксины
Стимулируют растяжение и деление клеток, а также участвуют
в процессах дифференциации, что дает возможность
использовать синтетические ауксины для лучшего срастания
привоя и подвоя, а также способствовать образованию,
разрастанию корневой системы и формированию мощных
боковых корней.
Индолилуксусная кислота (ИУК)
Индолилмасляная кислота (ИМК)
4-хлорфеноксиуксусная кислота (4-ХФУК)
Применяются для обработки корневой системы рассады,
укорененных черенков, сеянцев и саженцев при пересадке для
стимуляции отрастания корней, улучшения и ускорения
приживаемости растений.

48. СИНТЕТИЧЕСКИЕ АНАЛОГИ ФИТОГОРМОНОВ

ГИББЕРЕЛЛИНЫ
В настоящее время известно более 100 соединений,
относящихся к этому классу и каждый из них несколько
отличается от других по своей структуре и биологической
активности. У одних растений гиббереллины стимулируют рост
стебля в длину, а у других вызывают увеличение размеров
плодов. Кроме того, они обладают способностью вызывать
прорастание семян. Механизм действия гиббереллинов
заключается в стимулировании деления и растяжения клеток,
усилении прорастания пыльцевых зерен и росте пыльцевых
трубок, разрастании завязи после опыления и без опыления,
увеличении размеров плода.
Практическое применение синтетических аналогов этого
класса направлено на стимуляцию плодообразования,
увеличением массы и повышением качества плодов,
корнеплодов, клубней и луковиц.

49. СИНТЕТИЧЕСКИЕ АНАЛОГИ ФИТОГОРМОНОВ

ЦИТОКИНИНЫ
Основной функцией цитокининов является
стимуляция деления клеток, усиления синтеза белка и
нуклеиновых кислот, нарушение апикального
доминирования роста побегов, вызывающее заложение
и рост пазушных почек, задержка старения листьев.
В настоящее время регуляторов роста растений на
основе цитокининов внесенных в Государственный
каталог пестицидов и агрохимикатов, разрешенных к
применению на территории РФ нет.

50. СИНТЕТИЧЕСКИЕ АНАЛОГИ ФИТОГОРМОНОВ

ЭТИЛЕНПРОДУЦЕНТЫ
Роль этиленпродуцентов в растениеводстве достаточно разнообразна.
Они могут повышать всхожесть и энергию прорастания семян,
стимулировать рост корневых систем, сдерживать рост главного стебля и
стимулировать образование боковых побегов, улучшать цветение и
ускорять плодоношение, вызывать опадение листьев, цветков завязей,
ускорять созревание и усиливать окраску плодов, ингибировать
прорастание клубне- и корнеплодов при хранении.
Однако основное применение этиленпродуценты нашли как
вещества, вызывающие ретардантный эффект.

51. СИНТЕТИЧЕСКИЕ АНАЛОГИ ФИТОГОРМОНОВ

БРАССИНОСТЕРОИДЫ
Брассиностероиды (БС) обладают широким спектром
биологической активности, обусловленное действием, как на
деление, так и на растяжение клеток. БС оказывают влияние
на процессы репродукции, созревания и старения, что
свидетельствует об управляющей роли БС по отношению к
другим фитогормонам.
Механизм их действия заключается в регулировании
синтеза самим растением других фитогормонов – ауксинов,
гиббереллинов, цитокининов, абсцизовой кислоты и этилена.
Причем, это регулирование зависит от фазы развития
растений и условий его выращивания.

52. ПРЕПАРАТЫ С ИММУННОПРОТЕКТОРНЫМ, АНТИСТРЕССОВЫМ И РОСТРЕГУЛИРУЮЩИМ ВОЗДЕЙСТВИЕМ НА РАСТЕНИЯ

Будучи естественными соединениями, они непосредственно включаются
в метаболизм растений, не оказывая вредного влияния на почву и
окружающую среду.
-
В эту группу входят:
органические кислоты (салициловая, арахидоновая, янтарная)
аминокислоты (аминоуксусная и аминоглутаровая кислоты)
гуматы,
терпены,
дигидрокверцитин,
хитин,
продукты жизнедеятельности микроорагнизмов,
вытяжки из органического сырья,
смесевые продукты

53.

Традиционные стимуляторы роста
В России зарегистрировано более 70 регуляторов роста и развития растений
Основная проблема – отсутствие стабильности действия
➢ Гуминовые кислоты
‒
природное сырье
нестабильно по составу,
что не позволяет
обеспечить постоянство
качества продукции
➢ Биопрепараты
‒
‒
возможно мутирование
бактерий
возможно вытеснение
естественной
микрофлоры
➢ Фитогормоны
‒
возможны побочные
эффекты из-за
нарушения
естественной
фитогормональной
регуляции
‒ действие препаратов сильно зависит от погоды, состава почвы,
применения удобрений и других факторов
Следствие: отсутствуют универсальные стимуляторы роста и
развития растений для массового применения во всех
климатических зонах России

54. Продукты на основе коллоидного серебра

Уникальный стимулятор роста с
бактерицидным и фунгицидным
эффектом
Зарегистрирован
№130(256, 257)–07–369–1
от 11 июня 2014г
сроком на 10 лет
Комплексное микроудобрение
с фунгицидным и бактерицидным
эффектом «Зеромикс» +
(хелатированные микроэлементы)
Зарегистрирован
№130(256, 257)–21–724–1
от 29 июля 2015г
сроком на 10 лет
Высокоэффективный
бактерицид и фунгицид
В стадии
регистрации