Вирус Марбург

1.

Вірус Марбурга:
біологічний та
епідеміологічний
профіль
Молекулярна біологія
Структура геному та імунне ухилення
Клінічне прогресування
Стадії та симптоматика
Вірус Марбурга (MARV) — це один із найнебезпечніших
патогенів людини, що викликає важку геморагічну гарячку з
надзвичайно високим рівнем летальності (до 90%).
Глобальний контроль
Стратегії стримування та терапія
Вперше ідентифікований у 1967 році, він залишається пріоритетним
патогеном категорії A за класифікацією NIAID через загрозу епідемій
та відсутність ліцензованих вакцин.
ПРІОРИТЕТНИЙ ПАТОГЕН КАТЕГОРІЇ A

2.

Таксономія та геномна архітектура MARV
Морфологія
Плеоморфна структура (ниткоподібна, U-подібна
або кільцеподібна).
Розміри
Середня довжина становить 790 нм, діаметр — 80
нм.
Оболонка
Вірус оточений ліпідною мембраною, похідною від
клітини-господаря, в яку вбудовані шипи
глікопротеїну.

3.

Молекулярні компоненти та вірусні білки
Глікопротеїн (GP)
VP35 та VP24
Єдиний білок на поверхні віріона; відповідає за прикріплення
Головні антагоністи імунітету. VP35 блокує активацію
до рецепторів клітини (зокрема NPC1) та злиття мембран.
інтерферону (IFN), а VP24 перешкоджає транспортуванню
сигналів IFN до ядра.
VP40 (Матриксний білок)
NP, VP30, L
Керує процесом збирання віріонів та їх брунькуванням через
Нуклеокапсидний комплекс: Забезпечує транскрипцію та
філоподії клітини.
реплікацію вірусної РНК.

4.

Зоонозні водосховища та
початковий перелив
Фактори ризику переливу
Екологічні: Робота в золотих копальнях або
відвідування печер, де мешкають колонії кажанів.
Харчові: Вживання фруктів, забруднених біологічними
рідинами кажанів, або вживання м'яса диких тварин
("bushmeat").

5.

Динаміка передачі від людини до людини
Біологічні рідини
Контаміновані поверхні
Вірусна стійкість
203
Ритуальні практики
Аерозольний ризик
3
дні збереження
вірусу
у спермі одужалих
тижні виживання
на твердих
поверхнях

6.

Молекулярний патогенез і ухилення імунного знищення
Патогенез MARV базується на системній атаці на імунну систему та судинну мережу. Вірус вимикає механізми раннього попередження
організму, що дозволяє йому безперешкодно реплікуватися до критичних рівнів.
Механізм «Цитокінової бурі»
Вірус провокує неконтрольований викид прозапальних медіаторів (IL-6, TNF-α). Це призводить до
масивного пошкодження стінок судин, що викликає набряки, внутрішні кровотечі та дисеміноване
внутрішньосудинне зсідання крові (ДВЗ-синдром).
IL-6
TNF-α

7.

Клінічне прогресування та симптоматичні стадії
Стадія
Час
Ключові симптоми
Патологічний стан
Рання (Грипоподібна)
1–4 дні
Раптова гарячка, сильний головний біль,
міалгія
Початок віремії, ураження
макрофагів
Середня (Органна)
5–13 днів
Блювання, діарея, макулопапульозний
висип
Тяжке зневоднення, ураження печінки та
нирок
Пізня (Геморагічна)
13+ днів
Кровотечі з отворів тіла, судоми, кома
Поліорганна недостатність, гіповолемічний
шок

8.

Поточні стандарти підтримуючої допомоги
90%
Реанімація рідин
Контроль коагулопатії
24%
Електролітний баланс
Антибіотикотерапія

9.

Експериментальна терапія та конвеєр вакцин
Тип
Назва препарату
Механізм дії
Статус
Противірусні
Ремдесивір
Інгібітор РНК-полімерази
Екстрене використання
Антитіла
MBP091
Нейтралізація GP-рецептора
Клінічні випробування
Вакцини
Sabin / cAd3-Marburg
Аденовірусний вектор
Фаза випробувань
РНК-терапія
siRNA / PMO
Блокування синтезу білків
Доклінічні дослідження
Комбінована терапія (антитіла + противірусні) показує найвищу ефективність у моделях на приматах.

10.

Висновок: Майбутні
напрямки контролю
філовірусів
1
2
3
4
Стандартизація протоколів
Пероральні препарати
Екологічний моніторинг
Громада та культура