Політика_Російської_імперії_та_Австор_Угорщини_на

1.

Політика російської та АвстроУгорської імперій на українських
землях у 1914–1917 рр.

2. Політика Російської імперії на Наддніпрянщині

Ще 31 липня 1914 р. уряд запровадив військову
цензуру й одночасно видав указ про заборону друку
українською мовою.
На Правобережжі, зокрема й у Києві, на початку
війни був запроваджений воєнний стан.
Будь-яка громадсько-політична активність українців
каралася воєнними судами як ворожі владі прояви
сепаратизму.

3. Окупаційна політика царизму в Західній Україні

На захопленій території
Галицько-Буковинське
губернаторство.
було
засноване
генерал-
Складалося
з
4
губерній:
Львівської,
Перемишльської, Тернопільської й Чернівецької.
Керівником став генерал-губернатор, граф Г.
Бобринський
• «Східна Галичина та Лемківщина — споконвічно
корінна частина єдиної великої Русі. На цих
землях корінне населення завжди було
російським, тому їхнє влаштування має бути
засноване на російських засадах. Я буду
запроваджувати тут російську мову, закон та
устрій».

4. Заходи окупаційної влади

Русифікація освіти
Заборона видання всіх українських газет,
продаж українських книжок
Переслідування «мазепинців» – української
інтелігенції
Депортація вглиб Російської імперії
Репресії проти греко-католицької церкви

5.  Політика Австро-Угорщини

Політика Австро-Угорщини
Відступ австро-угорських сил із Галичини й
Буковини
спонукав
австрійців
до
примусової евакуації значної частини
населення.
З метою не залишити ворогу кваліфікованих
фахівців і робочу силу.
Для виселених українців австрійський уряд
організував табори у м. Вольфсберзі,
Гмюнді та Гредізі.
Влада забезпечувала евакуйованим грошову
допомогу,
медичне
обслуговування,
працевлаштування.

6.

▪ Вінцем української політики
Відня
стало
повне
ігнорування
українських
вимог щодо поділу Галичини
на Західну та Східну.
▪ Щоб
заспокоїти
поляків
Галичини, які не ввійшли до
складу
відновленої
4
листопада 1916 р. Польської
держави, австрійський уряд
надав
Галичині
широку
автономію.

7.

• Єдиний народ, який не мав власної держави, що захищала б його
конкретні інтереси, опинився у двох конфронтуючих таборах.
• Близько 3,5 млн. українців у російській армії та 250—300 тис. в
австрійському війську боролися та вмирали за чужі для них інтереси.

8.

Січові стрільці мали свої полки піхоти та артилерії, кінний полк, летунську сотню.
Військовий вишкіл у них називався муштрою.
Одягали стрільці характерні «мазепинки» та червоно-чорні стрічки на верхній одяг.
Цікаво, що для навчання військової справи спеціально було видано близько десятка україномовних
підручників
Ідеологією січових стрільців була єдина і незалежна Україна зі всіма своїми територіями.

9. Бої за гору Маківка

У славну історію українських
січових стрільців вписані запеклі
позиційні бої за гору Маківка,
що точилися з 29 квітня до 4
травня 1915 р. в Карпатах.
Бій за гору Маківка став епізодом
збройного
протистояння
на
Східному
фронті
між
підрозділами австро-угорської та
російськими військами.

10.

▪ На початку травня 1916 р. полк УСС, яким тепер командував А. Варивода, знову
опинився на фронті.
▪ Особливо запеклими виявилися бої серпня—вересня під Бережанами на
Тернопільщині.
▪ Гора Лисоня стала місцем геройської слави та важких утрат.
▪ До 1 тис. стрільців потрапило в полон

11. Домашнє завдання

▪ Опрацювати матеріал презентації