56_Міжнародні_відносини_40_60_ті_р_р_ХХ_ст_

1.

Міжнародні відносини (1940 – 1960-ті р.р.)
1. «Холодна війна» (1946-1991).
2. Початок формування двополюсного світу.
3. Прояви послаблення міжнародної
напруженості у 1950-хрр.
4. Становлення рухів за мир та неприєднання.
5. Відновлення конфронтації та максимальна
ймовірність ядерної війни.
Д/з: Ст. 9-19, 171-177

2.

1. «Холодна війна» (1946-1991).

3.

«Холодна війна» – глобальне протистояння
(геополітичне, ідеологічне, військово-політичне та
економічне) між двома наддержавами (США та СРСР),
та їх союзниками без прямого повномасштабного
військового зіткнення між ними. Холодна війна тривала:
від закінчення Другої світової війни до розпаду СРСР.
Ключові риси:
відсутність прямої війни між наддержавами;
постійна загроза ядерного конфлікту;
глобальний характер (Європа, Азія, Африка, Лат. Америка);
ідеологічне протистояння демократії (США) і комунізму
(СРСР);
гонка озброєнь і технологій;
війни «чужими руками» (локальні конфлікти).

4.

Причини холодної війни:
1.Ідеологічні:
протистояння демократії і комунізму;
несумісність політичних систем.
2.Геополітичні:
боротьба за вплив після розгрому нацизму, прагнення СРСР
реалізувати ідею «світової революції»;
вакуум влади в Європі та Азії.
3.Військово-стратегічні
монополія США на ядерну зброю (до 1949);
прагнення СРСР до військового паритету.
4.Економічні
конкуренція моделей розвитку;
відбудова Європи через План Маршалла.

5.

Періодизація холодної війни:
I етап (1946–1953) – формування двополюсного світу
(Промова Черчилля у Фултоні (1946р., символічний старт);
Доктрина Трумена (1947); створення НАТО (1949); утворення
соціалістичного блоку; Берлінська криза (1948–1949); Корейська
війна (1950–1953).
II етап (1953–1962) – максимальна ймовірність
ядерної війни:
(смерть Сталіна (1953)→ певна «відлига»; створення Організації
Варшавського договору (1955); Угорське повстання (1956);
Берлінська криза та спорудження Берлінського муру (1961);
кульмінація – Карибська криза (1962)

6.

Періодизація холодної війни:
III етап (1962–1979) – розрядка: часткова стабілізація,
але збереження конфліктів (підписання угод про контроль
над озброєннями (1968-1973); розширення дипломатії (з кінця
1960-х до кінця 1970); інтервенція СРСР у Чехо-Словаччину
(1968 ); Війна у В'єтнамі (1959-1975); рух неприєднання (з 1961).
IV етап (1979–1985) – нове загострення – повернення до
конфронтації. (Введення військ СРСР в Афганістан (1979);
бойкот Олімпіад (1980); розміщення СРСР ракет у Європі (з 19771979); жорстка політика США (з 1980).
V етап (1985–1991) – завершення холодної війни,
зникнення біполярного світу (політика перебудови Михайла
Горбачова (з 1985); угоди про роззброєння (1985-1990); падіння
комуністичних режимів у Східній Європі (1988-1990); Падіння
Берлінського муру (1989); розпад СРСР (1991).

7.

Основні форми протистояння:
Військово-політична:
(створення військових блоків; ядерне стримування (концепція
«взаємного гарантованого знищення»).
Економічна: (допомога союзникам; торгові війни).
Ідеологічна: (пропаганда; культурна експансія).
Науково-технічна: (космічна гонка: запуск супутника (СРСР);
програма Аполлон-11 (США).
Найважливіші конфлікти («гарячі точки») холодної
війни: (Корейська війна; Війна у В'єтнамі; Афганістан; Близький
Схід; Латинська Америка (Куба, Чилі, Нікарагуа)

8.

Наслідки Холодної війни
Політичні (формування нової системи міжнародних відносин;
домінування США після 1991р.)
Військові (накопичення ядерної зброї; розвиток військових
технологій).
Економічні (рівень розвитку Заходу вищий; крах планової
економіки СРСР).
Соціокультурні (глобалізація; поширення західних цінностей).
Значення холодної війни:
сформувала сучасну систему міжнародних відносин;
сприяла технологічному прориву (космос, ІТ);
створила прецедент глобального стримування;
вплинула на всі регіони світу.

9.

2. Початок формування двополюсного світу.

10.

Завершення ІІ світової призвело до змін становища та
співвідношення сил на міжнародній арені.
СРСР і США – дві «наддержави».
СРСР за підсумками ІІ світової війни:
І. юридично закріпив і розширив свої кордони, отримав
нові ресурси, населення, стратегічні позиції, приєднавши:
Західну Україну і Західну Білорусь (остаточно закріплено після
війни); країни Балтії: Литва, Латвія, Естонія; Бессарабію і Північну
Буковину (від Румунії); території від Фінляндії; Закарпаття (від
Чехословаччини); Тувинську Народну Республіку; Південний
Сахалін і Курильські острови (від Японії)
СРСР «зріс»всього на 3–4%, але це мало дуже велике
політичне значення – СРСР отримав нові кордони в
центрі Європи та вихід до нових стратегічних зон.

11.

12.

Встановлення комуністичних режимів

13.

14.

СРСР за підсумками ІІ світової війни:
ІІ. Радянська армія контролювала значну частину
Європи, де встановлюються прорадянські
(комуністичні) режими, підпорядковані Москві
(Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія,
Болгарія, Східна Німеччина)
ІІІ. СРСР по закінченні війни перетворився на
потужну військово-промислову державу, яка прагнула
встановити свій вплив у світі: мав найбільшу у Європі
армію (11-12 млн.), бойову техніку, військову
промисловість, працював над створенням атомної
зброї.

15.

СРСР за підсумками ІІ світової війни:
IV. СРСР прагне ще більше розширити вплив у світі:
у Європі: утверджує тоталітарно-комуністичні режими у країнах
Східної Європи; допомагає ком. партіям у всіх країна світу; створює
у 1947р. для координації дій комуністів Європи Комінформбюро;
прагне (неуспішно!) привести комуністів до влади у Франції, Італії,
Греції, Туреччині; створює економічний і політичний блок
комуністичних держав (січ. 1949р.) – Раду Економічної
Взаємодопомоги;
у Азії: прагне закріпитися в Ірані, розмістити радянські війська в
зоні проток Босфор і Дарданелли (неуспішно!), поширює вплив на
Китай, Корею, В’єтнам;
у Африці: СРСР вимагав контролю над Лівію з метою
забезпечення бази для розміщення свого флоту в Середземному
морі (неуспішно!).

16.

США за підсумками ІІ світової стали наддержавою;
майже не здійснювали прямих територіальних анексій
(крім окупації Японії та частини Німеччини + Філіппіни, Південна
Корея), але різко розширили глобальні сфери впливу (через
військові бази, економічну допомогу та союзи), створюють
«імперію без формальних колоній».
США:
економічний лідер світу (≈ 50% світового промислового
виробництва, ≈ 2/3 світових золотих запасів);
глобальна військова наддержава (армія ≈ 12 млн осіб,
технологічна перевага і найпотужніший у світі флот, контроль
океанів і глобальних комунікацій, була єдиною ядерною державою,
створює систему баз по всьому світ);
центр міжнародної фінансової системи (долар – головна
валюта світу).

17.

Дата
Дії СРСР
Дії країн Заходу
Липень –
серпень
1945 р.
На Потсдамській конференції
Й. Сталін пред’явив
територіальні претензії до
Туреччини, вніс пропозиції
щодо спільної оборони
Чорноморських проток і
розміщення в їх зоні
радянських військ
Під час роботи Потсдамської
конференції президент США
Г.Трумен натякнув, що США
мають нову зброю (атомну бомбу)
з метою змусити СРСР бути
поступливішим
Осінь
1945 р.
—
Звинувачення на адресу СРСР,
що той нав’язує Болгарії та
Румунії комуністичні уряди, у
порушенні угоди щодо Ірану (про
вивід радянських військ з
території країни по закінченні
Другої світової війни)
Грудень
1945 р.
Створення Радянським Союзом —
на півночі Ірану курдської та
азербайджанської автономій

18.

Дата
Дії СРСР
Дії країн Заходу
Лютий 1946
р.
—
«Довга телеграма» посла США до
Москви про неможливість
співробітництва з Радянським Союзом
Весна 1946
р.
Виведення радянських військ з
Ірану. Нав’язування Ірану договору
з СРСР
Кінець літа
—
осінь 1946
р.
СРСР вимагає від Туреччини
дозволу на розміщення в районі
проток Босфор і Дарданелли
радянських військ. Початок
комуністичного повстання у Греції
—
Березень
1947 р.
—
Проголошення «доктрини Трумена»
Травень
1947 р.
—
Усунення комуністів з урядів Франції
та Італії
Літо 1947 р.
—
Прийняття плану Маршалла, що
реалізовувався протягом 1948 – 1952 р.
Осінь 1947
р.
Відмова СРСР і країн Східної
Європи від участі в «плані
Маршалла».
Створення Комінформбюро
Промова В. Черчілля у Фултоні
(березень 1946 р.)
—

19.

США та Велика сприймають СРСР як небезпечну
державу, яка прагне воєнним шляхом ліквідувати
демократію та свободу і встановити комуністичний лад у
всьому світі. Тому прагнуть не допустити подальшого
поширення комунізму, але без прямої війни із СРСР: «де
вже є СРСР – там лишається, але далі – ні кроку».
США надають фінансову підтримку країнам, яким
загрожує комунізм для того, щоб відновити їх економіку,
підвищити рівень життя та зробити комунізм менш
привабливим («Якщо економіка стабільна – комуністи
втрачають підтримку»).
США для відновлення економіки Європи надають
економічну допомогу («План Маршалла» (1947–
1952 рр.); ≈ 13 млрд дол. 16 країнам Західної Європи.
СРСР і Східна Європа «відмовилися» від допомоги).

20.

«Берлінська криза»(24 червня 1948 р. – 12 травня 1949 р.)

21.

Берлінська криза 1948–1949 рр. – перше серйозне
міжнародне протистояння між колишніми союзниками
після Другої світової.
Причини кризи: СРСР прагнув встановити контроль над
усією Німеччиною, тоді як Захід провів грошову реформу
у своїх зонах окупації.
Берлін – у радянській зоні окупації, але поділений між
союзниками. Червень 1948 р. – СРСР блокує всі
сухопутні шляхи до Зах. Берліну («Берлінська
блокада»). Західні держави організовують повітряний
міст – масове постачання міста літаками. Травень 1949 р.
– СРСР знімає блокаду, визнавши її неефективність.

22.

Тризонія –
частина
Німеччини,
після Другої
світової війни
окупована
військами США,
Великобританії
та Франції.

23.

Берлінська блокада продемонструвала новий тип
конфлікту – без прямого зіткнення, але з високим
рівнем напруженості; заклала основу подальшого
поділу Європи на два блоки.
Наслідки Берлінської блокади:
остаточний розкол Німеччини (ФРН, НДР);
посилилась конфронтація між Сходом і Заходом;
прискорила створення НАТО (1949)

24.

4 квітня 1949 р. створено НАТО – воєннополітичний союз 12 держав Північної
Америки та Західної Європи, створений для
колективної оборони проти можливого
агресора.
Засновники НАТО: США, Канада, Велика
Британія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди,
Люксембург, Норвегія, Данія, Португалія,
Ісландія.
Західна Європа отримала воєнний щит.
США закріпили свій глобальний вплив.

25. НАТО створено з метою: - «стримування комунізму» та захисту країн Зах. Європи від можливої агресії СРСР шляхом колективної

оборони,
- запобігання відродженню націоналістичного
мілітаризму в Європі,
-заохочення європейської політичної інтеграції.

26.

Причини утворення НАТО:
• протистояння держав Західної Європи і
Північної Америки та СРСР, який проводив на
погляд Заходу експансіоністську політику;
• ослаблення більшості європейських країн
війною та їх побоювання «радянських танків».
Будь-яка з держав Західної Європи у випадку
військового наступу СРСР не могла б протистояти
радянському тиску;
• прагнення США не віддати Західну Європу
Радянському Союзові.

27.

Утворення НАТО різко загострило протистояння між
західним світом і країнами «соціалістичного табору»
До к.ХХ ст. світ біполярний: домінували США і СРСР

28. Основним і незмінним завданням НАТО є захист свободи і безпеки усіх країн-членів. НАТО становить унікальний трансатлантичний

Основним і незмінним завданням НАТО
є захист свободи і безпеки усіх країн-членів.
НАТО становить унікальний трансатлантичний
зв'язок між двома континентами для забезпечення
політичного і безпекового співробітництва.
Це досягається за допомогою політичних і
військових засобів, забезпечуючи колективну
оборону усіх членів Альянсу, від усіх загроз, з
усіх напрямків.

29.

30.

НАТО
включає
32 держави і
є основою
світової
системи
колективної
безпеки.
Штабквартира
НАТО –
Брюсель

31.

Дата
Дії СРСР
Дії країн Заходу
1948 р.
Блокада Західного Берліну.
Берлінська
криза (1948—1949).
Укладення договорів про взаємну
допомогу між країнами Східної
Європи та СРСР. Встановлення в
усіх країнах Східної Європи
комуністичних режимів
Грошова і господарча реформи
в Західній Німеччині та
Західному Берліні.
Створення Західного Союзу
(Англія, Франція, Бенілюкс)
1949 р.
Створення Ради економічної
взаємодопомоги (РЕВ).
Проголошення НДР.
Прихід комуністів до влади в
Китаї.
Проголошення КНР.
Проголошення ФРН. Створення
Північноатлантичного
союзу (НАТО).
Виведення американських
військ з Південної Кореї
1949 р.
Виведення радянських військ з
Північної Кореї.
Створення в СРСР атомної бомби
1950—
1953 рр.
Допомога СРСР і КНР
комуністичному режиму Північної
Кореї
—
Участь військ США та їх
союзників у війні в Кореї під
прапором ООН

32.

У 1949 р. СРСР ліквідував монополію США на ядерну
зброю. СРСР отримав можливість завдати ядерного
удару по території США, знищити міста і
промисловість.
Поява ядерної зброї у СРСР:
перетворила холодну війну на глобальне ядерне
протистояння;
зробила пряму війну між США і СРСР
малоймовірною;
призвела до появи «гарячих точок» замість прямого
конфлікту.

33.

Війна в Кореї (1950–1953 рр.)
У 1945 р. Корея розділена по 38-й паралелі на 2 зони
окупації: північна – СРСР, південна – США.
У червні 1950р. війська Північної Кореї вторглися в
Південну Корею і через кілька тижнів уже контролювала
90% території Півдня країни.
Рада Безпеки ООН засудила агресію КНДР і дозволила
ввести війська ООН для її відсічі. Війська ООН (США)
розгромили війська КНДР, яким стали допомогати
китайські «добровольці» (армія КНР) та військові
спеціалісти і авіція СРСР.
У 1953 р. підписано перемир’я: Корея розділена на дві
держави – Республіки Корея (південь) і КНДР (північ).

34.

Війна в Кореї (25 червня 1950 р.- 27 липня 1953 р.)

35.

3. Прояви послаблення міжнародної напруженості у
1950-х рр.

36.

Послаблення міжнародної напруженості у 1950-х рр.
(початок «відлиги») проявилося через завершення
корейської війни, підписання договору про
нейтралітет Австрії (1955), нормалізацію відносин
СРСР з Югославією та візит Микити Хрущова до
США (1959).
Цей період характеризувався спробами діалогу між
СРСР та США, попри продовження гонки озброєнь
(перехід до «мирного співіснування»).

37.

Після смерті Сталіна СРСР відмовився від вимог до
Туреччини щодо чорноморських проток; нормалізовано відносини з Югославією, розірвані в
1948 р. (конфлікт між Тіто і Сталіним); досягнуто угоду
про припинення війн у Кореї та в Індокитаї; у
1955 р. угода між Австрією та союзними державамиокупантами (СРСР, США, Великобританія, Франція) –
Австрія проголошена незалежною й нейтральною, із
її території виводилися окупаційні війська; у 1955 р.
СРСР оголосив про припинення стану війни з
Німеччиною, а в 1956 р. – із Японією.

38.

СРСР запропонував припинити гонку озброєнь і
скоротити воєнний потенціалів країн світу. В
односторонньому порядку СРСР скоротив військовий
бюджет і збройні сили (приблизно 3,98 млн. осіб),
ліквідовав військові бази в Порт-Артурі й ПорккалаУдд.
1959 р. – перший візит глави радянського уряду
М. Хрущова до США.
У відносинах між соціалістичними країнами також
відбулися зміни. СРСР визнав нейтралітет Югославії;
Китай перетворився на майже рівного СРСР партнера.
Відносинам СРСР зі східноєвропейськими країнами
було надано вигляд рівноправних.

39.

Попри ці прояви:
конфронтація не зникла;
відбулися кризові події (наприклад, Угорське
повстання, Суецька криза 1956 р.);
тривала гонка озброєнь.
Послаблення міжнародної напруженості у 1950-х рр.
проявилося у:
переході до дипломатії замість прямого конфлікту;
появі концепції мирного співіснування;
перших кроках до контролю над озброєннями;
розширенні міжнародного діалогу.

40.

Дата
Дії СРСР
Дії країн Заходу
1951 р.
—
Тихоокеанський пакт безпеки
(АНЗЮС) за участю США,
Австралії, Нової Зеландії
1952 р.
—
Прийняття Греції та Туреччини до
НАТО.
Дозвіл ФРН формувати збройні
сили.
Створення у США водневої бомби
1953 р.
Створення в СРСР водневої
бомби
1954 р.
—
1955 р.
Створення Організації країн
Варшавського договору
(ОВД)
Створення Організації договору
Південно-Східної Азії (СЕАТО)
Прийняття ФРН до НАТО.
Підписання Багдадського пакту за
участю Великої Британії,
Туреччини, Іраку, Пакистану та
Ірану (з 1959 р. після виходу з нього
Іраку було перейменовано в СЕАТО)

41.

4. Становлення рухів за мир та неприєднання.

42.

Рух неприєднання (РН) – міжнародне об’єднання
держав, які в умовах холодної війни не приєднувалися
ні до західного блоку (США), ні до східного (СРСР) і
прагнули проводити самостійну зовнішню політику.
Основні принципи:
суверенітет і рівність держав; незалежна політика від
наддержав; позаблоковий статус; підтримка національновизвольних рухів; заборона використання своєї території
для іноземних військових баз; мирне співіснування й
співробітництво держав із різним суспільним ладом.
Країни-учасниці мають активну позицію, але
відмовляються ставати інструментами наддержав у їх грі.

43.

44.

Виник у 1950-60-х рр. «Батьки-засновники»: Йосип
Броз Тіто (Югославія), Джавахарлал Неру (Індія),
Гамаль Абдель Насер (Єгипет), Кваме Нкрума (Гана),
Ахмед Сукарно (Індонезія).
Основні цілі:
уникнення участі у конфліктах наддержав; захист
незалежності; розвиток економіки країн «третього
світу»; боротьба проти колоніалізму та неоколоніалізму.
Рух неприєднання – «третя сила» у біполярному світі
періоду холодної війни, сприяв ослабленню жорсткого
поділу світу. Сьогодні він фокусується на викликах
Глобального Півдня: нерівність у світовій економіці,
бідність, боргові проблеми та захист прав країн, що
розвиваються.

45.

5. Відновлення конфронтації та максимальна
ймовірність ядерної війни.

46.

Послаблення протистояння початку 1950-х рр. не
зламало логіку «холодної війни» і військовоблокового мислення.
4 травня 1955 р. СРСР та його союзники підписали
Варшавський договір і тим самим остаточно
оформили створення військово-політичної організації
на сході Європи. Ключовим фактором створення
Організація Варшавського договору стало включення
ФРН до НАТО (1954-1955). До складу організації
увійшли соціалістичні держави Європи: СРСР,
Польща, НДР, Чехословаччина, Угорщина, Румунія,
Болгарія, Албанія (згодом фактично вийшла)

47.

Дата
Дії СРСР
Дії країн Заходу
1951 р.
—
Тихоокеанський пакт безпеки
(АНЗЮС) за участю США,
Австралії, Нової Зеландії
1952 р.
—
Прийняття Греції та Туреччини до
НАТО.
Дозвіл ФРН формувати збройні
сили.
Створення у США водневої бомби
1953 р.
Створення в СРСР водневої
бомби
1954 р.
—
1955 р.
Створення Організації країн
Варшавського договору
(ОВД)
Створення Організації договору
Південно-Східної Азії (СЕАТО)
Прийняття ФРН до НАТО.
Підписання Багдадського пакту за
участю Великої Британії,
Туреччини, Іраку, Пакистану та
Ірану (з 1959 р. після виходу з нього
Іраку було перейменовано в СЕАТО)

48.

Організація Варшавського договору (1955-1991) –
військово-політичний союз соціалістичних країн Європи,
створений як противага блоку НАТО.
Повна назва: Договір про дружбу, співробітництво і
взаємну допомогу.
Основні цілі: створення військово-політичного блоку
соціалістичних країн; колективна оборона (аналогічно до
НАТО); збереження радянського контролю над
Східною Європою.
Основні риси організації: домінування СРСР у
прийнятті рішень; єдине військове командування;
розміщення радянських військ у країнах-учасницях;
використання організації як інструменту контролю над
соціалістичним табором.

49.

ОВД застосовувалася
не лише для оборони, а
й для придушення
внутрішніх криз:
інтервенція в
Угорське повстання
1956 р.;
введення військ із-за
«празької весни»
1968 р.

50.

До кінця ХХ ст. світ був біполярним:
у ньому домінували США та СРСР

51.

Воєнно-політичні блоки періоду «холодної війни»
Назва, дата створення
Країни-учасники
Північноатлантичний союз
(НАТО), 4 квітня 1949 р.
США, Велика Британія,
Франція (1966 р. вийшла з
воєнних структур), Канада,
Італія, Бельгія, Нідерланди,
Португалія, Норвегія, Данія,
Люксембург, Ісландія (1949 р.),
Греція, Туреччина (1952 р.),
ФРН (1955 р.), Іспанія (1982 р.)
Тихоокеанський пакт
безпеки(АНЗЮС), 1951 р.
США, Австралія, Нова Зеландія
Організація Варшавського
договору (ОВД), 14 травня
1955 р.
СРСР, Польща,
Чехословаччина, Угорщина,
Румунія, Болгарія, НДР,
Албанія (до 1968 р.)

52.

СРСР за Хрущова почав розглядати національновизвольний та антиколоніальний рух як союзника
соціалізму в його боротьбі проти імперіалізму. Мета
амбітна: використати національно-визвольний рух для
послаблення Заходу та розширення сфери впливу
СРСР.
Захід сприйняв це як спробу поширити радянську систему
на весь світ і тим самим відірвати Захід від сировинних
джерел країн. США та їхні союзники почали силою
зброї протидіяти змінам у країнах, які ще не були в
зоні радянського впливу, і робили спроби повалити
уряди, що були орієнтовані на співробітництво із СРСР.
.

53.

Москва намагалася створювати країни з
«соціалістичною орієнтацією», які мали копіювати
радянську модель розвитку. СРСР активно втручався у
внутрішні конфлікти в країнах «третього світу»,
підтримуючи «прогресивні режими» (часто військовими
диктатурами, що називали себе соціалістичними).
Підтримка національно-визвольних рухів була для СРСР
не самоціллю, а потужним геополітичним інструментом
для послаблення Заходу, розширення свого впливу та
утвердження статусу глобальної наддержави під час
холодної війни.
У 1960-х рр. ареною протистояння США і СРСР
також стали Конго та В’єтнам: Конголезька криза,
американо-в’єтнамська війна.

54.

Друга Берлінська криза (1961) – конфлікт між СРСР
та США у 1958–1961 рр. навколо м. Берлін,
розділеного на Східний Берлін (столицю НДР) і Західний
Берлін (був під контролем «західного блоку»).
Причини кризи: протистояння наддержав: СРСР прагнув
підпорядкувати Зах.Берлінайого НДР/СРСР, Захід (США) не йшли
на поступки; масова еміграція зі Східної Німеччини: через Берлін
понад 2,5 млн. громадяни НДР втекли до ФРН.
Кульмінацією кризи стало спорудження 13 серпня
1961 р. Берлінського муру – символу поділу Європи. –
Жовтень 1961 р. – танкове протистояння (загроза
прямого конфлікту СРСР-США).
Берлінський мур існував до 1989 р.: довжина – понад
150 км; став символом «залізної завіси».

55.

Карибська криза (у США «Кубинська ракетна криза») –
найнебезпечніше протистояння СРСР-США у роки
«холодної війни», що поставила світ на межу
термоядерної війни. Безпосередньою причиною стало
таємне розміщення на Кубі радянських ракет з ядерними
боєголовками, здатних уразити територію США.
Причини:1. Революція на Кубі (1959) та її дружба з
.
СРСР. 2. Напруження між США і Кубою та намагання
повалити режим Кастро (1961). 3. Протистояння між
США і СРСР та розміщення ракет США в Туреччині, а
СРСР – на Кубі.
США проґавили доставку ракет на Кубу. 22 жовтня США
оголосили Кубі морську блокаду острова. Протистояння
тривала 22-28 жовтня 1962 р.

56.

57.

58.

Світ опиняється на межі ядерного конфлікту: кораблі
СРСР рухаються до Куби; США готові до військового
удару; обидві сторони приводять ядерні сили в бойову
готовність.
Компроміс між наддержавами: СРСР виводить ракети
з Куби; США гарантують невтручання у справи Куби;
США таємно прибирають свої ракети з Туреччини.
Наслідки: усвідомлення небезпеки ядерної війни;
встановлення «гарячої лінії» між Москвою і
Вашингтоном; початок політики розрядки міжнародної
напруженості; підписання договорів про обмеження
ядерних випробувань.