86618

1. Лекція №8 Інші види альтернативних джерел енергії

1. Загальні аспекти виробництва твердого біопалива.
2. Потенціал твердої біомаси в Україні
3. Обладнання для використання твердого біопалива
4. Інновації у сфері біопалива ІІ покоління.
5. Перспективи виробництва біодизелю з водоростей
(ІІІ покоління).
1

2.

Навчальна мета лекції – здобуття теоретичних та практичних знань та вмінь
студентами щодо застосування інших альтернативних джерел енергії, таких як
тверді біопалива та біопалива ІІ і ІІІ поколінь.
Виховна мета лекції – підвищити рівень екологічної свідомості студентів.
Завдання лекції – розкрити студентам значення твердих біопалив для
забезпечення енергетичної безпеки держави, ознайомити з технологіями
виробництва біопалив ІІ та ІІ поколінь в країнах світу та дати оцінку
перспективам розвитку цих напрямів альтернативної енерегетики.
Зв’язок з попередніми темами: «Стан та перспективи виробництва та
споживання біоетанолу в Україні та світі», «Стан та перспективи виробництва
та споживання біодизельного палива в Україні та світі», «Виробництво та
використання біогазу в Україні та світі».
Зв’язок з іншими дисциплінами: «Технології виробництва і переробки
продукції рослинництва», «Технології виробництва і переробки продукції
тваринництва».
2

3. Література:

Обов'язкова:
• Kaletnik G. Production and Use of Biofuels: textbook. Second
edition, supplemented. Kyiv: Agrarian Science, 2018. 336 p.
• Калетнік Г.М. Виробництво та використання біопалив.
Вінниця: Консоль, 2015. 408 с.
• Калетнік Г.М., Пришляк В.М, Біопаливо: ефективність його
виробництва та споживання в АПК України: навч. посіб. Київ:
Хай-Тек Прес, 2011. 310 c.
• Пришляк Н.В., Токарчук Д.М., Паламаренко Я.В. Забезпечення
енергетичної та екологічної безпеки держави за рахунок
біопалива з біоенергетичних культур і відходів. Вінниця: ТОВ
«Консоль», 2019. 336 с.

4.

Додаткова:
• Kaletnik G., Pryshliak N., Tokarchuk D. Potential of Production of Energy
Crops in Ukraine and Their Processing on Solid Biofuels. Ecologycal
Engeneering & Environmental Technology. 2021. Vol. 22. Issue 3. Р. 59–70.
• Tokarchuk D., Pryshliak N., Berezyuk S., Shynkovych A. Food Security and
Biofuel Production: Solving the Dilemma on the Example of Ukraine. Polityka
Energetyczna. 2022. Vol. 25. Issue 2. P. 179–196.
• Калетнік Г.М., Токарчук Д. М. Ефективність вирощування енергетичних
культур та їх переробки на біопаливо в контексті забезпечення
енергетичної автономії аграрних підприємств. Економіка, фінанси,
менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2021. № 1. С. 7-25.
• Токарчук Д.М., Пришляк Н.В., Паламаренко Я.В. Перспективи
використання відходів рослинництва на виробництво біогазу в Україні.
Агросвіт. 2020. №22. С. 51–57.

5. 1. Загальні аспекти виробництва твердого біопалива.

Біопалива та їхні типи
1-го покоління
Цукровмісна
сировина
Цукровий
буряк
Крохмалевмісна
сировина
Пшениця
Цукрова
тростина
Цукрове
сорго
2-го покоління
Лігніно-целюлозна
біомаса
Біомаса з
мікроводоростей
Деревина
Кукурудза
Ячмінь
3-го покоління
солома
Трава
5

6. Тверде біопаливо - тверда біомаса, що використовується як котельно-пічне паливо, у тому числі дрова, торф, тирса, тріска,

солома, інші сільськогосподарські відходи,
гранули та брикети, вироблені з біомаси, деревне вугілля
(відповідно до Закону України «Про альтернативні види
палива»).
6

7. Виробництво:

Дуже часто тверде біопаливо знаходиться в зручній формі для
безпосереднього використання (наприклад, деревна біомаса).
З іншого боку, тирса та тріска не так зручні, тому вони часто проходять
через процес, відомий як «пресування» - біомаса стискається у форму,
яка легше обробляється, або змішується з сполучним агентом
(наприклад, або деревним соком), щоб утримувати її разом для
полегшення транспортування, зберігання та використання. Пелети та
цегла є поширеними «ущільненими» формами твердої біомаси.
7

8. Сировиною для твердого біопалива є:

1. Енергетичні швидкорослі культури
(міскантус, світчграс, енергетична верба)
2. Тирса твердих і м’яких порід дерев
3. Лушпиння соняшнику, гречки, льону
4. Солома
5. Виноградна лоза
8

9. Високопродуктивні енергетичні культури з високою врожайністю біомаси та підвищеним вмістом целюлози

міскантус (Міscanthus)
світчграс (Panicumvirgatum)
енергетична верба (Salix)

10. Міскантус

Переваги вирощування культури:
• може рости двадцять п’ять років на одному місці;
• можливість щорічного отримання біомаси;
• накопичує десять тон підземної біомаси;
• забезпечує цілорічну зайнятість;
• біорізноманіття.
За рахунок високої врожайності сухої біомаси (до 25 т/га),
високої теплотворної здатності, низької природної вологості
стебел на зборі (до 15%), міскантус гігантський є однією з
найефективніших рослин для виробництва біопалива в
порівнянні з іншими культурами.
Під час згоряння біомаси міскантусу гігантського виділяється
менша кількість вуглекислого газу, ніж було його абсорбовано
рослинами в процесі фотосинтезу, тому використання біопалива
з міскантусу гігантського не сприятиме парниковому ефекту.
Його стебла містять 64-71% целюлози, що обумовлює високу
енергетичну цінність. Сумарний вихід твердого біопалива з 1 га
плантації складає 20-25 т.

11.

• Технологія вирощування міскантусу гігантського передбачає
щорічне збирання біомаси, починаючи з третього року
вегетації. На початковому етапі під час посадки необхідні
спеціальні технічні засоби. Можна використовувати спеціально
створені плантатори, які використовуються для посадки
картоплі. Для збору вегетативної маси міскантусу можна
використовувати класичну силосну техніку.
Вибір ділянки
Підготовка площі
Садіння
Транспортування
та складання
біомаси
Догляд та
підживлення після
збирання біомаси
Догляд за
рослинами 1-го
року вегетації
Ріст рослин на 2-й
та в подальші роки
вегетації
Технологія вирощування міскантусу гігантського
Збирання
біомаси

12. Світчграс

• Основні агроенергетичні характеристики: періодичність
збирання – щорічно з другого року вегетації; термін
використання плантації – 15-20 років; мінімальні вимоги до
догляду;стійкість до високих температур і нестачі вологи.
• Вирощувати світчграс на біомасу дуже вигідно з економічної
точки зору. Культура має низьку вартість і практично не має
ризиків при вирощуванні. Світчграс як бізнес відносно швидко
приносить прибуток. Рослина дає високий рівень врожаю при
зовсім малих вкладеннях, а значить витрачені кошти швидко
окупляться.
• Світчграс як альтернативне джерело енергії найчастіше
застосовується в якості твердого палива для котлів. Його
можна спалювати в непереробленому вигляді або ж
виготовляти паливні брикети чи гранули. Так, 1 т паливних
гранул з світчграсу еквівалентна: 1,14 т деревини, 490 м3
природного газу, 399 кг дизельного палива, 437 кг мазуту, 779
кг кам’яного вугілля, 418 кг нафти.

13. Енергетична верба

Енергетична верба (Salix) – підходить для засадження
на забруднених та малопродуктивних землях й
ефективно застосовується в протиерозійних заходах
для укріплення ґрунтів Плантації енергетичної верби
є природними фільтрами для видалення відходів
агропромислового виробництва, використовуються
як буферні зони в місцях накопичення біологічних
відходів фермерських господарств та очищення
ґрунтів
від
пестицидів.
Навколо
плантацій
збільшується біологічне різноманіття флори та фауни.

14.

Серед широкого спектру високопродуктивних культур енергетична
верба має значні переваги: є
• CO2-нейтральною;
• 1 га енергетичної верби відповідає приблизно 4700 літрам олії;
• 1 га дає від 15 до 25 тонн деревної тріски на рік;
• верба вимагає мінімального використання пестицидів і може
бути органічно вирощеною без особливих труднощів;
• очищає стічні води;
• виростає приблизно на 2 метри на рік – і до 10 см на добу;
• можна збирати багаторазово, кожні 2-4 роки;
• енергетична верба виробляє приблизно в 20 разів більше
енергії, ніж потрібно для вирощування та збору врожаю; для
порівняння, пшениця має енергетичну ефективність лише у
вісім разів переважаючу витрати.

15.

Технологія
вирощування
енергетичної
верби
передбачає:
• підрізання кожні два-три роки
за допомогою
спеціальних машин взимку;
• зростання протягом п’яти років, перш ніж дасть
найкращий урожай, тоді її можна збирати до тих пір,
поки дерева не досягнуть 20-25 років, після чого їх
потрібно буде викорчувати з корінням і висадити нові;
• збирання зазвичай взимку, вона також підходить для
вирівнювання сезону посівів, тобто фермер переміщує
частину своїх звичайних польових робіт з літа/осені на
зиму;
• використання спеціалізованої техніки
для закладання плантацій та збору.

16. Форми твердого біопалива:

• Пелети (паливні гранули) – це спресовані частинки
рослинного походження, що мають форму циліндрів
максимального діаметра до 25 мм і завдовжки від 10 до 50
мм.
• Паливні гранули можуть бути виготовлені з деревини,
торфу, трави, лушпиння, соломи, вугільного пилу і багатьох
інших видів рослинної сировини, а також їх сумішей;
• Паливні брикети – спресовані вироби циліндричної,
прямокутної або будь-якої іншої форми, довжиною 100–
300 мм, яка не повинна перевищувати у п’ять разів їх
діаметр, який більший ніж 25 мм, та зазвичай становить у
межах від 60 до 75 мм.

17.

Форма і розмір
Оскільки паливні брикети мають більш
широке застосування і не вимагають спеціальних
установок для їх спалювання (є альтернативою
дровам), то відповідно їх діаметр і довжина
залежать від вимог кінцевого споживача
(довжина, як правило, приймається рівною
п’ятикратному значенню діаметра).
17

18. Паливні гранули з лушпиння соняшнику

18

19. Паливні гранули з соломи

19

20. Види паливних брикетів:

• Циліндричні брикети
• Екструдерні брикети
• Брикети у вигляді цеглинки
20

21. Циліндричні брикети

Цей вид брикетів виходить шляхом пресування на
обладнанні ударно-механічного типу. Вони можуть бути
розділені як на шайби, так і на поліна. Мають дуже високу
щільність, користуються популярністю в Європі.
Такі брикети можуть мати не тільки круглу, але і
квадратну або восьмикутну форму, мати або не мати отвір.
Вид брикету замовляє покупець, він залежить від того, які
форми більше популярні в кожній окремо взятій країні.
Дані брикети купують такі країни, як Німеччина, Данія,
Великобританія, Норвегія, Швеція, Італія.

22. Екструдерні брикети

Ці брикети обов'язково мають отвір всередині і обпалену
верхню поверхню.
В основі екструзивної технології виробництва брикетів лежить
процес пресування шнеком під високим тиском при нагріванні від
250 до 350 °С.
Температура, присутня при пресуванні, сприяє оплавленню
поверхні брикетів, яка завдяки цьому стає міцною, що важливо
для транспортування брикету.Такі брикети закладаються вручну в
топку котла чи в грубку, вони користуються попитом у Прибалтиці.
22

23. Брикети у вигляді цеглини

Ця
продукція
має
вигляд
прямокутного
паралелепіпеда зі скошеними кутами. Такий брикет
виходить шляхом гідравлічного пресування, і його
розміри залежать від пухкості сировини, з якої він
зроблений і тиску, який на нього чинився. Вони
користуються попитом на внутрішньому ринку, їх також
експортують у європейські країни.
23

24. Паливні брикети з лушпиння соняшнику

24

25. Паливні брикети з деревної стружки

25

26. Переваги брикетів та гранул:

1. Мінімальний негативний вплив на навколишнє
середовище при згорянні, порівняно з іншим паливом.
- При згорянні бурого вугілля виникає 40% попелу;
- При згорянні чорного вугілля – 20% попелу;
- При згорянні деревних брикетів – 0,5-1% попелу.
2. Нижча вартість у порівнянні з традиційним паливом.
3. Висока енергетична цінність.
4. Можливість автоматизації котелень.
5. Чистота приміщення, в якому встановлений котел.
26

27. Теплотворна здатність сільськогосподарської енергетичної сировини при абсолютній її вологості на рівні 20%.

Сировина
Солома зернових культур
Теплотворна здатність,
МДж/кг
10,5
Стебла кукурудзи
12,5
Гілки плодових дерев
10,5
Стебла соняшника
12,5
Виноградна лоза
14,2
27

28. Процес виробництва паливних брикетів і гранул з біомаси включає такі основні технологічні операції:

• Подрібнення сировини до мілких фракцій.
• Сушіння сировини до рівня вологості не вище 12%.
• Пресування.
• Охолодження.
• Отримані біобрикети не місять клейких речовин, окрім
однієї натуральної – лігніну, що міститься в клітинах
рослинних відходів.

29. Детальні кроки у виробництві твердих біопалив:

• Подрібнення деревної сировини. Рубальні машини (дробарки)
подрібнюють деревну сировину для подальшої сушки. Найкраще для
зниження енерговитрат на сушіння подрібнювати до більш дрібної
фракції.
• Сушка. Деревна сировина перед пресуванням повинна мати вологість
10% ± 2%. Сировина з більшою або меншою вологістю вимагає
додаткового зволоження або додаткової сушки.
• Подрібнення сухої сировини. Для стійкої роботи преса вхідна фракція
повинна бути не більше 4 мм. Таку фракцію може забезпечити
молотковий млин, стружковий верстат або дезінтегратор.
• Водопідготовка. Сировина з вологістю менше 8% погано піддається
пресуванню, тому потрібен пристрій додаткового зволоження
сировини. Найкращий варіант - це шнекові змішувачі, що мають
можливість подачі води або пари. Пар застосовують для збільшення
пластичності деревної сировини твердих порід. Преси деяких
виробників через конструктивні особливості не вимагають додавання
29
пара.

30.

В основі всього процесу гранулювання перебуває прес.
• Преси конструктивно розрізняються за видами матриць:
- Прес з круглою матрицею
- Прес з плоскою матрицею.
При пресуванні відбувається ущільнення деревної сировини до 3 разів.
Через сили тертя і адіабатичних процесів, що відбуваються при різкому
стисненні сировини, температура в робочій зоні преса сягає 100 ° С.
При збільшенні температури пресування понад 120 ° С відбуваються
незворотні процеси в гранульованій сировині, які призводять до
погіршення якості гранул.
• Охолодження. Охолодження необхідно для кондиціювання гранул
після пресування.
• Розфасовка і упаковка. Розфасовка і упаковка паливних гранул
залежить від того, яка система зберігання існує у споживача.
- У вільному вигляді - насипом.
- У мішках (біг-бег), від 500 до 1200 кг.
30
- У дрібній розфасовці по 10-20 кг.

31. 2. Потенціал твердої біомаси в Україні

В основному, українські компанії виробники
паливних гранул працюють на іноземних споживачів цього
виду палива. Зараз більше 90% продукції транспортується
в європейські країни.
Основними складовими потенціалу біомаси є солома
та інші відходи сільського господарства (стебла, качани,
лушпиння), а також деревні відходи.
31

32. В Україні заготовляють до 15 млн. м3 деревини, відходи під час переробки якої складають:

• 12% - від обсягу лісозаготівель;
• 35% - від обсягу лісопиляння;
• 31% - під час виробництва меблів;
• 31% - під час будівництва житла.
32

33. Солома як енергоносій

• Солома є наявною та постійно відновлюваною
сировиною;
• Хоча соломи достатньо в регіонах, але
видобувати енергію з неї досить складно; крім
того, можливий негативний вплив на довкілля;
• Не конкурує з продовольчими культурами;
• Використання соломи в якості сировини можливе
в інтегрованих потоках матеріалів;
• Економічна ефективність використання в сільській
місцевості.
33

34. Динаміка світового споживання пелет в 2010-2024 рр. і прогноз на 2025 р., млн. т

34

35. 3. Обладнання для використання твердого біопалива

Виходячи з особливостей технологій спалювання
біомаси, всі твердопаливні котли можна умовно
розділити на такі групи:
• Традиційні твердопаливні котли
• Твердопаливні котли з піролізним спалюванням
деревини (газогенераторні)
• Універсальні (багато паливні) котли, які можуть
працювати не лише твердому паливі, але й на газі,
рідкому паливі, електроенергії.
• Твердопаливні котли тривалого горіння
• Автоматичні котли.

36. У даний час в Європі розроблений досить широкий ряд типів котлів на біопаливі:

• Котли на пресованому біопаливі - гранулах і
брикетах,
• Котли на сухому біопаливі (вологість до 30%),
• Котли на вологому біопаливі (вологість до 55%),
• Котли для спалювання торфу та сумішей з торфу,
• Котли для спалювання кори та сумішей з кори,
• Котли для спалювання іншої органічної сировини.
В залежності від характеристик котли
орієнтуються на різні сегменти ринку: від приватних
споживачів
до
великих
підприємствах
і
муніципальних котелень.
36

37. Приклади успішних практик виробництва паливних брикетів з біомаси для потреб побутового та інших секторів

37

38.

38

39.

39

40. 4. Біопалива другого покоління

Біопалива другого покоління –
це альтернативний вид
палива, що виробляється з
нехарчової сировини
(лігноцелюлозної біомаси або
деревних культур,
сільськогосподарських
залишків чи відходів).
Способи виробництва біопалива другого покоління:
• Біохімічні (за допомогою ензимів)
• Термохімічні (піроліз, торефікація, газифікація)
40

41. Сировина для виробництва біопалива другого покоління:

• Культури, що вирощуються безпосередньо для
виробництва біопалива (енергетична швидкоросла
верба, тополя, міскантус, світчграс (прутовидне просо))
• Відходи сільського господарства (солома, стрижні
кукурудзяних качанів і стебел кукурудзи, лушпиння,
відходи пресування олії)
• Відходи деревообробної промисловості (гілки дерев,
пеньки, кора, тирса)
• Тверді побутові відходи (старі меблі, деревина)
41

42. ПІРОЛІЗ

Піроліз – це розклад органічних сполук під
дією високих температур ( від 450 °С) за
відсутності кисню у результаті чого утворюється
рідина (біонафта), гази та вугілля. Вихід даних
речовин залежить від сировини, температури та
тривалості реакції.
42

43. Газифікація біомаси

• Газифікація – теплове перетворення біомаси у горючий
газ, леткі речовини та попіл в закритому реакторі у
присутності зовнішнього окислювача (кисню, вуглекислого
газу).
Газифікація проходить у 2 етапи.
• На першому етапі леткі компоненти (вуглеводневі гази,
водень, монооксид вуглецю, діоксид вуглецю, смоли і
водяна пара) випаровуються при температурах нижче 600
°С за допомогою набору складних реакцій. Даний етап
технологічного процесу проходить без застосування
кисню.
• Вуглець і золи є побічними продуктами процесу, які не
випаровується. На другому етапі, вуглець газифікується
шляхом проходження реакції з киснем, паром і воднем. В
результаті отриманий газ має назву «сингаз».
43

44. Торефікація

• Торефікація – це термохімічна обробка
біомаси
за
відсутності
кисню
за
температури від 250 до 300 ° С. У процесі
торефікації вода, що залишилася в
біомасі, випаровується. Крім того, вміст
геміцелюлози в біомасі знижується.
• Кінцевим продуктом є суха речовина
коричнево-чорного
кольору,
з
якої
виробляють тверде біопаливо у формі
пелетів чи брикетів, так зване біовугілля.
44

45. Біоетанол з целюлози методом гідролізу та ферментації за допомогою ензимів

Метод виробництва біоетанолу за допомогою
гідролізу включає наступні етапи:
• Попередня обробка, необхідна для того, щоб
зробити лігноцелюлозні матеріалів, такі як
деревина або солома придатними для гідролізу.
• Гідроліз целюлози, щоб розбити молекули лігніну
на цукри.
• Сепаратція – відділення цукрів від лігніну.
• Ферментація цукрів
• Дистиляція
• Дегідратація
45

46. 5. Перспективи виробництва біодизелю з водоростей

Водорості – це універсальні організми, які
не мають справжньої кореневої системи
або листя. На відміну від рослин,
водорості не споживають воду і поживні
речовини через коріння, і не вивільняють
їх через випаровування листям. У закритій
системі водорості потребують на 99 %
менше води, ніж будь-які інші культури.
Мікроводорості – найшвидкоросліші
рослини на Землі - вони ростуть в 100
разів швидше, ніж дерева.
46

47. Сучасний потенціал використання водоростей як біопалива

Біомаса водоростей містить три основні компоненти: вуглеводи,
білки та ліпіди/природні олії. Оскільки основна частина
натуральної олії виробленої мікроводостями, знаходиться у формі
трицилгліцерину (жирних кислот), який є правильним видом олії
для виробництва біодизельного палива, мікроводорості є
найпридатнішим для виробництва біодизелю.
Крім біодизельного палива, мікроводорості також можна
використовувати для виробництва енергії кількома іншими
способами. Деякі види водоростей можуть виробляти
газоподібний водень за спеціальних умов зростання. Біомасу з
водоростей також можна спалювати, як деревину, або анаеробно для виробництва біогазу метану для виробництва тепла та
електроенергії. Біомасу водоростей також можна обробляти за
допомогою піролізу для отримання сирої біонафти.
47

48.

У промислових масштабах водорості можуть
вирощуватись як у відкритих водоймах, так і у
спеціальних біореакторах.
Так як для росту водоростей необхідно
підтримувати стабільно високі температури, їхнє
виробництво доцільно розташовувати поблизу
електростанцій, оскільки тоді вдається покрити 77%
потреб у тепловій енергії. Ця технологія не вимагає
жаркого пустельного клімату для вирошування
мікроводоростей.
48

49.

У процесі свого росту мікроводорості можуть
накопичувати жири для подальшої переробки у біодизель і
одночасно використовуватись для очищення забруднених
вод.
З урахуванням економічної ефективності найбільш
перспективним вважають використання водоростей для
очищення стічних вод підприємств харчової промисловості,
рибоводних
господарств,
тваринницьких
ферм,
птахофабрик, боєнь.
49

50. З водоростей можна виробляти наступні види палива:

• біодизель
• біобутанол
• біоетанол
• біогаз
Залишки водоростей, що отримуються після
виробництва біопалива можна використовувати:
• у фармакології;
• для виробництва кормів для тварин;
• Для переробки на органічні добрива.
50

51. Схема інтегрованої системи вирощування водоростей для біоремедиації та виробництва біопалива.

Екстракція
вуглеводів та
білків
Електростанція
СО2
Азот, Фосфор та
інші мікроелементи
Сонячна енергія
Реактор з водоростями:
Відкрита система
Закрита
Підвісна система
С/г або комунальні стічні
води
Стічні води
Ферментація
Стоки анаеробного реактора
Попередня
обробка
Збір водоростей
Етанол, водень,
метан
Макуха з водоростей
добриво
Видобуток
нафти
Тригліцерин
Трансестерифікація
Гідроочищення
Біодизель
Алкани
Вуглеводи
Гідрогенізаційний
крекінг
Реактивне паливо,
бензин

52. Переваги біопалива з водоростей у порівнянні з іншими енергетичними культурами:

• під час вирощування водоростей не приносять шкоди водним
ресурсам та довкіллю;
• можуть вирощуватись у забруднених водоймах.
• краще за все ростуть у морській воді, яка фактично є
невичерпним ресурсом.
• водорості не містять лігніну і целюлози, що покращує процес
перетворення сировини на біопаливо.
• містять велику кількість поліненасичених жирних кислот, які
дозволяють біодизелю не втрачати якості пального при низьких
температурах, через що дизельні двигуни на цьому пальному
можуть працювати і в холодних умовах.
• водорості можуть виробляти до 300 разів більше олії на
одиницю площі, ніж традиційні олійні культури, такі як ріпак,
пальма, сої або ятрофа. Так як тривалість вирощування
водоростей триває від 1 до 10 днів, це дозволяє збирати кілька
52
врожаїв у стислі терміни.

53. Недоліки:

• Необхідно
вирощувати
в
контрольованих
температурних умовах
• Потрібна значна кількість землі і води
• Температура застигання, особливо після зберігання при
нижчих температурах
• Деякі дослідники використовують генну інженерію для
розробки оптимальних штамів водоростей
• Потрібен фосфор як добриво, якого стає мало
• Виробництво добрив, які залежать від вуглецю
• Відносно високі початкові капітальні витрати
• Занадто високо кінцева ціна за галон.
53

54.

На додаток до виробництва біопалива, водорості також можна
використовувати для багатьох інших цілей, таких як добрива та
контроль забруднення. Деякі види водоростей можуть бути
використані для грунту, як органічне добриво в сирому або
напіврозкладеному вигляді. Водорості можна вирощувати у ставках
для збору стоків добрив з ферм; багаті поживними речовинами
водорості можна потім зібрати та повторно застосувати як добриво,
що
потенційно
знизить
витрати
на
виробництво
сільськогосподарських культур. У спорудах для очищення стічних вод
мікроводорості можна використовувати для зменшення кількості
хімічних речовин, необхідних для очищення води.
Крім того, водорості також можна використовувати для
зменшення викидів CO2 від електростанцій. Вугілля, безумовно, є
найбільшим викопним енергетичним ресурсом, доступним у світі.
Якщо ферму з мікроводоростями побудувати поблизу
електростанції, CO2, що виробляється на електростанції, можна
використовувати як джерело вуглецю для росту водоростей, а викиди
вуглецю будуть зменшені за рахунок переробки відходів CO2 з
електростанцій на екологічно чисте спалювання біодизельного
палива.

55. Дякую за увагу!

55