presentation_ukr_expanded_4slides

1.

Приєднання західноукраїнських земель до СРСР
Західна Україна, Північна Буковина та частина Бессарабії у 1939–1940 роках
Історичне тло
Ключова ідея теми
• У вересні 1939 року після початку Другої
світової війни Червона армія зайняла
територію Західної України, що до того
входила до складу Польщі.
• Тема поєднує два виміри: реальні
політичні інтереси радянського
керівництва та пропагандистське
пояснення цих дій для населення.
• У червні 1940 року СРСР, скориставшись
міжнародною ситуацією, висунув
ультиматум Румунії та приєднав Північну
Буковину і частину Бессарабії.
• Саме тому важливо розрізняти офіційні
гасла про «братерство народів» і
практичні цілі Кремля: розширення
кордонів, посилення контролю та
радянізацію нових земель.
• Офіційно ці події подавалися як
«визволення» і «возз’єднання», але
насправді вони були частиною ширшої
зовнішньополітичної стратегії радянської
держави.
1939–
1940
1

2.

Політичні цілі СРСР
Що насправді стояло за приєднанням територій
• Радянське керівництво прагнуло розширити територію держави та відсунути західний
кордон далі від головних політичних і промислових центрів СРСР.
• Приєднання нових земель мало стратегічне значення: Москва посилювала військовополітичні позиції в регіоні та створювала зручніший плацдарм для контролю над
Центрально-Східною Європою.
• Ще однією метою було усунення впливу Польщі та Румунії на прикордонних територіях і
встановлення там радянської адміністративної системи.
• Після включення цих регіонів до складу УРСР розпочалася радянізація: націоналізація,
зміна органів влади, репресії проти політичних противників, перебудова освіти, культури
й економіки за радянським зразком.
• Отже, приєднання мало не лише «національний» або «визвольний» характер у
радянських документах, а передусім імперсько-державну й геополітичну логіку.
2

3.

Пропагандистська риторика радянської влади
Як оф іційно пояснювали приє днання населенню
Основ ні пропагандистсь кі тези
Що приховувал а риторика
• Населенню повідомляли, що Червона
армія прийшла «визволити братівукраїнців» і «захистити трудящих» від
утисків польської та румунської влади.
• За красивими гаслами приховувалися
військовий тиск, дипломатичний примус і
швидке встановлення тотального
політичного контролю.
• Приєднання подавалося як історична
справедливість, возз’єднання українських
земель і здійснення віковічного прагнення
народу до єдності.
• Реальні настрої населення були різними:
частина людей сподівалася на зміни, але
дуже швидко зіткнулася з репресіями,
цензурою, депортаціями та обмеженням
свобод.
• Радянська преса, мітинги, плакати й
офіційні рішення підкреслювали нібито
добровільний характер входження цих
територій до складу УРСР.
• От же, пропаганда створювала образ
«визволення», тоді як на практиці йшлося
про включення регіонів у радянську
систему.
3

4.

Підсумок
Поєднання політики сили та ідеологічного виправдання
• Приєднання Західної України, Північної Буковини та частини Бессарабії стало
результатом активної експансіоністської політики СРСР у 1939–1940 роках.
• Політичні цілі Кремля полягали в територіальному розширенні, зміцненні
стратегічних позицій і поширенні радянського контролю на нові регіони.
• Пропагандистська риторика представляла ці події як визволення та возз’єднання
українських земель, щоб надати діям влади морального й історичного виправдання.
• Таким чином, між офіційними заявами та реальними намірами існувала суттєва
різниця: за ідеєю «допомоги народу» стояла політика сили, підпорядкування і
радянізації.
Висновок: радянська влада поєднала геополітичний інтерес із потужною пропагандою, щоб
подати анексію як історичну необхідність.
4