11_Орфоепічні_норми_сучасної_укр_літ_мови_

1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови.

2.

Орфографічні норми – це єдині
загальноприйняті правила передачі усного
мовлення на письмі.
Орфограмою
називають
правильне
написання, яке треба вибрати із низки
можливих графічних варіантів.
В українській орфографії функціонують
такі орфографічні правила: вживання
апострофа, м’якого знака, написання слів
разом, окремо, через дефіс; правила переносу
слів із рядка в рядок, уживання великої літери
та ін.

3. Зразки відмінювання чоловічих прізвищ – іменників ІІ відміни

Тверда група
М’яка група
Мішана
група
Н
Білан
Бойко
Баль
Доній
Іваньо
Ткач
Р
Білана
Бойка
Баля
Донія
Іваня
Ткача
Д
Біланові(у)
Бойкові(у)
Балеві(ю)
Донієві(ю)
Іваневі(ю)
Ткачеві(у)
З
Білана
Бойка
Баля
Донія
Іваня
Ткача
О
Біланом
Бойком
Балем
Донієм
Іванем
Ткачем
М
(в/на)
Біланові(у)
Бойкові(у)
Балеві(і)
Донієві(ю)
Іваневі(ю)
Ткачеві(у)
К
Білану(Білан)
Бойку(Бойк
о)
Балю(Баль)
Донію
Іваньо
Ткачу

4. Чоловічі прізвища прикметникового типу відмінюють так:

Прізвища на
-ий
Прізвища на –ин, -ін
(-їн)
Прізвища на – ов,
-ев (-єв)
Н
Русий
Павлишин
Іванов
Р
Русого
Павлишина
Іванова
Д
Русому
Павлишинові (-у)
Іванову
З
Русого
Павлишина
Іванова
О
Русим
Павлишиним
Івановим
М
(в/на)
Русому
Павлишинині (-у)
Іванові(у)
К
Русий
Павлишин, Павлишине
Іванов, Іванове
Прізвища на -ів
Яцків
Яцкова
(-ківа)
Яцкову
(-ківу)
Яцкова
(-ківа)
Яцковим
(-ківим)
Яцкові (-у)
Яцківі (-у)
Яцкове (-ківе)
Яцків
Ковалів
Коваліва
Ковалівові
(-ліву)
Коваліва
Ковалівом
Ковалівові(-у)
Коваліву
У сучасній українській літературній мові жіночі прізвища на приголосний та –о не
відмінюються:повідомити Білан Ользі Вікторівні, запросити Братусь Ірину Яківну,
зв’язатись з Бойко Вірою Олексіївною

5. Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові

У ділових паперах (листах, анкетах, автобіографіях, довідках) ім’я і по
батькові ставиться після прізвища, а в особистих листах, виступах –
перед прізвищем.
При утворенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс–ович,
-йович: Сергій – Сергійович, Василь – Васильович, Ігор – Ігорьович.
Жіночі імена по батькові мають суфікс –івна, а після голосних –
ївна: Ігор – Ігорівна, Петро – Петрівна, Микола – Миколаївна.
Але треба пам’ятати винятки: Григорій – Григорович – Григорівна,
Сава – Савич – Савівна, Лука – Лукич – Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові маються закінчення
–івн(и), -ївн(и), а в давальному –івн(і), їв(і): Олексіївни – Олексіївні,
Петрівни – Петрівні.
Кінцеві приголосні г, к, х у іменах та прізвищах змінюються на з, ц,
с: Ольга – Ользі, Одарка – Одарці, Муха – Мусі.

6. Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походження

Написання прізвищ і географічних назв іншомовного походження в цілому
підпорядковується принципам української орфографії, але є ряд
специфічних правил.
Російський, болгарський, чеський звук [е], польський [іе] передаються:
Літерою е
Літерою є
1.Після букв, що позначають приголосні
звуки:Лермонтов, Венгеров, Державін,
Пенза, Онега.
2. У суфіксі –евпісля букв ц, р та тих,
що позначають шиплячі [ж], [ч], [ш]:
Муромцев, Писарев, Аракчеєв,
Нехорошев, Плещемо.
1. На початку слова: Єршов, Єфимов,
Єгоров, Єреван.
2. Усередині слова після букв, що
позначають голосні, після апострофа і
м’якого знака: Достоєвський, Гуляєв,
Аляб’єв, Афанасьєв, Єгор’євськ.

7.

Російська літера ё передається
Сполученням літер
йо
1. На початку слова:
Йолкін
2. Після букв на
позначення голосних
та на позначення
губних звуків:
Соловйов, Бугайов
Сполученням літер
ьо
Усередині чи в кінці
складу після букв на
позначення м’яких
приголосних звуків:
Верьовкин, Тьоркін,
Корольова, мис
Дежньова.
Літерою і
1.На початку слова:
Ігнатьєв, Іжевськ.
2.Після букв, що
позначають приголосні
(крім шиплячих і ц):
Пушкін, Мічурін.
Літерою е
Літерою о
У прізвищах, які
Під наголосом після
утворені від спільних ч, ц: Лихачов, Грачов,
для української і
Хрущов, Рогачово.
російської мов імен:
Артемов, Семенов,
Орел.
Російська літера и передається
Літерою ї
1. Після голосних:
Ізмаїлов, Кутаїсі.
2. Після апострофа та
м’якого знака: Гур’їн,
Ільїн, Ананьїно.
Літерою и
1. Після шиплячих перед
приголосним: Шишкін, Лучин,
Нальчик, Щиглов.
2. У префіксі при-:Пришвін,
Привалов.
3. У суфіксах –ик, -ич, -иц, -ищ,
-ович, -етич: Новиков, Радищев,
Григорович, Гнідич, Трублаєвич.

8. Правопис складних іменників

9. Правопис складних прикметників

▫.

10. Відмінкові форми іменників

Ми зупинимося лише на тих відмінкових формах, які мають слабку норму, тобто часто
призводять до помилок.
Питання щодо норм спостерігаємо в родовому відмінку однини іменників ІІ відміни.
Щодо з’ясувати, які саме іменники мають закінчення –а(я), а які –у(ю), розглянемо
такі схеми:
Назви міст та інших населених пунктів: Парижа,
Лондона, Львова
У назвах річок, якщо наголос падає на закінчення: Дінця,
Дніпра, Дністра
У наукових термінах: атома, сегмента, відмінка,
квадрата
-а(я)
У назвах дерев: дуба, клена, ясена
У назвах істот: хлопця, півня, чоловіка
У назвах чітко окреслених предметів: автобуса, зошита,
олівця
У назвах будівель та їх частин: карниза, сарая, хліва;
алебудинку, льоху, поверху

11.

У назвах річок з постійним кореневим наголосом: Бугу, Дону
Географічні назви, що позначають просторові поняття: Сибіру, Криму,
Сахаліну
У літературознавчих термінах: сюжету, роману, фейлетону, памфлету
У назвах окремих населених пунктів: Кривого Рогу, Зеленого Гаю,
Червоного Лиману
-у(ю)
У назвах ігор та танців: тенісу, вальсу, футболу балету,боксу, але:
гопока (якщо наголос падає на закінчення у Р.в.)
У назвах збірних понять: взводу, капіталу, хору, лісу, оркестру
У назвах установ та організацій: інституту, клубу, університету,
універмагу
У назвах суспільно-політичних формацій: капіталізму, феодалізму
У назвах рослин: барвінку, ковилю, щавлю

12.

Запам’ятайте!
Деякі іменники мають паралельні закінчення, причому
значення слів не змінюється: полка – полку, стола –
столу, моста – мосту, гурта – гурту.
У ряді іменників зміна флексій впливає на значення:
Акт
Апарат
Звук
Термін
Блок
• Акта (як
документа): не
здала акта; дані
взяті з акта.
• Акту (як дії): в
кінці сценічного
акту;
насильного акту
• Апарата
(самогонного):
не виявлено
апарата;
• Апарату (як
керівного
органу): дії
керівного
апарату.
• Звука (термін):
не вимовляє
звука «р»;
• Звуку (як дія):
жодного звуку;
не було чути ні
звуку.
• Терміна (слово):
не знав значення
нового терміна;
• Терміну (часове
поняття):
гарантійного
терміну не
встановлено.
• Блока
(будівельного):
не привезли
блока;
• Блоку
(угрупування):
до блоку
демократичних
сил приєдналась
ще одна партія.

13.

Як відомо іменники чоловічого роду ІІ відміни
мають паралельні закінчення: -ові, -у (тверда група) –
еві(єві), -у(ю)- м’яка і мішана групи. Уживання
подвійних форм у сучасній українській мові
характерні для всіх іменників ІІ відміни чоловічого
роду без будь-якої семантичної і стилістичної
диференціації, однак закінчення –ові, -еві(єві)
найхарактерніші для назв істот (людей): прокуророві.
У назвах істот закінчення –у вживається тоді, коли
поряд виступає кілька іменників з флексією ові, еві(єві) і їх потрібно урізноманітнювати:
1.Заяву
подали
начальникові
райвідділу
полковникові Харчуку Іванові Степановичу, замість:
Заяву подано начальнику райвідділу полковнику
Харчуку Івану Степановичу.
Отже, прізвище рекомендують закінчувати на (у), а
чергувати з іменем на (ові, еві): Філіпчуку Іванові
Петровичу, Михальчуку В’ячеславові Васильовичу.

14.

Форма знахідного відмінка може збігатися із формою
називного або родового. Це пов’язано із граматичним
розрізненням категорії істот/неістот, наприклад: побачив
товариша, знайшов економіста, потурбував бухгалтера,
але показувати приклад, уміння тощо. Однак деякі назви
неживих предметів виступають у знахідному відмінку у
двох формах – заточив олівець/олівця, написати
лист/листа,
перев’язати
палець/пальця,
купити
ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично
нейтральними, а отже вживаються без будь-яких
обмежень. Сфера вживання форм із закінченням –а(я) –
розмовне мовлення і художня література.
Утворюючи форми орудного відмінка, слід пам’ятати
про групи іменників: виконавцем, інженером, лікарем,
господарем, прокурором, суддею, але Гончаром, Плющом
(хоч: гончарем, плющем)

15.

Кличний
відмінок
Іменники І відміни
мають закінчення –о
(тверда група): колего,
Миколо, Ірино, Антоніно;
-е(є) (м’яка та мішана):
Земле, мріє, Маріє, Насте,
душе;
-ю (пестливі назви):
Галю, бабусю.
Іменники ІІ відміни
мають закінчення
–у(ю): полковнику, Василю,
батьку, діду, товаришу,
-е: пане, Богдане, брате,
Степане, сержанте.
Іменники ІІІ відміни
мають закінчення
–е: радосте, любове,
смерте.

16. Порушення морфологічної норми на рівні числівника

• Неправильне поєднання числівників з іменниками: півтори
року ( замість півтора)
• Невідмінювання або неповне відмінювання складних і
складених числівників, напр.: Сімсот сімдесяти восьми тонн
металу не було оприбутковано на складі, починаючи з 1990
року. Помилка полягає в тому, що числівник сімсот слід також
поставити у форму родового відмінка: семисот. Або: Більше
сорок автомобілів були такі, що не пройшли техогляду.
Правильно: Більше сорока...
• Неправильне уживання збірних числівників, стильовий
дисонанс: тридцять двоє діб. сімнадцятеро міністрів. семеро
днів тощо.
• Неправильне уживання числівників на позначення живих
осіб: гордимося п'ятьма курсантами замість п'ятьома.

17. Правопис прислівників

Разом
Окремо
Через дефіс
• Прислівники,
утворені
поєднанням
прийменників з
повнозначними
частинами мови:
надвечір, вгорі
• Прислівники,
утворені
складанням
основ: повсякчас,
босоніж
• Прислівники,
утворені за
допомогою
частинок аби-,
ані-, де-, що-, як-:
абикуди, деколи
• Прислівникові
сполучення, утворені від
іменника з
прийменниками (без, по,
в, до, з, на, під): без упину,
в разі
• Прислівникові
сполучення, утворені
поєднанням іменника,
числівника, займнника у
Н.в. з іменником,
числівником,
займенником в Ор.в.:
кінець кінцем, одним одна
• Прислівникові
сполучення, в яких
повторюються основи,
розділені
прийменниками: рік у рік,
день за днем
• Прислівники, утворені
повторенням того самого слова
або споріднених слів: давнодавно, зроду-віку
• Прислівники, утворені
поєднанням прийменникапрефікса по- і прикметника чи
займенника з суфіксами –ому,
-ему(-єму), -ки: по-родинному,
по-українськи
• Прислівники, утворені за
допомого. Часток будь-,
небудь-, казна-, хтозна-, бозна, -но, -то, -от, -таки: будь-коли,
як-от, якось-то
• Прислівники, в яких
повторювані основи розділені
прийменниками та частками:
всього-на-всього, де-не-де
• Прислівники, утворені
прийменником-префіксом пота порядковим числівником:
по-перше, по-четверте