Лекція № 4. Романтична та куртуазна культури любові: філософські горизонти осмислення

1. Романтична та куртуазна культури любові: філософські горизонти осмислення

Лекція № 4

2. План лекції

1. Феномен роману. Роман в античності та Візантії
2. Романтичне кохання (Трістан та Ізольда, Абеляр та
Елоїза, Ромео та Джульєтта) – любов як релігія
3. Феномен куртуазної любові. Її правила.
4. Наукові дискусії стосовно куртуазної любові. Суди
любові.

3.

Куртуазна любов — одна із культурно-історичних форм любові, заснована
головним чином на відносинах між чоловіком (молодим лицарем) та жінкою
(дамою).
Куртуазна любов — це середньовічна європейська концепція лицарського
благородства і вираження любові і захоплення.[1] Як правило, відносини
куртуазної любові була секретом, таємницею, а також між членами
дворянства.[2] Вона також зазвичай не практикувалась, між чоловіком і
дружиною.[3]
Куртуазна любов почалася з герцогських і князівських дворів Аквітанії,
Провансу, Шампань, Бургундії і герцогства Норман Королівство Сицилія
наприкінці одинадцятого століття. По суті, ця любов була придворним
досвідом, що межував між еротичним бажанням і духовною вдосконаленням,
що зараз здається надто суперечливим, як «любов, що водночас незаконна і
така, що сприяє моральному самовдосконаленню, поєднує в собі пристрасть і
дисципліну, принизливе і піднесене, людське і трансцендентне».[4]

4. Наукові дискусії. Частина перша.

Секс та сексуальність
Одним з пунктом наукових дискусій щодо куртуазної любові, якою мірою вона
була дотичною до сексу та сексуальності. В принципі, куртуазна любов як
феномен був і еротичний в деякій мірі, а не чисто платонічним коханням, адже
трубадури оспівували і говорили про фізичну красу своїх дам і почуття до них і
те, що фізичний образ їх викликає в них бажання та потяг. Проте, незрозуміло до
сих пір, що поет повинен був робити: жити у вічному бажанні направляти свою
енергію на вищі цілі, або фізично неперевершеним. Вчені бачили його в обох
напрямках.
Дені де Ружмон наголошував що трубадури були під впливом доктрини катарів,
які відкинули плотські задоволення, і що вони метафорично вирішенні дух і
душа їх дам. Д. де Ружмон також стверджував, що куртуазна любов приєдналась
(стала частиною) до Кодексу лицарства, і, отже, головним для для лицаря - було
служіння Королю, а вже потім справи особисті, любовні [21]. Едмунд Рейсс
стверджував, що це була і духовна любов, але любов, яка набагато більше мала
спільного з християнською любов, або caritas [34]. З іншого боку, вчені, такі як
Моше Лазар претензії було перелюбство статевої любові з фізичного володіння
леді потрібного кінця [35] .

5. Наукові дискусії. Частина друга

Реальність практик куртуазної любові
Продовження наукових суперечок викликає те, що, чи куртуазна
любов була суто літературним явище, або насправді вона
практикувалась в реальному житті. Адже, так і немає історичних
записів, які пропонують докази її присутності в реальності.
Історик Джон Бентон, наголошує, що не знайдено жодних
документальних доказів її у законодавчих актах, судових справах,
хроніках або інших історичних документів [40]. Проте, існування
науково-популярного жанру вишуканих книг, мабуть, і є доказами
існування її практиці. Наприклад, куртуазна праця Христини
Пізанською за назвою "Le Livre des trois vertus" (Книга трьох
чеснот) (бл. 1405), що виражає несхвалення куртуазної любові,
проте в той час використовувалась, щоб виправдати і прикрити
незаконні любовні зв'язки. Куртуазна любов, також, ймовірно,
знайшла своє вираження в реальному світі, в звичаях; зокрема
такому як коронація Королеви Любові і Краси в турнірах [41].

6. Суди любові

Викликає також суперечки у наукових колах існування "судів
любові", які вперше згадуються Андреас Капеланусом. Ці суди
повинні були складатись з трибуналів - а саме від 10 до 70 жінок, які
слухали ту чи іншу справу любові і правила винесення вироку на
ньому базувались на правилах куртуазної любові. Історики 19-го
століття доводили існування цих судів як реальний факт, проте
пізніше історики, такі як Бентон зазначив, що " в жодному з відомих
документальних джерел, хронік" не можна прочитати, що вони колинебудь існували за межами поетичної літератури [40].
Відповідно, інша дослідниця Д. Борнштейн зназначає, що один із
способів усунути відмінності між посиланнями на суди любові в
літературі, а також відсутність документальних доказів в реальному
житті, в тому, що вони (суди любові) були, накшталт літературних
салонів і громадських заходів , де люди читали вірші, обговорювали
питання любові, і грали в словесні ігри флірту [37].

7. Правила куртуазної любові

«Правила куртуазної любові»
«Правила куртуазної любові» сформулював французький письменник А. Капеланус у своїй праці «Про любов» (англ. версія назви The Art of Courtly Love). Вони фактично відображають всю специфіку,
особливості відносин між чоловіком та жінкою в даному різновиді любові. Також причиною їх формулювання стало проведення так званих «судів кохання» на яких виносились вердикти щодо почуттів
тієї чи іншої особистості до коханої людини.
Ось вони:
1. Шлюб — не привід для відсутності любові.
2. Хто не ревнує, той не може любити.
3. Ніхто не може бути пов'язаний подвійною любов'ю.
4. Добре відомо, що любов завжди або зростає, або зменшується.
5. Те, що закоханий бере проти волі своєї коханої, не доставить йому задоволення.
6. Не ставши зрілими, хлопчики не люблять.
7. Якщо один із закоханих вмирає, овдовілий повинен чекати два роки.
8. Нікому не повинно бути відмовлено у коханні без найбільш вагомих на те причин.
9. Тільки справжня любов викликає любов куртуазну.
10. Любов обходить стороною будинок скупаря.
11. Недобре любити жінку, на якій засоромився б одружитися.
12. Справжній коханець жадає тільки свою кохану.
13. Любов дуже рідко витримує розголос.
14. Доступність робить любов дешеву; труднощі в любові збільшують її ціну.
15. Кожен закоханий блідне при вигляді своєї коханої.
З Богом! Е. Лейтон, Прекрасна Дама проводжає лицаря на битву (1900 р.)
16. Коли закоханий бачить свою кохану, його серце дуже різко починає тріпотіти.
17. Нове кохання виганяє старе.
18. Тільки чиста репутація робить чоловіка гідним любові.
19. Любов яка починає зменшуватись — швидко чахне і не відроджується.
20. Люблячий чоловік завжди в тривозі.
21. Справжні ревнощі роздмухують полум'я любові.
22. Ревнощі зростають, коли закоханий підозрює свою кохану.
23. Змучений думками про кохання мало їсть і спить.
24. Будь-яка дія закоханого завершується думкою про кохану.
25. Істинно закоханий схвалює лише те, що має сподобатися його коханої.
26. Любов ні в чому не може відмовити любові.
27. Закоханий ніколи не пересичується ласками коханої.
28. Досить якоїсь дрібниці, щоб закоханий запідозрив кохану.
29. Той, кого дратує зайва пристрасть, зазвичай не любить.
30. Істинно закоханими постійно і безперервно володіють думки про кохану.
31. Ніщо не забороняє одній жінці бути коханою двох чоловіків, або одному чоловікові бути коханим двох жінок [33].}}.