ЛЕКЦІЯ_5_22_23_Виготовлення_макету_спідниці

1. Тема 5. Виготовлення макету спідниці. Виявлення та усунення дефектів при проведенні примірки.

2.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
Розкроювання – один з найважливіших процесів пошиття
одягу.
Він поділяється на два етапи:
- підготовку до розкроювання,
- розкроювання.
До підготовчих робіт належать декатирування тканини та
розкладання лекал виробу на тканині.
Найпростіший спосіб декатирування тканини складається
з таких операцій:
1) зволоження тканини;
2) сушіння, під час якого тканина збігається;
3) легке прасування.

3.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
5-8см

4.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
ІСНУЄ ДВА
ТКАНИНИ:
ОСНОВНІ
СПОСОБИ
НАСТИЛАННЯ
• «У ЗГИН», коли тканина складена вздовж удвоє, пружок до пружка (рис
3, а, б). Настилання «у згин» застосовують для широких тканин.
• «У РОЗГОРТКУ» , коли тканина розгорнута в ширину (рис 3, в).
Настилання «в розгортку» застосовують для одинарних тканин,
складених удвоє (здебільшого бавовняних та лляних).
«У розгортку» тканину настилають двома способами:
а) коли два полотнища складені лицьовими боками всередену;
б) коли кожне полотнище настелене на поверхню стола лицьовою
стороною до столу.
Для розкроювання швейних виробів, що мають парні та симетричні
деталі (пілочка, штани), тканину складають лицьовим боком всередину і,
обвівши крейдою по викрійці, викроюють зразу дві деталі. При такому
способі одна деталь буде права, а друга – ліва (рис.2,б).

5.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
ОСНОВНІ СПОСОБИ НАСТИЛАННЯ ТКАНИНИ:
«У ЗГИН»
«У РОЗГОРТКУ»

6.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ТАКІ
ПРАВИЛА:
1. Суворо дотримуватися розмірів викрійки.
2. Напрям нитки основи повинен збігатися з напрямом поздовжньої осі
кожної деталі.
3. Розкроюють тканини за викрійками або лекалами. При цьому
особливо увагу приділяють розміщенню викрійок (лекал) на тканині
щодо ниток основи та утку, ворсу, а також щодо смужок, клітинок та
інших малюнків. Смужки на тканині під час розкроювання мають
розміщуватись точно, без будь-яких відхилень. Рисунок у клітинку
повинен збігатись у парних полотнищах тканини щодо поперечних
смужок, клітинок.
4. На тканині спочатку розкладають основні викрійки виробів (передні
та задні полотнища спідниці), а потім – дрібніші ( пояс,кишені тощо),
використовуючи вільне місце поміж великими деталями (рис 2, а),
стежачи за тим, щоб напрям поздовжньої нитки на викрійці збігався з
ниткою основи на тканині (рис 2,а, б).

7.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
От + Пт (0,5 см) + припуск на застібку (2-3см)
1÷5см

8.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ТАКІ
ПРАВИЛА:
Згин тканини

9.

ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ТАКІ ПРАВИЛА:
5. Під час розкладання викрійки на тканині слід враховувати напрям
ворсу, відтінок, рисунок тощо. Якщо рисунок тканини розміщений в
один бік, то викрійки розкладають так, щоб всі деталі виробу були
розкладені в одну сторону. У виробах з оксамиту, плюшу, велюру,
вельвету всі деталі викроюють напрямом ворсу вверх, а з байки,
пальтова тканина – напрямом ворсу вниз, щоб під час носіння зберегти
гладку поверхню виробу.
6. Розкладаючи викрійки на тканинах у смужку та в клітинку,
необхідно стежити, щоб смужки збігалися по кольору і ширині в
бокових швах та всередині кожної деталі. Причому деталі кроя можуть
бути розміщені не тільки вздовж, а у поперек або по косій нитці,
залежно від фасону (рис.2,в).

10.

ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ТАКІ ПРАВИЛА:
7. На однотонних тканинах або на тканинах з невизначеним рисунком
викрійки можна розкладати в різних напрямах, враховуючи напрям
основної нитки в деталях і найбільш економне витрачання тканини.
8. Після розкладки лекал можна наносити крейдою контурні лінії на
тканині. Товщина лінії має бути не більше 0,1 см. При цьому необхідно
нанести на тканині всі контурні точки і лінії, що є на викрійці.

11.

ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ТАКІ ПРАВИЛА:

12.

ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ТАКІ ПРАВИЛА:
9. Можна робити двостороннє обкрейдовування, тобто викрійку на
тканині розкласти в розгорнутому вигляді і обвести крейдою спочатку
праву, а потім ліву половину. Це скорочує роботу прокладання
сильців, особливо в недорогих тканинах. При розкроюванні тканину
від столу не піднімають, ножиці тримають гострим кінцем вниз і
лівою рукою підтримують відрізану частину тканини.
10. На шви при розкроюванні виробу роблять прибавки залежно від
фасону. Виточки на деталях виробу не вирізують.

13.

ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ТАКІ ПРАВИЛА:
11. Шви у спідницях проходять по боках. Застібки, як правило, роблять на
лівому боці, ззаду або спереду.
12. Під час розкроювання всі деталі спідниці кладуть строго по нитці основи
тканини і обкрейдовують їх. Першу лінію наносять по контуру викрійки, другу – з
припуском на шви: в бокових лініях – на відстані 2…3 см, зверху спідниці – 1…1,5
см, на обробку по лінії низу прибавляють 4…5 см. На лівому боці переду (якщо
застібка збоку) відмічають припуск для оформлення застібки (рис. 2).
13. На розкроєних деталях прокладають копіювальні стібки по намічених лініях
виточок, складок, бокових швів. Після того як сильці розрізані, всі обрізні краї
обметують косими стібками .
14. Примірки спідниці та штанів, якщо пояс не передбачений, то по лінії талії
спідниці (брюк) слід приметати тасьму, довжина якої має відповідати подвійній
розрахованій ширині по лінії талії. Якщо є пояс, то розкроюємо наступним чином:
- Довжина поясу = От + Пт (1см) + 4см
(припуск на застібку);
- Ширина поясу = ПОДВІЙНА ширина
поясу в готовому вигляді (2,5÷4см) +2 см
припуски на шви (по 1 см по кожному
зрізу)) з врахуванням прибавки на застібку,
або припусків на кінцях тасьми на
зав’язку.

14.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
(якщо тканина не має чітко направленого рисунку)
Ш
и
р
и
н
а
т
к
а
н
и
н
и

15.

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
(якщо тканина має чітко направлений рисунок)

16.

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
(якщо тканина має чітко направлений рисунок)

17.

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ

18.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
(якщо тканина не має чітко
направленого рисунка)
(якщо тканина має чітко
направлений рисунок)

19.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
(якщо
тканина не
має чітко
направленого
рисунка)

20.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
(якщо тканина має
чітко направлений
рисунок)

21.

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
РОЗКРОЮВАННЯ СПІДНИЦІ КОНІЧНОЇ ФОРМИ.
Вразгортку
Середня лінія
переднього полотнища
спідниці
Середня лінія заднього
полотнища спідниці
(якщо тканина має чітко
направлений рисунок)

22.

1. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗКРОЮВАННЯ ПОЯСНОГО ВИРОБУ
(якщо тканина
має чітко
направлений
рисунок)
пруг
(якщо
тканина не
має чітко
направленого рисунка)

23.

2. ПІДГОТОВКА ДЕТАЛЕЙ КРОЮ ДО ОБРОБКИ
1. Не виймаючи шпильок із деталей, потрібно перекопіювати всі лінії однієї
парної деталі на іншу, а також намітити місце пришивання кишень. По середніх
згинах деталей роблять надсічки.
Переводити лінії можна різними способами:
А) При пошитті виробів із цупких тканин для копіювання ліній
використовують копіювальні стібки.
Б) При роботі з тонкими тканинами використовують шпильки. Шпильки
вколюють точно по лінії, наведеній крейдою. Інтервал між шпильками на
прямих проміжках 10-12 см, на кривих – 1,5-2 см. Кути і точки перетину
відмічають «хрестами». Коли шпильки вколені, деталь перевертають на
зворотній бік і намічають лінії по шпильках, користуючись лінійкою та
лекалами. Відмічають контрольні знаки, лінії. Шпильки виймають.
2. По відмічених лініях покладають прямі прокладні строчки прямого
стібка «голкою вперед»: для прямих ліній – 1…1,5 см, для кривих – 0,5 см…0,7
см. На поворотах (кутах) нитку слід відрізати, тобто кожен відрізок лінії
подовжують окремо. Контрольні знаки відмічають ниткою.
3. Можна наносити і одночасно копіювати лінії безпосередньо по лекалах на
цупких бавовняних однотонних тканинах (бязь, ситець, тік тощо) за допомогою
гострого різця, підклавши знизу фанеру, картон, не дуже сильно натискуючи.
Сліди залишаються зразу на двох деталях. Якщо виріб одразу ж зметують –
можна нитки не покладати, оскільки місця поколів видно як з лицьового, так і з
виворітного боків.

24.

2. ПІДГОТОВКА ДЕТАЛЕЙ КРОЮ ДО ОБРОБКИ

25.

2. ПІДГОТОВКА ДЕТАЛЕЙ КРОЮ ДО ОБРОБКИ

26.

2. ПІДГОТОВКА ДЕТАЛЕЙ КРОЮ ДО ОБРОБКИ
По нанесених лініях покладають
ПРЯМІ ПРОКЛАДНІ СТРОЧКИ ПРЯМОГО СТІБКА
«голкою вперед»:
для прямих ліній – 1…1,5 см, для кривих – 0,5 см…0,7 см.

27.

3. ПІДГОТОВКА СПІДНИЦІ ДО ПЕРШОЇ ПРИМІРКИ
Інструкційна карта.
Підготовка спідниці до першого примірювання
16см

28.

3. ПІДГОТОВКА СПІДНИЦІ ДО ПЕРШОЇ ПРИМІРКИ
Інструкційна карта.
Підготовка спідниці до першого примірювання

29.

3. ВИГОТОВЛЕННЯ МАКЕТУ
3.1. ЗМЕТУВАННЯ ВИТОЧКИ виконують зметувальною
строчокою прямимі стібками

30.

3. ВИГОТОВЛЕННЯ МАКЕТУ
3.2. ЗМЕТУВАННЯ БОКОВИХ ТА СЕРЕДНІХ ЗРІЗІВ
виробу виконують прямими стібками, зрівнючи бокові
лінії, лінії верху і низу. в лівому боковому шві залишаємо
не зметаний до кінця лівий боковий зріз на 15-20 см

31.

3. ВИГОТОВЛЕННЯ МАКЕТУ
3.3. ЗАМЕТУВАННЯ ПРИПУСКА НА ПІДГИН НИЗУ виробу
виконують прямими стібками

32.

4. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОЇ ПРИМІРКИ СПІДНИЦІ
1. Якщо викрійка виготовлена по точно знятих мірках із
врахуванням особливостей фігури і виріб правильно зметаний, то під
час примірки виправлення можуть бути незначні.
2. Після розкроювання спідницю підготовляють до першої
примірки. Розмічають та зметують виточки, складки та інші лінії
фасону, а також шви. Відмічають середину переднього і заднього
полотнищ прокладним швом.
3. Примірку проводять по правому боці виробу, а при
різносторонній фігурі – по обох боках. Спочатку сколюють розріз
застібки.
4. Під час примірки визначають центр переднього і заднього
полотнищ. Уточнюють розміщення і величину виточок, складок,
рельєфів, ширину і довжину спідниці, довжину корсажної стрічки.
Після уточнення спідниці на фігурі і усунення дефектів приступають
до обробки.

33.

4. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОЇ ПРИМІРКИ СПІДНИЦІ

34.

4. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОЇ ПРИМІРКИ СПІДНИЦІ

35.

4. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОЇ ПРИМІРКИ СПІДНИЦІ

36.

4. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОЇ ПРИМІРКИ СПІДНИЦІ

37.

5. ДЕФЕКТИ СПІДНИЦІ
1) КОНСТРУКТИВНІ ДЕФЕКТИ виникають через невідповідність
розмірів і форм одягу розмірам і формі тіла людини. Вони пов’язані з тим, що
розмірні ознаки, які використовуються при побудові розгорток деталей
конструкцій, не характеризують форму тіла на відповідних ділянках. Окрім
того, конструктивні дефекти виникають у результаті неправильно визначених
прибавок на вільне облягання, розхилів виточок та місць їх розташування.
Конструктивні дефекти поділено на шість підгруп. Вони проявляються у
вигляді горизонтальних, вертикальних, діагональних складок, кутових заломів,
балансових порушень та дефектів динамічної відповідності.
2) ТЕХНОЛОГІЧНІ ДЕФЕКТИ виникають через відхилення від
контурних ліній лекал при розкроюванні деталей виробів; невідповідність
суміжних зрізів деталей за довжиною та формою, в результаті чого виникає
додаткове розтягування або посадка матеріалу, зміщення монтажних позначок
при їх нанесенні на деталі крою або при з’єднанні деталей; порушення
спряження зрізів деталей; порушення ширини швів при з’єднанні деталей;
викривлення країв; невідповідність розмірів дублюючої прокладки та
підкладки розмірам верху, їх перекосів; порушення режимів волого-теплової
обробки (ВТО) деталей та виробу у цілому.

38.

5. КОНСТУКТИВНІ ДЕФЕКТИ СПІДНИЦІ

39.

5. КОНСТУКТИВНІ ДЕФЕКТИ СПІДНИЦІ