37.87M

Category:

biography

Шевченко-художник: бачити серцем

1.

Шевченкохудожник:
бачити серцем
«Малярство – це німа поезія,
а поезія – промовисте малярство»
Леонардо да Вінчі.
LOGO

Тара́с Григо́рович Шевче́нко
(9 березня 1814, с.
Моринці,
Київська
губернія — † 10 березня
1861,
м.
СанктПетербург)
—
український
поет,
письменник (драматург,
прозаїк),
художник (живописець,
гравер),
громадський
діяч,
філософ, політик,
фольклорист, етнограф,
історик.

3.

Бесіда з учнями
1. Коли в Шевченка виявився потяг до
малювання?
2. Коли здійснилася його мрія і він став
художником?
3. Який літературний твір дає уявлення про ці
події?
4. Чи прагнув Шевченко присвятити себе
літературній творчості?
5. Які твори вивчали? (Пригадати уривки.)
6. Чому приділяється велика увага творчості цієї
людини?

4.

Словник термінів
Сепія – фарба сіро-коричневого кольору; натуральна або синтетична
коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря; фотографія
коричневого тону.
Бістр – фарба чорно-бурого кольору; темнобрунатна акварельна
фарба, що виготовляється з деревної сажі.
Акварель – клейові фарби, що розводяться водою; живопис такими
фарбами.
Олія – олійна фарба.
Офорт, акватинта – різновиди техніки гравюри на металі:
1) Спосіб поглибленого гравірування на металі за допомогою
кислот;
2) Гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами,
а також друкарський відбиток з такої гравюри;
3) Ручний спосіб виготовлення форм глибокого друку із
застосуванням хімічного травлення.

5.

Творчість Т.Г.Шевченка
Жанри
Назви творів
Портрет
«Портрет Л.Алєксєєва», «Портрет подружжя Якобі» (1857),
сепія“ Казашка Катя ”
Автопортрет
автопортрет в овалі ( 1857), 1860 році
Пейзаж
акварель «Укріплення Раїм. Вигляд з верфі на Сир Дар'ї», « Пожежа в степу», « Форт Кара – Бутак», «
Укріплення Іргиз – Кала»
Історичний
жанр
«Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Сократа»,
«Козацький бенкет», «Смерть Богдана Хмельницького»,
«Дари в Чигирині»
Побутовий
жанр
«Селянська родина»,
«Катерина», «Байгуші”,“Казахський
Хлопчик дрімає
білягрубки” «Слепая», « Циганка –
ворожка»,«Сліпий» або “Невольник”. « Хлопець – жебрак, що
дає хліб собаці
Книжкова
ілюстрація
«Католицький чернець»ілюстрація до твору М.І Надеждіна
«Сила волі», автоілюстрація до поеми «Слепая» (1842),
«Сліпий» або «Невольник», «Катерина»

6.

ХІХ ст. – класицизм, романтизм, реалізм
Одним із зачинателів української
школи пейзажного і побутового
живопису вважають
Василя (Вільгельма) Штернберга
(1818—1845).
Художник
захоплювався
мальовничою
красою
України,
писав побутові народні сцени.
«Ярмарок у містечку Ічні»
«Аскольдова могила» (1837)

7.

Періодизація творчості Т.Шевченка
За часом виконання всі живописні
й графічні твори Шевченка можна
поділити на три періоди:
1). від перших робіт доакадемічного
часу і до заслання
(1830-1847рр),
2). твори років заслання
(1847-1857рр)
3). роботи, виконані після повернення
з заслання до смерті художника
(1857- 1861рр).
В межах кожного з цих періодів
простежуються й коротші за часом
етапи, які об’єднують твори не
тільки за певною тематикою, а й
за художньою вартістю їх і за
технічними засобами виконання

8.

Художня спадщина Шевченка
За свідченням самого Шевченка,
малювати він почав з раннього
дитинства – «хрестами й візерунками з
квітками» (вірш «А.О. Козачковському»)
обводив сторінки в саморобному зошиті
(1822-1826рр), а коли був у пана П.
Енгельгардта
козачком,
перемальовував лубки (1829).
З доакадемічних робіт збереглися
малюнок
олівцем
“Погруддя
жінки”(1830), акварельний портрет
П.
Енгельгарда
(1833),
“Голова
жінки”(1834), портрети Катерини Абази і Є.
Гребінки (обидва – 1837), серія композицій
на історичні теми – «Смерть Лукреції»
(1835),
«Смерть
Олега,
князя
древлянського»,
«Александр
Македонський виявляє довір'я своєму
лікареві Філіппу» і «Смерть Віргінії»(всі 1836), «Смерть Богдана Хмельницького»

9.

10.

11.

12.

На малюнку зображено засудженого на смерть Сократа у в’язниці,
який, тримаючи в руці келих з отрутою,
звертається з промовою до своїх учнів.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

Копія з акварелі К. П. Брюллова.
Під малюнком на паспарту напис олівцем:
Шевченко Сонъ бабушки и внучки.

19.

Можливо, це один з тих двох малюнків,
що зазначені в списку оригінальних
творів, які належали В. А. Жуковському
Копії як з цієї, так і з іншої акварелі
Брюллова, що зберігалися в приватних
збірках, Шевченко міг виконати лише
тоді, коли з оригіналів «Перерване
побачення» (належав гр. Ферзен) та
«Сон бабусі та внучки» (належав
великій княгині Катерині Михайлівні)
робилися копії для гравюр, вміщених в
альманасі «Утренняя заря» на 1841 р.
(цензурний дозвіл — жовтень 1840 p.).
Це підтверджується й тим, що один з
малюнків належав В. А. Жуковському,
який уже на початку 1841 р. виїхав за
кордон.
В літературі зустрічається під назвами
«Італійка біля фонтана» .

20.

Хто викупив Т.Шевченка з кріпацтва?
22 квітня 1838 р. за старим стилем
Карл Брюллов викупив за 2,5 тис. рублів
асигнаціями Тараса Шевченка з кріпацтва,
намалювавши портрет В.Жуковського.
Ця сума на той час була еквівалентна 45 кг
чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл
Брюллов намалював портрет Василя Жуковського
– вихователя спадкоємця престолу, який розіграли
в лотереї. Імпреза відбулася у палаці польського
графа – віолончеліста та композитора Михайла
Вієльгорського (Вєльгурського).
Василь Жуковський через два дні після лотереї у
присутності Михайла Вієльгорського та Аполлона
Мокрицького вручає відпускну Шевченку. То був
найщасливіший день у його житті. Із майстерні Брюллова
24-річний Тарас виходить вільним. Поет присвячує
Жуковському поему “Катерина”, Євгену Гребінці – баладу
“Перебендя”, Василю Григоровичу – “Гайдамаки”. Через
місяць Шевченко стає учнем Петербурзької академії
мистецтв.
Карл Брюллов «Портрет Василя Жуковського»

21.

«Циганка-ворожка»
Навесні 1839 року за
успіхи з рисунка Тарас
був нагороджений Радою
Академії
срібною
медаллю
другого
ступеня. 1840 року за
першу живописну спробу картину
«Хлопецьжебрак, що дає хліб
собаці» Шевченко був
удруге
нагороджений
срібною медаллю. Та,
нажаль, картина ця не
збереглася. За картину
«Циганка-ворожка»
митець одержує утретє
срібну медаль.

22.

«Катерина»
На цьому невеликому полотні
представлені три зовсім різні
стилі: класицизм, реалізм і романтизм
Всі сучасні дослідники вважають, що
«Катерина» є одним із перших творів
критичного
реалізму
в
живописі
Т. Г. Шевченка.
Художник зобразив Катерину босою на
тлі типового українського пейзажу:
сільська околиця з безкраїм степом,
курінь, біля якого сидить селянин-ложкар,
віддалік височить козацька могила з
вітряком.
На вродливому обличчі дівчини – вираз
глибокої образи, сорому і водночас
покірності. На другому плані картини
зображений на коні спокусник-офіцер.
Злодійкувато
оглядаючись,
він
пришпорює
коня,
щоб
втекти.
Як і в поемі, на картині краса дівчини
протиставляється тяжкій її долі. Голова
опущена, припухлі губи аж ніби тремтять,
очі заплакані. Дівчина повільно йде,
низько
схиливши
голову,
трохи
підібравши запаску, щоб приховати від
людей свою ганьбу.
Художник відтворив лише один момент із
життя Катерини – її розлуку з коханим.

23.

ПОРІВНЯЙТЕ
«Сікстинська мадонна» Рафаель
«Катерина» Шевченко

24.

«Сліпа з дочкою» 1842
Поїздка 1843 року на Україну
збагатила митця силою – силенною
контрастних вражень ( чарівна краса
природи – і, як він писав, « жахливе
пригнічення селян поміщиками ,
посесорами
й
економами
–
шляхтичами»), визначила подальший
вибір тематики його творів. Відвідання
України 1843 року мало вирішальне
значення
у
виборі
Шевченком
подальшого життєвого шляху – словом
і пензлем працювати для свого народу.
Перед нами деякі з робіт майстра: «
Автоілюстрація до поеми «Слепая»
(1842), «Сліпий» або «Невольник».
Тільки ці дві роботи показують нам,
наскільки небайдужим був митець до
народного горя.
Папір, олівець, сепія (21,5 × 17,8). [Пб.]. [1842].
«Как у кладбища, у ворот || Сидит скорбящая слепая || И
псальму грустную поёт. || Она поёт, а молодая || Дочь
нещастливицы моей || Головкой смуглою прильнула || К
коленям матери своей; || Тоски не ведая, заснула || Сном
непорочной простоты» (т. І цього видання, стор. 172).

25.

«Селянська родина» 1843
У
1843
році
Тарас
Шевченко їде на Україну .
Подорожує
Чернігівщиною,
Полтавщиною,
Київщиною.
Біля
убогої
селянської
хатини – молоде подружжя і
дитина . Збоку – розбитий
глечик, біля ніг чоловіка
собака
з
насторожено
піднятою мордою , ніби
вслухається в розповідь . За
хатою сидить дід у киреї .
Людські постаті зображено
природно , без позування .
Відчувається, що стосунки
між
подружжям
доброзичливі й лагідні .
Надворі погоже надвечір’я, і
в
самому
повітрі
ніби
розлита благодать .

26.

Офорт – це виготовлена вручну друкарська
форма глибокого друку. Різновиди офорту:
акватинта, м'який лак, сірчане молоко
Під час подорожі по Україні
Шевченко
задумав
серію
«Живописная Украина» - альбом
офортів. Митець хотів увічнити
рідний край у малюнках, показати
світові його красу, надзвичайну
історію, оригінальні звичаї. Для
цього він звертається не до
живопису, а до графіки, зокрема до
гравюри.
Найвідоміший
офорт
«Дари в Чигирині» створено на
історичну
тему.
У
передпокої
гетьманської світлиці зображено
трьох послів сусідніх з Україною
держав – Туреччини, Польщі й Росії.
Вони привезли дорогі подарунки для
Богдана Хмельницького. На варті
біля входу до світлиці стоять козаки,
бо там відбувається рада. Також
цікаві
офорти
«Видубецький
монастир у Києві» ( 1844 р.),
«Судна рада» (1844 р.), «У Києві»
( 1844 р.).
Офорти
У Києві
Папір, офорт 17,6 × 25,7; 22,3 × 30; (36 × 44,3).
Зліва внизу рукою Шевченка вигравірувано дату і
підпис: 1844 || Шевченко.
Під зображенням посередині назва: у Києві.
Цей офорт в листах Шевченко називав
«Печерська Київська криниця».

27.

Під зображенням зліва підпис
автора і дата: Т.Шевченко 1844.
Посередині назва: Дары || въ
Чигрыни 1649 року.
Пояснювальний текст Шевченка до
офорта: Изъ Царяграда, изъ
Варшавы и Москвы, прыбували
послы зъ великими дарами
еднать
Богдана
и
народъ
Украинскій
уже
вольный
и
сильный.
Султанъ,
окроме
великого
скарбу
приславъ
Богданови
червоный
оксамитовый
жупанъ
на
горностаевій
хутри
шталтъ
княжой — порфиры, булаву и
шаблю, одначе рада (опрыче
Славного
лыцаря
Богуна)
присудыла
еднать
Царя
Московського.
Справа від назви цей же текст повторено
французькою мовою.
У листі до О. М. Бодянського від 6-7.V
1844 р. Шевченко цей же офорт називає
«Дари
Богданові
і
українському
народові»
.
Сучасне
місцезнаходження
офортної дошки не встановлено.
Дари в Чигирині 1649 року
Папір, офорт, 19,6 × 27,1

28.

Під
краєвидом
зліва підпис автора
і дата: Шевченко
1844.
Офортна
дошка
належала
К. Свідзінському, а
після
1855
р.
знаходилась
в
бібліотеці
Красінських
у
Варшаві.
Сучасне
місцезнаходження
цієї
дошки
не
встановлено.
Видубецький монастир у Києві
Папір, офорт 17,1 × 24,2; 20,1 × 26,5; (36,1 × 41).

29.

Під зображенням зліва дата і
підпис
автора:
1844.
Т.Шевченко.
Посередині назва: СУДНЯ
РАДА.
Зліва
від
неї
пояснювальний
текст
Шевченка
до
офорта:
Отаманъ
сбира
насело
громаду колы що трапиця
незвичайне на раду и судъ,
коло
оранды
або
на
майдани,
громада,
порадывше и посудывше
добре
и
давше
миръ
ворогамъ
чито
кару,
розходыця пьючи почарци
позвовои.
Справа від назви — цей же
текст,
повторений
французькою
мовою.
Офортна дошка зберігається
в Київському державному
музеї Т.Г.Шевченка АН УРСР.
Судня рада
Папір, офорт 19 × 26,1; 26,1 × 32,1; (42,5 × 63,5).

30.

Під зображенням зліва підпис
автора і дата: Шевченко 1844.
Посередині назва: СТАРΩСТЫ,
нижче — ця ж назва, повторена
французькою мовою. Зліва від
неї — пояснювальний текст
Шевченка
до
офорта:
Покохавшись лито чито два
парубокъ
здивчиною,
роспизнавше и уподобавше
одно
другого,
парубокъ
додивчининого
батька
и
матери посыла Старостивъ,
людей добромовыхъ и натаку
ричъ дотепныхъ; коли батько
й маты побласловлять, то
дивчина
перевязавше
старостамъ рушники черезъ
плечи,
подае
зарученому
своему на тарильци, або
крамну,
або
самодильну
хустку. Справа від назви — цей же
текст,
повторений
французькою
мовою.
Офортна
дошка
зберігається
в
Київському
державному
музеї
Т.Г.Шевченка АН УРСР.
Старости
Папір, офорт 18 × 25,6; 23,8 × 29,9; (26,8 × 35,2

31.

Казка Папір, офорт
21,6 × 17,7; 25,4 × 20,2;
(36,2 × 42)
Справа внизу на зображенні
автограф і дата: Шевченко ||
1844.
Посередині
назва:
КАЗКА.
Нижче
неї
—
пояснювальний
текст
Шевченка до офорта:
А видкиля и куди богъ
несе Господа москалю? и
де таки табачку бралы: чи
несчимирич-кою часомъ?!
бо
мы
васъ
знаемо
пиддобрики!!! ...Изъ самой
расЂи идемъ на тотъ
свЂтъ судариня смерть... а
табачок
истинно
Лубенскій...
Сучасне місцезнаходження
офортної
дошки
не
встановлено.

32.

«У соборі Почаївської лаври». 1846
Це
один
з
чотирьох
акварельних
малюнків,
виконаних Шевченком під
час поїздки до Почаєва, де
художник
перебував
за
дорученням Археографічної
комісії 10—20 жовтня 1846
року. Шевченко майстерно
передав
вишукане
декоративно-пластичне
трактування
архітектурної
форми храму, яка засвідчує
належність його до доби
пізнього бароко. Значну
мистецьку цінність мають
інтер'єри собору, виразно
відтворені на акварелі.

33.

1846 року Тарас Шевченко торкнувся своїм пензлем сакральної теми: він був
безпосередньо причетний до реставрації ікони Діви Марії…

34.

Розп᾿яття. 1850 р.
Визволення апостола
Павла з темниці.1836 р.
На початку жовтня 1846
року
в
складі
Археографічної комісії зі
збирання старих актів
Тарас Шевченко разом із
професором університету
св. Володимира Миколою
Іванишевим (1811–1874)
виїхав на Волинь, щоб
зробити
малюнки
з
історичних
пам'яток:
будівель, городищ і могил,
зібрати народні перекази,
пісні, казки. Зберігся запис
від 15 жовтня 1846 року в
журналі
Волинської
духовної консисторії про
"…сприяння
Шевченкові
під час огляду церков і
монастирів".

35.

«Визволення апостола Петра з темниці».1836р.
Сюжетом малюнка є
біблійна легенда, за
якою цар Ірод, що
переслідував віруючих,
посадив
апостола
Петра
у
в'язницю,
маючи намір вивести
його до народу після
Пасхи. Четверо воїнів
постійно
стерегли
Петра. І коли настала
остання ніч, а Петро
спав поміж стражників,
біля дверей з'явився
ангел Господній, і світло
осяяло темницю.

36.

Автопортрети
1840
1849
1845
1845
1847
1857
1849
1861
1861

37.

Перший автопортрет.1840
Найраніший із нині знаних автопортретів
(полотно, олія, 43 × 45, в овалі,
Національний музей Тараса Шевченка)
виконано на початку 1840 року в
Петербурзі. Це перша Шевченкова
спроба писати олійними фарбами. На
той час Тарасові було 26 років. У творі
—
романтично
піднесений
образ
молодого маляра-поета. У манері
виконання — у легкому лесуванні, що
подекуди
поєднано
з
корпусним
накладанням фарб, у витонченому
малюнку, у довершеному пластичному
моделюванні, у колориті, побудованому
на синьо-зелених тонах із вкрапленням
червоних, а головне — у романтичному
забарвленні
образу
—
виразно
відчувається вплив Карла Брюллова.
Твір не завершено.

38.

Останній автопортрет Шевченка
Останній автопортрет – у шапці й кожусі,
створений не пізніше 4/12 1860 за
фотографією А. Деньєра, зробленою 1859,
дає узагальнений образ портретованого. Твір
вражає глибиною і цілісністю характеристики.
Недаремно сучасники поета вважали його
найвдалішим і найбільш схажим з усіх
прижиттєвих зображень Шевченка, і він здобув
найширшу паопулярність. Технічно портрет
виконаног бездоганно. Офортний штрих набув
тут вийняткової експрессії. Штрихуванням
вкрито не лише тло навколо голови, а й усе
зображення; перегукуючись з енергійним
штрихом, яким передано смушеву шапку й
комір
кожуха,
воно
надає
портретові
своєтідної суворості. На портреті є авторський
підпис і дата виконання, а також монограма з
облямованих
колом
літер,
написаних
енергійним розчерком. Офортні автопортрети
Шевченка
(естампи
різних
станів)
зберігаються в кількох музеях, більшість – в
ДМШ. В останні роки життя Шевченко
малював і олійними фарбами. З чотирьох
тогочасних полотен, що дійшли до нас, три –
автопортрети.
В
них
помітний
вплив
Рембранта,
творчістю
якого
Шевченко
захоплювався замолоді і яку тепер, працюючи
над офортами, вивчав особливо старанно.

39.

Автопортрет
зі свічкою
Художники,
друзі
Шевченка,
називали
його
“російським
Рембрандтом”, а імператорська
Академія мистецтв вимушена була
присвоїти йому почесне звання
академіка гравюри. Це такі твори,
як
“Приятелі”,
“Старець
на
кладовищі”, “Мангишлацький сад” та
ін. Із портретних його робіт,
виконаних
у
техніці
офорта
виділяється “Автопортрет із свічкою” і
“Автопортрет” (у шапці і кожусі).
Перший створений за малюнком
молодих років, що не зберігся.
Шевченко високо тримає запалену
свічку у руці і це звучить символічно:
із запаленою свічкою він починав
своє творче життя, з нею він помер,
назавжди
залишивши
вогонь
художньої спадщини, яка гріє серця
людей.
Офорт – це виготовлена вручну друкарська
форма глибокого друку.
Різновиди офорту: акватинта, м'який лак,
сірчане молоко

40.

Автопортрет. (Яготин. 23-26.ХІ.1843)
Папір, туш, перо (22,7x18,4)
Автопортрет, зрозуміло, не відноситься до випуску офортів «Живописная
Украина» (1844), проте він найближчий за часом, так як створений меньш ніж
за півроку до роботи над випуском.
Автопортрет був подарований В.М.Рєпніній майже разом з поемою «Тризна».

41.

Портрети Шевченка

42.

Портрети

43.

Портрети

44.

Портрети
o 1843 року Тарас Григорович гостював
у селі Березова Рудка Пирятинського
повіту на Полтавщині в маєтку братів
та сестер Закревських.
o Їм належало 1200 кріпацьких душ.
Головним господарем села був
Платон Закревський. Його дружина
Ганна була на 21 рік молодша від
чоловіка і привертала увагу багатьох
своєю вродою.
o Захопився її красою Шевченко. Тому й
намалював портрет цієї жінки.
o Красива, розумна, високоосвічена.
Шевченка зачарувала ця жінка, в
листах до друзів називав її “Ганною
вродливою”.
Портрет Ганни Закревської

45.

Портрети
Живучи у Яготині, в маєтку князя Рєпніна, Шевченко
написав портрет дочки князя – Варвари. У серці
княжни спалахнула любов до поета, але він сприймав
Варвару як друга, називав своїм янголомхоронителем.
Перебуваючи на засланні, Шевченко все-таки
малював жіночі портрети, в Новопетровському
укріпленні було створено понад 20 портретів.
Серед них – портрет Агати Ускової, дружини
коменданта укріплення. В їх сім’ї поет знайшов
щирий прийом, дружнє співчуття.
Портрет Агати Омелянівни Ускової з донькою
Наташею. Папір, сепія.

46.

Портрети
Фатальним стало для поета його
останнє кохання — до простої дівчини,
служниці та кріпачки Ликери Полусмак.
Вони зустрілися 1860 року в Петербурзі,
далеко від рідної землі: українська
дівчина й український поет. Кріпачка
Ликера була служницею в давніх
знайомих
Шевченка
—
родини
Карташеських.
Дівчині
було
дев’ятнадцять років. Батьків своїх вона
майже не пам’ятала, хоча знала, що
народилася в селі Липів Ріг на
Ніжинщині. Їхнє кохання тривало, може,
сто днів. Перші пориви осіннього вітру
принесли холод в їхні стосунки, а згодом
і геть відбувся розрив.
Портрет Ликери. /Літо. 1860 р./

47.

Портрети
o Портрет дівчини з собакою (брістольський картон, акварель,
24.6*19.4) - портрет, що його
виконав Шевченко уПетербурзі у
1838 році.
o Ліворуч унизу є дата і авторський
підпис: "Тарас Шевченко. 1838".
Існують
припущення,
що
портретована
дочка лейбмедика Федорова.
o Зберігається
в
Державному
музеї Тараса Шевченка

48.

Діти Рєпніна
Зліва внизу червоною фарбою підпис
автора і дата: Т. Шевченко. 1844.
Портрет вмонтовано в овал.
На портреті зображені Варвара та
Микола Рєпніни — діти Василя
Миколайовича Рєпніна — рідного брата
Варвари Рєпніної.
В листі до Шарля Ейнара від 27 січня
1844 р. В. М. Рєпніна писала: «...он
[Шевченко] работал в мастерской
Глафиры над портретами детей моего
брата, а я занимала их, чтобы они
сидели смирно» («Русские пропилен», т.
II, М., 1916, стор. 217). Портрет був
закінчений не пізніше 10 січня — часу
виїзду Шевченка з Яготина.

49.

Портрет Маєвської.1843
Полотно,
олія.
41,5x35,7.
Ліворуч унизу олійною фарбою авторські підпис і дата: Т.
Шевченко 1843. Під час першої подорожі на Україну
Шевченко написав ряд портретів, і серед них портрет
Маєвської, який належить до кращих жіночих портретів
першої половини XIX ст. Створений художником
романтичний образ сповнений життєвості та глибокої
емоційності. Шевченко зумів передати відчуття тієї миті,
коли людина, позуючи художникові, поринає в свої
думки, немовби залишається наодинці з собою. Портрет
виконано "в натуру", що дало змогу художникові виявити
індивідуальне,
особистісне
в
моделі.
Портрет
відзначається
цікавим
колористичним
вирішенням, продуманою системою світлових та
колірних акцентів, градацією теплої приглушеної гами.
Деталі одягу Маєвської доповнюють риси її характеру —
жіночність, кокетливість, грайливість, безпосередність.
Чорна стрічка на шиї своїми динамічними згинами
підкреслює прекрасні в своїй округлості лінії шиї та
плечей.
Маєвська одягнута в темну, глибоко декольтовану сукню
з червоним закотом, голова прикрашена вишуканою
зачіскою з рівним проділом посередині. Овальне
обрамлення підсилює інтимний характер портрета,
витриманого в стриманій, але соковитій гамі, де
переважають
блідо-рожеві
та
темно-сині
тони.
Письмо портрета гладеньке, з лесируванням та бліками,
зіткане з енергійних мазків пензля.

50.

Портрет Павла Енгельгардта .1833
Папір,
акварель.
10,3
х
8,4.
Ліворуч унизу аквареллю авторські дата і
підпис: 1833, Шевченко. Павло Васильович
Енгельгардт — поміщик, з 1828 року —
власник села Кирилівки (нині село
Шевченкове). Того ж року Шевченка взяли
до поміщика козачком, а наступного — його
відправили до Вільно (нині Вільнюс), де
Енгельгардт
служив
ад'ютантом
у
віленського військового губернатора. У 1831
році Енгельгардт оселився у Петербурзі. У
1832-му на невідступне прохання Шевченка
Енгельгардт законтрактував його на чотири
роки учнем до майстра живописних справ
В. Ширяєва. У 1833 році у Петербурзі
Шевченко виконав портрет-мініатюру, який
відзначається
тонкою
психологічною
характеристикою
моделі.
На
портретованому темно-коричневий фрак, зпід якого видніється жилет, коротка шия
перехвачена ліловим шарфом, обличчя
позначене виразом самозакоханості.

51.

Портрет Миколи Ісаєва.1850
Папір,
акварель.
25,6
х
20,5.
Уперше
експонувався
на
Виставці
артистичних творів Т. Шевченка в 1911 році у
Києві. У статті про виставку, надрукованій у
журналі "Искусство и печатное дело", щодо
портретованого зазначено: "Микола Ісаєв —
брат Г. Ісаєва, за доносом якого Шевченко за
те, що малював і писав, будучи в Оренбурзі,
був підданий обшуку і засланий в Орськ".
Микола Григорович Ісаєв (1829—?) —
прапорщик
3-го
лінійного
батальйону
Окремого Оренбурзького корпусу, родом з
Полтавщини. Шевченко познайомився з ним в
Оренбурзі,
де
жив
після
закінчення
Аральської
експедиції.
Портрет
закомпоновано
в
овалі
на
чотирикутному аркуші, який згодом обрізано
по овалу. З чотирикутника залишено його ліву
частину, на звороті якої зроблено напис
рукою М. Ісаєва, що підтверджує авторство
Шевченка: "Рисовалъ Тарасъ Шевченко въ
Оренбурге в? феврале 1850 г. Николай
Исаевъ 29-го сентября 1862 г. Полтава".

52.

Портрет Олени Бларамберг 1850
Папір,
акварель.
27,9
х
22.
Належить до галереї портретів, створених
Шевченком у кінці 1849 — на початку 1850
року в Оренбурзі, де перебував художник після
закінчення
Аральської
експедиції.
Олена Павлівна Бларамберг (1817—1876) —
дружина
обер-квартирмейстера
Окремого
Оренбурзького
корпусу,
полковника
І.
Бларамберга. На час виконання портрета О.
Бларамберг була матір'ю чотирьох дітей.
Благородне обличчя, м'який, сміливий погляд,
горда постава свідчать про приналежність
портретованої до високого суспільного стану.
Олену Бларамберг, гречанку за походженням
(уроджена Мавроміхалі), художник намалював
у грецькому національному одязі. Відчувається
щира симпатія і повага Шевченка до цієї
вродливої молодої жінки, опис зовнішності якої
залишив її чоловік І. Бларамберг у своїх
спогадах: "Середнього зросту, з надзвичайно
гарними темними очима, світлим кольором
обличчя,
з
пишним
темно-каштановим
волоссям, вона мала живий характер і була
створена
для
того,
щоб
викликати
захоплення".

53.

Портрет княгині Кейкуатової 1847
Полотно,
олія.
66,7
х
56,5.
Ліворуч унизу олійною фарбою авторські підпис і
дата:
1847.
Т.
Шевченко.
Княгиня Кейкуатова - дружина відставного поручика,
князя Миколи Кейкуатова, власника маєтків на
Чернігівщині, поміщика села Бігач Борзнянського
повіту
Чернігівської
губернії.
Портрет княгині художник виконав у селі Бігачі на
замовлення її чоловіка - князя Миколи Івановича
Кейкуатова. Як зазначає В. Демич у своїх спогадах,
записаних від свого дядька, землеміра у маєтку
князя, Шевченка запросили у Бігач "рисовать
портрет молодой красавицьі княгини". Цей портрет є
шедевром вітчизняного і одним з видатних творів
європейського малярства першої половини XIX стм
хоч над ним Тарас Григорович працював усього два
тижні.
На полотні художник створює дивну гармонію
переходу одного кольору в інший. Синій колір сукні,
чорне волосся, темно-оливкове тло портрета
підкреслюють блідість прекрасного обличчя і немов
виточеної шиї. Зачіска, нахил голови, вираз обличчя
княгині створюють враження особливої поетичної
замріяності,
смутку,
печалі.
Портрет Кейкуатової — остання робота художника,
виконана на волі за кілька днів до арешту.

54.

Портрет Йосипа Рудзинського 1845
Полотно,
олія.
45
х
35,5.
Ліворуч унизу авторські дата і підпис:
1845 Т. Шевченко. Йосип Федорович
Рудзинський (1809—?) — ротмістр у
відставці, син кролевецького повітового
лікаря Ф. Рудзинського.
Обличчя відтінене чорним волоссям і
темним мундиром. Замріяний погляд
карих очей спрямований на глядача. На
мундирі - медаль за участь у російськотурецькій війні 1828- 1829 років та
польський "Знак отличия за военное
достоинство V степени" — за участь у
кампанії 1830—1831 років. На початку
40-х років Рудзинський воював на
Кавказі. В 1843 році через хворобу його
було звільнено у відставку.

55.

Портрет Тетяни Катеринич 1846
Папір,
акварель.
ЗО
х
22,3.
Ліворуч олівцем авторські дата і підпис: 1846.
Шевченко. Тетяна Пантелеймонівна Катеринич
(уроджена Афендик) — дружина Петра
Андрійовича Катеринича, власника села
Марківці Козелецького повіту на Чернігівщині.
Напевне, в Мойсівці Шевченко познайомився з
родиною Катериничів, де господар запросив
художника відвідати їхній маєток і намалювати
портрети членів його родини. З кінця січня до
першої половини лютого 1846 року Шевченко
виконав вісім портретів, з яких п'ять
прикрашають експозицію Національного музею
Тараса Шевченка. У маєтку художникові
створили гарні умови для роботи. Жив він у
невеликому флігелі, де містилася бібліотека
поміщика. Тому в листах до друзів Шевченко
писав,
що
живе
"поетичним
життям".
Пластичний лад портрета побудовано так, що
він став основою психологічної канви образу.
Майстерно змодельоване обличчя вражає не
лише вродою, а й добротою. А шаль та пишна
сукня надають портретові незвичайної ілюзії
об'ємності.

56.

Портрет Пантелеймона Куліша 1844
Полотно,
олія.
40,3x32,2.
Праворуч унизу червоною фарбою підпис: Т. Шевченко.
Пантелеймон Олександрович Куліш (1818—1897) — історик і
письменник, фольклорист і етнограф, критик і перекладач,
один із засновників Кирило-Мефодіївського братства,
багаторічний щирий та вимогливий приятель Шевченка (а не
антагоніст!), переписувач і видавець його творів. Шевченко
познайомився з ним у першій половині червня 1843 року в
Києві, де відбулося ще дві зустрічі: наприкінці січня 1844-го і в
грудні 1846 року. Вчетверте побратими спілкувалися до
заслання на Борзнянщині після 10-го і до кінця січня 1847
року. Тоді Шевченко був старшим боярином на весіллі Куліша
й Олександри Білозерської, відвідав Оленівку й Мотронівку.
Трохи ширше про зустрічі, побачення з Шевченком у ці дні
Куліш розповів в "Історичному оповіданні", а підсумував у
спогадах: "Скоротали ж тоді ми з Тарасом не один веселий
день
і
вечір
на
любих
розмовах
і
співах".
Часові рамки цих чотирьох зустрічей означили надмірно
широке датування портрета (1843—1847 роки) у Повному
зібранні творів Т. Г. Шевченка в 10 томах. Проте поза увагою
фахівців залишилися стилістично-мистецький аналіз полотна,
порівняння цього портрета роботи Шевченка з іншими його
портретами та образу Куліша з його іконографією. Це зробив
дослідник спадщини обох митців В. Яцюк, який після
проведення ґрунтовного і копіткого аналізу переконливо
обмежив
датування
1843—
1844
роками.
Портрет не закінчено. В. Горленко назвав його "підмальовок".
Імовірно, що Шевченкові забракло часу на завершення твору,
бо в січні 1844 року вони бачилися з Кулішем усього декілька
днів. А коли поет отримав своє поличчя — олівцевий портрет,
виконаний Кулішем 1844 року, — то вже поспіхом навзаєм
підписав і подарував побратимові його портрет.

57.

Портрет
М.С.Щепкіна
Портрет
Михайла
Семеновича
Щепкіна.
Тонований
папір,
італійський та білий олівець (35,8 ×
28,7). [Москва]. [16.III] 1858.
Справа
внизу
білим
олівцем
авторська дата та підпис: 1858 || Т.
Шевченко.
У щоденнику від 16 березня 1858 р.
Шевченко
записав:
«Нарисовал
портрет, не совсем удачно, Михайла
Семеновича.
Причиной
неудачи
были сначала Максимович, а потом
Маркович. Пренаивные посетители.
Им и в голову не пришла поговорка,
что не во-время гость — хуже
татарина» (див. т. V, стор. 158).
В роботі М. Калаушина «Т. Г.
Шевченко
в
портретах
и
иллюстрациях» (Л., 1940, стор. 150)
помилково датується 1859 р.
Попередні
місця
збереження:
власність родини М. С. Щепкіна,

58.

Пейзажі
30 травня виголосили
вирок про заслання його в
окремий Оренбурзький
корпус солдатом “под
строжайший надзор с
запрещением писать и
рисовать”.
Тяжко було Шевченку на
Пожежа в степу. 1848 р.
засланні,
особливо
дошкуляла
заборона
писати й малювати. Та
Шевченка зараховують до
експедиції для дослідження
Аральського моря. Понад
сотню малюнків виконав
Експедиція на Кос-Аралі Тарас Григорович під час
експедиції
–
пейзажі,
портрети, жанрові сцени з
Укріплення Іргизкала. 1848-1850рр.
життя місцевого населення.

59.

« В Решетилівці» 1845р.
Папір, туш, сепія, акварель.
«Воздвиженський монастир
у Полтаві». 1845. Папір.
«Тополя» 1834-1840 р.
Папір, олівець.
«Костел святого Олександра
у Києві». 1846.
«Хата батьків у Кирилівці». 1843.
«Почаївська лавра з півдня». 1845р.

60.

Про Дустанову могилу Шевченко згадує в повісті «Близнецы»: «...мы встановились на берегу Иргиза
вблизи могилы батыря Дустана. Этот грубо из глины слепленный памятник напоминает общей формою
саркофаги древних греков».1929 р. малюнок експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові.

61.

Про дерево джангис-агач, або жангиз-агаш (що
означає «одиноке дерево»), Шевченко розповідає в
повісті «Близнецы»: «...верстах в двух от дороги, в
ложбине, зеленело тополевое старое дерево. Я
застал уже вокруг него порядочную [толпу], с
удивлением и даже (так мне казалося) с
благоговением смотревшую на зеленую гостью
пустыни. Вокруг дерева и на ветках его навешано
набожными
киргизами кусочки
разноцветных
материй, ленточки, пасма крашеных лошадиных
волос и самая богатая жертва — это шкура дикой
кошки, крепко привязанная к ветке...»

62.

Скеля «Монах»
Офорт за малюнком Шевченка
та опис зображеної місцевості
Бр. Залеський вмістив у своєму
альбомі:
«Недалеко
від
Новопетровського
рейду,
на
кам’янистому крутому березі
моря,
піднімається
скеля
«Монах» в вісімдесят футів
висотою, названа так через свою
форму. Вона стоїть як кам’яний
сторож пустелі. її оточують лише
розкидані поодинці скелі, а біля
підніжжя її вічно реве море.
Мешканці укріплення, позбавлені протягом усієї зими будь-яких засобів сполучення з
західним узбережжям Каспію і прагнучи дізнатися, що нового діється на білому світі, з
приходом весни, як тільки зникне лід, що сковує море, вибираються на вершину
«Монаха» і з нетерпінням виглядають на обрії перший парус. Звідсіля вони легко його
помітять, тому що «Монах» панує над іншими скелями цього узбережжя, але ні одно
судно, навіть маленький човен, не пристане до підніжжя скелі, так багато підводного
каміння в оточуючих її водах».
Мабуть, акварель була куплена самим А. Венгржиновським, тому що в листі від 8
листопада 1854 р. до Бр. Залеського Шевченко писав: «...целую трижды доброго Аркадия.
Насчет Монаха напиши ему, чтобы он не беспокоился, деньги у меня пока еще имеются»

63.

Шхуни Аральскої експедиції. Т. Г. Шевченко, 1848

64.

Портрети
Казашка Катя.Папір, сепія,1865 р.
Киргизеня. 1856-1857. Папір. Сепія

65.

Тарас Шевченко «Байгуші»

66.

«Притча про
блудного сина»
За
останні
роки
заслання
Шевченко
створив
один
з
головних своїх творів серію робіт під назвою
«Притча про блудного
сина».
Твори
цієї
серії
вражають
глибиною
думки,
критичною
гостротою,
з
якою
художник
засудив
пороки дійсності, яка
його оточувала.

67.

Мистецька спадщина
1. Тарас Шевченко став першим художником, який
проклав новий реалістичний напрям, і став
основоположником
критичного
реалізму
в
українському мистецтві.
2. Один з найталановитіших майстрів офорту того
часу та прекрасно володів всіма відомими тоді
засобами графічного зображення. У 1843-1844
роках Шевченко працює над серією офортів
«Мальовнича Україна», самостійно вивчаючи
техніку гравіювання. У вересні 1860 року Академія
мистецтв удостоїла Шевченка звання академіка
гравюри.
3. Життєвість, реалізм, енергетика, талант і велич
видно в живописних творах художника.
4. Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в
оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві
вітчизняних і зарубіжних граверів, а також у копіях,
що їх виконали художники ще за життя Шевченка.
5. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка
доповнюють данні про понад 270 втрачених і досі
не знайдених робіт.

68.

Шевченко - художник
1
Піднесення загальної культури
й професійної майстерності
українського мистецтва
2
Першим з українських художників
звернувся до зображення народного
життя з позицій реалізму
3
Засновник української школи графіки

69.

Шевченко - художник
Перегляд відеоролика «Шевченко-художник»
https://www.youtube.com/watch?v=uGZN8P84mIY
Завдання:
За допомогою інтернету здійсніть віртуальну
екскурсію до Національного музею Т. Шевченка,
в колекції якого є його оригінальні роботи.
https://www.youtube.com/watch?v=NX8dihPmD_o

70.

71.

Асоціативний кущ

72.

Фронтальне опитування
1. Скільки робіт налічує живописна спадщина Кобзаря? А
поетична?
2. Чому мистецька спадщина Шевченка була довгий час
маловідомою?
3. Як починався шлях Тараса Григоровича до живопису?
4. Портрет якої людини відіграв важливу роль у викупі
Шевченка із кріпацтва? Хто його автор?
5. Яка картина і поема мають однакову назву?
6. Які портрети та картини вам особливо запам'яталися і
схвилювали?
7. Які жанри переважали в творчості Т.Шевченка?
8. Що таке критичний реалізм?
9. У чому різниця між графікою і живописом?
10. Чи можемо співставити епіграф уроку із долею Т.
Шевченка?
11. Чи справдилися ваші очікування від уроку?

73.

Практичне (домашнє) завдання
• Сьогодні на уроці головним об’єктом вивчення буде сама
природа як у творах Тараса Григоровича.
• У пейзажі, порівняно з натюрмортом, інтер`єром,
портретом, інші вимірювання простору та масштабність.
• Перед живописцем відкриваються великі простори,
багатоплановість,
різноманітність
форм,
величин,
кольорів, присутня постійна зміна освітлення від стану
погоди та пори року - все це нові та незвичні умови, які
утруднюють роботу з натури.
• Ваше завдання: уміння розібратися у своїх враженнях від
пейзажу, знайти у ньому найцікавіше, головне, відібрати
потрібні деталі – створити ілюстрацію до поетичних творів
Т.Шевченка.

English Русский Rules