Фізіологічні основи діяльності психіки

1.

Фізіологічні основи діяльності психіки

2.

Індивідуальні особливості психіки особистості
• Індивідуальні
особливості особистості
найяскравіше
виявляються в
темпераменті, характері
та здібностях, у
пізнавальній, емоційновольовій діяльності,
потребах та інтересах.

3.

• Фізичні індивідуальні особливості — це конституція організму,
його фізіологічні процеси: гуморальні, ендокринні, нервові. У
кожному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно,
хоча у них є багато спільного для всіх людей, що зумовлюється
антропогенезом, тобто походженням і розвитком людини.
• Психічні індивідуальні особливості виявляються в різній
швидкості реакцій, порогах чутливості, у властивостях уваги,
пам’яті, спостережливості, кмітливості, в інтересах. Особливо
яскраво вирізняються люди за індивідуальними здібностями:
музичними, образотворчими, спортивними, художньолітературними.
• Індивідуально-психологічні особливості — неповторна
своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою
індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та
природжені біологічні особливості будови та функцій організму.
• Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками,
на ґрунті яких за життя залежно від умов виховання
розвиваються й формуються притаманні певному індивіду
будова та функції організму, особистісне психічне буття..

4.

Темперамент (від лат. tеmрегаге — змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати,
охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій
людини — їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність
Тип темпераменту
Сила
Сильний
Сангвінік
+
20
Сильний
Флегматик
++
3
Сильний
Холерик
++
19
Меланхолік 7 Слабкий
-
Врівноваженість Рухливість
Врівноважений
+
Рухливий
+
Врівноважений
++
Інертний
--
Неврівноважени Рухливий
й ++
++
Неврівноважени Інертний
й-

5.

Властивості темпераменту (сучасний підхід)
Лабільність - швидкість виникнення та протікання збудження і гальмування.
Сенситивність (підвищена чутливість) - визначається тим, яка сила впливу необхідна, щоб викликати в людини
реакцію. (Якщо у однієї людини ступінь незадоволення потреби не помічається, то в іншого - та ж сама ступінь
викликає страждання - другий має більшу сенситивність).
Реактивність (емоційність) - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники; інтенсивність
реагування на зміни ситуації життя. Основний показник - час, що минає від події до початку відповідної
поведінки. Високо реактивні особи імпульсивні, низько реактивні - розважливі і помірковані.
Активність (резистентність) - характеризується тим, наскільки людина активна під час подолання перешкод,
здатна чинити опір несприятливим умовам, що гальмують діяльність. Найбільш яскраво ця якість темпераменту
виявляється у протидії опору стресу, у відсутності зниження функціонального рівня діяльності при сильному
нервовому напруженні.
Темп реакцій - протікання психічних процесів та реакцій; Показником є швидкість переробки інформації, що
впливає органи чуттів, час розв'язання мислитель них задач, протікання мнемічних процесів.
Пластичність - ригідність. Перша властивість характеризується гнучкістю, легкістю пристосування до нових
умов. Людина з ригідними властивостями важко пристосовується, характеризується інертністю, нечутливістю
до зміни умов.
Екстраверсія - інтроверсія характеризує спрямованість особистості на довкілля або на себе.
Емоційна збудливість - характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію.
Вказує на швидкість виникнення і перебігу реакцій. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукуються навіть на
слабкі впливи оточуючого середовища, тоді як емоційно стійкі - тільки на сильні.

6.

Система управління рухами (за М.О. Бернштейном)
Загальні уявлення про багаторівневу ієрархічну систему координації рухів. У системі управління рухами
виділені такі п'ять рівнів:
Рівень А - рубро-спинальний рівень центральної нервової системи, починає функціонувати з перших тижнів
життя людини. Це найбільш давній рівень. Самостійного значення в людини він не має, але визначає м'язовий
тонус і бере участь у забезпеченні будь-яких рухів разом з іншими рівнями.
Рівень В - таламо-палідарний, починає функціонувати на другому півріччі життя дитини. Забезпечує
перероблення сигналів від м'язово-суглобних рецепторів, що повідомляють про взаємне розташування частин
тіла. Для рухів цього рівня характерне значне залучення м'язів у синергію, схильність до стереотипів,
періодичності. Прикладом можуть бути довільні рухи обличчя і тіла.
Рівень С - пірамідно-стріарний рівень. Оскільки в забезпеченні функціонування цього рівня бере участь кора
головного мозку, його дозрівання продовжується починаючи з першого року життя і до юності. На рівень С
надходить інформація про стан зовнішнього середовища від екстерорецепторних аналізаторів, тому він
відповідає за побудову рухів, пристосованих до просторових властивостей об'єктів (усі види локомоції, тонка
моторика рук і т.ін).
Рівень D - рівень предметних дій. Можливості цього рівня забезпечуються різними зонами кори мозку
(тім'яними, премоторними й ін.)і його розвиток в онтогенезі визначається динамікою дозрівання цих зон і
віковими особливостями міжзональної взаємодії. Рівень забезпечує організацію дій із предметами, усі види дій із
знаряддями і маніпуляторних рухів.
Рівень Е - вищий рівень організації рухів. Його розвиток в онтогенезі визначається динамікою дозрівання
відповідних зон. Рівень забезпечує рухові дії, що мають інтелектуальний характер (виконання рухів при письмі,
артикуляційні рухи при вимові слів тощо).

7.

Схема управління руховою діяльністю (за О.Р. Малхазовим)
О.Р. Малхазовим було визначено, що управляння руховою діяльністю можна представити у вигляді шестиетапної
схеми циклічної багаторівневої функціональної системи:
- на першому етапі провідну роль відіграє механізм формування ставлення до певної ситуації; при цьому
актуалізуються когнітивний, емоційний та мотиваційний аспекти ставлення; на основі орієнтовно-пошукових дій
(діяльності) та виробленого ставлення відбувається усвідомлення себе як суб'єкта діяльності, визначення задачі дії
(діяльності) і смислової структури,
- на другому етапі провідна роль належить механізму, що задає, який формує образ очікуваного майбутнього і
функціонує за рахунок екстраполяційного рефлексу, антиципації та орієнтовно-пошукової діяльності;
- для третього етапу характерна є провідна роль механізму, що зіставляє; на цьому етапі за допомогою орієнтовнопошукової діяльності здійснюється зіставлення образу очікуваного майбутнього з наявними образами виконання руху
(дії, діяльності);
- на четвертому етапі провідним є механізм програмування, який здійснює побудову і уточнення програми руху (дії,
діяльності) у вигляді образу виконання діяльності;
- на п'ятому етапі провідним є механізм, що зіставляє, у функціонуванні якого істотну роль знову ж таки відіграє
орієнтовно-пошукова діяльність, завдяки якій здійснюється контроль за параметрами виконання руху (дії, діяльності),
емоційними станами, що виникають у процесі виконання, та кінцевим результатом руху;
- на шостому етапі провідними є механізм формування ставлення особистості до результату руху (дії, діяльності); на
цьому етапі здійснюється оцінка досягнутого результату, коригується самооцінка особистості, визначаються слабкі і
сильні місця у програмах руху (дії, діяльності). За відмінного результату особистість намагається зафіксувати образ
виконання руху (дії, діяльності), аби тиражувати його потім у подібних ситуаціях. У разі невдачі в кожний з етапів
послідовно вносяться корекції доти, доки кінцевий результат не задовольнить .
Ефективність функціонування системи управління забезпечується також блоком пам'яті,

8.

Основні положення нейронної доктрини. Нейронні коди.
• Тривалий період еволюції додав мозкові
людини багато якостей, відсутніх у
сучасних комп'ютерах та штучного
інтелекту
розподілене представлення інформації і
паралельні обчислення
здатність до навчання й узагальнення
адаптивність
толерантність до помилок
низьке енергоспоживання
• Базовим елементом мозку людини є
нейрони, здатні запам'ятовувати, думати і
застосовувати попередній досвід до кожної
дії, що відрізняє їх від інших клітин тіла.

9.

Порівняймо можливості людини і комп’ютера

10.

Класичні інструментальні рефлекси (біхевіоризм,
гештальт)
Інструментальні умовні рефлекси утворюються шляхом підкріплення тільки певних дій. Основоположні
розробки в цій галузі виконані американським психологом Е. Торндайк (1874-1949), яким в 1898 р були
проведені перші експериментальні дослідження поведінки тварин.
Американський психолог Б. Скіннер (1904-1990), який став найбільш знаменитим серед біхевіористів,
вироблення інструментальних умовних рефлексів назвав оперантним навчанням (научінням)- – це
спонтанні дії, що не викликані яким-небудь очевидним стимулом.
Вироблення класичних умовних рефлексів отримали назву респондентного научіння, як поведінки, у
відповідь на певний стимул.
В біхеовіоризмі оперують пояннями наслідування та імпритінг (закарбування), інсайт(осяяння)
Постулат гештальтпсихології звучить так: первинними даними психології є цілісні структури
(гештальти), що практично не виводяться з компонентів, що їх утворюють. Гештальтам
притаманні власні характеристики і закони, зокрема, «закон групування», «закон відношення»
(фігура/фон).
Гешта́льт — це цілісна структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або
їхніх образів. Це первинна індивідуальна властивість психіки, що перебуває згідно з фізіологічними
процесами мозку і зовнішнім світом.
Гешта́льт-фа́ктор — це будь-яка стимульна ситуація, яка має тенденцію викликати перцептивні
образи цілісності або єдності.

11.

Творче завдання
• Написати есе на тему
"Мій тип нервової
системи". Розглянути
різні аспекти
самодосліджень,
самопізнання, та як ці
аспекти впливають на
особисте життя і
поведінку, у процесі
життєдіяльності