Організація, озброєння та основи тактики дій мотострілецьких (танкових) та штурмових підрозділів сухопутних військ збройних сил РФ

1.

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ ТА
ОСНОВИ ТАКТИКИ ДІЙ
МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ (ТАНКОВИХ)
ТА ШТУРМОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ
СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗБРОЙНИХ
СИЛ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
СЕРПЕНЬ 2025
ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
без права публікації у відкритих джерелах
ЖИТОМИРСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ
ІМЕНІ С.П. КОРОЛЬОВА

2.

2

3.

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ
імені С. П. КОРОЛЬОВА
ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ ТА ОСНОВИ ТАКТИКИ ДІЙ
МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ (ТАНКОВИХ)
ТА ШТУРМОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ
СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗБРОЙНИХ СИЛ
РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Навчальний посібник
(видання друге, електронне)
Затверджено начальником військового інституту
для курсантів
Житомир
2025
3

4.

УДК 355. 357 (470+571)
О-64
Рекомендовано вченою радою Житомирського військового інституту
імені С. П. Корольова (протокол № 4 від 20 листопада 2020 р.)
Рецензенти:
А. С. Савєльєв – начальник кафедри розвідки командно-штабного інституту застосування військ (сил) НУОУ ім. І. Черняхівського, кандидат військових наук
М. А. Роговець – начальник кафедри радіоелектронної розвідки факультету технічних видів розвідки ЖВІ ім. С. Корольова, кандидат технічних наук
С. М. Григоренко – викладач кафедри радіоелектронної боротьби факультету охорони державної таємниці та інформаційного протиборства ЖВІ ім. С. Корольова
О-64
Організація, озброєння та основи тактики дій мотострілецьких (танкових) та штурмових підрозділів сухопутних військ збройних сил російської федерації: навчальний посібник (видання друге, електронне) / [В. В. Вінник, В. Ю.
Маковський, С. В. Москалик]. – Житомир : ЖВІ, 2025. – 450 с. : іл.
Навчальний посібник призначений для курсантів, студентів, що навчаються за
програмою офіцерів запасу, науково-педагогічних працівників Житомирського
військового інституту імені С. П. Корольова та інших військових закладів вищої
освіти Міністерства оборони України.
У навчальному посібнику викладено організаційно-штатну структуру, основні зразки озброєння і бойової техніки, основи тактики дій підрозділів сухопутних
військ збройних сил російської федерації.
Автори: В. В. Вінник, В. Ю. Маковський, С. В. Москалик.
УДК 355. 357 (470+571)
©В. В. Вінник, В. Ю. Маковський,
С. В. Москалик, В., 2025
4

5.

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ………………………………………………………..
ВСТУП …………………………………………………………………………..
Глава
1.
ОРГАНІЗАЦІЙНА
СТРУКТУРА
ПІДРОЗДІЛІВ
МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ ЧАСТИН ………………………………………………
1.1.
Основні положення організації військових формувань ……………
1.2.
Організаційна структура, склад та призначення підрозділів окремої мотострілецької бригади, мотострілецького полку ……………
1.2.1.
Основні підрозділи ……………………………………………………
1.2.1.1. Типова організаційна структура мотострілецьких підрозділів ………
1.2.1.2. Типова організаційна структура штурмових підрозділів ……………
1.2.1.3. Типова організаційна структура танкових підрозділів ………………
1.2.1.4. Інші види військових формувань ……………………………………..
1.2.2.
Бойові підрозділи ………………………………………………………
1.2.2.1. Стрілецькі підрозділи (снайперів) ……………………………………
1.2.2.2. Підрозділи ударних БпЛА ……………………………………………
1.2.2.3. Артилерійські підрозділи бригади, полку ……………………………
1.2.2.4. Підрозділи протиповітряної оборони бригади, полку ………………
1.2.3.
Підрозділи бойового забезпечення …………………………………
1.2.4.
Підрозділи технічного, тилового та медичного забезпечення ……
Глава 2. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ І БОЙОВОЇ ТЕХНІКИ
ПІДРОЗДІЛІВ МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ ЧАСТИН ………………………………
2.1.
Основні зразки озброєння та військової техніки мотострілецьких,
штурмових, танкових підрозділів ……………………………………
2.1.1.
Бойові машини піхоти ………………………………………………
2.1.2.
Бронетранспортери …………………………………………………
2.1.3.
Танки …………………………………………………………………
2.1.4.
Самохідні артилерійські гарматно-мінометні установки ….………
2.1.5.
Самохідні мінометні установки ….……….…………………………
2.1.6.
Возимі (буксируємі) міномети ………………………………………
2.1.7.
Переносні зенітні ракетні комплекси ………………………………
2.1.8.
Безпілотні авіаційні комплекси ……………………………..………
2.1.8.1. Безпілотні авіаційні комплекси квадрокоптерного типу …………
2.1.8.2. Безпілотні авіаційні комплекси FPV типу …………………………
2.1.9.
Наземні робототехнічні комплекси …………………………………
2.1.10. Автоматична зброя ……………………….………………………….
2.1.10.1. Автомати ……………………………………………………………..
2.1.10.2. Кулемети ……………………………………………………………..
2.1.11. Снайперські гвинтівки ...…………………………………………….
2.1.12. Ручні протитанкові гранатомети ...…………………………………
2.1.12.1. Ручні протитанкові гранатомети багаторазового використання …
2.1.12.2. Ручні протитанкові гранатомети одноразового використання ……
2.1.13. Автоматичні станкові гранатомети ...………………………………
2.1.14. Переносні протитанкові ракетні комплекси .………………………
2.2.
Основні зразки військової техніки штурмових підрозділів ……….
2.3.
Основні зразки озброєння та військової техніки артилерійських
8
15
17
17
21
27
27
43
49
53
55
55
56
57
61
63
68
73
73
74
81
86
90
91
92
93
95
95
97
98
103
103
105
108
110
110
112
112
114
118
5

6.

підрозділів …………………………………………………………….
2.3.1.
Реактивні системи залпового вогню ………………………………..
2.3.2.
Самохідні артилерійські системи ……………………………………
2.3.3.
Буксируємі артилерійські системи …………………………………
2.3.4.
Протитанкові артилерійські системи ………………………………
2.3.5.
Самохідні протитанкові ракетні комплекси ………………………
2.4.
Основні зразки озброєння та військової техніки підрозділів протиповітряної оборони ……………………………………………………
2.4.1.
Зенітні артилерійські установки ……………………………………
2.4.2.
Самохідні зенітні артилерійські та гарматні ракетні комплекси …
2.4.3.
Зенітні ракетні комплекси …………………………………………..
2.5.
Основні зразки озброєння та військової техніки підрозділів безпілотних літальних апаратів ……………………………………………
2.5.1.
Безпілотні авіаційні комплекси ……………………………………..
2.5.2.
Баражуючі боєприпаси ………………………………………………
2.5.3.
FPV-дрони літакового типу …………………………………………
2.6.
Основні зразки озброєння та військової техніки розвідувальних
підрозділів ……………………………………………………………
2.6.1.
Бойові розвідувальні машини ………………………………………
2.6.2.
Радіолокаційні засоби розвідки …………………………………….
2.6.3.
Засоби радіоелектронної та радіотехнічної розвідки ………………
2.6.4.
Засоби артилерійської розвідки …………………………………….
2.7.
Основні зразки озброєння та військової техніки підрозділів радіоелектронної боротьби ……………………………………………….
2.7.1.
Засоби радіоелектронної боротьби частин …………………………
2.7.2.
Засоби радіоелектронної боротьби підрозділів ……………………
2.8.
Основні зразки озброєння та військової техніки підрозділів зв'язку
(управління) ………………………………………………………….
2.9.
Основні зразки озброєння та військової техніки підрозділів матеріально-технічного забезпечення ……………………………………
2.10.
Основні зразки озброєння та військової техніки медичних підрозділів ……………………………………………………………………..
Глава 3. ОСНОВИ ТАКТИЧНИХ ДІЙ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИХ
ПІДРОЗДІЛІВ …………………………………………………………………...
3.1.
Основи загальновійськового бою ………….……………………….
3.2.
Мотострілецькі підрозділи в обороні ……….………………………
3.2.1.
Загальні положення оборонного бою ………………………………
3.2.2.
Мотострілецьке відділення в обороні ………………………………
3.2.3.
Мотострілецький взвод в обороні ………………………………….
3.2.4.
Мотострілецька рота в обороні …………………………………….
3.2.5.
Мотострілецький батальйон в обороні …………………………….
3.2.6.
Ведення оборонного бою ……………………………………………
3.3.
Мотострілецькі підрозділи в наступі ..………………………………
3.3.1.
Загальні положення наступального бою ……………………………
3.3.2.
Мотострілецьке відділення в наступі ………………………………
3.3.3.
Мотострілецький взвод в наступі ……………………………………
123
123
125
127
130
130
132
132
133
135
137
137
143
144
145
145
148
150
151
155
155
159
162
171
172
174
174
188
188
190
195
207
212
227
230
230
233
237
6

7.

3.3.4.
Мотострілецька рота в наступі ………………………………………
3.3.5.
Мотострілецький батальйон в наступі ………………………………
3.3.6.
Ведення наступального бою …………………………………………
3.3.7.
Штурмові підрозділи в наступі ……………………………………..
3.3.7.1. Загальні положення штурмового бою ………………………………
3.3.7.2. Штурмове відділення в наступі ……………………………………..
3.3.7.3. Штурмовий взвод (група) в наступі …………………………………
3.3.7.4. Штурмова рота в наступі ……………………………………………
3.3.7.5. Штурмовий загін (батальйон) в наступі ……………………………
3.3.7.6. Ведення штурмових дій ……………………………………………..
3.4.
Батальйон на марші та в разі розташування в районі ………………
3.4.1.
Батальйон на марші ………………………………………………….
3.4.2.
Батальйон у разі розташування в районі ……………………………
ДОДАТКИ
Досвід застосування штурмових підрозділів в ході АТО ……………………
Особливості тактики дій ПВК “Вагнер” (2022-2023 р.) ………………………
Особливості бойових дій штурмовими підрозділами 39 омсбр 68 АК
в лісосмугах (вересень 2024 р.) …………………………………………………
Особливості бойових дій штурмовими підрозділами 57 омсбр 29 А з оволодіння шахтою “Південно-Донбаська № 3” на вугледарському напрямку (вересень 2024 р.) …………………………………………………………………...
Особливості тактики розвідувально-засадних дій розвідувальними та штурмовими підрозділами 25 омсбр (жовтень 2024 р.) ……………………………
Особливості підготовки та ведення бойових дій штурмовими підрозділами
40 обрмп (ГВ “Восток”) з оволодіння н.п. Шахтарське (жовтень 2024 р.) …...
Особливості бойових дій штурмовими підрозділами 114 омсбр 51 А (ГВ
“Центр”) по захопленню н.п. Берестки (листопад 2024 р.) ……………………
Особливості підготовки та ведення наступальних дій у лісосмугах (з досвіду
ГВ “Юг”) …………………………………………………………………………
Досвід застосування сил і засобів підрозділів кндр під час проведення наступальних (штурмових) дій (грудень 2024 року – січень 2025 року) ………..
УМОВНІ ПОЗНАЧКИ ………………………………………………………….
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………………………….
240
244
252
257
257
263
272
285
293
295
341
341
345
349
349
351
364
371
382
388
397
406
416
421
423
7

8.

автв П Пр,
Реч, ВТМ
автв ППММ
автовід
автр П Пр,
Реч, ВТМ
автр ПБП
автр ПП
автрППр
АГ
АГС
АЗК
АК
АПГ
АРК
АСОІ
АСУ
АТ
АШГ
БА
БАРС
батр ПТРК
батрУіРЛР
ББ/п
ББП
БД
бз
бмз
БМП
БнГр
БНП
БОЕО
БпАК
БпЛА
БпЛА БД
БРД
БРМ
БРО
БТГр
БТР
БТТ
бу
буАР
В
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
автомобільний взвод підвозу продовольчого, речового і військово-технічного майна
автомобільний взвод підвозу паливно-мастильних матеріалів
автомобільне відділення
автомобільна рота підвезення продовольчого, речового і військово-технічного майна
автомобільна рота підвезення боєприпасів
автомобільна рота підвезення пального
автомобільна рота підвезення продовольства
артилерійська група
автоматичний гранатомет станковий
артилерійський звукометричний комплекс
армійський корпус
атакуюча підгрупа
артилерійський радіолокаційний комплекс
автоматизована станція обробки інформації
автоматизована система управління
автомобільна техніка
атакуюча штурмова група
бронеавтомобіль
боевой армейский резерв страны/специальный
батарея протитанкових ракетних комплексів
батарея управління і радіолокаційної розвідки
баражуючий боєприпас
бойова броньована платформа
боковий дозор
батальйон зв'язку
батальйон матеріального забезпечення
бойова машина піхоти
бронегрупа
безпілотна наземна платформа
бортове оптико-електронне обладнання
безпілотний авіаційний комплекс
безпілотний літальний апарат
безпілотний літальний апарат ближньої дії
бойовий розвідувальний дозор
бойова розвідувальна машина
батальйонний район оборони
батальйонна тактична група
бронетранспортер
бронетанкова техніка
батальйон управління
батарея управління та артилерійської розвідки
водій
8

9.

в ПТРК
ваеп
вБпЛА
ВВ
вВП
вз
взаб
взаг
від ТЗМ
відАР
відев
відЗАОІ
відзв
відЗЕР
відКШМ
відПТРК
відроз
відсн
відТО
віду КБ
відуКД
відуНШ
відуСОБ
вір
ВКК
влвт
вогметв
вогнвід
ВОП
вРПіП
вРУБпЛА
вРХБЗ
вРХБр
в/с
всн
всп
вспецоб
вСПР
ВТМ
вто
ву
вуБпЛА
вуКП
вуНА
вуППУ
взвод протитанкових ракетних комплексів
взвод аерозольної протидії
взвод безпілотних літальних апаратів
вогневий вал
взвод військової поліції
взвод зв’язку
взвод забезпечення
взвод загороджень
відділення транспортно-зарядних машин
відділення артилерійської розвідки
відділення евакуації
відділення збору, аналізу та обробки інформації
відділення зв’язку
відділення збору і евакуації поранених
відділення командно-штабних машин
відділення протитанкових ракетних комплексів
відділення розвідки
відділення снайперів
відділення технічного обслуговування
відділення управління командира батареї
відділення управління командира дивізіону
відділення управління начальника штабу
відділення управління старшого офіцера батареї
взвод інженерної розвідки
великокаліберний кулемет
військова лабораторія вимірювальної техніки
вогнеметний взвод
вогнеметне відділення
взводний опорний пункт
взвод радіоперехоплення і подавлення
взвод розвідувально-ударних безпілотних літальних апаратів
взвод радіаційного хімічного біологічного захисту
взвод радіаційної, хімічної та біологічної розвідки
військовослужбовці
взвод снайперів
взвод спостереження
взвод спеціальної обробки
взвод станцій перешкод радіопідривачам боєприпасів
військово-технічне майно
взвод технічного обслуговування
взвод управління
взвод ударних безпілотних літальних апаратів
взвод управління командного пункту
взвод управління начальника артилерії
взвод управління передового пункту управління
9

10.

гадн
ГБВП
гв
гвід
ГВП
ГД
ГЗ
ГЗакр
госпвід
ГПЗ
Гр
ГРез
грЗОРІ
ГрОІ
ГРР
гсабатр
гсав
гсадн
еввід
ЕОМ
ЗА
зав
ЗАК
ЗАУ
ЗВ
ЗВРез
ЗГРК
ЗІП
ЗКБ
ЗКБзО
ЗКВ
ЗКР
ЗКР з ВПР
ЗНШ
ЗОРІ
зрадн
зрбатр
зрв
зрдн
ЗРК
ЗС
ЗСУ
ЗУ
ідр
іпр
гаубичний артилерійський дивізіон
група безпосередньої вогневої підтримки
гранатометний взвод
гранатометне відділення
група вогневої підтримки
головний дозор
група захоплення
група закріплення
господарче відділення
головна похідна застава
гранатометник
група резерву
група збору, обробки розвідувальної інформації
група обробки інформації
група регламентних робіт
гаубична самохідна артилерійська батарея
гаубичний самохідний артилерійський взвод
гаубичний самохідний артилерійський дивізіон
евакуаційне відділення
електронна обчислювальна машина
загальновійськова армія
зенітний артилерійський взвод
зенітний артилерійський комплекс
зенітна артилерійська установка
зосереджений вогонь
загальновійськовий резерв
зенітний гарматно-ракетний комплекс
запасні інструменти і приладдя
заступник командир батальйону
заступник командира батальйону з озброєння
заступник командира взводу
заступник командир роти
заступник командир роти з воєнно-політичної роботи
заступник начальника штабу
збір й обробка розвідувальної інформації
зенітний ракетний артилерійський дивізіон
зенітна ракетна батарея
зенітний ракетний взвод
зенітний ракетний дивізіон
зенітно-ракетний комплекс
Збройні сили
зенітна самохідна установка
зенітна установка
інженерно-дорожня рота
інженерно-позиційна рота
10

11.

ісб
ісв
іср
ітв
ІЧ
ІШГ
К
КАЗ
КБ
кв
КВ
КВід
КЗТР
КП
кр
КР
КРУС
КСП
кулв
кулвід
КХ
КШМ
МВ
МВ
МВЗ
МГ
медв
медвід
медр
мінв
МОБ
мп
МПП
мсб
мсв
мсвід
мсд
мсп
мср
МТ-ЛБ
Н
НГУ
НЗВ
НЗ-КВ
НЗОЗ
інженерно-саперний батальйон
інженерно-саперний взвод
інженерно-саперна рота
інженерно-технічний взвод
інфрачервоний (а)
інженерно-штурмова група
кулеметник
комплекс активного захисту
командир батальйону
комендантський взвод
командир взводу
командир відділення
комплекс звукотеплової розвідки
командний пункт
комендантська рота
командир роти
комплекс розвідки, управління та зв'язку
командно-спостережний пункт
кулеметний взвод
кулеметне відділення
короткохвильовий (а)
командно-штабна машина
механік водій
масований вогонь
мінно-вибухові загородження
маневрена група
медичний взвод
медичне відділення
медична рота
мінометне відділення
мобільний
медичний пункт
малопомітна перешкода
мотострілецький батальйон
мотострілецький взвод
мотострілецьке відділення
мотострілецька дивізія
мотострілецький полк
мотострілецька рота
многоцелевой тягач легко бронированный
навідник
напрямок головного удару
нерухомий загороджувальний вогонь
начальник зв'язку – командир взводу
напрямок зосередження основних зусиль
11

12.

НЗФ
НІС
НО
НР
НР
НРТК
НШ
ОВТ
омсбр
о/с
отбр
ОШС
П
ПВК
ПВП
ПГ
ПДРез
ПДУ
ПЗВ
ПЗРК
ПКБзВУ
ПКП
ПКТ
ПММ
ПомКБпоАрт
понр
ППО
ППУ
ППУ
ПСНР
птабатр
птадн
птвід
ПТГ
ПТГ
ПТЗ
ПТКР
ПТРез
ПТРК
ПУ
пу
ПУВ
р/від
р/ст
РАО
незаконне збройне формування
начальник інженерної служби
навідник оператор
номер розрахунку
начальник розвідки
наземний робототехнічний комплекс
начальник штабу
озброєння та військова техніка
окрема мотострілецька бригада
особовий склад
окрема танкова бригада
організаційно-штатна структура
постачання
приватна військова компанія
підгрупа вогневої підтримки
передова група
протидесантний резерв
пульт дистанційного управління
послідовне зосередження вогню
переносний зенітно-ракетний комплекс
помічник командира батальйону з вогневого ураження
пулемет Калашникова пехотный
пулемет Калашникова танковый
паливно-мастильні матеріали
помічник командира батальйону по артилерії
понтонна рота
протиповітряна оборона
подвижный (рухомий) пункт управління
переносна пускова установка
переносна станція наземної розвідки
протитанкова артилерійська батарея
протитанковий артилерійський дивізіон
протитанкове відділення
протитанкова гармата
протитанкова група
протитанковий засіб
протитанкова керована ракета
протитанковий резерв
протитанковий ракетний комплекс
пункт управління
пускова установка
приховане управління військами
радіо відділення
радіостанція
ракетно-артилерійське озброєння
12

13.

рб
РБВ
рБпЛА
РБУ
рв
рвб
РВП
РГ
ргр
РД
реабатр
реав
реадн
РЕБ
РЕЗ
РейдЗ
ремр
РЕО
РЕП
РЕР
рз
РЗВ
РЗЗ
РіРТР
РЛС
рмз
розвідвід
РОП
РП
РПА
РПГ
РПК
рр
РР
РРБК
РРВК
рРЕБ
рРЕР
рРіРТР
РРРК
рРХБЗ
РС
рсн
рТЗР
РТЛФ
розвідувальний батальйон
рубіж безпечної віддаленості
рота безпілотних літальних апаратів
реактивно-бомбометна установка
розвідувальний взвод
ремонтно-відновлювальний батальйон
район вогневих позицій
розвідувальна група
рота глибинної розвідки
розвідувальний дозор
реактивна артилерійська батарея
реактивний артилерійський взвод
реактивний артилерійський дивізіон
радіоелектронна боротьба
радіо-електронні засоби
рейдовий загін
ремонтна рота
радіоелектронна обстановка
радіоелектронне подавлення
радіоелектронна розвідка
рота зв'язку
рухомий загороджувальний вогонь
рухомий загін загороджень
радіо- і радіотехнічна розвідка
радіолокаційна станція
рота матеріального забезпечення
розвідувальне відділення
ротний опорний пункт
радіоперехоплення
рубіж переходу в атаку
ручний протитанковий гранатомет
ручной пулемет Калашникова
розвідувальна рота
радіорозвідка
рубіж розгортання в батальйонні колони
рубіж розгортання у взводні колони
рота радіоелектронної боротьби
рота радіоелектронної розвідки
рота радіо і радіотехнічної розвідки
рубіж розгортання в ротні колони
рота радіаційного хімічного і біологічного захисту
рубіж спішування
рота снайперів
рота технічних засобів розвідки
радіотелефоніст
13

14.

ру
РХБЗ
С
сабатр
сав
САУ
СБР
СВ
св
СВО
СВП
СНАР
СОУ
СП
СПГ
С-ПГр
СПТРК
ср
ср (с)
СС
СТ
СУ
СУВ
тб
тв
ТГр
тд
ТД
ТЗР
ТЛУ
тп
ТПД
ТПК
тр
УКХ
цзТКП
шв
швід
ШГ
ШГр
шз
ШЗ
шп
шр
Шторм
рота управління
радіаційний хімічний біологічний захист
стрілець
самохідна артилерійська батарея
самохідний артилерійський взвод
самохідна артилерійська установка
станція ближньої розвідки
Сухопутні війська
стрілецький взвод (піхотний)
специальная военная операция
саморобний вибуховий пристрій
станція наземної артилерійської розвідки
Сили Оборони України
спостережний пост
станковий протитанковий гранатомет
стрілець – помічник гранатометника
самохідний протитанковий ракетний комплекс
стрілецька рота (піхотна)
стрілецька рота (снайперів)
старший стрілець
стаціонарний
система управління
система управління вогнем
танковий батальйон
танковий взвод
тактична група
танкова дивізія
тиловий дозор
технічні засоби розвідки
тактична ланка управління
танковий полк
тактичний повітряний десант
транспортно-пусковий контейнер
танкова рота
ультракороткохвильовий (а)
центр зв’язку тилового командного пункту
штурмовий взвод
штурмове відділення
штурмова група
штурмова група
штурмовий загін
штурмовий загін
штурмовий полк
штурмова рота
штурмовой отряд специального назначения
14

15.

ВСТУП
“Якщо ти знаєш силу ворога і свою власну, ти можеш не боятися і сотні битв.
Якщо ти знаєш свою силу, але не знаєш
сили ворога, на кожну твою перемогу припадатиме по одній поразці.
Якщо ж ти не знаєш ні свою силу, ні ворожу, то ти неук, приречений постійно
програвати війни”.
Сунь-Цзи, VI ст. до н.е.
Основними завданнями вивчення дисциплін “Розвідувальна підготовка” та
“Розвідка та іноземні армії” є: надати курсантам знання про організацію, озброєння
та основи тактичних дій підрозділів сухопутних військ збройних сил рф. В ході
вивчення матеріалу також необхідно вміти адаптувати основи з практичним бойовим досвідом застосування різних підрозділів та озброєння в різних видах бою.
Успіх бойових дій значною мірою визначається правильністю рішення, яке
прийняв командир. Складний і суперечливий процес прийняття рішення базується
на всебічній оцінці обстановки. Одним із найважливіших її елементів є оцінювання
противника, яке здійснюється командирами і штабами всіх ступенів із метою передбачення ймовірного характеру його майбутніх дій. Від цього переважно залежить правильність рішення командира, а значить, – і результат бою.
Для якісного оцінювання противника посадовим особам, які виконують цю роботу, необхідно виключно добре знати:
- організаційно-штатну структуру підрозділів та частин противника, його
озброєння та військову техніку (ОВТ), при чому не тільки кількісні показники, але
й якісні характеристики та їхні можливості;
- тактику дій противника, сучасні погляди його військових фахівців на застосування підрозділів та частин. Особливо важливим при цьому є знання досвіду бойового застосування збройних сил противника в останніх воєнних конфліктах та
сучасній війні;
- тактичні нормативи застосування його частин та підрозділів;
- розвідувальні ознаки об’єктів і заходів щодо підготовки противника до тих
чи інших дій;
- методику, за якою необхідно проводити оцінювання.
В ході збройної агресії російської федерації (рф) проти України росія продовжує нарощувати бойові спроможності угруповання військ (сил). Так в ході широкомасштабного вторгнення військове керівництво збільшує чисельний склад ЗС,
збільшує кількість загальновійськових армій і дивізій та удосконалює організаційно-штатні структури підрозділів, частин, з’єднань та об’єднань та створює нові
підрозділи. Аналізує і робить висновки з досвіду бойових дій та удосконалює ОВТ
і тактику дій підрозділів і застосування озброєння. Тобто Збройним Силам (ЗС) України протистоїть чисельне та добре озброєне угруповання російських військ, яке
15

16.

здатне вести як оборонні, так і наступальні бойові дії.
У навчальному посібнику розкрито типову організаційну структуру підрозділів сухопутних військ (СВ) ЗС рф, в першу чергу мотострілецьких, штурмових і
танкових; наведені основні зразки озброєння та бойової техніки, що перебувають
на озброєнні цих підрозділів та знаходяться в експлуатації (в зоні бойових дій) СВ
ЗС рф, а також варіанти модернізації та оновлення ОВТ в зоні бойових дій; викладені основи тактики дій мотострілецьких і штурмових підрозділів від відділення до
батальйону з урахуванням досвіду ведення бойових дій в ході російсько-української війни.
Основною метою видання навчального посібника є надання курсантам,
студентам, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу, науково-педагогічним працівникам військового інституту основних теоретичних положень та
практичних рекомендацій щодо вивчення противника, оцінювання його можливостей та передбачення ймовірного характеру дій з урахуванням досвіду участі військових формувань у бойових діях.
16

17.

Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПІДРОЗДІЛІВ
МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ ЧАСТИН
1.1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ
Військове формування - узагальнене найменування структурних одиниць видів збройних сил, родів військ, а також інших військ, які мають специфічні особливості призначення, формування та комплектування.
Залежно від призначення існують такі види формувань:
- загальновійськові;
- ракетні;
- артилерійські;
- зенітно-ракетні, зенітні ракетно-артилерійські;
- радіотехнічні;
- розвідувальні;
- зв'язку;
- радіоелектронної боротьби;
- інженерні;
- радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту;
- технічні;
- тилу;
- медичні;
- та інші.
Крім того військові формування поділяються за масштабом на:
- тактичні (підрозділи, військові частини та з'єднання);
- оперативно-тактичні (об'єднання чи з'єднання рівня корпус);
- оперативні (об'єднання рівня армія);
- оперативно-стратегічні (об'єднання рівня військовий округ).
У збройних силах російської федерації військові формування за своєю структурою поділяються на об’єднання, з’єднання, військові частини, підрозділи.
Об’єднання – загальновійськове формування та (або) формування сил, яке
включає декілька з’єднання та (або) окремі військові частини. Вони можуть бути
оперативного або стратегічного рівня. До об’єднань належать військовий округ, армія, іноді може бути армійський корпус.
З’єднання – це військове формування, до складу якого входить декілька військових частин (в тому числі забезпечення та обслуговування нижчого рівня). До
з’єднань належать: дивізії, армійські корпуси.
Військова частина – це організаційно самостійна бойова та адміністративногосподарська одиниця, що утримується за встановленим штатом.
До військових частин належать:
- управління з’єднань і об’єднань (штаби корпусів, армій та ін.);
- полки, бригади (лінійні);
- окремі батальйони (дивізіони, ескадрильї), що не входять до складу полків,
бригад;
- окремі роти, що не входять до складу батальйонів, полків і бригад.
Підрозділ (units) – це загальне найменування структурної одиниці органу управління, військової частини, організації.
17

18.

До підрозділів належать: розрахунок, екіпаж, обслуга, група, відділення,
взвод, рота (батарея), батальйон (дивізіон).
Організаційна структура підрозділу та його характеристики (чисельність та
озброєння) визначаються штатами та табелями та залежать від функціонального
призначення.
Переважно застосовується трійкова організація, де у складі підрозділу, частини є три однотипних (за прямим призначенням) підрозділи нижчого рівня.
Наприклад: 3 мотострілецькі відділення складають мотострілецький взвод; 3
мотострілецькі взводи складають мотострілецьку роту; 3 мотострілецькі роти складають мотострілецький батальйон.
Підрозділ очолюється командиром у званні сержанта, прапорщика чи молодшого або старшого офіцерського складу відповідно до рівня підрозділу.
Всі військові формування мають певну організацію і відповідні організаційноштатні структури.
Організація військ (сил) — структура збройних сил загалом і військових формувань, що забезпечує оптимальне поєднання їх складу та чисельності, кількості
та видів озброєння та військової техніки для підтримки високої бойової готовності
та здатності успішно вести бойові дії.
Чинники, що впливають на організацію військ:
- досягнутий рівень розвитку військової науки та військового мистецтва;
- прийняті у державі військові доктрини, у яких відображається погляд на характер і методи ведення війни;
- економічні, мобілізаційні та інші можливості держави щодо утримання
збройних сил, комплектування їх особовим складом та всебічного забезпечення;
- рівень оснащеності збройних сил військовою технікою та озброєнням;
- стан та напрямок розвитку збройних сил ймовірного противника;
- фізико-географічні та інші особливості конкретного театру бойових дій.
Основні види військових формувань:
Військово-морський Військово-повітряні
Сухопутні війська
флот*
сили*
екіпаж (crew) / розрахунок / обслуга
відділення (squad)
взвод (platoon)
рота (company) / батарея
(battery)
батальйон (battalion) / дивізіон /
загін (squad)
полк (regiment)
бригада (brigade)
дивізія (division)
корпус (corps)
армія (army)
корабель
дивізіон (squadron)
бригада (brigade)
дивізія (division)
ескадра
військово-морська
база
флотилія
флот
авіаційна ланка
загін (squad)
ескадрилья
полк (regiment)
бригада
авіаційна база
крило / ескадра
дивізія
корпус
повітряна армія
18

19.

Також до структури збройних сил входять формування - тилу, військові установи та органи військового управління такі як:
арсенали;
органи військових сполучень;
бази зберігання;
полігони;
військово-навчальні заклади;
центри;
військові комісаріати;
команди;
військові прокуратури;
розрахунки;
госпіталі;
пости;
комендатури;
та інше.
Структура військових формувань
Організаційна структура військового формування визначається функціональним призначенням та визначається штатом.
Організаційна структура - графічно-текстова модель, що представляє
склад підрозділів у військовій частині (установі, організації, військово-навчальному
закладі).
Організаційно-штатна структура - організаційна модель військової частини, яка передбачає детальну чисельність особового складу, озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів відповідно до завдань, які покладаються на військову частину, згідно типових структур та нормативів, фондів
грошового забезпечення і заробітної плати тощо.
Графічним зображенням організаційно-штатної структури військової частини є схема її організації з чисельним складом.
Основні правила в організаційній структурі військових формувань, незалежно від його призначення:
1) наявність:
- органів військового управління,
- основних (за прямим призначенням) структурних елементів,
- допоміжних (забезпечуючих) структурних елементів,
2) склад підрозділу визначається під необхідну або наявну техніку (посадочні
місця),
3) основні (за прямим призначенням) підрозділи переважно формуються з родів військ за правилом “трьох” і на один рівень нижче від вищого структурного
елементу,
4) допоміжні (забезпечуючі) підрозділи визначаються з спеціальних військ і
служб виду ЗС, переважно на один рівень нижче основних структурних підрозділів.
Наприклад організаційна структура формувань від батальйону і рівних йому
за рівнем і вище, включає:
а) орган військового управління: командування (командир батальйону і його
заступники) та штаб (начальник штабу – заступник командира батальйону і його
помічники/заступники),
У російській військовій термінології сукупність командування і штабу військової частини (з'єднання, об'єднання), служб і підрозділів при штабі — прийнято
називати загальним терміном “управління” (управління полку, управління бригади,
управління дивізії тощо).
19

20.

Для формувань рівня рота (батарея) та батальйон (дивізіон), під терміном
управління розуміється сукупність посадових осіб наділених певними правами та
обов'язками з управління штатними та доданими підрозділами.
б) основні (за прямим призначенням) підрозділи (частини),
в) підрозділи (частини) бойової підтримки,
г) допоміжні (забезпечуючі): підрозділи (частини, з'єднання) бойового і тилового забезпечення.
Кожному підрозділу, військовій частині, з'єднанню та об'єднанню при створенні присвоюється номер (якщо всередині полку є кілька однотипних підрозділів
- їм присвоюються порядкові номери в масштабі полку; військовим частинам, з'єднанням та об'єднанням присвоюються загальновійськові номери) і найменування.
Наприклад:
1-а мотострілецька рота;
2-а артилерійська батарея;
3-й танковий батальйон.
Окремим батальйонам і дивізіонам, полкам і бригадам (як військові частини)
вручається бойовий прапор.
Організація військ розвивається згідно вимог військового мистецтва, завдань
покладених на війська і навіть економічного потенціалу держави. Прямий вплив на
організацію військ мають способи ведення бою та війни в цілому, кількість та якість озброєння.
Штат - офіційний документ у збройних силах, яким закріплюється організаційна структура формування (включаючи чисельність особового складу, а також
одиниць озброєння та техніки).
Штат підрозділу (частини, з'єднання) визначає:
структуру формування - поділ на певні структурні формування меншого рівня,
аж до нижнього рівня;
склад формування - кількість і тип підрозділів (частин) нижчого рівня;
найменування і нумерація підрозділів – за призначенням;
склад підрозділів - кількість особового складу та озброєння і військової техніки за типами по підрозділах;
список посад - найменувань за ВОС, їх військові звання, тарифні розряди.
У силу економічних можливостей та раціональності витрачання військового
бюджету, практично у всіх державах існує поділ на так звані штати мирного часу
та штати військового часу.
Штат військового часу — стан військового формування, в якому всі передбачені штатним розкладом посади повністю укомплектовані (на 100%). У воєнній
термінології процес приведення формування до штатів воєнного часу називається
“розгортання” або “мобілізаційне розгортання”. У такий стан війська приводяться
у разі оголошення воєнного стану. Також подібне практикується для певних формувань, які мають брати участь у бойових діях.
Вимоги (правила) формування організаційних структур
Наявність двох основних складових:
1) органи військового управління;
2) підрозділи.
20

21.

Органи військового управління складаються з:
- командування (командир, заступники, помічники, начальники служб),
- штаб (начальник штабу, заступники, помічники, начальники служб).
Підрозділи поділяються на:
- основні /бойові,
- забезпечення.
Крім того підрозділи можуть бути:
- на БМП, БТР, БА, автомобілях;
- зі складу мсп, омсбр, АК
- “класичного” складу
- “оновленого” складу
- Штурмові
- БАРС
- Шторм
Склад основних підрозділів (за прямим призначенням) залежить від того яке
військове формування: наприклад у мотострілецькому – будуть мотострілецькі, у
танковому - будуть танкові.
Крім того до основних/бойових підрозділів відносяться: артилерійські/мінометні, БпЛА, зенітно-ракетні/зенітні ракетно-артилерійські, протитанкові, а також
гранатометні, вогнеметні, снайперські.
Підрозділи забезпечення поділяються по видах забезпечення:
- бойового – розвідки, зв’язку/управління, РЕБ, інженерного, РХБЗ,
- технічного,
- тилового,
- медичного.
Військові формування організовуються відповідно до певних вимог (правил):
1) ОШС визначається посадочними місцями в техніці (БМП, БТР…),
2) трьох основних (за прямим призначенням) підрозділів,
3) основні підрозділи на рівень нижче, а підрозділи забезпечення на рівень нижче основних.
1.2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА, СКЛАД ТА ПРИЗНАЧЕННЯ
ПІДРОЗДІЛІВ ОКРЕМОЇ МОТОСТРІЛЕЦЬКОЇ БРИГАДИ,
МОТОСТРІЛЕЦЬКОГО ПОЛКУ
У сухопутних військах ЗС рф існують окремі мотострілецькі (танкові) бригади
(омсбр, отбр), а також мотострілецькі (танкові) полки (мсп, тп) у складі мотострілецьких (танкових) дивізій (мсд, тд) загальновійськових армій. Крім того за досвідом
бойових дій в ході т.з. “СВО” противник розпочав формування штурмових полків
(рис. 1.3), бригад.
Бригада (схема 1.1), полк (схема. 1.2, 1.3) – це тактичне військове формування,
яке організаційно складається з:
- управління (командування і штабу);
- основних, бойових підрозділів;
- підрозділів забезпечення (бойового, технічного, тилового, медичного).
21

22.

Схема 1.1. Типова організаційно-штатна структура омсбр на БМП
22

23.

Схема 1.2. Типова організаційно-штатна структура мсп на БМП
23

24.

Схема 1.3. Типова організаційно-штатна структура шп
24

25.

За досвідом бойових дій в ході т.з. “СВО” противник здійснює формування не типових військових частин (схема 1.4), організаційна структура яких залежить від завдань та інших обставин (наявності додаткових підрозділів, ОВТ та інших).
Схема 1.4. Варіанти організаційних структур мсп
25

26.

Управління складається з командування, штабу, тилу і технічної частини.
Командування у складі: командир бригади, заступник командира, помічник
командира бригади з правової роботи, помічник командира бригади з фінансовоекономічної роботи, заступник командира бригади з військово-політичної роботи
(група психологічної роботи), відділення кадрів.
Роди військ і служб командування: відділення артилерії (батарея управління
та артилерійської розвідки (начальника артилерії)), відділення протиповітряної
оборони (взвод управління та радіолокаційної розвідки (начальника протиповітряної оборони)), відділення бойової підготовки (полігон), служба радіаційного, хімічного та біологічного захисту, інженерна служба, медична служба, друкарня.
Штаб: Начальник штабу – заступник командира бригади, служба захисту
державної таємниці (секретна частина), оперативне відділення, пункт управління,
розвідувальне відділення, відділення зв'язку, топографічна служба, служба (безпілотної авіації), служба радіоелектронної боротьби, служба військ та безпеки військової служби, адміністративно-господарська частина, відділення комплектування.
Тил: Заступник командира бригади з тилу – Начальник Тилу, служба пального
та мастильних матеріалів, продовольча служба, речова служба, КЕС.
Технічна частина: Заступник командира бригади з озброєння – Начальник
Технічної частини, служба ракетно-артилерійського озброєння, бронетанкова служба, автомобільна служба, метрологічна служба, технік (безпека руху) – начальник
контрольно-технічного пункту.
Основні підрозділи (за прямим призначенням).
Мотострілецькі, штурмові і танкові підрозділи є основою мотострілецьких
(танкових) військових частин і призначені для виконання бойових завдань самостійно або у взаємодії з підрозділами інших родів військ, авіацією, на приморському напрямку з силами і військами флотів (флотилій).
Бойові підрозділи.
Окрім основних мотострілецьких, штурмових, танкових підрозділів, до складу
мотострілецьких (танкових) частин входять бойові підрозділи: артилерійські (самохідні, буксируємі, реактивні, протитанкові), стрілецькі (снайперів), ударних
БпЛА, протиповітряної оборони (ППО).
Підрозділи артилерії призначені для ураження засобів ядерного і хімічного
нападу, наземних елементів розвідувально-ударних систем, артилерії, танків, БМП,
засобів протиповітряної оборони, радіо-електронних засобів (РЕЗ), пунктів управління (ПУ), живої сили, протитанкових та інших вогневих засобів на позиціях, у
районах зосередження і на маршрутах руху, вертольотів на посадкових майданчиках, об’єктів тилу, руйнування фортифікаційних споруд, дистанційного мінування
місцевості та об’єктів, світлового забезпечення, постановки аерозольних завіс і виконання інших задач.
Підрозділи ППО призначенні для прикриття і захисту військ, пунктів управління, тилових та інших об’єктів від ударів противника з повітря; ведення розвідки
повітряного противника й оповіщення про нього своїх військ; знищення вогнем
його пілотованих та безпілотних літальних апаратів (БпЛА), тактичних, оперативно-тактичних балістичних і крилатих ракет, засобів повітряної розвідки і радіоелектронної боротьби (РЕБ), авіаційних елементів розвідувально-ударних систем;
ведення боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами в польоті і під час
десантування (висадки).
26

27.

Підрозділи бойового забезпечення.
Розвідувальні підрозділи призначені для добування відомостей про противника
та місцевість, виконання спеціальних завдань.
Підрозділи зв’язку призначені для забезпечення управління військами в усіх
видах їх бойової діяльності.
Підрозділи РЕБ призначені для виконання завдань щодо дезорганізації управління військами і зброєю шляхом радіоелектронного подавлення (ураження) засобів
зв’язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління та оптико-електронних засобів;
радіоелектронної розвідки (РЕР) противника; протидії його технічним засобам розвідки
(ТЗР) і здійснення комплексного технічного контролю.
Інженерні підрозділи призначені для виконання завдань інженерного забезпечення, а також для завдання втрат противнику застосуванням інженерних боєприпасів.
Підрозділи РХБз призначені для виконання завдань радіаційного, хімічного і
біологічної захисту, а також заподіяння втрат противнику застосуванням вогнеметно-запалювальними засобами.
Підрозділи технічного забезпечення призначені для підтримання бойової готовності та боєздатності підрозділів щодо наявності готових до бойового застосування озброєння, військової техніки. Їх основними завданнями є: забезпечення
озброєнням, військовою технікою, ракетами і боєприпасами, військово-технічним
майном (ВТМ); їх правильна експлуатація, відновлення та інші завдання.
Підрозділи тилу призначені для підтримання бойової готовності та боєздатності підрозділів і спрямовані на забезпечення їх матеріальних, транспортних, побутових та інших потреб.
Окрім того, за досвідом бойових дій, в підрозділах і частинах формуються позаштатні (зведені) підрозділи, наприклад протидії БпЛА, ППО, РЕБ та інші. З 2024
року відмічено формування мотоциклетних взводів (5 омсбр 51 ЗА) для виконання
різноманітних завдань: доставка вантажів, евакуація, ротація, в подальшому також
для розвідки і підтримки бойових операцій (штурмових дій).
1.2.1. Основні підрозділи (main units)
До основних (за прямим призначенням) підрозділів омсбр (отбр, мсп, тп) належать: мотострілецькі, танкові батальйони (мсб, тб), штурмові загони (шз), штурмові роти (шр).
1.2.1.1. Типова організаційна структура мотострілецьких підрозділів
Мотострілецьке відділення (motorized rifle squad) призначене для виконання
завдань у складі взводу. Крім того, мсвід може діяти в розвідці, бойовій (похідній,
сторожовій) охороні. Склад мотострілецького відділення залежить від наявного
ОВТ та призначення і може включати (схема 1.5 – 1.6, рис. 1.1): командира відділення (КВід), екіпажу бойової машини – механіка водія (водія) і навідника оператора (кулемета), двох (трьох) стрільців (один з них старший), кулеметника або кулеметного розрахунку – навідника і номера розрахунку (помічника кулеметника)
та гранатометного розрахунку – гранатометника і стрільця – помічника гранатометника. Чисельність відділення може бути 8-10 військовослужбовців.
27

28.

Схема 1.5. Типова організаційно-штатна структура мсвід на БМП (на БТР)
(класичного складу)
Схема 1.6. Типова організаційно-штатна структура мсвід на БМП (на БТР)
(нового складу)
Рис. 1.1. Типова схема розміщення особового складу мсвід в БМП (БТР)
Мотострілецький взвод (motorized rifle platoon) призначений для виконання
завдань у складі роти. Крім того може діяти самостійно в розвідці, бойовій (похідній, сторожовій) охороні, або повітряному (морському) десанті. Мотострілецький
взвод складається (схема 1.7) з трьох мотострілецьких відділень. Чисельність
взводу залежить від складу відділень і управління взводу, а також від того зі складу
полку чи бригади та може складати від 28 до 33. Для оволодіння важливим обєктом
(прориву укріпленого району) на основі мсв може створюватися штурмова група.
28

29.

Схема 1.7. Типова ОШС мсв на БМП (на БТР) зі складу омсбр/мсп
Мотострілецька рота (motorized rifle company) – основний тактичний підрозділ батальйону. Призначена для виконання тактичних завдань у складі батальйону або самостійно.
Мотострілецька рота складається (схема 1.8 – 1.9) з управління роти, трьох
мотострілецьких взводів (мсв), а також може включати відділення снайперів (відсн)
і протитанкове відділення (птвід) в разі озброєння на БТР.
Схема 1.8. Типова ОШС мср на БМП (*на БТР) зі складу омсбр
Схема 1.9. Типова організаційно-штатна структура мср на БМП зі складу мсп
29

30.

Загалом склад мотострілецької роти мало чим відрізняється і є відносно сталим. Основні відмінності полягають у кількості (особового складу та ОВТ) взводів
та управління роти. Проте, з досвіду бойових дій, у противника іноді зустрічаються
не типові підрозділи. Так є мотострілецькі роти (схема 1.10), які складаються з чотирьох взводів.
Схема 1.10. Варіант не типової організаційно-штатної структури мср
Мотострілецький батальйон (motorized rifle battalion) – основний тактичний
підрозділ полку, бригади. Призначений для виконання тактичних завдань у складі
полку, бригади або самостійно та у взаємодії з підрозділами інших родів військ і
спеціальних військ.
Склад батальйону залежить від багатьох чинників: підпорядкованість полку
чи бригаді, тип основного ОВТ (БМП чи БТР), штату (старого, класичного чи нового), а також призначення.
Він складається з (схема 1.11 – 1.13, табл. 1.1 – 1.2):
- основних (за прямим призначенням) підрозділів: трьох мотострілецьких рот
(мср, іноді чотирьох рот);
- основних бойових підрозділів: гранатометний (грв), протитанковий взводи
(птв), взвод БпЛА та мінометна батарея (мінбатр) або самохідна артилерійська батарея (сабатр);
в складі батальйону може бути ще один основний підрозділ це зенітно-ракетний взвод (зрв). В деяких батальйонах (зі складу омсбр) такий підрозділ в штаті
відсутній проте при виконанні бойових завдань він може придаватись;
- підрозділи забезпечення: взвод управління (ву), або взвод зв’язку (вз), взвод
забезпечення (взаб) та медичний взвод (медв) або медичний пункт (мп).
Крім того до складу батальйону можуть також входити: розвідувальний взвод
(рв) та інженерно-саперний взвод (ісв), проте іноді такі підрозділи в штаті відсутні
і придаються при виконанні бойових завдань.
Мотострілецький батальйон є основою для формування:
- батальйонної тактичної групи (БТГр), що може діяти автономно протягом певного часу,
такі тактичні групи, збройні сили рф широко застосовували під час бойових дій
в Чечні, війни в Грузії, гібридної війни на Сході України в 2014 – 2015 рр. та з початку
широкомасштабного вторгнення (з 24 лютого 2022 року);
30

31.

- або штурмових груп/загонів (ШГр/ШЗ),
такі групи, після невдалого широкомасштабного вторгнення, з осені 2022 року
почали застосовувати спочатку ПВК “Вагнера”, а в подальшому підрозділи
“Шторм”, БАРС та штатні штурмові підрозділи ЗС рф.
Командування (Command) батальйону включає:
- командира батальйону,
- заступника командира,
- заступника по воєнно-політичні роботі,
- заступника з озброєння,
також може включати заступника з тилу та помічника командира по артилерії.
Штаб (Headquarters) батальйону включає:
- начальника штабу (він же заступник командира батальйону),
- заступника начальника штабу,
- начальника зв’язку (він же командир взводу управління),
- начальника розвідки*,
- по два інструктори і писарі.
31

32.

Схема 1.11. Типова організаційно-штатна структура мсб на БМП (зі складу омсбр)
32

33.

Таблиця 1.1
33

34.

Таблиця 1.2
34

35.

Схема 1.12. Типова організаційно-штатна структура мсб на БМП (зі складу мсп)
35

36.

Схема 1.13. Варіант типової організаційно-штатної структури мсб на БМП (зі складу АК)
З кінця 2023 – початку 2024 років, за досвідом бойових дій в зоні “СВО” противник почав вводити нові штати (схема 1.14)
мотострілецьких підрозділів: штатні штурмові підрозділи, штатні підрозділи БпЛА, групи протидії БпЛА та інші.
36

37.

Схема 1.14. Типова організаційно-штатна структура мсб на БМП (нового штату зі складу мсп)
37

38.

Для виконання бойових завдань в ході ведення бойових дій, батальйону зі складу бригади/полку можуть штатно додаватися
підрозділи (схема 1.15, табл. 1.3): зенітно-ракетний взвод (на ПЗРК), розвідувальний взвод, інженерно-саперний взвод. Крім того
в батальйоні можуть формуватися й інші позаштатні, або штатні підрозділи (наприклад група (взвод) протидії БпЛА).
Схема 1.15. Типова організаційно-штатна структура штатно-посиленого мсб на БМП (нового штату зі складу мсп)
38

39.

Таблиця 1.3
Кількість особового складу, озброєння, техніки в підрозділах штатно-посиленого мсб
39

40.

Окрім таких організаційних структур, в ході війни у противника почали з'являтись не типові організаційні структури по
підрозділам прямого призначення (схема 1.16)
Схема 1.16. Варіанти не типової організаційної структури мсб
40

41.

Типова організаційна структура підрозділів батальйону
Гранатометний взвод (Grenade platoon) (гв) призначений для підвищення вогневих можливостей мотострілецьких підрозділів під час знищення піхоти противника в загальновійськовому бою.
Гранатометний взвод складається (схема 1.11 – 1.15) з управління взводу (командира взводу і заступника командира взводу), трьох відділень (у кожному командир відділення, 2 старших стрільця-навідника гранатомета, 2 стрільця-гранатометника, кулеметник БТР чи навідник оператор БМП, водій чи механік-водій).
Загалом у гранатометному взводі особового складу – 26 чол., 30-мм АГС-17 – 6,
БТР/БМП – 3.
Взвод БпЛА (UAV platoon) (схема 1.14, 1.15, 1.17) – розвідувально-ударний підрозділ мотострілецького батальйону, штурмового загону, штурмової роти, призначений для ведення повітряної розвідки, корегування дій штурмових відділень (груп) та
розвідувально-ударного ураження вогневих засобів, особового складу і укриттів противника.
Схема 1.17. Типова організаційна структура вБпЛА
Самохідна артилерійська (Self-propelled artillery battery) або мінометна батарея (mortar battery) (сабатр/мінбатр) (схема 1.11 – 1.15) – є основним вогневим
засобом батальйону та використовується, як правило, в повному складі. Призначена для вирішення завдань в інтересах батальйону і вогневої підтримки рот першого ешелону.
Мінометна батарея складається (схема 1.12 – 1.15) з: управління батареї (командир батареї, заступник з воєнно-політичної роботи, старшина, санінструктор,
старший водій), взводу управління (командир взводу, відділення розвідки, відділення зв'язку), двох вогневих взводів (у кожному по чотири 120-мм міномети). Загалом у мінометній батареї: особового складу – 66 осіб, радіостанцій – 4, мінометів
– 8, автотягачів – 8. Іноді замість двох взводів 120-мм мінометів мінометні батареї
складаються з трьох взводів: два з яких мають на озброєнні по три 82-мм міномети
2Б14 “Поднос”, а третій три 82-мм автоматичні міномети 2Б9 “Василек”. Іноді до
складу батальйону включається самохідна батарея мінометів типу “Нона”, яка
складається із двох взводів по чотири самохідні установки “Нона С” або по три
самохідні гаубиці 2С34 “Хоста”.
41

42.

Протитанковий взвод (Anti-tank platoon) (птв) – протитанковий підрозділ
мотострілецького батальйону. Призначений для знищення танків та інших броньованих (захищених) об’єктів противника та складається (схема 1.11 – 1.15).
Зенітно-ракетний взвод (взвод ПЗРК) (anti-aircraft missile platoon) складається (схема 1.15, табл. 1.3) та призначений для знищення повітряних цілей противника, таких як літаки, вертольоти, безпілотники та крилаті ракети, на малих та
гранично малих висотах. Він може діяти у складі механізованого батальйону або
окремо, прикриваючи важливі об'єкти та угруповання військ від ударів з повітря.
Розвідувальний взвод (reconnaissance platoon) складається (схема 1.15,
табл. 1.3) та призначений для збору інформації про противника, місцевості та інших
даних, необхідних для успішної підготовки та ведення бойових дій. Він може входити до складу розвідувальної роти або бути окремим підрозділом. Основні завдання
розвідувального взводу включають спостереження, виявлення, захоплення та інші
дії для забезпечення командування необхідною розвідувальною інформацією.
Взвод протидії БпЛА (anti-UAV platoon) складається (схема 1.15, табл. 1.3)
призначений призначений для захисту підрозділів, інфраструктури і логістики шляхом виявлення, перехоплення та нейтралізації ворожих БпЛА, що використовуються для розвідки, наведення вогню, або нанесення ударів.
Інженерно-саперний взвод (engineer-sapper platoon) складається (схема 1.15,
табл. 1.3) та призначений виконання завдань з інженерного забезпечення бойових
дій, таких як обладнання та утримання мінно-вибухових загороджень, пророблення
проходів у загородженнях противника, фортифікаційне обладнання позицій, а також інженерна розвідка місцевості та противника.
Взвод управління/зв'язку (Management/communications platoon) складається
(схема 1.11 – 1.15) та призначений для розгортання та експлуатації системи зв’язку
і забезпечення управління підрозділами батальйону в усіх видах їх бойової діяльності.
Взвод забезпечення (Support platoon) призначений для безперебійного матеріально-технічного забезпечення, обслуговування поточного ремонту бойової та транспортної техніки батальйону. Він складається (схема 1.11 – 1.15) з двох (одного)
автомобільних відділень, господарчого відділення та відділення технічного обслуговування.
1 Автомобільне відділення призначене для автотранспортного підвозу продуктів, боєприпасів та складається з командира відділення (він же заступник командира взводу), 3 старших водіїв та 5 водіїв. У відділенні є: особового складу – 9 чол.,
вантажних автомобілів під особисті речі та майно роти – 3; вантажних автомобілів
під кухні та продукти – 4; вантажних автомобілів під боєприпаси - 2.
2 Автомобільне відділення призначене для автотранспортного підвозу ПММ
та складається з командира відділення (він же заступник командира взводу), 3 старших водіїв та 5 водіїв. У відділенні є: особового складу – 9 чол., вантажних автомобілів під особисті речі та майно роти – 3; вантажних автомобілів під кухні та
продукти – 4; вантажних автомобілів під боєприпаси - 2.
Господарське відділення складається з командира відділення, старшого кухара та 3 кухарів. У відділенні є: особового складу – 5 осіб, кухонь причіпних – 4,
автомобільних причепів 1-АП-1,5, під кухні – 4, кухня переносна КС-75.
42

43.

Відділення технічного обслуговування складається з командира відділення,
старшого автоелектромеханіка-акумулятора, автослюсаря (монтажника), водія-автослюсаря. У відділенні є: особового складу – 4 особи, майстерня техобслуговування автомобілів МТО-АТ-1.
Медичний взвод (Medical platoon) складається (схема 1.11 – 1.15) призначений
для пошуку і евакуації поранених та надання до лікарської допомоги. Взвод складається із командира взводу (начальника медичного пункту), двох відділень: евакуації (командир відділення – санінструктор, три санінструктори, чотири водії-санітари та чотири санітари) та медичного (командир відділення – санінструктор, три
санінструктори, сім санітарів, старший водій).
1.2.1.2. Типова організаційна структура штурмових підрозділів
Штурмове відділення (assault squad, схема 1.18) є бойовим підрозділом штурмового взводу і призначене для розгрому противника, що обороняє позицію та
створення умов для захоплення бойової позиції. Бойове завдання штурмове відділення виконує у складі штурмового взводу.
Штурмовий взвод (assault platoon, схема 1.18) є бойовим підрозділом штурмової роти і призначений для розгрому і захоплення бойової позиції та створення
умов для захоплення опорного пункту. Бойове завдання штурмовий взвод виконує
у складі штурмової роти або самостійно.
Схема 1.18. Типова організаційно-штатна структура шв
Штурмова рота (assault company, схема 1.19 – 1.21) є тактичним підрозділом
штурмового загону або полку, бригади і призначена для захоплення окремих опорних пунктів та довготривалих вогневих споруд противника. Бойове завдання штурмова рота виконує у складі штурмового загону, або самостійно зазвичай на напрямку зосередження основних зусиль полку, бригади.
43

44.

Схема 1.19. Типова організаційно-штатна структура шр
44

45.

Схема 1.20. Типова організаційно-штатна структура шр “В” ПДВ
45

46.

Схема 1.21. Типова організаційно-штатна структура шр “В” СВ
Взвод вогневої підтримки та вогнеметне відділення – бойові підрозділи штурмової роти, призначені для безпосередньої вогневої підтримки штурмових груп
(відділень) та ведення протитанкового вогню.
Розвідувальне відділення (група, взвод) призначено для ведення військової розвідки на напрямку наступу штурмової роти, із завданням - розкрити розташування
позицій, які займає противник і насамперед його вогневих засобів.
Відділення збору і евакуації поранених - призначено для розшуку і евакуації
поранених та надання невідкладної медичної допомоги.
Група резерву та забезпечення (для штурмової роти “В”) призначена для нарощування зусиль на головному напрямі, виконання завдань із забезпечення підрозділів штурмової роти запасами матеріальних засобів та евакуації поранених.
Штурмовий загін (assault squad) є ударною силою, здатною зламувати оборону противника, забезпечуючи подальший наступ частини чи з'єднання.
Виходячи з мети і завдань, які вирішуються штурмовими загонами (шз), а також вивчення та аналізу досвіду бойових дій, організаційна структура шз повинна
забезпечувати можливість самостійно виконувати штурмові завдання. ШЗ формуються як штатні, так і позаштатні. Штатні загони призначені для самостійних дій
та спільно зі штатними підрозділами, частинами і з'єднаннями. Позаштатні штурмові загони зазвичай формуються під визначені завдання на базі штатних мотострілецьких (десантних) підрозділів (мсб, пдб, дшб).
Виходячи із завдань, які вирішуються шз, а також досвіду бойових дій, шз
може складатись (схема 1.22 – 1.23) з основних (за прямим призначенням) штурмових рот, мотострілецьких, танкових, артилерійських, гранатометних, БпЛА підрозділів, а також підрозділів забезпечення і евакуації. Крім того таким підрозділам
можуть придаватись додаткові підрозділи зі складу вищого формування, або підтримуватись силами і засобами старшого командира.
46

47.

Схема 1.22. Типова організаційно-штатна структура шз
47

48.

Схема 1.23. Типова організаційно-штатна структура шз (типу “В”)
На озброєнні штурмових підрозділів, з 2024 року, почали з'являтись квадроцикли або вантажні квадроцикли (з причепом) та
кросові мотоцикли типу “ендуро“.
48

49.

1.2.1.3. Типова організаційна структура танкових підрозділів
Танкові війська (Tank troops) - основна ударна сила сухопутних військ, маневрені, високомобільні війська, призначені для здійснення глибоких проривів та розвитку оперативного успіху, здатні з ходу долати водні перешкоди вбрід і на переправних засобах.
Танкові війська володіють великою вогневою потужністю і ударною силою,
високою рухливістю і надійним броньовим захистом.
Танкові війська складаються з танкових підрозділів, частин, з'єднань та об'єднань; крім того, до їх складу входять мотострілецькі (механізовані), ракетні, артилерійські, зенітні підрозділи і частини, а також інженерні, зв'язку, автомобільні і
ін. підрозділи і частини спеціальних військ. Мають на озброєнні танки, самохідну
артилерію, бронетранспортери, бойові машини піхоти, вертольоти і іншу техніку.
Танковий взвод (Tank platoon) (тв, схема 1.24 - 1.25, табл. 1.4) – основний
тактичний підрозділ тр, призначений для виконання тактичних завдань у складі
роти (танкової чи мотострілецької) або самостійно. Танковий взвод складається з
управління взводу (командир взводу він же командир танку) та трьох танкових екіпажів у складі трьох військовослужбовців (командир танку, навідник (гармати) та
механік водій.
Танкова рота (Tank company) (тр, схема 1.24 - 1.25, табл. 1.4) – основний тактичний підрозділ тб, призначена для виконання тактичних завдань у складі батальйону (танкового чи мотострілецького) або самостійно. Танкова рота складається
з управління роти та трьох танкових взводів.
Танковий батальйон (Tank battalion) (тб) – основний загальновійськовий тактичний підрозділ бригади (полку) (схема 1.24 – 1.25), призначений для виконання
тактичних завдань у складі бригади або самостійно.
Типова організація танкового батальйону омсбр, мсп, отбр, тп:
- управління – штаб, взвод управління (вУ);
- бойові підрозділи – три танкові роти (тр);
- підрозділи тилового, технічного і медичного забезпечення – взвод забезпечення
(взаб), медичний взвод (медв).
49

50.

Схема 1.24. Типова організаційна структура тб (класичного складу)
50

51.

Таблиця 1.4
51

52.

Схема 1.25. Типова організаційна структура тб (нового складу)
52

53.

1.2.1.4. Інші види військових формувань
Після провального наступу російських БТГр у 2022 році в росії почали формувати різні додаткові підрозділи: добровольчі, резервні та інші.
Так наприклад формувались регіональні (іменні): мотострілецька рота
“Парма“, рота снайперів “Тайга“, мотострілецький батальйон “Амурский“, танковий батальйон “Молот“, артилерійські дивізіони “Невский“, “Сибирь“, “Ладожский“, чуваський батальйон зв’язку “Атал“ (“Волга“), саперний батальйон “Тобол“,
батальйон матеріально-технічного забезпечення “Сейм“ та інші. Такі підрозділи
комплектувались за рахунок місцевого (національного) населення та забезпечувались місцевою владою, політиками і бізнесменами.
Для посилення угруповань військ, поповнення втрат в ЗС рф з початку СВО
формувались стрілецькі частини, підрозділи.
Стрілецькі частини, підрозділи це легка піхота, яка може вирішувати багато
завдань. Їх склад (схема 1.26. табл. 1.5) подібний до мотострілецьких, з відмінністю
– відсутність важкого озброєння (БМП, мінометів).
Схема 1.26. Типова організаційна структура сб
Таблиця 1.5
Кількість особового складу, озброєння, техніки в сб
53

54.

“Боевой армейский резерв страны/специальный” (БАРС) це:
- з 2015 року - мобілізаційний людський резерв ЗС рф, за рахунок якого формувалися частини, з’єднання територіальних військ на базі центрів забезпечення
мобілізаційного розгортання (аналог кадрових частин);
- в подальшому, з 2021 по 2022 рік - добровольчі підрозділи, набір яких здійснювався з підготовлених бувших військовослужбовців, а далі з всіх добровольців
(найманців). Такі підрозділи формувались по регіональному принципу та налічували до 52 підрозділів.
Структура і чисельність таких підрозділів (схема 1.27, табл. 1.6) відрізняються. За кожен батальйон відповідають різні спонсори: великі компанії чи партії
(“Молода гвардія” “Єдиної Росії”, “Народний фронт” та “Спілка добровольців Донбасу” О. Бородая), їм допомагають козацькі об'єднання, губернатори. Частина діє
під керівництвом МО рф.
Рис. 1.28. Типова організаційна структура загону БАРС
Таблиця 1.6
Кількість особового складу, озброєння, техніки в загоні БАРС
“Штурмовой отряд специального назначения” (“Шторм”) це:
- з 2022 року – добровольчі підрозділи для виконання важливих завдань, які
комплектувались з різного контингенту з числа найбільш підготовлених військовослужбовців, які мали високі морально-психологічні та фізичні якості, а також найбільш вмотивовані;
в подальшому такі підрозділи розділились на дві категорії:
- “Шторм-V” – комплектуються з “штрафників” військовослужбовців,
- “Шторм-Z” – комплектуються з “ув'язнених” (“зеків” або силовиків).
54

55.

Це позаштатний підрозділ (схема 1.28 – 1.29) у складі бригади та полку на
який покладаються завдання ведення наступальних або штурмових дій.
Схема 1.28. Типова організаційна структура окремої роти “Шторм-Z”
Схема 1.29. Типова організаційна структура окремого загону “Шторм”
1.2.2. Бойові підрозділи (combat units)
До бойових підрозділів омсбр (отбр, мсп, тп) належать: стрілецький підрозділ
(снайперів), підрозділ ударних БпЛА, підрозділи артилерії (самохідної, буксируємої, реактивної і протитанкової), підрозділи ППО.
1.2.2.1. Стрілецькі підрозділи (снайперів) (Rifle unit (snipers))
Стрілецькі підрозділи (снайперів) призначені для – ураження цілей на великих
дистанціях, а також виконання завдань по розвідці і спостереженню.
Рота снайперів складається (схема 1.30) з трьох взводів по два відділення. Відділення складається з трьох снайперських пар: командир відділення (старший снайпер) і двох старших снайперів та трьох снайперів.
55

56.

Схема 1.30. Типова організаційна структура стрілецької роти (снайперів)
1.2.2.2. Підрозділи ударних БпЛА (Strike UAV unit)
У складі полків, бригад здійснюється формування штатних або позаштатних
(зведених) підрозділів БпЛА. Їх склад відрізняється, але має типове озброєння і
тому має типові структурні підрозділи (схема 1.31 – 1.35).
Підрозділи БпЛА призначені для широкого спектру завдань, включаючи розвідку, управління вогнем, завдання ударів по наземних і морських цілях, перехоплення повітряних цілей, постановку перешкод, ретрансляцію повідомлень і доставку вантажів. Зокрема, вони можуть діяти як самостійно, так і у складі інших
підрозділів родів військ, забезпечуючи їхню бойову роботу.
Схема 1.31. Типова організаційна структура окремої роти БпЛА
56

57.

Схема 1.32. Типова організаційна структура в БпЛА мсп
Схема 1.33. Типовий склад позаштатних (зведених) підрозділів БпЛА мсп
Схема 1.34. Типова організаційна структура орБпЛА (мсд)
Схема 1.35. Типова організаційна структура в руБпЛА (сап мсд)
1.2.2.3. Артилерійські підрозділи бригади, полку
Бригадна / полкова артилерія призначена для вирішення завдань в інтересах
бригади / полку і для підтримки батальйонів, що діють на головному напрямку. У
складі мотострілецької бригади / полку може бути:
- два гаубичних самохідних артилерійських дивізіони (гсадн), або один гсадн
і один гадн (в отбр, мсп – один гсадн);
- реактивний артилерійський дивізіон (реадн) (в отбр – один, в мсп – реабатр);
57

58.

- протитанковий артилерійський дивізіон (птадн) (в отбр – немає, в мсп –
птабатр);
- батарея управління і артилерійської розвідки (буар), в мсп - взвод управління
начальника артилерії (вуна).
Артилерійські підрозділи можуть виконувати завдання з ураження: основного
угруповання військ противника, в першу чергу танків, артилерії та протитанкових
засобів противника; радіоелектронних засобів та пунктів управління; об’єктів і засобів ППО, військового тилу та інших важливих об’єктів (цілей) у тактичній глибині; задимлення (засліплення), світлове забезпечення та створення зон пожеж.
Гаубичний самохідний артилерійський дивізіон (гсадн) – артилерійський
підрозділ бригади / полку (схема 1.36). Призначений для вирішення завдань в інтересах бригади і для підтримки мотострілецьких (танкових) батальйонів, які діють
на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару).
Схема 1.36. Типова організаційна структура гсадн
Всього в гсадн: особового складу – близько 300 чол., 152-мм СГ 2С19 МСТАС – 18 од.
Гаубичний артилерійський дивізіон (гадн) – артилерійський підрозділ бригади / полку (схема 1.37). Призначений для вирішення завдань в інтересах бригади
і для підтримки мотострілецьких (танкових) батальйонів, які діють на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару).
58

59.

Схема 1.37. Типова організаційна структура гадн мсп
Реактивний артилерійський дивізіон (реадн) – артилерійський підрозділ
бригади (схема 1.38), що має на озброєнні реактивну систему залпового вогню
(РСЗВ), призначений для ураження живої сили, неброньованої техніки і бронетранспортерів у найближчій тактичній глибині.
Реадн складається із взводу управління, трьох реактивних артилерійських батарей (реабатр) (у кожній батареї два реактивних артилерійських взводи (реав) –
по три розрахунки в кожному і взвод управління). Всього в реадн: особового складу
– близько 300 чол., 122-мм БМ РСЗВ “Град” – 18 од.
Схема 1.38. Типова організаційна структура реадн
59

60.

Реактивна артилерійська батарея (реабатр) – артилерійський підрозділ
полку (схема 1.39), що складається із взводу управління та двох реактивних артилерійських взводів (реав) (у кожному взводі по дві реактивні артилерійські системи).
Схема 1.39. Типова організаційна структура реабатр мсп
Протитанковий артилерійський дивізіон (птадн) – протитанковий артилерійський підрозділ бригади, призначений для ураження танків та інших броньованих цілей противника.
Птадн складається (схема 1.40) із взводу управління, протитанкової артилерійської батареї (птабатр), двох батарей протитанкових ракетних комплексів
(батр ПТРК) і підрозділів забезпечення.
Схема 1.40. Типова організаційна структура птадн
Всього в дивізіоні: особового складу – близько 130 чол., 125-мм протитанкових гармат “Спрут-Б” – 6 од., ПТРК 9П162 “Малютка-2” – 6 (можуть бути ПТРК
“Корнет”).
60

61.

Протитанкова артилерійська батарея (птабатр) – протитанковий артилерійський підрозділ полку складається (схема 1.41) із взводу управління, протитанкової артилерійської батареї (птабатр), двох батарей протитанкових ракетних
комплексів (батр ПТРК) і підрозділів забезпечення.
Схема 1.41. Типова організаційна структура птабатр мсп
Взвод управління начальника артилерії (вуНА) – підрозділ управління артилерійськими підрозділами полку (схема 1.42).
Схема 1.42. Типова організаційна структура ву НА мсп
1.2.2.4. Підрозділи ППО бригади, полку
До підрозділів ППО омсбр належать зенітний ракетний дивізіон (зрдн) і зенітний ракетний артилерійський дивізіон (зрадн). В мсп може бути – зрдн або зрабатр. Вони призначені для прикриття основних сил бригади (полку) від ударів противника з повітря та виконують такі завдання:
- розвідка повітряного противника й оповіщення про нього своїх військ;
- прикриття угруповань військ, пунктів управління, тилових та інших об’єктів
від ударів противника з повітря;
- боротьба із засобами повітряної розвідки і повітряними десантами в польоті.
61

62.

Зенітний ракетний дивізіон (зрдн) – підрозділ ППО бригади, є основним підрозділом протиповітряної оборони командира бригади (схема 1.43). Призначений
для зонального прикриття основних сил бригади від ударів противника з повітря.
Зенітний ракетний дивізіон складається із:
Схема 1.43. Типова організаційна структура зрдн
Всього в дивізіоні: особового складу – 213 чол., ЗРК “Тор-М1” – 12 од., ПЗРК
“Игла” – 9 од.
Зенітний ракетний артилерійський дивізіон (зрадн) – підрозділ ППО бригади (полку) (схема 1.44), призначений для об’єктового прикриття основних сил
бригади від ударів противника з повітря.
Схема 1.44. Типова організаційна структура зрадн
62

63.

Зенітна ракетно-артилерійська батарея (зрабатр) – підрозділ ППО полку
(схема 1.45).
Схема 1.45. Типова організаційна структура зрабатр мсп
1.2.3. Підрозділи бойового забезпечення
Розвідувальний батальйон (рб) – розвідувальний підрозділ бригади. Призначений для ведення військової, повітряної, радіолокаційної, радіо- і радіотехнічної
розвідки в смузі дії бригади на глибину до 100 км.
Розвідувальний батальйон складається (схема 1.46, 1.48) з управління, двох
розвідувальних рот (рр, схема 1.47), роти радіоелектронної розвідки (рРЕР), роти
технічних засобів розвідки (ТЗР) та підрозділів забезпечення.
Розвідувальна рота полку складається (схема 1.47) з управління, трьох розвідувальних взводів. Розвідувальний взвод включає три відділення (одне на БРМ, два
на БМП/БТР).
Також до нового штату розвідувальних рот включені взвода розвідувальноударних БпЛА.
63

64.

Схема 1.46. Типова організаційна структура рб (омсбр)
Схема 1.47. Типова організаційна структура рр (мсп)
Схема 1.48. Типова організаційна структура орб (мсд)
64

65.

Інженерно-саперний батальйон (ісб) – інженерно-саперний підрозділ бригади. Призначений для інженерного забезпечення бойових дій бригади, а також для
завдання втрат противнику застосуванням інженерних боєприпасів.
Інженерно-саперний батальйон складається (схема 1.49) з управління, інженерно-саперної роти (іср), інженерно-дорожньої роти (ідр), інженерно-позиційної роти
(іпр), понтонної роти (понр), взводу інженерної розвідки (вір), взводу зв’язку (вз),
взводу матеріального забезпечення (вмз).
Схема 1.49. Типова організаційна структура ісб
Інженерно-саперна рота (іср) – інженерно-саперний підрозділ полку
(схема 1.50) складається з управління і чотирьох взводів: інженерно-саперного
(ісв), загороджень (взаг), інженерно-дорожнього (ідв), інженерно-технічного (ітв).
Схема 1.50. Типова організаційна структура іср мсп
Рота радіаційного, хімічного, біологічного захисту (рРХБз) – підрозділ РХБз
бригади (схема 1.51), призначена для ведення радіаційної, хімічної та біологічної
розвідки, здійснення дозиметричного і хімічного контролю, проведення спеціальної обробки підрозділів, а також для завдання втрат противнику застосуванням запалювальної зброї.
65

66.

Схема 1.51. Типова організаційна структура рРХБз
Рота РХБз складається з управління роти, взводу радіаційної, хімічної та біологічної розвідки (вРХБр), взводу аерозольної протидії (ваеп), вогнеметного взводу
(вогметв).
Взвод радіаційного, хімічного, біологічного захисту (вРХБз) – підрозділ РХБз
полку (схема 1.52) складається з двох відділень: РХБ розвідки і аерозольної протидії.
Схема 1.52. Типова організаційна структура вРХБз
Батальйон зв’язку (бз) – підрозділ військ зв’язку бригади, призначений для
розгортання системи зв’язку і забезпечення управління підрозділами бригади в усіх
видах їх бойової діяльності (схема 1.53).
Схема 1.53. Типова організаційна структура бз
66

67.

На нього також покладається завдання щодо розгортання та експлуатації систем і засобів автоматизації на пунктах управління та проведення організаційно-технічних заходів щодо забезпечення безпеки зв’язку.
Батальйон зв’язку складається з управління, штабної роти зв’язку, роти
зв’язку, центру зв’язку тилового командного пункту, підрозділів забезпечення.
Рота управління / зв’язку (ру / рз) – підрозділ військ зв’язку полку
(схема 1.54) складається з
Схема 1.54. Типова організаційна структура ру мсп
Рота радіоелектронної боротьби (рРЕБ) – підрозділ РЕБ бригади, полку*
(схема 1.55 - 1.56), призначена для розвідки і радіоелектронного подавлення засобів зв’язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління оптико-електронних та інших засобів управління військами і зброєю противника, а також для прикриття бойових порядків своїх військ від ударів артилерії та авіації й БпЛА, що
використовують радіо-детонатори.
Склад роти РЕБ: командування роти, взвод радіоперешкод КХ радіозв’язку,
взвод радіоперешкод УКХ радіозв’язку, взвод радіоперешкод мобільного і супутникового зв’язку, взвод станцій перешкод радіо-підривачам боєприпасів, взвод радіоперешкод радіо-мережам керування підривом фугасів, підрозділів забезпечення.
67

68.

Схема 1.55. Типова організаційна структура р РЕБ
Схема 1.56. Типова організаційна структура р РЕБ мсп
1.2.4. Підрозділи технічного, тилового та медичного забезпечення
Ремонтно-відновлювальний батальйон (рвб) призначений для підтримки ОВТ
в постійній бойовій готовності до бойового застосування, забезпечення високої ефективності і безвідмовності їх роботи в будь-якій обстановці, для швидкого відновлення
і повернення в стрій озброєння і техніки в разі пошкоджень.
У своєму складі має (схема 1.57) підрозділи для ремонту та відновлення бронетанкової (БТ) й автомобільної техніки (АТ), ракетно-артилерійського озброєння, засобів інженерного озброєння, засобів хімічного захисту.
68

69.

Схема 1.57. Типова організаційна структура рвб
Ремонтна рота (ремр) – ремонтний підрозділ полку (схема 1.58) складається з
чотирьох ремонтних взводів: бронетанкової техніки, автомобільної техніки, озброєння і спеціальних робіт.
Схема 1.58. Типова організаційна структура ремр мсп
Батальйон матеріального забезпечення (бМЗ) – призначений для забезпечення підрозділів бригади всіма видами матеріальних засобів, з метою підтримки
їх боєздатності і створення сприятливих умов для успішного виконання поставлених завдань.
Батальйон матеріального забезпечення у своєму складі має (схема 1.59) основні
підрозділи: автомобільну роту підвезення боєприпасів (автр ПБП), автомобільну
роту підвезення пального (автр ПП), автомобільну роту підвезення продовольства,
речового і воєнно-технічного майна (автр П Пр, Реч, ВТМ), склади; підрозділи забезпечення: взвод зв’язку (вз), роту матеріального забезпечення (рМЗ), ремонтний взвод
(ремв).
69

70.

Схема 1.59. Типова організаційна структура бМЗ
Рота матеріального забезпечення (рМЗ) – підрозділ матеріального забезпечення полку (схема 1.60) складається з управління, автомобільного взводу підвозу
боєприпасів, автомобільного взводу підвозу паливно-мастильних матеріалів, автомобільного взводу підвозу продовольчого, речового і військово-технічного майна,
господарчого взводу (харчування), речової ремонтної майстерні, складів поточного
і недоторканого запасу.
Схема 1.60. Типова організаційна структура бМЗ
70

71.

Медична рота (медр) – призначена для проведення заходів щодо медичного
забезпечення особового складу бригади / полку (схема 1.61 - 1.62).
Схема 1.61. Типова організаційна структура медр
Медична рота складається з медичних відділень: трьох мобільних (МОБ), стаціонарного (СТ), постачання (П), зв’язку та взводу забезпечення.
Схема 1.62. Типова організаційна структура медр мсп
Медичне забезпечення здійснюється з метою збереження боєздатності і зміцнення здоров’я особового складу, своєчасного надання медичної допомоги пораненим і хворим і якнайшвидшого повернення їх до строю. У бойовій обстановці медичне забезпечення включає проведення лікувально-евакуаційних, санітарногігієнічних і протиепідемічних заходів, а також медичних заходів щодо захисту
особового складу від зброї масового ураження.
71

72.

Взвод військової поліції (вВП) – призначений для забезпечення у бригаді /
полку правопорядку та військової дисципліни (схема 1.63).
Схема 1.63. Типова організаційна структура вВП
Отже, організаційна структура омсбр (отбр), мсп (тп) має у своєму складі бойові підрозділи та підрозділи забезпечення, які за своїми бойовими можливостями
здатні вести бойові дії як у складі бригади, так і самостійно в складі тимчасових
формувань – батальйонних (ротних) тактичних груп, артилерійських тактичних
груп. Крім того організаційна структура залежить від виду озброєння та військової
техніки.
Питання для самоконтролю
1. Призначення, організація, озброєння та бойова техніка мсв, тв.
2. Призначення, організація, озброєння та бойова техніка мср, тр.
3. Призначення, організація, озброєння та бойова техніка мсб, тб.
4. Призначення, організація, озброєння та бойова техніка бойових підрозділів
мсб, тб.
5. Організація та озброєння шв.
6. Організація та озброєння шр.
7. Організація та озброєння шз.
8. Склад та призначення бойових підрозділів бригади.
9. Призначення, організація, озброєння та бойова техніка гсадн, гадн, реадн,
птадн.
10. Призначення, організація, озброєння та бойова техніка зрдн, зрадн.
11. Призначення, склад підрозділів бойового забезпечення.
72

73.

Глава 2. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ І БОЙОВОЇ ТЕХНІКИ
ПІДРОЗДІЛІВ МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ ЧАСТИН
2.1. ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ОСНОВНИХ ЗРАЗКІВ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ, ШТУРМОВИХ, ТАНКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ
Розвиток форм та способів ведення бойових дій і збройного протиборства невід’ємно поєднаний з удосконаленням озброєння і військової техніки (ОВТ). За досвідом бойових дій, особливо швидко відбуваються зміни у високотехнологічних
типах ОВТ, до яких належать: в першу чергу безпілотні літальні апарати і робототехнічні комплекси, засоби РЕР і РЕБ, високоточні засоби ураження, а також продовжують удосконалювати - бронетанкову техніку (БТТ), засоби артилерії, системи
протиповітряної оборони (ППО), технічні засоби розвідки (ТЗР) тощо.
Озброєння та військова техніка (ОВТ) – це загальне поняття, яке охоплює матеріальні засоби, які використовуються для виконання військових завдань.
Озброєння включає в себе засоби, що використовуються для ураження.
Озброєння буває різних видів та типів. Озброєння можуть належати до різних
видів збройних сил, родів військ (сил) або спеціальних військ і так далі. Наприклад,
озброєння мотострілецьких, танкових, ракетно-артилерійських та інших військ
(сил) сухопутних військ; військово-повітряних сил, протиповітряної оборони;
озброєння надводних, підводних та інших сил або до окремих родів військ, наприклад, озброєння РВСН, повітрянодесантних військ, інженерних військ, озброєння
радіаційного, хімічного і біологічного захисту військ, спеціальних військ та служб
тощо.
Крім цього, види озброєнь класифікуються:
за видами носіїв (бронетанкове, корабельне, авіаційне);
характером вражаючої дії;
за призначенням;
за способами доставки до цілі засобів ураження.
Озброєння поділяється на:
- бойове озброєння: це засоби, які використовуються для нанесення шкоди або
ураження. До нього відносяться різні види зброї, такі як стрілецька зброя, гармати,
броньоване і танкове, артилерійське, ракетні комплекси, тощо.
- захисне озброєння: це засоби, які використовуються для захисту особового
складу, військової техніки та об'єктів від ворожого ураження.
Основне озброєння - озброєння, яке переважає (стоїть на оснащенні) в тому чи
іншому військовому формуванні, і для застосування якого призначене дане формування, наприклад в танковій роті основне озброєння танк, хоча в ній є на оснащенні
і стрілецьке, інженерне та інші види і типи озброєння.
Військова техніка – це машини (базові шасі), прилади та інші технічні засоби,
які використовуються у бойових діях та для забезпечення військових потреб. Військова техніка поділяється на:
- бойову техніку: це машини та прилади, які використовуються для ведення
бойових дій, наприклад танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, літаки,
гелікоптери, кораблі.
73

74.

- техніку забезпечення: це техніка, яка призначена для забезпечення функціонування війська, наприклад, транспортування, зв'язку, медичного обслуговування,
харчування, ремонту тощо.
- спеціальну техніку: це техніка, яка має спеціальне призначення, наприклад,
для розвідки, захисту інформації тощо.
Озброєння та військова техніка (ОВТ) часто розглядаються спільно.
У цьому розділі наведені відомості з доступних джерел щодо основних зразків
ОВТ, що перебувають на озброєнні та знаходяться в експлуатації в мотострілецьких (танкових) бригадах (полках) ЗС рф, висвітлені напрями їх модернізації та оновлення, а також наведені перспективні зразки ОВТ, що плануються до прийняття
на озброєння.
2.1.1. Бойові машини піхоти (Infantry fighting vehicles)
Бойова машина піхоти (БМП) – клас бойових броньованих машин (зазвичай
гусеничних, плаваючих) із потужним озброєнням, броньованим протикульовим
(протиосколковим) захистом і високою маневреністю.
Бойова машина піхоти призначена для транспортування особового складу мотострілецьких підрозділів до переднього краю, підвищення його мобільності,
озброєності, вогневої підтримки піхоти з можливістю десанту вести вогневий бій
із машини та захищеності на полі бою, зокрема в умовах застосування ядерної зброї
і спільних дій із танками в бою.
БМП обладнані різноманітними системами: управління вогнем, фільтро-вентиляційною, пожежогасіння, маскування (постановки димових завіс), а також захисту екіпажу (бронювання, від зброї масового ураження) та мають велику вогневу
потужність.
Комплекс озброєння БМП (БМД) включає: гармату, спарений кулемет, ПТРК,
СУВ.
У ході бою БМП виконують завдання зі знищення живої сили противника, ураження його броньованих машин, боротьби з повітряними цілями на гранично малих
висотах і з танками.
У мотострілецьких підрозділах бригад (полків) на озброєнні перебувають –
БМП-1, БМП-2 або БМП-3 (фото 2.1) та їх сучасні модифікації і модернізації.
Озброєння БМП:
1) Гармати:
БМП-1: 73-мм гладкоствольна гармата 2А28 “Грім”.
БМП-2: 30-мм нарізна автоматична гармата 2А42.
БМП-3: 100-мм нарізна гармата-пускова установка 2А70 та 30-мм автоматична
гармата 2А72.
2) Протитанкові ракетні комплекси (ПТРК):
БМП-1: ПТРК 9К111 “Фагот”.
БМП-2: ПТРК 9К111 “Фагот” або 9К111-1 “Конкурс”.
БМП-3: ПТКР 9М117 9К116-3 “Басня” (“Кастет”).
3) Кулемети:
7,62-мм кулемет ПКТ (спарений з основним озброєнням).
74

75.

БМП-1
БМП-2
БМП-3
БМП-1АМ з БМ “Басурманин”
БМП-2М з БМ “Бережок”
БМП-3М
Фото 2.1. Бойові машини піхоти
75

76.

Основні тактико-технічні характеристики БМП-1, БМП-2 і БМП-3 наведено в
табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Тактико-технічні характеристики БМП-1, БМП-2, БМП-3
Назва характеристики
Екіпаж/десант (чол.)
Озброєння:
гармата
кулемет
ПТРК/ПТКР
Боєкомплект (шт.):
до гармати
до кулемета
Значення
БМП-1
3 /+8
БМП-2
3 /+7
БМП-3
3 /+5 (+2)
30-мм
100-мм нарізна гармата-пунарізна автоскова установка,
матична
30-мм автоматична гармата
3х7,62-мм ПКТ (2 курсо7,62-мм ПКТ
вих)
*
4 (“Конкурс”)
8 (пуск через ствол)
73-мм
гладкоствольна
40
500
2000
40 (100-мм)
500 (30-мм)
2000х3
Номенклатура основних боєприпасів:
30-мм – бронебійно-трасуючі, уламково-фугасні запалювальні, уламково-трасуючі;
73-мм – уламково-фугасні та кумулятивні;
100-мм – уламково-фугасні та керовані.
На базі БМП створені:
- бойові машини десанту (БМД);
- бойові розвідувальні машини (БРМ),
- ряд командирських, командно-штабних і спеціальних машин.
Варіанти модифікацій і модернізацій
БМП-1М
– варіант модернізації з комплексом озброєння ТКБ-799 “Клівер”: бойовий модуль з 30-мм автоматичною гарматою 2А72, спарений з нею 7,62-мм кулемет
ПКТМ, а також 4 ПТРК “Корнет”, прицільні пристрої - тепловізор і прилад лазерного наведення 1К13-2;
– варіант модернізації з бойовими модулями МБ2-03 або МБ2-05: 30-мм гармату 2А42, ПКТМ, АГС-17 (тільки в МБ2-03), ПТУР “Конкурс” (тільки в МБ2-05),
приціл ТКН-4ГА, електромеханічний двоплощинний стабілізатор озброєння, систему 902В “Туча”;
БМП-1АМ “Басурманин” - модернізація 2018 року із заміною башти на дистанційно керований бойовий модуль від БТР-82А.
76

77.

БМП-2
Основна відмінність від БМП-1 полягає у більшій башті (на двох осіб) та оснащенні іншим комплексом озброєння: 30-мм автоматичною гарматою 2А42, спарений з нею 7,62-мм кулемет ПКТ, а також пу ПТРК.
БМП-2Д
Розроблена в 1981 році спеціально для боїв в Афганістані. Основні відмінності: посилена броня, встановлені сталеві екрани на корпусі та броньова плита під
командиром і механіком-водієм. Через що зросла маса машини, і вона втратила можливість плавати.
БМП-2М
БМП-2 з бойовим модулем “Бережок”. Встановлено додатковий панорамний
приціл, змінено розташування АГ-17, встановлено 4 ПУ ПТРК “Корнет” (варіант:
надзвуковий ПТКР “Атака”).
БМП-3
У конструкцію БМП-3 було впроваджено 111 винаходів. Оснащено комп'ютеризованою системою управління вогнем з балістичним комп'ютером. Для підвищення живучості БМП-3 можуть встановлюватись системи активного захисту
“Арена” та протидії “Штора”, які підвищують її захищеність від протитанкових ракет і снарядів та самозаглиблювальним відвалом що дозволяє самостійно займати
оборонну позицію і закопуватись.
Восени 2023 року оголошено про різке прискорення випуску комплектів додаткового захисту, що включають бронеекрани та металеві ґрати (виробництво яких
щодо 2022 року збільшилося у 30 разів), які монтуються на нові БМП-3.
БМП-3М
З комплексом активного захисту “Арена-Е” та СУВ дозволяє автоматично розпізнавати, супроводжувати та атакувати цілі у русі.
Варіанти БМП-3:
БМП-3 із комплексом оптико-електронної протидії “Штора-1”
БМП-3 з динамічним захистом “Кактус”
БМП-3 з бойовим модулем “Бахча-У” – відрізняється сучасною СУВ та єдиним механізмом заряджання нового боєкомплекту керованих (9М117М1-1 “Аркан”) та некерованих 100-мм пострілів.
В зоні бойових дій вся техніка (фото 2.2) оснащується різноманітними додатковими захисними елементами (решітками, сітками, екранами).
Крім того броню серії БМП 765 (БМП-1), 675 (БМП-2) та 688А (БМП-3) продовжують намагатися посилювати комплектом “СБ3КДЗ”, який складається з полімерних панелей, які мають захистити машину від вогню великокаліберних кулеметів, а також комплекту протикумулятивних решіток.
77

78.

БМП-1М з БМ (ЗСУ) та додатковим захистом
БМП-2М з БМ “Бережок“ та додатковим захистом
БМП-2 з додатковим захистом
БМП-3 з додатковим захистом
Фото 2.2. Бойові машини піхоти з варіантами додаткового захисту в зоні “СВО”
78

79.

Перспективні зразки БМП
БМП Т-15 (бойова платформа “Армата”) – важка бойова машина піхоти,
2015 р. розробки. Основне призначення Т-15 – брати участь у бою в одному строю
з важкими сучасними танками, такими як Т-14.
БМП Т-15 (фото 2.3) оснащена дистанційно-керованим універсальним бойовим модулем “Бумеранг-БМ”, озброєним:
- 30-мм автоматичною гарматою 2А42 із селективним боєживленням (боєзапас
– 500 снарядів),
- 7,62-мм кулеметом ПКТМ (боєзапас – 2000 патронів),
- двома здвоєними пусковими установками ПТРК “Корнет”.
Бойовий модуль може керуватися навідником і командиром машини. Боєкомплект та озброєння ізольовані від десанту й екіпажу.
Основні ТТХ БМП Т-15 наведено в табл. 2.2.
БМП Б-11 на середній гусеничній платформі “Курганец-25” (рис. 2.3) призначена для транспортування особового складу, підвищення його мобільності, озброєності і захисту на полі бою.
Планується подальша заміна діючих БМП, що стоять на озброєнні російської
армії, на перспективні.
БМП “Курганец” оснащена дистанційно-керованим універсальним бойовим модулем “Бумеранг-БМ”, озброєним:
- 30-мм автоматичною гарматою 2А42 із селективним боєпостачанням,
- 7,62-мм кулеметом ПКТМ,
- двома спареними пусковими установками (ПУ) ПТРК “Корнет”.
Універсальний бойовий модуль спроможний відслідковувати ціль та самостійно вести обстріл об’єкта до його знищення. Машина обладнана камерами спостереження за обстановкою навколо БМП.
Основні тактико-технічні характеристики БМП “Курганец-25” наведено в
табл. 2.2.
БМП К-17 (ВПК-7829) на базі УБП “Бумеранг” (рис. 2.3) – перспективна
колісна платформа середньої вагової категорії, 2013 року розробки.
БМП К-17 призначена для транспортування і підтримки вогнем мотострілецького відділення у бою.
БМП К-17, оснащена дистанційно-керованим універсальним бойовим модулем
“Бумеранг-БМ”, що здатний стежити за ціллю та самостійно вести обстріл об'єкта до
його знищення після цілевказівки оператором модуля. Має багатошарове бронювання
із вмістом кераміки, яке набагато ефективніше, ніж гомогенний захист.
Восени 2023 року було виявлено ешелон з даними БМП, який слідував в зону
т.з. “СВО”.
Основні тактико-технічні характеристики БМП К-17 “Бумеранг” наведено в
табл. 2.2.
79

80.

БМП Т-15
БМП Б-11 “Курганец-25”
БМП К-17
Фото 2.3. Перспективні БМП
Таблиця 2.2
Тактико-технічні характеристики
Назва характеристики
Екіпаж (чол.)
Десант (чол.)
Озброєння (боєкомплект):
автоматична гармата
кулемет
ПТРК
БМП Т-15
3
9
30-мм 2А42 (500)
7,62-мм ПКТМ (2000)
“Корнет” (х2)
БМП Б-11 “Курганец-25”
3
8
БМП К-17 (ВПК-7829)
3
8
30-мм 2А42 (500)
7,62-мм ПКТМ (2000)
“Корнет” (2х2)
30-мм 2А72 (500)
7,62-мм ПКТМ (2000)
“Корнет” (2х2)
80

81.

2.1.2. Бронетранспортери (Armored personnel carriers)
Бронетранспортер (БТР) – бойова броньована колісна або гусенична машина
високої прохідності, призначена для транспортування особового складу мотострілецьких підрозділів до поля бою та їх вогневої підтримки.
Комплекс озброєння включає: 7,62-мм кулемет, або великокаліберний кулемет
або гармату, СУВ. На модернізованих БТР зазвичай встановлюються бойові модулі
з автоматичною нарізною гарматою.
Бронювання головним чином протикульове та протиуламкове. Усі бронетранспортери, як правило, плавучі, авіатранспортабельні, можуть десантуватися повітрям; оснащені радіостанціями, внутрішнім переговорним зв'язком, мають прилади
для спостереження та ведення стрільби вдень та вночі. Вони також обладнуються
апаратурою для виявлення та захисту від радіоактивного, хімічного та бактеріологічного забруднення місцевості, протипожежним та іншим обладнанням.
На озброєнні підрозділів бригад (полків) сухопутних військ перебувають –
БТР-80, БТР-82, МТ-ЛБ (фото 2.4) та їх сучасні модифікації. Крім того можуть перебувати старі радянські зразки – БТР-50, БТР-60, БТР-70.
МТ-ЛБ (многоцелевой транспортёр (тягач) лёгкий бронированный) – радянський плавучий бронетранспортер. Створений для перевезення людей та вантажів,
також широко використовується як артилерійський тягач. Має значну кількість модифікацій, зокрема, часто отримує імпровізовані модернізації та виступає в ролі
машини вогневої підтримки.
БТР-80 – бойова колісна плавуча машина, що має озброєння, броньовий захист та високу рухомість та призначений для застосування у мотострілецьких підрозділах, крім того, використовується у підрозділах морської піхоти.
Варіанти модифікацій і модернізацій
БТР-80 — базова модифікація з озброєнням з 14,5-мм кулеметом КПВТ і 7,62мм ПКТ встановлені в башті.
БТР-80К — командирський варіант БТР-80, зі збереженням озброєння і додатковим зв'язковим і штабним обладнанням.
БТР-80А — модифікація з озброєнням з 30-мм автоматичною гарматою 2А72
і 7,62-мм кулеметом ПКТ, встановлених в новій башті лафетним компонування.
БТР-82, БТР-82А — модифікація з двигуном потужністю 300 к.с., з встановленим бойовим модулем озброєння: 14,5-мм кулеметом КПВТ (БТР-82) або скорострільною 30-мм гарматою 2A72 (БТР-82А) спареними з 7,62-мм кулеметом
ПКТМ, електроприводом і цифровим двоплощинним стабілізатором озброєння,
комбінованим цілодобовим прицілом навідника ТКН-4ГА / ТКН-4ГА-03 (з тепловізором) зі стабілізованим полем зору і каналом управління дистанційним підривом
снаряду.
БТР-82А1 (БТР-88) — модернізований БТР-82 з дистанційно-керованим модулем озброєння (ДКМО), що включає скорострільну 30-мм гармату зі спареними
з 7,62-мм кулеметом ПКТМ.
БТР-82АМ — модернізований БТР-80, до рівня БТР-82А. Модернізація проводиться в ході капітального ремонту на ремонтних підприємствах.
81

82.

МТ-ЛБ
БТР-80
БТР-82
МТ-ЛБ 6МБ
МТ-ЛБВМК
Пластун-СН
Фото 2.4. Бронетранспортери
82

83.

Основні тактико-технічні характеристики МТ-ЛБ, БТР-80, БТР-82А наведено
в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Тактико-технічні характеристики бронетранспортерів
Назва характеристики
Екіпаж (чол.)
Десант (чол.)
Озброєння:
автоматична гармата
МТ-ЛБ
2
11
*
*
Значення
БТР-80
2
8
БТР-82А
3
7
30-мм 2А72
14,5-мм КПВТ
7,62-мм ПКТ 7,62-мм ПКТМ
*
500 (14,5-мм) 300 (30-мм)
Боєкомплект (шт.)
2000 (7,62-мм) 2000 (7,62-мм)
Номенклатура боєприпасів 14,5-мм: бронебійно-запалювальні, бронебійно-запалювальні трасуючі, запалювальні миттєвої дії.
В росії розроблено достатньо багато бойових модулів, які використовуються
на модернізованих БМП, БТР, БА. Основними є: “Арбалет”, “Бахча”, “Байкал”,
“Баллиста”, “Басурманин”,“Бережок”, “Бумеранг”, “Кливер”, “Охотник”, “Спица”,
“Эпоха”, 32Г01, 6М1Б3, 6М1Б5 та інші. Основне озброєння таких бойових модулів
включає або кулемети калібру 12,7-мм чи 14,5-мм, або гармати калібру 23-мм чи
30-мм. Можуть мати спарені 7,62-мм кулемети та додатково АГС, ПТРК.
Основний бойовий модуль має основне озброєння – 30-мм нарізну автоматичну гармату 2А42 або 2А72.
Бойовий модуль АБМ-БСМ-30 включає 30-мм автоматичну гармату 2А72,
7,62-мм кулемет ПКТМ, а також оптико-електронний комплекс виявлення наземних та повітряних цілей. Додатково може оснащуватися протитанковим або зенітно-ракетним озброєнням.
Дистанційно керований бойовий модуль “Баллиста” оснащений 30-мм гарматою 2А42/2А72, 7,62-мм кулеметом ПКТМ, ПУ ПТРК “Конкурс-М ”
Дистанційно керований бойовий модуль АУ-220М “Байкал” має 57-мм автоматичну гармату та 7,62-мм кулемет, дві ПУ з ПТРК “Атака ”. БМ “Байкал” може
встановлюватися як на старі види бронетехніки у вигляді БМП-1, БМП-2, БМП-3,
ПТ-76, БТР-80, так і нові такі як “Курганец-25”, БМПТ “Термінатор” і БТР “Бумеранг”.
На базі БТР можуть створюватися самохідні гармати і міномети, зенітні установки, бойові машини для боротьби з танками (ПТРК) та інші.
В зоні бойових дій бронетранспортери оснащуються різноманітними додатковими захисними елементами (решітками, сітками, екранами), а також можуть мати
встановлені інші зразки озброєння (фото 2.5 – 2.6).
Модифікація БТР-82АТ —з комплектом додаткових екранів і решіток для захисту, комбінованим двоканальним прицілом і ПТРК “Корнет” в десантному відділенні. Є найбільш масовою в так званій зоні “СВО”.
кулемет
83

84.

Варіанти модифікацій і модернізацій
МТ-ЛБ з 57-мм зенітною гарматою і додатковим елементом захисту
МТ-ЛБ з баштою від БМП-1
МТ-ЛБ з автоматичним мінометом 2Б9 “Василек“
МТ-ЛБ з кулеметною башенною
установкою
МТ-ЛБ (6М1Б3) з башенною установкою 30-мм АГ-17, 12,7-мм кулеметом “Корд“ і
спареною 23-мм гарматою ГШ-23
Фото 2.5. Варіанти модифікацій і модернізацій
84

85.

МТ-ЛБ та БТР авіаційними блоками НКР С-8
БТР-82 з додатковими елементами захисту
Фото 2.6 Варіанти модифікацій і модернізацій
85

86.

Перспективні зразки БТР
Бронетранспортер К-16 на базі УБП “Бумеранг” (фото 2.7) призначений
для транспортування й підтримки вогнем мотострілецького відділення, може самостійно
долати водні перешкоди.
БТР “Бумеранг” має нову конструкцію, в
якій водій сидить спереду ліворуч, двигун розташовується справа, а в іншій частині корпусу розміщується десантне відділення, що
дозволяє здійснювати посадку і висадку десанту з корми.
На відміну від більш ранніх серій, у десантному відділенні відсутні амбразури.
Фото 2.7. БТР К-16 “Бумеранг”
Основні тактико-тактичні характеристики БТР К-16 “Бумеранг” наведено в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Тактико-технічні характеристики БТР К-16
Назва характеристики
Бойова маса, т
Екіпаж + десант, чол.
Озброєння
Дальність прицільного вогню, км:
удень
уночі
Комплекс озброєння :
кількість ПТКР на ПУ, шт.
максимальна дальність стрільби, км
Значення
22
3+8
кулемет 1 × 12,7-мм 6П49 “Корд”
до 2
до 1,5
4
10
2.1.3. Танки (Tanks)
Танк – гусенична броньована бойова машина високої прохідності, з гарматним озброєнням для ураження різних цілей на полі бою. Призначення танків, це
прорив оборони противника шляхом руйнування його укріплень і подавлення вогневих засобів, підтримка мотострілецьких підрозділів та самооборона від інших бойових машин противника, таких як танки, броньовані носії протитанкових засобів,
розрахунки ПТРК і розвитку тактичного успіху.
Для виконання цих завдань танки мають комплекс озброєння: танкову гармату
- ПУ ПТКР, спарений кулемет, зенітну установку, СУВ.
Мотострілецькі (танкові) бригади (полки) мають на озброєнні танки Т-72, Т80, Т-90 та їх модифікації (фото 2.8). Крім того противник використовує старі радянські зразки: Т-54, Т-55, Т-62, Т-64 і їх модифікації та навіть Т-34.
86

87.

Т-72Б
Т-80У
Т-90А
Т-72Б3М
Т-80БВМ
Т-90М
Фото 2.8. Основні бойові танки
87

88.

Основний бойовий танк Т-72 (фото 2.8) – розроблений на базі Т-64А, є одним
із найбільш масових танків в рф, пройшов 14 основних модифікацій. Має класичне
компонування, з розміщенням моторно-трансмісійного відділення в кормовій, бойового - у середній, а відділення управління - у лобовій частині машини. Екіпаж
танка складається з трьох осіб: механіка-водія, навідника і командира, який також
виконує функції заряджаючого після витрати снарядів, в автоматі заряджання. Обладнаний класичними для танків системами (залежно від модифікації): бронювання
(пасивне бронювання, динамічний, активний захист), захисту від ЗМУ, протипожежного захисту, протирадіаційного захисту, зменшення помітності, постановки димових завіс, оптико-електронного подавлення (“Штора”), управління озброєнням,
захисту від напалму (“Сода”).
Основний бойовий танк Т-80 (фото 2.8) – танк із єдиною газотурбінною силовою установкою, обладнаний: комплексом керованого озброєння 9К119 “Рефлекс”
та комплексом управління зброєю 1А45 “Иртыш” (лазерний приціл-далекомір 1Г46,
електронний балістичний обчислювач, стабілізатор 2Э42, комбінований нічний приціл
ТПН-4 та ТПН-4С “Буран-ПА”), гарматою 2А46М-1, системою пуску димових гранат
902Б “Туча”, ППО 3ЕЦ13 “Иней”, новітньою комбінованою бронею із вбудованим
динамічним захистом (ДЗ) і комплексом керованого озброєння 9К119М “Инвар”.
Основний бойовий танк Т-90 (фото 2.8) – сімейства Т-72, на якому встановлено:
• нічний приціл ПНО з ЕОП 3-го покоління “Буран-М” (2004 р.), або сучасний
тепловізор другого покоління “ЕССА” (2006 р.) з французькою матрицею Thales
“Catherine FC”, стабілізований в двох площинах і інтегрований з основним прицілом і дальноміром (з видимістю 4000 м);
• систему управління вогнем “Калина”;
• дистанційно керовану зенітну установку “УДП Т05БВ-1”;
• систему автоматичного перемикання передач з можливістю переходу на ручне;
• дві системи навігації: супутникову та інерційну.
А також покращено бронювання і динамічний захист, автомат заряджання,
двигун, гармата і стабілізатор 2Э42-4 “Жасмин”.
Час заряджання пострілу АЗ одного типу – 6,5 секунд, ПТКР – 8 секунд, час
зміни типу пострілу – не більше 12 сек. Повна перезарядка автомата заряджання
складає 13-15 хвилин.
Перспективні зразки озброєння
Танк Т-14 (фото 2.9) – новітній російський основний бойовий танк із безлюдною баштою і броньованою капсулою для екіпажу на базі універсальної гусеничної
платформи “Армата”. Т-14 є танком у рамках концепції “мережоцентричної війни”,
де за рахунок застосованого в танку кругового АФАР радара середньої дальності
та інфрачервоних HD-камер спостереження з круговим охопленням на 360° може
використовуватися як машина розвідки, цілевказівки і коригування вогню САУ,
ЗРК.
88

89.

На Т-14 застосовується комплекс із кардинальним зниженням видимості в інфрачервоному, магнітному і радіодіапазонах, із застосуванням
інноваційних
технологій
“зміненої сигнатури”, тобто зміни свого візуального образу у вказаних діапазонах, що
ускладнює пошук танка ГСН ПТКР класу
Javelin, Spike або JAGM серед викинутих інфрачервоних пасток і хмар диполів.
Фото 2.9. Танк Т-14
Основні тактико-технічні характеристики основних бойових та перспективних танків наведено в табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Тактико-технічні характеристики танків
Назва характеристики
Бойова вага (т)
Екіпаж (чол.)
Озброєння:
гармата
кулемет
Значення
Т-72
Т-80
Т-90
Т-14
46
42
46,5
48
3
125-мм гладкоствольна гармата-пускова установка
7,62-мм ПКТ спарений
12,7-мм зенітний
пуск керованих ракет здійснюється через ствол
ПТКР
Боєкомплект:
до гармати (шт.)
36 – 45 (ПТКР – 6)
до кулемета (шт.)
2000 (7,62-мм), 300 (12,7-мм)
Дальність стрільби (км)
1,8/5
2,2/5
3-4
до 7
Бронебійність снарядів
~170-250
(БПС/БКС), мм
Номенклатура основних боєприпасів танкових гармат: бронебійні композитні,
бронебійні підкаліберні, бронебійні оперені підкаліберні, кумулятивні, уламковофугасні, протитанкові керовані.
В зоні бойових дій всі такни оснащують різноманітними додатковими захисними елементами (решітками, сітками, екранами) (фото 2.10).
Фото 2.10. Варіанти додаткового захисту (“мангали”)
89

90.

Крім того на шасі танків розробляються інші зразки озброєння (фото 2.11): наприклад БМ з бронекапсулою для доставки піхоти, з РБУ-6000.
Варіант для доставки піхоти
Варіант під РБУ-6000
Фото 2.11. Варіанти переобладнання танкового шасі
Озброєння артилерійських підрозділів батальйону
До складу батальйонної артилерії можуть входити мінометні та артилерійські підрозділи, що мають такі зразки озброєння:
самохідні артилерійські установки – 2С23 “Нона-СВК” або 2С9 “Нона-С”, 2С34
“Хоста” або 2С31 “Вена”, 2С40 “Флокс”;
самохідні міномети – 2С41 “Дрок”, МЗ-204 “Горец”;
возимо-буксировані міномети – 2Б14-1 “Поднос”, 2Б9 “Василек”, 2С12
“Сани”.
2.1.4. Самохідні артилерійські гарматно-мінометні установки
(Self-propelled artillery gun-mortar installations)
Самохідні артилерійські гарматно-мінометні установки різновид самохідних артилерійських установок (САУ), що характеризується використанням модернізованого міномета сімейства “Нона” як основного озброєння бойової машини. Загалом “Нона” – це назва сімейства уніфікованих 120-мм нарізних
напівавтоматичних універсальних гармат на базі гармати-гаубиці-міномета 2А51,
яка може стріляти мінометними мінами, а також снарядами — осколково-фугасними (зокрема — активно-реактивними) і кумулятивними. ЗС рф планували перейти на такі САУ, проте фінансування і можливості ВПК не дозволили їм це здійснити, тож більшість таких систем в обмеженій кількості.
120-мм самохідна артилерійська установка 2С23 “Нона-СВК” (фото 2.12)
призначена для ураження артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, броньованих цілей, вогневих засобів, пунктів управління і живої сили противника, задимлення, засліплення та освітлення місцевості. Шасі – БТР-80.
120-мм автоматизована самохідна артилерійська установка (САУ) (гармата) 2С31 “Вена” (фото 2.12) є броньованою плаваючою установкою на гусеничному шасі (БМП-3), яка оснащена:
– автоматизованою системою управління наведенням у вертикальній і горизонтальній площинах, що включає ЕОМ для розрахунку установок для стрільби;
– системою автоматичної топоприв’язки й орієнтування;
90

91.

– системою денної/нічної оптико-електронної розвідки і цілевказання для забезпечення високоточної стрільби.
120-мм самохідна артилерійська установка 2С34 “Хоста” (фото 2.12) призначена для ураження живої сили противника, артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, броньованих цілей, вогневих засобів та пунктів управління. САУ 2С34 є глибокою модернізацією 2С1 “Гвоздика” з упровадженням ряду
компонентів 2С23 “Нона-СВК” та 2С31 “Вена”.
2С23 “Нона-СВК”
2С34 “Хоста”
2С31 “Вена”
Фото 2.12. Самохідні артилерійські установки (гармати-міномети)
Основні тактико-технічні характеристики артилерійських систем наведено в
табл. 2.6.
Таблиця 2.6
Тактико-технічні характеристики 2С23 “Нона-СВК”, 2С34 “Хоста”, 2С31 “Вена”
Назва характеристики
Значення
2С23 “Нона-СВК” 2С34 “Хоста” 2С31 “Вена”
Калібр, мм
120
Розрахунок, чол.
4
Дальність стрільби, км
0,04 – 12,8
14
13
Швидкострільність, постр./хв
10
9
8 – 10
Боєкомплект, постр.
30
40
70
Типи мін, які використовуються: активно-реактивні, кумулятивні, осколковофугасні (нарізні і гладкоствольні), керовані (нарізні і гладкоствольні), касетні (нарізні і гладкоствольні), термобаричні, запалювальні, освітлювальні (нарізні і гладкоствольні), димові (нарізні і гладкоствольні).
2.1.5. Самохідні мінометні установки (Self-propelled mortar installations)
Самохідний міномет - різновид самохідних артилерійських установок (САУ),
що характеризується використанням міномета як основного озброєння бойової машини. Конструктивно самохідні міномети являють собою різнорідну групу, що
включає як носії ротних або батальйонних мінометів калібру близько 81-120 мм,
так і важкі артилерійські системи калібру до 240 мм. Такі установки є останніми
розробками, тому їх кількість не велика, проте це показує прагнення противника з
удосконалення батальйонної артилерії та можливості з розробки і випуску сучасних зразків озброєння.
91

92.

120-мм самохідна артилерійська установка (гармата-міномет) 2С40
“Флокс” (фото 2.13) призначена для підтримки мотострілецьких підрозділів: подавлення живої сили, артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, броньованих цілей, вогневих засобів і пунктів управління. Гармата по застосовуємим
боєприпасам уніфікована з гарматами типу “Вена”.
82-мм самохідний міномет 2С41 “Дрок” (фото 2.13) призначений для знищення живої сили, вогневих засобів і легкоброньованої техніки, а також осліплення спостережних пунктів, а також задимлення і освітлення місцевості.
2С40 “Флокс”
2С41 “Дрок”
Фото 2.13. Самохідні мінометні установки
Основні тактико-технічні характеристики самохідних мінометних установок
2С40 “Флокс”, 2С41 “Дрок” наведено в табл. 2.7.
Таблиця 2.7
Тактико-технічні характеристики самохідних мінометних установок
Назва характеристики
Значення
2С40 “Флокс” 2С41 “Дрок”
120
82
4
Калібр, мм
Обслуга, чол.
Дальність стрільби, м:
5,7
6
максимальна
Практична швидкострільність, постр./хв:
10
12
Боєкомплект, постр.
60
40
Типи мін, які використовуються: ЗОФ-34 - осколочно-фугасна; 53ОФ-843Б осколочно-фугасна; 3-З-2 - запалювальна; 3ВС24 – освітлювальна; 3Д5 - димова;
КМ-8 “Грань” – управляєма.
2.1.6. Возимі (буксирувані) міномети (Mobile (towed) mortars)
Міномет (82-мм 2Б14-1 “Поднос”, 82-мм 2Б9 “Василек”, 120-мм 2С12
“Сани”) (фото 2.14) - призначений для ураження живої сили, розташованої відкрито,
в траншеях, або в укриттях, вогневих засобів, командно-спостережних пунктів,
озброєння та військової техніки у ході підтримки дій мотострілецьких підрозділів. Це
категорія озброєння є найбільш поширеною у зв’язку із значними запасами з часів
радянського союзу.
92

93.

2Б14-1 Поднос”
2Б9 “Василек”
2С12 “Сани”
Фото 2.14. Міномети
Основні тактико-технічні характеристики мінометів “Поднос” “Василек”,
“Сани” наведено в табл. 2.8.
Таблиця 2.8
Тактико-технічні характеристики мінометів
Назва характеристики
Калібр, мм
Обслуга, чол.
Дальність стрільби, м:
максимальна
мінімальна
Темп стрільби, постр./хв
Бойова швидкострільність, постр./хв:
Боєкомплект, постр.
Час переведення з транспортного в
бойове положення, хв
2Б14
“Поднос”
82
2 або 4
3922
85
Значення
2Б9 (М)
“Василек”
82
4
2С12
“Сани”
120
5
7100
480
15 – 22
120
4270
800
170
100 – 120
226
0,5
1,5
3
15
56
2.1.7. Переносні зенітні ракетні комплекси
(Portable anti-aircraft missile systems)
Переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК) є комплексами ближньої дії та
призначені для ураження вертольотів та літаків противника, що летять на малих і
гранично малих висотах на зустрічних курсах та навздогін.
По суті ПЗРК – це мобільна зенітна ракетна система для транспортування і
ведення вогню по повітряним цілям однією людиною із плеча. Дозволяє робити
пуски з підготовлених і непідготовлених позицій, з бойових і транспортних машин
будь-яких типів.
На озброєнні мотострілецьких (танкових) підрозділів перебувають ПЗРК
9К310 “Игла-1”, 9K38 “Игла”, 9К338 “Игла-С”, 9К333 “Верба” (фото 2.15) та їх
модифікації.
93

94.

9К310 “Игла-1”
9K38 “Игла”
9К338 “Игла-С”
9К333 “Верба”
Фото 2.15. Переносні зенітні ракетні комплекси
Основні тактико-технічні характеристики переносних зенітних ракетних комплексів наведено в табл. 2.9.
Таблиця 2.9
Тактико-технічні характеристики ПЗРК
9К32М “Стрела2М”
9К333
“Верба”
9К338
“Игла-С”
9К38
“Игла”
9K310
“Игла-1”
Назва характеристики
9К32
“Стрела-2”
Значення
Рік прийняття на озброєння
1981
1983
2002
2014
1968 1970
Зона ураження за дальністю,
км
навздогін
1 - 5,0
1 - 5,2 0,5 - 6,0 0,5 – 6,4 3,4
4,2
назустріч
0,5 - 3,3 0,5 - 3,3
Зона ураження за висотою, км
навздогін
0,01 - 2,5 0,01 - 2,5 0,01-3,5 0,01 - 3,5 1,5
2,3
назустріч
0,01 - 2
0,01 - 2
0,01 - 3,0
Імовірність ураження
0,4 - 0,59 0,4 - 0,63 0,8 - 0,9
0,8
Максимальна швидкість цілей, м/с
навздогін
360
320
320
400
220
260
назустріч
320
360 - 400
400
320
100
150
Час переведення з похідного
13
12-13
12
10
у бойове положення, сек.
Час самоліквідації, с
14 – 17
11-14 14-17
94

95.

2.1.8. Безпілотні авіаційні комплекси (Unmanned aerial vehicles (UAV))
2.1.8.1. Безпілотні авіаційні комплекси квадрокоптерного типу
DJI Mavic (Pro…) (фото 2.16) – серія БпЛА, які можуть використовуватись
для розвідки на тактичному рівні, коригування артилерійського вогню, після доробок - як носій СВП або ручної гранати для скиду на противника з висоти.
Основні тактико-технічні характеристики наведено в табл. 2.10
БпЛА400Т (фото 2.16) - призначений для ведення повітряної тепловізійної розвідки в будь який час доби.
Може мати бортове оптико-електронне обладнання (БОЕО):
тепловізійна камера на гіростабілізованому підвісі з полем зору 40° х 30° і розподільчою здатністю 384х288, ціль типу:
- “авто” на дистанціях - до 800 м;
- людина - з 350 м вдень або з 400 м вночі
Основні тактико-технічні характеристики наведено в табл. 2.10
Zala 421-24 (фото 2.16) - малий розвідувальний БпЛА, призначений для ведення розвідки на тактичному рівні.
Основні тактико-технічні характеристики наведено в табл. 2.10
DJI Matrice 300 RTK (фото 2.16) - призначений для: відеоспостереження, повітряного лазерного сканування, геодезії і пошуку, картографії, маркшейдерії, фотограмметрії.
Може мати бортове оптико-електронне обладнання (БОЕО):
- по шести сторонам дрона розташовані бінокулярні оптичні сенсори і датчики ToF
з діапазоном розпізнавання до 40 м;
- ГНСС приймач - GPS / GLONASS / BeiDou / Galileo.
Основні тактико-технічні характеристики наведено в табл. 2.10
Autel EVO 2 (фото 2.16) - призначений для: високоякісної відео і фото зйомки.
Може мати бортове оптико-електронне обладнання (БОЕО):
- цифрова система відео-передачі Autel SkyLink 2.0;
- 12 оптичних сенсорів + 2 ультразвукових;
- три варіанти відеокамери: 48 Мп 8К; 20 Мп 6К; гібридна 48 Мп 8К + тепловізійний модуль;
- х16 цифровий зум.
Основні тактико-технічні характеристики наведено в табл. 2.10
95

96.

БпЛА DJI Mavic
БпЛА400Т
Zala 421-24
DJI Matrice 300 RTK
Autel EVO 2
БпЛА на оптоволокні
Фото 2.16 Основні БпЛА квадрокоптерного типу
Таблиця 2.10
Тактико-технічні характеристики
Назва характеристики
Тип двигуна
Максимальна швидкість, м/с
Максимальна висота, м
Тривалість польоту, хв:
Радіус дії, км
Злітна вага, кг
Маса корисного навантаження, кг
DJI Mavic
до 26
до 6000
30-46
до 30
0,9
БпЛА400Т
до 10
40 - 50
до 6
1,19
1,2
DJI Matrice
300 RTK
Autel EVO 2
до 40
до 23
5/7
55
до 72
7
до 40
3,5
0,4
3,6
2,7
1,15-1,19
Zala 421-24
електричний х4
до 30
96

97.

2.1.8.2. Безпілотні авіаційні комплекси FPV типу
FPV-дрон (First Person View (FPV, вид від першої особи)) — вид безпілотних
літальних апаратів (фото 2.17), керування якими здійснюється за допомогою FPVпілотування по радіо або оптоволоконному кабелю. У військовому сенсі під цим
терміном зазвичай мають на увазі швидкісні FPV-квадрокоптери, перетворені на
дрони-камікадзе або дрони-бомбардувальники, шляхом встановлення бойової частини чи пристрою для скидання боєприпасів. Габарити таких дронів залежать від
розміру несучої рами та можуть бути наприклад 5, 7, 10 дюймів.
Фото 2.17. FPV-дрони (загальний вид) без АКБ і з АКБ
Їх дуже велике різноманіття, так як вони можуть збиратися різними бажаючими, одними з перших серійних, прийнятих на озброєння були – FPV-дрони “Гастелло”, “Овод”, “Упырь” (фото 2.18) та багато інших (“Бумеранг”, “Гортензия”,
“Химера” (фото 2.19)). Їх характеристики також суттєво відрізняються і залежать
від різного обладнання, яке постійно удосконалюється.
Фото 2.18. FPV-дрони “Овод”, “Упырь”
“Бумеранг”
“Гортензия”
“Химера”
Фото 2.19. FPV-дрони
97

98.

Керування такими БпЛА здійснювалось по радіоканалу, проте з 2024 року почали застосовувати оптоволоконні БпЛА, що забезпечувало високу якість зображення і найголовніше стійкість до засобів РЕБ.
Бойові частини / боєприпаси для FPV-дронів можуть бути спеціально розробленими заводськими виробами, імпровізованими переробленнями стандартних
боєприпасів або повністю саморобними вибуховими пристроями. Наприклад, є поширеним установлення бойових частин від РПГ-7. За способом ураження боєприпаси можуть бути різними: кумулятивними, шрапнельними та навіть з ударним ядром.
Основні тактико-технічні характеристики FPV-дронів наведено в табл. 2.11-2.12
Таблиця 2.11
Загальні тактико-технічні характеристики FPV-дронів
Назва характеристики
7 дюймів
10 дюймів
Розмах крил, мм
280
630
Вага, гр
800
500
Максимальна швидкість, км/г
180
до 150
Дальність польоту, км
до 10 … до 30
до 10…15
Тривалість польоту, хв
бл. 15
бл. 15
Висота польоту, м
200…7000
Маса бойового навантаження
до 3 кг
3-3,5
Таблиця 2.12
Тактико-технічні характеристики FPV-дронів
“Бумеранг “Гортензия-7” “Химера”
ЭРА”
Максимальна злітна вага, кг
5,8
3,5
4,2
Маса корисного навантаження, кг
до 4
до 2
до 3
Радіус дії, км
до 10
до 6
до 10
Тривалість польоту, хв
до 10
до 8
до 15
Швидкість, км/г
до 165
до 130
до 180
Практична стеля, м
3000
1600
800
2.1.9. Наземні робототехнічні комплекси (Ground robotic complexes)
З 2023 року, в зоні “СВО“ почали застосовувати наземні робототехнічні платформи різного призначення.
Бойові завдання там виконують такі військові роботи як “Кур'єр“, “Тритон“,
“Ежик“, “Каракатица”, “Скорпион М“, “Айболит“, “Депеша”, БР-1, БР-2, БРГ та
інші машини.
В росії ще орієнтовно з 2015 року розроблено перші зразки роботизованих платформ: “Прометей“, “Уран“, “Маркер“, “Кунгаз“, “Платформа“, “Удар“, “Штурм“,
“Вихрь“, “Лягушка“, “Импульс-М“ та інші. Кількість і варіанти військових роботів
збільшуються і їх роль на полі бою стає більшою.
Вони забезпечують виконання різних завдань: вогневого прикриття, мінування, розвідки, РЕБ, евакуації, диверсій, МТЗ та інші.
98

99.

Наземний робототехнічний комплекс (НРТК) “Курьер” (фото 2.20) – багатофункціональний комплекс, на який може бути встановлено:
- озброєння: гранатомет АГС-17 “Пламя“, кулемет “Корд“, гранатомети РПГ-7,
ПТРК, РПО “Шмель-М“ та інше;
- мінний укладальник протитанкових мін ТМ-62 та ТМ-83;
- засоби РЕБ потужність до 560 Вт.
Робот має бронювання, на штанзі встановлена камера. Дальність керування роботом
до 10 км, автономність до 72 годин. Робот має масу 250 кг, оснащений асинхронним електродвигуном потужністю 6 кВт і може розвивати швидкість до 35 км/год.
з гранатометом АГС-17 “Пламя“
з кулеметом “Корд“
Фото 2.20. НРТК “Курьер”
Бойовий багатофункціональний робототехнічний комплекс (БМРТК)
“Уран-9” (фото 2.21) - безпілотна наземна бойова броньована платформа, на гусеничному ходу, яку позиціонують як вид бойових
машин “Робот разведки и огневой поддержки
(РРОП)“.
Озброєння складається з автоматичної
гармати модифікації 2А72, чотирьох ПТРК
типу “Атака“ чи іншого типу, а також ПЗРК
“Игла“ чи “Стріла“, камери ІЧ-сенсорів, лазерного далекоміра та інших засобів виявлення.
Дальність ураження цілей: вдень до
5000 м, вночі до 3500 м.
Дальність керування від ППУ до РРОП
становить не менше 3 км і залежить від рельєфу та кліматичних умов.
Фото 2.21. БМРТК “Уран-9”
Дальність ретрансляції сигналів та інформації між РРОП становить не менше 1 км.
Споряджена маса - до 12 т. Потужність силової установки 300 кВт. Дизельний двигун
ЯМЗ 5347-16. Максимальна швидкість руху - не менше 35 км/год. Запас ходу 200 км. Час
безперервної роботи на одній заправці 6 год.
99

100.

Бойова платформа має такі можливості:
- переміщення від бортових акумуляторних батарей у режимі заглушеного двигуна;
- рухи по заданому маршруту з автоматичним визначенням та об'їздом перешкод;
- приймання та передачі на інший РРОП (ретрансляції) команд управління з рухомого пункту управління (ППУ) та пульта дистанційного управління (ПДУ);
- дистанційного (по радіоканалу) управління з ППУ та ПДУ;
- автоматичний супровід цілей;
- кожен РРОП та ППУ обладнані системою попередження про лазерне опромінення,
що дозволяє оператору визначати джерело випромінювання в секторі 30°.
- як додаткові елементи захисту на РРОП встановлена система постановки димових
завіс, що дозволяє в автоматичному режимі зробити постановку димової завіси в секторі з
якого йде лазерне опромінення РРОП.
Бойова робототехнічна платформа “Импульс-М” (фото 2.22) - безпілотна наземна платформа, на гусеничному ходу. Платформа
позиціонується як універсальна — на неї можна
встановлювати різні бойові модулі, використовувати її для дистанційного
мінування, перевезення вантажів та евакуації поранених.
Фото 2.22. НРТК “Импульс-М”
Вантажність – близько тони, система може
перевозити 500 кг вантажу, а на причепі робот здатний тягнути ще 1,5 тони вантажу. Може
бути оснащений протитанковим ракетним комплексом. Система управління робототехнічним комплексом містить елементи штучного інтелекту, які дають змогу працювати в автономному режимі. Система зв'язку практично стійка до систем радіоелектронної боротьби (РЕБ) і може автономно повернути роботизований комплекс назад на базу, якщо
зв'язок з оператором загубиться.
Наземний робототехнічний комплекс (НРТК) “Маркер” (фото 2.23) – модульна робототехнічна платформа, що має різні модулі під різні задачі. Бойова вага – 3 т. У
“Маркері” застосовано функцію безпілотного автомобіля, використовується модульна багатоспектральна система технічного зору та нейромережі. Має 2 колісні та 3 гусеничні автономні платформи, здатні форсувати водні перешкоди глибиною до 0.8 метрів. Запас
ходу по шосе (для колісної версії) до 1000 км або 60 год.
Розвідувальний комплекс
Має підвісні дрони на силовому кабелі, що дозволяє вирішити кілька проблем:
позбутися акумуляторних батарей на дроні, захиститися від радіоподавлення (РЕБ)
і не втратити дрон. Запуск дрона на висоту, наприклад, 150 метрів може забезпечити видимість до 20 км.
100

101.

Бойовий комплекс
Може оснащуватися кулеметами,
ПТРК, АГС та іншими вогневими засобами, обладнанням для ураження безпілотників. А також нести військове та медичне
спорядження та два види безпілотних літальних апаратів (БЛА): касетні та прив'язні.
Охоронний комплекс
Оснащений сенсорами різної природи
(видимий діапазон, інфрачервоні діапазони, радіолокаційний). При прямому виявленні порушників дає сигнал черговому
Фото 2.23. НРТК “Маркер”
охорони, включає звукові попередження і
починає супровід непроханого гостя, використовуючи при необхідності розташований на
платформі БЛА. Версія створена для забезпечення безпеки закритих об'єктів, що потребують постійного патрулювання протяжної території з малими інтервалами, особливо коли
йдеться про суворі кліматичні умови.
Робот-кур'єр
У цій конфігурації платформа оснащена системою навантаження та розвантаження
контейнера. Може автоматично приїхати в потрібне місце, самостійно забрати спеціальний модуль з вантажами, перевезти в інше місце і вивантажити на землю.
Наземний робототехнічний комплекс (НРТК) “Каракатица” (фото 2.24) –
багатофункціональний наземний комплекс, призначений для постановки димової завіси. Може використовуватись
для доставки боєприпасів або доставки
вибухових пристроїв до позицій ЗСУ
(як “камікадзе“).
На базі НРТК розроблено: НРТК
“Скорпион М“ для мінування, “Айболит“ для евакуції поранених. Крім того
може використовуватись для підвозу
матеріальних засобів, продовольства та
Фото 2.24. НРТК “Каракатица”
іншого.
Наземні робототехнічні комплекси (НРТК) “камікадзе”
НРТК “Депеша” (фото 2.25) – багатофункціональні, дистанційно керовані платформи на колісному шасі. Машини оснащені спеціальними модулями та призначені для доставки вибухових пристроїв до позицій ЗСУ (як “камікадзе“), мінування, евакуації та як
бойова платформа.
101

102.

а)
б)
в)
Фото 2.25. НРТК “Депеша” (а - для мінування, б - бойова платформа, в - для евакуації)
НРТК “Скорпион М“ (фото 2.26) – призначений для мінування та може використовуватись для доставки боєприпасів або доставки вибухових пристроїв до позицій ЗСУ
(як “камікадзе“).
Фото 2.26. НРТК “Скорпион М”
НРТК “Лягушка“ (фото 2.27) – призначений для доставки боєприпасів або доставки вибухових пристроїв до позицій ЗСУ (як “камікадзе“).
фото 2.27. НРТК “Лягушка”
НРТК “Лягушка“ може везти 30 кілограмів вибухівки зі швидкістю 20 км/год на відстань 3-4 кілометри. Для наведення наземного дрона може бути використано БпЛА Мavic.
Управляється він як звичайний FPV-дрон — оператором в окулярах і з джойстиком. апарат є безшумним.
102

103.

2.1.10. Автоматична зброя (Automatic weapon)
2.1.10.1. Автомати (Machines)
Автомати є індивідуальним озброєнням мотострілецького відділення, призначені для ураження живої сили і вогневих засобів противника.
На озброєнні противника можуть перебувати різні види автоматів (фото 2.28):
Перелік автоматів
калібр
АК-46 / АКМ (1959): АКМС
7,62
АК-74 (1974): АКС-74, АКС-74У
5,45
АК-74М (1991)
5,45
АК-101 - 109 (1994) …
5,45 - 5,56 - 7,62
АК-12 -15 -19
5,45 - 5,56 - 7,62
АК-200 - 205 (2018) …
5,45 - 5,56 - 7,62
ППК-20
9
АЕК-971(2,3), А-545 6П67(8) “Корд”
5,45
Вони можуть суттєво відрізнятися один від одного за рахунок модифікації: з
прицілами (оптичними, нічними), з збалансованою автоматикою, з ергономічними
елементами (обвісами), з спрощеними ударно-спусковим механізмом.
У 2018 р. запущено у серійне виробництво новий автомат АК-12 або 6П70
(рис. 2.35), який на даний час є основним зразком.
Особливостями АК-12 у порівнянні з попередніми моделями є:
- покращення купчастості стрільби за рахунок зміщення маси групи затвора та
зменшення плеча віддачі;
- підвищення ергономічності, введення двостороннього запобіжника – перемикача виду вогню, двосторонньої кнопки затримки затвора і зсув назад засувки
магазина дозволяє оперувати ними однією рукою, яка утримує зброю;
- вбудовані планки “Пікатіні” на жорстко закріпленій кришці ствольної коробки для встановлення навісного обладнання (прицільних пристосувань, далекомірів, гранатометів, ліхтарів);
- новий складений в обидва боки телескопічний приклад, більш ергономічна рукоятка пістолетного типу, регульовані накладка і затильник прикладу, механізм замикання
прикладу в розкладеному стані тепер розташований у самому прикладі, а не у ствольній
коробці.
Основні тактико-технічні характеристики автоматів наведено в табл. 2.13.
Таблиця 2.13
Тактико-технічні характеристики автоматів
Модель
ППК-20
Вага без патронів/магазина, кг 2,7/3,65
Патрон
9х19
Прицільна дальність, м
200
Дальність прямого пострілу, м
Початкова швидкість кулі, м/с
Темп стрільби, постр./хв
800
Швидкострільність, постр./хв
Місткість магазина, патронів
30
АК-105
3,4/3,0
1000
400
840
600
40/100
30
АК-74М АК-12
А-545
3,6
3,2/
*3,5~4,5/
5,45x39 / (*7,62x39)
1000
1000
1000
440
440
900
650
700
900
40/100
30
30/60/96
30
103

104.

АК-105
АК-74М
АК-12
А-545
Фото 2.28. Автомати
104

105.

2.1.10.2. Кулемети (Machine guns)
На озброєнні противника можуть перебувати різні види кулеметів (фото 2.29):
Перелік
калібр
РПК-74
5,45
РПК-16
5,45 - 7,62
РПЛ-20 (2025)
5,45 - 7,62
ПК, ПКТ, ПКМ (1961)
7,62
ПКП “Печенег” (1999)
7,62
“Корд” (1998)
12,7
НСВТ, НСВ “Утес” (1970-72)
12,7
Вони можуть суттєво відрізнятися один від одного за рахунок модифікації: з
прицілами (оптичними, нічними), з збалансованою автоматикою, з ергономічними
елементами (обвісами), з спрощеними ударно-спусковим механізмом.
5,45-мм ручний кулемет Калашникова (РПК-74, Індекс ГРАУ - 6П18)
(фото 2.29).
РПК-74М (Індекс ГРАУ - 6П39) - модернізований варіант, має наступний ряд
відмінностей:
збільшено ресурс ствола при стрільбі новим патроном 7Н10 з кулею підвищеної пробиваємості (заявлений ресурс ствола — до 50 тисяч пострілів);
посилено ствольну коробку та її кришку та має планку для встановлення нічного або оптичного прицілу;
упор направляючого стрижня поворотної пружини забезпечений упором, що
втоплюється (що запобігає зриву кришки ствольної коробки при ударах і струсах);
кулемет забезпечений пластмасовим прикладом, що складається вліво, фіксується в бойовому положенні кнопковою засувкою.
Основні тактико-технічні характеристики РПК-74 наведено в табл. 2.14.
5,45-мм ручний кулемет ленточный (РПЛ-20) (фото 2.29).
РПЛ-20 - повністю автоматичний ручний кулемет із стрічковим живленням,
відкритим поворотним затвором та газовим поршнем з довгим ходом. Дозволяє
встановлювати сучасні прицільні комплекси, вказівники, ліхтарі та інші пристосування, а також передбачає можливість ведення вогню як лівою, так і правою рукою.
РПЛ-20 має два виконання: з довжиною ствола 590 мм та 415 мм. Патронний короб
може вміщувати стрічки на 100 чи 200 патронів. У кулеметі використовується нероз'ємна стрічка та передбачена можливість заряджання протягуванням стрічки без
відкривання ствольної коробки. Приклад регульований по довжині, оснащений щокою та складною плечовою опорою. Прийнятий на озброєння в 2025 році.
Основні тактико-технічні характеристики РПЛ-20 наведено в табл. 2.14.
7,62-мм кулемет ПКП (пулемет калашникова пехотный) “Печенег”
(фото 2.29) – єдиний російський кулемет, розроблений на основі ПКМ. Призначений для ураження живої сили противника, вогневих та транспортних засобів, повітряних цілей.
Для стрільби застосовується вся номенклатура 7,62-мм гвинтівочних патронів.
У кулеметі застосована система примусового повітряного охолодження ствола
за рахунок енергії порохових газів. Наявність газового регулятора забезпечує надійну роботу автоматики кулемета в різних умовах експлуатації.
Основні тактико-технічні характеристики 7,62-мм кулемета “Печенег” наведено в табл. 2.14.
105

106.

РПК-74
РПЛ-20
ПК
ПКП
Фото 2.29. Кулемети
106

107.

Таблиця 2.14
Тактико-технічні характеристики кулеметів
Модель
Калібр, мм
Вага кулемета, кг
Темп стрільби, постр./хв
Прицільна дальність, м
Ємність стрічки (магазину),
патр.
Початкова швидкість кулі, м/с
РПК-74
5,45
5,36
600/150
1000
(45*)
960
РПЛ-20
ПКМ
ПКП
“Корд”
5,45
7,62
7,62
12,7
5,5
10,9 (100) 12,9 (100)
~600
650/250 650/250
600
~800
1500
1500
2000
100, 200, 100, 200,
100, 200
50 …*
250*
250*
825
825
12,7-мм кулемет “Корд” (фото 2.30) – автоматична зброя зі стрічковим живленням (подача стрічки може здійснюватися як ліворуч, так і праворуч). Призначений для боротьби з легкоброньованими цілями і вогневими засобами, знищення
живої сили противника на відстанях до 1500 – 2000 м і ураження повітряних цілей
на відстанях до 1500 м.
Фото 2.30. 12,7-мм кулемет “Корд”
Кулемет побудований по принципу газовідводного автомата, де газовий поршень з довгим ходом розміщений під стволом. Замикання ствола – клиновим затвором. Ствол швидкозмінний, з повітряним охолодженням, що забезпечує рівномірний нагрів при стрільбі. За рахунок цього точність стрільби в порівнянні з НСВ
підвищена в 1,5 – 2 рази.
Ударно-спусковий механізм має запобіжник від випадкових пострілів і може
керуватися як вручну (від спускового гачка, встановленого на станку), так і від електроспуску (для танкового варіанта). Як основний використовується відкритий регульований приціл. Є можливість встановлення оптичних і нічних прицілів.
Окрім піхотного варіанта, він встановлюється в зенітній установці на башті
танків та інших зразків ОВТ в бойових модулях.
Основні тактико-технічні характеристики 12,7-мм кулемета “Корд” наведено
в табл. 2.14.
107

108.

2.1.11. Снайперські гвинтівки (Sniper rifles)
Снайперські гвинтівки призначені для ведення високоточної стрільби по одиночних цілях. Зазвичай мають різні оптичні приціли та можуть встановлюватись
нічні і тепловізійні приціли. На озброєнні підроділів перебувають стандартні:
7,62-мм снайперська гвинтівка Драгунова (СВД, Індекс ГРАУ - 6В1)
(фото 2.31) - радянська самозарядна снайперська гвинтівка 1963 року.
Швидкострільність, пострілів/хв - 30 (бойова).
Початкова швидкість кулі, м/с - 830 (СВД), - 810 (СВДС).
Прицільна дальність, м - 1200 (відкритий приціл), - 1300 (оптичний приціл), 300 (нічні приціли НСПУМ та НСПУ-3).
Максимальна дальність, м - 1200 (прицільна).
Дальність прямого пострілу становить:
по головній фігурі, висотою 30 см - 350 м;
по грудній фігурі, висотою 50 см - 430 м;
по фігурі, що біжить, висотою 150 см - 640 м.
Варіанти модернізації і модифікацій:
СВДС - варіант СВД для ПДВ зі складним і укороченим прикладом, але потовщеним стволом;
СВУ - варіант укороченої СВД з компонуванням булл-пап;
СВДК - великокаліберний варіант СВД під патрон 9,3х64 мм зі складним прикладом, як у СВДС;
СВДМ - вивішений ствол; додані планка Пікатінні та знімні сошки.
На заміну СВД, розроблено:
7,62-мм снайперська гвинтівка Чукавіна (СВЧ, індекс ГРАУ - 6В14)
(фото 2.31) - самозарядна снайперська гвинтівка, розроблена концерном “Калашников” під керівництвом А. Ю. Чукавіна 2023 року. Прицільна дальність, м – 1200.
Варіанти:
СВЧ-54 - варіант під патрон 7,62×54 мм R. Використовує магазин СВД.
СВЧ-308 – варіант під патрон 7,62×51 мм НАТО.
СВЧ-8,6 - варіант під патрон .338 Lapua Magnum. Має збільшені габарити ствольної коробки, приймача магазинів та затворної групи.
Крім цього є ряд гвинтівок спеціального призначення:
9-мм гвинтівка снайперська спеціальна (ВСС, Індекс ГРАУ - 6П29) “Винторез” (фото 2.31) - безшумна снайперська гвинтівка під патрони 9×39 мм (СП-5, СП6, СПП, БП), для підрозділів розвідки, спеціального призначення. Прицільна дальність - 420 м (прицільна); 250-300 м (ефективна).
9-мм військовий снайперський комплекс (ВСК-94, Індекс ГРАУ - 6В8)
(фото 2.31) - російська снайперська гвинтівка під патрони 9×39, створена на базі
малогабаритного автомата 9А-91 для ведення снайперського безшумного та безполум'яного вогню переважно у населених пунктах. Прицільна дальність - 400 м.
12,7-мм армійська снайперська гвинтівка крупнокаліберна (АСВК, Індекс
ГРАУ - 6В7, з оптичним і нічним прицілами - 6С8, 6С8-1) (фото 2.31) - російська
крупнокаліберна снайперська гвинтівка 2013 року. Прицільна дальність 1000/1500 м (оптичний приціл).
108

109.

7,62-мм СВД
7,62-мм СВЧ
9-мм ВСС
9-мм ВСК-94
12,7-мм АСВК
Фото 2.31. Снайперські гвинтівки
109

110.

2.1.12. Ручні протитанкові гранатомети (Hand-held anti-tank grenade launchers)
Ручні протитанкові гранатомети призначені для боротьби з танками, самохідними артилерійськими установками та іншими броньованими засобами противника. Крім можуть бути використані для знищення живої сили противника, що знаходиться в легких укриттях, спорудах міського типу, а також для боротьби з
низько-літаючими малошвидкісними повітряними цілями.
2.1.12.1. Ручні протитанкові гранатомети багаторазового використання
Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 (фото 2.31).
Для гранатомета розроблені такі типи гранат: кумулятивні протитанкові, тандемні, осколково-фугасні протипіхотні, термобаричні (об’ємно-детонуючі), запалювальні тощо.
Основні тактико-технічні характеристики ручного протитанкового гранатомета РПГ-7 наведено в табл. 2.15.
Ручний протитанковий гранатомет РПГ-29 “Вампір” (фото 2.31).
Гранатомет РПГ-29 у похідному положенні складається з двох частин і переноситься на ремені. У бойове положення РПГ-29 переводиться з’єднанням труб поворотною муфтою.
Основним пострілом для РПГ-29 є протитанкова граната ПГ-29В з тандемною
бойовою частиною.
Основним прицілом є оптичний приціл 1П38 із полем зору 13° та збільшенням
2,7. Також є відкритий механічний приціл.
Основні тактико-технічні характеристики РПГ-29 наведено в табл. 2.15.
Ручний протитанковий гранатомет РПГ-32 “Баркас” (фото 2.31).
Гранатомет РПГ-32 багатокаліберний багатофункціональний гранатомет. Залежно від типу цілі може оснащуватися пострілами різного калібру від 72,5 до 105
мм і типом бойової частини.
Для гранатомета розроблені такі типи гранат: термобарична та тандемна кумулятивна.
Основні тактико-технічні характеристики РПГ-32 наведено в табл. 2.15.
110

111.

РПГ-7
РПГ-29 “Вампір”
РПГ-32 “Баркас”
Фото 2.31. Ручні протитанкові гранатомети багаторазового використання
Таблиця 2.15
Тактико-технічні характеристики
Назва характеристики
Маса, кг
гранатомета з прицілом
пострілу
Калібр ствола, мм
Бронепробиваємість, мм
Швидкострільність, постр/хв
Початкова швидкість гранати, м/с
Прицільна дальність, м
Розрахунок, чол.
РПГ-7
РПГ-29
РПГ-32
6,3
2 – 4,5
40
до 750 з ДЗ
12,1
6,7
105
650 за ДЗ
3
3-7
4–6
112-145
700
2
4–6
255
500
2
650 за ДЗ або
750 без ДЗ
140
700
1
111

112.

2.1.12.2. Ручні протитанкові гранатомети одноразового використання
РПГ-18 “Муха”, РПГ-22 “Нетто”, РПГ-26 “Аглень”, РПГ-27 “Таволга”,
РПГ-28 “Клюква”, РПГ-30 “Крюк” (фото 2.32). – ручна реактивна протитанкова
граната однотрубної конструкції. Відрізняються від багаторазових - дешевизною,
легкістю використання і малою вагою.
РПГ-18 “Муха”
РПГ-22 “Нетто”
РПГ-26 “Аглень”
РПГ-27 “Таволга”
РПГ-28 “Клюква”
РПГ-30 “Крюк”
Фото 2.32. Ручні протитанкові гранатомети одноразового використання
Основні тактико-технічні характеристики ручних протитанкових гранатометів
одноразового використання наведено в табл. 2.16.
Таблиця 2.16
РПГ-30
РПГ-28
РПГ-26
РПГ-22
РПГ-18
Модель
РШГ-1/2
Тактико-технічні характеристики РПГ
Тип бойової частини
термобарична
кумулятивна
тандемна
Калібр бойової частини, мм
105/72,5
64
72,5 72,5 125 105
Маса гранатомета, кг
8,3/3,8
2,6
2,7
2,9
13 10,3
Дальність прицільної стрільби, м 600 / 250 150-200 250 250 300 200
Бронепробиваємість, мм
300
400 440 1000 +650
2.1.13. Автоматичні станкові гранатомети (Automatic easel grenade launchers)
Автоматичні станкові гранатомети призначені для ураження живої сили та
вогневих засобів противника, які розташовані поза укриттям, у відкритих окопах (траншеях) і за природними складками місцевості (в лощинах, ярах, на зворотних схилах
височин). Можуть застосовуватися зі станка-триноги, з турельної установки або у
складі дистанційно керуємої установки БМП/БТР та вертольоту.
Основні зразки (фото 2.33): АГС-17 “Пламя”, АГС-30, АГС-40.
Основні тактико-технічні характеристики гранатометів наведено в табл. 2.17.
112

113.

АГС-17 “Пламя”
АГС-30
АГС-40
Фото 2.33. Автоматичні станкові гранатомети
Таблиця 2.17
Тактико-технічні характеристики
Назва характеристики
Калібр, мм
Маса, кг:
гранатомета зі станком і прицілом
тіла гранатомета
коробки з гранатами
Прицільна дальність, м
Початкова швидкість гранати, м/с
Радіус суцільного ураження гранати, м
Темп стрільби, постр/хв
Ємність стрічки, шт.
Розрахунок, чол.
АГС-17 “Пламя”
30
АГС-30
30
АГС-40
40
31
18
14,5
1 700
185
7
50 – 100 або 350 – 400
29
2
16
17,5
13,7
1 700 (2 200)
185
7
390 – 425
30
2
32
17
14
2 500
225
400
20
113

114.

2.1.14. Переносні протитанкові ракетні комплекси
(Portable anti-tank missile systems)
Переносні протитанкові ракетні комплекси це комплекс бойових та технічних засобів, які призначені для знищення візуально видимих нерухомих і рухомих
цілей (бронетехніки противника і вогневих точок) із фланговими швидкостями до
60 км/год, за допомогою протитанкових керованих ракет (ПТКР).
ПТРК складаються з пускової установки, ПТКР в ТПК та додаткового обладнання для обслуговування та контролю.
ПТКР має бойову частину, як правило, кумулятивної дії, бортові прилади управління і стабілізації польоту, виконавчі органи, ракетний двигун.
Переносний ПТРК 9К115-2 “Метис-М1” (фото 2.34) є засобом протитанкової
оборони ротної ланки. Крім цього, “Метис-М1” можна використовувати для стрільби по вертольотах противника на невеликій висоті. До складу ПТРК входять:
– ПУ 9П151М із приводами наведення, прицілом і механізмом пуску ракет;
– ракета 9М131М, розміщена в транспортно-пусковому контейнері (ТПК);
– контрольно-перевірочна апаратура 9В81М або 9В12М.
Основні ТТХ переносного ПТРК 9К115-2 “Метис-М1” наведено в табл. 2.18.
Переносний ПТРК 9К111 “Фагот” (фото 2.34) з напівавтоматичною системою управління по дротах. До складу комплексу входять:
– переносна ПУ (з апаратурою управління 9С451, приладом наведення ракети
9Ш119М1 і механізмом пуску 9П155 на станку 9П56М);
– ракети 9М111 (9М111-2, 9М111М, 9М113) у ТПК;
– запасні інструменти і приладдя (ЗІП);
– перевірочна апаратура та інша допоміжна техніка.
Основні ТТХ переносного ПТРК 9К111М “Фагот-М” наведено в табл. 2.18.
Переносний ПТРК 9К113М “Конкурс-М” (фото 2.34) з напівавтоматичною
системою управління є комплексом другого покоління.
До складу комплексу входять пускова установка (ПУ) 9П135М-1, боєкомплект
протитанкових керованих ракет 9М113М, телевізійний приціл 1ПН79-2, засоби технічного обслуговування та навчально-тренувальний комплекс.
Конструкція ПУ дозволяє розміщати комплекс на колісних і гусеничних бойових машинах (БТР, БМП, БМД, МТЛБ) та бронеавтомобілях.
Основні ТТХ переносного ПТРК 9К113М “Конкурс-М” наведено в табл. 2.18.
Переносний ПТРК 9К135 “Корнет” (фото 2.34) з напівавтоматичною системою управління по лазерному променю. Може уражати швидкісні (250 м/с) цілі.
ПТРК 9К135 “Корнет” розроблений на базі комплексу протитанкового керованого озброєння “Рефлекс”.
Останні версії пускових пристроїв ПТРК “Корнет” реалізують концепцію “вистрілив і забув” за рахунок автомата захоплення та супроводу цілі, але ціль повинна
залишатися в межах видимості пускового пристрою до влучення ракети. Також
ПТРК “Корнет” може долати сучасні засоби активного захисту за рахунок пуску
двох ПТКР одночасно із меншою затримкою часу перемикання комплексу активного захисту на нову загрозу.
ПТКР 9М133 оснащена тандемною кумулятивною бойовою частиною, основна
бойова частина розташована позаду ракетного двигуна для забезпечення необхідної фокусної відстані під час формування кумулятивного струменя.
Основні ТТХ переносного ПТРК 9К133/9К135 “Корнет” наведено в табл. 2.18.
114

115.

ПТРК 9К115-2 “Метис-М1”
ПТРК 9К111 “Фагот”
ПТРК 9К113М “Конкурс-М”
ПТРК 9К135 “Корнет”
Фото 2.34. Переносні ПТРК
115

116.

Таблиця 2.18
Тактико-технічні характеристики ПТРК
Назва характеристики
Дальність стрільби:
мінімальна, м
максимальна вдень, м
максимальна вночі, м
Система управління:
Середня швидкість польоту снаряда, м/с
Бронепробиваємість, мм
Швидкострільність, постр./хв
Обслуга, чол.
Тип ракети
Час переведення комплексу в бойове положення, с
Маса переносної ПУ, кг
9К115-2
“Метис-М1”
9К111М
“Фагот-М”
9К111-1М
(9М113М)
“Конкурс-М”
80
70
75
2000
до 2500 (4000)
4000
до 1500
/ до 2500
3500
напівавтоматична, командна, по дротах
223
до 950 за ДЗ
до 3
2
тандемна,
кумулятивна,
термобарична
20
17
186
до 600 /до 800 за ДЗ
3
2
до 1 хв
208
до 800 за ДЗ
9К135
“Корнет”
100
5500/8000/10000
3500
напівавтоматична,
по променю лазера
до 1 хв
1200 за ДЗ
3
2
тандемна
кумулятивна
термобарична
до 1 хв
22
26
2
тандемна
кумулятивна
116

117.

Станковий протитанковий гранатомет СПГ-9 “Спис” (рос. “Копьё”,
фото 2.35) – є гладкоствольною, безвідкатною, динамо-реактивною зброєю що призначений для ураження танків, самохідно-артилерійських установок та інших броньованих цілей, а також для знищення живої сили та вогневих засобів противника.
Фото 2.35. Станковий протитанковий гранатомет СПГ-9 “Копьё”
Основні ТТХ СПГ-9 “Копьё” наведено в табл. 2.19.
Таблиця 2.19
Тактико-технічні характеристики СПГ-9
Назва характеристики
Значення
Калібр, мм
73
Максимальна дальність стрільби, м
4500
Прицільна дальність стрільби, м
1300
Бойова швидкострільність, постр. на хв.
до 6
Обслуга, чол.
4
Бронебійність, мм
до 550
Для стрільби з гранатомета по броньованих цілях застосовується активно-реактивний постріл ПГ-9В з кумулятивною гранатою, а по живій силі та вогневих засобах – активний постріл ОГ-9В з осколковою гранатою.
Варіанти використання СПГ-9 в зоні бойових дій на фото 2.36.
Фото 2.36. СПГ-9 на автомобільні базі (УАЗ, ГАЗ)
117

118.

2.2. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
ШТУРМОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ
Відповідно до штатів штурмових підрозділів, у них не передбачено важкого
озброєння і бойової техніки. Тому такі підрозділи мають легку автомобільну техніку підвищеної проходимості типу УАЗ (фото 2.37) та можуть мати інші зразки
техніки типу (фото 2.38) багі, квадроцикли, мотоцикли.
УАЗ-3163-103-61
УАЗ-23632-148-64
УАЗ-3962
Фото 2.37. Автомобілі типу “УАЗ”
Фото 2.38. Багі, квадроцикл, мотоцикл
Всюдиходи типу багі
Багі (фото 2.39) – невеликий легкий автомобіль високої прохідності, для їзди
по бездоріжжю. Російська армія почала використовувати різні зразки, у зв'язку із
нестачею бронетехніки та більшою маневреністю таких авто.
Основні зразки (на даний час) армійських (“народных”) багі, всюдиходів:
“Desertcross 1000-3”, “Эскадрон”, “Котёнок”, “Ерофей”, “Алабай”, “ЧаборзМ3/М6”, розробки на базі ГАЗ-66 чи “Нива” та інші.
Багі “Ерофей” - легкий тактичний всюдихід виробляється з 2024 року. Маса 1035 кг, екіпаж - дві людини, вантажопідйомність - 350 кг, запас ходу - 300-350 км,
швидкість - 140 км/год.
Багі “Алабай” здатний витримувати екстремальні динамічні навантаження.
По шосе може розганятися до 140 км/год, а по пересіченій місцевості - до 120
км/год. Може одночасно транспортувати трьох постраждалих солдатів, при цьому
двох можна евакуювати на ношах одночасно.
Багі “Чаборз-М3” (фото 2.39) задньопривідний автомобіль з механічною коробкою передач та вантажопідйомністю 250 кг, розвиває швидкість до 130 км/год.
Запас ходу від 200 до 500 км. Об'єм бака - 30 л, використовує паливо АІ-92, АІ-95.
У варіанті вогневої підтримки, може встановлюватися 30-мм АГС.
118

119.

Багі “Desertcross 1000-3” (фото 2.39) - для перевезення вантажів має місткий
самоскидний кузов і великий капот у вигляді багажної платформи. Замість вантажу
в кузов можна встановити два додаткові сидіння. Вантажопідйомність 300 кг. Кліренс 330 мм. Маса 848 кг. Місткість паливного бака 48 л.
Desertcross 1000-3
“Багі” з причепом
Чаборз-М3/М6
“Багі – народный фронт”
Фото 2.39. Всюдиходи типу “Багі”
Всюдиходи типу квадроцикл
Квадроцикл (фото 2.40-2.41) – це категорія чотириколісних транспортних засобів типу мікроавтомобілів. Квадроцикли займають місце між багі та мотоциклами так як вони легкі і швидкісні. В російській армії використовуються: армійський мотовсюдихід АМ-1, “Тульчанка”, PM-500 6×4, Sharmax 620 (650) Force та
інші.
Sharmax (фото 2.40) має 4-тактний 1-циліндровий двигун об'ємом 570 куб. см
та потужністю 44 к. с. та оснащений лебідкою на 1500 кг. Квадроцикл здатен розігнатися до 85 км/год. Здатні витримувати навантаження до 250 кг, завдяки наявності фаркопа можна транспортувати додаткові вантажі вагою до 500 кг.
АМ-1 (фото 2.41) - армійський мотовсюдихід зі стійкою для кріплення зброї:
ручного кулемета, автомата, гвинтівки, гранатомета або ПТРК. Квадроцикл тягне
причіп вагою до 0,5 тони (боєприпаси, поранені, провізія). Крім того в базову комплектацію також входить електролебідка із зусиллям до 2,5 тон.
Stels 800 Guepard Trophy CVTech (фото 2.41) 2024 року. Має кліренс 300 мм,
паливний бак 30 л, паливо бензин 92, вага 382 кг.
На базі моделі РМ500 з колісною формулою 6х4, створений мобільний мінометний комплекс, до складу якого входять сам мотовсюдихід РМ500 6х4, 82-мм
міномет 2Б24 і вантажна платформа для перевезення боєкомплекту.
119

120.

PM – 500 6×4
Sharmax 620 (650) Force
Фото 2.40. Мотовсюдиходи для транспортування
Stels Гепард з ПКП
квадроцикл з АГС-17
Мотовсюдихід з мінометом
Фото 2.41. Мотовсюдиходи з озброєнням
120

121.

Мотоцикли
Мототехніка знову стала актуальною у військах. Якщо квадроцикли орієнтовані більше на перевезення вантажів і спорядження, то мотоцикли забезпечують
бійцям високу швидкість і рухомість, зручність і простоту.
Проте мотоцикли також можуть використовуватись також для транспортування вантажів, спорядження, поранених або встановлення озброєння (кулеметів,
гранатометів, ПТРК, мінометів).
Основними зразками мототехніки у противника є (фото 2.42 – 2.43): електричний мотоцикл SM-1 та “Койот”, “Тарусь 2х2”, кросові мотоцикли типу эндуро
(Stels модель 250 Enduro) та інші (Урал).
Електричний мотоцикл “Койот” (фото 2.42) - універсальний транспортний
засіб. У нього занижений центр ваги та низька посадка, зручна для того, щоб військовослужбовець міг спиратися обома ногами об землю. Мотоцикл має швидкозмінний акумулятор, посилену підвіску. Заднє сидіння адаптоване під розміщення другого військовослужбовця, у тому числі пораненого. Також на “Койот” можна
встановити пристрої, що полегшують перевезення боєкомплекту та провізії.
Основні технічні характеристики:
Максимальна швидкість сягає 80 км/год.
Потужність двигуна 60 кВт.
Запас ходу 100 км: на одній батареї - 50 км по піску та бездоріжжю. У комплекті — два акумулятори. Один акумулятор заряджається близько чотирьох годин.
Stels модель 250 Enduro (фото 2.42)
Основні тактико-технічні характеристики:
Двигун – 4-х тактний, 1-циліндровий, об'ємом 225 куб. см.
Максимальна потужність – 11,6 к.с.
Система живлення – карбюраторна, бензин з октановим числом не менше 92.
Трансмісія – механічна КПП, 5 передач (1-N-2-3-4-5).
Ємність паливного бака – 10 л.
Суха маса – 135 кг.
Тарусь 2х2 (фото 2.42) – позашляховий, двоколісний, всюдихід.
Основні технічні характеристики:
Вантажопідйомність: 180 кг.
Потужність двигуна: 7 к.с.
Двигун: чотиритактний, одноциліндровий, бензиновий.
Тип приводу: повний підключаємий.
Кількість передач: 3 (знижена, нейтральна, підвищена).
Максимальна швидкість: 35 км/год.
Пальне, що застосовується: бензин не нижче АІ-92.
Маса: 86 кг.
Крім того в зоні СВО противник використовує будь які доступні транспортні
засоби: велосипеди, електросамокати, гіроскутери, моноколеса та інші (навіть коні
та віслюки).
121

122.

“Койот”
типу “эндуро”
“Тарусь”
Фото 2.42. Мотоцикли для особового складу
ПТРК
евакуації поранених
Фото 2.43. Мотоцикли для транспортування
122

123.

2.3. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ
У артилерійських підрозділах бригади (полку) може бути таке озброєння:
у гаубичному самохідному артилерійському дивізіоні (гсадн) – 2С1 “Гвоздика”, 2С3 “Акация”, або 2С31 “Вена”, 2С34 “Хоста”, 2С40 “Флокс”, 2С19 “МстаС”, 2С43 “Мальва”;
у гаубичному артилерійському дивізіоні (гадн) – 2А18 Д-30, Д-20, 2А65
“Мста-Б”;
у реактивному артилерійському дивізіоні (реадн) – 9К51 “Град” або 9К51М
“Торнадо-Г” або 9К59 “Прима”;
у протитанковому артилерійському дивізіоні (птадн) – ПТРК 9К123 “Хризантема-С” або 9К128-1 “Корнет-Т”, (можуть бути і більш старі комплекси типу
9К111-1 “Конкурс”, 9К114 “Штурм-С” із різними типами ракет або протитанкові
гармати – 2А29 “Рапира”).
Крім того можуть використовуватись і інші системи:
корейського виробництва (мобільні ПТРК “Bulsae-4/-5”, 170-мм САУ M1989
“Koksan”, 122-мм РСЗВ М-2023 (замасковані під цивільні фургони));
старі радянські (122-мм гармати Д-74, 122-мм гаубиці М-30, 152-мм гаубиці
Д-1, 130-мм гармати М-46, 85-мм Д-44, Д-48);
а також саморобні, перероблені (гармати 2А42 (з БМП-2) і 2А28 (з БМП1) на старих лафетах Д-44 або міномета “Василек”).
2.3.1. Реактивні системи залпового вогню
(Multiple launch rocket systems (MLRS))
Реактивна система залпового вогню (РСЗВ) – комплекс ракетного озброєння, який включає багатозарядну пускову установку реактивних снарядів, а також
допоміжні засоби (транспортні і транспортно-заряджаючі машини) і інше обладнання та призначена для ураження живої сили, неброньованої техніки і бронетранспортерів, польових укріплень, постановки мінних полів, димових завіс і радіоперешкод, створення осередків загоряння, освітлення поля бою, ведення агітації у
найближчій тактичній глибині.
122-мм РСЗВ 9К51 (БМ-21) “Град” та РСЗВ (БМ-21-1) “Торнадо-Г”
(фото 2.44) є основною реактивною системою полків, бригад і дивізій.
РСЗВ “Торнадо-Г” є універсальною тактичною РСЗВ і подальшою модернізацією РСЗВ “Град”, 2013 р. розробки.
9К51 “Град”
9К51М “Торнадо-Г”
Фото 2.44. Реактивні системи залпового вогню
123

124.

У РСЗВ “Торнадо-Г” у порівнянні з РСЗВ “Град” покращено потужність реактивного снаряду, автоматизовану систему наведення і прицілювання, топоприв’язки
і навігації.
Як правило, реактивні системи залпового вогню організаційно зводяться в артилерійський підрозділ мотострілецьких (танкових) полків, бригад (від 6 до 18 бойових машин (БМ)).
Основні тактико-технічні характеристики реактивних систем залпового вогню
“Торнадо-Г” та “Град” наведено в табл. 2.20.
Таблиця 2.20
Тактико-технічні характеристики РСЗВ “Торнадо-Г” та “Град”
Назва характеристики
Розрахунок (чол.)
Калібр (мм)
Кількість направляючих
Боєкомплект (шт.)
Час повного залпу (с)
Дальність стрільби (км)
мінімальна
максимальна
База
Значення
9К51 “Град”
9К51М “Торнадо-Г”
5
3/2
122
40
120
20
1,6
20/42 (75*)
4
100*
Урал-4320
Снаряди реактивних систем залпового вогню калібром 122 мм можуть мати
різні бойові частини: осколково-фугасні, касетні (з головною частиною для дистанційного встановлення протипіхотних і протитанкових мін, з самонавідними бойовими елементами, з кумулятивно-осколковими бойовими елементами), керовані
(“Угроза-1М”), запалювальні, постановники завад, БпЛА/баражуючі боєприпаси,
освітлювальні, хімічні, димові.
Польова реактивна система М-21 стала прототипом інших систем:
9К54 “Град-В” є десантуємою (полегшеною) модифікацією з бойовою машиною 9П125 з 12 напрямними та транспортною машиною з комплектом уніфікованих стелажів 9Ф37В на базі вантажного автомобіля ГАЗ-66Б для ПДВ.
“Град-ВД” - є гусеничним варіантом системи “Град-В” з бойовою машиною
БМ-21ВД з 12 напрямними та транспортно-заряджаючою машиною на базі бронетранспортера БТР-Д.
9К55 “Град-1” є модифікацією системи “Град” з бойовою машиною 9П138 з
36 напрямними і транспортно-заряджаючою машиною 9Т450 на базі вантажного
автомобіля ЗІЛ-131 для полкової артилерії (а не для дивізійної).
9К55-1 “Град-1” - гусеничний варіант системи “Град-1” з бойовою машиною
9П139 на базі шасі самохідної гаубиці 2С1 “Гвоздика” з 36 направляючими та транспортно-заряджаючою машиною 9Т451 на базі багатоцільового тягача МТ.
9К59 “Прима” - є модифікацією системи “Град” підвищеної вогневої потужності. До складу системи входять бойова машина 9А51 з 50 направляючими та транспортно-заряджаюча машина 9Т232М на базі Урал 4320.
124

125.

Крім того, в зоні бойових дій РСЗВ також обладнують різноманітними додатковими захисними елементами (решітками, сітками, екранами) та застосовують різні
базові шасі або системи різного призначення (в т.ч. флотські РБУ) (фото 2.45-2.46).
Фото 2.45. ПУ РСЗВ БМ-21 на базі МТ-ЛБ
а) 213-мм РБУ-6000 на шасі Урал-4320
б) 253-мм РБУ-1200 на станині від ЗУ-23-2
Фото 2.46. Варіанти реактивних систем
2.3.2. Самохідні артилерійські системи (Self-propelled artillery systems)
Самохідні артилерійські системи (фото 2.47) 122-мм самохідна гаубиця
(СГ) 2С1 “Гвоздика”, 152-мм СГ 2С3 “Акация”, 152-мм СГ 2С19 “Мста-С” призначені для ураження відкритої та прихованої живої сили, вогневих засобів, озброєння і військової техніки, артилерійських батарей, руйнування оборонних споруд,
пунктів управління.
2С1 “Гвоздика”
2С3 “Акация”
2С19 “Мста-С”
Фото 2.47. Самохідні гаубиці
125

126.

Основні тактико-технічні характеристики самохідних гаубиць 2С3 “Акация”
та 2С19 “Мста-С” наведено в табл. 2.21.
Таблиця 2.21
Тактико-технічні характеристики самохідних гаубиць
Назва характеристики
Калібр, мм
Розрахунок, чол.
Дальність стрільби, км
Швидкострільність, постр./хв
Боєкомплект, сн.
2С1
“Гвоздика”
122
4
15,3
4-6
40
Значення
2С3
“Акация”
152
4
20,5
3
46
2С19
“Мста-С”
152
5
6,5…24,7
7-8
50
Перспективні зразки озброєння
170-мм М1989 “Koksan” (фото 2.48) - самохідні гаубиці КНДР, які стріляють
звичайними снарядами вагою по 45 кг кожен на відстань щонайменше 40 км та активно-реактивними боєприпасами до 60 км. Темп стрільби – 1-2 постріли на 5 хвилин.
152-мм самохідна артилерійська установка 2С43 “Мальва” (фото 2.48) на
базі колісного тягача БАЗ-6010-027 “Вощина“ з колісною формулою 8×8, яка з’явилась у 2019 році. Новинка оснащена 152-мм гаубицею 2А64. Така ж використовується на артустановках “Мста”. Гаубиця призначена для знищення різних цілей –
від живої сили і техніки на передовій до тактичних ядерних засобів нападу в ближньому тилу на відстані до 24,5 км. Має боєкомплект у 30 снарядів.
СГ М1989 “Koksan” (КНДР)
САУ 2С43 “Мальва”
Фото 2.48. Оновлені зразки САУ
В зоні бойових дій САУ також оснащують різноманітними додатковими захисними елементами (решітками, сітками, екранами) (фото 2.49).
Фото 2.49. СГ 2С3 “Акация” та 2С19 “Мста-С” з додатковим “захистом“
126

127.

2.3.3. Буксирувані артилерійські системи (Towed artillery systems)
Буксирувані артилерійські системи (фото 2.50) 122-мм гаубиця (2А18) Д-30,
152-мм гармата-гаубиця Д-20 – призначені для ураження живої сили, розташованої відкрито та в укриттях, вогневих засобів, командно-спостережних пунктів,
озброєння і військової техніки.
Д-30
Д-20
Фото 2.50. Буксирувані артилерійські системи
Основні тактико-технічні характеристики буксируваних артилерійських систем (фото 2.50) 122-мм гаубиця (2А18) Д-30, 152-мм гармата-гаубиця Д-20 наведено в табл. 2.22.
Таблиця 2.22
Тактико-технічні характеристики Д-30А, Д-20М
Значення
Назва характеристики
Калібр, мм
Розрахунок, чол.
Дальність стрільби, км
Д-30
122
6
Д-20М
152
8
ОФС
АРС
15,4
17,4
21,9
24
Швидкострільність, постр./хв
8
8 (6)
Типи боєприпасів калібру 152-мм, які можуть застосовуватись: уламково-фугасний, кумулятивно-уламковий, запалювальний, снаряд-постановник перешкод,
хімічний, снаряд зі стрілоподібними вражаючими елементами, керований “Краснополь-М”, ядерний снаряд 3ВБ3.
В зоні бойових дій буксируємі гармати/гаубиці також можуть обладнуватися
різноманітними додатковими захисними елементами (решітками, сітками, екранами (фото 2.51).
Фото 2.51. Гаубиця Д-30 з елементами захисту
127

128.

В ході бойових дій, противник може використовувати окремі експериментальні зразки озброєння, не прийняті офіційно на озброєння.
Буксирувана 152-мм гаубиця 2А61 “Пат-Б” на лафеті від Д-30 (фото 2.52).
Фото 2.52. 152-мм гаубиця 2А61 “Пат-Б”
Основні ТТХ 152-мм гаубиці 2А61: максимальна дальність стрільби – до
15,2 км, скорострільність 6-8 пострілів на хвилину, розрахунок – 7 осіб.
В ході бойових дій, противник може використовувати застарілі зразки озброєння (фото 2.53 - 2.54) радянського союзу.
130-мм гармата М-46 1950 р. (фото 2.53):
Фото 2.53. 130-мм гармата М-46
Основні тактико-технічні характеристики 130-мм гармати М-46 (фото 2.53):
прицільна дальність – 27,5 км, а максимальна дальність – 37 км.
128

129.

122-мм гармата Д-74 (М-30) 1956 р. (фото 2.54):
Фото 2.54. 122-мм гармата Д-74 (М-30)
Основні тактико-технічні характеристики 122-мм гармати Д-74 (М-30)
(фото 2.54): максимальна дальність – 23,9 км, швидкострільність – 6-7 постр/хв.
Має корейську версію модифікації під калібр 130-мм – Тип 59-1.
Крім того противник може використовувати перероблені (скомпоновані) зразки озброєння: наприклад гармати 30-мм 2А42 (фото 2.55), чи 73-мм 2А28
(фото 2.56) встановлені на лафети інших зразків.
30-мм автоматична нарізна гармата 2А42 з БМП-2 та бойових модулів
(фото 2.55)
Фото 2.55. 30-мм гармата 2А42 на лафеті гармати Д-44
129

130.

73-мм гладкоствольна гармата 2А28 з БМП-1, СПГ-9 (фото 2.56)
Фото 2.56. 73-мм гармата 2А28 “Гром” встановлена на колісну базу 82-мм 2Б9 “Василек”
2.3.4. Протитанкові артилерійські системи (Anti-tank artillery systems)
100-мм гладкоствольна буксирувана протитанкова гармата МТ-12 (2А29)
“Рапира” (фото 2.57) призначена для ураження танків та інших броньованих цілей,
а також ураження живої сили, розташованої відкрито та в укриттях, вогневих засобів,
командно-спостережних пунктів, озброєння і військової техніки.
Фото 2.57. Протитанкова гармата МТ-12 (2А29) “Рапира”
Основні тактико-технічні характеристики гармати 2А29 “Рапира”: калібр – 100
мм; довжина в похідному положенні – 9,65 м; ширина – 2,31 м; максимальна дальність стрільби – 8 200 м; штатний тягач – МТ-ЛБ.
2.3.5. Самохідні протитанкові ракетні комплекси
(Self-propelled anti-tank missile systems)
Самохідні протитанкові ракетні комплекси призначені для боротьби з танками, зокрема оснащеними динамічним захистом, знищення малотоннажних надводних цілей, повітряних цілей, що низько летять, руйнування оборонних споруд,
ураження живої сили в укриттях і на відкритих майданчиках удень і вночі в простих
і складних метеоумовах та за наявності пилодимових перешкод.
130

131.

Основними комплексами є (фото 2.58): 9К111-1 “Конкурс”, 9К114 “Штурм-С”
та більш сучасні 9К123 “Хризантема-С”, 9К128-1 “Корнет-Т”.
9К114 “Штурм-С”
9К111-1 “Конкурс”
9К123 “Хризантема-С”
9П162 “Корнет-Т”
Фото 2.58. Самохідні протитанкові ракетні комплекси
СПТРК “Корнет-Т” – найсучасніший самохідний ПТРК на шасі БМП-3. Система наведення дозволяє одночасний пуск двох ракет, керованих за різними лазерними каналами. Всі процеси, які пов’язані з переведенням ПУ з похідного положення у бойове і перезаряджанням, повністю автоматизовані. Перехід від
похідного у бойове положення займає не більше 20 с.
Основні тактико-технічні характеристики самохідних ПТРК наведено в табл.
2.23.
Таблиця 2.23
Тактико-технічні характеристики самохідних ПТРК
9П162
“Корнет-Т”
9К123
“Хризантема-С”
9К111-1
“Кокурс”
Назва характеристики
9К114
“Штурм-С”
Значення
Максимальна дальність пуску, м – день/ніч 5000 4000/3500 6000 5500/3500
Мінімальна дальність пуску, м
400
75
400
100
Стартова вага ракети, кг
46,6
14,5
46
26
Максимальний діаметр ракети, мм
130
135
152
152
Боєкомплект на ПУ
12
20
15
16
Екіпаж ПУ, чол.
2
2
2
2/3
База шасі ПУ 9П157-2
МТ-ЛБ БРДМ-2 БМП-3 БМП-3
131

132.

2.4. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
ПІДРОЗДІЛІВ ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ
Війська протиповітряної оборони – рід військ сухопутних військ, призначений
для прикриття військ та об’єктів від дій засобів повітряного нападу противника в
ході ведення загальновійськовими об’єднаннями і з’єднаннями операцій (бойових
дій), здійснення перегрупувань (маршу) і під час розташування на місці.
З’єднання, військові частини і підрозділи протиповітряної оборони (ППО) СВ
оснащені різними за досяжністю, канальністю і способами наведення ракет зенітними ракетними, зенітними артилерійськими, зенітними гарматними ракетними і
переносними зенітними ракетними комплексами (системами).
Залежно від дальності ураження повітряних цілей вони поділяються на комплекси близької дії – до 10 км, малої дальності – до 30 км, середньої дальності – до
100 км і дальньої дії – понад 100 км.
За висотами ураження здатні знищувати засоби повітряного нападу противника в усьому діапазоні висот (гранично малих – до 200 м, малих – від 200 до 1 000
м, середніх – від 1 000 до 4 000 м, великих – від 4 000 до 12 000 м і в стратосфері –
понад 12 000 м) і швидкостей польоту.
До складу підрозділів ППО омсбр можуть входити такі засоби протиповітряної оборони:
зенітні артилерійські установки (ЗАУ) – ЗУ-23-2;
самохідні зенітні артилерійські комплекси (ЗАК) – ЗСУ-23-4 (2А6) “Шилка”;
самохідні зенітні гарматні ракетні комплекси (ЗГРК) – ЗГРК (2К22) “Тунгуска-М”;
самохідні зенітні ракетні комплекси (ЗРК) – 9К35М3 “Стрела-10М3”, 9К331
“Тор-М1”, 9К33 “Оса-АКМ”.
2.4.1. Зенітні артилерійські установки (ЗАУ)
(Anti-aircraft artillery installations)
ЗУ-23-2 (фото 2.59) призначена для боротьби з низьколітаючими літальними
апаратами, проте переважно застосовується проти піхоти і легкоброньованої бронетехніки.
Фото 2.59. Зенітні артилерійські установки ЗУ-23-2
Основні тактико-технічні характеристики переносних зенітних ракетних комплексів наведено в табл. 2.24.
132

133.

Таблиця 2.24
Тактико-технічні характеристики ЗАУ
Назва характеристики
Калібр, мм
Зона обстрілу
- по дальності
- по висоті
Макс. швидкість цілі, м/с
Швидкострільність, постр. на хв.
Час переводу в бойове положення з
похідного, сек.
Розрахунок, чол.
Значення
ЗУ-23-2
23
ЗУ-23М
23
2500
2000
300
2000
2500
2000
400
2000
30
6
2.4.2. Самохідні зенітні артилерійські та гарматні ракетні комплекси
(Self-propelled anti-aircraft artillery, gun-missile systems)
Зенітна самохідна артилерійська установка ЗСУ-23-4 (2А6) “Шилка”
(фото 2.60) призначена для протиповітряної оборони малорозмірних об’єктів, підрозділів сухопутних військ у всіх видах бою і на марші в будь-який час доби, в
будь-яких погодних умовах, а також для ураження легкоброньованих цілей.
Озброєна чотирма автоматичними 23-мм гарматами АЗП-23 “Амур” та радіолокаційно-приладовим комплексом РПК-2М з РЛС 1РЛ33М3.
ЗСУ-23-4М4 “Шилка-М4” з ЗРК “Стрелец” (4хПЗРК “Игла”) (фото 2.61) –
модернізація з встановленням радіолокаційної СУВ і можливістю установки ЗРК
“Стрелец”, встановленими цифровою слідкуючою системою, системою автоматизованого контролю працездатності радіоелектронної апаратури, кондиціонером і модернізованим гусеничним шасі, заміною аналогового лічильно-рішаючого приладу
на сучасну ЦВС, активного приладу нічного бачення на пасивний та радіостанції.
Фото 2.60. ЗСУ-23-4 “Шилка”
Фото 2.61. ЗСУ-23-4 “Шилка”
Основні тактико-технічні характеристики ЗСУ-23-4 наведено в табл. 2.25.
133

134.

Таблиця 2.25
Тактико-технічні характеристики ЗСУ-23-4 “Шилка”
Назва характеристики
Значення
Боєкомплект, постр.
Кількість цільових каналів
Темп стрільби, постр./хв, не менше
Початкова швидкість снаряда, м/с
Дальність виявлення цілі, км
Дальність ураження, м
Максимальна швидкість цілі, м/с
Екіпаж, чол.
2000
1
3 400
950 – 1 000
12
по вертикалі – 100 – 1500
похила – 2500
по горизонталі – 2000
450
4
Зенітний гарматно-ракетний комплекс (ЗГРК) 2К22М (ЗСУ 2С6М)
“Тунгуска-М” (фото 2.62) – це автономний високомобільний багатофункціональний
комплекс ближньої дії, що призначений для захисту від ударів засобів повітряного
нападу (ЗПН), підрозділів сухопутних військ, а також знищення легкоброньованих цілей у будь-яких погодно-кліматичних умовах, удень й уночі, з місця та на ходу. Бойові
можливості комплексу забезпечують безпосереднє прикриття військ й окремих
об’єктів в наступальному й оборонному бою, на марші й під час розташування на місці від ударів ЗПН противника з гранично малих, малих й частково середніх висот.
Фото 2.62. ЗГРК “Тунгуска-М”
До складу ЗГРК входять бойові засоби (ЗСУ 2С6 з двома двоствольними 30-мм
зенітними автоматами 2А38 й двома ПУ по чотири зенітних керованих ракет) та засоби технічного забезпечення: кілька ремонтних машин, а також транспортно-зарядна машина, яка перевозить 8 ракет і 32 короби з боєприпасами для зенітних автоматів.
Модернізований у 1990 році ЗГРК 2С6М Тунгуска-М, має вдосконалену СУВ
з лазерним далекоміром, відповідач “свій-чужий” та допоміжну силову установку.
Основні тактико-технічні характеристики ЗГРК “Тунгуска-М” наведено в
табл. 2.26.
134

135.

Таблиця 2.26
Тактико-технічні характеристики ЗГРК 2К22М “Тунгуска-М”
Назва характеристики
Кількість цільових каналів
Дальність виявлення цілі, км
Дальність ураження, км:
ракетне озброєння
гарматне озброєння
наземних цілей
Висота ураження, км:
ракетне озброєння
гарматне озброєння
Максимальна швидкість цілі, м/с
Час переводу з похідного стану в бойовий, хв
Бойовий розрахунок, чол.
Значення
1
18
2,5 – 8
до 4
до 2
0,015 – 3,5
до 3
500
до 5
4
2.4.3. Зенітні ракетні комплекси (Anti-aircraft missile systems)
ЗРК “Стрела-10М3” (фото 2.63) – зенітний ракетний комплекс ближньої дії.
Призначений для безпосереднього прикриття об’єктів бригади від ударів противника з повітря.
Бойова машина створена на базі МТЛБ з 4 ЗКР на двох пускових установках та
4 додаткові ЗКР у бойовому відділенні машини.
Модифікації
9К35М “Стрела-10М” - основною
відмінністю комплексу від базового варіанта було наявність нових головок самонаведення ракет 9К37М.
9К35М2 “Стріла-10М2” - основною
відмінністю була наявність апаратури автоматизованого прийому та реалізації цілеФото 2.63. ЗРК “Стрела-10М3”
вказівки від батарейного командирського
пункту ПУ-12М, від пункту управління начальника ППО полку і від РЛС виявлення.
9К35М3 “Стріла-10М3”
9К35М4 “Стріла-10М4” - у складі комплексу тепловізійна система, АСЦ. ЗРК
дозволяє вести вогонь за принципом “вистрілив-забув”. Озброєння складається з 8
ЗУР 9М333 (9М37М, 9М37МД).
“Стріла-10МН” - на комплекс встановлена тепловізійна система, автомат захоплення та супроводу цілі та блок сканування.
Основні тактико-технічні характеристики ЗРК “Стрела-10М3” наведено в
табл. 2.27.
135

136.

Таблиця 2.27
Тактико-технічні характеристики ЗРК 9К35М3 “Стрела-10М3”
Назва характеристики
Дальність, км:
виявлення цілей
ураження цілей
Висота ураження, км
Кількість цільових каналів
Максимальна швидкість цілі, м/с:
назустріч
навздогін
Кількість ракет на БМ
Імовірність ураження цілі однією ракетою
Час розгортання/згортання, хв
Час реакції (від виявлення цілі до пуску ракети), с
Бойовий розрахунок, чол.
Значення
10
0,8 – 5
0,01 – 3,5
1
415
310
4
0,3 – 0,6
3/3
5 – 10
3
ЗРК “Тор-М1” (фото 2.64) призначений для ураження літаків, вертольотів, аеродинамічних безпілотних літальних апаратів, керованих ракет та інших елементів
високоточної зброї, що летять на середніх, малих і гранично малих висотах у складній перешкодовій обстановці.
Особливістю ЗРК є те, що він може працювати як у ручному (за участю оператора), так і в повністю автоматичному режимі.
Фото 2.64. ЗРК “Тор-М1”
При цьому в повністю автоматичному режимі (бойова робота) система “Тор”
сама контролює визначені межі повітряного простору і самостійно приймає рішення на знищення всіх повітряних цілей, що не розпізнані системою “свій – чужий”.
Основні тактико-технічні характеристики 9К331 “Тор-М1” наведено в табл.
2.28.
Таблиця 2.28
136

137.

Тактико-технічні характеристики ЗРК 9К331 “Тор-М1”
Назва характеристики
Дальність, км:
виявлення цілей
ураження цілей
Висота ураження, км
Кількість цільових каналів
Максимальна швидкість цілі, м/с:
назустріч
навздогін
Кількість ракет на БМ
Імовірність ураження цілі однією ракетою:
літаків
вертольотів
БпЛА
Час реакції (від виявлення цілі до пуску ракети), с
Бойовий розрахунок, чол.
Значення
25
1 – 12
0,01 – 6
2
700
420
8
0,4 – 0,7
0,5 – 0,8
0,8 – 0 ,9
5 – 10
4
2.5. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
ПІДРОЗДІЛІВ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ
2.5.1. Безпілотні авіаційний комплекси (Unmanned aerial vehicles)
Безпілотний авіаційний комплекс (БпАК) – безпілотне повітряне судно
(може включати декілька БпЛА), пов'язані з ним пункти дистанційного пілотування
(станції наземного керування), необхідні лінії керування і контролю та інші елементи.
БпАК – призначений для ведення повітряної розвідки, точкових ударів по живій силі, укріпленням та техніці.
БпАК складається з багатьох компонентів:
- безпілотних літальних апаратів;
- виносний блок станції керування і спостереження;
- наземна станція керування;
- відеошолом;
- бездротовий (повітряний) ретранслятор;
- акумуляторні батареї;
- патч-антени і ягі-антени;
- зарядний пристрій;
- щогла телескопічна;
- транспортувальна тара;
- апаратура радіокерування;
- кабелі керування та передачі відео.
Безпілотний літальний апарат (БпЛА) – повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким
137

138.

здійснюються відповідною програмою або за допомогою спеціальної станції керування, що знаходиться поза повітряним судном.
Види БпЛА
За типом літального апарату:
- літак (літакового типу);
- вертоліт (вертолітного типу);
- автожир (автожирного типу);
- мультикоптер (мультикоптерного типу);
- та інші.
За типом управління:
- керовані автоматично,
- керовані оператором з пункту управління (ДПЛА),
- гібридні.
За призначенням:
- розвідувальні,
- ударні (здатні вести вогонь по противнику самостійно),
- мішені.
138

139.

В ЗС рф є наступні БПАК, які перелічені в таблиці 2.29
Таблиця 2.29
мультикопвертолітні
терні
ударні
літакові
розвідувальні
Види, типи БпЛА рф
тип призначення
назва
Застава; Элерон: -3, -10; Орлан: -3М, -10, -30; Форпост; ZALA: 421-04M, 421-08, 421-16, 42116EM; Аист, ГрАНТ, Гранат-1, 2, 3, 4; Груша, Геоскан-201, Данэм, Дозор-85, -100, Инспектор 101,
-201, -301, Иркут-2М, -10, -200, -850, К-2, Ла-17Р, мБЛА-С “Авис”, мБЛА-С “Стерх”, Мошкара, Мошкарец, ПС-01 “Комар”, Пчела-1Т, Строй-ПМ, ИСКАТЕЛЬ – “Т-4”, Тахион, Типчак, Ту: -123
“Ястреб”, -141 “Стриж”, -143 “Рейс”, -243 “Рейс-Д”, -300 “Филин-1”; Шмель-1, Штиль, Эльф-Д;
Эра-50, 100; Delta-M; Big Drone Battle 250, Supercam S350, Грифон-12, ТрАМП; Москит; Пчелка;
Альтаир, Альтиус-РУ, Дозор-600, Орион/Иноходец, Скат, Сириус, Ту-130, Ту-300 “Коршун-У”, Срозвід-удар. 70 “Охотник”, Гром, Ласточка, Орлан-10, Форпост-Р, Дань М; Стрела
Mohajer-6, Shahed-129/191, Arash-1/2 (Kian 1/2),
КУБ, -2; Ланцет (Изделие-52,53,55), ЛАОП-500, Z-54, “Клин”, Бумеранг, V2U, Дань, Бандероль;
камікадзе
Shahed-131/136 (Герань-1/2/3), Привет-82, -120, Молния, -2,
мішені
Дань, Е-25, Е-85, Е08, Е95, Ла-17М, М-19, М-21, МиГ-15М, Гербера, Пародия
спеціальні
А-03 Нарт, Ту-300 “Филин-2”, Картограф, Кощей, Мотылёк, Грузовичок,
перехоплювачі Елка, Воган-9СП, Молот, Сокол,
*розвідКа: -37, -135, -137; Коршун; мБПА: -6-Б, -8-Б, -12-Б, -20-Б, -50-Б, -130-Б, БПА-450-Б, БПА-500-Б;
удар.
ZALA: 421-02, 421-06, 421-21; Горизонт Эйр S-100; НЕЛК-В12; Фаворит; “VolJet VTOL VT10G”*;
*камікадзе “БАС-200”, “R-2200”, “VRT 300”, “BRAERON A”, “Aura T 100”, “SKYF-A”, ЭРА-70,
розвід. ударні
Phantom-1, 2, 4; “БпЛА400Т”, DJI Matrice, “Autel”, “КЗ-6”, “Корсар”, “Колибри”*, Шершень-10,
Шум, Аякс Х70
FPV (“камікадзе”)
Упырь, Овод, Гастелло, Забайкальский дрозд, Бумеранг, Гамаюн, Гортензия, Chimera, ЛУНЬ-7,
Микрбо-10, Vедьма, Вандал, ВОБЛА, Редкая птица, Труболет, Эрнест, Велес, Солист, Кукушка, Гортензия, Валькирия-35, Химера, Zanoza, Икар-10, Скворец, Демон, ….
139

140.

Безпілотний авіаційний комплекс (БпАК) “Наводчик-2” призначений для ведення повітряної розвідки об’єктів, живої сили та техніки противника, обслуговування стрільби артилерії у масштабі часу, наближеного до реального. Комплекс “Наводчик-2” з БпЛА “Гранат-3”, “Гранат-4” може також використовуватися для
ведення радіорозвідки та РЕБ.
Залежно від характеру завдань комплекс “Наводчик-2” комплектується БпЛА
різних типів:
БпЛА “Гранат-1” – для обслуговування стрільби мінометів калібру до 100 мм;
БпЛА “Гранат-2” – для обслуговування стрільби мінометів калібру понад 100
мм, гармат калібру до 122 мм;
БпЛА “Гранат-3” – для обслуговування стрільби гармат калібру понад 122 мм,
РСЗВ;
БпЛА “Гранат-4” – для обслуговування стрільби гармат далекобійної артилерії, РСЗВ великої потужності.
Основні тактико-технічні характеристики БпЛА “Гранат-1,2,3,4” наведено в
табл. 2.30.
Таблиця 2.30
Тактико-технічні характеристики БпЛА “Гранат-1,2,3,4”
Розміри, м:
розмах крила
Максимальна
швидкість, км/г
Радіус дій, км
Практична стеля,
м
Тривалість польоту, год
Розрахунок, осіб
“Гранат-1”
“Гранат-2”
“Гранат-3”
“Гранат-4”
0,82
2
2
3,2
60
120
120
140
10
15
25
100
1500
600
4000
2000
1,25
1
2
6
2
2
3
4
БпАК тактичного рівня “Тахион” (фото 2.65) призначений для ведення цілодобової повітряної розвідки у масштабі часу,
наближеного до реального, цілевказівок, корегування вогню а також використання як ретранслятор сигналів зв’язку.
Комплекс складається з планера (розроблений за аеродинамічною схемою “літаюче крило”)
з системою автоматичного управління автопілотом, органів управління, силової установки, борФото 2.65. БПЛА “Тахион”
тової системи живлення, системи посадки на парашуті і знімних блоків цільового навантаження
140

141.

(тепловізійна камера, кольорова відеокамера на гіростабілізованій поворотній платформі, фотокамера, апаратура ретрансляції).
Запускається за допомогою ручної катапульти. Метод посадки – автоматично з парашутом.
Основні тактико-технічні характеристики БпЛА “Тахион” наведено в табл.
2.31.
Таблиця 2.31
Тактико-технічні характеристики БпЛА “Тахион”
Назва характеристики
Розміри, м:
довжина
розмах крила
Вага, кг
максимальна злітна
корисного навантаження
Силова установка: тип двигуна
Швидкість польоту, км/г:
максимальна
крейсерська
Радіус дій, км
Практична стеля, км
Тривалість польоту, год
Спосіб старту/посадки
Розрахунок, осіб
Значення
0,61
2
6,9
1
електричний двигун
120
70
до 40
4
2
з катапульти/парашутний
2
БпАК тактичного рівня “Застава” (BirdEye 400) (фото 2.66) призначений
для ведення повітряної розвідки об'єктів противника в масштабі часу,
близькому до реального і видачі даних для цілевказання вогневим засобам.
Комплекс складається з БЛА з оптико-електронним навантаженням (3
шт.), портативної наземної станції управління, наземного терміналу переФото 2.66. БПЛА “Застава”
дачі даних, мобільної приймальної станції, заплічних контейнерів і засобів ТО (2 шт).
Запускається за допомогою резинової (пружинної) катапульти. Метод посадки –
на парашуті.
Основні тактико-технічні характеристики БпЛА “Застава” наведено в табл.
2.32.
141

142.

Таблиця 2.32
Тактико-технічні характеристики БпЛА “Застава”
Назва характеристики
Розміри, м: розмах крила
Вага, кг
максимальна злітна
корисного навантаження
Силова установка: тип двигуна
Швидкість польоту, км/г:
максимальна
Радіус дій, км
Практична стеля, км
Тривалість польоту, год
Спосіб старту/посадки
Розрахунок, осіб
Значення
2,2
5,6
1,2
електричний двигун
100
до 10
1
1
з катапульти/парашутний
2
БпАК тактичного рівня ближньої дії “Елерон-3/10” (фото 2.67) призначений для ведення повітряної розвідки
об'єктів противника в масштабі часу,
близькому до реального і видачі даних для цілевказання вогневим засобам.
Комплекс складається з БЛА Т10/Т-23 з оптико-електронним навантаФото 2.67. БПЛА “Елерон”
женням (2 шт.), портативної наземної
станції управління, наземного терміналу передачі даних, мобільної приймальної станції, заплічних контейнерів.
Запускається за допомогою резинової катапульти. Метод посадки – на парашуті.
Основні тактико-технічні характеристики БпЛА “Елерон” наведено в табл.
2.33.
Таблиця 2.33
Тактико-технічні характеристики БпЛА “Елерон”
Назва характеристики
Розміри, м: розмах крила
Вага, кг
максимальна злітна
Силова установка: тип двигуна
Швидкість польоту, км/г:
максимальна
Радіус дій, км
Практична стеля, км
Тривалість польоту, год
Спосіб старту/посадки
Розрахунок, осіб
Значення
1,47
3,4
електричний двигун
105
до 25/50
3
1,25
з катапульти/парашутний
2
142

143.

2.5.2. Баражуючі боєприпаси (Barrage ammunition)
“Куб (-2)” (фото 2.68) малорозмірний високоточний ударний БпЛА призначений для баражування у повітрі, виявлення цілі та ураження її з верхньої напівсфери вертикальним пікіруванням. Що дозволяє уражати танки, пробиваючи верхню частину.
Фото 2.68. уБПЛА “Куб” та “Куб-2”
Основні тактико-технічні характеристики БпЛА “Куб” наведено в табл. 2.34.
Таблиця 2.34
Тактико-технічні характеристики уБпЛА “Куб”
Назва характеристики
Розміри, мм
Вага, кг
корисного навантаження
Силова установка: тип двигуна
Швидкість польоту, км/г:
максимальна
Радіус дії, км
Тривалість польоту, хв
Значення
1210х950х165
3 / 10
електричний двигун
80-130
38
30
Новий “Куб-2” обладнаний оптико-електронними системами, які дозволяють
йому вражати не тільки стаціонарні, але й рухомі цілі. Дрон здатний працювати як
у денний, так і в нічний час, імовірно, завдяки оснащенню тепловізійними камерами.
“Куб-2” має дві версії бойової частини:
Перша версія призначена для ураження живої сили та неброньованої техніки,
що свідчить про уламковий характер заряду.
Друга версія, імовірно касетного типу, призначена для атак по стартових позиціях БпЛА, вертолітних майданчиках і легкоброньованій техніці.
“Ланцет-1 (-3/-5)” (фото 2.69) безпілотний баражуючий боєприпас (ББ) призначений для ураження наземної техніки та інших важливих цілей на передньому
краї та в ближньому тилу противника. Може використовуватись як для розвідувальних, так і для ударних завдань.
У бойовому режимі він може бути озброєний як осколково-фугасними, так і
кумулятивними бойовими частинами.
143

144.

Має кілька типів наведення: оптико-електронне наведення, а також блок телевізійного наведення, що дає змогу керувати боєприпасом на кінцевому етапі польоту. БпЛА
оснащений інтелектуальними, навігаційними
та комунікаційними модулями. Особливістю
БпЛА є те, що його модулі наведення є змінними і можуть змінюватися під завдання. Доступний спектр датчиків досить широкий:
камери в інфрачервоному і видимому діапазоні, наведення на лазерний цілевказівник,
Фото 2.69. уБПЛА “Ланцет”
датчик пошуку цілей, що асистують, газоаналізатором і радіометром.
Основні тактико-технічні характеристики ББ “Ланцет” наведено в табл. 2.35.
Таблиця 2.35
Тактико-технічні характеристики ББ “Ланцет”
Назва характеристики
Розміри, мм
Вага, кг
корисного навантаження
максимальна злітна
Силова установка: тип двигуна
Швидкість польоту, км/г:
максимальна
Радіус дії, км
Тривалість польоту, хв
Значення
1650х..х…
1/3/5
5/12/
електричний двигун
80-110
40/70/
40/60/
2.5.3. FPV-дрони літакового типу
“Молния (-2)” виготовлений з дешевих та легких матеріалів, що робить його
малопомітним для радарів і складним для виявлення системами ППО.
Існує дві модифікації (фото 2.70):
Молнія-1 — з одним електродвигуном,
Молнія-2 — з двома електродвигунами.
Фото 2.70. уБПЛА “Молния” та “Молния-2”
144

145.

Основні тактико-технічні характеристики БпЛА “Молния (-2)” наведено в табл.
2.36
Таблиця 2.36
Тактико-технічні характеристики БпЛА “Молния (-2)”
Назва характеристики
“Молния”
“Молния-2”
Розмах крила та довжина
близько 1,3-1,5 м
Тип двигуна
1х електричний
2х електричний
Дальність польоту
30-35 км
до 40-50 км
Вага бойової частини
близько 3-5 кг
до 10 кг
кумулятивні гранати
ПТМ-3, ТМ-62
РПГ-7, інженерні заряди
Типи боєприпасів
КЗ-6 або уламково-фугасні
боєприпаси, іноді саморобні ВБП
2.6. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
РОЗВІДУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ
2.6.1. Бойові розвідувальні машини (Combat reconnaissance vehicles)
Бойова розвідувальна машина БРМ-1К (Об'єкт 676) “Коршун” (фото 2.71) –
броньована самохідна машина на гусеничному ходу, призначена для розвідки на
полі бою.
Фото 2.71. БРМ-1К
145

146.

Машина обладнана технічними засобами розвідки та приладами для ведення
розвідки: оптичної, оптико-електронної, радіолокаційної, радіотехнічної, інженерної, хімічної, біологічної, радіаційної.
Крім того машина обладнана спеціальною апаратурою: навігаційною апаратурою ТНА-4 (квадрат-1), далекоміром системи Доплера, двома радіостанціями для
ближнього і далекого зв'язку. Для телекомунікації є комплект для розгортання стаціонарної антени типу “диполь”.
Має модифікацію - БРМ-1КМ з бойовим модулем від БТР-82А (фото 2.72).
Оснащена РЛС 1Л111М-1 J-діапазону, здатним виявляти рухомі особовий склад та
бойові машини на полі бою на максимальній дальності близько 10 км. Машина також оснащена комплектом комунікаційного обладнання, включаючи радіостанції
Р-168-100КБ, Р-168-25У2 та Р-168 УПС-2. Бортове обладнання також включає систему управління вогнем ТКН-4ГА-01, поєднану з денно-нічною прицільною системою, лазерним далекоміром, системою захисту від РХБ та датчиком температури.
Фото 2.72. БРМ-1КМ
146

147.

Бойова розвідувальна машина БРМ-3К “Рысь” (фото 2.73) – броньована самохідна машина на гусеничному ходу, призначена для розвідки на полі бою.
Фото 2.73. БРМ-3К
На новій базі (БМП-3) встановлені денні та нічні прилади спостереження
1ПН71 “Пособие-2” та 1ПН61 “Печенег”, лазерний далекомір 1Д14 “Фауна” та станція радіолокаційної розвідки 1РЛ-133-1 “Кредо-М”. Лазерний далекомір встановлений у модулі, що обертається відносно башти в секторі 60°. Для роботи РЛС піднімається на щоглі довжиною близько 1 м. Командир машини або оператор
можуть розгортати її в секторі ±240° від положення прямо. Антену РЛС можна
зняти та встановити на відстані від машини. Дальність ведення радіоелектронної
оптичної розвідки на відстані до 80 км. Отримана розвідувальна інформація опрацьовується за допомогою бортового комп'ютера.
Для точного визначення власного місцезнаходження та розташування цілей на
машині встановлено навігаційну апаратуру ТНА-4, 1Г50 та 1Т129. Основою навігаційного комплексу є система топографічного орієнтування “Трон-1”. Ця система
приймає дані з декількох датчиків, у тому числі приймача супутникової навігації.
Початкове орієнтування машини здійснюється за допомогою візира 1Т25-1.
147

148.

2.6.2. Радіолокаційні засоби розвідки (Radar reconnaissance equipment)
Розвідувальні підрозділи можуть використовувати різноманітні технічні засоби розвідки, в тому числі й сучасні радіолокаційні станції.
Переносна станція наземної розвідки ПСНР-8М “Кредо-М1” (1Л120М)
(фото 2.74) — радіолокаційна
модернізована
переносна
станція наземної розвідки.
Станція призначена для виявлення наземних (надводних)
рухомих цілей, забезпечення
стрільби артилерії, зокрема, в
умовах відсутності оптичної
видимості (туман, дощ, заметіль, при запиленні чи задимленні атмосфери). Може
встановлюватись на бойові
розвідувальні машини.
Основні тактико-технічні хаФото 2.74. ПСНР-8М “Кредо-М1”
рактеристики:
Обслуга – 2-3 особи.
Робоча частота – 2 см (J).
Зона огляду:
— за дальністю – від 200 м до 32 км;
— за азимутом – від 12 до 180° з дискретною установкою 12°;
— за кутом місця — +/-18°.
Дальність виявлення цілей:
— людина – 7-8 км,
— танк – до 16 км,
— вантажний автомобіль – до 32 км,
— розрив артилерійського снаряду – до 5 км.
Серединні похибки визначення координат:
— за дальністю – до 25 м,
— за напрямком – 00–05 м (0,3°).
Час роботи від АКБ – до 24 годин.
Маса виробу – 51 кг.
Портативна радіолокаційна станція ближньої розвідки СБР-5М “ФараВР” (1Л111М) (фото 2.75) призначена для розвідки рухомих наземних цілей (люди
- техніка) у будь-який час доби та року; автоматизованої передачі даних про ціль
та наведення на ціль станкової автоматичної стрілецької зброї.
Виріб 1Л111М СБР-5М “Фара-ВР” є когерентною, багатоканальною радіолокаційною станцією з безперервним випромінюванням широкосмугового ЛЧМсигналу низької потужності. Станція забезпечує високу скритність роботи від засобів радіоелектронної протидії противника, так як її випромінювана потужність менша, ніж у будь-якого мобільного телефону.
148

149.

Фото 2.75. СБР-5М “Фара-ВР”
Особливість даної станції є те що вона може встановлюватись (фото 2.75) на
станкові кулемети і гранатомети та забезпечувати наведення на ціль.
Основні тактико-технічні характеристики:
Обслуга – 1-2 особи.
Робоча частота – 2 см (J).
Зона огляду:
— за дальністю – від 10 м до 10 км;
— за азимутом – від 24 до 180° з дискретною установкою 12°;
Дальність виявлення цілей:
— людина – 8/4 км,
— танк – до 10/8 км.
Серединні похибки визначення координат:
— за дальністю – до 3 м,
— за напрямком – 00–05 м (0,3°).
Час розгортання (згортання) - не більше 3 хв
Час роботи від АКБ – до 12 годин.
Маса носимого комплекту – 12 кг.
149

150.

2.6.3. Засоби радіоелектронної та радіотехнічної розвідки
(Electronic and radio-technical intelligence means)
Автоматизований комплекс радіорозвідки Р-381Т “Таран” (фото 2.76) призначений для добування даних про противника шляхом виявлення, перехоплення
та
пеленгування
його
радіоелектронних засобів тактичної
та оперативно-тактичної ланки.
У базовому варіанті комплекс
складається з 7 машин:
1 од. Р-381Т3 – автоматизована
станція обробки інформації (АСОІ);
4 од. Р-381Т2 – станція радіорозвідки УКХ-діапазону (30 – 100 мГц);
2 од. Р-381Т1 – станція радіорозвідки КХ-діапазону (1,5 – 30 мГц),
УКХ-діапазону (100 – 400 мГц) радіозв’язку авіації та радіорелейного
зв’язку (300 – 1000 мГц).
Можливий варіант комплексу з
5 машин: однієї Р-381Т3; двох Р381Т2 та двох Р-381Т1.
Фото 2.76. Р-381Т “Таран”
Діапазон 1,5 – 1000 МГц. Дальність ведення розвідки до 40 км, по авіації до 100
км. Час виявлення радіостанції, що випромінює, – 0,3 с.
Автоматизований комплекс радіорозвідки “Торн-МДМ” (фото 2.77) призначений для пошуку, аналізу та
реєстрації сигналів у КХ і УКХ
(до 3 000 МГц) діапазонах, а також пеленгування, визначення
місцеположення джерел радіовипромінювання на відстані до 70
км.
До складу комплексу входять: апаратна та такелажна
машини (або причіп) на базі
автомобіля “КамАЗ-43114”.
Комплекс “Торн-МДМ”
виявляє, приймає, обробляє й
зберігає інформацію, що циркулює у радіомережах стандарту
Фото 2.77. Торн – МДМ
DMR, а також у системах мобільного зв’язку стандартів GSM та DCS, які використовують кодування мови Adaptive
Multi-Rate.
До комплекту комплексу входять: пости пеленгування в КХ і УКХ діапазонах;
пост радіоперехоплення; апаратура зв’язку та навігації.
Основні тактико-технічні характеристики “Торн-МДМ ” наведено в табл. 2.37.
150

151.

Таблиця 2.37
Тактико-технічні характеристики “Торн-МДМ”
Назва характеристики
Діапазон частот, МГц:
КХ діапазон
УКХ діапазон
Точність пеленгування ДРВ, град
Сектор пеленгування, град
Смуга одночасного аналізу та пеленгування, МГц:
КХ діапазон
УКХ діапазон
Кількість каналів стеження та реєстрації
Кількість абонентів, які одночасно контролюються
Дальність зв’язку, км
Час безперервної роботи комплексу
Розрахунок, осіб
Значення
1,5 – 30
30 – 3000
1–3
360
до 0,5
до 5
8
1024
до 15
Цілодобово
6
2.6.4. Засоби артилерійської розвідки (Artillery reconnaissance equipment)
Розвідувальні підрозділи артилерії можуть використовувати наступні технічні
засоби розвідки: оптичні, оптико-електронні, радіолокаційні, звукометричні.
Радіолокаційні комплекси, станції (фото 2.78-2.82) - РЛС “Аистенок”, РЛС
“Соболятник”, АРК-1 “Рысь”, РЛС “Зоопарк-1 (-2) ”, СНАР-10 “Леопард”, СНАР10М1 “Пантера”
Звукометричні комплекси (фото 2.83-2.84) - АЗК-5 (-7, -7М), КЗТР “Пенициллин”.
Переносний радіолокаційний комплекс розвідки та контролю стрільби
(контрбатарейна РЛС) “Аистенок” (індекс
ГРАУ 1Л271) (фото 2.78) - призначений для розвідки позицій вогневих засобів противника
(РСЗВ, артилерійських та мінометних позицій,
пускових установок тактичних ракет та комплексів ППО та ін.), розрахунку траєкторій снарядів
і ракет, коригування вогню дружніх вогневих засобів, стеження за повітряним простором та контролю над безпосереднім повітрям.
Працюючи по наземним цілям станція на
фоні численних відбитків від місцевості виявляє
танк на дальності до 20 км, а розрив артилерійського снаряда калібру 152 мм – на дальності понад 10 км. Виявлення розриву снаряда та коригування стрільби гармат здійснюється шляхом
виявлення та вимірювання координат викиду
ґрунту у точці падіння снаряду.
Фото 2.78. РЛС “Аистенок”
151

152.

Працюючи по балістичним цілям (навісною траєкторією) станція здійснює вимірювання положення міни на видимій ділянці її польоту при двох послідовних положеннях променю по куту місця. Далі за виміряними координатами точок траєкторії проводиться екстраполяція або до точки вильоту міни в режимі виявлення
вогневої позиції міномета, або до точки падіння в режимі обслуговування стрільби
власних мінометних підрозділів. Дальність виявлення міни, що летить, досягає 5 км.
Малогабаритна станція радіолокації розвідки 1Л227 “Соболятник” (індекс
ГРАУ 1Л227) (фото 2.79) — призначена для виявлення наземних, надводних нерухомих і рухомих цілей, виявленням стрільби з різних артилерійських систем, як
ствольних, так і реактивних, забезпечення стрільби артилерії у будь-який час доби
та року, у тому числі за відсутності оптичної видимості цілей (туман, дощ, хуртовина, при запиленні або задимленні атмосфери).
РЛС може одночасно відстежувати до 20 різних об'єктів, які потім передаються артилерійській батареї та штурмовій авіації.
Може виявити живу силу та техніку противника на дальності до 20 (30) км та
здатна визначати координати виявлених об'єктів з точністю до 10 м, це дозволяє
розпізнавати техніку в колоні і “бачити” її окремо, а
не у вигляді єдиного довгого об'єкта в певному районі. Також автоматика станції здатна самостійно аналізувати параметри виявленої цілі та визначати її
клас, розрізняючи людей та техніку. З'явилася можливість відстеження рухомих цілей на тлі відбитків радіосигналу від землі.
Основні тактико-технічні характеристики:
Робочий діапазон частот – J.
Зона огляду:
— за дальністю – від 100 м до 20 км;
— за азимутом – 30, 60, 90, 180°;
— за кутом місця — +/-18°.
Дальність виявлення цілей:
— людина – 7 км,
— танк – до 17 км,
— вантажний автомобіль – 20 км,
— розрив артилерійського снаряду – до 6,5 км.
Серединні похибки визначення координат:
— за дальністю – 10 м,
Фото 2.79. РЛС “Соболятник”
— за напрямком – 0,18°).
Час роботи від АКБ – не менше 6 годин.
Маса носимого комплекту – 36 кг.
152

153.

Артилерійський радіолокаційний комплекс АРК-1 “Рысь” (індекс ГРАУ 1РЛ239) (фото 2.80) – радянська РЛС контрбатарейної боротьби, призначена для
розвідки та коригування стрільби наземної артилерії.
Фото 2.80. АРК-1 “Рысь”
Основні тактико-технічні характеристики:
Дальність розвідки вогневих позицій:
мінометних - до 12 км
ствольної артилерії - до 9 км
РСЗВ - до 16 км
Дальність контролю стрільби:
мінометів - до 14 км
ствольної артилерії - до 11 км
РСЗВ - до 20 км
Радіолокаційний комплекс розвідки та контролю стрільби (РЛС контрбатарейної боротьби) “Зоопарк-1” (індекс ГРАУ - 1Л219М) (фото 2.81) - призначений
для розвідки позицій вогневих засобів противника (РСЗВ, артилерійських та мінометних позицій, пускових установок тактичних ракет та комплексів ППО), розрахунку траєкторій снарядів та ракет, коригування вогню дружніх вогневих засобів, стеження за повітряним простором та контролю за безпілотними літальними апаратами.
Фото 2.81. РЛК “Зоопарк-1”, “Зоопарк-1М”
153

154.

Основні тактико-технічні характеристики:
Тип РЛС: Трикоординатна моноімпульсна
Тип антени: ФАР
Діапазон: G-H 5 см
Дальність розвідки (контролю) вогневих позицій (км):
81-мм – 120-мм міномет: 13-17 (18-22)
105-мм – 155-мм гармата: 10-12 (15-20)
122-мм – 240-мм РСЗВ: 15-22 (25-35)
Тактична ракета 40-45 (50)
Станція наземної артилерійської розвідки СНАР-10 “Леопард” (індекс
ГРАУ - 1РЛ232, за класифікацією НАТО - Big Fred) (фото 2.82) – призначений для
розвідки позицій вогневих засобів противника (РСЗВ, артилерійських та мінометних позицій, пускових установок тактичних ракет та комплексів ППО), розрахунку
траєкторій снарядів та ракет, коригування вогню дружніх вогневих засобів, стеження за повітряним простором та контролю за безпілотними літальними апаратами.
СНАР-10 може забезпечити виявлення наступних цілей на відстані:
рухомих наземних цілей - до 17 км;
наземних розривів снарядів - від 4 до 10 км;
надводних цілей - до 30 км;
надводних розривів снарядів - від 14 до 23 км.
СНАР-10М “Пантера” (1РЛ232-1М) (фото 2.82) – встановлено нову РЛС
1РЛ133-3 “Кредо-1”.
Фото 2.82. РЛК “СНАР-10”, “СНАР-10М”
Комплекс звукотеплової розвідки 1Б75 і 1Б76 “Пенициллин” (фото 2.83)
2020 року - призначений для розвідки вогневих позицій ствольної та реактивної
артилерії, а також стартових позицій зенітних і тактичних ракет та забезпечує корегування вогню артилерії.
Комплекс включає звукоприймачі, які в певному порядку встановлюються у
землі та по кабелях передають інформацію на пункт управління де обробляються
акустичні сигнали від пострілів (розривів) і видає інформацію про місцезнаходження гармат противника. Розрахунки координат відбуваються автоматично, потім дані наносяться на електронну карту.
154

155.

Крім того, комплекс оснащено оптико-електронним модулем, що працює як в
інфрачервоному, так і у видимому спектрі. Так званий теплозвуковий спосіб розвідки дозволяє не розкривати розташування самого комплексу, всі його системи
працюють тільки в режимі прийому, що унеможливлює застосування проти них засобів РЕБ.
Фото 2.83. Комплекс звукотеплової розвідки 1Б75 і 1Б76 “Пенициллин”
Комплекс звукотеплової розвідки “Пенициллин” здатний визначати позиції в радіусі 25 км та визначати координати не більше 5 сек.
2.7. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
ПІДРОЗДІЛІВ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ
2.7.1. Засоби радіоелектронної боротьби частин (Electronic warfare means)
Автоматизований комплекс розвідки і подавлення Р-330 “Мандат”
(фото 2.84) призначений для розвідки і радіоелектронного подавлення ліній радіозв’язку противника в тактичній та оперативно-тактичних ланках управління в діапазоні від 1,5 до 100 МГц.
Варіанти подальшої модернізації: “Борисоглебск”, “Борисоглебск-2”, Р330М1П “Диабазол”.
Склад комплексу залежить від структур частин РЕБ та завдань, що вирішуються,
і може включати:
Р-330 “Мандат”
Р-330М “Мандат-М”
РБ-301Б
(рання версія)
(модернізований)
“Борисоглебск-2”
автоматизований пункт управління (АПУ):
- батальйонний Р-330К
РП-330КП “Реактор”
- ротні (до двох) Р-330К
Р-330КМБ
Р-300КМВ
автоматизовані станції радіоперешкод (АСП):
- УКХ-діапазону Р-330Б,
Р-330БМ,
Р-330БМВ,
Р-330У “Укол”,
Р-934БМ
Р-934БМВ
Р-330П “Пирамида”
Р-325У,
Р-325УМВ,
- КХ-діапазону Р-325У,
Р-378А (Б)
Р-378БМ
Р-378БМВ
155

156.

Р-330К
Р-330КМВ
АСП Р-330Б “Мандат-Б”
АСП Р-934БМВ
Р-325У
Р-378Б
Фото 2.84. Автоматизований комплекс розвідки і подавлення Р-330 “Мандат”
156

157.

Управління станціями перешкод може здійснюватися в автоматизованому і
ручному режимах.
Кожна зі станцій може працювати як при координації з пункту управління, так
і самостійно або в парі з аналогічною станцією як ведомою/ведучою.
Дальність дистанційного керування станціями перешкод під час роботи радіорелейних станцій Р-415В:
- на штирову антену: до 12 км;
- під час роботи на спрямовану антену: до 30 км.
АСП призначена для автоматичного пошуку, виявлення, пеленгування, панорамного спостереження та визначення місцезнаходження (при роботі в парі) джерел радіовипромінювань в діапазоні 30 - 100 МГц, а також радіопридушення ліній
УКХ радіозв'язку, що працюють як на фіксованих частотах, так і з програмною перебудовою робочих частот.
АСП Р-330Б розгортаються у лінію з інтервалом 200 – 300 м у бойових порядках бригад (полків), батальйонів першого ешелону на відстані:
4 – 6 км від переднього краю (в обороні),
2 – 4 км від рубежу переходу в атаку (в наступі).
Смуга розвідки – до 60 км.
Глибина розвідки наземних ліній радіозв'язку – до 30 км.
Дальність розвідки під час роботи проти авіаційних ліній радіозв'язку: в УКХдіапазоні армійської авіації (висота польоту від 200 м) - до 70 км, тактичної авіації
(висота польоту від 1000 м) до 130 км.
Радіоподавлення:
- у смузі дії (60 км) наземних ліній радіозв'язку - до 30 км.
- авіаційних ліній радіозв'язку: в УКХ-діапазоні до 50 км, тактичної авіації до 125 км.
АСП Р-378А, Р-378Б розгортаються у лінію з інтервалом до 500 м у бойових
порядках бригад (полків), батальйонів першого ешелону на відстані:
6 – 8 км від переднього краю (в обороні),
4 – 6 км від рубежу переходу в атаку (в наступі).
Смуга розвідки – до 60 км.
Глибина розвідки наземних ліній радіозв'язку – до 40 км.
Радіоподавлення:
- у смузі дії (60 км) наземних ліній радіозв'язку – до 40 км.
Можливості за кількістю цілей, що придушуються, визначаються тим, що на
одну станцію перешкод може бути призначено до 20 частот (або однієї частоти
ППРЧ), при одночасному придушенні 4 частот (або однієї частоти ППРЧ).
Кількість цілей, що одночасно обслуговуються, при придушенні – до 6.
Загальний час розгортання (згортання) із встановленням всіх видів зв'язку становить: розгортання до 90-120 хвилин, згортання до 60-90 хвилин.
Час розгортання окремої станції до 15 хвилин.
Важливою особливістю комплексу “Борисоглібськ-2” є підвищення характеристик при розвідці та придушенні радіоканалів із псевдовипадковою перебудовою
робочої частоти (ППРЧ). Також одним із головних способів підвищення ефективності роботи стало розширення частотного діапазону, в якому відбувається виявлення сигналів противника. Також був розширений і частотний діапазон станцій
постановки перешкод.
157

158.

За рахунок застосування нової апаратури та відповідного програмного забезпечення було збільшено швидкість сканування частотного діапазону при виявленні
сигналів на невідомих частотах. Також було скорочено час реакції під час роботи
комплексу за невідомими частотами. Застосовано заходи, створені задля підвищення точності обчислення розташування джерела радіосигналу і збільшення пропускну здатність засобів придушення.
Багатофункціональна станція перешкод “Ртуть-БМ” (фото 2.85), призначена для захисту особового складу й техніки від ураження артилерійськими
снарядами й ракетами, які оснащені радіо-підривачами, та РЕП радіолокаційної
станції (РЛС) далекого радіолокаційного
виявлення “Хокай”.
Комплекс монтується на броньованому гусеничному шасі МТ-ЛБу.
Під час роботи станція виявляє боєприпаси, що підлітають, визначає частоту, на якій вони працюють, після чого
ставить перешкоду відповідної частоти і
Фото 2.85. Станція перешкод “Ртуть-БМ”
більшої потужності. Внаслідок такого
впливу радіо-підривач ворожого снаряду підривається на відносно безпечній висоті
і відстані або відключається, і снаряд підривається від контактного підривача.
Бойова обслуга – дві людини, а час розгортання не перевищує 10 хв.
Комплекс “Ртуть-БМ” забезпечує захист на території до 50 га.
Радіус постановки перешкод – близько 1 км.
Діапазон частот – 95 – 420 МГц.
Імовірність подавлення – не менше 0,8.
Кількість каналів для постановки радіоперешкод – до 6.
Тривалість безперервної роботи – не менше 6 год.
Автоматизована станція перешкод Р-330Ж “Житель” (фото 2.86) призначена для автоматизованого виявлення, пеленгування та аналізу сигналів джерел радіовипромінювання; постановки радіоперешкод переносним і мобільним наземним
станціям систем супутникового зв’язку “INMARSAT” та “IRIDIUM”, навігаційній
апаратурі споживачів супутникової навігаційної системи “NAVSTAR” (GPS) і базовим станціям стільникового зв’язку GSM-900/1800.
Станція може застосовуватися у складі автоматизованого комплексу перешкод
Р-330М1П “Диабазол” й автономно.
158

159.

Фото 2.86. Автоматизована станція перешкод Р-330Ж “Житель”
Тактико-технічні характеристики автоматизованої станції перешкод Р-330Ж
наведено в табл. 2.38.
Таблиця 2.38
Тактико-технічні характеристики АСП Р-330Ж “Житель”
Назва характеристики
Діапазон робочих частот, МГц
під час здійснення радіорозвідки
під час здійснення подавлення
Значення
100 – 2000
800 – 960; 1227,6;
1575,42; 1500 – 1700
і 1700 – 1900
Дальність РП (подавлення) апаратури наземних
споживачів, км
Дальність РП (подавлення) апаратури на літальних
апаратах, км
Час розгортання (згортання), хв
20 – 25
не менше 50
не більше 40
2.7.2. Засоби радіоелектронної боротьби підрозділів
(Electronic warfare means)
Переносні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ)
Носимий комплекс РЕБ “Тритон” (фото 2.87) включає антидронову рушницю ЛПД-801 і два модуля (антени) ЛГШ-608 (800 МГц) та ЛГШ-609 (900 МГц)
з круговою діаграмою спрямованості, що височіють через спину солдата на щоглах,
закріплених на рюкзаку та призначений для захисту від дронів.
Радіусі дії близько 300 м, створюючи своєрідний купол з радіоперешкод. Від
штатної батареї комплекс може працювати приблизно чотири години. При необхідності модулі можна зняти та встановити на землі.
Протидронний ранець “Гарпія” (фото 2.88) на 8 каналів забезпечує ефективне придушення частот управління квадрокоптерів на дистанції до 1000 м (з круго159

160.

вими всеспрямованими антенами) та до 2000 м (із спрямованою панельною антеною). Прилад має змінний акумулятор ємністю 30 ампер-годин, завдяки якому забезпечується автономний час роботи до 60 хвилин.
Фото 2.87. Комплекс РЕБ “Тритон”
Фото 2.88. Комплекс РЕБ “Гарпия”
Антидронова рушниця типу ЛПД-801 (-802) (фото 2.89) - пристрій призначений для придушення каналів зв'язку та передачі даних з БпЛА (Wi-Fi, Bluetooth),
а також придушення навігаційних каналів (GPS, Глонасс, Beidou і Galileo). Рушниця живиться від акумулятора, що нагадує магазин гвинтівки, який можна швидко
замінити під час розрядки.
Фото 2.89. Антидронова рушниця типу ЛПД-801, ЛПД-802
160

161.

Технічні характеристики ЛПД-801 / ЛПД-802:
розміри: 970х320х100 мм
маса рушниці: 3,5 кг
режим роботи від одного акумулятора: 1 / 2 год.
режими роботи: автоматичний та ручний
дальність: до 1 / 2 км
діапазони частот: 2,4 ГГЦ І 5,8 ГГЦ
Блокатор дронів (антидронова рушниця) “Гарпия” (фото 2.90). Має потужну спрямовану антену з високим коефіцієнтом посилення та з кутом спрямованості 45 градусів. Діє на дрони та квадрокоптери на відстані 500-2000 метрів, після
цього втрачається зв'язок з оператором, а також втрата геопозиції та припинення
відеозйомки. Після чого дрон приземлиться на землю вже через 20 сек на відстані
від об'єкта. Проте він може відновити свою роботу після придушення гарпією або
перезавантаження (залежить від моделі).
Фото 2.90. Антидронова рушниця “Гарпия”
Засоби РЕБ на бойову і військову техніку
Для протидії FPV-ударам противником застосовуються танкові комплекси
“Волнорез”, “Сания”, “Тритон”, “Гроза-…”, “Серп”. Вони здатні подавляти сигнали керування дронами в радіусі до 600 м (“Волнорез”); до 1,5 км (“Сания” та
“Тритон”); до 5 км (“Серп”).
Подавлювачі РЕБ “ГРОЗА” (фото 2.91) проти дронів.
а) “Гроза-ФПВ 2.1”
б) “Гроза-Броня”
в) “Гроза”
Фото 2.91. РЕБ “Гроза” (варіанти)
Основні ТТХ подавлювачів РЕБ “ГРОЗА” представлені в табл. 2.39
161

162.

Таблиця 2.39
Технічні характеристики подавлювачів РЕБ “ГРОЗА”
Модель
“Гроза ФПВ 2.1” “Гроза-Броня”
“Гроза”
720-820 МГц,
9 модулів
Робочі діапазони
820-920 МГц,
720-1020 МГц
920-1020 МГц
Вихідна потужність
140Вт
Тип подавлення
спрямоване
Дальність подавлення
до 500 м
0
0
Кут променю по горизонталі 50
360
900
Кут променю по вертикалі 300
900
600
Живлення
29.4В, 8000мА/ч
24В 600Вт
Час автономної роботи
до 50 хв.
2.8. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
ПІДРОЗДІЛІВ ЗВ'ЯЗКУ (УПРАВЛІННЯ)
Підрозділи зв'язку мають:
З урахуванням видів та родів, засоби військового зв’язку можуть поділятися:
а) за видом зв’язку – на телефонні, передавання даних, телеграфні, факсимільні,
відеотелефонні;
б) за родом зв’язку – на канали радіозв’язку (УКХ, КХ діапазону), радіорелейного, тропосферного, супутникового, провідного й оптоелектронного зв’язку;
в) за формою сигналу – носія інформації – на аналогові й цифрові (дискретні);
г) за переданим спектром частот – на каналі тональної частоти та широкополосні
канали;
д) по засекреченості – на канали засекречені і незасекречені;
е) по носію – на носимі, портативні, возимі та комплексні апаратні;
г) по ланці – між військовослужбовцями, підрозділами, частинами, з'єднаннями,
об'єднаннями.
На тактичному рівні (відділення – взвод – рота - батальйон) на озброєнні командирів підрозділів найчастіше перебувають носимі та портативні УКХ діапазону, можуть бути аналогові або цифрові, проводові засоби зв'язку. При цьому вони можуть
бути як штатні (наприклад “Акведук”, “Азарт”, “Арахис”, “Арбалет”, “Стрелец”) так
і так звані “народні” (“Граніт”, “Motorola”, “Kenwood”, “TYT”, “Терек”, “Hytera”,
“Belfone”, “Lira”).
Р-168 “Акведук” (фото 2.92-2.95) - цифровий комплекс радіозв'язку п'ятого покоління, створений для забезпечення армійських частин тактичної ланки (від солдата
до командира дивізії) стійким, розвідзахищеним і перешкодо захищеним зв'язком.
Включає 16 видів носимих, возимих і переносних радіостанцій з вихідною потужністю від 0,1 до 100 Вт; носимі та возимі засоби технічного приховування інформації, а також 15 видів допоміжних пристроїв, що доповнюють його функціональні можливості.
Апаратура комплексу дозволяє забезпечити зв'язок в УКХ-діапазоні на відстанях
до 30 км у русі та до 70 км на стоянці; у КХ-діапазоні – на відстанях до 350 км.
162

163.

Крім роботи в аналоговому режимі, комплекс “Акведук” дозволяє обмінюватися
даними у цифровому режимі зі швидкостями 100, 200, 1200 біт/с у КХ діапазоні та
1,2-16 кбіт/с в УКХ діапазоні.
Портативні радіостанції УКХ діапазону у ланці відділення-взвод-рота (фото
2.92-2.93): Р-168-0.1УЕ, Р-168-0,5МКМЕ, Р-168-0.5У, Р-168-0.5УЕ, Р-1680.5У(М)Е,
Р-168-0.5У(Д)Е,
Р-168-0,5У(П),
Р-168-0.5УДЕ(VHF),
Р-1680.5УДЕ(UHF) та їх варіанти.
Фото 2.92. Портативні радіостанції “Акведук” Р-168-0.1ххх
Фото 2.93. Портативні радіостанції “Акведук” Р-168-0.5ххх
Носимі радіостанції УКХ діапазону у ланці рота-батальйон-полк (фото 2.94):
Р-168-5УН-2, Р-168-5УНЕ, Р-168-5УН(1)Е, Р-168-5УТЕ та їх варіанти.
Фото 2.94. Носимі радіостанції “Акведук” Р-168-5ххх
163

164.

Возимі радіостанції УКХ діапазону у ланці рота-батальйон-полк (фото 2.95):
Р-168-25УЕ, Р-168-5УВЕ та їх варіанти.
Фото 2.95. Возимі радіостанції “Акведук” Р-168-5ххх
Комплекс зв'язку “Азарт” призначений для забезпечення розвідзахищеного
зв'язку в тактичній ланці управління.
Основу складає радіостанція Р-187П1
(фото 2.96).
Програмне забезпечення підтримує всі
існуючі та перспективні стандарти зв'язку.
Час безперервної роботи виробу від одного
акумулятора становить від 6 до 12 годин.
Забезпечує передачу даних із швидкістю до 7,2 кбіт/с. “Азарт” дозволяє визначати координати ГЛОНАСС/GPS з точністю
25 м за широтою та довготою та 40 м за висотою.
Радіостанція працює в широкому спектрі діапазонів і здатна забезпечувати зв'язок
між усіма існуючими видами телекомунікаційних технологій - супутник, стільниковий
зв'язок, інтернет, FM-радіо або цифрове ТБ
тощо. буд.
Крім того, пристрій відрізняється високою стійкістю до радіоелектронного придушення.
Комплекс
зв'язку
“Арахис”
(фото 2.97-2.98) призначений для забезпечення надійного завадозахищеного відкритого або криптографічно захищеного зв'язку Фото 2.96. Радіостанція “Азарт” Р-187П1
із застосуванням методів цифрової обробки інформації та псевдовипадкового переналаштування частоти (ППРЧ).
Варіанти портативних радіостанцій (фото 2.97): Р-392АК1М, Р-392АК2М, Р392АК3М, Р-392АРК-2, Р-392АРК-3 та інші.
Варіанти возимих радіостанцій (фото 2.98): Р-392АЦ, Р-392АЦМ та інші.
164

165.

Фото 2.97. Портативна радіостанція “Арахис” Р-392хххх
Фото 2.98. Возима радіостанція “Арахис” Р-392хххх
Р-163 (-162) “Арбалет” - комплекс засобів радіозв'язку четвертого покоління.
Багатоканальна телефонна радіостанція Р-163-1У “Арбалет-1У” (фото 2.99) з тональним викликом призначена для організації симплексного радіозв'язку в режимі
ТЛФ ЧС та технічного маскування з гарнітурою Р-168МЦ без пошуку та підстроювання на місці та в русі, у взводних радіомережах.
Фото 2.99. Носима радіостанція “Арбалет” Р-163-1У
165

166.

Радіостанція Р-163-1У має режим цифрового радіозв'язку для сполучення з
АПД, забезпечує запис і зберігання в електронній пам'яті 6 ЗПЧ, при комплектуванні додатковими аксесуарами радіостанція Р-163-1У може використовуватися
на транспортних засобах будь-якого типу.
Основні ТТХ радіостанції Р-163-1У представлені в табл. 2.40.
Характеристики радіостанції Р-163-1У
Діапазон частот, МГц
30-79.975
Дальність зв'язку з штировою антеною, км
5
Дальність зв'язку з антеною АБВ-40, км
16
Дальність зв'язку з антеною АМУ-3, км
25
Час роботи з батареєю, ч
7,5
Вага робочого комплекту, кг
2,25
Вихідна потужність, Вт
не менше 1
Таблиця 2.40
Комплекс розвідки, управління та зв'язку (КРУС) “Стрелец” (фото 2.100) –
багатофункціональний інформаційний комплекс, що представляє собою комп'ютер,
що носиться з периферією, розподіленою по розвантажувальному жилету розвідника,
і додаткові прилади.
Має наступні варіанти виконання:
уніфікований носимий комплект військовослужбовця 83Т215И-1,
носимий комплект військовослужбовця 83Т215И-3,
носимий комплект військовослужбовця УКХ радіозв'язку 83Т215И-4,
носимий комплект військовослужбовця супутникового зв'язку 83Т215И-5,
носимий комплект командира 83Т215И-6,
модифікований носимий комплект командира 83Т215И-7.
До складу КРУС входить: пульт оперативного керування, реєстратор життєдіяльності бійця, радіостанція Р-853-В2М (фото 2.100), далекомірно-кутомірний прилад
ПДУ-4 з триногою, портативна РЛС ближньої розвідки СБР-5М “Фара-ВР”, гарнітура
з функцією активного шумоподавлення та посилення тихих звуків.
Радіостанція Р-853-В2М (без АКБ)
Фото 2.100. Багатофункціональний інформаційний комплекс КРУС “Стрелец”
166

167.

Маса комплексу складає 2,4 кг. Відстань взаємодії між членами одного підрозділу - 1,5 км, може діяти як ретранслятор.
У комплексі є два планшети (фото 2.101): ТТ та АК. ТТ призначений для командирів підрозділів (старших (а) та молодших (б)), а АК – для пересічних солдатів (в).
Планшет виступає як цифровий компас з можливістю використання цифрових карт.
КРУС підтримує інерційну та супутникову навігацію. Перемикання з-поміж них автоматичне.
а
б
Фото 2.101. Планшети: ТТ та АК КРУС “Стрелец”
в
Комплекс дозволяє здійснювати цілевказівки авіації та артилерії шляхом визначення координат цілі за допомогою РЛС та лазерного далекоміра, після чого координати скидаються на планшет командира. Далі, за допомогою радіостанції Р-853-В2М,
інформація надходить на літак (на відстані до 8 км). В інших випадках необхідні наземні чи повітряні ретранслятори сигналу.
Інші портативні засоби зв'язку (фото 2.102) “Граніт”, “Motorola”, “Kenwood”,
“TYT”, “Терек”, “Hytera”, “Belfone”, “Lira”, “Байкал-100”, “Kirisun”, “Vertex”,
“Anytone” та інші.
Серед найбільш ефективних засобів та систем зв'язку можна виділити:
1. Anytone AT-D878UVII Plus - дводіапазонна рація працює на частотах 136174/400-480 МГц. Завдяки клавіатурі можна виконувати гнучкі налаштування без
необхідності підключатися до комп'ютера. Також передбачено дисплей та GPSмодуль. Потужність передавача становить 6 Вт, а ємність акумулятора дорівнює
3100 мАг.
2. Caltta PH700 - цифрова радіостанція працює у діапазоні частот UHF 400–470
МГц. Кількість каналів – 32. Для отримання стійкого шифрування зв'язку AES256
потрібна ліцензія.
3. Hytera PD705 - пристрій оснащується радіопередавачем потужністю 4 Вт та
акумулятором ємністю 2000 мАг. Є функція One Touch – одним натисканням можна надсилати текстові повідомлення та робити голосові дзвінки.
4. Lira DP-2000 UHF - працює в діапазоні UHF 400-470 МГц. Завдяки повній
відповідності формату DMR рація може працювати з ретрансляторами від інших
виробників. Є налаштування рівня вихідної потужності, роумінг та інші корисні
функції.
5. Аргут А-73 VHF - працює в частотному діапазоні VHF 136-174 МГц. Завдяки формату DMR станція забезпечує шифрування.
167

168.

“TYT”
“Belfone”
“Терек”
“Hytera”
“Lira”
“Anytone”
Фото 2.102. Позаштатні засоби зв'язку
Апаратні зв'язку та командно-штабні машини (фото 2.103)
У ланці батальйон можуть бути: БМП-2К (командира) та КШМ БМП-1КШ, Р145БМР “Кушетка-Б”, УКШМ Р-149МА1.
БМП-2К (командирська) призначена для управління мотострілецькими підрозділами на базі лінійної БМП-2. На машині встановлено додаткову КХ-радіостанцію зі
штировими антенами, розміщеними в кормовій частині корпусу (ліворуч і праворуч),
передбачено встановлення щоглової антени для телекомунікації в стаціонарному положенні. У зв'язку з розміщенням у десантному відділенні місця для командира та
апаратури, у кожному борту залишено лише по одній амбразурі для стрільби. Озброєння та тактико-технічні характеристики повністю відповідають БМП-2.
Командно-штабна машина БМП-1КШ - рухомий пункт управління мотострілецькового (танкового) батальйону - полку. Машина оснащувалась радіостанціями Р123МТ, Р-130, Р-111 (два комплекти), апаратурою телефонного та телеграфного зв'язку, навігаційною апаратурою ТНА-3, автономною опалювально-вентиляційною установкою та бензоелектричним агрегатом для живлення засобів зв'язку.
Екіпаж машини складався із 3 осіб. У носовій частині корпусу розміщувався механік-водій, а в кормовій частині - два радисти. У решті корпусу було обладнано робочі місця для чотирьох офіцерів штабу.
До машини надавався 7,62-мм кулемет ПК у укладці. Башта була закріплена нерухомо на корпусі. Замість зброї та спареного кулемета у башті встановлювався телескопічний антено-щогловий пристрій.
168

169.

УКШМ Р-149МГ1-01 модернізація БМП-1КШ з встановленням більш новітніх
засобів зв'язку типу Р-168ххх.
Уніфікована командно-штабна машина УКШМ Р-149МА1 – це передовий рухомий командний пункт, розроблений рамках єдиної системи управління тактичної
ланки (ЕСУТЗ).
Штабна машина взаємодіє із засобами зв'язку та вищих ланок управління - полк,
бригада, і нижчестоящих - рота, взвод.
Обладнання УКШМ дозволяє на стоянці та в русі оперативно відстежувати на
електронних картах місцевості зміни оперативної обстановки з урахуванням дій своїх
підрозділів та сил противника. З його допомогою можна в найкоротший термін робити необхідні розрахунки та ставити завдання підлеглим.
Оснащення УКШМ Р-149МА1: УКХ радіостанції: Р-168-100УЕ-2, Р-168-5УНЕ2, Р-168-0,1У(М)1Е, “Прима-ДМВ ”. Плюс дві КХ радіостанції Р-168-100КБЕ і
“Прима-КВ ”.
Варіант комплекту засобів зв'язку мсп:
КШМ: Р-149АКШ1 - 3 од.; Р-149МА1 - 6 од.; П-230Т - 1 од.;
Станції супутникового зв'язку: Р-438М - 1 од.; Р-444НЛ - 1 од.; Р-448ТН
“СНАРК” - 1 од.;
Апаратні ПУС: П-240И -4 -5 - 1 од.
Комплекси передачі даних: МКС-П - 1 од.
Радіостанції ОСК: Р-166-0,5(ДА) - 1
Радіостанції ТЛУ: 374 од. – старі, Kirisun - 65, Hytera - 86, в т.ч. Р-187-П-1
бл. 161 …
Польові комутатори/ТА: 16/42
169

170.

БМП-2К
БМП-1КШ
УКШМ Р-149МА1
УКШМ Р-149МГ1-01
Фото 2.103 Командно-штабні машини та апаратні зв'язку
170

171.

2.9. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
ПІДРОЗДІЛІВ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Ремонтно-евакуаційні засоби (фото 2.104-2.105)
Фото 2.104. Броньована ремонтно-евакуаційна Фото 2.105. Майстерня технічного обслуговування
машина БРЕМ-2
МТО-АТ
Засоби транспортного забезпечення (фото 2.106-2.107)
Фото 2.106. УрАЛ-4320
Фото 2.107. КамАЗ-4350 (5350, 6350)
Засоби продовольчого забезпечення (фото 2.108-2.109)
Фото 2.108. Польова автомобільна кухня
ПАК-200
Фото 2.109. Автоцистерна АЦПТ-4,7-4320
Засоби служби ПММ (фото 2.110-2.111)
Фото 2.110. Автозаправник АТЗ-7-5557
Фото 2.111. Автоцистерна АЦ-7,5-4320
171

172.

2.10. ОСНОВНІ ЗРАЗКИ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ МЕДИЧНИХ ПІДРОЗДІЛІВ
Евакуаційні засоби (фото 2.112-2.114)
Фото 2.112. Броньований медичний транспортер
(БМТ)
Фото 2.113. Броньована медична машина (БММ)
Фото 2.114. Захищений санітарний автомобіль
ЗСА-Т “Линза”
Засоби медичної допомоги (фото 2.115-2.117)
Фото 2.115. Автомобіль санітарний АС-66
Фото 2.116. Автомобіль санітарний АС 4350
Фото 2.117. Автомобіль санітарний АС 4350.1
172

173.

Отже, рф приділяє суттєву увагу розвитку озброєння і бойової техніки сухопутних військ. Сучасні та перспективні зразки озброєння і техніки впливають на
тактику застосування підрозділів окремої мотострілецької (танкової) бригади, що
дозволяє виконувати бойові завдання як “класичними” способами ведення бою
(оборона, наступ), так і специфічними (застосування вогневого контуру, тактика
охоплення та знищення, тактика ліквідації блокованих або оточених збройних формувань противника).
Крім того хід бойових дій в свою чергу також впливає на озброєння і військову
техніку та її можливості і застосування.
Розвиток озброєння та бойової техніки підрозділів СВ ЗС рф також впливає на
зміни тактичних нормативів застосування як цих підрозділів, так і частин, з'єднань
в цілому.
Основи тактичних дій загальновійськових підрозділів СВ ЗС рф буде розглянуто в наступній главі.
Питання для самоконтролю
1. Визначення, призначення, тактико-технічні характеристики, умовний тактичний знак Т-80, БМП-3, БТР-80.
2. Визначення, призначення, тактико-технічні характеристики, умовний тактичний знак 152-мм СГ “Мста-С”, ПТРК “Корнет”, РСЗВ БМ-21 “Град”, 120-мм
міномет “Сани”.
3. Визначення, призначення, тактико-технічні характеристики, умовний тактичний знак ЗРК “Тор-М1”, ЗГРК “Тунгуска”, ЗРК “Стрела-10”, ПЗРК “Игла”.
4. Визначення, призначення, тактико-технічні характеристики, умовний тактичний знак РПГ-7, АГС-17.
5. Призначення, основні тактико-технічні характеристики БпЛА.
6. Призначення, основні тактико-технічні характеристики НРТК.
7. Призначення, основні тактико-технічні характеристики технічних засобів
розвідки.
173

174.

Глава 3. ОСНОВИ ТАКТИЧНИХ ДІЙ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИХ
ПІДРОЗДІЛІВ
3.1. ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ
Принципи військового мистецтва - це основні керівні положення щодо організації та ведення бою, операції та війни в цілому.
Основні принципи ведення сучасного загальновійськового бою:
1) постійна висока бойова готовність з'єднань, частин та підрозділів;
2) висока активність, рішучість та безперервність ведення бою;
3) раптовість дій;
4) узгоджене спільне застосування родів військ та спеціальних військ у бою та
підтримання безперервної взаємодії між ними;
5) рішуче зосередження основних зусиль військ на головному напрямку та у
потрібний час;
6) маневр підрозділами та частинами, ядерними ударами та вогнем;
7) всебічний облік та повне використання морально-політичного та психологічного факторів на користь виконання поставленого завдання;
8) всебічне забезпечення бою;
9) підтримання та своєчасне відновлення боєздатності військ;
10) тверде та безперервне управління військами, непохитність у досягненні намічених цілей, виконанні прийнятих рішень та поставлених завдань.
За концептуальними документами командування СВ ЗС рф, тактичні дії – це
організовані дії підрозділів, військових частин та з’єднань у ході виконання поставлених завдань.
Мотострілецькими, танковими підрозділами завдання виконуються за такими
формами (рис. 3.1).
ФОРМИ ТАКТИЧНИХ ДІЙ
БІЙ
УДАР
ВОГОНЬ
МАНЕВР
Рис. 3.1. Форми тактичних дій
Бій (Fight) є основною формою тактичних дій, становить собою узгодженні за
метою, місцем і часом удари, вогонь та маневр підрозділів із метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.
Бій може бути загальновійськовий, протиповітряний, повітряний, морський,
вогневий.
Російські командири організовують та ведуть загальновійськовий бій спільними зусиллями всіх військ, із застосуванням танків, БМП (БТР), артилерії, засобів
ППО, літаків, вертольотів.
Метою загальновійськового бою є знищення або полонення живої сили противника, знищення або захоплення його озброєння, бойової техніки та придушення
здатності до подальшого опору. Вона досягається потужними ударами всіх видів
174

175.

зброї, своєчасним використанням їх результатів, активними та рішучими діями підрозділів.
Удар (strike, shock) – одночасне та короткочасне ураження угруповань військ
та об’єктів противника шляхом потужного впливу на них наявними засобами ураження або наступом військ (удар військами).
Удари можуть бути (рис. 3.2):
Рис. 3.2. Вид ударів
Вогневі удари можуть бути: ракетними, артилерійськими і авіаційними а також: масовані, групові і одиночні.
Удар військами – це поєднання вогню і маневру танкових і мотострілецьких
підрозділів і частин з метою завершення розгрому противника і оволодіння призначеним районом (рубежем, об'єктом).
В бою підрозділи переважно використовують поєднання ударів танків і мотострілків (на БМП, БТР, а іноді і в пішому порядку) з вогневими ударами артилерії
і авіації.
Вогонь (Fire) – ураження противника із різних видів зброї; основний спосіб
знищення противника.
Види вогню:
1) по вирішуваним тактичним задачам: на придушення, виснаження, руйнування, знищення, задимлення, осліплення, освітлення;
2) по видам зброї: стрілецької зброї, бойових машин і танків, мінометів, артилерії, ПТЗ, зенітних засобів;
3) по способам ведення: прямою наводкою, з закритих вогневих позицій;
4) по напруженості стрільби: одиночними пострілами, короткими і довгими
чергами;
5) по напрямку: фронтальний, фланговий і перехресний;
6) по способам стрільби: з місця, з зупинки, з ходу;
7) по видам: вогонь по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний.
Види вогню артилерії:
вогонь по окремій цілі - взводу або гармати;
зосереджений вогонь (ЗВ) - батареї, дивізіону, арт.групи по одній цілі;
нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) - суцільна вогнева завіса на одному або на двох рубежах;
рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) - суцільна вогнева завіса на одному або на двох рубежах яка послідовно переноситься на інші рубежі;
послідовне зосередження вогню (ПЗВ);
175

176.

масований вогонь (МВ) - більшою частиною артилерії армії в короткий час
по одній або декількох важливих цілях;
вогневий вал (ВВ) - суцільна вогнева завіса на одному або на двох рубежах
яка послідовно переноситься на ін. рубежі перед атакуючими підрозділами;
Сполучення видів вогню артилерії:
Вогневий коридор (рис. 3.3)- при висуванні підрозділів на територію противника.
Вогневі лещата (тиски) (рис. 3.4) - для витіснення противника з займаємих
районів.
Вогневе прочісування (рис. 3.5) - по ймовірним місцях знаходження противника.
Вогневий мішок (рис. 3.6) - для ураження противника на визначеній ділянці.
Вогневе блокування (рис. 3.7) - на можливих напрямках атак і відходу противника, по обороняємих позиціях.
Рис. 3.3. Вогневий коридор
Рис. 3.4. Вогневі лещата
Рис. 3.5. Вогневе прочісування
Рис. 3.6. Вогневий мішок
Рис. 3.7. Вогневе блокування
176

177.

Маневр (Maneuver) – організоване пересування (переміщення) підрозділів у
повному складі або визначеної частини під час підготовки або в ході виконання
бойового завдання на новий напрямок (район, рубіж), а також перенесення, перенацілювання (зосередження, розподілу) вогню. Він поділяється на маневр підрозділами (військами) і маневр вогнем (ударами).
Маневр підрозділами проводиться з метою зайняття вигідного положення по
відношенню до противника і створення необхідного угруповання сил і засобів, а
також перенесення або перенацілювання (масування, розподілу) ударів і вогню для
найбільш ефективного ураження найважливіших угруповань та об’єктів супротивника. Видами маневру підрозділами є: охоплення, обхід, відхід і зміна району (позицій).
Охоплення (рис. 3.8) – маневр, який здійснюється з метою виходу у фланг
(фланги) противнику.
Рис. 3.8. Вид маневру підрозділами - охоплення
Обхід (рис. 3.9) – більш глибокий маневр, який чинять для виходу в тил противнику.
Рис. 3.9. Вид маневру підрозділами - обхід
177

178.

Охоплення та обхід здійснюються в тактичній і вогневій взаємодії з підрозділами, що наступають із фронту, а іноді і з десантом.
Відхід і зміна району (позицій) (рис. 3.10) – маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу з-під ударів, заборони оточення, зайняття більш вигідного положення для подальших дій, вивільнення сил для дій на інших напрямках.
Рис. 3.10. Вид маневру підрозділами - відхід
Маневр вогнем (рис. 3.11 – 3.13) - перенесення вогню по фронту та глибині з
одних цілей (об'єктів) на інші без зміни вогневих позицій. Він може здійснюватися
як окремим вогневим засобом (кулеметом, БМП, БТР, танком, ПТРК і т.д.), так і
взводом (відділенням) з метою найбільш ефективного ураження найважливіших цілей і об'єктів противника.
Видами маневру вогнем є: зосередження, перенесення та розподіл вогню.
Зосередження вогню (рис. 3.11) - ведення вогню декількома вогневими засобами відділення або взводу (декількома відділеннями, танками, БМП (БТР)) одночасно по одній важливій цілі.
Рис. 3.11. Вид маневру вогнем - зосередження
Перенесення вогню (рис. 3.12) – припинення вогню за однією ціллю та відкриття за іншою з урахуванням отриманих поправок дальності та напрямку без зміни
вогневих позицій.
178

179.

Рис. 3.12. Вид маневру вогнем - перенос
Розподіл вогню (рис. 3.13) – ведення вогню кожним вогневим засобом (підрозділом) за своєю ціллю.
Рис. 3.13. Вид маневру вогнем - розподіл
До основних видів бою належать оборона (defense) й наступ (offensive).
Мотострілецькі, танкові підрозділи виконують завдання:
в обороні – з відбиття ударів противника та завдання ураження його наступаючим військам, утримання зайнятих районів, рубежів і позицій;
в наступі – з прориву оборони противника, розгрому його підрозділів, що обороняються, захоплення важливих районів, рубежів та об’єктів, форсування водних
перешкод, переслідування відступаючого противника, ведення зустрічних боїв.
Основними тактичними прийомами є дії парами, трійками або четвірками та
дії груп маневру і вогневої підтримки.
Під час виконання поставлених завдань підрозділи залежно від обстановки діють в похідному, передбойовому та бойовому порядках.
Похідний порядок (Derivative order) – побудова підрозділу для пересування в
колоні. Передбачається, що він повинен забезпечувати: високу швидкість руху;
швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість
від ударів усіма видами зброї противника; ефективність управління підрозділами.
179

180.

Передбойовий порядок (Pre-battle order) – побудова підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту і в глибину, що забезпечує: швидке розгортання в бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням загороджень,
зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від
ударів усіма видами зброї противника; ефективність управління підрозділами.
Бойовий порядок (Battle order) – побудова підрозділу для ведення бою з урахуванням характеру місцевості та дій противника. Бойовий порядок може бути
(рис. 3.14): в лінію, уступом праворуч (ліворуч), кутом вперед (назад).
Рис. 3.14. Варіанти побудови бойового порядку
Для ведення бою, підрозділами здійснюється побудова бою, яка включає створення певних систем (в залежності від виду бою і рівня підрозділу):
1) бойового порядку,
2) позицій, траншей і опорних пунктів (тільки в обороні),
3) вогню,
4) інженерних загороджень (тільки в обороні),
5) управління.
Бойовий порядок може складатися з наступних елементів (рис. 3.15):
1) першого ешелону,
2) другого ешелону,
3) загальновійськового резерву,
4) артилерійських підрозділів,
5) підрозділів і вогневих засобів (засобів ураження), що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира,
6) бронегрупи,
7) вогневих засідок
8) та підрозділу для дій у бойовій охороні.
180

181.

Рис. 3.15. Елементи бойового порядку
Перший ешелон (First echelon) призначений для вирішення основних завдань,
як правило, вступає в бій першим. До складу першого ешелону входять більша частина підрозділів із засобами посилення.
Другий ешелон (Second echelon) призначений для нарощування зусиль у ході
бою; заміни або посилення підрозділів першого ешелону, які зазнали значних
втрат, та вирішення інших завдань.
Загальновійськовий резерв (General military reserve) призначений для нарощування зусиль у ході бою або заміни підрозділів першого або другого ешелону, що
втратили боєздатність, забезпечення флангів і стиків; знищення (блокування) десантів, диверсійно-розвідувальних груп противника та іррегулярних збройних формувань, а також для вирішення раптово виникаючих завдань.
Артилерійські підрозділи (Artillery units) призначені для вирішення завдань в
інтересах підрозділів першого ешелону та їх підтримки: ураження артилерії, танків
та інших бронеоб’єктів, засобів протиповітряної оборони, радіоелектронних засобів, пунктів управління, живої сили, протитанкових та інших вогневих засобів на
позиціях, у районах зосередження і на маршрутах руху, руйнування фортифікаційних споруд, світлового забезпечення дій підрозділів уночі, постановки аерозольних
завіс і виконання інших завдань.
Протидесантний резерв (Anti-landing reserve) призначений для боротьби з
повітряними десантами, аеромобільними і диверсійно-розвідувальними групами
противника самостійно або у взаємодії з іншими елементами бойового порядку.
Підрозділ снайперів (Sniper unit) призначений для ведення розвідки спостереженням, пошуку і знищення у визначеному районі найбільш важливих цілей противника (офіцерів, спостерігачів, розрахунків вогневих засобів (кулеметів, ПТРК,
ПЗРК та ін.)), ведення боротьби з вертольотами, виведення з ладу не броньованих
181

182.

і легко броньованих автомобілів, ведення антиснайперської боротьби. Він діє самостійно в зазначеному районі відповідно до отриманого завдання.
Протитанковий підрозділ (Anti-tank unit) призначений для ведення боротьби
з танками та іншими броньованими машинами противника, а також для знищення
живої сили і вогневих засобів, які знаходяться в укриттях і спорудах, прикриття
флангів, стиків та проходів.
Гранатометний підрозділ (Grenade launcher unit) призначений для ураження
живої сили та вогневих засобів противника, прикриття флангів, стиків та проходів.
Свої завдання гранатометний та протитанковий підрозділи виконують самостійно або спільно (у взаємодії) з підрозділами першого (другого) ешелону, вогнеметним підрозділом та бронегрупою.
Вогнеметний підрозділ (Flamethrower unit) військ радіаційного, хімічного і
біологічного захисту призначений для завдання противнику ураження застосуванням вогнеметно-запальних засобів. Свої задачі вогнеметний підрозділ виконує в тісній взаємодії з мотострілецькими та артилерійськими підрозділами.
Заслон (Curtain) виставляється для прикриття ймовірного (виявленого) напрямку руху противника.
Вогнева засідка (Fire ambush) виставляється з метою завдання противнику максимального ураження раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і
застосуванням мінно-вибухових загороджень. У вогневу засідку може виділятися
взвод (відділення, танк), посилений вогнеметниками, кулеметниками, розрахунками ПТРК, АГС і саперами.
Система позицій, траншей та опорних пунктів включає (рис. 3.16, фото
3.1-3.2): опорні пункти взводів першого та другого ешелону; вогневі позиції (основні, запасні, тимчасові, хибні) вогневих засобів (танків, БМП (БТР), гранатометів,
ПТРК); траншеї та ходи сполучення; перекриті ділянки, підбрустверні ніші, бліндажі і укриття, ніші та ровики, місця влаштування вогневих засідок, КСП, медичного поста і пункту боєпостачання та район зосередження бронегрупи.
182

183.

Рис. 3.16. Система позицій, траншей та опорних пунктів (оборонних позицій, районів і рубежів)
183

184.

Фото 3.1. Приклад системи позицій, траншей та опорних пунктів (оборонних позицій, районів і рубежів)
184

185.

Фото 3.2. Система позицій, траншей та опорних пунктів (оборонних позицій, районів і рубежів)
Система вогню (Fire system) представляє собою поєднання вогню усіх видів
зброї в підрозділах, підготовленого для ураження противника.
Вона включає:
- підготовлений вогонь штатних, приданих і підтримуючих вогневих засобів і
підрозділів,
- зони протитанкового та суцільного багатошарового вогню вогневих засобів
взводу,
- ділянки зосередженого вогню та рубежі загороджувального вогню зі стрілецької зброї та БМП (БТР, танків) перед переднім краєм та на флангах,
- підготовлений маневр вогнем.
Система управління (Management system) включає командно-спостережні
пункти, сили і засоби управління.
Сили це органи управління (управління підрозділу), а засоби це засоби радіозв'язку (радіостанції) і дротового зв'язку (телефонні апарати).
185

186.

Мотострілецьким (танковим) підрозділам для виконання поставлених завдань
можуть додаватися або виділятися для підтримки підрозділи інших видів, родів
військ збройних сил, інших військ і військових формувань.
Додані підрозділи передаються в підпорядкування командиру підрозділу на
період виконання поставленого йому завдання.
Підтримуючі підрозділи, залишаючись у підпорядкуванні вищого командування і виконують поставлені їм завдання, а також можуть виконувати завдання
командира підтримуючого підрозділу, в межах виділеного ресурсу (наряду сил).
Для ведення бойових дій мотострілецькому (танковому) батальйону можуть
бути додані: артилерійський дивізіон (батарея), підрозділ протитанкових засобів,
підрозділи інженерних військ та військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту, а в разі дій у відриві від головних сил – і зенітний ракетний (ракетно-артилерійський, артилерійський) підрозділ. Тоді мсб (тб) вважається “посиленим”.
Відпрацьовуючи варіанти оптимального посилення мсб (тб) або мср, за досвідом ведення бойових дій у Чечні, в Грузії, командування ЗС рф дійшло висновку,
що в умовах сучасних конфліктів у зв’язку зі специфікою і змістом бойових завдань
найбільш достатніми та ефективними за показниками оперативної готовності, мобільності, бойових можливостей, автономності дій є формування, які зведенні в тактичну групу.
Тактична група (ТГр) це тимчасово створене військове формування на період виконання бойової задачі (автономно, самостійно) шляхом посилення роти,
батальйону підрозділами, які не передбачені їх організаційно-штатною структурою
та об’єднанні під єдиним командуванням.
У сухопутних військах ЗС рф, відповідно, розрізняють ротні (РТГр) (Рис. 3.17),
батальйонні (БТГр) (Рис. 3.18) тактичні групи та артилерійські тактичні групи.
Вони формуються на базі штатних структур мсб та мср, що значно скорочує
терміни набуття ними оперативної готовності до застосування. Як правило, мсб та
мср посилюються танковими, артилерійськими, зенітними підрозділами, а також
підрозділами інших родів військ і сил (розвідувальними, інженерно-саперними,
РЕБ, РХБЗ, комендантської служби), підрозділами тилу, медичного і технічного забезпечення, на один рівень нижче.
Рис. 3.17. Типовий склад ротної тактичної групи (варіант)
186

187.

Рис. 3.18. Типовий склад ротної батальйонної тактичної групи (варіант)
Наприклад, склад РТГр 36 омсбр: управління РТГр (зі складу управління мсб);
1, 2, 3 мсв; тв; мінбатр; гсабатр; гв; відділення ПЗРК; відділення ЗСУ 23-4; ісв;
евакуаційна група; медичний відділ.
Такі БТГр (РТГр) також застосовувались в агресії проти України. Прикладом
того є бої за Іловайськ.
Іловайськ – місто, розташоване на шосе стратегічного значення, що зв’язує
так звану Донецьку Народну Республіку (ДНР) із росією, було під контролем російських військ та ополченців. На початку серпня 2014 р. українські війська (в основі
– добровольчі батальйони) зайняли Іловайськ, що суттєво ускладнювало положення НЗФ у районі Донецька. Після цього рф терміново ввела на територію України чисельні (до 9) батальйонні тактичні групи з території Південного військового округу.
Потужність угруповання (набагато перевищувало бойовий потенціал підрозділів ЗС України) й раптовість застосування надали можливість противнику оточити місто. Українські війська кілька разів намагалися вирватися із заблокованих
позицій, але безрезультатно. До кінця місяця критична ситуація змусила український уряд шукати політичне рішення, що призвело до підписання Мінського протоколу 5 вересня 2014 року.
За поглядами російського військового керівництва батальйонна (ротна) тактична група, як правило, застосовується для виконання таких завдань:
а) в обороні:
1) утримання важливих районів, рубежів і позицій;
2) відбиття наступу противника і завдання поразки його військам, які наступають;
187

188.

б) у наступі:
1) прорив оборони противника;
2) розгром (знищення) підрозділів, що обороняються;
3) захоплення важливих районів, рубежів та об’єктів;
4) форсування водних перешкод;
5) переслідування противника, який відходить;
6) ведення зустрічних боїв;
7) здійснення рейдових дій.
У навчальному посібнику розглянуто застосування мсб (тб), а також мср (тр)
у складі батальйонних та ротних тактичних груп в основних видах бою.
3.2. МОТОСТРІЛЕЦЬКІ ПІДРОЗДІЛИ В ОБОРОНІ
(Motorized rifle units on the defensive)
3.2.1. Загальні положення оборонного бою
У російській воєнній тактиці оборона як вид бойових дій виникла одночасно з
наступом. Зазвичай її застосовує сторона, що має найменшу кількість сил та засобів
або вважає невигідним для себе завдавати удар першою.
Російське військове командування підтримує позицію, що оборона в більшості
випадків є вимушеним та тимчасовим видом бойових дій. Як вид бойових дій оборона позбавлена багатьох переваг, властивих наступу.
Відповідно до керівних бойових документів СВ ЗС рф, оборона (defense) – вид
бою батальйону (роти, взводу, відділення), здійснюється з метою відбиття атаки
противника, завдання йому ураження, утримання районів (об’єктів) у районі відповідальності (оборони, опорному пункті) та створення умов для подальших дій.
Залежно від обстановки оборона може бути:
позиційна;
маневрена;
їх сполучення.
Позиційна оборона застосовується на тих напрямках, де втрата території, що
обороняється, не можлива і ведеться з метою відбиття наступу противника, завдання йому максимального ураження, утримання важливих районів (об’єктів) у
зоні відповідальності (смузі оборони) бригади.
Характеризується глибокоешелонованою та розвинутою в інженерному відношенні системою оборонних рубежів, районів і позицій із підготовленими системами інженерних загороджень і вогневого ураження противника.
Маневрена оборона є основним видом оборони, застосовується з метою зриву
наступу противника, завдання противнику втрат, прикриття важливих районів
(об’єктів), збереження своїх сил веденням підрозділами маневрених та позиційних
дій.
Маневрені дії є основними під час ведення маневреної оборони і передбачають втягування противника в райони, де створюються умови для його знищення.
Підрозділи батальйону в ході ведення маневрених дій повинні поєднувати оборону,
188

189.

активні наступальні і рейдові дії, завдання коротких контратак, широке застосування вогневих засідок та інженерних загороджень із метою направлення противника в райони, де він буде найбільш уразливий.
Позиційні дії ведуться утриманням окремих районів оборони (опорних пунктів) із метою відволікання на себе частини сил противника і ведення активних дій
у тилу його наступаючого угруповання у маневреній обороні або діями на оборонній позиції з метою заборони просування противника і його знищення в підготовлених районах переважно вогневими засобами, а також створення умов для подальшого розгрому противника.
Батальйон (рота) може готувати оборону завчасно або переходити до неї в
ході ведення бойових дій. Перехід до оборони може здійснюватися навмисно або
вимушено, в умовах відсутності зіткнення з противником або в умовах безпосереднього зіткнення з ним.
Завчасний перехід до оборони є найбільш характерним для початкового періоду війни.
Навмисний перехід до оборони застосовується у випадках, коли поставлені завдання ефективніше вирішувати позиційною обороною, а вимушений, як правило,
у несприятливій обстановці.
Оборона незалежно від умов, може готуватися тривалий час або у стислі терміни.
Для ведення оборони батальйону (роті, взводу) в маневреній обороні призначається район відповідальності (позиція або опорний пункт), а в позиційній – район
оборони (опорний пункт).
Район відповідальності батальйону – ділянка місцевості, обладнана в інженерному відношенні і призначена для розміщення елементів бойового порядку, інших підрозділів батальйону, командно-спостережних пунктів батальйону для ведення маневрених дій.
Район оборони батальйону (БРО) – ділянка місцевості, обладнана в інженерному відношенні і призначена для розміщення елементів бойового порядку, інших
підрозділів батальйону, командно-спостережних пунктів батальйону для ведення
позиційних дій.
Опорний пункт роти, взводу (РОП, ВОП) – ділянка місцевості, частина району оборони (оборонної позиції), обладнані в інженерному відношенні, пристосовані до кругової оборони. Опорний пункт роти обладнується однією або двома траншеями і складається з опорних пунктів взводів і позицій вогневих засобів.
Бойова позиція (Fighting position) (відділення) – ділянка місцевості, підготовлена в інженерному відношенні і зайнята бойовим порядком відділення.
Вогнева позиція (Firing position) – це ділянка місцевості зайнята або підготовлена до заняття вогневими засобами для ведення вогню.
Під час оборони морського узбережжя, прикриття державного кордону й оборони в особливих умовах ширина фронту й глибина оборони батальйону (роти)
може бути більшою, ніж у звичайних умовах.
189

190.

3.2.2. Мотострілецьке відділення в обороні
(Motorized rifle squad in defense)
Місце відділення в бойовому порядку взводу (рис. 3.19).
Рис. 3.19. Місце відділення в бойовому порядку взводу (варіант)
Мотострілецьке відділення (мсвід) діє, як правило, у складі взводу (у першій
або другій лінії), а також може призначатися у вогневу засідку. Бойова машина без
десанту може виділятися: для дій у вогневій засідці, як кочуючий вогневий засіб,
до складу групи бойових машин взводу або бронегрупи роти (батальйону).
Побудова оборони відділенням (рис. 3.20) включає системи:
бойовий порядок,
бойова позиція,
система вогню.
Рис. 3.20. Побудова оборони відділенням (варіант)
190

191.

Бойовий порядок відділення в обороні (схема 3.1) включає:
- бойову лінію/ланцюг (з рівномірно розміщеним особовим складом),
- або бойові групи (маневрену і вогневу),
- іноді і БМП/БТР.
Схема 3.1. Бойовий порядок мсвід в обороні (варіант)
Вогневі позиції призначені: основні – для виконання поставлених завдань; запасні - для здійснення маневру в ході оборони або заняття їх у разі неможливості
виконання завдання з основної; тимчасові – для виконання окремих вогневих завдань та обладнуються для чергових вогневих засобів, БМП (БТР, танків) та кочуючих БМП (танків); хибні – для введення противника в оману щодо дійсного положення своїх вогневих засобів та зниження ефективності застосування противником
вогневих засобів, підвищення живучості БМП (БТР, танків) та інших вогневих засобів.
Для кожного вогневого засобу обладнуються основна, дві-три запасні та хибна, а для чергових та кочових вогневих засобів (танків) – і тимчасові вогневі позиції.
Маневрена група може призначатися у складі: старший стрілець (командир
групи) й один-два стрільці для рішучого знищення противника, стійкого утримання
займаних позицій та об'єктів, а також здійснення маневру на загрозливий напрямок.
Вогнева група може призначатися у складі: кулеметник (командир групи), гранатометник і стрілець-помічник гранатометника для знищення піхоти, танків і бойових машин противника, прикриття флангів і дій маневреної групи та стійкого
утримання бойової позиції.
Бойова машина піхоти призначена для знищення атакуючих танків, бойових
машин та інших броньованих цілей, ПТРК, піхоти і боротьби з вертольотами, а бронетранспортер – для знищення живої сили і легкоброньованих машин противника.
Її вогневі позиції можуть бути обладнані в центрі або на фланзі бойової позиції на
віддаленні до 200 м.
Бойова позиція відділення – це ділянка місцевості до 100 м по фронту, підготовлена в інженерному відношенні і зайнята бойовим порядком відділення (рис.
3.21).
191

192.

Рис. 3.21. Бойова позиція мсвід (варіант)
Вона складається з ділянки траншеї й обладнаних основних, запасних і тимчасових вогневих позицій (бойової машини, кулемета, гранатомета) і місць для стрільби стрільців, або позицій бойових груп, перекритої щілини (бліндажа), відхожого
місця, ходів сполучення та інженерних загороджень, що дозволяють спільно з сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах
опорного пункту взводу.
Відстань між позиціями бойових груп може бути 30–40 м, між місцями стрільби стрільців у маневреній групі 3–5 м, а між кулеметним і гранатометним розрахунками 10–15 м. На бойовій позиції відділення можуть також розташовуватися
вогневі засоби старших начальників. Для бойової машини за наявності часу може
обладнуватися укриття.
Бойова позиція може обладнуватися по різному. Приклади обладнання з досвіду бойових дій наведені на рис. 3.22 – 3.24, фото 3.3.
Рис. 3.22. Приклад бойової позиції мсвід (варіант)
(1 - маскувальна сітка, 2 - хід сполучення, 3 - перекрита щілина/бліндаж, 4 - перекрита бійниця
стрільця, 5 - окоп кулеметника, 6 - окоп гранатометника)
192

193.

Фото 3.3. Приклад бойової позиції мсвід (варіант)
(1 – стрілецькі окопи, 2 – пост зенітного кулемета, 3 – пост розвідки повітряного спостереження)
Рис. 3.23. Приклад бойової позиції мсвід (варіант по схемі “Гребенка”)
(1 – стрілецькі окопи, 2 – пост кулемета для флангового прострілу траншеї і ходу сполучення, 3 – перекриті щілини, 4 – проміжний склад боєкомплекту, 5 – медичний пункт, 6 – пост
виявлення і ураження БпЛА)
193

194.

Рис. 3.24. Приклад бойової позиції мсвід (варіант по схемі “Веер”)
(1 – стрілецькі окопи, 2 – пост кулемета для флангового прострілу траншеї і ходу сполучення, 3 – перекриті щілини, 4 – проміжний склад боєкомплекту, 5 – медичний пункт, 6 – пост
виявлення і ураження БпЛА)
Система вогню мотострілецького відділення включає (рис. 3.25):
1) сектори стрільби,
2) рубежі відкриття вогню всіх вогневих засобів,
3) ділянки зосередженого вогню
4) та маневр вогнем.
Рис. 3.25. Система вогню мотострілецького відділення
194

195.

Черговий вогневий засіб призначається для відбиття раптового нападу противника і знищення його малих груп, які ведуть розвідку або намагаються проробити
проходи в загородженнях та розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій)
вогневій позиції. Черговим вогневим засобом призначається кулемет.
Командир відділення управляє підлеглими та вогнем зі свого місця у бойовому
порядку командами, що подаються голосом, сигнальними засобами, по радіо та
АСУ (за її наявності), особистим прикладом.
Усередині бойової машини командир керує діями підлеглих командами, що
подаються по переговорному пристрої, голосом чи встановленими сигналами.
3.2.3. Мотострілецький взвод в обороні (Motorized rifle platoon on defense)
Місце взводу в бойовому порядку роти (батальйону) (рис.3.26).
Рис. 3.26. Місце взводу в бойовому порядку роти (батальйону) (варіант)
Мотострілецький (танковий) взвод може займати оборону в першому або в
другому ешелоні роти, діяти в загальновійськовому резерві роти (батальйону), призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку, частиною сил або в повному складі, входити в бронегрупу роти (батальйону) або в
протидесантний резерв (тільки мотострілецький взвод). Крім того під час виходу
з бою і відходу, а також виходу з оточення мсв може діяти як підрозділ прикриття,
а тв, мсв на БМП – і в заслоні.
Взвод першого ешелону призначений для завдання поразки підрозділам противника при їх висуванні, розгортанні та переході в атаку; відбиття їх атаки та утримання займаного опорного пункту (позиції).
Взвод другого ешелону призначений підтримки вогнем взводів першого ешелону; нанесення втрат противнику та утримання опорного пункту в глибині; заборони поширення його по фронту та у глибину оборони; створення умов знищення
підрозділів що вклинився у оборону противника.
Взвод у загальновійськовому резерві батальйону (роти), призначений для
195

196.

виконання раптово виникаючих завдань, переходу до оборони позиції (опорного
пункту), знищення противника, що вклинився в оборону, вогнем з місця або контратакою, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону та вирішення інших завдань.
Взвод у протидесантному резерві батальйону призначений для боротьби з
повітряними десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами
противника самостійно або у взаємодії з іншими елементами бойового порядку.
Для виконання поставлених задач мотострілецькому взводу (мсв) в обороні
можуть додаватися: гранатометний, протитанковий і вогнеметний підрозділи (розрахунки), пара снайперів, а танковому взводу – мотострілецьке відділення.
Для ведення оборони мсв (тв) визначаються: опорний пункт (позиція), смуга
вогню, додатковий сектор обстрілу й одна-дві ділянки зосередженого вогню та рубежі відкриття вогню. Взводу, що становить загальновійськовий резерв батальйону, крім того, можуть вказуватися один-два вогневих рубежі та маршрути висування до них, а для дій у бойовій охороні і в заслоні – позиція.
Побудова оборони взводу.
Побудова оборони мотострілецьким (танковим) взводом складається з: бойового порядку, опорного пункту (позиції), і системи вогню та управління.
Бойовий порядок мотострілецького взводу в обороні зазвичай містить (схема
3.2):
1) мотострілецькі відділення першої або і другої лінії;
2) групу управління (КСП);
3) групу вогневої підтримки.
У взводі також може створюватися група бойових машин і призначатися кочуюча бойова машина.
Схема 3.2. Бойовий порядок мсв в обороні (варіант)
Мотострілецькі відділення призначені для завдання поразки противнику при
його підході, розгортанні, переході в атаку, відбитті атаки танків і піхоти, знищення
196

197.

противника, що увірвався на бойову позицію та її утримання. Вони розташовуються, як правило, у лінію (в одній траншеї). Залежно від отриманого завдання
(оборона на напрямку зосередження основних зусиль (НЗОЗ)), рішення командира
взводу, умов і характеру місцевості, дій противника (напрямок головного удару
(НГУ)), для збільшення глибини бойового порядку і посилення стійкості оборони,
бойова позиція одного з відділень взводу може обладнуватися в глибині опорного
пункту (у другій лінії) в 100–200 м за траншеєю.
Група управління – призначена для управління підрозділами та вогнем під час
оборони. До її складу входить управління та машина командира взводу. Вона розташовується на командно-спостережному пункті (КСП) за бойовими позиціями
відділень на відстані 50-100 м, а при побудові бойового порядку в дві лінії - на
бойовій позиції відділення, розташованого в глибині. КСП взводу обладнується у
фортифікаційному плані.
Група вогневої підтримки призначена для завдання поразки живій силі, легкоброньованим і неброньованим машинам противника, підтримки дій мотострілецьких відділень і вирішення вогневих завдань, що раптово виникли. До її складу
включаються вогневі засоби, безпосередньо підпорядковані командиру взводу, та
придані підрозділи (вогневі засоби). За відсутності засобів посилення функції
групи вогневої підтримки можуть виконувати БМП (БТР) взводу.
Протитанковий, гранатометний і вогнеметний розрахунки можуть розташовуватися на бойових позиціях відділень або входити до складу групи вогневої підтримки.
Група бойових машин призначена для підвищення стійкості та активності оборони та підтримки бою мотострілецьких відділень діями на заздалегідь вибраних
вогневих рубежах. Вона розташовується у вказаному їй районі (у глибині лісу, на
зворотному схилі висоти), за командою командира взводу виходить на призначений рубіж, вогнем з рубежу завдає поразки противнику і повертається на вихідне
положення, перебуваючи у готовності до дій на запланованих чи вигідних рубежах.
На кожному призначеному рубежі для бойових машин обладнуються вогневі позиції. Діями групи бойових машин (бойовими машинами взводу) управляє командир
взводу через свого заступника, що знаходиться у одній з машин.
Снайперська пара (група) придана взводу, призначена для ведення розвідки
спостереженням, пошуку та знищення вогнем найбільш важливих цілей противника (офіцерів, спостерігачів, розрахунків вогневих засобів (кулеметів, ПТРК,
ПЗРК та ін.)), ведення боротьби з вертольотами, що низько летять, виведення з ладу
не броньованих та легкоброньованих автомобілів, ведення антиснайперської боротьби. Вона діє самостійно у зазначеному районі відповідно до отриманого завдання.
Кочуюча БМП (танк) призначається для введення противника в оману щодо
розташування та кількості вогневих засобів взводу. Вогневі позиції для кочуючої
БМП (танка) вибираються з урахуванням отриманої задачі, особливостей місцевості та мають забезпечити їх швидку зміну. Кочуюча БМП (БТР, танк) під час виконання завдання потай змінює вогневі позиції і веде вогонь по противнику самостійно чи за командами (сигналами) командира взводу.
Бойовий порядок танкового взводу зазвичай включає танки, доданий мотострілецький підрозділ, а іноді і кочуючий танк.
197

198.

При загрозі атаки з флангу бойовий порядок мотострілецького взводу може
будуватися уступом праворуч або ліворуч. Крім того бойовий порядок мсв (тв)
може будуватися кутом назад (уперед).
Опорний пункт мотострілецького взводу (рис. 3.27) це ділянка місцевості до
400 м по фронту і до 300 м в глибину, підготовлена в інженерному відношенні,
зайнята взводом для виконання завдання і пристосована до кругової оборони.
Він складається із бойових позицій відділень; командно-спостережного пункту взводу (11, 12, 13); укриттів для особового складу (3, 14); основних, запасних,
тимчасових та хибних вогневих позицій (1-8, 10, 11) штатних та приданих вогневих
засобів; району розташування групи бойових машин; ходів сполучення (8, 9) від
траншеї до основних вогневих позицій бойових машин, командно-спостережного
пункту та в тил, до наступної траншеї, а також інженерні загородження.
Рис. 3.27. Опорний пункт мсв (а - варіант)
Бойові машини (БМП, БТР і танки - 10) в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м.
Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між бойовими позиціями відділень – до 100 м. Вони повинні перебувати під безперервним
наглядом, прикриватися вогнем та інженерними загородженнями.
За досвідом бойових дій, в залежності від завдання (напрямок зосередження
основних зусиль), місцевості, укомплектованості, опорний пункт може обладнуватися й по іншому (наприклад рис 3.28-3.29, фото 3.4-3.7).
198

199.

Рис. 3.28. Опорний пункт мсв (по схемі “Веер” без центральної кулеметної позиції)
199

200.

Рис. 3.29. Опорний пункт мсв (варіант)
200

201.

Фото 3.4. Приклад опорного пункту (варіант)
201

202.

Фото 3.5. Приклад опорного пункту (варіант)
202

203.

Фото 3.6. Приклад опорного пункту (варіант)
203

204.

Фото 3.7. Приклад опорного пункту (варіант)
204

205.

Опорний пункт танкового взводу складається з вогневих позицій танків, а під
час посилення мотострілецьким відділенням – його бойової позиції.
В опорному пункті мотострілецького (танкового) взводу та на його флангах
можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби та танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів та
підтримувати з ними тісну взаємодію.
По всьому фронті опорного пункту мотострілецького взводу може відриватися
суцільна траншея, яка з'єднує бойові позиції відділень.
Накреслення та обладнання траншеї та ходу сполучення повинні забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр та розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, – ведення бою з противником, що вклинився в оборону, створення кругової оборони, проведення маневру,
евакуацію поранених, подачу та доставку їжі. Прямолінійне накреслення траншеї
та ходу сполучення не допускається.
Перша траншея є переднім краєм оборони, призначається старшим начальником та обороняється взводами першого ешелону роти. Перед нею створюються інженерні загородження.
Друга траншея обладнується на віддаленні 400-600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи які її обороняють могли своїм вогнем підтримати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони (другої траншеї) та прикривати вогнем загородження перед
ним та проміжками між взводами першого (другого) ешелону. На ній обороняється
взвод другого ешелону роти.
Мотострілецький (танковий) взвод загальновійськового резерву батальйону
займає опорний пункт і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, що
вклинився в оборону, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку
втрати ними боєздатності, висування на заздалегідь підготовлені вогневі рубежі,
знищення з них атакуючого противника (противника, що вклинився) і до вирішення
інших раптово виникаючих завдань.
У разі відсутності зіткнення з противником від батальйону першого ешелону
на віддаленні до 2 км висилається бойова охорона з завданнями не допустити раптового нападу противника, заборонити ведення ним наземної розвідки, завдати
йому поразки, ввести в оману щодо накреслення переднього краю і виграти час для
організації оборони. У бойову охорону призначається зазвичай посилений мотострілецький взвод. Йому можуть бути додані танк, вогнеметний, протитанковий,
гранатометний, інженерний підрозділ, а іноді й снайперська пара.
Позиція мсв у бойовій охороні призначається до 600 м по фронту. Вона складається з бойових позицій відділень, командно-спостережного пункту, основних і
запасних вогневих позицій групи вогневої підтримки, кочуюча бойова машина піхоти (бронетранспортер), район розташування групи бойових машин (якщо вона
створюється) та вогневих рубежів, секретів, бліндажа (на взвод) і ходів сполучення.
Система вогню мотострілецького (танкового) взводу - вміле розміщення відповідно до рішення командира вогневих засобів взводу з урахуванням характеру
місцевості так, щоб забезпечувалося ураження противника з максимальною дальністю їх стрільби (пуску).
Система вогню повинна забезпечити ураження противника, насамперед його
танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім
205

206.

краєм, у проміжках між бойовими позиціями відділень, на флангах та в глибині
опорного пункту взводу, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, і навіть кругову оборону опорного пункту.
Основу системи вогню мотострілецького взводу складає вогонь БМП (БТР),
кулеметів, РПГ та приданих вогневих засобів, а танкового – танків.
Черговими вогневими засобами призначаються: у відділенні – кулемет, у
взводі – чергова БМП (БТР, танк). Вони розміщуються на тимчасових вогневих позиціях. Їхнє завдання – ведення спостереження у смузі вогню взводу (відділення)
та знищення окремих груп противника, які намагаються вести розвідку, проробляти
проходи в загородженнях, проникнути в глибину оборони або вести інженерні роботи перед переднім краєм. Після виконання завдання вони займають основні позиції.
Для боротьби з танками та іншими броньованими цілями противника командир взводу визначає зону протитанкового вогню (якщо вона не вказана старшим
начальником). Її глибина залежить від можливостей протитанкових засобів взводу
за дальністю та характером місцевості.
Для відбиття атак танків і піхоти противника створюється зона суцільного багатошарового вогню взводу; її сутність полягає в тому, що вся місцевість у смузі
400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем, а існуючі
мертві простори уражаються вогнем підствольних гранатометів і прикриватися інженерними загородженнями. Вогонь стрілецької зброї в межах зони посилюється
вогнем кулеметів бойових машин, а протитанкових засобів – протитанковими ручними гранатометами.
Ділянка зосередженого вогню – це ділянка місцевості, що добре проглядається, по якій готується і ведеться вогонь високої щільності з виходом на нього
противника. Вона призначається в межах ефективної дальності стрільби БМП, танків та стрілецької зброї взводу і може становити: для гармат БМП (БТР) – до 2 км;
для великокаліберних кулеметів БТР - до 2 км; для танкових гармат - до 2,5 км; для
стрілецької зброї – до 600 м.
Розміри ділянки зосередженого вогню залежно від організаційної структури
підрозділу, застосовуємих снарядів та характеру місцевості можуть бути: для БМП
взводу – до 100 м по фронту і до 20 м в глибину; для танкового взводу - 120-160 м
по фронту і до 100 м в глибину; для стрілецької зброї взводу (відділення) – до 150
(50) м по фронту та до 20 м в глибину.
Командир взводу управляє підрозділами та вогнем з КСП особисто, через
свого заступника, за допомогою засобів управління та АСУ (за її наявності), командами, що подаються голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом, а
при діях на бойових машинах – з БМП (БТР), командир танкового взводу – з танка.
Командно-спостережний пункт взводу розгортається в бойовому порядку
взводу так, щоб забезпечувався його захист від вогню стрілецької зброї та мінометів, спостереження за противником, діями своїх підрозділів, сусідів та місцевістю,
а також безперервне керування взводом. Він може розташовуватись в глибині опорного пункту (на віддаленні до 100 м), або розташовуватись на бойовій позиції одного з відділень. В будь якому випадку він обладнується в інженерному відношенні
і повинен містити відкриту споруду для спостереження, бліндаж та мати виходи
сполучення з траншеями до відділень і в тил.
206

207.

3.2.4. Мотострілецька рота в обороні (Motorized rifle company on the defense)
Місце роти в бойовому порядку батальйону (рис.3.30).
Рис. 3.30. Місце роти в бойовому порядку батальйону (варіант)
Мотострілецька (танкова) рота може оборонятися у складі батальйону чи самостійно. У складі батальйону рота може займати оборону в першому або в другому ешелоні, складати загальновійськовий або протидесантний резерв, входити до
складу передового, рейдового або обхідного загону. Самостійно рота може діяти на
передовій позиції, а при відході - як підрозділ прикриття, головної або тильної похідної застави.
Рота першого ешелону в обороні призначена для завдання поразки підрозділам противника при їх висуванні, розгортанні та переході в атаку; відбиття атаки
танків та піхоти супротивника; заборони його прориву у глибину оборони; знищення противника, що вклинився, вогнем і діями підрозділів на займаних позиціях
і контратакою; завзятого утримання важливого району місцевості та створення
сприятливих умов для розгрому супротивника. У позиційній обороні вона займає
оборону першої оборонної позиції.
Рота другого ешелону призначена для міцного утримання опорного пункту в
глибині оборони; заборони прориву супротивника у глибину оборони; розгрому противника, що вклинився (прорвався) вогнем і діями підрозділів на займаних позиціях,
рубежах, контратаками і відновлення положення по передньому краю, заміни підрозділів першого ешелону, що втратили боєздатність, а також для знищення повітряних
десантів противника. Рота готує і займає оборону на першій оборонній позиції , як
правило, на напрямі зосередження основних зусиль батальйону (полку) .
Рота, що становить загальновійськовий резерв батальйону, займає район зосередження (опорний пункт) і готовий до виконання раптово виникаючих завдань чи
посиленню (заміні) підрозділів першого і другого ешелонів у разі втрати ними боєздатності.
207

208.

Рота, призначена в протидесантний резерв, займає район, веде розвідку повітряного противника, влаштовує загородження, готує вогневі засідки і готова до
знищення повітряних десантів, що висадилися, аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп противника, а також до знищення незаконних з іншими елементами
бойового ладу.
Рота у складі передового загону діє на передовій позиції на віддаленні 6–8
км від переднього краю оборони. Вона призначена для ведення маневрених та
засадних дій, введення противника в оману щодо накреслення переднього краю та
розташування підрозділів першого ешелону, завдання поразки передовим підрозділам противника, змусити його передчасно розгорнути частину головних сил.
Танкова рота мотострілецької бригади, полку може застосовуватися для посилення мотострілецьких батальйонів (рот), частиною сил у загальновійськовому резерві, а також перебувати у другому ешелоні.
Мотострілецька рота танкової бригади, полку використовується, зазвичай,
посилення танкових батальйонів (рот). Вона може діяти самостійно, займаючи оборону першої чи передової позиції.
Для виконання завдань мотострілецькій роті (мср) можуть додаватися: артилерійські підрозділи (мінометний взвод або артилерійська батарея), протитанковий, вогнеметний, інженерно-саперний підрозділи. Крім того, в разі дій у відриві
від головних сил може додаватися і зенітний ракетний (зенітний ракетно-артилерійський, зенітний артилерійський) підрозділ.
Для посилення оборони мср може додаватися танковий взвод, а танковій роті
– мотострілецький взвод.
Побудова оборони роти.
Побудова оборони мотострілецькою (танковою) ротою складається з:
1) бойового порядку роти;
2) системи опорних пунктів і вогневих позицій;
3) системи вогню;
4) системи інженерних загороджень;
5) системи управління.
Бойовий порядок мотострілецької роти (схема 3.3) може будуватись в один або
два ешелони і включає:
1) перший ешелон;
2) другий ешелон або загальновійськовий резерв;
3) артилерійський підрозділ;
4) підрозділи та вогневі засоби (засоби ураження), які безпосередньо підпорядковані командирові роти;
5) а також пункт боєпостачання і медичний пост роти.
208

209.

Схема 3.3. Бойовий порядок мср в обороні (варіант)
209

210.

До бойового порядку в маневреній або позиційній обороні можуть входити
бронегрупа і вогневі засідки, а в разі переходу до оборони без зіткнення з противником, крім того, підрозділ, виділений для дій у бойовій охороні.
Бойовий порядок роти в маневреній обороні складається в один ешелон і включає:
- перший ешелон;
- артилерійські підрозділи (артилерійська (мінометна) батарея);
- підрозділи і вогневі засоби, які залишаються в підпорядкуванні командира роти:
- протитанковий і гранатометний взводи (відділення);
- зенітний ракетний взвод на ПЗРК;
- вогнеметне відділення;
- пара (група) снайперів та інші підрозділи.
Перший ешелон роти призначений для завдання поразки підрозділам противника при їх висуванні, розгортанні та переході в атаку; відбиття їхньої атаки; заборони подолання займаних позицій та утримання опорних пунктів; заборони розвитку наступу противника в глибину опорного пункту (позиції) роти та створення
умов для його розгрому.
Другий ешелон роти призначений для заборони подолання противником займаних позицій (опорного пункту роти), а за сприятливих умов та знищення контратакою
його підрозділів, що вклинилися, забезпечення маневру підрозділів першого ешелону
на такі позиції.
Бронегрупа роти призначена для підвищення активності та стійкості оборони,
закриття проломів. До її складу можуть входити кілька танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), зазвичай, без десанту.
Вогнева засідка призначена для нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямим наведенням, кинджальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень. У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), посилений снайперами, вогнеметниками, саперами.
Бойовий порядок роти повинен забезпечувати: ведення оборони на широкому
фронті; високу автономність та маневреність підрозділів.
У позиційній обороні система позицій, траншей та опорних пунктів включає: опорні пункти взводів першого та другого ешелону; вогневі позиції (основні,
запасні, тимчасові, хибні) танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гранатометів, протитанкових ракетних комплексів; траншеї та ходи сполучення; місце
влаштування вогневої засідки та район зосередження бронегрупи.
Основу системи позицій та опорних пунктів роти складають опорні пункти
взводів, пов'язані по фронту та глибині системою вогню, інженерних загороджень,
траншеями та ходами сполучення.
Для ведення оборони роті у маневреній обороні призначається - позиція чи опорний пункт, а в позиційній – опорний пункт. Вони визначаються старшим начальником у кожному даному випадку з урахуванням бойового складу противника що
протистоїть, бойових можливостей роти та умов обстановки, що склалася.
Опорні пункти рот (взводів) обладнуються так, щоб вони своїм розташуванням
та вогнем перехоплювали найімовірніші (доступні) напрями наступу противника.
210

211.

Опорний пункт мотострілецької роти (рис. 3.31) обладнується однією або
двома траншеями і складається з опорних пунктів мотострілецьких взводів, позицій вогневих засобів роти та приданих підрозділів, району зосередження бронегрупи та місця вогневої засідки (при її розташуванні в опорному пункті). Крім того,
обладнується місце для командно-спостережного пункту, медичного посту та пункту боєпостачання роти. По фронту опорного пункту роти може відриватися суцільна траншея.
Позиція роти може бути до 2 км по фронту і до 1 км глибиною, а опорний
пункт роти може бути до 1-1,5 км по фронту і до 1 км глибиною.
Рис. 3.31. Опорний пункт мср (варіант)
Для кругової оборони опорного пункту роти широко використовуються ходи
сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів готуються основні, тимчасові та запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню у сторони флангів та тил. Частина вогневих засобів розташовується у
глибині.
На флангах, у проміжках між взводами, у тилу опорного пункту влаштовуються загородження.
Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів та позицій приданих підрозділів. Придані танковій роті мотострілецькі підрозділи займають позиції зазвичай у проміжках між танковими взводами і на флангах,
і навіть попереду танків, поза основними секторами їх стрільби.
Проміжки між опорними пунктами рот допускаються до 1 км, а взводів – до
300 м, які повинні бути під безперервним наглядом, прострілюватися фланговим і
перехресним вогнем, особливо протитанкових засобів, прикриватися вогневими засідками, вогнем артилерії та загородженнями. У цих місцях можуть обладнатися
запасні (хибні) опорні пункти.
У першій траншеї обороняються взводи першого ешелону.
211

212.

Друга траншея обладнується на віддалені 400 – 600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони (другої траншеї) і прикривати вогнем загородження перед нею
і проміжками між взводами першого (другого) ешелону. На ній обороняється взвод
другого ешелону роти.
Система управління включає:
- КСП роти, взводів і приданих підрозділів,
- сили (органи управління)
- і засоби управління.
КСП – це спеціально обладнані і оснащені технічними засобами (зв'язку, АСУ
та життєзабезпечення) споруди або транспортні засоби, призначені для розміщення
і роботи органів управління (рис. 3.32).
Рис. 3.32. Командно-спостережний пункт мср (варіант)
КСП роти в обороні розгортається за взводами першого ешелону або в районі
опорного пункту взводу другого ешелону (резерву) на віддаленні до 800 м від переднього краю в районі, що забезпечує спостереження за місцевістю та діями противника перед фронтом і на флангах.
3.2.5. Мотострілецький батальйон в обороні
(Motorized rifle battalion on the defense)
Місце батальйону в бойовому порядку бригади (полку).
Мотострілецький (танковий) батальйон може оборонятися у складі з'єднання
(полку, бригади) або самостійно. У складі з'єднання (полку, бригади) батальйон
може перебувати (рис. 3.33) в першому або другому ешелоні, складати загальновійськовий або протидесантний резерв, а також діяти в передовому, рейдовому або
обхідному загоні. Самостійно батальйон може діяти на передовій позиції, в ар'єргарді або на окремому напрямку; рота - на передовій позиції, а при відході - як підрозділ прикриття, головної або тильної похідної застави.
212

213.

Рис. 3.33. Місце мсб (тб) у бойовому порядку бригади, полку в обороні
Батальйон першого ешелону в обороні призначений для завдання поразки
підрозділам противника при їх висуванні, розгортанні та переході в атаку; відбиття
атаки танків та піхоти противника; заборони його прориву у глибину оборони; знищення противника, що вклинився, вогнем і діями підрозділів на займаних позиціях
і контратакою; завзятого утримання важливого району місцевості та створення
сприятливих умов для розгрому противника. У позиційній обороні він займає оборону першої оборонної позиції.
Батальйон другого ешелону призначений для міцного утримання району в глибині оборони; заборони прориву противника у глибину оборони; розгрому противника, що вклинився (прорвався) вогнем і діями підрозділів на займаних позиціях, рубежах, контратаками і відновлення положення по передньому краю, заміни
підрозділів першого ешелону, що втратили боєздатність, а також для знищення повітряних десантів противника. Батальйон готує та займає оборону на другій позиції, як
правило, на напрямі зосередження основних зусиль з'єднання (полку, бригади).
Батальйон, що становить загальновійськовий резерв з'єднання (полку, бригади) (батальйону), займає район зосередження (район оборони, опорний пункт) і готовий до виконання раптово виникаючих завдань чи посиленню (заміні) підрозділів
першого і другого ешелонів у разі втрати ними боєздатності.
Батальйон, призначений у протидесантний резерв, займає район, веде розвідку повітряного противника, влаштовує загородження, готує вогневі засідки і готовий до знищення повітряних десантів, що висадилися, аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп противника, а також до знищення незаконних збройних
формувань самостійно або у взаємодії з іншими елементами бойового порядку.
Батальйон, призначений у передовий загін, діє на передовій позиції на віддаленні 6–8 км від переднього краю оборони. Він призначений для введення маневрених та засадних дій, введення противника в оману щодо накреслення переднього краю та розташування підрозділів першого ешелону, завдання поразки
передовим підрозділам противника, змусити його передчасно розгорнути частину
213

214.

головних сил. Управління підрозділами на передовій позиції здійснює командир
з'єднання (полку, бригади).
Танковий батальйон мотострілецької дивізії (бригади, полку) може застосовуватися для посилення мотострілецьких батальйонів, частиною сил у загальновійськовому резерві, а також перебувати у другому ешелоні.
Мотострілецький батальйон танкової дивізії (бригади, полку) використовується, як правило, для посилення танкових батальйонів. Він може діяти самостійно,
займаючи оборону першої чи передової позиції.
Мінометна (артилерійська) батарея та гранатометний взвод мотострілецького батальйону, як правило, залишаються у безпосередньому підпорядкуванні
командира батальйону і діють у повному складі для підтримки підрозділів, що обороняються. Іноді гранатометний взвод у повному складі може придаватися мотострілецькій роті, що обороняється на напрямі зосередження основних зусиль батальйону, або по відділеннях – ротам першого ешелону. Мінометна (артилерійська)
батарея може придаватися повзводно ротам першого ешелону.
Протитанковий взвод батальйону зазвичай залишається у безпосередньому
підпорядкуванні командира батальйону, займає район зосередження та використовується, як правило, у повному складі на танконебезпечному напрямку, для прикриття
відкритого флангу та забезпечення контратаки. На закритій та пересіченій місцевості
протитанковий взвод батальйону може придаватися ротам першого ешелону.
Для ведення оборони батальйону у маневреній обороні призначається район відповідальності, а в позиційній – район оборони (рис. 3.34).
Рис. 3.34. Райони відповідальності та оборони батальйону
Район відповідальності – ділянка місцевості по фронту і в глибину 10 км, а
район оборони – ділянка місцевості до 3-5 км по фронту і в глибину до 3 км, який
обладнаний в інженерному відношенні, призначений для розміщення елементів бойового порядку, інших підрозділів батальйону, командно-спостережних пунктів та
ведення маневрених (позиційних) та позиційних (маневрених) дій. Проміжок між
позиціями або опорними пунктами рот можливий до 1 км.
Вони визначаються старшим начальником у кожному даному випадку з урахуванням бойового складу противника що протистоїть, бойових можливостей батальйону та умов обстановки, що склалася.
214

215.

При обороні морського узбережжя, прикритті державного кордону та обороні в
особливих умовах ширина фронту та глибина оборони батальйону може бути більшою, ніж у звичайних умовах.
Побудова оборони батальйону полягає у створенні бойового порядку, системи
позицій та опорних пунктів, системи вогню, системи інженерних загороджень, системи управління та у визначенні місць розміщення взводу забезпечення і медичного взводу.
Бойовий порядок підрозділів у маневреній обороні будується в один ешелон
і включає:
перший ешелон;
загальновійськовий і протидесантний резерви;
артилерійські підрозділи (штатні – мінбатр (сабатр), додані – гсадн (гсабатр);
підрозділи і вогневі засоби, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира (штатні – грв; додані – зрбатр на ПЗРК, відділення снайперів, вогнеметні й інші підрозділи);
протитанковий резерв (штатні – птв; додані – птабатр (птав).
Бойовий порядок батальйону в позиційній обороні може будуватися в один
або два ешелони і включає (схема 3.4):
1) перший ешелон,
2) другий ешелон або загальновійськовий резерв,
3) артилерійські підрозділи,
4) підрозділи та вогневі засоби, які залишаються у безпосередньому підпорядкуванні командира.
У бойовий порядок батальйону (роти) в маневреній або позиційній обороні
можуть входити бронегрупа та вогневі засідки, а при переході батальйону до оборони поза зіткненням із противником, крім того, підрозділ, виділений для дій у бойовій охороні. Кількість та склад елементів бойового порядку залежить від отриманого завдання, наявності сил та засобів і в ході оборони може змінитися.
Перший ешелон батальйону призначений для завдання поразки підрозділам
противника при їх висуванні, розгортанні та переході в атаку; відбиття їхньої атаки;
заборони подолання займаних позицій та утримання опорних пунктів; заборони розвитку настання противника в глибину району відповідальності (оборони) батальйону та створення умов для його розгрому.
Другий ешелон батальйону призначений для заборони подолання противником займаних позицій, а за сприятливих умов і знищення контратакою його підрозділів, що вклинилися, забезпечення маневру підрозділів першого ешелону на наступні позиції.
Загальновійськовий резерв батальйону призначений для виконання раптово
виникаючих завдань, переходу до оборони позиції (опорного пункту), дій на вогневому рубежі, проведення контратаки, забезпечення маневру підрозділів першого
ешелону на наступні позиції, прикриття флангів, а за сприятливих умов для переходу до штурмових, рейдових дій.
215

216.

Схема 3.4. Бойовий порядок мсб в обороні (варіант)
216

217.

Протидесантний резерв батальйону призначений для боротьби з повітряними
десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами противника самостійно або у взаємодії з іншими елементами бойового порядку та виконання інших
завдань.
Артилерійські підрозділи, як правило, залишаються у підпорядкуванні командира і використовуються в повному складі для вогневої поразки противника та підтримки бою мотострілецьких рот першого ешелону.
У маневреній обороні приданий артилерійський дивізіон, мінометна (артилерійська) батарея батальйону рішенням командира батальйону може побатарейно (повзводно) придаватися ротам першого ешелону або виділятися на їхню підтримку.
Протитанкова артилерійська батарея (взвод) залишається у безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону (роти) або може становити протитанковий резерв. Його завдання – знищення танків та інших броньованих машин противника, прикриття флангів.
Зенітна ракетна батарея (взвод), озброєна ПЗРК, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і призначена для прикриття від ударів літаків, що низько летять, і гелікоптерів противника підрозділів першого ешелону, командно-спостережних пунктів і артилерії.
Бронегрупа батальйону призначена для підвищення активності та стійкості
оборони, закриття проломів. До її складу можуть входити кілька танків, бойових
машин піхоти (бронетранспортерів), зазвичай, без десанту.
Вогнева засідка призначена для нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямим наведенням, кинджальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень. У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), посилений снайперами, вогнеметниками, саперами.
Підрозділ для дій у бойовій охороні призначений для заборони раптового нападу наземного противника на підрозділи першого ешелону батальйону, ведення
ним наземної розвідки. Для дій у бойовій охороні може висилатися посилений
взвод від батальйонів першого ешелону на відстань до 2 км. В умовах безпосереднього зіткнення з противником завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, що займають першу траншею.
Взвод забезпечення призначений для МТЗ дій підрозділів: автотранспортного підвозу боєприпасів, ПММ, продовольчого, речового та іншого майна та технічного забезпечення з ремонту і евакуації техніки.
Медичний взвод призначений для розшуку і евакуації поранених та надання невідкладної медичної допомоги.
Приданий вогнеметний підрозділ зазвичай придається ротам першого ешелону, ведучи вогонь по команді командира роти або самостійно.
Бойовий порядок батальйону (роти) повинен забезпечувати: ведення оборони
широкому фронті; високу автономність та маневреність підрозділів.
Залежно від завдань, що виконуються, та характеру місцевості батальйон може
мати різне розташування рот.
Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок,
а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.
217

218.

У позиційній обороні система позицій, траншей та опорних пунктів включає: опорні пункти рот першого та другого ешелону (район розташування загальновійськового резерву); запасні та хибні опорні пункти на взвод; позицію бойової
охорони; траншеї та ходи сполучення; місця влаштування вогневих засідок та
район зосередження бронегрупи;
Основу системи позицій та опорних пунктів батальйону складають опорні пункти рот, пов'язані по фронту та глибині системою вогню, інженерних загороджень,
траншеями та ходами сполучення.
Система позицій та опорних пунктів готується залежно від прийнятого рішення,
бойових можливостей батальйону, наявності часу та характеру місцевості. Опорні пункти рот обладнуються так, щоб вони своїм розташуванням та вогнем перехоплювали
найімовірніші (доступні) напрями наступу противника.
Запасний опорний пункт – ділянка місцевості в межах або поза районом оборони батальйону (опорного пункту роти), обладнана в інженерному відношенні або
призначена для заняття на випадок зміни місцезнаходження в ході оборони. Він
може готуватися на другій або третій (четвертій) траншеї, між траншеями або на
одному з флангів підрозділу і займатися з метою виходу підрозділу з-під можливих
ударів противника, при загрозі виходу його у фланг і тил або для знищення противника, що вклинився в оборону.
Хибний опорний пункт призначений для введення противника в оману щодо
істинного положення опорних пунктів першого і другого ешелонів. Він обладнується одночасно з дійсними опорними пунктами, хибними траншеями, ходами сполучення, окопами для техніки, укриттями для особового складу та іншими спорудами з дотриманням необхідних розмірів у плані, відкритими на глибину 50- 60 см.
Райони вогневих позицій приданої артилерії, як правило, призначаються за
бойовим порядком батальйону, її командно-спостережні пункти розміщуються спільно або в безпосередній близькості від КСП батальйону (роти). Для маневру підрозділами готуються запасні та тимчасові вогневі позиції та шляхи руху до них.
Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї батальйону, як правило,
призначаються за другою-третьою траншеєю у складках місцевості, що не дозволяють противнику вести по ній прицільний настильний вогонь. Їй також можуть
призначатися запасні та тимчасові вогневі позиції.
Система траншей та ходів сполучення батальйону є мережа з кількох траншей, що йдуть уздовж фронту району оборони на певній відстані одна від одної і
з'єднаних між собою і тилом ходами сполучення.
Залежно від створеного бойового порядку батальйону та характеру місцевості
в межах району оборони батальйону може бути обладнано три-чотири траншеї (рис.
3.35), які є основою оборонного рубежу. Прямолінійне накреслення їх не допускається.
Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони, який призначається
старшим начальником, уточнюється на місцевості командиром батальйону і обороняється взводами першого ешелону. Перед нею створюються мінно-вибухові та невибухові загородження.
218

219.

Рис. 3.35. Система траншей – оборонна позиція (варіант)
Друга (четверта) траншея обладнується на віддаленні 400-600 м від першої
(третьої) з таким розрахунком, щоб обороняючі її підрозділи своїм вогнем могли
підтримати підрозділи, що займають першу (третю) траншею, а також вести вогонь
на підступах до переднього краю оборони та прикривати вогнем загородження перед ним.
Третя траншея обладнується на віддаленні 600–1000 м від другої траншеї з
таким розрахунком, щоб обороняючі її підрозділи могли вести вогонь у смузі між
другою та третьою траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони. Вона може також використовуватися як вихідне положення для маневру на
загрозливі напрямки та проведення контратак.
Ходи сполучення використовуються для потайного маневру (пересування) підрозділів між траншеями, вогневими позиціями, КСП, ведення бою з противником,
що вклинився в оборону, і створення кругової оборони опорного пункту, а також для
евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Для цього вони обладнуються винесеними, приєднаними стрілецькими осередками та бійницями з таким розрахунком, щоб на кожен взвод було не менше одного ходу сполучення від першої
траншеї до другої та на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої).
Для зниження втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації противника траншеї та ходи сполучення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках
посилюватись одягом крутостей. У траншеях та ходах сполучення для особового
складу влаштовуються перекриті ділянки, підбрустверні ніші, бліндажі та укриття, а
для ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів відриваються ніші та ровики.
На вогневих позиціях обладнуються протиосколкові козирки.
Місця вогневих засідок можуть призначатися перед фронтом району оборони
батальйону (опорного пункту роти), в межах району оборони батальйону (опорного
219

220.

пункту роти), у проміжках між ними та на флангах.
Район зосередження бронегрупи батальйону призначається у глибині району
оборони батальйону (опорного пункту роти) на місцевості, що має захисні та маскуючі властивості.
Район розташування взводу забезпечення та медичного взводу призначається за
ротою другого ешелону ( загальновійськового резерву) батальйону та під його прикриттям. Він повинен забезпечувати зручність розміщення та охорону.
Система вогню батальйону є складовою частиною безпосереднього вогневого ураження противника і включає: вогонь штатних, приданих і підтримуючих
підрозділів (ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню) і вогневих
засобів батальйону (ділянки зосередженого вогню зі стрілецької зброї, бойових машин піхоти і танків), підготовлені на підступах та у глибині оборони; зони вогню
протитанкових засобів та суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї; маневр вогнем (рис. 3.36-3.37). Система вогню створюється на основі рішення командира з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону та приданих
вогневих засобів, їх тісної взаємодії та має бути ретельно ув'язана та узгоджена з
системою інженерних загороджень та природними перешкодами.
Рис. 3.36. Види артилерійського вогню
220

221.

Рис. 3.37. Види маневру вогнем
Основу системи вогню батальйону становить протитанковий вогонь рот, штатних та приданих протитанкових засобів з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву та рухомого загону загороджень старшого начальника, а роти – вогонь танків та бойових машин піхоти
(бронетранспортерів).
Безпосередньо перед переднім краєм оборони, а на найважливіших ділянках і
перед третьою траншеєю, у смузі до 400 м готується зона суцільного багатошарового вогню.
Мертві простори, що не прострілюються вогнем гармат прямим наведенням та
зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії, мінометів та автоматичних гранатометів із закритих вогневих позицій.
Вогневі засоби в районі відповідальності (оборони, опорному пункті) батальйону (роти) розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність перед фронтом, вражати противника фланговим, перехресним та кинджальним вогнем; прострілювати проміжки із сусідніми районами
відповідальності (оборони, опорними пунктами), мати вогневий зв'язок між собою
та створювати вогневі мішки. Лінійне їхнє розташування неприпустимо.
221

222.

Танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери) розташовуються в обороні
по фронту і в глибині на віддаленні до200 м один від одного і так, щоб забезпечувалося ефективне застосування озброєння бойових машин у призначених секторах
обстрілу та безпека мотострілецьких підрозділів що обороняться, ведення вогню у
сторони флангів та у проміжки.
З метою введення противника в оману щодо системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочівні гармати, танки і бойові машини піхоти.
Систему вогню в маневреній обороні командир батальйону організує з таким
розрахунком, щоб можна було вражати противника на основних танконебезпечних
напрямках з граничних дальностей вогнем штатних, приданих і підтримуючих засобів, а також підтримувати вогневий зв'язок між ротами (взводами) і сусідніми
підрозділами, прикривати вихід з бою і маневр підрозділів першого ешелону вогнем підрозділів прикриття і завчасно відведених у глибину підрозділів. Особлива
увага приділяється організації протитанкового вогню. Система вогню організовується при бою у кожному районі відповідальності та за кожну позицію.
На найімовірніших напрямах висування противника до передової позиції, і навіть у проміжках і флангах позицій (опорних пунктів) рот готується вогонь артилерії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гранатометів та інших вогневих засобів, організовуються вогневі засідки та засідки армійської авіації, у
поєднанні із застосуванням інженерних загороджень.
Готовність системи вогню визначається заняттям особовим складом і вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, наявністю встановленої
кількості ракет і боєприпасів.
Система інженерних загороджень батальйону являє собою сукупність
мінно-вибухових, невибухових і комбінованих загороджень, підготовлених вигідних рубежів і руйнувань, створюваних за єдиним планом, відповідно до задуму при
підготовці та в ході оборони, у поєднанні з природними перешкодами, системою
вогню, системою інженерних загороджень старшого начальника, з урахуванням
можливого маневру підрозділів батальйону і дій противника.
Система інженерних загороджень батальйону створюється з метою підвищення вогневих можливостей підрозділів, завдання противнику втрат у живій силі
та техніці, а також ускладнення або обмеження його маневру.
Інженерні загородження включають: одиночні міни (фугаси), групи мін, мінні
поля, вузли загороджень, протидесантні загородження, загородження на рубежах
мінування рухомого загону загороджень, підготовлені до руйнування об'єкти, невибухові загородження та ділянки затоплення.
Інженерні загородження влаштовуються всіма підрозділами перед позицією
бойової охорони, перед переднім краєм, на стиках, флангах і в глибині, як правило,
на дальності ефективного вогню стрілецької зброї. У ході оборони вони нарощуються застосуванням систем дистанційного мінування та рухомого загону загороджень з'єднання.
Щільність загороджень у районі відповідальності (районі оборони) батальйону з урахуванням нарощування може досягати 1,5-2,0, у тому числі: на передовій
позиції – 0,2-0,3; перед переднім краєм оборони та на глибину району відповідальності батальйонів першого ешелону (районів оборони батальйонів) – 1,0-1,2; у глибині оборони - 0,3-0,5.
222

223.

Система управління в батальйоні включає командно-спостережні пункти
(КСП), органи та засоби управління батальйону, рот (взводів), приданих та підтримуючих підрозділів.
Командно-спостережний пункт батальйону (рис. 3.38) зазвичай обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на віддаленні (до 2 км), що забезпечує спостереження за
місцевістю та діями противника перед фронтом та на флангах оборони батальйону,
а також зручність управління підрозділами. Командно-спостережний пункт роти,
інколи ж і батальйону, приданого іншому підрозділу, зазвичай обладнується поблизу пункту управління підрозділу, якому рота чи батальйон придано.
Рис. 3.38. Розташування елементів КСП батальйону (варіант)
Бойовий порядок мінометної, артилерійської батареї включає (схема 3.5):
- бойові порядки вогневих взводів,
- КСП батареї,
- ПУ вогнем батареї,
а при необхідності й СП (передового, бокового).
Схема 3.5. Бойовий порядок мінометної, артилерійської батареї (варіант)
223

224.

Бойовий порядок гранатометного взводу включає (схема 3.6):
- бойові порядки відділень, або бойову лінію машин
- КСП
Схема 3.6. Бойовий порядок гранатометного взводу (варіант)
Бойовий порядок протитанкового взводу включає (схема 3.7):
- бойові порядки відділень, або бойову лінію машин
- КСП
Схема 3.7. Бойовий порядок протитанкового взводу (варіант)
224

225.

Бойовий порядок зенітно-ракетного взводу включає (схема 3.8):
Лінійний бойовий порядок (варіант)
Груповий бойовий порядок (варіант)
Схема 3.8. Бойовий порядок зенітно-ракетного взводу (варіант)
Заслуговує на увагу, аналіз проведення тактичних навчань із загальновійськовими підрозділами СВ ЗС рф, під час яких відпрацьовувалися питання специфічного та комплексного застосування мсб (мср) за різними варіантами оборони. Кожний варіант оборони (позиційної або маневреної) залежить від того, у складі яких
елементів бойового порядку вони діють, а також від їх ролі в обороні, і перш за все,
в системі вогневого ураження противника.
Згідно з таким підходом, як приклад, за варіантом позиційної оборони в дивізії
(бригаді), як правило, створюється один передовий загін у складі посиленого мсб
(тб) або посилених рот від батальйонів першого ешелону.
Передовий загін призначений для ведення маневрених і засадних дій на передовій позиції з метою ввести противника в оману відносно розташування підрозділів першого ешелону, завдати ураження передовим підрозділам противника, змусити його завчасно розгорнути частину головних сил.
Безпосередньо у смузі забезпечення для передового загону призначаються основний і запасний рубежі (стримування – в ході позиційної оборони, перехоплення
– під час маневреної оборони), ширина яких по фронту становить 4 – 5 км.
Рубіж стримування для передового загону створюється на напрямку наступу
передових підрозділів і головних сил противника, 1-й і 2-й проміжні рубежі (позиції) стримування, з яких здійснюється підтримка і прикриття передового загону,
вузол опору (зазвичай створюється на перехресті транспортних комунікацій, захоплення яких дасть змогу противнику продовжувати наступ) та 5-й проміжний рубіж (позиція) стримування. Останній призначений для введення противника в
оману стосовно положення переднього краю основного району оборони. Саме на
цих рубежах (позиціях) зосереджуються основні зусилля розвідки і насамперед організовується система вогневого ураження противника (рис. 3.39).
225

226.

Рис. 3.39. Порядок застосування і тактика дій передового загону у смузі забезпечення під час
позиційної оборони
Перед підходом противника до рубежу стримування підрозділи передового загону дотримуються заходів маскування і намагаються досягти раптовості у відкритті вогню.
Вогневий бій із противником починається і ведеться в межах усіх зон ураження з максимальною напруженістю та активною авіаційною підтримкою на далеких відстанях.
3-й і 4-й проміжні рубежі (позиції) стримування можуть займати вже в ході
бойових дій. Передбачається, що це будуть вже діючі підрозділи стримування, які
разом із передовим загоном відходитимуть із 1-го і 2-го проміжних рубежів (позицій) стримування за умов збереження ними боєздатності.
За інших обставин 3-й і 4-й проміжні рубежі (позиції) стримування будуть
займати підрозділи стримування, які додатково виділятимуться від сил з основного
району оборони.
Дотримуючись такої тактики дій, передовий загін повинен стримувати передові сили противника перед основним рубежем протягом 1 – 1,5 год.
Якщо за цей період противник не зможе продовжувати наступ (проривати рубіж стримування передового загону з ходу або здійснити його обхід підрозділами
передових сил), тоді такі обставини змусять його відновити наступ (розгорнути основний ПУ й артилерію та готувати атаку/прорив зазначеного рубежу стримування
із залученням головних сил).
226

227.

3.2.6. Ведення оборонного бою.
Основи вогневого ураження противника
Періодами вогневого ураження в тактичних завданнях оборонного характеру є:
в обороні - вогнева підготовка відбиття наступу противника і вогнева підтримка підрозділів, що обороняються.
Підрозділи в обороні перебувають у постійній готовності до відбиття атаки
противника, а особовий склад чергових вогневих засобів – до негайного відкриття
вогню.
Окремі групи противника, які намагаються вести розвідку, проробляти проходи в загородженнях, проникнути в глибину оборони або вести інженерні роботи
перед переднім краєм, підрозділ, як правило, знищує вогнем чергових вогневих засобів і снайперів, а також зосередженим і загороджувальним вогнем гранатометного взводу з запасних вогневих позицій. Після виконання завдань вогневі позиції
негайно змінюються.
З початком вогневої підготовки противника особовий склад підрозділу і приданих йому підрозділів (вогневих засобів) за командою (сигналом) командира укривається в окопах, підбрустверних протиосколкових нішах, у перекритих щілинах, бліндажах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей.
Командири підрозділів та спостерігачі ведуть спостереження для своєчасного виявлення переходу противника в атаку. У разі знищення противником під час вогневої підготовки частини вогневих засобів командир підрозділу негайно уточнює завдання підрозділам і особовому складу, що залишився, з метою відновлення
системи вогню.
Попереду діючі підрозділи під час відходу підтримуються вогнем підрозділу
та пропускаються через встановлені перед переднім краєм оборони мінно-вибухові
загородження за заздалегідь підготовленими (залишеними) проходами, які після їх
подолання негайно закриваються. Для супроводу підрозділів, що виходять за передній край, може виділятися провідник.
З отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником
ядерної зброї (при нанесенні противником ядерного удару) весь особовий склад
займає укриття, а при застосуванні противником хімічної зброї негайно надягає засоби індивідуального захисту (у танках, бойових машинах піхоти включаються системи колективного захисту).
Вогонь по противнику з бойових машин піхоти (танків, ПТРК) та приданих
йому вогневих засобів відкривається з виходом його до межі зони протитанкового
вогню. Командирські машини та броньована техніка противника, оснащена мінними тралами, знищуються насамперед. З перенесенням противником вогню артилерії у глибину підрозділ за командою (сигналом) командира негайно займає свої
позиції та готується до бою.
Атака танків і піхоти противника, що наступає на броньованих машинах без
спішування, відбивається вогнем бойових машин піхоти, танків і протитанкових
засобів мотострілецького підрозділу, а також вогнем протитанкового взводу по машинах управління, головним (що представляє найбільшу небезпеку) танкам і танкам з тралами щоб змусити піхоту спішитись. Потім вогнем зі стрілецької зброї
спішена піхота відсікається від танків і знищується.
227

228.

Атака танків і піхоти, що наступає за ними, в пішому порядку відбивається
вогнем з бойових машин піхоти, танків і протитанкових засобів мотострілецького
підрозділу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів, приданих гранатометів і вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків. Бронетранспортери ведуть вогонь по легкоброньованим цілям, протитанковим засобам
та групам управління противника.
Гранатометний взвод загороджувальним і зосередженим вогнем знищує живу
силу противника, що спішилась, легкоброньовані і неброньовані цілі.
При виявленні місць пророблення противником проходів у загородженнях перед переднім краєм здійснюється маневр вогнем на цей напрям, насамперед – вогнем протитанкових засобів.
Після відбиття атаки противника перевіряється бойовий і чисельний склад підрозділу, стан запасів боєприпасів та інших матеріальних засобів, вживаються заходи з надання допомоги пораненим, винесення тяжко поранених та розшуку загиблих (померлих), відновлюються система вогню, зруйновані укриття, за
необхідності проводиться зміна вогневих позицій вогневих засобів. Про результати
бою командир повідомляє старшому начальнику.
Приклад застосовування мср у позиційній обороні під час бойових дій в ході
АТО, зокрема дії підрозділу ЗС України проти противника, що перейшов до оборони.
Бій 1 БТГр 95 оаембр в районі СПІРНОГО 19 липня 2014 р.
Місце: перехрестя доріг 3 км на схід від с. СПІРНЕ.
Час, дата: 08.00-14.00, 19 липня 2014 р.
Склад підрозділів ЗС України:
РейдЗ № 1 (1 БТГр – 1 аемб 95 оаембр без 1 аемр із двома танками (о/с – 218
в/сл., АТ - 45 од., БТР-80 - 18 од., Т-64 - 2 од. (один – захоплено в противника у
попередніх боях, другий – 17 отбр), 2С12 – 4 од.)).
Бій підтримував гадн Д-30 – 9 од.
Склад сил і засобів російських окупаційних військ:
до мср, посиленої мінбатр 2Б9 – 9 од.
Опис бою.
Командуванням російських окупаційних військ у районі населеного пункту
СПІРНЕ було обладнано ротний опорний пункт, з метою забезпечення контролю
дорожнього напрямку ЛИСИЧАНСЬК – АРТЕМІВСЬК, по якому здійснювалися
маневр резервами, а також підвезення боєприпасів та інших МТЗ.
Мотострілецька рота в опорному пункті мала бойовий порядок в один ешелон.
Були обладнані траншеї та ходи сполучень у повний профіль, значна кількість бетонованих укриттів та вогневих точок, перекритих щілин. В опорному пункті роти
зосереджено різні типи протитанкових засобів.
Разом із тим противник ще не встиг встановити МВЗ.
Командуванням 95 оаембр увечері 18 липня 2014 р. було проведено розвідку
опорного пункту противника з використанням БпЛА, в ході якої викрито вогневі
об’єкти противника та встановлено, що противник не очікує атаки.
228

229.

Командир РейдЗ 95 оаембр в обстановці, що склалася, вирішив зранку 19 липня 2014 р. атакою двох ШтГр 1 та 13 БТГр за підтримки вогню гадн Д-30 розгромити противника в опорному пункті та взяти під контроль дороги у напрямку
ЛИСИЧАНСЬКА для продовження рейдових дій.
Зважаючи на обмежену кількість гармат і мінометів та з метою досягнення раптовості артилерійську підготовку атаки було вирішено провести одним коротким
вогневим нальотом, у ході якого зосередженим вогнем та вогнем по окремих цілях
гадн бригади та мінбатр завдати ураження живій силі та вогневим засобам противника на передньому краї його оборони.
У ході бою 19 липня 2014 р. підрозділами 95 оаембр було захоплено ротний
опорний пункт російських окупаційних військ та взято під контроль дорожній напрямок.
Результат бою:
знищено близько 10 автомобілів і БРДМ та 100 військових російських окупаційних військ;
захоплено БРДМ-2 – 1 од., 82-мм М 2Б14 – 2 од., ПТРК – 1 од., РПГ-7В – 2 од.,
стрілецьку зброю російського виробництва та 10 військових взяті у полон.
Досвід логістичного забезпечення бойових дій
Особливістю логістичного забезпечення підрозділів першого ешелону в умовах впливу ударних БпЛА (до 30 км) є неможливість використання великогабаритного автотранспорту для підвозу МТЗ.
Такий штатний автотранспорт може використовуватись на відстані понад 30
км від переднього краю.
В смузі від 10 до 30 км зазвичай можуть використовуватися автомобілі типу
УАЗ-452, “Газелі” з системами РЕБ на них. Крім того використовуються інші засоби РЕБ загального прикриття. Водночас рух машин з МТЗ зазвичай здійснюється
у ранковий або вечірній час (в сутінки). Крім того окремі ділянки (вздовж доріг і
над дорогами) можуть прикриватись інженерними та підручними засобами (сітками). Зазвичай на добу відбувається не більше 1-2 рейсів.
В смузі до 10 км, постачання МТЗ може здійснюватися квадроциклами, мотоциклами, гужовим транспортом або пішки. Для прикриття переміщення можуть застосовуватись мобільні групи РЕБ у складі трьох військовослужбовців: один з кулеметом з тепловізійним прицілом, другий з переносним засобом РЕБ і
гладкоствольною рушницею і третій з антидроновою рушницею, крім того можуть
використовуватись засоби РЕБ рюкзачного типу.
229

230.

3.3. МОТОСТРІЛЕЦЬКІ ПІДРОЗДІЛИ В НАСТУПІ
(Motorized rifle units on the offensive)
3.3.1. Загальні положення наступального бою
Як визначено в бойових статутах сухопутних військ збройних сил російської
федерації, наступ (offensive) – основний вид бойових дій, здійснюється з метою
знищення (розгрому) противника, оволодіння визначеними рубежами або районами місцевості та створення умов для подальших дій.
Під розгромом розуміється завдання противнику такого збитку, за якого він
втрачає здатність до опору.
Наступ полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, які є в розпорядженні командира, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділу в глибину
його бойового порядку, знищенні та захопленні в полон живої сили, захопленні
озброєння, техніки і різних об’єктів і намічених районів.
Наступ включає послідовне виконання ряду тактичних завдань, основними з
яких є:
- вогневе ураження противника;
- заняття вихідного положення (району, позиції) для наступу;
- висування до рубежу переходу в атаку;
- розгортання елементів бойового порядку і зближення з противником;
- подолання інженерних загороджень і природних перешкод;
- атака й оволодіння вказаним об'єктом (першою і наступними позиціями);
- розвиток наступу в глибині оборони, введення в бій другого ешелону (резерву);
- відбиття контратак, розгром других ешелонів (резерву) противника;
- розгром (переслідування) підрозділів противника, що залишилися в тилу наступаючих військ.
Особовий склад підрозділу, використовуючи результати вогневого ураження
противника, повинен вести наступ з повною напругою сил, безперервно вдень і
вночі, у будь-яку погоду і у взаємодії з іншими підрозділами розгромити противника що протистоїть.
Залежно від обстановки і поставлених завдань наступ може вестися на противника, що: обороняється, наступає, відходить.
Наступ на противника, який обороняється, залежно від характеру місцевості,
готовності його оборони і ступеня вогневого ураження може здійснюватися:
з висуванням із глибини;
з положення безпосереднього зіткнення з противником;
шляхом зустрічного бою – на наступаючого противника;
переслідуванням – на противника, що відходить.
Наступ із висуванням із глибини може здійснюватися: з вихідного району
для наступу, з районів зосередження, з маршу.
Наступ із висуванням із глибини зазвичай проводиться з вихідного району для
наступу з послідовним розгортанням підрозділів (частин) у передбойовий і бойовий порядок для атаки з ходу.
Вихідний район призначається на відстані 20 – 40 км від переднього краю оборони противника.
230

231.

З метою забезпечення організованого висування підрозділів, а також одночасної атаки противника призначаються вихідний пункт та рубежі (рис. 3.40):
Вихідний пункт призначається для своєчасного початку висування з вихідного
району. Його віддалення від зовнішньої межі району має забезпечувати витягування
колон батальйонів (дивізіонів), досягнення ними встановленої швидкості та може становити 5 – 10 км.
Рис. 3.40. Рубежі розгортання під час переходу в атаку з висуванням із глибини
Рубежі розгортання:
- рубіж розгортання в батальйонні колони призначається поза зоною досяжності вогню артилерії противника, зазвичай на відстані 15 – 20 км від переднього
краю його оборони;
- рубіж розгортання в ротні колони (РРРК) призначають поза досяжністю вогню прямою наводкою гармат, танків і ПТРК на відстані 6 – 8 км від переднього
краю оборони противника;
- рубіж розгортання у взводні колони (РРВК) призначають поза зоною досяжності вогню переносних ПТРК і вогню стрілецької зброї на відстані 3 – 4 км від
переднього краю противника.
Із рубежів розгортання в батальйонні, ротні і взводні колони підрозділи розпочинають висуватися кожний за своїм напрямком;
- рубіж переходу в атаку (РПА) призначають на відстані, що забезпечує ведення вогню з основних видів зброї і дозволяє досягти переднього краю до часу
“Ч”.
Віддалення рубежу переходу в атаку – 600 м від переднього краю оборони
противника, а іноді і більше. Для наступу з безпосереднього зіткнення з противником рубіж переходу в атаку призначається по першій траншеї;
- рубіж спішування (РСп) призначається якомога ближче до переднього краю
оборони противника, зазвичай у місцях, закритих від вогню кулеметів та протитанкових засобів ближнього бою. Іноді рубіж спішування може збігатися з РПА.
Для узгоджених дій мотострілецьких та танкових підрозділів й артилерії, які
ведуть вогонь із закритих вогневих позицій, призначають рубіж безпечної віддаленості (РБВ) від розриву своїх снарядів. У разі атаки в пішому порядку РБВ – 400
м, на БМП – 300 м, для танкових підрозділів – 200 м.
231

232.

Наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником починається
у заздалегідь створеному бойовому порядку з вихідного положення для наступу.
Вихідне положення для наступу підрозділи займають після перегрупування з
положення оборони або з одночасною зміною військ, що обороняються.
Перегрупування проводиться з метою створення бойового порядку для наступу
і здійснюється під виглядом посилення оборони в короткі терміни, як правило, в
ніч перед наступом.
Заняття вихідного положення для наступу із зміною військ, що обороняються,
здійснюється протягом однієї-двох ночей перед наступом відповідно до плану
зміни. При цьому підрозділи першого ешелону змінюють підрозділи, що обороняються, їх БМП, а також додані танкові підрозділи займають вихідні позиції.
Вихідне положення для батальйонів першого ешелону призначають у межах
першої позиції; для батальйонів другого ешелону – другої позиції.
У вихідному положенні батальйону створюються вихідні позиції мср, а іноді і
тр, райони вогневих позицій (вогневі позиції) артилерійського дивізіону (мінометної (артилерійської) батареї і вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою; готуються шляхи висування, рубежі (пункти) розгортання підрозділів, що займають вихідні позиції в глибині; командно-спостережні пункти; місця
розміщення взводу забезпечення та медичного взводу.
Рота першого ешелону займає вихідну позицію в першій траншеї, другого
ешелону (загальновійськового резерву) – у другій і третій траншеї.
Танковий батальйон з’єднання (полку) займає вичікувальну позицію на віддаленні 6 – 8 км; танкові підрозділи, що додаються мсб першого ешелону і бойові
машини піхоти (бронетранспортери) мсб першого ешелону, які прибули для зміни,
– вихідні позиції на відстані 2 – 4 км від переднього краю своїх військ.
Гранатометний (протитанковий) взвод займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 300 м.
Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 800 м. Доданий артилерійський дивізіон (батарея) розташовується на відстані 2-4 км від переднього краю.
Зенітна ракетна батарея (взвод), озброєна ПЗРК, що прикриває батальйон
під час перегрупування, займає стартові позиції на відстані 200 – 400 м за ротами
першого ешелону.
Взвод забезпечення та медичний взвод розміщуються за вихідною позицією
роти другого ешелону (загальновійськового резерву).
Командно-спостережні пункти підрозділів першого ешелону займають місця
на віддаленні:
взводів – до 50 м;
рот – до 200 м;
батальйону – до 300 м.
Основні показники наступу підрозділу визначаються метою, завданням, обстановкою, що конкретно склалася, а також складом, станом, можливостями, побудовою оборони противника та характеризуються глибиною бойового завдання, фронтом наступу, середнім темпом наступу і тривалістю виконання бойового завдання.
Глибина бойового завдання визначається з розрахунку забезпечення розгрому
підрозділів противника по фронту наступу батальйону (роти).
232

233.

Фронт наступу визначається з урахуванням бойового складу штатних і доданих підрозділів, їх можливостей та умов обстановки.
Тривалість виконання бойового завдання визначається глибиною бойового завдання і середнім темпом наступу.
Під час розподілу сил та засобів, що входять до складу батальйону, враховуються такі особливості їх бойового застосування.
Танки застосовуються, як правило, на напрямку зосередження основних зусиль або додаються ротам для підтримки вогнем піхоти, що атакує, крім того, вони
можуть діяти у складі резерву.
Піхота використовується для ведення бойових дій як на БМП (БТР) так і в
пішому порядку. Піхота на БМП (БТР) може діяти на напрямку зосередження основних зусиль у тому випадку, якщо оборона противника слабо підготовлена в протитанковому відношенні або його протитанкові засоби надійно подавлені.
Артилерійські підрозділи призначені для вирішення завдань в інтересах підрозділів першого ешелону та їх підтримки: ураження мінометів, танків, й інших
бронеоб’єктів, живої сили, протитанкових та інших вогневих засобів на позиціях,
у районах зосередження та на маршрутах висування, зруйнування фортифікаційних
споруд противника, світлового забезпечення бойових дій військ уночі, постановки
аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.
3.3.2. Мотострілецьке відділення в наступі
(Motorized rifle squad on the offensive)
Місце відділення в бойовому порядку взводу (рис. 3.41).
Мотострілецьке відділення може наступати в складі взводу або може додаватися танковому взводу.
Рис. 3.41. Місце відділення в бойовому порядку взводу у наступі (варіант)
233

234.

При наступі з висуванням із глибини мотострілецьке відділення висувається
до рубежу переходу в атаку в колоні взводу.
Мотострілецькому відділенню в наступі ставиться бойове завдання (рис.
3.42), яке включає найближче завдання, подальше завдання та напрямок подальшого наступу.
Найближче завдання полягає в оволодінні об'єктом атаки.
Об'єктом атаки мотострілецького відділення може бути жива сила, що спостерігається в окопах або в інших фортифікаційних спорудах, а також вогневі засоби
(танки, гармати, протитанкові ракетні комплекси, кулемети та інші) противника,
розташовані в першій траншеї і в найближчій глибині.
Подальше завдання полягає в оволодінні бойовою позицією відділення.
Напрямок продовження наступу відділення визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання завдання взводу.
Рис. 3.42. Бойове завдання мотострілецького відділення у наступі (варіант)
Для ведення наступу мотострілецьким відділенням створюється: бойовий порядок і система вогню.
Побудова бойового порядку відділення в наступі.
Бойовий порядок мсвід (схема 3.9), що наступає в пішому порядку, залежно
від умов обстановки і рішення командира, може складатися з бойової лінії з рівномірно розміщеним особовим складом “двійками-трійками” або бойових груп (маневреної і вогневої), а іноді включає і БМ. Він може будуватись: в одну лінію, або
уступом (вліво, вправо).
234

235.

Схема 3.9. Бойовий порядок мотострілецького відділення у наступі (варіанти)
При наступі бойовою лінією інтервали між військовослужбовцями можуть бути
6 – 8 м (8 – 12 кроків), а між групами – 25 – 30 м.
При наступі бойовою лінією командир відділення діє у центрі, а бойовими групами – з однією з груп чи самостійно.
Залежно від отриманого бойового завдання й умов обстановки бойові групи
можуть наступати в лінію, уступом вправо (вліво) з інтервалом між військовослужбовцями в бойових групах 3 – 5 м (6 – 8 кроків).
При цьому вогнева група може діяти бойовими парами (навідник і номер розрахунку, гранатометник і стрілець-помічник гранатометника), а маневрена (старший стрілець й один-два стрільці) – трійкою (бойовою парою).
Для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості військовослужбовці в лінії (в бойових групах) можуть висуватися вперед або в сторону.
БМП (БТР) зазвичай діє за бойовим порядком відділення, в проміжках між бойовими групами, на одному з флангів відділення або безпосередньо в лінії бойових
груп.
В залежності від отриманого завдання і умов обстановки для захисту особового
складу, що спішується з бойових машин та забезпечення його безпеки від осколків
снарядів зближення з противником може здійснюватися за бойовими машинами або
під прикриттям вогню бойових машин (рис. 3.43).
235

236.

а) з БМП (варіант)
б) в пішому (варіант)
Рис. 3.43. Розгортання мсвід у бойовий порядок (варіант)
Мотострілецькі відділення у бойовому порядку взводу залежно від завдання,
що виконується, й умов обстановки можуть наступати у лінію, у дві лінії, кутом
назад (уперед) або уступом (вправо або вліво).
Мотострілецьке відділення першої лінії призначене для знищення противника
в об’єктах атаки і наступу в глибині.
Мотострілецьке відділення другої лінії – для прикриття одного з флангів
взводу, знищення фланкуючих вогневих засобів противника і противника, що залишився в траншеї, а також для здійснення маневру.
236

237.

3.3.3. Мотострілецький взвод в наступі
(Motorized rifle platoon on the offensive)
Місце взводу у бойовому порядку роти, батальйону (рис. 3.44).
Мотострілецький (танковий) взвод зазвичай наступає в складі роти, може становити загальновійськовий резерв батальйону (роти), діяти в бойовому розвідувальному дозорі, розвідувальному дозорі, передовій групі тактичного повітряного десанту, а також складати основу штурмової групи.
Рис. 3.44. Місце взводу у бойовому порядку роти (варіант)
У ході наступу положення взводів у бойовому порядку роти може бути в лінію,
кутом уперед (назад), уступом вправо (вліво).
Мотострілецькому взводу залежно від умов обстановки і завдання, що виконується, може додаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний підрозділи,
снайперська пара (група) та інші вогневі засоби, а в разі виконання самостійних
завдань – підрозділ інженерних військ.
Мотострілецькому взводу в наступі ставиться бойове завдання (рис. 3.45), яке
включає найближче завдання, подальше завдання та напрямок подальшого наступу.
Найближче завдання полягає в оволодінні об'єктом атаки – позицією відділення.
Об'єктом атаки мотострілецького взводу може бути жива сила, що спостерігається в окопах або в інших фортифікаційних спорудах, а також вогневі засоби (танки, гармати, протитанкові ракетні комплекси, кулемети та інші) противника, розташовані в першій траншеї і в найближчій глибині на бойових позиціях відділень.
Подальше завдання полягає в оволодінні бойовими позиціями відділень в опорному пункті взводу.
237

238.

Напрямок продовження наступу взводу визначається з таким розрахунком,
щоб забезпечувалося виконання завдання роти.
Рис. 3.45. Бойове завдання мсв у наступі (варіант)
Для виконання бойового завдання у взводі створюється:
1) бойовий порядок,
2) система вогню,
3) система управління.
Побудова бойового порядку взводу у наступі.
Бойовий порядок мотострілецького (танкового) взводу зазвичай включає
(схема 3.10): мотострілецькі (танкові) відділення першої іноді і другої лінії, групу
управління* і групу вогневої підтримки*, іноді і групу бойових машин.
Взвод наступає по фронту до 300 м. Інтервали між відділеннями по фронту
можуть бути до 50 (100) м.
Схема 3.10. Бойовий порядок мсв в пішому порядку у наступі (варіант)
238

239.

Група управління призначена для управління підрозділами (вогневими засобами) і вогнем у ході наступу, до складу групи можуть входити управління взводу
та командири приданих підрозділів. Група вогневої підтримки – призначена для
вогневої підтримки відділень, до її складу можуть входити вогневі засоби взводу*
та придані. Обидві групи діють за бойовими порядками відділень на віддаленні до
50 м, а група вогневої підтримки іноді – і безпосередньо в їх бойових порядках.
Мотострілецький взвод може наступати у пішому порядку (взимку на лижах),
на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) (схема 3.11) або десантом на танках.
Схема 3.11. Бойовий порядок мсв на БМП/БТР у наступі (варіант)
Бойові машини піхоти (бронетранспортери) залежно від обстановки можуть
діяти за бойовим порядком взводу, на віддаленні до 100 м, у проміжках між відділеннями (бойовими групами) або безпосередньо в бойовій лінії (ланцюзі) (лінії бойових груп).
Взводу, що становить загальновійськовий резерв батальйону (роти), вказується
напрямок (маршрут) і порядок переміщення в ході наступу, можливі завдання, до виконання яких необхідно бути готовим.
Танковий (протитанковий) взвод і бойові машини піхоти, виділені для ведення
вогню прямою наводкою, в установлений час, як правило, в ніч перед наступом або
в інших умовах обмеженої видимості займають вогневі позиції і готуються до виконання завдання.
У деяких випадках вогневі позиції займаються з початком окремого вогневого
удару.
Вогневі засоби, виділені для ведення вогню прямою наводкою зі складу підрозділів, що обороняються, виконують завдання із зайнятих раніше вогневих позицій.
Із початком окремого вогневого удару вони знищують зазначені або знову виявлені
цілі в опорних пунктах противника на передньому краї, в найближчій глибині у проміжку між ними, руйнують оборонні споруди.
239

240.

3.3.4. Мотострілецька рота в наступі
(Motorized rifle company on the offensive)
Місце роти в бойовому порядку батальйону (рис. 3.46).
Мотострілецька (танкова) рота може наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти в головній похідній заставі,
обхідному, спеціальному загонах, а також складати основу штурмової групи. Крім
того мотострілецька рота може призначатися в тактичний повітряний (морський)
десант.
Рис. 3.46. Місце роти в бойовому порядку батальйону (варіант)
Мотострілецька рота, що додана танковому батальйону, як правило, повзводно
додається танковим ротам. Танкова рота, яка додана мотострілецькому батальйону,
діє зазвичай у повному складі.
У наступі мср (тр) першого ешелону призначається бойове завдання і напрямок продовження наступу, а мср (тр) другого ешелону призначається: маршрут
висування, рубежі і час уведення в бій, бойове завдання і напрямок продовження
наступу.
Бойове завдання роти першого (рис. 3.47) ешелону, зокрема й танкової, доданої
мсб, полягає у знищенні противника в опорному пункті роти першого ешелону перед
своїм фронтом наступу і оволодінні ним та поділяється на найближче і подальше завдання.
240

241.

Найближче завдання полягає в оволодінні опорним пунктом взводу першого
ешелону.
Подальше завдання полягає в оволодінні опорним пунктом роти перед своїм
фронтом наступу.
Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання батальйону та полягає в оволодінні
рубежем розташування загальновійськового резерву батальйону.
Рис. 3.47. Бойове завдання мср у наступі (варіант)
Бойове завдання роти другого ешелону для введення її в бій може полягати в
завершенні знищення противника спільно з ротами першого ешелону в опорних
пунктах у глибині оборони й оволодінні його рубежем (першою позицією).
Для виконання бойового завдання у наступі в роті створюються: бойовий порядок, система вогню й управління, а також визначається місцезнаходження (розгортання) пункту боєпостачання і медичного поста роти.
Побудова бойового порядку мср (тр) у наступі.
Бойовий порядок (battle order) роти (схема 3.12) в наступі зазвичай будується
в один ешелон. Разом із тим, залежно від завдання та умов його виконання, побудова бойового порядку роти може бути в один ешелон із виділенням загальновійськового резерву в складі до взводу.
Елементи бойового порядку роти включають:
перший ешелон;
іноді і загальновійськовий резерв;
артилерійський підрозділ*;
підрозділи і вогневі засоби, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира роти.
Мотострілецька (танкова) рота першого ешелону наступає по фронту до 1 км.
Крім того рота може наступати на напрямку головного удару, в такому випадку
241

242.

фронт наступу може бути менший, або рота може бути суттєво посиленою. Крім
того рота може наступати на ділянці прориву, яка може складати до 500 м по фронту.
Залежно від бойового завдання й умов його виконання побудова бойового порядку роти може бути у пішому порядку або на БМП в лінію.
Рота залежно від умов обстановки та завдань, що виконуються, може посилюватися артилерійськими, вогнеметними підрозділами та підрозділом інженерних
військ. Мотострілецька (танкова) рота 1-го ешелону обов’язково посилюється танковими (мотострілецькими) підрозділами та підтримується більшою частиною артилерійських підрозділів старшого начальника.
242

243.

Схема 3.12. Бойовий порядок мср у наступі (варіант)
243

244.

3.3.5. Мотострілецький батальйон в наступі
(Motorized rifle battalion on the offensive)
Місце батальйону в бойовому порядку бригади (полку).
Мотострілецький (танковий) батальйон може наступати в першому ешелоні
(рис. 3.48) з’єднання (частини), складати загальновійськовий резерв, діяти в авангарді, передовому, рейдовому, спеціальному, обхідному загонах. Крім того мотострілецький батальйон також може призначатися в тактичний повітряний (морський) десант і в штурмовий загін.
Мотострілецький (танковий) батальйон танкової (мотострілецької) бригади і
танковий батальйон мотострілецької бригади може поротно додаватися танковим
(мотострілецьким) батальйонам першого ешелону.
Танкові підрозділи у повному складі можуть застосовуватись на напрямку головного удару для розгрому основного підрозділу противника і розвитку наступу в
глибину.
Під час наступу в глибині вони можуть виконувати завдання самостійно або у
взаємодії з іншими батальйонами.
Рис. 3.48. Місце мсб (тб) у бойовому порядку бригади (полку) в наступі
У наступі батальйону першого ешелону з урахуванням бойового складу противника, що протистоїть, готовності його оборони, бойових можливостей батальйону та інших умов обстановки старшим начальником призначається район відповідальності, бойове завдання і напрямок продовження наступу (рис. 3.49).
244

245.

Рис. 3.49. Район, смуга, ділянка наступу мсб (варіант)
Батальйону другого ешелону призначаються: маршрут висування, рубежі і час
введення в бій, бойове завдання і напрямок продовження наступу.
Бойове завдання (Combat mission) батальйону першого ешелону (рис. 3.50) полягає у знищенні противника в призначеному районі відповідальності й оволодінні
рубежем (районом, об’єктом) на глибину першої оборонної позиції. Воно може поділятися на найближче і подальше завдання.
Рис. 3.50. Бойове завдання мсб у наступі (варіант)
Найближче завдання батальйону першого ешелону полягає в знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону в районі відповідальності й оволодінні ними; подальше завдання – в розвитку наступу, розгромі його батальйонних
245

246.

резервів й оволодінні їх рубежем (першою позицією). Напрямок продовження наступу батальйону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади (полку).
Бойове завдання батальйону другого ешелону під час уведення його в бій полягає в розвитку наступу, завершенні розгрому спільно з батальйонами першого
ешелону бригадних (полкових) резервів противника й опануванні їх рубежем. Напрямок продовження наступу батальйону визначається з таким розрахунком, щоб
забезпечувалося виконання подальшого завдання з’єднання (полку).
Для виконання бойового завдання у наступі в батальйоні створюються: бойовий порядок, системи вогню й управління, а також визначається місце зосередження
(розгортання) взводу забезпечення та медичного взводу.
Бойовий порядок батальйону в наступі включає (схема 3.13 – 3.14): перший
ешелон, другий ешелон, артилерійські підрозділи (підрозділ), підрозділи і вогневі
засоби, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону. При побудові бойового порядку в один ешелон виділяється загальновійськовий резерв.
Мотострілецький (танковий) батальйон першого ешелону може наступати по
фронту до 2 км. Крім того батальйон може наступати на напрямку головного
удару, в такому випадку фронт наступу може бути менший, або батальйон може
бути суттєво посиленим. Крім того батальйон може наступати на ділянці прориву,
яка може складати до 1 км по фронту.
У ході наступу положення мср у бойовому порядку мсб може бути в лінію,
кутом уперед (назад), уступом вправо (вліво).
Перший ешелон батальйону призначений для розгрому противника в районі
відповідальності (перед фронтом наступу), виконання найближчого (бойового) завдання і розвитку наступу спільно з другим ешелоном (загальновійськовим резервом).
До його складу можуть входити: дві-три роти із засобами посилення (гранатометним, протитанковим і вогнеметним підрозділами) та підтримуватися більшою
частиною артилерійських підрозділів (вогневих засобів), що залишилися в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.
Другий ешелон призначений для розвитку успіху першого ешелону, завершення виконання спільно з ним подальшого (завершення найближчого) завдання;
заміни або посилення підрозділів першого ешелону, які зазнали значних втрат; відбиття контратак, розгрому резервів противника; знищення противника, що залишився на флангах і в тилу першого ешелону; закріплення захоплених рубежів і вирішення інших завдань.
До його складу в батальйоні може виділятися до роти. Засоби посилення перепідпорядковуються в разі введення в бій. Віддалення і переміщення другого ешелону залежать від умов обстановки і повинні забезпечувати своєчасне введення в
бій та меншу його вразливість від вогню артилерії та ударів авіації противника.
246

247.

Схема 3.13. Бойовий порядок мсб в два ешелони (варіант)
247

248.

Схема 3.14. Бойовий порядок мсб в один ешелон (варіант)
248

249.

Загальновійськовий резерв призначений для виконання раптово виникаючих
завдань; нарощування зусиль або заміни підрозділів першого ешелону в разі втрати
ними боєздатності; відбиття контратак противника та завершення розгрому його
сил, що залишилися на флангах і в тилу наступаючих військ, а також для виконання
інших завдань, покладених на другий ешелон.
До його складу в батальйоні може виділятися до роти.
Артилерійські підрозділи (підрозділ) призначені для ураження мінометних
взводів (секцій), танків та інших броньованих машин, пунктів управління, живої
сили, протитанкових та інших вогневих засобів на позиціях, в опорних пунктах і на
маршрутах висування для контратак, руйнування фортифікаційних споруд противника, світлового забезпечення дій підрозділів уночі, постановки аерозольних завіс,
підтримки бою підрозділів першого ешелону і забезпечення введення в бій другого
ешелону (загальновійськового резерву).
Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї призначаються на відстані 1,5 – 2 км від переднього краю. Бойовий порядок артилерійської (мінометної)
батареї (схема 3.15) складається з: бойових порядків вогневих взводів, КСП батареї,
ПУ вогнем батареї (СОБ), а при необхідності й СП (передового, бокового).
Район вогневих позиції артилерійському дивізіону призначається на віддаленні 3 – 4 км від передових підрозділів.
Схема 3.15. Бойовий порядок мінометної (артилерійської) батареї у наступі (варіант)
249

250.

Підрозділи і вогневі засоби, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, призначені для знищення живої сили і вогневих засобів противника, танків та інших броньованих об’єктів, зокрема й вогнеметних, –
запальними засобами, підтримки дій рот першого і другого ешелону (під час введення його в бій) та прикриття флангів. До їх складу в батальйоні можуть входити
гранатометний і протитанковий взводи та додані (вогнеметні відділення) підрозділи.
Вогневі позиції гранатометного та протитанкового взводів (схема 3.16 –
3.17) призначаються на відстані – до 300 м.
Схема 3.16. Бойовий порядок гв у наступі (варіант)
Схема 3.17. Бойовий порядок птв у наступі (варіант)
250

251.

Взвод забезпечення батальйону призначений для матеріально-технічного забезпечення дій підрозділів: підвозу боєприпасів, ПММ, їжі (продуктів). Він розгортається і переміщується на віддаленні: основна частина – 1,5 – 2 км за підрозділами першого ешелону; пункт технічного спостереження і ремонтно-евакуаційна
(ремонтна) група (в разі їх створення) – на відстані 100 – 200 м від КСП батальйону.
Медичний взвод батальйону розгортається і переміщується: медичне відділення спільно з основною частиною взводу забезпечення, а відділення збору та евакуації – за бойовими порядками рот першого ешелону на віддаленні 200 – 300 м,
підтримуючи зв’язок із командирами атакуючих рот.
Система вогню в батальйоні включає підготовлений вогонь штатної, приданої і підтримуючої артилерії, вогневих засобів (підрозділів), що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира; системи вогню мотострілецьких (танкових) рот першого ешелону. При наступі з безпосереднього зіткнення, крім того вогонь вогневих засобів, виділених для стрільби прямою наводкою.
Вона організовується і здійснюється по періодам: вогневої підготовки наступу, атаки переднього краю оборони противника, при оволодінні опорними пунктами взводів першого ешелону й у глибині, при відбитті контратак противника.
Система управління в батальйоні включає командно-спостережні пункти, органи і засоби управління батальйону, штатних та доданих підрозділів. Командноспостережний пункт батальйону (рис. 3.51) розгортається і діє на відстані, що забезпечує найкраще спостереження за противником і місцевістю, діями своїх підрозділів і безперервне управління ними, підтримки взаємодії з сусідами за ротами
(взводами) першого ешелону як при наступі на машинах, так і в пішому порядку.
При наступі мотострілецьких підрозділів в пішому порядку командир мотострілецької роти зазвичай спішується.
Командно-спостережні пункти підрозділів, доданих або підтримують батальйон (роту), діють спільно або на деякому віддаленні від командно-спостережного
пункту батальйону (роти).
Рис. 3.51. Командно-спостережний пункт мсб (варіант)
251

252.

3.3.6. Ведення наступального бою.
Особливості ведення наступу з висуванням із глибини на слабо підготовлену
або поспішно зайняту оборону противника, послідовним розгортанням підрозділів в
передбойовий і бойовий порядки. З досвіду бойових дій є основним способом ведення наступальних (штурмових) дій.
Висування батальйону з вихідного району починається у встановлений час або
за командою (сигналом) командира з’єднання і здійснюється під прикриттям передового загону бригади, систематичного вогневого впливу та вогневої підготовки
наступу. Після витягування колони батальйон займає своє місце в похідному порядку з’єднання або батальйон може діяти самостійно за вказаним маршрутом.
Побудова колони батальйону першого ешелону перед висуванням має забезпечувати швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядок. Тому роти в колоні батальйону прямують із засобами посилення, а додані мсб танки – в голові
колони батальйону. У встановлений час батальйон проходить вихідний пункт і продовжує рух із максимально можливою швидкістю.
Розвідувальний взвод, якщо він заздалегідь не був висунутий для розвідки
противника на передньому краї, висувається попереду колони батальйону і веде
розвідку маршруту висування. З виходом на передній край своїх військ він організовує спостереження за противником і місцевістю в районі відповідальності батальйону.
Мінометна (артилерійська) батарея, гранатометний та протитанкові підрозділи, якщо вони не додані ротам першого ешелону і не залучаються до знищення
противника в ході вогневої підготовки наступу, а також другий ешелон (резерв)
батальйону до рубежу розгортання в ротні колони висуваються за ротами першого
ешелону, а далі за встановленим командиром батальйону маршрутом.
Зенітний підрозділ, що прикриває батальйон, розосереджується по колоні батальйону (взводами або парами установок (бойових машин)) і вогнем в русі або з
коротких зупинок відбиває удари засобів повітряного нападу противника.
Доданий артилерійський дивізіон (батарея) і мінометна (артилерійська) батарея батальйону, залучена до вогневого ураження противника, а також вогневі
засоби батальйону, в тому числі і танки, виділені для стрільби прямою наводкою,
висуваються і займають вогневі позиції, як правило, в ніч перед наступом, а коли
це неможливо, то з початком вогневої підготовки наступу.
Батальйон у ході вогневої підготовки висувається зі встановленою швидкістю,
послідовно розгортається з указаних пунктів (рубежів) у ротні і взводні колони, а з
підходом до рубежу переходу в атаку – в бойовий порядок.
Атака батальйону і вогнева підтримка наступаючих підрозділів починаються
з виходом у встановлений час танкових та мотострілецьких рот першого ешелону
в бойовому порядку на рубіж переходу в атаку. З цього рубежу танкові і механізовані підрозділи, діючи в одній бойовій лінії, взаємно підтримуючи один одного вогнем, атакують противника.
Атака може здійснюватися в пішому порядку або на БМП (БТР).
Переміщення штатної і доданої артилерії проводиться за розпорядженням командира батальйону. Воно здійснюється так, щоб її більша частина своїм вогнем
безперервно підтримувала наступ підрозділів першого ешелону.
252

253.

Гранатометний підрозділ діє, як правило, за бойовими порядками рот першого
ешелону на віддаленні до 300 м, а також у проміжках між ними або на одному з
флангів батальйону.
Протитанковий підрозділ батальйону переміщується зазвичай за однією з рот
першого ешелону в готовності до відбиття контратак танків противника і вирішення інших завдань.
Доданий мср вогнеметний підрозділ наступає в бойовому порядку роти, ведучи
вогонь за командою командира роти або самостійно.
Зенітний ракетний підрозділ діє на віддаленні від 200 до 400 м за ротами першого ешелону і прикриває їх від ударів засобів повітряного нападу.
Другий ешелон і загальновійськовий резерв батальйону (роти) висувається, як
правило, в 1,5 – 2 км (до 1 км) від підрозділів першого ешелону, від одного рубежу
до іншого, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості.
Командно-спостережний пункт батальйону переміщується за ротами першого
ешелону на віддаленні до 300 м, а роти – до 200 м.
Підрозділи з оволодінням опорними пунктами взводів першого ешелону противника, не затримуючись, розвивають наступ у глибину, виконують свої завдання і
знаходяться в готовності до відбиття можливих контратак противника, а другий ешелон (загальновійськовий резерв) – до введення в бій.
Особливості ведення наступу з положення безпосереднього зіткнення з
противником.
У таких умовах батальйону призначається вихідне положення (вихідна позиція), яке займається після перегрупування або зміни військ, що обороняються.
Вихідне положення зазвичай призначається: для батальйону першого ешелону – в межах першої оборонної позиції на напрямку його майбутнього наступу;
для батальйону другого ешелону – в межах другої оборонної позиції.
У вихідному положенні батальйону створюються: вихідні позиції мотострілецьких, а іноді і танкових рот, райони вогневих позицій (вогневі позиції) артилерійського дивізіону (мінометної (артилерійської) батареї) і вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою; готуються шляхи висування, рубежі
(пункти) розгортання підрозділів, що займають вихідні позиції в глибині; командно-спостережні пункти; місця розміщення взводу забезпечення та медичного
взводу.
Танковий батальйон з’єднання (полку) займає вичікувальну позицію на віддаленні 6 – 8 км; танкові підрозділи, що додаються мсб першого ешелону і БМП
(БТР) мсб першого ешелону, які прибули для зміни, – вихідні позиції на відстані 2
– 4 км від переднього краю своїх військ.
Після зайняття вихідного положення для наступу, висування розвідувального
підрозділу і артилерії в підготовлені райони вогневих позицій, місця розташування,
передбачається з розрахунком їх готовності до відкриття вогню до початку зміни
військ і прикриття зайняття військами першого ешелону вихідного положення. Гармати, танки та інші вогневі засоби, виділені для ведення вогню прямою наводкою,
і мотострілецькі підрозділи займають вихідне положення для наступу за добу до
нього або в ніч перед ним. Танкові підрозділи займають вичікувальні (вихідні) позиції в ніч або безпосередньо перед наступом.
До початку перегрупування (зміни) командно-спостережні пункти батальйону
і рот повинні бути розгорнуті. Командири до початку зміни повинні мати всі необхідні відомості про противника, його позиції і місцевість.
253

254.

У разі виявлення відведення противником своїх військ у глибину оборони командир батальйону висуває вперед розвідку, негайно, не втрачаючи з ним контакту,
організовує зайняття залишених противником позицій та одночасно доповідає командирові бригади.
Танки, призначені для оснащення катковими мінними тралами, виводяться в
зазначені місця, встановлені командиром батальйону.
Підрозділи, що знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником, своїм
вогнем знищують і подавляють вогневі засоби і живу силу противника в опорних
пунктах на передньому краї.
Батальйон у ході вогневої підготовки висувається зі встановленою швидкістю,
послідовно розгортається із зазначених пунктів (рубежів) у ротні і взводні колони,
а з підходом до рубежу переходу в атаку – в бойовий порядок.
Атака батальйону і вогнева підтримка наступаючих підрозділів починається з
виходом у встановлений час танкових і мотострілецьких рот першого ешелону в
бойовому порядку на рубіж переходу в атаку. З цього рубежу танкові і мотострілецькі підрозділи, діючи в одній бойовій лінії, взаємно підтримуючи один одного вогнем, атакують противника.
Атака і подолання мінних полів підрозділами здійснюється під прикриттям вогню штатної і доданої артилерії, протитанкового і гранатометного підрозділів та
бойових машин, які безперервно подавляють і знищують противника, який перешкоджає наступу.
Подолавши мінні поля, роти першого ешелону розгортаються в бойовий порядок і продовжують атаку. Точно у встановлений час (“Ч”) вони вриваються на передній край оборони противника, знищують його живу силу і вогневі засоби, оволодівають опорними пунктами взводів і швидко просуваються в глибину.
Командир батальйону використовує другий ешелон (резерв) для заміни підрозділів, які втратили боєздатність у ході наступу.
Застосування БТГр проти ЗС України можна навести на прикладі бойових
дій під н.п. ШИРОКИНЕ 14.02.2015 р. (схема 3.18).
Схема 3.18. Бойові дії під н.п. Широкине 14.02.2015 р.
254

255.

Склад БТГр – до мотострілецького батальйону за підтримки мінбатр,
абатр, реабатр.
Стислий зміст тактичних дій БТГр: зосередження біля населених пунктів
САХАНКА та БЕЗІМЕННЕ; висування та розгортання під прикриттям артилерійського вогню, атака з фронту на східній околиці н.п. ШИРОКИНЕ, обхід по північній дорозі та оточення зведеного загону.
Особливостями бойового застосування БТГр було:
- перед штурмом було проведено артилерійську підготовку атаки вогневим нальотом тривалістю до 30 хв;
- для штурму укріплених ешелонованих позицій підрозділів ЗС України до
складу БТГр було виділено мінометну і артилерійську батареї та реактивний дивізіон;
- мінометна батарея застосовувалась для руйнування найбільш укріплених
споруд і сховищ;
- для руйнування опорних пунктів на передньому краї застосовано засоби для
стрільби прямою наводкою, зокрема реактивні установки;
- для заборони підходів резерву підрозділів, що оборонялись, було здійснено
масований вогонь реактивної артилерії;
- мотострілецькі підрозділи застосували тактичний спосіб дій – обходу та знищення, уникали проведення атаки “в лоб”;
- комплексне застосування артилерійських систем (у тому числі РСЗВ) із
БпАК, що використовуються як засоби повітряної розвідки об’єктів і корегування
вогню артилерії.
Розглянемо застосування БТГр у бойових діях на Сході України, а саме, застосування тактичного способу дій – обходу та знищення (рис. 3.52), який є притаманним для мотострілецьких (танкових) підрозділів ЗС рф в останніх воєнних конфліктах.
Рис. 3.52. Тактичний спосіб – обходу та знищення
255

256.

Сутність дій. В умовах відсутності суцільного фронту оборони противника
просування загальновійськових тактичних груп може здійснюватися в передбойових порядках під прикриттям із повітря на напрямках, де оборона противника відсутня. Вузли опору, як правило, обходяться, а опорні пункти й укріплені райони
блокуються частиною наступаючих військ.
Порядок дій. Наступ БТГр починається вогнем артилерії. Частина підрозділів
блокуючими вогневими діями сковують противника з фронту. Головні сили, використовуючи “коридор”, з ходу проникають у глибину оборони противника, знищують його ударами у фланг і тил. Противник не витісняється з позицій, що зайняті,
а “розчленовується” наступом у глибину та знищується по частинах.
Для забезпечення стиків, відкритих флангів передбачено: маневр загальновійськовим резервом, ПТ резервами та РЗЗ, а також удари авіації і вогонь артилерії.
На напрямку головного удару зосереджується вогонь усіх вогневих сил і засобів; атакуючі підрозділи мають скорочені смуги (по фронту) наступу та глибину
побудови бойового порядку; резерви вводяться у бій на ділянці, де передбачається
успіх.
Основними маневрами кожного загальновійськового підрозділу в ході наступу
повинні бути обхід, охоплення й оточення. Вимогами російського командування є:
фронтальний наступ на противника (“в лоб”) необхідно проводити тільки у виняткових випадках в умовах, коли до цього змушують обставини. “Не пробивати стіну
головою, а шукати відкриті двері”.
За рекомендаціями російського командування, вирішення питання про те, чи
буде наступ починатися коротким потужним вогневим нальотом або тривалою артилерійською (вогневою) підготовкою, багато в чому залежить від угруповання
противника і ступеня обладнання його оборонних позицій. Вважається, чим сильніший противник і чим глибше та краще обладнана смуга його оборони, тим потужніша повинна бути артилерійська (вогнева) підготовка.
У ряді випадків вирішальне значення для забезпечення успіху атаки має раптовість. Як правило (за шаблоном), початок атаки планується на світанку, що дає
переваги, які полягають в прихованій підготовці наступу (вночі) і наявності великої
кількості світлого часу доби на виконання бойових завдань. Тому рекомендується
переносити початок атаки на вечірні години, ніч або останні нічні години.
256

257.

3.3.7. Штурмові підрозділи в наступі
(Assault units on the offensive)
3.3.7.1. Загальні положення штурмового бою
Практика проведення СВО показала, що основними тенденціями ведення бойових дій у сучасних умовах є:
швидкоплинність, вибірковість та висока інтенсивність ведення бойових дій;
швидкість маневру різними за масштабом угруповання військ;
застосування нових оперативно-тактичних (тактичних) способів ведення бойових дій;
широке застосування розвідувальних та ударних БпЛА (FPV-дронів);
зростання вимог, що висуваються до рівня підготовки підрозділів та особового
складу.
Штурм (Assault) є одним з основних різновидів наступального бою і характеризується рішучим зосередженням зусиль на вузьких ділянках (ділянках прориву)
переднього краю оборони противника, нанесенням потужних вогневих ударів та
стрімким просуванням підрозділів та частин з безперервним нарощуванням зусиль
з глибини.
Штурмові дії включають: стрімкі, інтенсивні та несподівані для противника дії
із захоплення укріпленого об'єкта (об'єктів) або його (їх) частини підготовленими
підрозділами (групами), забезпечені скоординованими ударами всіма засобами
ураження безпосередньо по об'єктах штурму та по об'єктах другої та наступних ліній оборони, а також резервів та засобів ураження.
Загалом штурмові дії (мета, завдання, об'єкти, побудова) залежать від багатьох
чинників:
- хто проводить (батальйон, полк, бригада, дивізія, корпус, армія);
- якими підрозділами (їх кількісно-якісний склад);
- чиїми силами і засобами підтримуються;
- на якій місцевості;
- на якій ділянці оборони противника;
- а також від пори року і погоди та інших.
Метою штурмових дій є захоплення районів оборони, ротних та взводних опорних пунктів, окремих об'єктів (їх частини) на напрямках або ділянках наступу
(прориву) частин та з'єднань шляхом поєднання постійного вогневого впливу на
об'єкт штурму та наступальних дій для досягнення поставлених завдань.
Завданнями штурму є:
- проведення розвідки районів та об'єктів штурму;
- проведення заходів дезінформації та дій, що приховують основний задум
(введення в оману);
- послідовні або одночасні удари по виявленим об'єктам штурму, вогневим засобам, комунікаціям противника, які змушують його до відходу з позицій чи втрати
боєздатності, з висуванням штурмових груп (загонів) до об'єкту штурму;
- забезпечення блокування району або об'єкта штурму, всіма вогневими засобами для заборони підходу резервів та підвезення боєприпасів, а також можливості
здійснення маневрування підрозділів що обороняються;
257

258.

- штурмові дії із захоплення (оволодіння) призначених рубежів або об'єктів;
- створення умов для організації закріплення та стійкої оборони на захоплених
об'єктах або рубежах і наступних штурмових дій.
Основною відмінністю і особливістю штурмових дій від наступальних є те що
в наступі підрозділи першого ешелону розподіляються по фронту, а в штурмових
діях – по глибині, утворюючи так звані “хвилі“ (накати).
Виходячи з досвіду бойових дій, об'єкт штурму може призначатись (в більшості), або обиратись.
Об'єктами штурму можуть бути:
1. Для кількох штурмових загонів – район оборони або його частина, ротний
опорний пункт (РОП), важливий об'єкт противника.
2. Для штурмового загону – частина району оборони, РОП, ВОП, важливий
об'єкт противника.
3. Для штурмової роти – частина РОП, ВОП, окремі ділянки місцевості, не великі важливі об'єкти оборони або інфраструктури.
Умови підготовки і проведення штурмових дій можуть бути з різними особливостями: в лісистій місцевості, в населеному пункті, на відкритій місцевості, в комунікаціях, на березі водойми.
Побудова штурмових дій включає створення тих самих систем що і в наступі:
бойового порядку, системи вогню, системи управління.
Бойовий порядок залежить від характеру оборони противника, бойового завдання, наявних сил і засобів посилення, характеру місцевості і має забезпечувати
зосередження основних зусиль на обраному напрямку та нарощування сил в ході
бою, безперервну взаємодію та управління підрозділами.
При будь-якому варіанті побудови підрозділів для бою дистанція між елементами бойового порядку на місцевості повинна забезпечувати їх візуальний контроль один за одним.
Елементи бойових порядків штурмуючих підрозділів загалом подібні до наступаючих мотострілецьких підрозділів та включають (табл. 3.1):
258

259.

Таблиця 3.1
Розподіл елементів бойових порядків штурмових підрозділів
Елементи бойового
варіанти назв елементів бойових порядків
порядку штурмуюштурмового загону
штурмової роти
штурмового взводу
чих підрозділів:
атакуючі / штурмові
атакуючі / штурмові
атакуюча підгрупа /віддіІ-й ешелон
атакуючий ешелон
роти
взвода (групи)
лення захоплення
маневрена група
групи/відділення закріп- підгрупа/відділення прикІІ-й ... ешелон
ешелон закріплення
/група закріплення
лення
риття
резервна група
групи/відділення резерву резервна група/відділення
Резерв
ешелон резерву
*інженерно-штурмова
Інженерні підрозділи інженерно-штур*інженерна група
стрілок-сапер
група
(РЗЗ, рез.)
мова група
*група РЕБ*
стрілок-оператор РЕБ*
Підрозділ РЕБ
мобільна група РЕБ *мобільна група РЕБ*
*група/відділення вогнепідрозділи арт. підт- *підр. арт. підтримки
мінометна група
/мінометна група
вої підтримки
Артилерія (АГ, під- римки
розділ)
група
вогневої
підтригрупа
безпосередньої
вогрупа вогневої підт*снайперська пара
мки
гневої підтримки
римки
бронегрупа
*бронегрупа
*бронегрупа
БнГ
бронегрупа
протитанкова група
протитанкова група
*розрахунок ПТРК
ПТРез
ПТГ
*група ППО
*…
*…
підр. ППО
група ППО
*розвідгрупа
розвідгрупа
*…
Розвідка
розвідгрупа
розвідувально-ударна
група БпЛА
*оператор БпЛА
БпЛА
група БпЛА
група БпЛА
стрілок радіотелефоніст /
ППУ
КСП
Управління
управління (КСП)
*група управління
*група підвезення та
*група/підгрупа забезпегрупа МТЗ
МТЗ
група МТЗ
евакуації
чення (підвозу і евакуації)
стрілок-санітар
Медичний підрозділ група мед. евакуації група медичної евакуації група збору та евакуації
*…
*…
*…
*…
Передовий загін
*…
*…
*…
*…
Рейдовий загін
*…
*…
*…
*…
Обхідний загін
*…
*…
*…
*…
Спеціальний загін
*…
*…
*…
*…
Авангард
259
Елементи бойового
порядку наступаючих підрозділів:

260.

Вибір варіанту побудови бойового порядку штурмових підрозділів ґрунтується на рішенні командира. Базовим варіантом є дії:
- розосередженим бойовим порядком (трійками),
- від укриття до укриття (позиції до позиції),
- за постійним вогневим ураженням (“за своїми осколками”),
- під прикриттям засобів РЕБ,
- із застосуванням БпЛА та FPV-дронів,
- веденням контрбатарейної та контрмінометної боротьби.
Залежно від обстановки (характеру дій противника та місцевості), штурмові
групи атакують призначений об'єкт послідовно нарощуючи зусилля (основний спосіб), а в окремих випадках одночасно. При цьому одночасний штурм опорного пункту противника всіма штурмовими групами доцільний лише за умови надійного
придушення противника вогнем артилерійської групи та початку відведення противником своїх сил і засобів із займаних позицій.
При одночасному штурмі всіма силами та засобами, можливі способи дій (рис.
3.53) – в одному напрямку (з різних напрямків або з одного напрямку), на різних
напрямках або з різних напрямків та одночасно або послідовно.
а) Атака
в різних напрямках
б) Атака
з різних напрямків
в) Атака
в одному напрямку
Рис. 3.53. Способи штурмових дій (варіант)
При діях на одному напрямку, зазвичай здійснюється послідовне нарощування зусиль (рис. 3.54), особлива вага приділяється не допущенню попадання штурмових груп у вогневі мішки та позбавленню противника можливості контратаки у
фланг чи тил своїх підрозділів.
г) Послідовне нарощування зусиль в одному напрямку
Рис. 3.54. Способи штурмових дій (варіант)
260

261.

В ході бойових дій відмічено застосування противником різних способів штурмових (наступальних) дій:
- в пішому порядку або на бойовій техніці,
- за підтримки бойових машин або без підтримки бойових машин,
- з артилерійською підготовкою або без та артилерійським супроводом або без,
- на легкій техніці (всюдиходи Desertcross (типу багі), вантажні квадроцикли,
квадроцикли, кросові мотоцикли Ендуро),
- швидким проривом до об'єкту штурму, зазвичай на техніці та висадкою десанту,
- скритним просочуванням та накопиченням особового складу біля об'єкту
штурму,
- видавлюванням, хвилями (накатами).
Приклад штурмових дій у смузі відповідальності 110 омбр ЗСУ під Авдіївкою
(липень 2023 року)
Противник двома колонами у складі до роти кожна, почав наступальні дії з
двох напрямків. Проте в ході висування був помічений та при підході до лісосмуги
був обстріляний і атакований БпЛА. В результаті бою противник втратив 21 одиницю техніки та близько 200 чоловік особового складу.
Зазнавши величезних втрат бронетехніки, російська армія в більшості припинила використовувати для проривів танки. Тепер вони, як правило, використовуються для вирішення трьох завдань:
1) доповнюють можливості артилерії, особливо в тих секторах, де росія не має
достатньої кількості засобів ППО для захисту логістичної архітектури;
2) використовуються як високоточні засоби вогневої підтримки, здатні виявляти та знищувати вогневі позиції з відстані до 2 км;
3) забезпечують штурмові дії (часто під час ротації підрозділів ЗСУ), для прикриття і доставки піхоти до об'єкту атаки.
Узагальнений порядок проведення штурмових дій.
1. При підготовці до штурму:
- проводиться розвідка об'єкту атаки;
- наноситься максимальне ураження по об'єкту з метою завдання максимальних втрат та руйнування захисних споруд.
2. Під час безпосередньої підготовки штурму:
- проводиться дорозвідка та ураження виявлених ціле на передньому краї із
застосуванням наявних артилерійських засобів.
Варіант дій при вогневому ураженні (рис. 3.55):
261

262.

Рис. 3.55. Послідовність вогневої підготовки штурмових дій (варіант)
1) вогневий вплив 152-мм ствольної артилерії (2-3 снаряди);
2) вогневий наліт по бліндажу 82-мм міномета (2-3 міни);
3) атака FVP-дроном з термобаричним зарядом (1-2 од.);
4) скид із дрона аерозольної гранати К-51 із сльозогінним газом (1-2 од.);
5) скид із дрона гранати Ф-1 або ВОГ (1-2 од.);
6) нанесення ураження особовому складу, що залишив укриття, вогнем 82-мм
міномета і АГС (до 5 мін/гранат);
3. В ході безпосередньої вогневої підготовки, здійснюється висування і зосередження штурмових підрозділів у вихідних районах.
4. Далі відбувається зближення з об'єктом атаки (відповідно до різних способів
дій).
На броньованій техніці: БМП і БТР під прикриттям танків на максимальній
швидкості здійснюють подолання відкритого простору і відстані від точки висування (вихідної позиції) до позицій (об'єкту) противника і висадку десанту, який
відразу вступає в бій.
На мототехніці: квадроцикли, мотоцикли під прикриттям вогню артилерії та
безпосереднього прикриття підрозділів на максимальній швидкості здійснюють подолання відкритого простору і здійснюють висадку десанту, який або відразу вступає в бій або займає підготовлені укриття і накопичується для подальших дій.
В пішому порядку: особовий склад невеликими групами, скритно, під прикриттям вогню артилерії та безпосереднього прикриття підрозділів намагається подолати відкритий простір і зайняти укриття (або підготовлені, або наявні) і накопичується для подальших дій.
5. Проводиться штурм та зачистка позицій противника:
- два штурмових взвода залучається безпосередньо до штурму;
- два інших взвода знаходяться поблизу району дій або висуваються на віддаленні видимості за штурмуючими, в готовності замінити або посилити атакуючі
взвода (один з них потім закріплюється на захоплених позиціях, а інший продовжує
штурм);
262

263.

- один взвод – перебуває в резерві (в подальшому нарощує зусилля, у разі
втрати боєздатності одним із штурмових взводів);
- група вогневої підтримки (танковий взвод, бронегрупи, гранатометне, протитанкове і вогнеметне відділення) постійно здійснює вогневий вплив;
- артилерійські розрахунки після вогневої підготовки переносять вогонь в глибину і на маршрути висування резервів;
- інженерне відділення придається штурмовому взводу;
- відділення евакуації проводить пошук і доставку поранених до медичного
пункту.
Якісне виконання бойових завдань штурмовими підрозділами можливе при:
- ґрунтовному і цільовому формуванні елементів бойового порядку;
- створенні багаторівневої вогневої переваги над противником на напрямку дій;
- забезпеченні дій штурмових груп засобами старшого начальника;
- створенні ефективних систем вогневого ураження, управління, протиповітряної оборони і т.д., що швидко трансформуються;
- раціональному та оперативному переході від централізованого управління
силами та засобами, що знаходяться у розпорядженні командирів, до їх децентралізованого застосування;
- своєчасному виконанні заходів всебічного забезпечення.
Бойові статути, настанови, керівництва визначають основи бою, проте стандартних способів вирішення бойових завдань немає.
Командир повинен адаптувати своє бачення ситуації, пристосовувати бойовий порядок та способи застосування (дій) підрозділів до особливостей поточної обстановки.
3.3.7.2. Штурмове відділення в наступі
Штурмове відділення зазвичай діє у складі взводу і може бути:
- в першій лінії (штурмуючим) і виконувати безпосередньо завдання по штурму (атаці)
- та в другій лінії - підтримувати дії штурмуючого відділення
- іноді відділення може перебувати в резерві.
Завдання штурмуючого відділення залежить від місця в бойовому порядку та
може полягати в: знищенні бойової охорони противника і вклинення в бойовий порядок противника (зайняти будь який окоп) та створення умов для дій наступних
відділень (підгруп) по зачистці бойової позиції (опорного пункту) та подальшого
закріплення і евакуації.
Бойовий порядок відділень загалом схожий з мотострілецьким в наступі і зазвичай включає (схема 3.19): бойові групи (двійки-трійки) та може поділятись на
підгрупи: штурмову / передову, маневрену / захоплення, вогневої підтримки (вогневу) / резерву, *протитанкову (друге відділення).
263

264.

а) перше відділення
б) друге відділення
Схема 3.19. Варіант розподілу відділень по трійках
Робота у складі бойових груп різко підвищує результативність та бойову живучість штурмової групи, а саме:
- можливість ведення кругового спостереження;
- можливість кругового обстрілу у разі блокування;
- зосереджений вогонь трьох стволів здатний пробити пролом у бойових порядках противника і прорватися з блокади;
- троє здатні транспортувати на собі важке озброєння та боєприпаси до нього;
- двоє можуть винести третього у разі його поранення;
- взаємне віддалення бойових груп виключає повне знищення штурмової
групи зброєю, яка вражає великі площі;
- забезпечується максимальна швидкість і скритність пересування на місцевості в пішому порядку.
Крім того відділення можуть шикуватись (схема 3.20 - 3.22) в колону, у лінію,
уступом, кутом, ромбом, у шаховому порядку та інші, при цьому дистанція між
військовослужбовцями може бути 6-10 м (як радіус розльоту осколків найбільш
поширеного боєприпасу ВОГ-17 застосовуваного з БпЛА), а між двійками-трійками в межах видимості (до 30-50 м), дистанція між відділеннями до 50 м.
а) в колону
264

265.

б) в колону по два – “шахматний”
в) “Т-образно”
г) “трійками – двійками”
Схема 3.20. Бойовий порядок відділення (варіанти)
265

266.

Схема 3.21. Бойовий порядок відділення двійками (варіант)
Схема 3.22. Бойовий порядок відділення трійками (варіант)
266

267.

Для забезпечення стійкого управління у бою потрібно мати не менше однієї
радіостанції в кожній бойовій трійці, тому що при розосередженні сил і засобів бойові трійки виконують завдання видалення видимості один від одного, що може
становити на відкритій місцевості до 50 м та окрему радіостанцію у командира з
частотами командирів підтримуючих підрозділів (розрахунків).
Для взаємного розпізнавання, залишається простий і практичний спосіб розпізнавання один одного – пов'язки на руках та ногах кольорової тканини чи скотчу.
Значення має навіть бік тіла – правий чи лівий.
Штурму опорних пунктів противника має передувати розвідка місцевості постійним спостереженням з метою встановлення вогневих позицій та можливих
місць розміщення противника.
Способи дій під час ведення наступу (штурмових дій) в пішому порядку у
лісосмузі
Першими вихідне положення займають розвідники.
Бойовий порядок відділення зазвичай буває Т-подібної форми (схема 3.20-в),
яка складається з бойової “трійки” попереду і колони за нею.
Загальний порядок, ведення наступального (штурмового) бою.
Після проведення ретельної розвідки, штурмове відділення, використовуючи
складки місцевості, потай здійснює висування до призначеного рубежу (опорного
пункту). Відділення зближується з позицією противника всередині-вздовж лісосмуги або в колоні по одному (якщо лісосмуга густа і є фактично одна стежка) або в
колоні змійкою (“шахматним” порядком, якщо щільність лісосмуги дозволяє розосередитись) та може ділитися на три підгрупи (схема 3.19): передову (штурмову),
захоплення (маневрену), резерву (вогневої підтримки) з дистанцією між бійцями
близько 6-10 м, а між підгрупами відстань може бути від 10 до 50 м (наскільки
дозволяє видимість).
Оператор БпЛА координує дії групи: визначаючи вогневі точки противника,
спостерігаючи переміщення противника своєчасно сповіщає штурмовиків про це.
При висуванні особовий склад уважно оглядає місцевість (ґрунт, дерева, чагарники) як на наявність мінно-вибухових загороджень, так й на наявність засобів відеоспостереження противника.
Ділянка для проникнення, по можливості, вибирається таким чином, щоб підхід до нього мав укриття від спостереження або навіть вогню противника з флангу
(звичайна трава та невеликі заглиблення на місцевості можуть повністю приховати
солдата, що переповзає). Приблизно за 100 м до окопу противника, який перегороджує лісосмугу, передова “трійка” розгортається у бойову лінію. Командир передової “трійки” перебуває по середині, а кулеметник за можливості може займати
місце в бойовому порядку на одному з флангів, та підтримує вогнем з флангу. Перебіжки робляться із 3-х секундним інтервалом від укриття до укриття, наскільки
це дозволяє місцевість та за принципом “двоє прикривають, один перебігає”. Решта
бійців зі складу штурмової групи (так званий “хвіст”) переміщується за передовою
трійкою в колоні на відстані близько 10-12 м. У випадку вибуття когось з передової
“трійки” (через поранення чи загибель), військовослужбовці з “хвосту” займають
його місце в передовій “трійці”, що штурмує.
267

268.

Наблизившись на відстань впевненого кидка до окопу (траншеї), група накопичується для подальших злагоджених дій. Передова трійка що штурмує, зближується з боєм безпосередньо до окопу противника (краю, бруствера), при цьому бруствер забезпечує атакуючим укриття від прицільного вогню противника. Група,
призначена для руху дном траншеї, перш ніж спуститися в траншею, кидають туди
гранату з витримкою (чека вийнята, важіль відпущений, час затримки - одна секунда). Далі використовуючи відкритий вхід в окоп, проникають в нього, або штурмом перекочуються в окоп через бруствер. Спустившись туди старший групи повинен автоматично прочесати злам траншеї і знищити противника, що вцілів там.
Солдат, що йде слідом за ним, по сигналу кидає гранату за наступний вигин траншеї і ретельно оглядає окопи, нори в крутостях, перевіряючи, чи не причаївся денебудь ворог. При цьому військовослужбовці з “хвосту” зближуються з оборонною
позицією противника і також заходять в окоп.
Третій (другий) у цей час готує гранату, передає їх другому, а сам прикриває
тил. Зачищення окопу відбувається у складі двійок, що постійно змінюють одна
одну. При зачистці, постійно необхідно контактувати між собою за допомогою радіозв'язку і раніше обумовленими жестами. Оператор дрона постійно повідомляє
групу, де знаходиться противник і своєчасно попереджає про небезпеку, що виникає.
При веденні боїв у лісосмугах досить поширеним способом ведення штурмових дій є охоплення об'єкту атаки (штурму) з флангу з, виходом групи, що охоплює,
на відкриту місцевість, тобто на прилегле поле. Зазвичай до підгрупи, що здійснює
маневр охоплення з флангу входять 4 штурмовики (тобто від однієї третини до половини). Вони зміщуються вбік, послідовно, по одному перебігаючи у бік одного з
флангів, що охоплюється, за спинами один одного (рухаючись “по равлику”). Після
кожної перебіжки позиція займалася трохи вперед і ще більше в бік, у порівнянні
із початковим положенням того, хто перебігав. Кінцева позиція четвірки приблизно
перпендикулярна окопу противника і знаходилася від його ближнього краю на відстані 80-100 м. Далі або штурмовики, що залишалися в початковій лінії, продовжували зближення перекатами, або бійці зі складу підгрупи охоплення починали зближуватися з окопом противника. В останньому випадку зближення здійснювалося
або у двох сусідніх двійках, або зовнішні солдати в лінії діяли як одна двійка, а двоє
бійців у центрі бойової лінії - як друга двійка.
Для подолання малопомітних перешкод, на них накидають плащ-намет, брезент, ковдру і намагаються перекочуватися через них. На практиці такий спосіб подолання МПП виявився незручним, тому стали брати дошки/дерев’яні щити.
З досвіду, внаслідок відмови від тактики артилерійських підрозділів, а саме
переміщення гармат після здійснення вогневого нальоту та переходу на тактику
стрільби із завчасно обладнаних гарматних бліндажів/окопів, артилерійська підготовка атаки систематично виявляється недостатньою. Гармата робить відносно невелику кількість пострілів, після чого маскується. Гармата, за такого способу ведення вогню, дійсно часто залишається непоміченою, проте піхота змушена
штурмувати недостатньо подавлені позиції противника.
268

269.

Способи дій під час ведення наступального бою (штурмових дій) на відкритій місцевості
Підрозділ що веде наступ, також вишиковується в “колонну змійкою” у шаховому порядку (рис. 3.20-б), проте дистанції між бійцями можуть доходити до 50 м,
тобто набирається максимально можлива для цих умовах дистанція, яка дозволить
зберегти взаємну видимість.
Також при зіткненні передова трійка розгортається для атаки в умовну лінію,
а військовослужбовці, що переміщуються позаду (з “хвосту”) проводять заміну
штурмовиків, що вибули з передової трійки.
Особливістю дій на відкритій місцевості слід вважати:
а) при зближенні із точкою входу в окоп противника, фронт атаки звужується,
а інтервали між штурмовиками передової трійки зменшуються;
б) із виходом передової трійки до окопу, “хвіст” також підтягується до окопу,
що атакується.
Разом з тим, за умови високого рівня мінної небезпеки, штурмовиками може
використовуватися побудова бойового порядку в колону по одному (рис. 3.20-а) і
на відкритій місцевості. Мінна небезпека визначається не лише наявністю встановлених саперами мінних полів, а й мінами, розкиданими касетними боєприпасами.
Важливо й те, що якщо вогонь противника у відповідь виявиться доволі щільним, штурм призупиняється, атакуючий підрозділ відходить для того, щоб по позиції противника можна було нанести вогневе ураження з важкого озброєння.
За можливості, під час атаки, організовується вогнева підтримка із флангів
(схема 3.23), тобто атакуюча колона переміщається всередині умовного “трикутника, що не прострілюється”.
Схема 3.23. Варіант прикриття підходу атакуючих до позиції противника
В разі необхідності перебігти поле між лісосмугами по відкритому простору
(а це може бути 500-800 м), робиться це в такий спосіб: перша “двійка” починає
перебіжку і з досягненням нею середини поля починає бігти наступна “двійка”.
Відповідно до того, як перша “двійка” опиниться в лісосмузі, друга “двійка” буде
перебувати орієнтовно посередині поля. В цей момент вибігатиме наступна
“двійка”. Так, із відставанням на “пів поля” весь підрозділ перетинає відкриту ділянку місцевості.
269

270.

Бій у траншеї-окопі
Штурмова трійка для остаточного зближення з окопом, що атакується, рухається приблизно в лінію. При цьому кулеметник тримає фланги, перебуваючи за
штурмовою трійкою. З окопом штурмовики намагаються зближуватися не видаючи
свого перебування, ніби крадучись, уважно оглядаючи окоп (об’єкт атаки). Перед
тим, як зістрибнути в окоп, що атакується, далеко не завжди в нього кидаються
гранати.
Як правило на вході в окоп противника не буває. Підхід атакуючих у безпосередню близькість до окопу сприймається тими, хто обороняються як показник вогневої переваги атакуючих. Психологічно тим, хто обороняється дуже складно залишатися біля входу в окоп, зазвичай вони відходять вглиб оборонної позиції;
За досвідом штурмових дій, під час ведення бою в окопі (траншеї), якщо противник розуміє, що тиску на нього немає, він починає контратакувати.
За умови, якщо атакуючих мало, вони намагаються гучно перекрикуватись
між собою, створюючи таким чином ілюзію присутності чисельної групи чим створюють умови, за яких резерви противника відмовляються від проведення контратаки. Якщо атакуючих насправді чимало, навпаки, вони намагаються мінімізувати
перекрикування, щоб створити враження малочисельної групи. Це може підштовхнути противника до контратаки, яка йому буде тактично невигідна.
Під час зачистки траншеї противника двійкою послідовність дій наступна
(рис. 3.56):
а) перший номер йде попереду. Поки двійка проходить подовжню частину
окопу (траншеї) до найближчого коліна, стріляє перший номер. Він же прострілює
“по-сомалійськи” наступне коліно окопу, коли двійка до нього підходить;
Рис. 3.56. Порядок проходу по траншеї (варіант)
б) після чого перший номер займає положення “на коліно” біля краю кута
окопу. У цьому положенні перший номер змінює магазин (перед кожним коліном
окопу здійснюється заміна магазину) і готує гранату для закидання за кут окопу.
Поки перший номер готується, другий номер, обійшовши його збоку, веде вогонь
вздовж прилеглого коліна окопу;
в) після того, як перший номер готовий до кидка гранати, другий номер робить
крок назад. Граната закидається прямолінійною траєкторією на рівні поясу і летить
як би по центру траншеї. Тобто граната кидається першим, а не наступним номером, і вона кидається не за параболою з вильотом вище рівня землі, а прямолінійно,
приблизно як гранату закидають у кімнату.
Зазвичай після захоплення одного бліндажу, вперед висувається наступна
двійка. Реально одна двійка може пройти 2-3 коліна окопу і захопити один бліндаж,
Після чого вона вимотується як фізично, так і морально. При зачистці окопу часто
270

271.

відбувається так, що стрільба ведеться чергами “по сомалійські”, саме тому передова двійка повинна перезаряджатися, що і пояснює необхідність зміни передових
двійок.
Варіанти зачистки окопу (траншеї) групою з чотирьох і більше осіб (наприклад, перший номер - штурмовик, що веде зачистку, другий номер - військовослужбовець, що метає гранату у найближче коліно окопу, третій номер - командир
штурмової групи, четвертий номер - військовослужбовець, що метає гранату у
друге коліно окопу, далі номери, які забезпечують безпеку лише для довгих окопів
(траншей).
Враховуючи те, що зараз окопи часто досить короткі, тактика дій із чисельною
групою зачистки не поширена.
Ведення наступального бою (штурмових дій), із висуванням з глибини оборони на техніці
При плануванні штурму, який здійснюватиметься на техніці (бойових машинах, броньованих, автомобілях, мотоциклах), або за підтримки бронетехніки, існує
два підходи: миттєвий і тактичний штурм.
Миттєвий штурм означає, що техніка спішує десант у безпосередній близькості від окопів противника і піхота, що атакує, практично відразу заходять в окоп.
Тактичний штурм передбачає спішування на деякому віддаленні (орієнтовно
за 100 м) від окопу противника, з подальшим зайняттям оборони і подальшим зближенням з окопом (траншеєю) противника в порядку, який був зазначений вище:
колоною (по одному або змійкою), або атака в Т-подібній побудові.
Основною проблемою за такого способу ведення наступального бою (із висуванням з глибини своєї оборони на техніці), є МВЗ.
Не зважаючи на всі існуючі ризики на сучасному полі бою, раптові атаки на
техніці із спішуванням десанту в безпосередній близькості від опорних пунктів
противника, вважаються виправданими.
В багатьох випадках артилерійська підготовка подібних атак лише заважатиме, оскільки концентрація артилерійського вогню перед атакою видає противнику наміри. Тому важливим є не змінювати інтенсивність обстрілу артилерією перед атакою.
Кількість вдалих атак, проведених “раптовим ривком” піхоти на техніці до окопів противника, досить велика. Разом з тим швидке зближення з позиціями противника на техніці з піхотою, як тактичний прийом, має елемент непередбачуваності.
Дуже складно передбачити, на яку відстань противник дозволить наблизитися
до своїх оборонних рубежів. Через це десант перед атакою не знає, де фактично
йому доведеться спішуватися. Він може спішитися і перед окопом противника, і за
півкілометра від нього.
Важливу роль в цьому питанні відіграє підготовка механіків-водіїв, готовність
механіка-водія зближуватись з окопами противника, суттєво впливає на можливість залишення техніки у разі її ураження. Вилізти з підбитого зразку бронетехніки
рідко в кого вдається.
Значною мірою піхотна тактика з часів Першої світової війни, підтверджена у
Другу світову війну, яка була суто базою “наскрізної атаки” в радянських бойових
статутах, яка фактично зберіглася й донині у бойових статутах, заснована на тактичному прийомі “притискання до розривів своїх снарядів”. Цей прийом базується на
271

272.

тому, що між моментом припинення/перенесення артилерійського вогню до моменту, коли ті, хто обороняються зрозуміють, що почався перехід противника в атаку
і займуть позиції для ведення вогню по атакуючих, проходить час, достатній для
того, щоб, атакуючі встигли вийти в безпосередню близькість до об’єкту атаки.
Тобто під час ривка до окопу противника по атакуючих практично не стріляють. На боці тих, хто атакує, інформаційна перевага, вони знають коли буде перенесення/припинення вогню, і використовує її для здійснення ривка, а ті, хто обороняються, повинні це зрозуміти і встигнути зреагувати. Водночас технічні сенсори,
які використовуються тими, хто обороняється насамперед розвідувальні БпЛА, і
радіозв’язок позбавляють атакуючих цієї переваги.
“Пауза дезорганізації” на стороні тих, хто обороняються, зводиться до пари
секунд, за які неможливо подолати відстань до об’єкту атаки (штурму).
Приклад
Штурмова група на кросових мотоциклах (п'ять мотоциклів по два солдати)
на високій швидкості намагаються зблизитись з об'єктом атаки. Проте ЗСУ з
АГС, міномета та БпЛА встигають їх накрити.
Разом із поганою навченістю противника (в тому числі й орієнтуванню на
місцевості), це призводить до зриву їх дій. Незначна частина особового складу доходить до точки збору, а пара військовослужбовців по лісосмузі відходить.
3.3.7.3. Штурмовий взвод (група) в наступі
Штурмовий взвод зазвичай діє у складі роти та може наступати у складі штурмової групи (першого, другого, третього ешелону), або резервної штурмової
групи.
Завдання штурмового взводу залежить від місця в бойовому порядку та може
полягати в: знищенні противника і оволодінні його бойовою позицією (опорним
пунктом) та створення умов для дій наступних підрозділів по захопленню наступної бойової позиції (опорного пункту) та подальшого закріплення і евакуації.
Бойовий порядок взводу (групи) може включати (схема 3.24):
- штурмові (атакуючі) відділення (підгрупи), які ешелонуються по хвилям та
можуть діяти як головний дозор (атакуючі), бічні дозори (охорона, прикриття), тиловий дозор (резерв). Кількість хвиль залежить від того силами якого підрозділу
(частини, з'єднання) проводиться штурм та може складати від двох до десяти;
- підгрупу (відділення) прикриття;
- резервна підгрупу (відділення)*;
- підгрупу (відділення) вогневої підтримки;
- підрозділ артилерійської підтримки*;
- оператора БпЛА;
- стрілка-радіотелефоніста;
- стрілка-санітара.
При посиленні може додатково включати:
- бронегрупу;
- групу управління;
- групу забезпечення;
- розвідгрупу.
272

273.

а) Т-образна, в одному напрямку, послідовно
б) в двох напрямках, послідовно
Схема 3.24. Бойовий порядок взводу (варіант)
Система управління є сукупністю функціонально взаємопов'язаних між собою
органів управління, командно-спостережних пунктів (КСП) та засобів управління.
У штурмовому взводі (групі) органами управління є:
- командир взводу (групи) та його заступник;
- командири відділень (підгруп) та командири бойових груп;
- командири приданих груп (вогневих засобів) та їх заступники (помічники).
КСП створюється для управління штурмовою групою під час підготовки до
бою й у бою.
Технічну основу засобів управління становлять засоби зв'язку.
Командир штурмової групи діє у одній з підгруп у бік зосередження основних
зусиль, звідки йому найкраще спостерігати за бойовим порядком штурмової групи. У
ході динаміки бою командир групи може змінювати своє місце у бойовому порядку.
У бою всі команди передаються відкритими каналами з використанням додаткових радіостанцій (“моторола”, “бауфени”, “кірсани”) – за переговорними таблицями та кодованими найменуваннями.
Вогнева підтримка та забезпечення штурмового взводу (групи) в бою здійснюється силами і засобами штурмової роти та загону.
273

274.

Дії штурмового взводу (групи) при виході у вихідний район для наступу
(схема 3.25)
- підгрупа прикриття проводить демонстративні дії, вводять противника в
оману щодо справжнього наміру, підсилюють радіообмін в іншому напрямку, після
завершення демонстративних дій висуваються у вихідний район для наступу;
- підгрупа захоплення потай висувається в зазначений район, маскується,
веде спостереження в готовності до виконання завдання;
- підгрупа прикриття висувається у вихідний район за підгрупою захоплення
на видаленні таким, що забезпечує своєчасне прикриття вогнем;
- оператор БпЛА (квадрокоптер) при виході підрозділів до об'єкта штурму,
веде розвідку противника як на передній лінії позиції так і в глибині оборони, розкриває його вогневі засоби, коригує вогонь та повідомляє результати вогневої поразки;
- стрілок-сапер рухається попереду групи, у разі виявлення мін під прикриттям вогню або димів проводить розмінування. Після прибуття район проводить розвідку місцевості;
- стрілок радіотелефоніст висувається з командиром групи, організує зв'язок
та взаємодію з усіма підгрупами та відділеннями;
- кулеметник з номером розрахунку у разі раптової зустрічі із противником
знищують його або забезпечують відхід групи, сковуючи противника вогнем;
- відділення вогневої підтримки забезпечує просування групи захоплення та
групи прикриття.
Схема 3.25. Варіант дій штурмового взводу (групи)
при виході у вихідний район для наступу
274

275.

Дії штурмового взводу (групи) під час висування до об'єкта штурму
(схема 3.26)
- відділення вогневої підтримки висувається заздалегідь перед початком вогневого нальоту, займає раніше відрекогносцировані вогневі позиції;
- кулеметний та гранатометний розрахунки ведуть спостереження за противником у готовності самостійно або за командою придушити вогневі засоби противника;
- розрахунок ПТРК готує дві-три позиції на найбільш доступних для техніки
противника напрямах, у готовності вести вогонь як самостійно, так і по команді;
- снайперська пара займає вогневу позицію таким чином, щоб максимально
приховати своє положення і вести спостереження та вогонь по всьому фронту, що
виконується;
- оператор БпЛА знаходиться поруч із командиром, веде повітряну розвідку
як по передній лінії, так і в глибину оборони противника, розкриваючи вогневі засоби, коригує вогонь та дає результати вогневої поразки;
- відділення захоплення починає рух із початком вогневого нальоту своєї артилерії, у бойовому порядку;
-підгрупа захоплення та підгрупа прикриття, чим ближче групи просунутися до
передньої лінії оборони, тим меншим буде вплив артилерії та мінометів противника;
- стрілок-сапер під прикриттям кулеметників робить проходи в МВЗ.
Схема 3.26. Варіант дій штурмового взводу (групи)
під час висування до об'єкта штурму
275

276.

Дії штурмового взводу (групи) під час висування до об'єкта штурму
з віддаленого вихідного району (схема 3.27)
- штурмова група висувається до об'єкта штурму з вихідного району, виходить
на максимально близьку відстань від переднього краю оборони противника, під прикриттям вогню артилерії або потай без вогневого супроводу для досягнення раптовості;
- штурмова група поділяється на підгрупи для штурму з кількох напрямків,
що створить умови для введення противника в оману щодо спрямування штурму;
- оператор БпЛА веде повітряну розвідку коригує дії штурмових груп під час
просування;
- стрілок сапер пробачить інженерну розвідку місцевості, розмінування маршрутів висування;
- відділення захоплення займає вигідні позиції з флангів для прихованого заходу на позиції противника;
- відділення вогневої підтримки займає вогневі позиції так що б відволікти
вогонь противника на себе і забезпечити дії штурмовиків.
Схема 3.27. Варіант дій штурмового взводу (групи)
під час висування до об'єкта штурму з віддаленого вихідного району
276

277.

Дії штурмового взводу (групи) під час проведення атаки об'єкта (схема 3.28)
- штурмова група висувається до об'єкту штурму з вихідного району під прикриттям вогню артилерії та мінометів, діючи у складі бойових двійок, трійок;
- підгрупа прикриття вогнем усіх вогневих засобів здійснює вогневе прикриття підгрупи захоплення;
- підгрупа захоплення використовуючи результати вогневої поразки противника, вривається на позиції, знищуючи противника в траншеях та ходах сполучень;
- командир штурмової групи координує дії всіх відділень, у тому числі здійснює
супровід за допомогою БпЛА, корегує вогонь і дає результати вогневої поразки;
- відділення вогневої підтримки знаходиться на віддаленні видимості і зміщенні
по фронту із завданням розкрити, придушити противника, що раптово з'являється;
- снайпери діють у складі снайперської пари, вражаючи супротивника із заздалегідь підготовлених позицій, переміщаючись на деякому видаленні;
- оператор БпЛА при виході на об'єкт штурму, здійснює огляд передньої лінії
оборони противника з метою виявлення його вогневих засобів та особового складу;
- стрілець санітар у ході штурму веде спостереження за полем бою та по можливості евакуює поранених на безпечну відстань, надаючи їм першу долікарську
допомогу.
Схема 3.28. Варіант дій штурмового взводу (групи)
під час проведення атаки об'єкта
277

278.

Дії штурмового взводу (групи) при проході (зачистці)
по взводному опорному пункту (схема 3.29)
- відділення захоплення, закидавши противника гранатами, стрімко вривається в траншею, просувається по її дну двома двійками трійками, вогнем зі стрілецької зброї знищує противника, що обороняється, долає прямолінійні ділянки траншей (ходу сполучення) після їх обстрілу і придушення вогневих точок;
- відділення вогневої підтримки просувається по обидва боки траншеї зовні,
знищує живу силу і вогневі засоби противника, відсікає підходи резервів противника;
- підгрупа захоплення закидає гранатами бліндажі, доглядає за наявності противника, завершує його знищення;
- підгрупа прикриття контролює входи та виходи з бліндажу зовні;
- штурмова група після знищення противника в траншеях, ходах сполучення
та інших фортифікаційних спорудах зачищає опорний пункт, за потребою проводить розмінування та продовжує виконувати поставлене завдання.
Схема 3.29. Варіант дій штурмового взводу (групи)
при проході (зачистці) по взводному опорному пункту
278

279.

Дії штурмових підрозділів після оволодіння опорним пунктом (схема 3.30)
- командир штурмової групи організує безперервне, всебічне спостереження та
розвідку району ведення бойових дій (як із повітря, так і із землі)
- група захоплення просувається вздовж зайнятих позицій, доглядає та зачищають від противника
- відділення вогневої підтримки висувається і займають позицій для відображення раптового нападу противника
- стрілець санітар евакуює поранених та надає їм долікарську медичну допомогу
- підгрупа захоплення проводить розвідку місцевості, виявлення напрямів можливої контратаки противника і викриття наступної лінії оборони
- штурмові групи після оволодіння об'єктом штурму розміщує особовий склад
не так на позиціях противника (так вони ТОЧНО пристріляні), але в ділянках місцевості, дозволяють вести спостереження і відбивати контратаки
- штурмові групи виробляють обладнання та підготовку нових позицій у зайнятому районі, які забезпечать укриття особового складу при вогневому впливі противника, а також посилять можливості штурмових підрозділів щодо відображення
контратак противника, відновлюють боєздатність
Схема 3.30. Варіант дій штурмових підрозділів
після оволодіння опорним пунктом противника
279

280.

Дії штурмової групи (“В”) щодо захоплення об'єкта ВОП у лісосмузі з БНГ
від штурмового загону (схема 3.31 - 3.32)
- відділення вогневої підтримки з вигідної позиції завдає вогневе поразка
противнику, забезпечуючи відділення захоплення висування до об'єкта атаки;
- підгрупа захоплення під прикриттям димових завіс стрімко висувається до
об'єкта атаки на дистанцію, що дозволяє закидати ручними гранатами;
- оператори БпЛА знаходяться поряд із командирами, ведуть повітряну розвідку по передньому краю та в глибину оборони супротивника, розкриваючи вогневі засоби, коригують вогонь та дають результати вогневої поразки;
- стрілки сапери під прикриттям кулеметників роблять проходи до МВЗ;
- снайперські пари займають вогневу позицію таким чином, щоб максимально приховати своє становище та вести вогонь по всьому фронту виконуваної задачі;
- відділення вогневої підтримки вогнем стрілецької зброї та гранатометів
здійснює прикриття відділення захоплення;
- відділення захоплення, використовуючи результати вогневої поразки супротивника, вривається на позиції, знищуючи супротивника у траншеях та ходах
повідомлень;
- відділення захоплення знищує противника у ВОП, зачищає, закріплюється
в опорному пункті.
Схема 3.31. Варіант дій штурмової групи “В”
щодо захоплення об'єкта ВОП у лісосмузі з БНГ від штурмового загону
280

281.

Схема 3.32. Варіант дій штурмового взводу (групи) в лісосмузі
281

282.

Дії штурмового взводу (групи) у населеному пункті
(схема 3.33 – 3.34)
- штурмова група проводить розвідку місцевості з використанням засобів
спостереження та БпЛА з метою виявлення супротивника;
- кулеметники, пригнічують (противника в атакованому та сусідніх будівлях;
- підгрупа прикриття ведуть вогонь по вікнах, дверях та амбразурах;
- відділення вогневої підтримки завдає вогневої поразки по нововиявленим
і відновившим боєздатність цілям на нижніх поверхах та у підвалах;
- снайпери знищують противника, що веде вогонь з вікон та з дахів будівель;
- штурмова група з використанням інженерних засобів підривання роблять
проломи в будівлі;
- підгрупа захоплення використовуючи проломи в стінах, підвальні комунікації, ходи сполучення та інші приховані підступи, входять на об'єкт атаки;
- підгрупа захоплення під прикриттям відділення вогневої підтримки, димових завіс вриваються в будівлю, знищуючи противника гранатами, вогнем в упор з
автоматів.
Схема 3.33. Варіант дій штурмового взводу (групи) по захопленню населеного пункту
282

283.

Схема 3.34. Варіант дій штурмового взводу (групи)
у населеному пункті
Інші способи ведення наступального бою противником
На одному з напрямків навесні 2023 року застосовувався наступний спосіб
атаки.
Спочатку на позицію, яка знаходилася приблизно за 50 метрів від окопів противника, заводився підрозділ закріплення. Підрозділ закріплення складався з 4-х
груп по 6 осіб в кожній. Групи заводилися скритно з дистанціями під час руху між
групами по 200-300 м вдень і по 50-100 м вночі. На позиції кожна група розташовувалася скритно, у рослинності, займаючи ділянку площею в 50 м2.
Після виходу підрозділу закріплення на заплановану позицію розпочинався обстріл окопу (траншеї) противника з артилерії, переважно 120-мм мінометами.
Під час обстрілу використовувалися й димові міни.
За підтримки мінометно-артилерійського вогню, штурмові підрозділи на максимальній швидкості висувались на 2-3 БМП і займали вихідну позицію. БМП зупинялися, піхота спішувалася праворуч і ліворуч приблизно за 20 м за позицією
групи закріплення. Таким чином до об’єкту атаки (штурму) було приблизно 70 м.
Припинення артилерійсько-мінометного вогню по окопу противника синхронізувалося із моментом спішування. Далі штурмові підрозділи атакували з фронту.
Основний спосіб пересування штурмовиків на полі бою був навприсядки (пригнувшись) швидким кроком без переходу в положення лежачи. Під час руху штурмовики не бігли прямолінійно на окоп противника, а намагалися прижиматися до
місцевості. Через це рівного ланцюга атакуючих не було штурмовики збивалися в
283

284.

купки. Ці купки рухалися в бік противника більш-менш в одну лінію, фронт наступу
підрозділу з 30 чоловік становив близько 100 метрів. Дистанцію до окопів противника (у 70 м) штурмовики долали приблизно за 2 хвилини. Під час руху штурмовики
вели вогонь по окопу противника з автоматичної зброї. Після чого штурмовики
заскакували в окоп.
Бій у окопі тривав у середньому 10 хвилин. Після цього окоп або був захопленим, або майже всі штурмовики були вбитими.
Якщо окоп було взято, штурмовики продовжували рух в напрямку наступної
позиції противника, а група закріплення займала їхнє місце.
Якщо ж планом наступального бою не передбачалося проведення атаки наступної позиції противника, група закріплення доповнювала підрозділ штурмовиків
на займаній позиції противника.
Такий спосіб ведення наступального бою приводив до значних втрат серед
атакуючих. У разі вдалої атаки в живих залишалося завжди менше половини штурмовиків, зазвичай близько 40%, при невдалій, вони гинули практично всі.
Вогонь підрозділу противника, що оборонявся, відкривався практично миттєво
після припинення артилерійсько-мінометного вогню. Це пояснюється наступним:
а) вогонь 120-мм мінометів при поточному рівні розсіювання мін не справляє
значного впливу на досвідчених військовослужбовців. Розрив міни навіть за 20 м
практично не сприймається такими військовослужбовцями як загроза. Відповідно,
обстрілювані мінометами позиції фактично не є подавленими. Противник продовжує спостереження за місцевістю та своєчасно відкриває вогонь на початку
атаки;
б) за наявності технічних засобів розвідки (сенсорів, камер спостереження,
БпЛА), реакція на початок атаки є майже миттєвою. За допомогою БпЛА виявляється перехід в атаку, по радіо підрозділ, що обороняється, попереджається про
перехід в атаку штурмового підрозділу, після чого миттєво відкривається вогонь.
Приклад штурмових дій на бойовій техніці.
Наприкінці січня 2024 року мотострілецький взвод 127 мсд 5 ЗА Східного ВО
на ділянці Приютне — Новодарівка здійснив штурм на глибину 2-2,3 км, підійшовши впритул до балки Грушувата для висадки відділень. Не менше трьох БМП-2,
за вогневої підтримки та прикриття пари Т-80БВМ (зр. 2022/2023 рр.) 218 тп, які
здійснювали ураження польових фортифікаційних споруд 127-ї бригади тероборони ЗСУ в районі балок Куцая і Грушувата.
Епізод наступальних (штурмових) дій мсв з артилерійським супроводом – послідовним зосередженим вогнем.
До супроводу залучались 7 гаубиць, а дві перебували в готовності до ведення
вогню по виявленим цілям.
Вогонь вівся по заздалегідь виявленим цілям. Для послідовного переносу вогню
призначалось 4 рубежі з дистанцією150-200 м. На кожну ціль витрачалось 8-10
снарядів.
мсв був поділений на 6 груп. Вихідна позиція для наступу знаходилась за 200250 м від першого рубежу зосередженого вогню.
За 1 годину до початку наступу було проведено артилерійську підготовку, в
ході якої було послідовно обстріляно цілі з 1 по 4 рубежі.
Під час артилерійської підтримки атаки проводилось “натягування” вогню
на себе: цілі обстрілювались з 4 на 1 рубіж, для гарантованого уникнення втрат
284

285.

піхоти від свого ж вогню. Коригування вогню здійснювалось по кожній гарматі
окремо.
Приклад штурмових дій.
Противник використовує тактику малих штурмових груп (не більше 6 осіб).
Може бути і по 2-3 особи, але з різних сторін. Рекорд на одному напрямку - на одну
позицію 3 штурмової бригади НГУ наступали з 21 точки.
Приклад штурмових дій.
Штурмові групи (від двох до восьми осіб в білих маскувальних халатах, з рюкзаками на спинах), розпочинають рух з посадки по троє і один за одним спокійно
йдуть через поле до іншої посадки.
Наші FPV-дрони починають бити, спочатку одного. Двоє інших на мить завмирають, а потім знов йдуть далі. Тим же кроком приречених. Через лічені хвилини, ще три дрони заспокоюють їх назавжди.
Приклад штурмових дій на бойових машинах.
Противник силами до взводу (4 од.) на танках з мінними тралами і БМП зі
складу 155 обрмп намагався провести штурмові дії на позиції 47 омбр на курщині.
В ході висування дві машини були підбиті, піхоті довелось спішитись і висуватись
своїм ходом. Ще дві машини намагались продовжити наближення до переднього
краю, проте і їх підбили. В результаті чотири бойові машини знищені, піхота частково.
3.3.7.4. Штурмова рота в наступі
Штурмова рота може діяти самостійно або у складі батальйону (загону) та може
наступати у складі штурмової (атакуючої) групи (першого, другого, третього ешелону), або резервної.
Завдання штурмової роти залежить від місця в бойовому порядку та може полягати в: знищенні противника і оволодінні його опорним пунктом (взводу, роти)
та створення умов для дій наступних підрозділів по захопленню наступної бойової
позиції (опорного пункту) та подальшого закріплення і евакуації. Бойові можливості роти розраховані до двох діб дій, з яких активна фаза до трьох годин.
Бойовий порядок роти зазвичай включає (схема 3.35):
- штурмові (атакуючі) взвода (групи), які ешелонуються по хвилям. Кількість
хвиль залежить від того силами якого підрозділу (частини, з'єднання) проводиться
штурм та може складати до чотирьох;
- групу (відділення) резерву;
- групу (відділення) закріплення;
- групу вогневої підтримки;
- підрозділ артилерійської підтримки;
- групу БпЛА;
- розвідгрупу;
- підгрупу (відділення) управління;
- групу евакуації.
При посиленні може додатково включати:
- бронегрупу;
- групу забезпечення;
- розвідгрупу.
285

286.

Схема 3.35. Бойовий порядок штурмової роти (варіант)
Вогнева підтримка та забезпечення штурмової роти в бою здійснюється силами, засобами штурмового загону та полку.
Система управління є сукупністю функціонально взаємопов'язаних між собою
органів управління, командно-спостережних пунктів (КСП) та засобів управління.
У штурмовій роті органами управління є:
управління роти - командир роти, заступники командира роти, технік та старшина;
командири взводів (груп) та їх заступники;
командири приданих підрозділів та їх заступники (помічники).
КСП створюються для управління підрозділами під час підготовки до бою та
у бою.
Технічну основу засобів управління становлять засоби зв'язку.
Під час створення системи управління командир штурмової роти повинен враховувати, що підготовлений командир здатний одночасно утримувати увагу лише
з 5-7 ланках управління.
Тому при організації системи управління командир роти повинен розподілити
частину функцій управління між заступниками, техніком і старшиною (схема 3.36).
Елементами бойового порядку, що виконують завдання на напрямі зосередження основних зусиль, командир роти управляє особисто.
286

287.

Схема 3.36. Система управління штурмової роти у наступі
При штурмі командир роти управляє підлеглими з прихованого КСП у безпосередній близькості до однієї з резервних груп у місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями підлеглих, сусідів та ефективне управління елементами бойового порядку з урахуванням стійкості та
дальності зв'язку.
Дії штурмової роти із захоплення ВОП (схема 3.37)
- штурмова група 1, 2, 4, 5 висувається до об'єкта штурму з вихідного району
під прикриттям вогню артилерії та мінометів, що займає вихідний район на флангах
опорного пункту;
- штурмова група 3 резерв, готовність до нарощування зусиль на одному з флангів;
- командир штурмової роти координує за допомогою БпЛА дії груп, ставить
завдання на маневр підрозділами та вогнем;
- оператори БпЛА при виході підрозділів до об'єкта штурму, здійснює розвідку
противника чинного як на передній позиції так і в глибині оборони з метою виявлення його вогневих засобів, здійснює супровід штурмовиків;
- стрілок санітар висувається з групою захоплення, у разі поранення надає їм
першу долікарську допомогу;
- розрахунки ПТРК готують дві три позиції на найбільш доступних для техніки
противника напрямах, у готовності вести вогонь як самостійно, так і за командою;
- стрілки сапери заздалегідь або в ході наступу робить проходи в мінно вибухових загородженнях;
287

288.

- снайперські пари займає вогневу позицію таким чином, щоб максимально приховати своє положення і вести вогонь по всьому фронту завдання, що виконується.
Схема 3.37. Варіант штурмових дій роти із захоплення ВОП противника
Дії штурмової роти “В” із захоплення ВОП (схема 3.38)
- штурмова група 1, 5 висувається до об'єкта штурму з вихідного району під
прикриттям вогню артилерії та мінометів, що займає вихідний район на флангах
опорного пункту;
- штурмова група 2, 3 займають позиції підрозділів наших військ для дій по
фронту, сковують противника вогнем і забезпечують введення в бій штурмових
груп на флангах;
- штурмова група 4 резерв, готовність до нарощування зусиль на одному з
флангів;
- відділення вогневої підтримки висуваються заздалегідь перед початком вогневого нальоту, займають раніше зазначені вогневі позиції у ВОП 1 ешелону;
- кулеметні та гранатометні розрахунки ведуть спостереження за противником у готовності самостійно або за командою придушити вогневі засоби противника;
- розрахунки ПТРК готують дві три позиції на найбільш доступних для техніки противника напрямах, у готовності вести вогонь як самостійно, так і за командою;
288

289.

- снайперські пари займають вогневу позицію таким чином, щоб максимально приховати своє становище і вести вогонь по всьому фронту завдання, що виконується;
- оператори БпЛА знаходяться поруч із командирами, ведуть повітряну розвідку по передньому краю та в глибину оборони противника, розкриваючи вогневі
засоби, коригують вогонь та дають результати вогневої поразки;
- стрілки сапери під прикриттям кулеметників роблять проходи в МВЗ;
- відділення захоплення починають рух з початком вогневого нальоту своєї
артилерії під прикриттям зосередженого вогню мсв з тв у бойовому порядку підгрупа захоплення та підгрупа прикриття;
- підгрупа прикриття вогнем усіх вогневих засобів здійснює вогневе прикриття підгрупи захоплення;
- підгрупа захоплення використовуючи результати вогневої поразки противника, вривається на позиції, знищуючи противника в траншеях та ходах повідомлень.
Схема 3.38. Варіант штурмових дій роти “В”
із захоплення ВОП противника
289

290.

Дії штурмової роти з бронегрупою із захоплення ВОП (схема 3.39)
Схема 3.39. Варіант штурмових дій роти з бронегрупою одночасно на двох напрямках
290

291.

Дії штурмової роти в Т-образній лісосмузі (схема 3.40)
Схема 3.40. Варіант штурмових дій роти в лісосмузі
291

292.

Приклад штурмових дій в смузі відповідальності 110-ї окремої механізованої
бригади ЗСУ на Донеччині (лютий 2025 р.).
Ворог був виявлений аеророзвідкою бригади ще до фактичного початку наступу західніше селища Роздольне.
Штурмова група ворога на бронетехніці не могла зорієнтуватися, в якому напрямку наступати, через що нарізала на техніці кола, тим самим демаскуючи власні
сили та підіймаючи шум. В цей час артилерія 110 омбр ЗСУ встигла приготуватись
і коли противник визначився з напрямком руху, по ним почала працювати артилерія.
Разом з першою колоною аеророзвідка виявила рух другої колони техніки, яка
активно рухалась, не зменшуючи швидкості.
При під’їзді до лісосмуги танк у голові першої колони отримав кілька влучань.
Незважаючи на це, він продовжив рух, ведучи колону по полю. Проте в один момент колона почала зменшувати швидкість, що дозволило артилерії ЗСУ почати
точніший обстріл техніки. В ході обстрілу одна БМП поїхала назад, покинувши
штурмовиків з бронетранспортером. Після відходу вони знову почали повертатися,
де на зворотному шляху були успішно уражені. Ті військові, яким вдалося сховатися у лісосмузі, були активно обстріляні артилерією та FPV.
Одночасно друга колона, рухаючись на високій швидкості по полю, здійснила
форсування річки. Танк у голові колони, заїхавши у брід, застряг там, після чого
бронетранспортер забрав екіпаж танку. Від’їхавши на кілька десятків метрів, бронетранспортер врізається у стоячу МТ-ЛБ, після чого обидва зупиняються.
Ворог пересаджується з гусеничного на колісний бронетранспортер і намагається вийти з зони дії засобів ураження ЗСУ, але в останній момент зупиняється
після ураження FPV-дроном. Особовий склад підбитої техніки починає втікати в
різні сторони та ховається у селищі. Далі ЗСУ добивати кинуту техніку, аби ворог
не міг її евакуювати.
Як результат, обидві колони були розбиті, втрати противника склали 9 одиниць техніки з 10 та більшу кількість особового складу. Частина піхоти противника,
яка вижила, відійшла, а частина встигла сховатись у селищі.
Приклад штурмових дій на бойових машинах на Сіверському напрямку (березень 2024 року)
Противник силами до роти на 5 БМП з танком розпочав штурм близько 14.00.
Дистанція між бойовими машинами складала близько 50-100 м. При висуванні одна
БМП підірвалась на протитанковій міні. Противнику без однієї машин вдалось підійти до переднього краю і висадити піхоту. Проте їх сповільнення в цей період,
дали змогу підрозділам 54 омбр ЗСУ нанести комплексне ураження і підбити ще
чотири бойові машини. Одна БМ була пошкоджена під час повернення. Протягом
години, 1-ий механізований батальйон ліквідував залишки піхоти скидами та у
стрілецькому бою. Завдяки спільним зусиллям двох механізованих батальйонів 54
омбр та FPV-дронам 118 обрТрО штурм був відбитий.
Варіант застосування БпЛА
Штурмова піхота, виходячи на вихідну позицію для здійснення атаки, розкладає на ґрунті (дахах будівель, дорогах) взяті з собою ударні FPV-дрони та включає
їх. Штурмова група може нести для розкладки біля двох десятків дронів, кількість
292

293.

дронів лімітується лише ресурсами і організаційними повноваженнями противника. Дрони розкладаються у місцях, найбільш доцільних з погляду подальшої підтримки атаки. Це дозволяє наближати місця зльоту дронів до атакуємої позиції противника, що скорочує їхній підлітний час. Розриви від ударів дронів йдуть із
мінімальними інтервалами за часом між ними. Це дозволяє атакуючій піхоті максимально зближуватися з позиціями, що атакуються.
Іншою схемою застосування БпЛА, є: ударний БпЛА може приземлитися на
дах бліндажу або будівлі, де ховається противник, і чекати на подальшу команду.
За допомогою спостережного БпЛА визначають момент, коли противник залишає
укриття і по ньому завдають удару. При цьому політний час ударного БпЛА становить лише кілька секунд.
3.3.7.5. Штурмовий загін (батальйон) в наступі
Штурмовий загін (батальйон) зазвичай діє самостійно та за підтримки сил і
засобів полку (бригади).
Завдання штурмового загону (батальйону) може полягати в: знищенні противника і оволодінні його опорним пунктом, районом оборони (або його частини) та
створення умов для подальших наступаючих дій підрозділів полку (бригади).
Бойовий порядок загону (батальйону) зазвичай включає:
- атакуючий ешелон у складі 2-3 атакуючі штурмові роти (діючих одночасно
або послідовно, на одному або різних напрямках, можуть діяти як підрозділи
атаки, захоплення, закріплення, маневрені та забезпечення);
- ешелон закріплення;
- ешелон резерву у складі резервної групи;
- інженерно-штурмова група (може придаватися штурмуючій роті/ротам);
- мобільна група РЕБ;
- підрозділи артилерійської підтримки;
- група вогневої підтримки (може бути вогнеметна група яка може розділятися між взводами)
- бронегрупа;
- група ППО;
- розвідгрупа (можуть розподілятися між штурмовими ротами);
- група БпЛА;
- ешелон забезпечення у складі групи МТЗ та групи евакуації ОВТ;
- група медичної евакуації.
Систему вогню створюється ешелоновано, з розподілом вогневих засобів за
завданнями, напрямами і за дальністю стрільби, а при плануванні штурму будівлі і по поверхово. В ході наступу штурмових груп підрозділи артилерійської підтримки застосовують види вогню: “вогонь по окремій цілі”, “послідовне зосередження
вогню”, “нерухомий (рухомий) загороджувальний вогонь” і інші, з обов'язковим
призначенням планових цілей на можливих рубежах контратаки противника. Для
цього проводять розрахунок вогневих засобів і призначають рубежі відкриття та
перенесення вогню.
Для поразки цілей, що раптово з'являються, призначаються чергові вогневі засоби артилерії та розрахунків АГС.
293

294.

При організації системи вогню планові цілі наскільки можна заздалегідь пристрілюються, що дозволяє з отриманням інформації про цілі в короткий проміжок
часу швидко відкривати по ній вогонь.
Управління штурмовим загоном (ротою) та підрозділами посилення здійснюється по закритих каналах радіозв'язку з прихованих командно-спостережних пунктів.
Система управління є сукупністю функціонально взаємопов'язаних між собою
органів управління, командно-спостережних пунктів (КСП) та засобів управління.
У штурмовому загоні органами управління є:
управління загону - командир загону, заступники та помічники командира загону;
начальник штабу – заступник командира та його заступники, помічники;
командири штатних підрозділів, які залишились у безпосередньому підпорядкуванні командира;
командири приданих підрозділів та їх заступники (помічники).
КСП створюється для управління підрозділами під час підготовки до бою та у
бою.
Технічну основу засобів управління становлять засоби зв'язку.
При створенні системи управління командир загону зазвичай визначає:
штурмовими ротами (штурмовими групами), артилерійською мінометною
групою – особисто;
групою вогневої підтримки (взводом важкого озброєння) через заступника командира штурмового загону;
розвідувальним взводом, взводом управління, розрахунками БпЛА через начальника штабу штурмового загону;
взводом забезпечення, медичним взводом – через заступника командира штурмового загону із озброєння;
зенітним ракетно-артилерійським взводом, інженерно-штурмовим взводом,
снайперською групою – через заступника командира штурмового загону з ВПР.
Система розвідки переважно передбачає наземну (візуальну) та повітряну (за
допомогою БпЛА).
При створенні системи вогневого ураження противника передбачається вогонь артилерії безпосереднього підпорядкування, смуги (райони) застосування високоточної зброї, рубежі розгортання протитанкових резервів, системи вогню підрозділів штурмового загону. При застосуванні бронегруп крім вогневих рубежів
створюються рубежі ведення вогню із закритих вогневих позицій танків та бойових
машин.
За досвідом “СВО” зазвичай не застосовується звичайна схема вогневого ураження по виявленим цілям (стрільба артилерійськими підрозділами). В більшості
випадків вогонь ведеться однією – двома гарматами, які завчасно розподілені по
напрямках, займають і ретельно маскують свої позиції для тривалого перебування
на ній. Для цього застосовують спеціальні укриття (навіс-засув).
Комплексне використання засобів спостереження, повітряної та наземної розвідки, побудованої системи вогню стрілецької зброї, АГС, бойових машин (танків),
артилерії та призначення планових цілей, заснованих на результатах розвідки, до294

295.

зволяє вражати живу силу та техніку противника, ведучи вогонь, що не корегується. Крім того, запобігає скупченню противника на передньому краї та в глибині,
зриваючи можливість проведення контратак. Квадрокоптери застосовуються як
для розвідки і знищення противника, так і для контролю дій своїх військ.
При створенні системи протиповітряної оборони командиру необхідно передбачити управління силами та засобами протиповітряної обороною , які сили та
засоби будуть виділені для розвідки та оповіщення про повітряний напад противника, а також які вогневі засоби виконуватимуть завдання щодо повітряного прикриття підрозділів штурмового загону. У штурмовому загоні виконання завдань протиповітряної оборони здійснюватиметься силами та засобами зенітного ракетного
(ракетно-артилерійського) взводу.
3.3.7.6. Ведення штурмових дій
Ведення бою (наступального, штурмового, оборонного) завжди має певні алгоритми дій. Основу таких дій викладено в даному посібнику у розділах вище.
Проте існує багато різних форм, способів дій. Так і для штурмових дій можна виділити певні етапи (схема 3.41).
Основні етапи штурмових дій
I. Висування - “ПІДХОДЬ“.
II. Зближення - “ПІДПОВЗАЙ“.
III. Штурм/атака - “БИЙ“.
IV. Закріплення та розширення - “КОПАЙ“.
V. Створення умов - “ГОТУЙСЯ“.
I етап “ПІДХОДЬ“ – вихід підрозділів у вихідні райони.
Метою даного етапу є – безпечне, по можливості, скритне висування всіх підрозділів у вихідні райони для штурму.
На даному етапі може призначатися кілька вихідних районів штурму з метою
розподілу сил і засобів, їх розосередження для забезпечення безпеки та ефективного застосування.
Вихідні райони є проміжними ділянками місцевості перед штурмом, що забезпечують:
- максимально швидке та безпечне висування в ці райони;
- мінімальну безпечну відстань до об'єкта штурму;
- скритність дій;
- можливість безпечного спішування та тимчасового розміщення (при необхідності) техніки та особового складу;
- перегрупування елементів бойового порядку для подальшого виходу на вихідні рубежі штурму;
- розгортання передових пунктів управління та зв'язку (за потреби);
- розміщення тимчасових пунктів (медичного, технічного, тилового).
295

296.

Схема 3.41. Проведення штурмових дій (Варіант)
Вихід у вихідні райони проводиться згідно з планом та може здійснюватися
(схема 3.42):
- з вогневим забезпеченням – ураженням планових та нововиявлених цілей,
під час руху підрозділів у вихідні райони, певними вогневими засобами, що діють
на даному етапі;
296

297.

- без вогневого забезпечення, з метою приховування підготовчих дій підрозділів, що висуваються.
Схема 3.42. Дії штурмових підрозділів на етапі “Підходь“ (варіант)
Додатково, в обох випадках, повинні проводиться різні заходи з відволікання
і введення в оману противника, такі як демонстративне висування військ на інших
ділянках, відволікаючий вогневий вплив, посилений радіообмін в інших районах,
робота РЕБ та РТК та ін.
Висування у вихідні райони, як правило, здійснюється у темний час доби (при
поганій погоді) на техніці з високою швидкістю, або потай. Підрозділи, що висуваються, повинні ділитися на групи по 2-3 машини (іноді по-машинно, з тимчасовими
інтервалами), і використовувати різні маршрути.
297

298.

На етапах “ПІДХОДЬ“ та “ПІДПОВЗАЙ“ для вогневого забезпечення зазвичай використовується тільки частина вогневих засобів, а не всі (АГС використовується тільки на етапі “БИЙ“ та “Копай“, оскільки може здійснювати підтримку атакуючої групи при штурмі об'єкта).
Додатково на етапі “ПІДХОДЬ“ здійснюються такі заходи:
- контрбатарейна боротьба (силами та засобами, що не залучаються до проведення штурму);
- пристрілювання маршрутів висування резервів противника, що маскується
під хаотичний вогонь;
- придушення вогневих засобів та засобів розвідки противника на ділянці проведення штурмових дій з метою маскування заняття вихідних рубежів підрозділами.
ІІ етап “ПІДПОВЗАЙ“ – вихід (висування) елементів бойового порядку штурмового підрозділу на позиції та рубежі безпосереднього штурму. Метою даного
етапу є вихід/висування підрозділів, підгруп на позиції та рубежі, що наближені до
об'єкта штурму, з урахуванням бойової обстановки та рельєфу місцевості (схеми
етапу схема 3.43).
298

299.

Схема 3.43. Дії штурмових підрозділів на етапі “Підповзай“ (Варіант)
Штурму опорних пунктів противника має передувати розвідка місцевості постійним спостереженням з метою встановлення вогневих позицій противника та
можливих місць розміщення його вогневих засобів. Підбір складу (кількість двійок
(трійок), вогневі засоби групи вогневої підтримки) штурмової (атакуючої) групи
здійснюється після вивчення об'єкта атаки.
Штурмова група здійснює висування до призначеного рубежу (опорного пункту) потай, використовуючи складки місцевості. Оператор БпЛА координує дії
групи: визначаючи вогневі точки противника, спостерігаючи переміщення противника своєчасно сповіщає штурмовиків про це. При висуванні особовий склад уважно оглядає як місцевість (ґрунт, дерева, чагарники) на наявність МВЗ та наявність
засобів відеоспостереження і БпЛА противника.
299

300.

Штурмові групи при висуванні до об'єкта можуть мати бойовий порядок (залежно від штату):
- атакуюча підгрупа (1-3 підгрупи виділяються зі складу штурмових відділень);
- підгрупа прикриття (1-3 підгрупи виділяються зі складу штурмових відділень);
- підгрупа вогневої підтримки (1-2);
- група управління;
- резервна група (може бути виділена зі складу шр або додана зі складу шз);
- група забезпечення.
В залежності від умов і можливості шр висувається до об'єкта штурму з віддаленого вихідного району на техніці (бойових машинах, квадроциклах, мотоциклах,
мотовсюдиходах багі), або в пішому порядку.
Під час висування дистанція між військовослужбовцями та підгрупами залежить від умов місцевості та обстановки (видимості та підтримки вогнем). Дії всіх
підгруп координуються командиром, зокрема з допомогою БпЛА. При цьому запуск БпЛА здійснюється на відстані не менше 200 метрів від групи, а оператор
БпЛА знаходиться поряд із командиром.
Найбільш вигідним варіантом розвитку подій на цьому етапі є, – потайний вихід підрозділів на максимально близьку відстань від переднього краю оборони об'єкта штурму під прикриттям вогню артилерії, або за повної непоінформованості
противника.
Менш сприятливим варіантом є вимушене стрімке висування після виявлення
противником штурмових підрозділів (у разі вогневого впливу противника). Швидкість реагування штурмового підрозділу впливає на порядок подальших дій, а також на доцільність штурму.
Найнесприятливішим варіантом розвитку подій буде повне блокування просування штурмових груп. У такому випадку, пріоритетною метою є збереження їх
боєздатності і, як наслідок, відхід у вихідний район. У вихідному районі має бути
проведено перегрупування сил та засобів для їх подальшого застосування відповідно до резервного плану дій.
На даному етапі штурмові групи можуть бути відразу розділені на підгрупи для
подальшого штурму з декількох напрямків, що створить умови для введення противника в оману щодо напрямку штурму. Чисельність підгруп залежить від умов місцевості та складу противника на об'єкті штурму. Можливе застосування такого тактичного прийому, як залишення “коридора“ для виходу підрозділів противника з
позицій з метою подальшого вогневого ураження на маршрутах їх відходу.
Для зниження ефективності вогневої дії противника на даному етапі передбачається:
- організація контрбатарейної боротьби;
- нанесення вогневого ураження артилерією по передньому краю оборони противника та виявленим вогневим засобам;
- сковування сил противника як по фронту, так і на флангах об'єкта штурму
діями груп вогневої підтримки;
- використання димових (аерозольних) засобів.
Крім того передбачається проведення інженерної розвідки (розмінування)
шляхів висування у різний спосіб (організація груп розмінування, використання вогню артилерії для ініціювання МВЗ або виведення їх з ладу, використання засобів
дистанційного розмінування, мінних тралів тощо).
300

301.

Ділянка для проникнення, по можливості, вибирається таким чином, щоб підхід до об'єкта мав укриття від спостереження або навіть вогню противника з флангу
(звичайна трава та невеликі заглиблення на місцевості можуть повністю приховати
солдата, що переповзає). Наблизившись на відстань впевненого кидка до окопу
(траншеї), група накопичується для подальших злагоджених дій. Накопичення
може здійснюватися й іншими способами. Наприклад зі складу підрозділу, призначаються “копачі“ яким ставиться завдання на підготовчому етапі, підготувати укриття для штурмовиків в напрямку до переднього краю противника. Такі копачі
можуть бути знищені, проте на їх місце йдуть наступні і так поки не виконають
завдання.
“БИЙ!“ – безпосередній штурм (атака) позицій чи об'єкта противника (схема
3.44).
Метою даного етапу є стрімке захоплення позицій противника, видавлювання
його з займаних позицій, примус його до відходу з нанесенням противнику максимальної шкоди вогневим впливом, або знищення живої сили і вогневих засобів противника на оборонних позиціях. Сенс штурмових дій полягає у створенні умов, за
яких противник не має можливості утримувати об'єкт штурму (деморалізований,
поранений, пригнічений, убитий), або його утримання веде до можливих невідповідних втрат для противника у живій силі та техніці.
Розвідувальний БпЛА і всі наявні засоби спостереження повинні давати можливість бачити загальну картину штурмових дій командиру з метою швидкого реагування та відпрацювання заздалегідь передбачених позаштатних ситуацій (втрата
зв'язку з елементами бойового порядку, контратаки противника і т.д.), у тому числі
приймати рішення на уточнення порядку дій, а також нанесення позапланового вогневого ураження всіма наявними засобами.
В ході штурму, командири штурмових груп безпосередньо керують підлеглими підрозділами (елементами бойового порядку), контролюють обстановку з
БпЛА та візуально, виявляють найбільш важливі елементи об'єкта штурму (укриття
для особового складу, позиції вогневих засобів) і розподіляють ці об'єкти між відділеннями (групами), реагують на зміну обстановки маневром або вогнем наявних
засобів ураження. Оператор БпЛА та спостерігач знаходяться поруч із командиром.
Під час висування ШГ до об'єкта штурму та дій безпосередньо на об'єкті (позиціях), вогневе ураження противника не припиняється! При наближенні ШГ до
передових позицій противника на мінімально безпечну відстань від вогню своєї артилерії, здійснюється перенесення вогню артилерії в глиб об'єкта штурму або по
фронту. Надалі дії ШГ забезпечуються вогнем ГВП та вогнем прямим наведенням
танків та бронегрупи за цілевказівкою командирів ШГ.
301

302.

Схема 3.44. Атака об'єкта штурму (Варіант)
302

303.

Штурм об'єкта проводиться на всю глибину об'єкта (схема 3.45 – 3.46)!
Ефективний вогонь по опорному пункту в ході безпосереднього штурму позицій забезпечується: своєчасним перенесенням вогню по команді командира ШГ та
єдиним розумінням завдання, постійною підтримкою зв'язку та взаємодії ГВП та
ШГ.
При плануванні штурму вказується порядок підпорядкованості ГВП командирам ШГ для швидшого відкриття вогню та його коригування. Під час введення противником резервів передбачається можливість виклику вогню артилерії командиром ШГ.
У разі неефективності вогню артилерії передбачаються резервні варіанти дій
ГВП з вогневого ураження противника.
Переміщення ГВП на запасні (тимчасові) вогневі позиції після кожного застосування повинно здійснюватися по елементах (частинах) з метою недопущення
зниження темпу вогневого ураження.
У разі неможливості потайного зближення ШГ з передовими позиціями оборони противника – зближення із противником здійснюється під прикриттям вогню
артилерії та інших вогневих засобів, на мінімальних дистанціях безпечного віддалення від розривів снарядів своєї артилерії.
Потім під прикриттям вогню ГВП та вогню прямим наведенням з бойових машин і танків, використовуючи (при необхідності) вогонь гранатометів та вогнеметів ШГ, ривком зближається з позиціями противника та приступає до оволодіння
ним.
Атакуюча підгрупа (АПГ) стрімкими діями заходить на передові позиції противника через виявлений пролом в його обороні шляхом потайного проникнення, а
за відсутності такої можливості - здійсненням рішучого ривка.
АПГ інтенсивним і послідовним просуванням по оборонним позиціям (схема
3.46) знищує, або видавлює противника, решта ШГ забезпечують посилення інтенсивність просування по позиціях об'єкта штурму, а резервна підгрупа – розпочинає
зачистку.
Група рухається дном траншеї, перш ніж спуститися в траншею, кидають туди
гранату з витримкою (чека вийнята, важіль відпущений, час затримки - одна секунда). Спустившись туди старший групи повинен автоматично прочесати злам траншеї і знищити противника, що вцілів там. Солдат, що йде слідом за ним, по сигналу кидає гранату за наступний вигин траншеї і ретельно оглядає нори в
крутостях, перевіряючи, чи не причаївся де-небудь ворог.
При зачистці кутів, що далі стрілець відійде від стіни, то більше він зможе побачити. Під час руху солдат супроводжує себе зброєю та робить огляд з підлоги до
верху. Третій (другий) у цей час готує гранату, передає їх другому, а сам прикриває
тил.
При зачистці, солдати весь час повинні контактувати між собою за допомогою
радіозв'язку або раніше обумовленими жестами. Оператор дрона постійно повідомляє групу, про те де знаходиться противник і своєчасно попереджає про небезпеку, що виникає.
303

304.

Схема 3.45. Захід штурмової групи до взводного опорного пункту противника (варіант)
304

305.

Схема 3.46. Прохід штурмової групи взводним опорним пунктом противника (Варіанти):
а) з одного краю; б) від центру убік
У передових штурмуючих підрозділах (у процесі штурму) перша медична (долікарська) допомога пораненим не надається.
Паралельно зі здійсненням зачистки АПГ займає оборону на вигідних рубежах, як правило за об'єктом штурму, а не на самому об'єкті (позиції противника
точно пристріляні і будуть піддані вогневому впливу противника), виявляючи його
підготовку до контратаки.
При штурмових діях, зачистці об'єкта, при закріпленні на ньому використовується мінімально необхідна кількість сил та засобів для виконання завдання! Розподіл сил і засобів повинен відповідати балансу атакуючих та гарантувати безпеку.
Не допускається скупчення! Відразу передбачається “розширення“ фронту.
За відсутності послідуючого вогневого впливу противника на об'єкт штурму
ГВП висувається на позиції, що дозволяють продовжити вогневе забезпечення ШГ.
Група прикриття може рухатися зверху (при діях в окопах) або на невеликому
віддаленні та зміщенні по фронту (при діях у спорудах або поруч із ними), у бойовому чи передбойовому порядку. При діях в окопах - координує дії АПг і здійснює
спостереження за опорним пунктом противника перед АПг з метою розкриття, придушення і знищення противника, що раптово з'являється.
Підгрупа вогневої підтримки (ПВП) за рішенням командира штурмової групи
використовується для безпосередньої вогневої підтримки атакуючих підгруп.
Відділення забезпечення штурмової групи висувається за резервним відділенням та здійснює піднесення боєприпасів та евакуацію вбитих та поранених.
305

306.

Комплекс БпЛА ближньої дії (квадрокоптер) штурмової групи при виході на
об'єкт штурму, здійснює огляд передньої лінії оборони противника з метою виявлення вогневих засобів противника, що раптово з'являються, і особового складу,
що зайняв оборону. Після входу атакуючої підгрупи в оборонні споруди (окоп, будівлю, ділянку місцевості) БпЛА (квадрокоптер) супроводжує штурмові підгрупи,
інформуючи їх щодо розташування противника, розташування вогневих засобів та
найбільш небезпечних напрямків (будівель, бліндажів, перекритих щілин, розгалужень). Здійснює коригування вогню ГВП для придушення противника та підтримки інтенсивності штурму. Слідкує за обстановкою в реальному часі.
Розвідувальне відділення (група розвідки і спостереження) веде безперервне
спостереження за районом об'єкта штурму для виявлення відповідних резервів противника. У разі потреби проводить коригування вогню артилерії та БГ. Якщо вимагатиме обстановка, може здійснити раптове флангове охоплення або обхід об'єкта
штурму, або здійснити засадні дії на шляхах підходу резервів противника. У необхідних випадках ГРіС під прикриттям дій ШГ та вогневого впливу на об'єкт штурму
може проникати (просочуватися) вглиб бойових порядків противника та продовжувати розвідувальні заходи, або засадні та диверсійні дії, здійснювати цілевказівки та коригування вогню за резервами противника.
Група вогневої підтримки (ГВП), бойові машини та танки, в ході вогневої поразки повинні постійно підтримувати атакуючі штурмові групи. При цьому час
стрільби з однієї вогневої позиції не більше двох хвилин, після чого – зміна.
Бронегрупа (БрГр) залежно від прийнятого плану дій (використовуючи таблицю взаємодії) може застосовуватися: як вогнева група для стрільби із закритих
вогневих позицій (ЗВП); для прикриття інших вогневих засобів у разі їх маневрування; для роботи по виявленим цілям, відсікання флангів об'єкта штурму; як маневрена група вогневого ураження; як група вогневої підтримки бойових порядків
штурмових груп
Артилерійська група (підрозділ), придані та підтримуючі вогневі засоби старшого начальника, виконують завдання відповідно до затвердженого рішення (використовуючи таблицю взаємодії). Додатково передбачається виділення вогневих
засобів для виконання завдань: по вогневому ураженню об'єкта штурму та шляхів
підходу резервів противника; вогневого прикриття маневру іншими вогневими засобами, зміни позицій з метою виведення з-під вогню противника та виходу на наступні рубежі; та забезпечення безперервності вогневого ураження противника. Засоби старшого начальника здійснюють контрбатарейну боротьбу на всю глибину
своїх можливостей.
Снайпери (АСВК) на етапі “БИЙ!“ здійснюють вогневе прикриття атакуючої
підгрупи (АПГ), працюючи з заздалегідь підготовлених позицій і точок, а також з
ходу, переміщаючись на деякому віддаленні від АПГ та розподіляючи сектори стрільби під кутами до напрямку дій (стрільби) противника або у фланг. Пріоритетними цілями є: гранатомети, кулемети, ПТРК, захищені вогневі точки, легкоброньовані цілі та транспортні засоби.
При невдалому штурмі особовий склад висувається до проміжних пунктів
(районів) збору, де проводиться перевірка особового складу, озброєння та техніки
на віддалених дистанціях, при цьому не допускається скупчення.
Спостереження з БпЛА за об'єктом штурму проводиться заздалегідь. При
цьому робота БпЛА не повинна розкривати часу початку та напрямку штурму.
306

307.

“КОПАЙ“ - дії штурмових підрозділів після оволодіння об'єктом штурму
(схема 3.47).
Метою даного етапу є закріплення на захопленому об'єкті, організація його
оборони силами штурмових підрозділів і підрозділами закріплення та підготовка
до наступних наступальних дій.
Схема 3.47. Дії штурмового підрозділу після оволодіння опорним пунктом противника (варіант)
Доцільно після оволодіння об'єктом штурму розміщувати особовий склад не
на позиціях противника (тому що вони точно пристріляні), а на ділянках місцевості,
307

308.

що дозволяють вести спостереження та відбивати контратаки, при цьому контролюючи об'єкт штурму.
Штурмові підрозділи силами груп закріплення (“копачів“) проводять дообладнання наявних позицій та підготовку нових позицій у районі об'єкта штурму, які
забезпечать укриття особового складу та техніки при вогневому впливі противника,
а також посилять можливості штурмових підрозділів щодо відбиття контратак противника.
Частиною сил і засобів штурмових груп проводиться повторна перевірка об'єкта із завданням виявлення противника, озброєння, мінно-вибухових загороджень
і саморобних вибухових пристроїв, засобів зв'язку противника і носіїв інформації.
Підхід підрозділів закріплення має здійснюватися у мінімальні терміни, на зазначені рубежі та позиції, так як ШГ з високою часткою ймовірності не зможуть самотужки відбити контратаки противника або продовжити наступні штурмові дії при
сприятливих умовах.
Особливості ведення наступу по захисній лісосмузі (варіант)
З початком дій повинна безперервно вестися повітряна розвідка противника та
його радіоподавлення, особливо квадрокоптерів та FPV-дронів, засобами РЕБ. Особлива увага приділяється напрямам можливого підходу його резервів. Для ураження важливих цілей (вогневих засобів, командних пунктів, танків, БМП та скупчення особового складу тощо) за командою командира штурмової роти
застосовуються ПТРК або FPV-дрони.
Придушення каналів управління противника засобами РЕБ проводиться лише
за командою командира штурмової роти, щоб виключити придушення каналів управління своїх квадрокоптерів та FPV-дронів.
Штурмові групи висуваються до опорного пункту противника, як правило,
всередині захисної лісосмуги, виключаючи вихід на відкриті ділянки місцевості
(узлісся). В окремих випадках, якщо маскуючі та захисні властивості місцевості забезпечують приховування дій, групи можуть висуватися по відкритих ділянках місцевості. У таких випадках максимально посилюється повітряна розвідка.
Зближення штурмових груп із противником починається після гарантованого
ураження противника вогневими засобами: артилерії, важких вогнеметних систем,
танків та бойових машин. Вогонь артилерії та АГС наноситься по рубежах, із послідовним перенесенням вогню (на наступний рубіж) за командою командира штурмової роти. Віддалення від противника при зближенні штурмових груп обмежується рубежем безпечного віддалення від розриву своїх снарядів (мін, гранат), яке
складає для: ТОС – 800 м, 120 мм снарядів (мін) – 300 м; 82 мм мін – 150 м на
відкритій місцевості і 100 м у лісосмузі та 30 мм ВОГ-17 – 50 м.
Бронегрупа висувається, використовуючи захисні та маскуючі властивості місцевості, на віддаленні, що забезпечує вогневу підтримку штурмових груп. Для
унеможливлення ураження бойових машин артилерією противника командир бронегрупи не повинен допускати нерухомості техніки більше 1 хв. Високу ефективність показало застосування “танкової каруселі” – коли танки (БМД, БМП) після
нанесення вогневого ураження змінюють вогневі позиції та один одного.
Для захисту бойової техніки від ударів FPV-дронів і БпЛА-“камікадзе” противника, на бойові машини встановлюються індивідуальні засоби РЕБ, а для боротьби
з квадрокоптерами противника типу “Баба-яга”, а також баражуючих боєприпасів
308

309.

призначаються мобільні групи ППО. Від ураження ПТРК – ставиться динамічний і
“навісний” захист, димова завіса, використовуються складки місцевості.
Проходи для техніки у мінних полях своїх військ обладнуються у “мертвих
просторах” від вогню противника. Мінні поля противника долаються проходами
під прикриттям димів.
Пошкоджена та несправна техніка евакуюється за встановленими маршрутами
силами евакуаційної групи.
При виборі позицій для АГС враховується дальність ефективного вогню від
600 до 1700 метрів. Розрахунки АГС відкривають вогонь із закритих вогневих позицій із початком перенесення вогню артилерії на наступний рубіж. Це дозволяє
штурмовим групам додатково зблизитися з противником, так як рубіж безпечного
віддалення від розриву гранат значно менший, ніж у артилерійських снарядів (мін).
Такий спосіб отримав назву “наступ за своїми уламками”.
Мінно-вибухові загородження перед переднім краєм оборони противника долаються по пророблених проходах або обходяться.
За досвідом бойових дій, зафіксовано випадки коли противник (підрозділи ЗСУ),
застосуванням гранат перед переднім краєм самі розміновували ділянки МВЗ.
Ефективним вогневим засобом ураження противника та дезорганізації його
дій перед атакою є міни спрямованої дії (МОН) в керованому варіанті. Досвід показує, що вражаючими елементами руйнуються мінно-вибухові загородження противника, особливо на розтяжках і деревах. Міни встановлюються силами інженерної групи під прикриттям вогню АГС перед переднім краєм оборони противника
на відстані до 50 м. Міни приводяться в дію за командою командира роти, за припиненням вогню з АГС.
Після підриву мін спрямованої дії та завершення вогню з АГС, штурмові групи
завдають противнику вогневого ураження з РПО, РПГ, ручними гранатами і не даючи противнику зайняти свої позиції стрімким кидком вриваються в опорний пункт.
Якщо противник чинить опір проводиться його повітряна дорозвідка квадрокоптерами з подальшим знищенням вогнем FPV-дронами або квадрокоптерами з
боєприпасом. Танки противника, що наблизилися до району бою, знищуються вогнем ПТРК, FPV-дронами або квадрокоптерами з кумулятивними зарядами.
При досягненні переломного моменту результату бою, у розвиток успіху, вводиться резерв. Для скорочення часу на вихід резерву на вказаний напрямок та вступ
у бій можуть використовуватись БТР (МТ-ЛБ). Маршрут висування на техніці вибирається з урахуванням маскуючих та захисних властивостей місцевості, інженерної розвідки та з урахуванням безпечного подолання своїх мінних полів.
При необхідності може застосовуватися аерозольна протидія засобам розвідки та
наведення зброї противника. РДГ, УДШ-11 застосовуються централізовано по всьому
фронту при напрямку вітру у бік противника. Поодиноке застосування заборонено,
воно сприяє точному орієнтуванню противника та наведенню вогню артилерії.
З виходом на опорний пункт особовому складу забороняється займати залишені противником позиції (окопи), оскільки у противника є координати всіх своїх
позицій і, крім того, вони можуть бути заміновані.
Після захоплення опорного пункту противника виключається скупчення особового складу в одному місці та забезпечується його розосередження. Особовий
склад повинен обладнати окопи та укриття (лисячі нори) на 1-2 особи, особливо
проти касетних боєприпасів повітряного розриву.
309

310.

Тривале знаходження особового складу на відкритих ділянках місцевості (узліссі, галявинах) заборонено. Вживаються всі заходів для укриття та маскування
вогневих засобів і техніки від спостереження противника з повітря та іншими технічними засобами розвідки.
Особливості ведення наступу в населеному пункті (варіант)
При наступі в населеному пункті штурмові групи послідовно захоплюють будівлі, нарощуючи зусилля від будівлі до будівлі. Залежно від забудови міста та розташування вулиць, наступ може вестись одночасно за кількома напрямками.
Особливе значення у місті надається повітряній розвідці за допомогою квадрокоптерів, які дозволяють вести розвідку з протилежного боку будівель, між ними
і навіть усередині будівель. Також, важливою умовою успіху бою є радіоподавлення противника засобами РЕБ, але при цьому необхідна чітка і тверда взаємодія
між групою розвідувально-ударних дронів і групою РЕБ, щоб виключити придушення каналів управління своїми БпЛА.
З виходом у призначений район командир роти розподіляє штурмові групи за
укриттями на напрямках, що дозволяють потай висунутися до об'єкта штурму і не
мають перешкод на шляхах висування до об'єкта штурму (схема 75).
З вихідного положення для штурму, штурмові групи починають висуваються
з початком розривів снарядів у будинках та на підступах до них. Для потайного
пересування використовуються місцеві предмети (руїни будов, сквери тощо), а окремих випадках міські комунікації. При висуванні кожен повинен безперервно веде
розвідку мінно-вибухових загороджень, БпЛА та засобів прихованого відеоспостереження противника.
Як показав досвід, для дій безпосередньо в населеному пункті доцільно використовувати поодинокі танки і БМД (БМП, БТР), для ведення вогню прямим наведенням по спорудах де обороняється противник.
Якщо дозволяє планування вулиць, то бронетехніка для просування використовує провулки і сквери, уникаючи головних вулиць, де вона наражається на більшу небезпеку з боку прихованих протитанкових засобів. У зв'язку з цим, особливу роль у вуличному бою відводиться групі прикриття бронетехніки, завданням
якої є знищення розрахунків протитанкових засобів противника, що сховалися у
верхніх поверхах і підвалах будівель. На кожну окрему машину оптимально виділяти по 3 стрілки.
На танки та БМД (БМП, БТР) обов'язково встановлюються навісне протитанкове обладнання, РЕБ, захист від FPV-дронів (типу “Лесочек”), а на танки – динамічний захист.
Міномети є ефективним засобом підтримки бою за окремий будинок чи групу
будинків. Завдяки великій крутості траєкторії, вони можуть вести вогонь навіть через високі будівлі.
Штурм починається лише після гарантованого вогневого ураження противника під час артилерійської підготовки. Під прикриттям вогню артилерії сили та
засоби, виділені для пророблення проломів у стінах будівель, виходять на свої позиції та пророблюють проломи у стінах на напрямі дій штурмових груп.
310

311.

Перенесення вогню артилерії на наступний рубіж здійснюється сигналом командира роти. Великокаліберні кулемети відкривають вогонь по противнику у вікнах будинків, що атакуються. Мінометні розрахунки вражають противника в укриттях, на дахах будівель та з їхнього протилежного боку.
Для прикриття дій інженерних груп розгородження інтенсивність вогню максимально збільшується. Вогонь великокаліберних кулеметів переноситься на верхні поверхи, на нижніх поверхах зосереджують вогонь розрахунки 7,62 мм кулеметів, по дахах будівель навісною траєкторією ведуть вогонь АГС. Велику
ефективність набуває перехресний вогонь з протилежних боків вулиці.
Штурмові групи вриваються у будинок через проломи у стінах (схема 3.48),
знищуючи противника гранатами, вогнем впритул з автоматів.
Не рекомендується проникати в будинок через двері під'їздів і вікна, оскільки
висока ймовірність їхнього мінування противником.
Схема 3.48. Захоплення будівлі (Варіант)
У будинку штурмові підгрупи ведуть бій по трійках прикриваючи один одного
(рис. 3.57, схема 3.49-3.51). Неухильно діючи за принципом “спочатку заходить
граната, потім я”.
311

312.

Рис. 3.57. Прохід штурмової групи сходами між поверхами (Варіант)
312

313.

Схема 3.49. Прохід штурмової групи коридором (Варіант)
313

314.

Схема 3.50. Захід штурмової групи до кімнати (Варіант 1)
314

315.

Схема 3.51. Захід штурмової групи до кімнати (Варіант 2)
315

316.

Особливості ведення бойових дій способом “видавлювання” (схема 3.52)
Схема 3.52. Дії штурмових груп способом видавлювання противника з двох напрямків
316

317.

Особливості підготовки
Важливою складовою успішного проведення штурмових дій є підготовка. В
ході підготовки підрозділи (військовослужбовці) вивчають противника і місцевість, відпрацьовують практичні дії на схожій місцевості. При відпрацюванні дій з
висування підрозділів у лісосмузі основна увага зосереджується на особливостях:
зближення з противником з використанням мотоциклів (квадроциклів) та мотовсюдиходів (багі);
протидії БпЛА (FPV-дронам) противника, виявлення дронів з використанням
дрондетекторів, аналізаторів спектру (візуально та на слух), порядку бойового застосування засобів протидії БпЛА;
орієнтування на місцевості, визначення напрямку руху по компасу, проміжних
та допоміжних орієнтирів, небесних світил, витримування напрямку руху по ним,
місцевим предметам, заданим азимутам;
проведення штурму опорного пункту противника у лісосмузі (висування підрозділів до лісосмуги, штурм опорного пункту противника, закріплення та утримання лісосмуги, “виживання” військовослужбовців в умовах відсутності (неможливості) тилового забезпечення, організація харчування, обігріву та медичного
забезпечення особового складу);
використання мобільного програмного комплексу геоінформаційної підтримки “ХОУ Карти”.
У ході відпрацювання дій по штурму опорних пунктів у лісосмузі проводиться
вивчення особливостей побудови бойового порядку підрозділів противника, атаки
його позицій у складі штурмових груп (вогневих, блокуючих, відволікаючих, обходячих, закріплення), блокування з фронту, виходу у фланг (тил) при постійному
вогневому впливі противника і підтримці своїх вогневих засобів.
При відпрацювання дій по закріпленню та утриманню лісосмуги увага зосереджується на вивченні особливостей:
закріплення на досягнутому рубежі з опорою на оборонні споруди противника
після проведення інженерної розвідки місцевості, розосередження особового
складу та недопущення його накопичення в одному місці;
створення окопів із застосуванням окопного заряду (вибухової речовини), обладнання укриттів (“лисячих нір”) з використанням підручних матеріалів;
установки одиночних протипіхотних мін (груп мін).
Особливості організації управління та зв’язку
- посилений контроль за дотриманням заходів ПУВ;
- введення обмеження на використання мобільних телефонів та службового
супутникового зв’язку;
- створення системи внутрішнього транкінгового зв’язку із використанням ретрансляторів типу “Xytera” (дозволяє вести зашифровані перемовини на зразок стільникового на 5-7 км від базової станції);
- активне використання інтернет “Starlink”;
- застосування систем кодування населених пунктів, координатної і числової
інформації;
- збільшення частки станцій космічного зв’язку на ПУ рівня “полк-бригада”;
- збільшення кількості мобільних радіо-релейних станцій;
- збільшення застосування мобільних Wi-Fi мостів з використанням ретрансляторів, або репітерів;
- нарощування використання проводових ліній зв’язку.
317

318.

Дальня
зона
Середня
зона
Комплексне застосування різнорідних сил і
засобів розвідки в умовах функціонування
Системи інформаційного забезпечення
Рис. 3.58. Варіант розвідувально-ударних дій
способом комплексування різнорідних сил і засобів розвідки
Ближня зона
Район комплексного вогневого впливу
Основні способи застосування розвідувальних підрозділів:
спостереження;
розвідувально-пошукові дії;
розвідувально-ударні дії;
засідка (зазвичай вогнева).
Ведення розвідувально-ударних дій способом комплексування різнорідних
сил і засобів розвідки (рис. 3.58)
318

319.

Особливості застосування вогневих засідок (рис 3.59)
Рис. 3.59. Варіант застосування вогневих засідок
Особливості розвідки і вогневого ураження
Розвідка є основою успішного проведення наступальних дій. Командир штурмового підрозділу особисто організовує безперервну і всебічну (наземну, повітряну) розвідку району ведення бойових дій (противника і місцевості).
До початку штурмових дій, розвідка має забезпечити відомості про місцевість
(маршрут, укриття), противника (склад, положення вогневих засобів, можливості).
Після артилерійської підготовки здійснюється дорозвідка об'єктів які були виявлені раніше, уточнюються нові об'єкти і результат вогневого ураження.
Велике значення надається синхронізації роботи артилерії, груп вогневої підтримки та піхоти. Вогонь з АГС рекомендується вести лише із закритих позицій на
дистанції від 600 до 1700 метрів. Для кожного засобу ураження заздалегідь визначається набір цілей для роботи (не більше 5 на взвод). Ціль змінюється лише за
наказом командира. Штурмова піхота має діяти відразу ж (не пізніше ніж через 1
хвилину) після закінчення артобстрілу позицій противника.
Для знищення оборонних позицій противник навмисно може робити паузи
тривалістю від 2-3 днів до тижня. За цей час пильність у бійців на позиції притуплюється і вони починають нехтувати безпекою (маскування, переміщення). Це дозволяє противнику виявляти такі ознаки та викривати наші позиції. Після цього на
позицію може прилетіти до 15 FPV-дронів.
Крім того важливим є час виклику вогню для знищення (придушення) вогневих засобів противника з їх виявлення у критичний момент бою. Для скорочення
часу виклику вогню, необхідно передавати повноваження цілевказівки та коригування вогню на командира штурмової групи (спостережного пункту) та від нього
на вогневий засіб.
319

320.

Особливості системи вогневого ураження
Спільне застосування (рис. 3.60) баражуючих боєприпасів та артилерійських
підрозділів в інтересах боротьби з артилерією
Рис. 3.60. Спільне застосування засобів вогневого ураження
Особливості застосування артилерійських підрозділів
Для забезпечення вирішення завдань в інтересах наступаючих (штурмуючих)
підрозділів росіяни почали концентрувати артилерію в артилерійських тактичних
групах (а не розкидувати її по БТГр, як на початку вторгнення) та активніше застосовувати “розвідувально-вогневі контури” на основі безпілотників “Орлан-10” та
комерційних дронів.
Склад тактичних груп і РВК різний та може бути як у складі вогневого взводу
так і поодинокі засоби.
Крім того, ширше почали використовуватися автоматизована система управління “Стрелец”, для контрбатарейної боротьби застосовуються безпілотники-камікадзе “Ланцет” і артилерійські снаряди з лазерним наведенням “Краснополь”.
Особливості застосування танків для вогневої підтримки
Стрільба із закритих вогневих позицій полягає у тому, що вогонь ведеться
по балістичній (навісній) траєкторії із укриття після проведення планових і точних
розрахунків по цілі, корегування стрільби здійснюється за участі оператора БпЛА.
Зважаючи на зазначене позиція танка залишається прихованою, що забезпечує живучість танку та екіпажу.
Ведення вогню прямою наводкою: здійснюється шляхом прихованого висування, як правило у сутінках після детальної розвідки місцевості, у т.ч. із застосуванням БпЛА. Після отримання координат цілі, застосовується тактика вогневого впливу
з використанням різних типів боєприпасів протягом короткого проміжку часу:
перший постріл із 125-мм гармати керованим боєприпасом – виведення із ладу
легкоброньованої техніки;
другий постріл із 125-мм гармати уламково-фугасним боєприпасом – ураження опорного пункту або місцевості, де розташований особовий склад
320

321.

Особливості застосування БпЛА
Досвід застосування БпЛА військовими формуваннями рф в операційній зоні
ОТУ “Соледар” показав, що ними вирішуються широкий спектр завдань, зокрема:
ведення повітряної оптико-електронної, радіо- та радіотехнічної розвідки;
коригування вогню артилерії та дій штурмових груп [штурм вогневих позицій
та будівель];
радіоелектронна боротьба, шляхом постановки завад засобам зв’язку;
ретрансляції зв’язку та сигналів управління, зокрема для інших БпЛА;
завдання вогневих ударів по живій силі, військовій техніці та важливих
об’єктах, передусім дронами-камікадзе.
Польоти БпЛА здійснюються цілодобово як у денний, так і в нічний час.
За досвідом бойових дій, до 80% вогневого ураження на сьогодні противник
завдає з використанням різних БпЛА та баражуючих боєприпасів, включно проводячи дистанційне мінування, застосовуючи скидання боєприпасів з БпЛА.
У січні противник почав застосовувати безпілотники для виявлення та ліквідації українських операторів БпЛА, які вважаються однією з пріоритетних цілей.
Це завдання виконують спільно оператори БпЛА та підрозділи артилерії. Противником здійснено ряд технологічних заходів з модифікації БпАК типу “Орлан”, який
у результаті вдосконалення набув здатність фіксувати радіосигнал оператора, який
керує БпЛА. Після визначення його координат інформація негайно передавалася
артилерійському підрозділу. Останній здійснював його вогневе ураження. Артилерійський обстріл виконувався снарядом типу “Краснополь” – керований російський
артилерійський снаряд, що призначений для ліквідації цілі з першого пострілу [за
наявною інформацією зазначений артилерійський боєприпас використовується виключно для ліквідації українських операторів БпЛА]. Відеоспостереження підтверджують, що реагування артилерії і мінометів противника по виявленій цілі миттєве. Воно складає декілька секунд від фіксації положення оператора до прильоту
по ньому снаряда/міни.
Виявлення українського оператора та БпЛА здійснюється також за допомогою
аероскопа (AeroScope) (фото 3.8).
Фото 3.8. Мобільний комплекс AeroScope
321

322.

Довідково: AeroScope – прилад (мобільний або стаціонарний), технологія
якого надає можливість ідентифікувати БпЛА у повітрі та відслідковувати їх переміщення. Система моніторингу “зчитує” реєстраційні номери дронів та показує їх
на карті, використовуючи комунікаційні канали між БпЛА та їх операторами.
Підрозділи окупаційних військ використовують комплекс AeroScope китайської компанії DJI. Причиною застосування саме комплексу китайського виробництва є те, що Сили оборони України масово використовують квадрокоптери тієї ж
китайської компанії DJI (наприклад MAVIC). Використовуються два типи аероскопів: мобільний та стаціонарний. Мобільний виявляє цілі на відстані до 5 км, стаціонарний – 50–70 км. Технічні характеристики не вимагають наявність інтернету під
час виявлення БпЛА Сил оборони України. Комплекс AeroScope здатний отримувати такі дані: UAV-ID – унікальний серійний номер платформи, за допомогою
якого, через офіційних імпортерів та дистриб’юторів можна визначити покупця або
власника БпЛА; напрямок та швидкість руху БпЛА – інформація використовується
для аналізу ситуації та прогнозування можливої траєкторії руху; координати та висота польоту БпЛА, а також координати місця зльоту та координати оператора. Система дозволяє з точністю до кількох метрів визначити місце, звідки був запущений
БпЛА та де перебуває оператор під час управління БпЛА.
Як показує досвід, ПВК “Вагнер” приділяє велику увагу застосуванню розвідувальних безпілотників, зокрема найпоширеніших – “Mavic”, “AUTEL” та інших. Ними контролюється рух штурмових груп, обстановка на об’єкті атаки, а також корегується вогонь артилерії і мінометів. Розвідувальна інформація повинна
бути безперервною. Безпілотник є обов’язковим елементом кожного штурмового
загону. Вони можуть використовуватися як з відкритих, так і з закритих позицій,
зокрема зруйнованих будівель тощо. Українська розвідка фіксувала випадки, коли
для управління безпілотником навмисно розбирався дах будівлі, чим створювалося
враження її руйнації [при цьому вікна й інші її елементи не були пошкоджені]. Розвідка повинна звертати увагу на подібні ознаки. Оцінює обстановку та визначає
характер дій штурмового загону командир штурмового загону у штабі.
Слід звернути увагу й на те, що однією з демаскуючих ознак російських позицій є наявність біля них сміття [використані сухпайки тощо], яке розкидано навколо
окопів та “нір”. Інколи противник залишає на позиціях РПГ та постріли до них,
особисту стрілецьку зброю, розташовує крупнокаліберні кулемети та ПТРК для
безперервного ведення вогню. Такі цілі є пріоритетними для застосування дронівкамікадзе та вогню артилерії. Для прослуховування радіомереж Сил оборони України російські військові формування активно застосовував засоби РЕБ. З цією метою українським підрозділам необхідно дотримуватися радіотиші перед початком
штурмових або контрнаступальних дій.
Російські окупаційні війська не припиняють ведення агентурної розвідки й активно до цього залучають місцеве населення прифронтової зони. Мешканці прифронтових населених пунктів переважно мають проросійські погляди. Особливо це
стосується категорії людей віком 50+, які більшу частину життя проживали в колишньому СРСР та мають надію повернутися до тих часів. Єдиним шляхом реалізації
їх сподівань є “русский мир”. Тому існує велика ймовірність, що вони проінформовані про стан справ у частинах (підрозділах) Сил оборони України, а деякі особи
322

323.

передають інформацію противнику про переміщення українських підрозділів та
військової техніки, місць розташування КП, ОКП, скупчень військовослужбовців
тощо. Як показав досвід, з метою недопущення витоку інформації, що містить державну таємницю, командирам підрозділів Сил оборони України варто враховувати
настрої місцевого населення, яке проживає у прифронтовій зоні, а також у цьому
питанні постійно підтримувати взаємодію з фахівцями Військової контррозвідки
Служби безпеки України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України.
Особливості застосування різних типів БпЛА:
- апарати коптерного типу використовуються для ведення розвідки переднього
краю та для ураження (шляхом скидання вибухових пристроїв) о/с та ОВТ. Також,
для надання командирам картини поля бою, а також, в окремих випадках для позначення напрямку руху штурмових груп;
- для ураження техніки застосовується пара БпЛА (розвідувальний “Zala” та
ударний “Lancet”). “Zala” веде розвідку та контролює результати ураження цілі.
“Lancet” (може діяти в парі або трійці), здійснює пошук цілі за отриманими координатами та її ураження;
- активно застосовуються дрони-камікадзе (FPV) різного типу, FPV-дрони можуть вести розвідку, проте у більшості випадків використовуються для ураження
о/с та ОВТ;
- комбіноване застосування засобів артилерії та дронів-камікадзе (FPV);
- здійснення корегування вогню не по засобам радіозв’язку, а безпосередньо
через онлайн трансляцію (stream) з БпЛА;
- застосування артилерійських підрозділів для відпрацювання планових цілей
в смугах відповідальності інших (не обов’язково сусідніх) підрозділів з одного
угрупування.
Особливості тактики дій БпЛА:
Тактика застосування БпЛА в ході “СВО” визначається з одного боку усталеними постулатами ведення бойових дій, з іншого боку – особливостями “СВО”.
Найбільш значущим фактором вибору тактики застосування БпЛА можна вважати місцевість та відносне розташування на ній протиборчих сторін. Позиції операторів дронів повинні забезпечити суперечливі вимоги, з одного боку, максимальну радіовидимість БпЛА, з іншого боку, максимальну скритність розміщення
розрахунків БпЛА. Так в умовах міської забудови легше забезпечити скритність
дій, проте гостро постає питання із забезпеченням дальності прямої видимості. У
той же час у польових умовах, особливо в зимовий час, легше забезпечити максимально можливу дальність прямої видимості, але при цьому розв'язання задачі забезпечення скритності утруднене, що потребує більш частої зміни позицій розрахунками БПЛА.
“СВО” характеризується практично рівним бойовим потенціалом протиборчих сторін, а саме, як з одного боку, так і з іншого, є достатні сили та засоби для
ведення оборони, переважно маневреної, при цьому недостатньо сил та засобів для
ведення ефективного наступу. У зв'язку з цим на ряді ділянок фронту інтенсивних
бойових дій немає, спостерігається “позиційний глухий кут”, а бойові дії носять
323

324.

систематичний характер. У цьому випадку підвищення інтенсивності застосування
дронів спостерігається при відбитті наступальних дій противника.
У періоди зниження ефективності ведення бойових дій спостерігаються менш
інтенсивні польоти, при цьому спосіб виконання бойового завдання зі знищення
живої сили та ураження техніки можна характеризувати як “вільне полювання”.
Наступним фактором, що характеризує застосування дронів, є рівень забезпеченості підрозділів. У разі коли забезпеченість висока, дрони застосовуються аж до
ведення “вільного полювання” на окремих солдатів противника.
Крім того фактором, характерним для “СВО”, є повсюдне застосування засобів радіоелектронної боротьби. У зв'язку з цим, при реалізації різних тактичних
прийомів, від розрахунків БПЛА вимагається постійний контроль радіоелектронної
обстановки та вжиття заходів радіоелектронного захисту.
У загальному випадку порядок застосування ударних дронів полягає в тому,
що попередньо в зазначеному напрямку проводиться повітряна розвідка комплексами з БПЛА ближньої дії або малої дальності, найчастіше використовуються
БПЛА мультироторного типу (DJI, Autel та інші).
При виявленні потенційних об'єктів противника для вогневого ураження фіксується їхнє місце розташування, виконується їхня ідентифікація. По захищеним
каналам зв'язку видається цілевказівка управління операторам дронів.
В ході виконання спеціальної задачі розрахунком дронів щодо ураження виявлених об'єктів противника, здійснюються заходи об'єктивного контролю в даний
момент, які проводяться розрахунками комплексів з БПЛА ближньої дії або малої
дальності.
Таким чином, у ході реалізації заходів щодо виявлення, ідентифікації, визначення місця розташування та ураження об'єктів противника силами та засобами розрахунків комплексів з БпЛА найважливішим завданням є вироблення правильного
тактичного прийому.
Під тактичним прийомом виконання розвідувально-ударних завдань розрахунком комплексу з БпЛА розуміється, попередньо запрограмований або керований
у ручному режимі, політ одного або кількох БпЛА в районі виконання спеціальної
задачі, спрямований на повне та раптове для противника використання бойових можливостей комплексу з БпЛА, його розвідувального та засобів навігаційного радіозв'язку БпЛА у складних умовах обстановки з метою успішного виконання поставлених завдань.
Тактичні прийоми використання БпЛА класифікуються по:
1. Завданнях:
- розвідка, корегування, ударний.
2. Об'єктах, районах:
- в зоні, секторі, районі, рубежі, об'єкті.
3. Кількості БпЛА:
- одиночний, циклічний, рій.
4. Каналах управління:
- радіоканалу, проводах (оптоволоконних).
Незалежно від призначення, можна виділити зміст кожного тактичного прийому:
- маршрут польоту БпЛА із заданою конфігурацією;
- висота та швидкість польоту БпЛА;
324

325.

- ділянки (зони) застосування корисного навантаження;
- радіочастотні діапазони каналу управління БпЛА та параметри корисного
навантаження;
- параметри бойового порядку при груповому польоті БПЛА (сектора, ешелони, допустимі відстані між БПЛА, радіочастоти).
Вибір того чи іншого тактичного прийому здійснюється з урахуванням:
- фізико-географічних умов у районі виконання завдання;
- характеру поверхні у районі виконання завдання;
- бойових можливостей БпЛА, його корисного (цільового) навантаження та системи управління;
- наявності на місцевості орієнтирів;
- типів і характеристик об'єктів розвідки чи вогневого ураження;
- взаємного розташування основних елементів противника;
- очікуваної протидії засобів РЕБ та ППО противника;
- льотно-технічних характеристик БПЛА.
У загальному вигляді послідовність роботи розрахунку дрону є:
- вибір позиції для розрахунку та стартової позиції дрону;
- підготовка обладнання та постановка дрону на “бойове чергування”;
- отримання цілевказівки (зазвичай від розвідувального БПЛА);
- бойовий виліт;
- підтвердження вогневого ураження цілі засобами об'єктивного контролю;
- повторний виліт у разі потреби.
Тактичні прийоми ведення повітряної розвідки за допомогою БПЛА: зависання, обліт, огляд, пошук, проліт, прочісування, при цьому можуть бути з одним
або кількома проходами, одним або кількома БпЛА, у один або два і більше етапи.
“Пошук об'єкта” застосовується, як правило, при пошуку об'єктів у відомому
районі їхнього можливого знаходження або групового польоту БпЛА. Цей прийом
пошуку об'єкта застосовується для виявлення, в основному, рухомих і малорухомих об'єктів на території противника. Даний тактичний прийом доцільно застосовувати за умов відсутності суцільної лінії бойового зіткнення військ, і навіть під
час здійснення противником маршу і розгортанні військ, для розвідки резервів противника.
“Човниковий пошук” – виконується у тому випадку, коли заданий район розвідки є відносно відкритою ділянкою місцевості. При розвідці сильнопересіченої
або лісової місцевості цей тактичний прийом може виконуватися з різних напрямків. Він використовується для пошуку групових та одиночних об'єктів у тактичній
та ближній оперативній глибині бойових порядків противника. При виконанні прийому зона баражування є прямокутником, однією зі сторін якого є відрізок лінії
заданого маршруту, заданий двома поворотними пунктами маршруту (ППМ). Інша
сторона спрямована праворуч від зазначеного відрізка. Баражування здійснюється
у напрямках вздовж відрізка лінії заданого маршруту, що визначає одну із сторін
зони баражування. Кількість проходів у зоні баражування визначається таким чином, щоб зона баражування була повністю охоплена полем зору розвідувальної
апаратури. Зони розворотів мають бути винесені за зону баражування для забезпечення перегляду зонна прямолінійних ділянках польоту.
325

326.

Перевагою прийому є відносно просте планування проведення розвідки та полегшена обробка її результатів разом із результатами інших БпЛА. Основним недоліком цього тактичного прийому є великий час, необхідний для ведення розвідки, можливість пропуску об'єктів противника, що рухаються.
“Пошук” з одним проходом застосовується:
- при розвідці об'єктів із заздалегідь відомими координатами;
- під час розвідки малорозмірних об'єктів;
- під час розвідки протяжних об'єктів (схема 3.53 - 3.54).
“Пошук” з декількома проходами застосовується, як правило, за необхідності
детального викриття об'єктів з визначенням координат об'єктів із високою точністю. Виконання даного прийому можливе шляхом лінійного чи перехресного патрулювання. Цей прийом є основним прийомом розвідки під час пошуку об'єктів у
тактичній глибині бойових порядків противника, під час передачі розвідувальної
інформації у режимі часу близькому до реальному.
Недоліком прийому є те, що в порівнянні з іншими прийомами при його використанні скритність БпЛА знижена. Найкращі результати розвідки досягаються
при використанні БПЛА з великою тривалістю польоту. Однак у цьому випадку
БпЛА з включеним радіоканалом управління або передачі інформації та малою
швидкістю польоту є помітною ціллю для тактичної та армійської авіації противника та зенітних ракетних комплексів військової ППО.
“Зависання” в районі очікування цілі – найпоширеніший варіант у зв'язку з перенасиченням лінії бойового зіткнення засобами РЕБ та можливістю поразки власними вогневими засобами “дружнім вогнем”. Є найменш енерговитратним способом. Застосовується для оперативного виявлення цілей противника, а також
безпосередньої підтримки штурмових підрозділів.
“Огляд” (контроль об'єктів). Цей прийом застосовується для контролю периметру та внутрішніх елементів (приміщень у будинках, окопів на позиціях). Під час
штурмових дій застосовуються FPV-дрони “тинівупи” (мікрокоптер із захистом лопатей) ближньої дії. Загальні ТТХ: розміри до 100 мм діаметром, маса – до 50 г, час
польоту – до 4 хв. Дальність зв'язку (у будинках) – до 500 м.
“Обліт” з одним-двома розворотами на кут до 180° (двома на 180°) - прийом,
який виконується в тому випадку, якщо район розвідки невеликий і “перегляд”
може бути виконаний двома-трьома проходами. У разі, коли протяжний об'єкт є
нелінійним, особовому складу розрахунків комплексів з БпЛА необхідно за рахунок своїх професійних навичок та умінь виключити ділянки, що не проглядаються.
Для розвідки рухомих об'єктів, що переміщаються автомобільними, залізничними, поза дорогами, річками застосовуються ті ж тактичні прийоми, що і при розвідці протяжних об'єктів.
Варіант схем розвідки мосту через річку (схема 3.53 - 3.54).
326

327.

Схема 3.53. Політ вздовж річки
Схема 3.54. Політ вздовж мосту
327

328.

Схема 3.55. Розвідка залізничного вузла
При розвідці об'єктів з відомими координатами зазвичай виконується захід із
найбільш вигідного (з погляду застосування розвідувальної апаратури) напрямку.
При цьому БпЛА здійснює політ безпосередньо над об'єктом розвідки, або осторонь від нього на віддаленні, що забезпечує потрапляння об'єкта в поле зору.
У разі потреби уточнення характеристик об'єкта або при розвідці об'єкта, що
знову виявлено, використовується розвідка з кількома проходами.
Якщо потрібно розвідати райони великої площі (схема 3.55 - 3.56), тобто. е.
необхідно виконати велику кількість проходів, виконується прочісування. Політ
проводиться по паралельних або ділянках маршруту, що перетинаються, на одній
висоті.
Приклад схеми повітряної розвідки залізничних вузлів та станцій
328

329.

Схема 3.56. Розвідка залізничної станції
У разі розвідки площинних районів парою БпЛА сутність тактичних прийомів
не змінюється.
З метою скорочення часу безперервного перебування БпЛА в районі застосовується розвідка в два і більше етапи: БпЛА робить кілька проходів над об'єктами
розвідки та йде (при цьому він може вирішувати розвідувальні завдання в іншому
районі або виконувати тактичні прийоми подолання ППО противника), потім виконується повернення (повернення) до цього району.
При цьому підходи до району розвідки доцільно здійснювати з різних напрямків та висот за постійного маневрування БпЛА (схема 3.57).
Варіанти схеми розвідки колони техніки:
а) планова зйомка;
б) перспективна зйомка на віддаленні.
329

330.

Схема 3.57. Розвідка колони
Види траєкторії польоту БПЛА (рис. 3.61 – 3.66) залежать від конкретного завдання.
Рис. 3.61. Пошук цілі у заданій зоні
Рис. 3.62. Баражування у зоні
Рис. 3.63. Обліт заданого рубежу
Рис. 3.64. Вихід у задану точку та її обліт
330

331.

Рис. 3.65. Обліт кількох точок
Рис. 3.66. Пошук цілі у заданому секторі
Для розрахунку БпЛА ведучого повітряну розвідку, цілевказівку та взаємодіючого з оператором FPV-дрону сформовані наступні рекомендації:
1. Розвідка малорозмірних об'єктів (невеликих районів) виконується зазвичай
польотом одиночного БпЛА маршрутом, що забезпечує обхід найбільш небезпечних зон і вихід на задані об'єкти.
2. Розвідка лінійних об'єктів ведеться одиночними БПЛА польотом вздовж об'єкта.
3. Розвідку районів великих розмірів необхідно виконувати польотами кількох
БпЛА паралельними маршрутами.
4. У разі виконання розвідки району великих розмірів одним БпЛА здійснюється кілька послідовних проходів паралельними ділянками маршруту.
У кожному конкретному випадку виконуються розрахунки і визначається необхідна кількість проходів одного БпЛА в залежності від площі об'єкта, варіанту
корисного навантаження, висоти польоту.
Коригування вогню (артилерії, танків) та стрільби (АГС, ПТРК) за допомогою БПЛА
БПЛА виконує роль “око з неба”, забезпечуючи:
- миттєву розвідку: виявлення цілей та фіксація їх координат у реальному часі;
- точність удару;
- коригування наведення вогневих засобів;
- мінімізація промахів;
- аналіз результатів: оцінка влучень та оперативне уточнення координат.
Переваги використання БПЛА:
- збільшення ефективності вогневих засобів у складних умовах бою;
- економія боєприпасів за рахунок точних влучень;
- зниження ризику для екіпажів завдяки можливості роботи на великих дистанціях.
331

332.

Тактичні прийоми проведення ударних дій поділяються на:
- ударні: “Скид”, “Класика”, “Вільне полювання”, “Спрямоване полювання”,
“Ізоляція поля бою”, “Комбінований удар”, “Подвійний удар”, “Дракон”;
- спеціальні: “На матці”, “Супровід атаки штурмових груп”, “Мінер”, “Сапер”, “Перехоплювач”, “РЕБ”, “У засідці (Ждун)”, “Пастка”, “Диверсант”,
“Ретранслятор”, “Гучномовець”, “Залистування”.
“Скидання” (скидання боєприпасу по цілі). Тактичний прийом полягає у скиданні боєприпасів з дрону для знищення особового складу на відкритій місцевості
або в слабко захищеному укритті (“норі”). БПЛА-розвідник наводить дрон на ціль.
Зафіксовані випадки застосування боєприпасів з отруйними речовинами. Крім
того, подібний спосіб часто застосовується для скидання корисних вантажів своїм
військам.
“Дракон” (розпорошення запальної суміші над позиціями противника). З метою підпалу та виведення з ладу особового складу, техніки, відкрито розташованих
боєприпасів і майна застосовується дрон, споряджений термітним зарядом (на основі 120-мм артилерійського запального боєприпасу). Середня висота розпилення
запальної суміші – 20-50 м. Час горіння – до 2 хв., температура понад 2300° С.
“Класика” (виявлення цілі БпЛА-розвідником – запуск дрона та її поразка).
Найбільш поширений спосіб бойового застосування. Полягає в виявленні цілі дроном-розвідником і передачі координат оператору БпЛА для її знищення. Відеофіксація ураження об'єкта здійснюється БпЛА-розвідником.
“FPV-на проводах” (забезпечення сталого керування дроном). Для забезпечення стійкого управління FPV-дроном від впливу засобів РЕБ та гарантованого
ураження цілі на дальності до 20 км (в окремих зразках до 30 км) впроваджуються
БпЛА на оптико-волоконному кабелі. Характерною рисою їх використання є чіткість відео до кінцевої точки маршруту. Особливості застосування – недопущення
різких маневрів, уникнення вогнищ пожежі на маршруті руху.
“Вільне полювання” (чергування БпЛА в певній зоні та удар по виявленим або
важливим об'єктам і позиціям). Сутність даного способу полягає в самостійному
пошуку об'єктів та миттєвому нанесенні ударів по викритих об'єктах і позиціях противника. Особливістю даного способу є спеціальний пошук артилерійських систем,
позицій екіпажів БпЛА, які провоять періодично, з метою знизити ефективність на
визначених напрямках.
“Спрямоване полювання” (удар БпЛА по заздалегідь виявленим об'єктам та позиціям). Сутність даного способу полягає в нанесенні ударів дронами по заздалегідь викритих об'єктах і позиціях противника.
“Рій” (груповий удар БпЛА по обраним цілям, об'єктам). Метод заснований на
викритті цілей (об'єктів) БпЛА-розвідником та масовому впливі дронів- “камікадзе” з метою їх ураження. Як правило, загальна витрата – 5-12 апаратів. Відеофіксація ураження об'єкта здійснюється дроном-розвідником. Можливе поєднання
ударів дронів з вогнем артилерії та мінометів.
“Ізоляція поля бою” тактичний прийом спирається на масове використання
дронів (особливо на оптоволокні, з нічними і тепловізійними приладами), з метою
заборони логістики та подавлення морально-психологічного стану підрозділів.
“Комбінований удар” (удар БпЛА по цілі - скидання боєприпасів з дрону- “бомбардувальника”). Даний спосіб полягає у вирішенні спільної задачі FPV-дронів і
332

333.

БпЛА- “бомбардувальника” щодо нанесення комплексного вогневого ураження виявлених цілей. Після знищення (виведення з ладу) бронетехніки (об'єкта) ударом
FPV дрон- “бомбардувальник” здійснює скидання боєприпасів на особовий склад
під час евакуації. Як інший варіант: нанесення вогневої поразки особовому складу
(неброньованій техніці) скидами з метою їх знерухомлення, в подальшому - застосування FPV-дронів.
“Подвійний удар” (застосування двох і більше дронів із різними зарядами для
пророблення пробою в укритті та знищення особового складу). З метою знищення
живої сили в захищених укриттях послідовно застосовуються декілька дронів: перший з кумулятивним зарядом – для пробиття перешкоди, другий, як правило –
термобаричної, хімічної або осколкової дії для нанесення вогневого ураження особовому складу у внутрішніх приміщеннях.
“Дрон на матці” (збільшення радіусу бойового застосування). З метою збільшення радіусу бойового застосування дронів використовується БпЛА–“матка” як
літакового, так і “коптерного” типу, які також виступають як ретранслятор. Загальна вантажопідйомність – два-три FPV. При цьому дальність їх використання (залежно від типу матки) може становити до 60-70 км. Крім того, як “матка” для FPVдронів можуть виступати безекіпажні катери (БЕК).
“Супровід атаки штурмової групи” (вогневе забезпечення дій підрозділів, що
наступають). Даний спосіб полягає в послідовній атаці позицій дронами в ході висування та наступальних дій штурмової групи. Контроль та координація дій підрозділів та операторів здійснюється через БпЛА-розвідник.
“Дрон у засідці (ждун)” (приземлення та очікування – спостереження – раптова атака по цілі). Тактичний прийом заснований у приземленні та занятті дроном
прихованої позиції біля доріг з інтенсивним рухом, перехресть, місцях можливого
скупчення техніки та особового складу з наступною раптовою атакою по цілі. Працюючи в парі з БпЛА-ретранслятором (розвідником): глибина – понад 5 км, час
очікування – до 6 год. (включено лише приймач каналу управління). У нічний час
можливі атаки по фарах транспорту, що рухається, або використання FPV-дрону з
тепловізором.
“Дрон-пастка” може мати варіанти:
- приземлення дрона та подача звукового сигналу – при наближенні (захопленні) оператором здійснюється керований підрив через БпЛА-розвідник (ретранслятор);
- при зміні його положення (за рахунок пристрою типу “джонік”) – самопідрив
(крім того, можливе встановлення магнітного датчика цілі на метал);
- закладка заряду 20-50 г у конструкцію дрона, що активується при його демонтажі;
- вбудований GPS-маячок, його відстеження та “приліт” до місця сигналу;
- обробка корпусу FPV-дрону сильнодіючими отруйними речовинами шкірнонаривної дії.
“Обліт перешкод” – виконується у тому випадку, коли об'єктом для ураження
є одиниця озброєння та військової, спеціальної техніки противника і вона знаходиться на відносно відкритій ділянці місцевості. Виконується політ за маршрутом
з огинанням поверхні і заходом за природні перешкоди (дерева, чагарники) з різних
сторін на необхідну дистанцію, перед виходом на вогневий рубіж виконується підйом на висоту 60 - 100 м, здійснення маневру.
333

334.

“Політ із заходом у споруду (віконний чи дверний отвір)” – виконується в тому
випадку, коли об'єктом для ураження призначається розташування особового
складу в захисних спорудах.
“Пікірування на рухомі або стаціонарні об'єкти” противника виконується на
кінцевій ділянці траєкторії польоту FPV-дрону. Для ефективного виконання тактичного прийому пікірування повинне здійснюється в найбільш вразливу точку об'єкта противника.
“Дрон-мінер” (доставка та встановлення протипіхотних (протитанкових) мін,
замаскованих СВП на маршрутах ротації та евакуації). Даний тактичний прийом
використовується для прихованої установки дроном протипіхотних, протитанкових мін, а також замаскованих СВП на маршрутах ротації, евакуації або поблизу
позицій (об'єктів) для знищення живої сили та техніки.
“Дрон-сапер” (скидання боєприпасу або встановлення накладного заряду на
міни). Розмінування ділянки місцевості, як правило доріг та стежок, здійснюється
за рахунок скидання боєприпасу з дрону або встановлення накладного заряду на
відкрито розташовані та незамасковані міни.
“Дрон-перехоплювач” (знищення БпЛА). Для боротьби з розвідувальними
БпЛА літакового типу та гексакоптерами застосовуються FPV-дрони. При виявленні радіотехнічними засобами БпЛА (висота дій – до 3 км, швидкість – до 110
км/год) проводиться запуск FPV-дронів для їхнього перехоплення та знищення. Виведення з ладу БпЛА здійснюється за рахунок підриву осколкового заряду при наближенні або тарана. Цілевказівки здійснюються оператором РЛС.
“Диверсант” (прихована установка дронів ДРГ біля об'єктів у тилу – дистанційне приведення їх у дію за заздалегідь завантаженими координатами). Даний спосіб застосування FPV-дронів використовується ДРГ з метою знищення (виведення
з ладу) військової техніки та об'єктів противника. Після прихованої установки ДРГ
дронів-“камікадзе” (4-6 шт.) поблизу об'єкта на віддаленні до 2-3 км і переведення
в режим “очікування”, БПЛА дистанційно за сигналом GSM-мережі приводяться в
дію для завдання удару по цілях відповідно до заздалегідь завантажених координат.
“Гучномовець” (інформаційно-психологічний вплив на противника). З метою
зниження морально-психологічного стану особового складу та примусу до здачі в
полон до позицій направляються FPV-дрони з колонками для транслювання звукових повідомлень. Висота зависання – до 50 м.
“Залистування” (скидання з FPV-дрону листівок на позиції противника). У рамках інформаційно-психологічного впливу на особовий склад противника і населення FPV-дрони використовуються для скидання листівок.
Основу тактичних прийомів за умов РЕБ становлять:
- обхід зон радіоелектронного придушення досягається вибором маршруту польоту FPV-дрону над стиками між підрозділами сухопутних військ, над місцевістю
з мінімально можливою ймовірністю розташування засобів виявлення противника
(болота, лісові масиви, водоймища тощо). Маршрут польоту повинен забезпечити
вихід на об'єкти розвідки (в зону виконання спеціальних завдань) з несподіваних
для противника напрямів та створення сприятливих умов для ведення повітряної
розвідки та ударних дій;
334

335.

- керування траєкторією польоту FPV-дрону у випадку, коли сталося пропадання відеосигналу і FPV-дрон знаходиться на етапі пошуку цілі, необхідно збільшити висоту і продовжити рух, у разі знаходження FPV-дрону на траєкторії пікірування необхідно утримувати ручки управління (стіки) у вихідному положенні.
Основу тактичних прийомів з протидії вогневому ураженню противника становлять:
- використання сприятливих факторів метеорологічної обстановки ґрунтується на тому, що у складних метеорологічних умовах (хмарність, наявність серпанку, туману, атмосферних опадів) ймовірність виявлення засобами противника з
оптичними, радіотехнічними та інфрачервоними системами розвідки буде мінімальною. Захід на об'єкт (в зону виконання спеціальних завдань) доцільно здійснювати з хмар і з боку Сонця;
- вибір раціонального бойового порядку полягає у застосуванні одночасно
двох БпЛА. Основою тактичного прийому, що зменшує ймовірність ураження
БпЛА вогневими засобами противника при польоті парою, є:
- політ з використанням відволікаючого БпЛА, при цьому при підході до об'єкта один БпЛА з пари набирає запрограмовану висоту і відволікає дії противника.
Інший БпЛА виконує повітряну розвідку або ураження об'єкта противника на оптимальній висоті. Це підвищує можливість виконання спеціальних завдань другим
БпЛА і зменшує можливість його ураження;
- політ з одночасним виходом на об'єкти (в зону виконання спеціальних завдань), при цьому БпЛА виходять одночасно або з невеликим часовим інтервалом
з різних напрямків та на різних висотах. Цим створюється складна повітряна обстановка для противника та збільшується ймовірність виконання спеціальних завдань.
В усіх випадках виявлення обстрілу БпЛА вогневими засобами противника доцільно використовувати телевізійну апаратуру розвідки з метою своєчасного здійснення маневру і, як наслідок, зменшення ймовірності ураження БпЛА.
До основних тактичних прийомів подолання БпЛА засобів РЕБ та ППО противника відносяться:
- політ на малих та гранично малих висотах;
- політ на максимально допустимій швидкості;
- зменшення часу перебування над об'єктом або в районі;
- виконання маневру “змійка”, при знаходженні БпЛА у зоні виявлення, цілевказівки, пуску та ураження засобами ППО.
Рекомендації для успішної роботи на невеликій відстані від лінії зіткнення із
противником.
Для невеликих коптерів, які мають невеликий радіус дії, варто виконувати набір висоти на фоні якихось високих будов, ліній ЛЕП, териконів. Екіпажу бажано
підняти коптер на невелику висоту, відігнати убік, а потім виходити на робочу висоту.
У зворотному порядку виконується посадка БпЛА. Вкрай небажано злітати і
сідати поряд з будь-якими військовослужбовцями, неважливо, це противник або
свої.
Якщо дружній вогонь почався, не намагайтеся сісти або летіти до себе, це просто небезпечно.
Рекомендується здійснювати зниження в міру повернення до місця приземлення, переконавшись, що це безпечно.
335

336.

Приклади з бойового досвіду.
Противник зосереджується на виявленні особового складу і техніки на маршрутах ротації, евакуації, підвезення та їх вогневому ураженні.
Використовуючи рельєф місцевості, вежі стільникового зв'язку, міську забудову та інфраструктуру промзон (наприклад, як у Торецьку, Часів Яр), противник
розміщує передавачі та підсилювачі, які збільшують дальність польоту. Використання БпЛА для ретрансляції сигналу управління та перенесення FPV вже давно
увійшло до практики застосування БПЛА. На Брянському напрямку фіксувалися
заходи FPV на глибину понад 30 км.
В Торецьку противник, для забезпечення наступальних дій у міській забудові,
застосував циклічно 18 FPV по одній будівлі.
За досвідом бойових дій противник здійснює створення у рамках інженерних
підрозділів спеціальних взводів БПЛА у завдання яких входить виключно робота з
дистанційного мінування (рис. 3.67).
Рис. 3.67. Варіант схеми роботи такого взводу (з використанням ПОМ-2Р).
(1 – розрахунок БпЛА, 2 – майданчик для злету і посадки, 3 – маршрути польотів БпЛА)
Особливості заходів підвищення захищеності підрозділів:
- обладнання не менш чотирьох запасних районів очікування, зміна яких здійснюється у темний час доби;
- створення двох хибних районів зосередження, із встановленням макетів бойових машин та імітуванням життєдіяльності;
- вихід до районів виконання вогневих задач здійснюється тільки у темний час
доби;
- повернення з вогневої позиції до району зосередження здійснюється через
хибний район.
З метою прихованої доставки боєприпасів до пунктів боєпостачання батальйонів і рот застосовуються малорозмірні і роботизовані транспортні платформи
336

337.

(РТП), малотоннажні вантажні автомобілі, які маскуються під транспорт господарського призначення, легкові автомобілі.
Особливості системи ППО
Прикриття військових частин та підрозділів, які діють у тактичні глибині оборони (І ешелон), здійснюється відповідними підрозділами на озброєнні яких перебувають – ЗУ-23, ПЗРК, ЗСУ “Шилка”, ЗГРК “Тунгуска”, ЗРК “Стрела-10”, ЗРК
“Тор”, “Оса”.
Крім того противник часто застосовує мобільні вогневі групи на квадроциклах
з ПЗРК, пікапах з кулеметами та автоматиними установками.
Особливості системи інженерного забезпечення
Використання підземних міських комунікацій (каналізаційні та водовідводі труби) та будівництво тунелів.
У районі ПІВНІЧНЕ – використовувалися міські підземні комунікації мережі
теплопостачання.
У районі промислової зони ВЕРХНЬОКАМ’ЯНКА – використання підземних
труб системи водовідведення для безпечного переміщення особового складу.
В районі БІЛОГОРІВКА використовує підземні комунікації “Попаснянського
районного водоканалу” для прихованого переміщення в район південно-східніше
населеного пункту.
При наступальних діях у АВДІЇВКА, у сірій зоні збудував підземний тунель,
протяжністю до 175 м, який був використаний для раптового проходу в центр бойових порядків наших військ та штурму позицій. Вихід із тунелю на позиції передбачався через воронку, яка утворилася в результате підриву 600 кг вибухової речовини. Земляні роботи тривали протягом двох місяців у нічний час.
Особливості застосування груп дистанційного мінування у складі підгруп
мінування та бойового забезпечення.
Підгрупа мінування – для встановлення протитанкових, протипіхотних та змішаних полів дистанційним способом (здійснюється в умовах обмеженої видимості). До складу підгрупи входить розрахунок бойової машини ІСДМ-БМ на штатній
техніці.
Підгрупа бойового забезпечення – для ведення інженерної розвідки маршрутів
висування, охорони та прикриття розрахунку бойової машини ІСДМ-БМ під час
виконання бойової задачі, відбиття нападу ДРГ, виявлення БпЛА та їх знищення/придушення каналів управління, а також евакуації особового складу групи.
Особливості зміни, заміни груп
Варіантів зміни штурмових груп може бути безліч, найбільш складним є багаторазова зміна штурмових груп з послідовним нарощуванням зусиль кожної наступної штурмової групи.
Зміна штурмової групи на передньому краї здійснюється за командою командира штурмового підрозділу. Самостійний вихід із бою та відхід забороняється.
Штурмова група при вогневому контакті з противником у наступі зберігає
свою боєздатність протягом 1-3 годин, після яких вона переходить до оборони. Так
як бойові можливості штурмової групи знижено (з урахуванням втрат), для посилення прибуває група закріплення (зі складу штурмового підрозділу) з розрахунком
337

338.

саперів. Для мінімізації втрат, зміна штурмової групи групою закріплення проводиться потай (у сутінках, вночі, в погану погоду) або оперативно на бронетехніці.
Група закріплення змінивши штурмову групу і починає виконувати завдання по
обороні.
Інженерна група розподіляється в групи закріплення по-розрахунково і вони
діють в тому самому складі до закінчення дій. Розрахунки саперів встановлюють
МВЗ перед фронтом зайнятого рубежу і на флангах, що значно підвищує стійкість
оборони та створює умови для успішного продовження наступу. Дії розрахунків
саперів щодо встановлення МВЗ повинні надійно прикриватися вогнем.
Наступна штурмова група вводиться у бій із опорою на захисний (оборонний)
рубіж.
Штурмова група, яка втратила боєздатність, виходить з бою і висувається в
тилову зону, де в призначеному місці, на відстані до 2 км від переднього краю відновлюється в готовності до подальших дій як штурмова група.
Для пропуску штурмової групи через МВЗ розрахунки саперів роблять і позначають у них проходи. Проходи в загородження по можливості обладнуються в
“мертвому просторі” від спостереження та ведення вогню противником.
Після закріплення штурмової групи на досягнутому рубежі, дії повторюються, з
тією особливістю, що розрахунки саперів знімають МВЗ на попередньому рубежі та
встановлюють їх перед досягнутим новим рубежем. Для оперативності зняття та наступної установки ділянок МВЗ використовуються одні й ті самі розрахунки саперів.
Воду та боєприпаси до бойових порядків штурмових взводів доставлятимуть
лише вночі, а при захопленні зазначеного рубежу (об'єкта) протягом 30-40 хв. Евакуацію поранених здійснюватимуть на броньованих машинах силами евакуаційного
відділення, по дорозі назад доставляючи боєприпаси.
Кількість штурмових груп, груп закріплення, а також порядок їх зміни залежить від багатьох факторів, основними з яких є бойовий склад штурмового загону
та характер дій противника.
Особливості застосування мототехніки
В ході ведення наступальних дій мототехніка також показала високу ефективність. Практика показує, що ведення наступу з використанням мототехніки не є тим
винятковим засобом, що забезпечує перемогу, а дієвим лише в комплексі з іншими
складовими (розвідка, РЕБ, БПЛА, вогнева підтримка і т.п.), тобто взаємодоповнює
інші сили та засоби.
Використання мотоциклів дозволяє збільшити боєкомплект, що носиться, забезпечити перекидання особового складу на передові позиції і швидку евакуацію
поранених з поля бою.
Для ведення наступальних дій зазвичай формують мотоциклетні штурмові
групи (МШГр), які зазвичай складаються з трьох-п'яти підгруп по два військовослужбовці (водій та стрілок) на спортивному двоколісному мотоциклі високої прохідності, які озброєні стрілецькою зброєю (автомат, кулемет), реактивними протитанковими гранатами, ПТРК.
МШГр може діяти як окремо у взаємодії з підрозділами вогневої підтримки,
так і спільно з іншими стрілецькими підрозділами в пішому порядку та з бронегрупою.
338

339.

Атакам МШГр передує детальна розвідка позицій, викриття розташування вогневих засобів, інженерних загороджень, визначення кількості особового складу,
який може протидіяти, часу підльоту БПЛА та інтенсивність їх застосування на даній ділянці, тривалість проходження інформації між корегувальниками і вогнем артилерії, мінометів і БПЛА, від часу виявлення до нанесення ударів.
МШГр перед атакою в залежності від обстановки та завдань можуть перебувати:
• у пункті зосередження;
• на позиціях очікування;
• на вихідних позиціях;
• у пункті збору.
У пункті зосередження МШГр розташовуються до початку організації бою. Як
правило, він призначається за межами району вогневого впливу противника, має
укриття від повітряного та наземного спостереження, а також зручні шляхи підвезення та висування до лінії бойового зіткнення.
Позиція очікування займається МШГр тимчасово на час організації бою до переходу на вихідні позиції. Вона вибирається в районі майбутніх дій у місці, що забезпечує приховане розташування мототехніки та підготовку її до бою, а також має
приховані підступи до об'єкта атаки. Віддалення позиції очікування до лінії бойового зіткнення захищає особовий склад і техніку МШГр від вогневого впливу противника.
Вихідну позицію МШГр займають безпосередньо перед атакою і перебувають
при цьому у повній бойовій готовності. Вона дозволяє МШГр перебувати в бойовому порядку і, як правило, розташовується на напрямку атаки, має приховані підходи з тилу, зручні шляхи для переходу в атаку та укриття від повітряного і наземного спостереження. За наявності часу на вихідних позиціях ще до їх зайняття
МШГр, можуть завчасно обладнуватися окопи або укриття. Відстань вихідної позиції захищає особовий склад та техніку від дієвого вогню зі стрілецької зброї та
мінометів.
У деяких випадках замість вихідних позицій можуть призначатися рубежі розгортання (як під час наступу з ходу). Під час руху з позиції очікування мотоциклісти на рубежах розгортання перебудовуються на ходу в бойовий порядок для атаки.
До виходу на вихідну позицію екіпажі МШГр вивчають розташування вогневих засобів противника, місцевість на напрямку руху в атаку та отримують вказівки
про порядок подолання загороджень і перешкод.
Для збору мотоциклістів у бою призначаються:
• пункт збору;
• проміжний пункт збору;
• запасний пункт збору.
Пункт збору призначений для збору МШГр після виконання бойового завдання для отримання подальших завдань, упорядкування матеріальної частини та
поповнення боєприпасів та ПММ.
Проміжний пункт збору призначений для уточнення або встановлення МШГр
додаткових завдань на полі бою, відновлення зв'язку з піхотою та підрозділами родів військ, поповнення боєприпасів та евакуації поранених. Проміжні пункти збору
339

340.

призначаються в місцях, прихованих від вогню противника. В умовах, якщо в намічений пункт збору вихід мотоциклістів неможливий, за розташуванням своєї піхоти призначається запасний пункт збору.
Як правило, МШГр атакує на максимальних швидкостях під вогневим прикриттям підрозділів артилерії, мінометів, кулеметів, АГС та БПЛА. Під час нальоту
FPV-дронів противника та відкриття вогню з мінометів водій веде мотоцикл ламаною лінією. Якщо мотоцикл застряг або вийшов з ладу (потрапив в аварію), його
залишають на полі бою, продовжують вести вогонь та ховаються до підходу евакуаційної групи.
У бою мотоциклетні штурмові групи застосовують такі бойові прийоми:
- охоплення одного флангу;
- охоплення обох флангів;
- обхід;
- фронтальна атака;
- хибна атака;
- рейдові дії;
- наліт.
Бойові прийоми “охоплення одного флангу”, “охоплення обох флангів” і “обхід” полягають у тому, що одна підгрупа мотоциклістів, що атакує з фронту, інтенсивним вогнем за підтримки мінометних розрахунків, АГС і БПЛА прикриває
атаку іншої групи мотоциклістів, що атакує на максимальних швидкостях з флангу
(флангів) або з тилу, при цьому веде вогонь на ходу. У разі виявлення та відкриття
по них вогню, МШГр маневрують на максимальних швидкостях, вриваються на
позиції противника, спішуються і розстрілюють його в упор.
Крім того, із застосуванням приладів нічного бачення, безшумної зброї та електричних (безшумних) мотоциклів, МШГр можуть застосовуватися в умовах обмеженої видимості, що суттєво ускладнює їх виявлення.
В окремих бригадах ЗС рф вже сформовані та застосовуються штатні мотоциклетні взводи, проте в більшості підрозділів це поки що позаштатні засоби, які
отримують від волонтерів, місцевої влади.
Тактика та оснащення таких підрозділів постійно удосконалюються. Так в квітні 2025 року МО росії опублікувало кадри тренування військовослужбовців 299
дшп 98 пдд на російському полігоні з відпрацюванням тактики наступу та оборони
на мотоциклах у групах по дві-три людини.
Рекомендації з протидії тактиці МШГр
Загалом ефективними способами протидії тактиці МШГр можуть бути:
- використання за можливості, природніх перешкод: річки, канали, озера, болота, глибокі яри, густі ліси, валуни, високі насипи і сніговий покрив;
- мінування шляхів висування та підходів до позицій протипіхотними мінами,
у тому числі дистанційне та за допомогою БПЛА (БАС);
- встановлення малопомітних перешкод (типу МЗП), натяжних тросів (у лісистій місцевості);
- застосування різних засобів для зупинки автотранспортних засобів: триболи
(зіркоподібна колючка з чотирма шипами), дошки з набитими цвяхами, колючий
дріт (стрічка), протитранспортні їжаки, дерев'яні колоди, завали, канави, ями (у
тому числі замасковані) тощо;
- організована система розвідки (спостереження);
340

341.

- організована система вогню;
- організована та налагоджена тісна взаємодія з сусідами, черговими вогневими засобами;
- утримання в черговому режимі “за викликом” підрозділів FPV-дронів, розподіл
та закріплення їх за окремими напрямками (позиціями).
За природними перешкодами доцільно розташовувати вогневі засоби, командно-спостережні пункти, спостережні пости та тилові підрозділи, це підвищить
стійкість бойового порядку підрозділу, створить сприятливі умови для маневру силами та вогнем. Поблизу природних перешкод майже завжди розташовані окремі
ділянки чи місця, які МШГр можуть легко долати, тому природні перешкоди мають
обов'язково посилюватись мінно-вибуховими та іншими інженерними загородженнями.
Зазначені методи застосовуються з урахуванням обстановки, умов місцевості,
наявності тих чи інших матеріалів та техніки, при цьому заходи щодо протидії мотоциклетним підрозділам противника обов'язково мають передбачатися командирами (начальниками).
У цілому наступальні дії підрозділів СВ ЗС рф під час виконання бойових завдань залежать від рівня технологічного розвитку ЗС противника, тактичних властивостей місцевості, виду бойоих дій, фізико-географічних умов та інших факторів.
Висновок. Сучасний досвід війни показав що норми прописані в бойових статутах (за часів обох світових війн і низки збройних конфліктів) та звичайне озброєння виявились малоефективними і потребують нагальних змін: вивчення досвіду,
планування на випередження, впровадження нових видів ОВТ, форм і способів дій
та застосування ОВТ.
3.4. БАТАЛЬЙОН НА МАРШІ ТА В РАЗІ РОЗТАШУВАННЯ В РАЙОНІ
3.4.1. Батальйон на марші
Пересування підрозділів проводиться як під час підготовки, так і в ході виконання поставленого завдання з метою створення (зміни) складу військ, їх посилення або розгортання на нових напрямках.
Батальйон (рота) може здійснювати пересування своїм ходом (маршем), перевозитися різними видами транспорту, пересуватися комбінованим способом.
Марш – основний спосіб пересування батальйону (роти), полягає в організованому пересуванні підрозділів своїм ходом у колонах по дорогах та колонних шляхах
із метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж в установлений час, у повному складі і в готовності до виконання поставленого завдання.
Залежно від:
- отриманого завдання і місця в похідному порядку з’єднання (батальйону)
підрозділи можуть здійснювати марш у колоні головних сил або самостійно: батальйон – у передовому загоні або авангарді; рота – в головній, боковій, боковій нерухомій або тильній похідній заставі;
- від умов обстановки – в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, до фронту, вздовж фронту, від фронту в тил.
В усіх випадках марш здійснюється приховано, як правило в умовах обмеженої видимості.
341

342.

Мета маршу досягається виконанням низки тактичних завдань, основними з
яких є: витягування колони і побудова похідного порядку; відбиття ударів повітряного противника; боротьба з аеромобільними, диверсійно-розвідувальними групами і НЗФ; заняття районів привалів (відпочинку) і розташування в них; подолання бар’єрних рубежів, зон РХБ зараження, руйнувань, пожеж і затоплення,
дистанційно встановлених мінних полів; розташування в районі зосередження (розгортання і вихід на вказаний рубіж).
Відповідно до бойового статуту СВ ЗС рф, частини 2, для своєчасного й організованого початку і здійснення маршу вказуються (рис. 3.68):
батальйону, призначеному в передовий загін, – напрямок дій, вихідний пункт і
час його проходження, а також час і рубіж (район), яким необхідно оволодіти;
батальйону (роті), що діє в авангарді (в похідній заставі) або в складі головних
сил з’єднання (батальйону) – маршрут руху, вихідний пункт, пункти регулювання
на ньому і час їх проходження, місця і час привалів, райони денного (нічного) відпочинку (зосередження або рубіж). За необхідності вказується рубіж імовірної зустрічі
з противником.
Рис. 3.68. Райони, рубежі, пункти, які вказуються на марші
Віддалення вихідного пункту забезпечує витягування колони батальйону з
району розташування, досягнення нею установленої швидкості руху і може становити 5 – 10 км. Пункти регулювання призначаються через кожні 3 – 4 год руху, а
також по бар’єрних рубежах.
Райони відпочинку (привали) призначаються для приймання їжі і відпочинку
особового складу, технічного обслуговування, ремонту озброєння і військової техніки, дозаправки машин, поповнення запасів ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів, а також для підготовки ракет і боєприпасів до бойового застосування.
342

343.

В кінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок, а в разі здійснення тривалих маршів через кожні 3 – 5 добових переходів може
призначатися район добового відпочинку. Тривалість перебування батальйону
(роти) в районі відпочинку повинна бути не менше 6 год.
Привали призначаються через кожні 3 – 4 год руху тривалістю до 1 год, у другій половині добового переходу – один привал тривалістю до 2 год.
Райони відпочинку (привалів, зосередження) встановлюються з метою забезпечення розосередженого розміщення підрозділів, їх маскування, захисту від ударів різними засобами противника, а також швидкого висування підрозділів для продовження маршу (виконання отриманої задачі).
Батальйон (рота) зазвичай здійснює марш у похідному порядку однією колоною. Дистанції між підрозділами і машинами можуть бути 25 – 50 м. Під час руху
в умовах загрози застосування противником високоточної зброї (ВТЗ), умовах обмеженої видимості (менше 300 м) і в разі руху на підвищеній швидкості дистанції
між машинами можуть бути 100 – 150 м.
Похідний порядок батальйону (роти), що здійснює марш у передбаченні вступу в
бій, будується з урахуванням отриманого завдання, задуму майбутніх дій і місця в похідному порядку з’єднання (полку, батальйону).
В разі дій у передовому загоні (авангарді) похідний порядок включає (схема
3.58): батальйону – похідну охорону, колону головних сил і підрозділів матеріально-технічного і медичного забезпечення; роти в головній похідній заставі – похідну охорону і колону головних сил.
Схема 3.58. Похідний бойовий порядок мсб (варіант)
Похідна охорона призначається для заборони ведення противником наземної
розвідки і раптового його нападу на головні сили, забезпечення безперешкодного
руху і створення умов для вступу в бій. На підрозділи охорони на марші покладається також завдання ведення розвідки.
Для охорони батальйону, який рухається в передовому загоні (авангарді), в напрямку руху висилається головна похідна застава в складі посиленої роти або
взводу; на фланги і в тил за необхідності – дозорні відділення (танки). Головна похідна застава силою до роти висилає головний дозор у складі взводу, а головна похідна
застава силою до взводу (головний дозор) – дозорне відділення (танк). Віддалення
органів похідної охорони становлять: головної похідної застави – 5 – 10 км; бічної і
343

344.

тильної похідної застав – до 5 км; головного дозору – 3 – 5 км; дозорного відділення
(танка) – на віддалення, що забезпечує спостереження за ним і підтримку вогнем.
Від батальйону, який рухається в складі головних сил з’єднання, може висилатися
дозорне відділення (танк).
Колона головних сил (схема 3.59) передового загону, авангарду і похідний порядок батальйону (роти), що діє у складі головних сил з’єднання (полку, батальйону), складається з колон рот (батарей), окремих взводів і доданих підрозділів,
роти – з колон взводів і доданих підрозділів.
Залежно від умов обстановки, отриманого завдання і складу вона може мати
різну побудову. Танкові підрозділи, додані мотострілецькому батальйону (роті),
прямують зазвичай в голові колони, а мотострілецький підрозділ, доданий танковому батальйону (роті), розподіляється між танковими ротами (взводами) і прямує
в їх похідних порядках за танками або призначається в похідну охорону; штатна і
додана артилерія залежно від умов обстановки може здійснювати марш у голові
колони головних сил батальйону, за командно-спостережним пунктом або прямувати за бойовими підрозділами батальйону; гранатометний взвод рухається зазвичай за головною ротою головних сил батальйону, а протитанковий підрозділ батальйону – за головною похідною заставою або за головною ротою головних сил
батальйону.
Схема 3.59. Похідний порядок батальйону (варіант)
Зенітні засоби зенітного підрозділу, що здійснює марш у колоні батальйону,
повзводно (по відділеннях) діють у колоні головних сил, а частина з них – із головною похідною заставою.
Підрозділи матеріально-технічного забезпечення, як правило, йдуть за колоною головних сил батальйону. Медичний підрозділ батальйону зазвичай прямує з
підрозділами матеріально-технічного забезпечення, а в разі передбачення вступу в
бій – за підрозділами, призначеними для дій у першому ешелоні. За рішенням старшого начальника вони можуть включатися до складу колони підрозділів матеріально-технічного та медичного забезпечення з’єднання і приєднуватися до батальйону на привалах (у районах відпочинку).
344

345.

У батальйоні організовується замикання колони, до складу якого виділяються
евакуаційні і ремонтні засоби, сили і засоби медичного підрозділу, машини з пальним і військово-технічним майном.
У передбаченні вступу в бій від батальйону, який діє в передовому загоні, авангарді чи в голові колони головних сил з’єднання, може висилатися розвідувальний
дозор. Якщо розвідувальний дозор не висилається, то розвідувальний взвод або підрозділ, призначений для дій у розвідувальному дозорі, здійснює марш у голові колони головних сил батальйону, як правило, за командно-спостережним пунктом.
Похідний порядок батальйону (роти) для маршу без загрози зіткнення з противником будується з урахуванням зручності руху, досягнення максимальної швидкості, найменшого напруження сил особового складу та збереження бойової техніки, а також захисту від ядерної та високоточної зброї. При цьому танки, самохідні
гармати й інша гусенична техніка, а також озброєння і військова техніка з малим
запасом ходу й низькими швидкостями руху, можуть перевозитися автотягачами з
вантажними напівпричепами. Склад похідної охорони і її віддалення від головних
сил можуть бути меншими, ніж на марші в передбаченні вступу в бій.
3.4.2. Батальйон в разі розташування в районі
Відповідно до бойового статуту СВ ЗС РФ, частини 2, розташування в районі
– розміщення підрозділів батальйону (роти) у визначеному районі: вихідному (в
разі наступу з висуванням із глибини, форсуванням і десантуванням), зосередження, відпочинку та інших районах. Батальйону призначається район зосередження, площа якого має становити 10 км2 (рис. 3.69).
Рис. 3.69. Розташування мсб у районі (варіант)
Район розташування повинен забезпечувати:
- розосередження та приховане розміщення підрозділів;
345

346.

- можливість швидкого збору і проведення маневру підрозділами у необхідному напрямку;
- зручність розміщення та відпочинку особового складу;
- приємні умови у санітарно-епідемічному відношенні;
- наявність достатньої кількості джерел води, доріг та під’їзних шляхів для висування озброєння та військової техніки.
Район розташування включає:
- позиції (маршрути дій) сторожової (безпосередньої) охорони;
- райони розташування мотострілецьких (танкових) рот;
- райони розташування мінометної (артилерійської) батареї, протитанкового
підрозділу, підрозділів технічного забезпечення і тилу.
Батальйон у визначеному районі розташовується по підрозділах із таким розрахунком, щоб із початком виходу з району не здійснювати зайвих пересувань.
Райони розташування танкових (мотострілецьких) підрозділів із метою забезпечення здійснення маневру та надання допомоги підрозділам охорони призначають звичайно по зовнішньому периметру району розташування батальйону.
Мотострілецька (танкова) рота у визначеному для неї районі розташовується звичайно вздовж маршруту висування, але далі від нього на дистанціях та
інтервалах, які знижують ефективність ураження від ударів авіації, ВТЗ та вогню
артилерії противника. Відстань на відкритій місцевості між танками, БМП (БТР)
може бути 100 – 150 м, між взводами – 300 – 400 м, а між ротами – 1 – 1,5 км
(рис. 3.70).
Рис. 3.70. Розташування мср в районі (варіант)
Артилерійські підрозділи розташовуються в повному складі або по взводах на
загрозливих напрямках, знаходяться в постійній готовності до відкриття вогню.
346

347.

Гранатометні та протитанкові підрозділи батальйону розташовуються звичайно із мотострілецькими ротами.
Для вирішення раптово виникаючих задач у батальйоні призначається черговий підрозділ у складі взводу. Він розташовується, як правило, в районі його роти.
Командно-спостережний пункт батальйону (роти) розгортається з таким розрахунком, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами як під час знаходження їх на місці, так і під час висування із займаного району. Зв’язок із підрозділами звичайно здійснюється рухомими та провідними засобами зв’язку.
З досвіду ведення бойових дій на Сході України. Знищення підрозділу ЗС РФ під
час маршу у районі САНЖАРІВКИ 28 січня 2015 р.
З метою недопущення наступу підрозділів російських окупаційних військ у
районі с. САНЖАРІВКА (Бахмутського району Донецької області) командуванням
128 огпбр було обладнано три опорних пункти взводів (“Валєра”, “Серьога”,
“Льоха”), посилених танковою ротою 92 омбр.
27 січня 2015 р. командир танкової роти, який перебував на опорному пункті
“Серьога”, виявив переміщення вантажних автомобілів противника (КамАЗ) у супроводі БМП-2 по дорозі ПІВДЕННА ЛОМОВАТКА – ВЕСЕЛОГОРІВКА, про що
командир роти доповів командирові гпб. Проте на той момент артилерії в розпорядженні командира батальйону не було, а 120-мм міномети не могли вести вогонь
по цілях, дальність до яких становила близько 9000 м. Командир батальйону поставив завдання спостерігати та доповідати про кількість автомобілів, які переміщуються.
Командир 1 тр запропонував знищити цілі вогнем танків із закритих вогневих
позицій, використовуючи планшети зі встановленим програмним забезпеченням
“Мапа”. Це програмне забезпечення розробила група волонтерів-програмістів
саме для ведення вогню з озброєння танків на великі відстані.
Командир батальйону дав дозвіл на ведення вогню. Після чотирьох пострілів
із гармати танка було уражено одну ціль. Після цього переміщення техніки противника за маршрутом ПІВДЕННА ЛОМОВАТКА – ВЕСЕЛОГОРІВКА припинилося.
Близько 15.00 28 січня 2015 р. командир опорного пункту “Серьога” отримав
від спостерігача доповідь про переміщення техніки противника у напрямку опорного пункту і дав команду “До бою!”. Особовий склад зайняв вогневі позиції і приготувався до бою.
О 15.00 на правому фланзі опорного пункту виявили два БМП противника, які
після відкриття по них вогню з ВОП відійшли у зворотному напрямку.
Змішана колона противника з трьох танків Т-72, двох МТ-ЛБ та до шести
вантажних тентованих автомобілів була помічена після виходу зі складок місцевості на відстані 1000 – 1500 м на лівому фланзі опорного пункту. У голові колони
рухалися танк і МТ-ЛБ із зенітною установкою ЗУ-23-2.
О 15.30 колону противника було виявлено на лівому фланзі ВОП під час спроби
атакувати. Після відкриття вогню по противнику із танків МТ-ЛБ і танк противника були знищені. Після цього колона противника розгорнулася, щоб атакувати
ВОП із двох напрямків (на лівому фланзі та по центру ВОП).
347

348.

О 15.40 вогнем танків було знищено два танки противника та МТ-ЛБ із ЗУ23-2 перед ВОП “Серьога”.
Після зазнаних втрат противник почав вести вогонь по ВОП з усіх засобів та
намагався відступити. Вогнем усіх вогневих засобів ВОП за підтримки вогнем 120мм мінометів основну частину особового складу і техніки противника було знищено.
Переслідування противника унеможливлювали мінно-вибухові загородження
перед переднім краєм опорного пункту. До кінця доби спроб із боку противника
атакувати опорний пункт “Серьога” не було. Протягом бою безповоротних
втрат ні в живій силі, ні в техніці не було. На полі перед переднім краєм ВОП залишилися ураженими три танки, дві ББМ, кілька вантажних автомобілів.
Уроки та висновки:
Успішне ведення оборонного бою стало можливим завдяки:
налагодженій системі управління;
якісній організації взаємодії між танковим, механізованим та мінометним
підрозділами;
введенню противника в оману демонстрацією бойових машин (раніше пошкоджених) на передньому краї опорного пункту.
Під час визначення секторів стрільби для танків та бойових машин піхоти
використовувалися опори ЛЕП як єдині орієнтири, які можна було призначити на
даній місцевості. Чіткий розподіл вогню між наявними вогневими засобами дав
змогу вести одночасний вогонь по противнику з максимальною ефективністю.
За умов використання програмного забезпечення “Мапа”, яке враховує метеоумови, балістику, а також рельєф місцевості, вогневе ураження виявлених цілей
можна здійснювати у дуже короткий термін.
Висновок. Під час здійснення маршу та в разі розташування на місці батальйон (рота) готуються до дій в умовах загрози застосування противником ЗМУ, високоточної зброї, систем дистанційного мінування, авіації, повітряних десантів, аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп, дій іррегулярних збройних
формувань, радіоактивного, хімічного і біологічного зараження, руйнування доріг
і переправ, а також протидії руху колон із боку мирного населення. Порядок розташування підрозділів батальйону залежить від характеру майбутніх дій, часу знаходження в районі, умов обстановки та характеру місцевості.
Питання для самоконтролю
1. Перелічити склад та призначення елементів бойового порядку мсб (мср).
2. Перелічити види вогню, маневру.
3. Види оборони та тактичні нормативи мсб в обороні.
4. Перелічити елементи бойового порядку мсвід, мсв, мср, мсб в обороні.
5. Умови переходу мсб у наступ.
6. Способи наступу.
7. Перелічити елементи бойового порядку мсвід, мсв, мср, мсб у наступі.
8. Тактичні нормативи застосування елементів бойового порядку мсб у наступі.
9. Перелічити елементи бойового порядку швід, шв, шр, шз у наступі.
348

349.

ДОДАТКИ
Досвід застосування штурмових підрозділів в ході АТО
Характерно, що ще за часів АТО, мсб у наступі застосовувався як штурмовий
загін. А саме, після боїв на Дебальцевському плацдармі, наступальні дії російських
окупаційних військ (2014 – 2015 р.) змінилися на штурмові дії в окремих районах.
Відповідно до бойових статутів ЗС рф, перехід до штурмових дій передбачає створення відповідних зведених штурмових загонів (груп) змішаного складу.
Штурмовий загін – елемент бойового порядку, який створюється для блокування та знищення міцних комплексних (великих) споруд, важливих об’єктів та
опорних пунктів противника.
Штурмовий загін зазвичай може мати таку структуру (схема 1):
Схема 1. Типова структура штурмового загону
Аналіз застосування БТГр у складі штурмового загону у бойових діях на Сході
Україні свідчить:
перед штурмом об’єкта (опорного пункту), розташованого в межах міста, проводиться артилерійська підготовка атаки вогневим нальотом тривалістю 15 – 30 хв
із максимальним залученням артилерії;
штурмовим групам, які діють на одному напрямку, додається мінбатр великої
потужності для руйнування найбільш укріплених споруд і сховищ;
під час виконання штурмових завдань створюється максимальна щільність вогню артилерії на 1 км фронту за рахунок збільшення потрібного складу угруповання артилерії на 1 – 2 адн;
для заборони підходу резервів застосовується реактивна артилерія;
для руйнування опорних пунктів на передньому краї застосовуються засоби
для стрільби прямою наводкою.
Найближче завдання штурмового загону зазвичай передбачає захоплення та
знищення довготривалих вогневих та інших важливих споруд в опорних пунктах рот
першого ешелону противника, а напрямок подальшого наступу визначається з таким
349

350.

розрахунком, щоб забезпечити захоплення та знищення довготривалих вогневих та
інших важливих споруд противника в глибині його першої позиції.
Найближче завдання штурмової групи полягає в захопленні та знищенні довготривалого вогневого та іншого спорудження на напрямку наступу, а напрямок
подальшого наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити захоплення та знищення наступної споруди противника.
Водночас після широкомасштабного вторгнення, за досвідом бойових дій, ЗС
рф почали формувати штатні штурмові підрозділи (їх структура розглянута в першому розділі). Такі підрозділи зазвичай діють на ділянці прориву.
Вибір способів дій штурмових груп ґрунтується на рішенні командира штурмової роти (батальйону, загону). Базовим способом дій є дії розосередженим бойовим порядком (трійками), від укриття до укриття (позиції до позиції), за постійним
вогневим ураженням (“за своїми осколками”), під прикриттям РЕБ, із застосуванням БпЛА та FPV-дронів, веденням контрбатарейної та контрмінометної боротьби.
Залежно від обстановки (характеру дій противника та місцевості), штурмові групи
атакують призначений об'єкт послідовно нарощуючи зусилля, а в окремих випадках одночасно.
Одночасний штурм опорного пункту противника всіма штурмовими групами
доцільний лише за умови надійного придушення противника вогнем артилерійської групи та початку відведення противником своїх сил і засобів із займаних позицій.
При послідовному способі дій сили та засоби штурмової роти можуть бути розподілені за такими елементами бойового порядку:
штурмові групи (2-3 штурмові групи);
штурмові групи резерву (1-2 штурмові групи);
у штурмовій роті – мінометна група (розрахунки 82 мм М);
група безпосередньої вогневої підтримки (1-2 групи АГС-17 та “Корд”);
протитанкова група (розрахунок ПТРК);
розвідувально-ударна група БпЛА;
група РЕБ (2-3 підготовлені військовослужбовці роти з наданим засобом РЕБ);
група підвезення та евакуації (1-2 квадроцикли з причепами, БТР, МТЛ-Б
і т.п.).
На користь виконання завдання командирам штурмових рот можуть виділятися засоби посилення:
- бронегрупа (1-2 танки, 3-4 БМД (БМП);
- Інженерна група (3-4 сапера зі складу інженерно-саперної роти полку).
Для штурмової роти додатково виділяється – група підвезення
та евакуації (3-4 БТР або МТЛ-Б) зі складу штурмового загону (батальйону).
У цілому наступальні дії підрозділів СВ ЗС рф під час виконання бойових завдань залежать від рівня технологічного розвитку ЗС противника, тактичних властивостей місцевості, виду оборони, фізико-географічних умов та інших факторів.
350

351.

Особливості тактики дій ПВК “Вагнер”
(2022 – 2023 р.)
Тактика - “продавлювання”.
Від середини серпня 2022 р. на Бахмутському та Соледарському напрямках
основні зусилля російських військ були сконцентровані на наступальних діях. Тактика російських збройних формувань загалом полягала у “прогризанні”/“продавлюванні” добре підготовленої української оборони: тобто повне знищення інфраструктури та житлових забудов (фото 1-2) інтенсивним і нерозбірливим вогнем
артилерії (фото 3). Ця тактика не є новою для російських терористичних військ.
Подібним способом вони знищили: столицю Чеченської Республіки Ічкерія м. Грозний під час першої російсько-чеченської війни 1994–1996 рр., в якій за різними
оцінками загинуло від понад 6 до 27 тис. мирних людей; м. Алеппо під час війни в
Сирії, в якому від російських бомбардувань загинуло майже 25 тис. мешканців міста; українське м. Маріуполь, що стало символом війни на знищення, яку росія веде
проти України від 24 лютого 2022 р., число загиблих мирних людей невідомо та за
різним оцінками складає 10–20 тис. Ця жорстка, антилюдська та разюча за масштабами тактика набула нового чіткого термінологічного визначення – урбіцид [“знищення міста”, “насильство щодо міст”].
Фото 1. Руйнування м. Соледар
Фото 2. Руйнування м. Бахмут
351

352.

Фото 3. На полях і вздовж доріг околиці м. Бахмут тисячі вирв від снарядів
Досвід бойових дій у м. Соледар показав, що броньована техніка противника
у місті просувалася повільно та періодично знищувалася українськими підрозділами протитанковими засобами. Відповідно, російські збройні формування перейшли до тактики малих груп і почали “видавлювати” українські підрозділи просуватися від будинку до будинку, від вулиці до вулиці.
У населених пунктах противник діяв, переважно, малими штурмовими групами по 3–15 осіб, інколи силами до взводу у кількості до 30 осіб. Вони мали на
озброєні особисту стрілецьку зброю, інколи – 82-мм міномети та ПТРК.
Спостереження показали, що противник нерідко використовував перевірену
ним тактику, а саме розвідку боєм “м’ясом”.
Під час знищення передових груп фіксувалися вогневі точки українських підрозділів, по яких починав вестися масований артилерійський вогонь.
Тактика – по “палітрі”.
Штурмові групи по 2–5 осіб просувалися за орієнтирами по так званій “палітрі” (фото 4) – сітці орієнтирів (точок), за маршрутом визначеного кольору, від точки до точки, позначених літерою та декількома цифрами [встановлений на мобільному телефоні чи планшеті додаток “Alpine Quest GPS”]. Різні кольори
позначають різні сектори/ділянки дій. Точка, де знаходяться важливі об’єкти, наприклад (червона точка) підрозділ зі складу взводу вогневої підтримки, передовий
пункт евакуації, перевальні пункти тощо (інший колір), позначаються окремими
кольорами. Надалі групи проникали до передмістя, заходили у найближчі будівлі
та закріплювалися. Якщо дозволяла обстановка та не було супротиву українських
підрозділів, вони переміщувалися у найближчі будівлі. На їх місце заходили інші
невеликі групи як резерв. Таким чином штурмові групи поступово просувалися та
захоплювали будівлю за будівлею, а українські підрозділи “видавлювалися” з населеного пункту. За штурмовими групами так саме по “палітрі” за потребою руха-
352

353.

лися пішки так звані “чолноки” – підрозділи забезпечення, які підносили боєприпаси, продовольство тощо, а також групи евакуації. Командири цих груп обов’язково повинні були мати при собі рацію і гаджети з “палітрою”. Подібна тактика
застосовувалася противником і на іншій місцевості, зокрема у лісосмугах. Зазначимо, що точки у “палітрі” кодифікуються літерами [постійно змінюються] і цифрами [залишаються незмінними]. Але, оскільки через радіозв’язок противник доповідав командуванню про свої дії у певному районі та, водночас, знаючи, де
ведуться ці дії і накладаючи їх на сітку “палітри”, українська розвідка доволі легко
могла визначити зміни і точні координати цих орієнтирів.
Фото 4. Скриншоти з мобільного телефону і планшету полонених бойовиків-вагнерівців, на яких
встановлений додаток “Alpine Quest GPS” з так званою “палітрою” – сіткою орієнтирів (точок).
Аналіз дій противника висвітлив, те що він швидко вчився та пристосовувався
до умов. Якщо раніше штурмові підрозділи (загони/взводи/відділення) залучалися,
в основному, для ведення штурмових дій у місті, то у грудні 2022 – січні 2023 р.
противник почав використовувати їх для проведення наступу на всіх ділянках лінії
бойового зіткнення у різних умовах місцевості (урбаністична місцевість, ліс/лісосмуги, степ/поле, тощо). На обраних напрямках противник своїми діями намагався
чинити постійний тиск на українські війська, тому його атаки фактично мали характер постійної розвідки боєм малими групами легкої піхоти. Перша атака мала
353

354.

виявляти для засобів аеророзвідки вогневі засоби та проводити дорозвідку. Тому
обстріл українських позицій після відбитої атаки проводився більш масовано, ніж
артилерійська підготовка. Після цього готувалася нова атака. Це дозволяло концентрувати сили там, де українські війська мали слабкішу розвідку, менше засобів
ураження, меншу стійкість.
Нові способи ведення бойових дій апробувалися на більш підготовлених підрозділах ПВК “Вагнер”. Далі набутий досвід поширювався у піхотних і повітрянодесантних підрозділах.
Зокрема тактика на відкритій місцевості (степ/поле/лісосмуги), постійно
змінювалася. Наприклад, у грудні 2022 р. спостерігався наступ противника у пішому порядку від взводу і більше, по фронту “ланцюгом” у декілька хвиль по 30–
40 осіб, практично без прикриття бронетехніки. У бій відправлявся ненавчений особовий склад, про що свідчили великі втрати противника, на які російське командування не звертало уваги. Відмічалися випадки, коли не зважаючи на нанесення українськими підрозділами вогневого ураження, противник продовжував
наступальні дії “повзком”. Під час візуального контакту з українськими БпЛА або
почувши їх звук противник прикидався мертвим. Якщо атака “захлиналася”, за пів
години/годину вона повторювалася. Між атаками по українських позиціях “працювала” артилерія, яка намагалася вибити, передусім, важке озброєння. І так цілодобово. У темний час доби атаки на українські позиції були рідкими. У другій половині січня російські військові формування знову почали застосовувати цю тактику
на окремих напрямках.
На позиціях ВОПів “Канзас”, “Лас Вегас” і “Голівуд” [РТГр “Шабаш” 4 отбр,
Бахмутський напрямок] спостерігалася й інша тактика дій штурмових груп
“Просочування”. Наприклад, біля трьох днів противник “прощупував” вогневі позиції, визначав слабкі місця в обороні, вогневі точки та тримав українські підрозділи у постійній напрузі. Для цього він періодично здійснював поодинокі постріли
з 82-мм мінометів, АГСів та застосовував дими. Звернемо увагу, як показав досвід
боїв під Бахмутом, в українських захисників дими викликали “здивування” і на них,
зазвичай [і даремно], не зверталася увага, а вкрита димом ділянка місцевості не
прострілювалася. Українські позиції періодично атакувалися невеликими групами
по 3–5 осіб. Таким чином противник проводив розвідку вогневих позицій та привчав їх захисників до думки, що на цьому напрямку значної загрози не існує. Водночас, протягом цих декількох днів він уночі накопичував сили до 20–30 осіб, ховаючись удень в ярах під прикриттям рослинності тощо, підвозив боєзапас і
готувався до основної атаки. Атака розпочиналася по готовності у визначений час
2–3 хвилями під прикриттям димової завіси. Її супроводжував масований артилерійський чи гранатометний вогонь. Неочікувані штурмові дії противника зазвичай
призводили до втрат позицій, особливо тих, які оборонялися непідготовленим особовим складом. На захоплених позиціях залишалися 3–4 бійця для їх утримування
та резерву. Якщо українські підрозділи чинили опір, то противник відходив, а по
позиціях “відпрацьовувала” артилерія.
Нерідкими були випадки, коли противник перед штурмом “насипав за спину”
так звані “хлопушки” – застосовував акустичні імітатори звуків пострілів, які
створювали враження ведення стрілецького бою у тилу української позиції. Були
354

355.

випадки, коли українські підрозділи побоюючись оточення швидко залишали позиції і відступали, а на їх місце практично без жодного пострілу заходили російські
штурмові групи.
З жовтня 2022 р. штурмові підрозділи, передусім ПВК “Вагнер”, регулярно
почали вести активні штурмові дії у нічний час. Ця тенденція спостерігалася й у
2023 р. Приблизно о 23.00–23.30 розпочинала “працювати” артилерія противника з
метою вогневого ураження українських підрозділів. Біля 01.00 та о 03.00–05.00
штурмові групи, які обов’язково мали тепловізор і прилад нічного бачення, розпочинали штурм українських позицій. У темний час забезпечувався й прихований вихід штурмових груп на рубіж атаки. Групи могли супроводжуватися снайпером/снайперською парою, озброєних гвинтівкою СВД з тепловізором та приладом
нічного бачення.
Бронетехніка зазвичай не використовувалася з метою її збереження від ураження та забезпечення максимальної раптовості дій штурмових груп. У разі потреби бронетехніка могла застосовуватися лише з дистанції максимальної ефективної вогневої підтримки та з закритих вогневих позицій, намагаючись не наражатись
під українські протитанкові засоби. Можна зазначити, що бронетехніка в існуючій
російській тактиці перестала бути засобом прориву, як це було у попередніх стадіях
війни.
Основне навантаження лягло на легку піхоту, яка мала діяти самостійно. Тому
застосування тактики нічних дій хоч і не призводило до зменшення російських
втрат, але дозволяло досягти результатів там, де раніше денні атаки успіху не мали.
Безпосередня вогнева підтримка атакуючих підрозділів здійснювалася здебільшого автоматичними гранатометами та мінометами 82-мм та 120-мм. У грудні
2022 р. відмічалися спільні дії малих штурмових груп по 5–15 осіб, які формувалися
як з регулярних підрозділів збройних сил російської федерації, передусім повітряно-десантних військ, так і з ПВК “Вагнер”. Останні складалися з числа непідготовлених до бойових дій завербованих ув’язнених і професійних бойовиків, які
мали практичний бойовий досвід. Між цими групами існує сувора ієрархія. Під час
штурмових дій засудженими командує професійний вагнерівець-контрактник. Наприклад, відмічалася така тактика. Наступ відбувався трьома хвилями. У першій
хвилі наступали підрозділи засуджених. Вони поділялися на дві категорії: перша –
штурмові групи, завданням яких було ведення виключно наступальних дій та захоплення позицій; друга група – групи закріплення [“копачі”], які мали завдання напередодні наступальних дій прибути у визначений район, підготувати в інженерному відношенні вихідні позиції [вихідний рубіж, він же район евакуації] для дій
штурмових груп, доставити туди боєприпаси та відійти в тил.
Доставка боєприпасів до штурмових груп здійснювалася двома способами:
перший, переважаючий – вручну та на будь-яких підручних засобах – господарських тачках, мотоблоках, мопедах тощо; другий, якщо дозволяли місцевість та обстановка – боєприпаси могли доставлятися автомобільною чи броньованою технікою. Напередодні наступальних дій підготовлені вихідні позиції займали кілька
штурмових груп. Одна з них мала головне завдання приховано наблизитись до українських позицій на віддаль кидка ручної гранати, здійснити вогневий вплив, оволодіти об’єктом атаки та закріпитися там. Інша штурмова група переміщувалася до
захоплених окопів, проводила остаточне закріплення на об'єкті атаки та очікувала
355

356.

подальших наказів командирів. Штурмові дії розпочиналися у чітко визначений
час. Досвід штурмових дій підрозділів ПВК “Вагнер ” показав, що як тільки група
закріплення заходила на захопленні позиції, вона миттєво починала їх облаштовувати в інженерному відношенні: відновлювати зруйновані бліндажі, траншеї, ходи
сполучення, встановлювати мінно-вибухові пристрої тощо. Таким чином забезпечувалася стійкість захопленої позиції і захист особового складу. Водночас, слід звернути увагу, українські підрозділи не завжди приділяли належної уваги облаштуванню оборонних позицій. Були негативні приклади [60 омбр], коли особовий
склад копав траншеї до коліна або робив невеличкі окопи для стрільби лежачи. Відповідно підрозділи зазнавали значних втрат, передусім від вогню артилерії чи мінометів.
Схема 2. Тактика штурмового загону ПВК “Вагнер” (один з варіантів)
Інший варіант (схема 2): під час штурму перша група бойовиків відволікала на
себе увагу, кидала гранати в сторону позицій українських підрозділів, завдавала
вогневого ураження з РПГ, вела неприцільний вогонь. Інша група стрімко, не зважаючи на втрати, заходила на позицію та вела ближній бій безпосередньо у траншеях.
Просування у траншеї (рис. 1) відбувалося як правило у такому порядку: граната – просунулися – граната – просунулися. Ділянка траншеї, що не проглядалася,
обов’язково закидалася гранатою. Це забезпечувало кращій тактичний результат і
зберігало життя особовому складу групи.
356

357.

Рис. 1. Просування штурмовика-вагнерівця в траншеї за допомогою гранат
Існує практика, коли ще до початку штурмових дій, штурмову групу “ведуть”
попереду два бойовики-вагнерівці. Це можуть бути особи, які мають найнижчий
соціальний статус у військовому колективі. Переважно це ті, які ВІЛ-інфіковані,
хворі на гепатит або мають наркотичну залежність. Їх можна назвати “гарматним
м’ясом”, тому що у штурмовій групі втрата цих осіб не матиме значного впливу на
боєздатність підрозділу. Як правило, такі бойовики в першу чергу знищуються підрозділами або гинуть на протипіхотних мінах. Інколи штурмові підрозділи супроводжуються провідниками з числа переважно місцевих жителів, які погодилися
співпрацювати з окупаційною владою.
У випадках, коли умови місцевості дозволяли наблизитись на необхідну відстань (фото 5-7) та зосередитись [наприклад під прикриттям рельєфу місцевості, рослинності, туману тощо], штурмові групи могли діяти навіть без артилерійської
підготовки, розраховуючи на скритність та підготовленість особового складу штурмових груп. У разі невдачі штурмові підрозділи могли повернутися на попередні
позиції та зайняти оборону.
357

358.

Фото 5-7. Пересування штурмових малих груп противника у лісосмугах
358

359.

Зазначена вище тактика не передбачала відхід засуджених із займаних позицій
тому, що попередні вихідні позиції вже були зайняті іншими підрозділами, що наступали позаду.
Штурмові групи не могли без команди відійти навіть потрапивши під прицільний стрілецький чи артилерійський вогонь: за будь-які невиконання наказу або
залишення позицій передбачені тілесні покарання, зокрема розстріл. Самостійний
відхід дозволявся тільки для поранених.
Бойовики штурмових груп мають чіткий наказ: “будь-якою ціною захопити
українські позиції”, будь-яке боягузтво розцінюється як невиконання наказу, що
передує ліквідації бойовика. Бойовики ведуть бойові дії до тих пір, поки не захоплять визначений об’єкт, у випадку загрози захоплення в полон можуть “самоліквідуватися” за допомогою особистої стрілецької зброї або ручної гранати. Були випадки, коли вагнерівці з числа засуджених з двома гранатами кидалися в окопи і
підривалися разом з ними [мпб 30 омбр].
Існувала також практика так званих “загороджувальних загонів” і ліквідації [добивання] поранених на полі бою. У разі повної ліквідації підрозділів засуджених відбувалося негайне їх відновлення за рахунок новоприбулих з місць ув’язнення.
Українські захисники відмічали “нескінченні хвилі “зеків”, які не закінчуються, встають після попадання кулі і знову йдуть в атаку”. Зазначимо, що взятий
у полонених аналіз крові на вміст наркотичних чи алкогольних речовин давав негативний результат. Ця обставина потребує додаткового вивчення відповідними
фахівцями.
Українська аеророзвідка спостерігала “море трупів”, що валяються поблизу
українських позицій на полях і в лісосмугах. Їх не підлягали евакуації. Російські
штурмові підрозділи нерідко використовували як укриття від куль.
Інший приклад подібної тактики противника, що відмічалася у смузі відповідальності 28 омбр. Штурмова група противника з 15 осіб поділялася на три підгрупи по 5 осіб. Зазвичай до складу першої групи входили засуджені, а в інші – професійні бойовики [засуджені, які вижили після 2–3 атак, могли у подальшому
змінити свій статус і увійти до складу другої чи третьої групи]. У наступі група, що
рухалася позаду, прикривала вогнем передню групу. Відстань між ними складала
близько 25 м. Наближаючись до українських позицій штурмові групи поступово
“відгризали” територію. Перед позицією відбувався миттєвий ривок першої групи,
яка мала завдання зайти в окоп і зав’язати там бій до приходу другої і третьої груп.
У разі загибелі першої групи її функції виконувала наступна, друга, група. Відмічається, що із заходом на позицію першої штурмової групи вона “втрачалася” у
переважній більшості випадків.
Для евакуації поранених існує окремий підрозділ – група евакуації (фото 8).
Професійні бойовики йдуть у бій з впевненістю, що у разі поранення їх обов’язково
евакуюють у тил. У разі втрати зорового контакту з пораненим, його пошук на полі
бою відбувається “по равлику”.
359

360.

Фото 8. Робота групи евакуації ПВК “Вагнер”
На захоплену позицію заходила група закріплення, яка її відновлювала та виривала для захисту особового складу “нори”. Штурмові групи могли відійти у тил
для відпочинку тільки після заходу на позицію групи закріплення. У свою чергу,
група закріплення, підготувавши в інженерному відношенні позицію, після передачі її підрозділам, які повинні були її обороняти та мали для цього більш важке
озброєння, мали право відійти у тил. На кожній захопленій позиції залишалися зазвичай 6–8 осіб, включаючи кулеметника.
Відзначається також ведення штурмових дій не по фронту по полю, а з правого
і лівого флангів через лісосмуги та з використанням інших елементів рельєфу місцевості. Це дозволяє штурмовим групам противника скрито наблизитися до українських позицій, а також вклинитися у стики між підрозділами [як засвідчив досвід,
стики між частинами та підрозділами є слабким місцем, але їм не завжди приділялася належна увага, особливо під час ротації]. Штурм виконується одночасно з метою відволікання українських підрозділів на два напрямки та розосередження вогневого впливу.
Така ж тактика застосовується і для введення українських підрозділів в оману
щодо справжніх дій противника, зокрема провокування “дружнього вогню” [створення враження, що сусідні позиції захопленні противником і звідти ведеться вогонь] (схема 3).
360

361.

Схема 3. Провокування противником вогню між сусідніми українськими підрозділами
Є й інша тактика наступу штурмових груп ПВК “Вагнер”. Штурмові дії відбувалися одночасно з правого та лівого флангів під прикриттям засобів вогневого
ураження: з далекої відстані українські позиції обстрілювала артилерія, з ближчої
– міномети, ще ближчої – щільний обстріл позицій з АГСів. Це не дозволяло українським оборонцям “висунути голову” і, водночас, забезпечувало підхід штурмових підрозділів впритул до українських позицій.
У цьому контексті цікавим для вивчення є досвід масованого застосування
противником автоматичних станкових гранатометів (АГС-17), від яких українські підрозділи зазнавали понад 50% втрат. Стрільба велася із закритих вогневих
позицій по раніше розвіданих цілях. Цілями переважно був особовий склад українських підрозділів, який знаходиться на ВОПах або РОПах. Тактика їх застосування
була такою. Група АГСів із 5–7 одиниць працює як єдиний організм у взаємодії з
безпілотником [оператор входить до складу групи вогневого ураження]. Безпілотник веде розвідку українських підрозділів та передає їх координати. З метою дорозвідки і “прицілювання” спочатку починає працювати перший АГС. Після коригування координат починають працювати по черзі інші АГСи, водночас відбувається
перезаряджання тих, що відстрілялися. Таким чином досягається безперервність і
щільність вогню. Завдяки взаємодії АГСів і мінометів 82-мм “вагнерівцям” вдавалося швидко захоплювати деякі українські позиції навіть без застосування важкої
артилерії.
Для підтримки штурмових груп міг застосовуватися танк, який діяв зазвичай
із закритих вогневих позицій, а також пересуваючись по лісосмугах. Слід звернути
увагу, що танк виїжджає на позицію зазвичай з відкритими люками та з неповним
боєкомплектом: тільки “конвеєр” під ногами” (22 снаряди). Як зазначають російські танкісти, “бо якщо “заптурять”, то при відкритих люках і порожній боєукладці
361

362.

є шанси відбутися контузією, а от якщо в немеханізовану боєукладку потрапить, а
вона по колу башти стоїть, то хана! Детонація. Башту одразу відкине…”. Спостерігалася така тактика: танк противника, який пересувався у лісосмузі під прикриттям
рослинності, виходив на визначену позицію, робив 10 пострілів, і повертався назад.
Через певний час, імовірно поповнивши боєзапас, він знову висувався на ту ж позицію і робив чергові 10 пострілів [мпб 30 омбр, н.п. Берхівка].
У штурмових діях міг застосовуватися поодинокий снайпер або 1–2 снайперські групи [група складається зі снайпера та двох бійців, які його прикривають, або
снайпера та одного бійця для його прикриття]. Снайпер діє зазвичай вночі, використовуючи тепловізор для пошуку цілі та планшет для орієнтування на місцевості.
До місця виконання завдання снайперські групи пересуваються приховано у пішому порядку. Був випадок, коли снайперська група повзла до своєї позиції понад
500 м [з допиту полоненого]. Обстановка навколо них у цей час контролювалася
дронами. Завдання снайпера полягало у виявленні місць розташування українських
позицій та вогневих засобів, спостережних і командних пунктів тощо, а також знищенні вогнем найважливіших цілей (командний склад, спостерігачів, кулеметників
та ін.), чим би забезпечувався успіх штурмових дій свого підрозділу. Як показав
досвід, втрата командира змушує непідготовлений особовий склад панікувати та
швидко відступати з позиції, навіть маючи чисельну перевагу над противником.
Так, наприклад, відмічалися випадки, коли штурмова група ПВК “Вагнер” у кількості до 5 осіб змушувала особовий склад українських підрозділів у кількості 20–
30 осіб з числа призваних по мобілізації залишати бойові позиції практично без
бою. Така ситуація спостерігалася в операційній зоні ОТУ “Соледар” майже на усій
лінії зіткнення.
Противник має стійку систему управління. Важливим елементом штурмових
дій підрозділів ПВК “Вагнер”, так само як і інших російських військових формувань,
є безпілотні літальні апарати (БпЛА), GPS-навігатори [є в розпорядженні лише командирів груп] (фото 9), сучасні засоби зв’язку (радіостанції) та прилади нічного бачення, які дозволяють управляти особовим складом, організовувати взаємодію та
ефективно вести штурмові дії в нічний час. Управління боєм противник здійснював
за допомогою засобів радіозв’язку, зокрема радіостанцій з ретрансляторами стандарту “DMR”, які використовуються у цивільному середовищі службами таксі та охоронними організаціями, а також кодованих сигналів управління без втрати зв’язку
та управління (у кожного старшого групи в наявності радіостанція).
Місцеположення ретрансляторів та радіостанцій стандарту “DMR” противника в районі Бахмута станом на 20 січня 2023 р. Дальність дії до 40 км. Частотні
діапазони: 136 – 174 МГц, 403 – 470МГц, 450 – 527 МГц.
362

363.

Фото 9. Місцеположення ретрансляторів та радіостанцій стандарту “DMR” противника
в районі Бахмута станом на 20 січня 2023 р.
363

364.

Особливості бойових дій
штурмовими підрозділами 39 омсбр 68 АК
в лісосмугах
(вересень 2024 р.)
У вересні 2024 р. противник силами 214 осб СпН “Опфор” та 110 обр ТерО вів
активні оборонні дії щодо утримання позицій на західній околиці н.п. Костянтинівка. Оборона була побудована з опорою на лісосмуги “Канава”, “Шахта”, “Сотка”,
“Блиндаж”, “Ископаемое”, “Антрацит”, “Лайм”, “Пачка”, “Мандарин” (схема 4).
Передній край був обладнаний мінно-вибуховими та невибуховими інженерними
загородженнями. Противник активно використовував камери відеоспостереження,
встановлені на антенно-щоглових пристроях. Здійснював інтенсивний вогневий
вплив по підрозділах 39 омсбр 68 АК.
8 вересня 2024 р. 39 омсбр 68 АК отримала бойове завдання оволодіти ділянками лісосмуг “Лайм”, “Пачка”, “Антрацит”, “Сотка”, “Блиндаж”.
Підготовка до ведення бойових дій
З метою підготовки штурмових груп до наступальних дій 10 вересня 2024 р.
командуванням 39 омсбр було організовано проведення наступних заходів:
детальне вивчення району майбутніх бойових дій, у ході якого особливу увагу
було приділено маршрутам висування ШГр, який проходив через балку “Солененькая”, що є невеликим без рослинності яром глибиною 5-7 м і шириною до 250 м;
уточнення складу ШГр, ГВП, груп забезпечення, евакуації та резерву, а також
екіпажів танків, призначених для виконання бойових завдань із ЗВП;
з метою унеможливлення ураження вогнем своїх сил і засобів кожному військовослужбовцю було доведено сигнали, команди та розпізнавальні знаки сусідніх ШГр;
проведено практичні заняття та тренування з подолання відкритих ділянок місцевості та природних перешкод, інженерних загороджень та руйнувань, а також по
штурму опорного пункту противника в лісосмузі з відпрацюванням віддачі розрахунками БпЛА цілевказівок ШГр і дії розрахунків РЕБ по постановці перешкод ударним дронам противника;
здійснено підготовку техніки, озброєння, боєприпасів та матеріальних засобів,
необхідних для виконання поставлених завдань;
штурмові групи були додатково забезпечені боєприпасами, маскувальними
накидками та матеріальними засобами (наступальними та оборонними ручними
гранатами, димовими шашками, евакуаційною стропою та індивідуальною аптечкою на кожного військовослужбовця);
ввечері перед наступом проведено інженерну розвідку маршрутів висування ШГр.
З метою введення противника в оману щодо спрямування головного удару командиром 39 омсбр було передбачено - з 5.35 вогнем танків із ЗВП завдання ураження противнику, який займав оборону в лісосмугах “Ископаемое”, “Блиндаж”.
364

365.

Схема 4. Обстановка у смузі оборони 39 омсбр 68 АК 8 вересня 2024 р.
365

366.

Хід бойових дій
У напрямку лісосмуга “Антрацит”, “Блиндаж” (правий фланг)
З метою забезпечення одночасних дій штурмових груп першого загону “Шторм”
11 вересня його 5 та 6 ШГр було переміщено в район лісосмуги “Порода-19”.
З 5.35 танковий взвод (без одного танка) протягом 35 хвилин завдавав вогневого
ураження по противнику в лісосмугах “Ископаемое-1, 3, 5, 7” і “Блиндаж-4, 6, 8”.
З 5.40 протягом 30 хвилин силами артилерійських підрозділів армійського корпусу та бригади було проведено артилерійську підготовку наступу по опорних пунктах противника в лісосмугах “Антрацит”. У цей час штурмові групи в пішому
порядку і на бронемашинах висунулися рубежі переходу атаку (схема 5).
До 6.05 1, 2 та 3, 4 штурмові групи та група вогневої підтримки зосередилися
на позиціях 3 мсб у районі лісосмуги “Порода-11, 9 та 7” відповідно.
О 6.10 група вогневої підтримки, зайнявши вогневі позиції, нав'язала противникові стрілецький бій у лісосмугах “Антрацит-5”, “Сотка-1”.
У цей час з метою прикриття дій ШГр № 1-4 першого загону “Шторм” і двох
ШГр другого загону “Шторм” по опорним пунктам противника, що у районах лісосмуг “Антрацит-1”, “Сотка-1”, двома танками із ЗВП наносилося вогневе ураження.
З початком нанесення вогневого ураження чотири ШГр (№ 1, 3, 5, 6) у маскувальних накидках почали потайне висування через балку “Солененькая” в райони
лісосмуг “Антрацит-4”, “Антрацит-15”, заходячи в тил і у фланг опорних пунктів
противника. Дві штурмові групи другого загону “Шторм”, одразу завдаючи ураження по противнику вогнем з 30-мм гармат і маневруючи на високих швидкостях,
досягли опорного пункту противника в лісосмузі “Блиндаж-1”.
З 6.13 друга та четверта штурмові групи першого загону “Шторм” з метою прикриття штурмових груп, що діють з флангу та тилу, з фронту вели сковуючий вогонь
зі стрілецької зброї на придушення противника в опорному пункті “Антрацит-4”.
О 6.20 штурмові групи другого загону “Шторм”, спішившись, стрімким кидком увірвалися в опорний пункт противника і майже без бою оволоділи ним.До 6.30
штурмові групи № 1 та 3, використовуючи маскувальні засоби та складки місцевості, під прикриттям вогню штурмових груп №2 та 4 потай вийшли до ділянки лісосмуги “Антрацит-4”. Використовуючи фактор раптовості, зайшли в опорний пункт
і приступили до його зачистки. В окопному бою штурмовики просунулися на 50 м.
Швидкий штурм опорного пункту застиг противника зненацька. Відступивши в тиловий район своїх позицій, противник зайняв кругову оборону.
366

367.

Схема 5. Ведення штурмових дій у напрямку лісосмуг “Антрацит”, “Бліндаж” (правий фланг)
367

368.

З метою нарощування темпів наступу штурмових груп №1, 3 командиром першого загону “Шторм” було ухвалено рішення посилити їх штурмовою групою №2.
О 6.40 штурмовики другої групи, поповнивши боєкомплект, висунулися через
балку “Солененькая”. З метою прикриття ШГ № 2 і сковування противника на ділянці лісосмуги “Антрацит-1” ШГ № 4 спільно з групою вогневої підтримки перенесла вогонь у напрямку лісосмуги “Антрацит-1”.
До 6.45 штурмові групи № 5, 6, потай подолавши балку “Солененькая”, атакували нечисленного противника, який почав відходити в напрямку лісосмуги “Шахта”. З 7.00 штурмовики розпочали закріплення на ділянці лісосмуги “Антрацит-15”.
О 6.50 штурмова група № 2 зайшла в опорний пункт противника. Об'єднавшись з групами № 1 і 3, штурмовики продовжили наступ.
Після години запеклих боїв опір противника в тилу опорного пункту в лісосмузі “Антрацит-4” було зламано і він розпочав відхід у напрямку лісосмуги “Сотка1”. Під прикриттям операторів БпЛА штурмові групи № 2, 3, переслідуючи противника, продовжили наступ. ШГ №1 розпочала закріплення на досягнутому рубежі.
Протягом 15 хвилин оператори FPV-дронів і БпЛА, оснащених системою скидання, завдавали вогневого ураження по противнику, що відходив. Підійшовши без
втрат до опорного пункту противника в лісосмузі “Сотка -1”, штурмовики другої
та третьої груп розпочали його штурм. Протягом години вони просунулися на 20
метрів завглибшки.
О 8.15 для посилення штурмових груп №2, 3 командир загону “Шторм” направив штурмову групу №4.
Спільними діями трьох груп до 13.00 штурм опорного пункту противника було
завершено. Противник відійшов у північному напрямку лісосмугою “Сотка”.
О 14.00, закріпившись на досягнутому рубежі, штурмові групи першого загону
“Шторм” розпочали підготовку до можливих контратак підрозділів ЗСУ.
У напрямку лісосмуг “Лайм”, “Пачка” (лівий фланг)
З 5.40 протягом 30 хвилин силами артилерійських підрозділів армійського корпусу та бригади було проведено артилерійську підготовку наступу по опорних пунктах противника у лісосмугах “Лайм” та “Пачка”.
У цей час штурмові групи 2 мсб на бронемашинах висунулися на рубежі переходу в атаку (схема 6). Під час висування штурмових груп 2 мсб у районах лісосмуг
“Удав-10-17” противником було застосовано понад 10 ударних FPV-дронів. Злагоджені дії розрахунків РЕБ, що здійснювали прикриття штурмовиків 2 мсб, що висуваються, і швидкісне маневрування в ході руху дозволили без пошкоджень дійти
до рубежів переходу в атаку.
368

369.

Схема 6. Ведення штурмових дій у напрямку лісосмуг “Лайм”, “Пачка” (лівий фланг)
369

370.

З 6.15 протягом п'яти хвилин силами артилерійських підрозділів бригади розпочалася артилерійська підтримка наступних штурмових груп 2 мсб, що діють на
бронемашинах.
Під час проведення артилерійської підтримки наступаючих військ штурмові
групи 2 мсб одночасно з трьох паралельних напрямків на високих швидкостях досягли опорних пунктів противника в районах лісосмуг “Лайм-6, 18” та “Пачка-5,
14”. Спішившись, штурмові групи приступили до їхнього захоплення.
До 16.00 штурмові групи 2 мсб виконали поставлене перед ними бойове завдання і приступили до закріплення на досягнутих рубежах.
Внаслідок наступу штурмові групи 39 омсбр розгромили противника у восьми
опорних пунктах і закріпилися на них, просування склало 3 км.
Оволодіння ділянками лісосмуг дозволило створити сприятливі умови для подальшого наступу. На кінець вересня 2024 р. 39 омсбр встановила контроль над
сімома лісосмугами, скувавши противника на південній околиці н.п. Катеринівка.
Висновки
Успішним наступальним діям штурмових груп 39 омсбр 68 АК 12 вересня
2024 р. з оволодіння ділянками лісосмуг “Лайм”, “Пачка”, “Антрацит”, “Сотка”,
“Блиндаж” сприяли:
детальне опрацювання плану майбутніх бойових дій та ретельна підготовка
особового складу;
якісно проведена розвідка, що дозволила викрити позиції вогневих засобів
противника та розташування траншей у лісосмугах;
артилерійська підготовка наступу, проведена одночасно на кількох напрямках,
ввела противника в оману щодо спрямування головного удару наших військ;
ретельне вивчення району майбутніх бойових дій та грамотно обраний командиром бригади спосіб виконання завдання (сковування противника з фронту та
обхід його з флангів) дозволили штурмовим групам потай висунутися до об'єкта
атаки та оволодіти ним;
грамотно організована взаємодія штурмових груп з розрахунками РЕБ і БпЛА
забезпечило завдання противнику вогневого ураження на займаних ним позиціях;
своєчасний початок вогневої підтримки наступаючих військ дозволив штурмовим групам 2 мсб, які діяли на бойових машинах, без втрат оволодіти опорними
пунктами противника;
детальне планування та визначення завдань кожної штурмової групи, танкових екіпажів та підрозділів бойового забезпечення (рота РЕБ, БпЛА, іср) дозволили
штурмовим групам бригади з мінімальними втратами виконати поставлені бойові
завдання.
Рекомендації
1. Для знищення противника в опорних пунктах доцільно застосовувати спосіб - сковування противника з фронту та обхід його з флангу (флангів) з проведенням атаки за декількома напрямками.
2. Вогневу підтримку наступаючих військ на окремих напрямках доцільно
проводити із застосуванням БпЛА, обладнаних системою скидання, та FPV-дронів.
3. Під час підготовки штурмових груп особливу увагу приділяти вивченню та
використання особливостей рельєфу місцевості.
4. Необхідно оснащувати штурмовиків маскувальними накидками, ЗДкостюмами, термоізоляційними ковдрами. Вчити особовий склад правильного застосування цих засобів.
370

371.

Особливості бойових дій штурмовими підрозділами 57 омсбр 29 А
з оволодіння шахтою “Південно-Донбаська № 3”
на вугледарському напрямку
(вересень 2024 року)
До 13 вересня 2024 р. внаслідок наступальних дій з'єднання та військові частини 29 А впритул підійшли до північно-східної околиці Вугледару. Подальший
наступ планувалося з метою охоплення Вугледару з півночі та створення умов для
визволення міста (схема 7).
На напрямку майбутніх дій була відкрита, добре проглядаєма місцевість, яка
контролювалася противником з шахти “Південно-Донбаська № 3” (5,5 км на північ
від Вугледару).
Особливістю шахти “Південно-Донбаська №3” (далі – шахта) була наявність
розташованої на її території висотної (115 метрів) споруди (вежі) – найвищої будівлі на даному напрямку.
Противник обладнав вежу камерами високої роздільної здатності, які забезпечували цілодобове спостереження за прилеглою територією на дальність до 30 км
(схема 8). Це дозволяло йому вести безперервну розвідку та координувати удари
БпЛА та артилерії на підступах до Вугледару та найближчих населених пунктів.
Командувачем 29 А з метою створення умов для охоплення Вугледара було
ухвалено рішення насамперед оволодіти шахтою. Завдання було поставлено командиру 57 омсбр.
57 омсбр у складі трьох мсб, з “Шторм”, шр “В” і тб займала оборону по рубежу Водяне, (викл.) лісосмуга “Заяц”.
На маршрутах висування до шахти було встановлено дворядні протитанкові
мінні поля, організовано цілодобове спостереження розрахунками БпЛА та операторами камер відеоспостереження, обладнаних на висотній будівлі шахти.
Вогнева підтримка здійснювалася мінометами з району шахти та прилеглих
лісосмуг “Синица” та “Обезьяна”.
У зв'язку з цим 57 омсбр потрібно було виконати складне завдання, на яке відводилося 6 діб (з 13 по 18 вересня 2024 року).
371

372.

Схема 7. Обстановка в районі шахти “Південно-Донбаська №3” на 13 вересня 2024 р.
372

373.

Схема 8. Зона видимості з вежі для ведення розвідки та цілевказівки
373

374.

Задумом командира 57 омсбр передбачалося з 7.00 13 вересня 2024 р. перейти
в наступ десятьма штурмовими групами на бронемашинах та швидкохідних транспортних засобах чотирма хвилями за трьома маршрутами (табл. 1, схема 9):
Таблиця 1
Номер
хвил
і
Час
початку
руху
1
07.00
2
07.20
3
07.40
4
08.00
Порядок висування штурмових груп
Склад сил та засобів
№ КілЗасоби
Маршрути висування
Ш
ть
пересуГ
о/с
вання
1
6
БМП-2
№ 1: л/с “Багира 8” - л/с “Лошадь 12”
- л/с “Пчела 9” - л/с “Удав 2” - Водя2
6
БМП-2
ное - л/с “Муравей 2-1” - залізниця 3
8
БТР-70
шахта
4
6
БМП-2
№ 2: “Норка” - “Кабан 4” - південно5
6
БМП-2
східна околиця промзони - залізнич6
8
БТР-70
ний переїзд - л/с “Птах 1” - л/с “Ку7
6
авт. УАЗ
пол 8” - шахта
8
6
авт. УАЗ
авт. типу № 3: “Канарейка 6” - “Селезень 1-73”
9
6
“Багі”
- “Барсук 119” - “Карп 1-5” - південна
околиця промзони - Залізничний пеавт. типу
10
6
реїзд - шахта
“Багі”
ШГ № 1-3 (перша хвиля) - висунутися в броньованому порядку за маршрутом
№ 1 (малюнок 3) в обхід позицій противника в лісосмузі “Мобула” і через лісосмугу
“Муравей” атакувати шахту з північно-східного боку (на ділянці між ротними опорними пунктами), тим самим відволікаючи увагу від основних сил противника;
ШГ № 4-6 (друга хвиля) - висунутись у броньованому порядку за маршрутом
№ 2 атакувати противника з протилежного флангу (південно - західної сторони),
спільно з ШГ №2 1-3 заблокувати противника у вежі та розсікти його підрозділи на
дві частини;
ШГ № 7, 8 (третя хвиля) - висунутись на автомобілях УАЗ за маршрутом № 2,
скориставшись успіхом ШГ №2, 4-6, та під їх прикриттям атакувати вежу шахти;
ШГ № 9, 10 (четверта хвиля) – висунутись за маршрутом № 3 на швидкохідній
техніці (авто типу “Багі”), скориставшись перенесенням зусиль противника на відбиття флангових ударів, атакувати опорні пункти ЗСУ з фронту (південно-східної
околиці).
Надалі (схема 10):
ШГ № 7, 8 до кінця 13 вересня 2024 р. знищити противника у вежі шахти, зайняти його позиції, вести розвідку та координувати дії штурмових груп у районі
шахти;
ШГ № 1-3 та 9, 10 зустрічними наступальними діями до кінця 15 вересня знищити противника у південно-східній частині шахти;
ШГ № 4-6 утримувати займані позиції та забезпечити прикриття ШГ № 1-3 з
тилу.
374

375.

Схема 9. Схема висування штурмових груп 57 омсбр
375

376.

Схема 10. Задум бойових дій 57 омсбр щодо оволодіння шахтою 13-18 вересня 2024 р.
376

377.

З 16 вересня після зачистки південно-східної частини шахти ШГ № 1-6, 9, 10
до кінця 18 вересня знищити сили спсб “Шквал”, що залишилися, в північно-західній частині шахти і зачистити будівлі (споруди) від противника.
Для прикриття дій основних сил з оволодіння шахтою десятьма штурмовими
групами наступати з вихідного району (промзони) лісосмугами “Гуран” (ШГ № 1116), “Муравей” (ШГ № 17-20), до кінця 13 вересня 2024 р. завершити їх зачистку
від противника.
З метою оперативного нарощування зусиль у резерві мати дві штурмові групи
(по 6 чол. на мотоциклах).
З метою забезпечення скритності переходу в атаку висування штурмових груп
планувалося під виглядом ротації підрозділів першого ешелону трьома різними маршрутами з глибини бойового порядку (10 км від переднього краю).
Для введення противника в оману щодо спрямування головного удару силами
гсадн бригади з 0.00 13 вересня 2024 р. здійснити систематичний вогневий вплив
та провести вогневу підготовку атаки по позиціям противника у лісосмузі “Мобула”.
Хід бойових дій (схема 11)
О 7.00 13 вересня 2024 р. після проведення вогневої підготовки атаки по позиціям противника в лісосмузі “Мобула” за сигналом командира бригади ШГ № 1-10
розпочали висування на рубежі переходу в атаку за призначеними маршрутами.
О 8.00 ШГ № 1-3, подолавши під вогнем противника з вежі відкриту ділянку
від лісосмуги “Муравей-1” до шахти (в районі вежі), перейшли в атаку та оволоділи
будинками № 33, 28 та 27, закріпилися в них і розпочали підготовку до відбиття
контратак.
О 8.20 ШГ № 4-6, скориставшись відволіканням противника на проведення
контратак на лівому фланзі, кидком через лісосмугу “Купол” перейшли в атаку та
оволоділи будинками № 30-32. До переходу в атаку ШГ № 7, 8 вели вогонь на придушення позицій противника у вежі та у південно-східній частині шахти.
О 8.40 ШГ № 7, 8 під прикриттям ШГ № 4-6 оволоділи будинками № 25, 26 і
впритул підійшли до вежі. У зв'язку з тим, що вхід у вежу було заміновано, групи
закріпилися у зайнятих будинках і розпочали підготовку до відбиття контратак
противника з південно-східної частини шахти.
В умовах, що склалися, командир бригади поставив завдання ШГ № 1-8 зайняти кругову оборону в будівлях навколо вежі шахти, з метою не допустити прориву противника з північно-західної частини, ізолювати його підрозділи в вежі та
південно-східній частині шахти.
Головною перевагою зайнятих позицій ШГ № 1-8 було те, що вони не проглядалися з вежі (перебували поза зоною видимості біля основи вежі), що не дозволяло
противнику координувати дії контратакуючих груп.
О 9.00 ШГ № 9, 10, скориставшись відволіканням частини сил противника у
південно-східній частині на проведення контратак у районі вежі, з ходу перейшли
в атаку та вибили противника з будівель № 1-9. Подальше просування було ускладнене через координування дій противника з вежі.
377

378.

Схема 11. Хід бойових дій 57 омсбр при оволодінні шахтою 13-18 вересня 2024 р.
378

379.

У цей час ШГ № 11-16 та 17-20 вели наступальні дії по лісосмугах “Гуран” та
“Муравей”. До 10.00, просунувшись до середини лісосмуг, створили загрозу охоплення противника з флангів, а до 22.00 ШГ № 15, 16 блокували шахту з тилу. Це
дозволило відвернути увагу командування спсб “Шквал” та його спостерігачів на
вежі.
О 10.20 підрозділи противника в південно-східній частині шахти, побоюючись
потрапити в оточення, спробували прорив у напрямку вежі. У цей час ШГ №9, 10,
скориставшись відволіканням спостерігачів у вежі, перейшли в атаку.
Наступальними діями ШГ № 9, 10 та вогнем ШГ № 7, 8 до 20.00 основні сили
противника у південно-східній частині шахти були знищені. ШГ № 9, 10 розпочали
зачистку будівель (споруд) та здійснювати підготовку до подальшого просування.
За даними радіоперехоплення за допомогою радіостанції противника, захопленої в ході бойових дій, стало відомо, що ліфт і сходові марші шахти були підготовлені до знищення під час наших штурмових груп. Щоб уникнути великих втрат
у результаті штурму вежі, було ухвалено рішення здійснити її підрив із використанням виявлених вибухових речовин.
14 вересня 2024 р. ШГ № 1-6 було відбито дві контратаки противника із північно-західної частини шахти. Силами ШГ № 7, 8 до кінця дня було проведено мінування основи вежі з метою її повного руйнування.
О 9.25 15 вересня 2024 р., відвівши штурмові групи на безпечне віддалення,
стрільцем-сапером ШГ № 8 було здійснено підрив вежі (фото 11).
Руйнування вежі відволікло увагу противника. ШГ №1-6 перейшли в атаку на
позиції противника у північно-західній частині.
Активними наступальними діями до кінця 16 вересня 2024 р. ШГ № 1-6 оволоділи будинками № 34-39, 47, 48, а ШГ № 9, 10 завершили зачистку південносхідної частини шахти від противника.
Фото 11. Руйнування башти шахти
У північно-західній частині шахти ще залишалися значні сили противника, а в
будівлі № 55 було обладнано КСП спсб “Шквал”.
О 16.00 16 вересня 2024 р. внаслідок вогневого ураження артилерією бригади
та FPV-дронами КСП батальйону було знищено.
379

380.

Продовживши наступальні дії, ШГ № 1-6 до кінця 17 вересня 2024 р. завдали
поразки основним силам противника в північно-західній частині шахти, а до 16.00
18 вересня 2024 р. шахта була повністю зачищена від противника.
Висновки
Внаслідок бойових дій з оволодіння шахтою було знищено важливий оборонний вузол противника та створено сприятливі умови для звільнення Вугледара.
Просування склало 1,5 км у глибину та 500 м по фронту.
Сильними сторонами противника було те, що все проглядалося, виявлялося
розвиненою системою розвідки на основі камер високої роздільної здатності та вражалося грамотно організованою системою вогню. Підтримка вогнем артилерії і танків була добре скоординована, а удари БпЛА могли наноситися по ШГ, що наступають, на великому віддаленні.
Основними ризиками при оволодінні шахтою були:
висока ймовірність викриття противником задуму штурму за рахунок розвиненої системи розвідки та можливість організації контратакуючих дій з метою оточення штурмових груп бригади, які атакували шахту з флангів;
небезпека прориву блокади шахти резервами противника з тилу та флангів;
можливість великих втрат особового складу при оволодінні вежею шахти.
З урахуванням зазначених ризиків командуванням бригади вжито низку заходів, що забезпечили успіх оволодіння шахтою:
1. Вихід штурмових груп до рубежів переходу в атаку. Висування ШГ здійснювалося з вихідних районів для наступу, що знаходилися в глибині бойового порядку бригади (10 км від переднього краю), розосередженим порядком по різних
маршрутах, що зовні було схоже на проведення планової ротації. По досягненню
переднього краю своїх військ штурмові групи на максимально можливій швидкості
з використанням захисних властивостей місцевості прорвалися до шахти.
2. Грамотно сплановане введення у бій штурмових груп. Послідовна атака
штурмових груп з різних сторін (з лівого, правого флангів і з фронту) збентежила
командування та підрозділи противника, що обороняли шахту. За рахунок цього
було досягнуто раптовості дій штурмових груп під час оволодіння будинками
шахти.
3. Облік та використання особливостей будівель (споруд). Висотна вежа на території шахти забезпечувала огляд на великих відстанях, але не дозволяла вести
спостереження у “мертвій зоні” біля її основи. Це дозволило штурмовим групам
зайняти оборону в районі вежі та розвивати наступ із зайнятих позицій.
4. Розвідка та вогневе ураження противника. У ході бойових дій розрахунками
БпЛА велося цілодобове спостереження в районі шахти та на підступах до неї.
5. Ізоляція об'єкта атаки. Підтримка атакуючих сил діями штурмових груп з
флангів та з тилу у взаємодії з розрахунками БпЛА дозволила відбивати контратаки
противника та вражати його підрозділи, що відступають.
6. Ведення розвідки та облік даних про противника, отримані під час бою. У
ході штурму безперервно проводилася дорозвідка противника. Отримані дані про
380

381.

мінування ліфта та сходових маршів вежі, про наявність великих запасів вибухових
пристроїв у підвалах будівель та споруд було своєчасно проаналізовано та прийнято раціональне рішення про підрив вежі.
Рекомендації
При організації бойових дій з оволодіння населеними пунктами детально аналізувати склад будівель (споруд), сильні та слабкі сторони їхнього використання
противником.
Дії з оволодіння укріпленими опорними пунктами противника планувати з різних напрямів і з поступом за часом з метою примусу противника безладно переносити зусилля (маневрувати, перегруповуватись), тим самим нав'язуючи свою
волю, “розхитувати” його оборону.
Для ефективного ведення розвідки та вогневого ураження заздалегідь створювати групу БпЛА, що дозволяє вести цілодобове спостереження за об'єктом атаки
та підступами до нього, а при відбитті контратак – самостійно знищувати техніку
та живу силу противника.
381

382.

Особливості тактики розвідувально-засадних дій
розвідувальними та штурмовими підрозділами 25 омсбр
із застосуванням способу “просочування”
(жовтень 2024 року)
У вересні – жовтні 2024 р. командувач угрупуванням військ “Захід” поставив
завдання командувачу 6 армією зі звільнення н.п. Куп'янськ, який є основним вузлом оборони противника на річці Оскол.
Основне завдання щодо створення сприятливих умов для звільнення н.п. Куп'янськ командувач 6 армією поклав на 25 омсбр.
Довідково:
Склад 25 омсбр: управління бригади, 1, 2, 3 мсб, 1843 омсб, 1855 омсб, загін “Шторм” з 1,
2 шр “В”, зведений штурмовий батальйон, гсадн, реадн (без 3 реабатр) (НА), рб, бс, врхбз,
рБпЛА, іср, рРЕБ, медр, ремр, рмо, ВВП.
З метою викриття позицій противника та маршрутів його пересування ротою
БпЛА бригади було організовано повітряну розвідку. У ході вивчення району виконання майбутніх завдань особливу увагу було приділено штучно створеному
рову довжиною 1300 м, що проходить через бойові порядки противника у його тиловий район. Крім глибини (до 1,5 м) і ширини (до 2 м) його особливістю було те,
що в ранковий час з 07.00 до 11.00 годин при освітленні сонцем на всьому його
протязі створюється суцільна “тіньова завіса”, що дозволяє потайно здійснити висування штурмових груп. Цим було вирішено скористатися для успішного розгрому противника.
Виходячи з обстановки, що склалася, і отриманого бойового завдання, командир 25 омсбр визначив задум, відповідно до якого:
з ранку 21 жовтня 2024 р. двома розвідувальними групами розвідувального
батальйону (РГ № 1, 2), використовуючи рів для зрошення полів, потай просочитися через бойові порядки противника. Організувати спостереження за діями противника та наприкінці 22 вересня в тиловому районі 1 мб 114 омсбр ЗСУ провести
мінування основних доріг, що з'єднують його ротні опорні пункти;
з ранку 23 жовтня 2024 р. ШГ № 1-4 за маршрутом, прокладеним РГ № 1, 2,
проникнути в тиловий район 1 мб 114 омбр ЗСУ і до кінця 23 жовтня закріпитися
в ньому. Надалі наступати на позиції 2 мр (ШГ № 1, 2) та 1 мр (ШГ № 3, 4) з тилу.
Одночасно з переходом в атаку ШГ № 1-4 у тиловому районі батальйону противника силами ШГ № 5-8, 13-18 перейти в атаку на двох напрямках:
л. Густий – очисні споруди (ШГ № 13-18);
л. Довгий - р. Мала (ШГ № 5-8).
Наприкінці 25 жовтня 2024 р. штурмовим групам завершити розгром 1 мб 114
омбр та зайняти позиції на північно-східній околиці Куп'янська.
У міру просування штурмових груп зайняті позиції планувалося передавати
підрозділам закріплення 1843 омсб.
Вогневе ураження противника здійснити у формі вогневої підготовки наступу
та вогневої підтримки наступаючих військ силами гсадн, реадн, мінометної батареї
1 мсб з тимчасових вогневих позицій, а також ударними FPV-дронами та БпЛА,
обладнаними системою скидання.
382

383.

Для якісної підготовки до наступальних дій з 18 по 20 жовтня 2024 р. командуванням 25 омсбр було організовано проведення наступних заходів:
уточнення складу розвідувальних та штурмових груп, призначених для виконання розвідувально-засадних та штурмових дій;
проведення практичних занять з ведення розвідувально-засадних та штурмових дій у міських забудовах та лісосмузі;
ретельна підготовка озброєння, боєприпасів та матеріальних засобів, необхідних для виконання поставлених завдань.
З метою унеможливлення поразки вогнем своїх сил і засобів кожному штурмовику було доведено сигнали, команди та розпізнавальні знаки взаємодіючих підрозділів та сусідніх штурмових груп.
Розвідувальні (РГ № 1, 2) та штурмові групи (ШГ № 1-4) були додатково забезпечені темними термоізоляційними накидками, засобами зв'язку та нічного спостереження.
Хід бойових дій
О 5.00 21 жовтня 2024 року дві розвідувальні групи (по 3 чол. в кожній) від
розвідувального батальйону з опорою на позиції 2 мср висунулися двома маршрутами в район збору і о 6.50, об'єднавшись у ньому, почали підготовку до просочування (схема 12).
Одягнувши поверх спорядження темні термоізоляційні накидки, розвідники
почали рух по штучному рову, потай долаючи бойові порядки противника. Переміщаючись безшумно, по черзі, від точки до точки, розвідувальні групи до 10.00
подолали рів і вийшли в тил першого ешелону підрозділів противника.
Надалі, використовуючи електронні карти, потай висунулися до місць проведення засадних дій.
РГ № 1 до 10.30, просочившись у тил противника на глибину 1600 м, приступила до виконання поставлених завдань.
РГ № 2 до 11.00, потай пройшовши 2000 м, вийшла в район очисних споруд і
приступила до проведення розвідувально-засадних дій.
З 11.00 21 жовтня до 22.00 22 жовтня протягом півтори доби розвідувальні
групи, використовуючи оптичні засоби спостереження, проводили детальну розвідку, викривали позиції вогневих засобів противника, маршрути патрулювання,
ротації військ, підвезення боєприпасів і матеріальних засобів.
З 22.10 22 жовтня 2024 р. розвідники протягом трьох годин замінували основні
маршрути руху ворожих груп з району КСП батальйону ЗСУ (два залізничні переїзди та дві ґрунтові дороги, якими протягом дня здійснювався рух легкових автомобілів типу “Пікап”). Мінування доріг та переїздів було виконано за допомогою
полегшених мін ПТМ-3.
О 5.00 23 жовтня 2024 р. штурмові групи № 1-8 з інтервалом у 15 хвилин розпочали рух двома маршрутами до району збору.
З 7.00, зосередившись у районі збору, штурмові групи № 1-4, методом просочування, приступили до потайного висування по штучному рову крізь позиції противника.
383

384.

Схема 12. Хід бойових дій (положення на 10.00 23 жовтня 2024 р.)
384

385.

Досягши району збору, розташованого в лісі Густий, штурмові групи № 5-8,
спираючись на позиції 2 мср, потай висунулися до рубежів переходу в атаку.
З 7.50 протягом 10 хвилин артилерія бригади виконала вогневі завдання за цілями 101-105. Використовуючи шум розривів снарядів, штурмові групи №1-4 у
прискореному темпі подолали частину рову. На виході з нього штурмовиків прикривали розвідники, які надалі вивели групи на рубежі переходу в атаку.
О 8.00 відповідно до задуму бойових дій усі штурмові групи одночасно перейшли в атаку (схема 13).
До 21.30 ШГ № 5-8 оволоділи чотирма опорними пунктами у лісі Довгий. О
22.00 позиції були передані 1 мср 1843 омсб.
У цей час ШГ № 13-18 оволоділи двома опорними пунктами противника в Питомнику.
О 6.00 24 жовтня 2024 р., діючи одночасно з фронту (ШГ № 5-8 та 13-18) та з
тилу (ШГ № 1,2 та 3,4), штурмові групи перейшли в атаку на підрозділи противника
в гаю Мала та Питомник.
Вогневу підтримку штурмовиків здійснювали оператори FPV-дронів.
Побоюючись оточення о 7.15, противник поспішно розпочав відступ у напрямку північної околиці н.п. Куп'янськ.
До 8.30 ШГ № 13-18 та 1-2 СШБ без бою оволоділи опорним пунктом ЗСУ у
тилу 2 мр.
Протягом семи годин штурмовики зведеного штурмового батальйону вели
стрілецький бій і до 13.00 оволоділи позиціями ЗСУ в гаю Мала.
О 23.00 зайняті штурмовими групами позиції було передано підрозділам закріплення 1843 омсб.
Таким чином, якісна підготовка штурмових груп до дій способом “просочування через оборонні позиції противника” дозволила без зіткнення вийти в район
виконання завдання та, використовуючи ефект раптовості, захопити адміністративні будівлі очисних споруд. Наступна атака в тил опорного пункту противника призвела до дезорганізації дій противника та залишення ним своїх опорних пунктів.
Ефективно проведена артилерійська підтримка наступаючих військ сприяла
оволодінню штурмовиками позиціями противника з мінімальними втратами.
Висновки
Повчальність бойового прикладу у тому, що задум бойових дій командира 25
омсбр за змістом був нестандартним. Він передбачав сміливий фронтальний маневр (просочування) на одному напрямку з виходом у тил противника та його послідовний розгром.
У ході бойових дій був використаний тактичний спосіб (просочування крізь
бойові позиції противника), що дозволив потай здійснити переміщення розвідувальних груп у тил противника і створити сприятливі умови для виконання завдань
штурмовими групами зведеного штурмового батальйону.
385

386.

Схема 13. Хід бойових дій (положення на 13.00 24 жовтня 2024 р.)
386

387.

Рекомендації
Для успішного застосування способу “просочування в тил противника” розвідувальними та штурмовими групами необхідно:
проводити детальну розвідку місцевості з метою пошуку маршрутів висування
штурмових груп з урахуванням умов видимості, зокрема залежно від часу доби та
напряму сонячного світла;
в ході руху дотримуватись режиму радіомовчання, управління здійснювати
тільки сигналами і жестами;
всі переміщення здійснювати в низькому темпі, безшумно, по черзі, від рубежу до рубежу, прикриваючи один одного, при цьому використовувати зброю з
пристроями для безшумної стрільби;
для забезпечення скритності висування в умовах використання противником
засобів інфрачервоної розвідки використовувати поверх спорядження термоізоляційні накидки;
в обов'язковому порядку організовувати і здійснювати дії, що відволікають, з
метою прикриття штурмових груп, що здійснюють просочування в тил противника.
387

388.

Особливості підготовки та ведення бойових дій
штурмовими підрозділами 40 обрмп (ГВ “Восток”)
з оволодіння н.п. Шахтарське
(жовтень 2024 р.)
40 обрмп у складі: дшб, бмп, з(ш), 1, 2 рота (штурмова “В”), тб, гсадн, садн,
реадн, птадн, зрадн, рр, іср, св(сн), мг РЕБ, орбхр, ов, рз, батр ПТРК, загін БпЛА,
успішно оволоділа н.п. Пречистівка, перейшла до оборони по рубежу: відм. 164.0,
відм. 145.8, н.п. Пречистівка, західна околиця н.п. Золота нива (схема 14).
Місцевість у районі бойових дій
н.п. Шахтарське невелике село у Велико-Новоселівському районі. Розміри становлять 1,5 км із північного сходу на південний захід та 1,5 км із північного заходу
на південний схід, площа – близько 2,25 км2.
Всього 429 будівель, з них житлових будинків – 386, адміністративних та виробничих будівель (гаражі, ангари) – 43.
Місцевість довкола н.п. Шахтарське відкрита, добре проглядається.
Ґрунт у суху погоду при висуванні підрозділів схильний до сильного пилу, а при
випаданні опадів стає в'язким і важкопрохідним для колісної і гусеничної техніки.
Дорожня мережа розвинена задовільно, переважно польові дороги. Відстань до
найближчого районного центру н.п. Велика Новосілка – 12 км, до Донецька – 62 км.
Низькі маскувальні властивості місцевості в районі н.п. Шахтарське дозволяють розкривати всі переміщення на підступах до нього.
Підрозділам 40 обрмп було поставлено завдання:
з ранку 25 жовтня 2024 р. наступати у смузі праворуч відм. 145.8 відм. 178.3,
ліворуч північна околиця н.п. Золота Нива – південна околиця н.п. Шахтарське;
розгромити 125/113 обр ТерО противника і вийти до східної околиці н.п. Шахтарське;
знищити мпСпб 58 омпбр і до кінця 29 жовтня оволодіти н.п. Шахтарське.
Перед початком наступу потай здійснити перегрупування частиною сил бригади з положення оборони у вихідний район для наступу, що знаходиться на захід
від н.п. Пречистівка.
Готовність до наступу 5.00 25 жовтня 2024 р.
388

389.

Схема 14. Обстановка у зоні відповідальності 40 обрмп 36 А 4 жовтня 2024 р.
389

390.

Для наступу визначено склад елементів бойового порядку (таблиця 2).
Таблиця 2
Бойовий та чисельний склад штурмових груп 40 обрмп
Елемент бойоПідрозділ
К-ть о/с
ОВТ
вого порядку
1 хвиля
1-5 ШГ від 3 дшр дшб з та- 40 чол. Т-80БВМ – 1 од.;
нком (від тб)
БТР – 2 од.; МТЛБ –
2 од.
2 хвиля
1-4 ШГ від 1, 2, 3 дшр дшб 40 чол. Т-80БВМ – 1 од.;
БТР – 3 од.; МТЛБ –
1 од.
1
3 хвиля
1-5 ШГ від 2 дшр дшб з та- 32 чол. Т-80БВМ – 1 од.; БТР
етап
нком (від тб)
– 4 од.
4 хвиля
1-4 ШГ від 1 дшр дшб з та- 32 чол. Т-80БВМ – 1 од.; БТР
нком (від тб)
– 4 од.
5 хвиля
1-8 ШГ від 3 рмп бмп
64 чол. Т-80БВМ – 2 од.;
БТР – 2 од.; БМП – 2
од.; МТЛБ – 4 од.
6 хвиля
1-7 ШГ від ЗШ,
152 чол. Т-80БВМ – 2 од.;
II
1-12 ШГ від 1 та 2 рмп бмп
БТР – 12 од.; БМП – 6
етап
од.;
МТЛБ – 1 од.
Протитанковий птабатр птадн
18 чол. МТ-12 – 6 од.
резерв
Артилерія без- 1 гсабатр гсадн
12 чол. 2С-1 – 2 од.
посереднього
2 гсабатр гсадн
12 чол. 2С-1 – 2 од.
підпорядкугсабатр гсадн
20 чол. 2С-5 – 4 од.
вання
1 реабатр реадн
12 чол. БМ-21 – 2 од.
2 реабатр реадн
12 чол. БМ-21 – 2 од.
Міномети
мінбатр дшб
8 чол.
2Б11 – 2 од.
Танки (з ЗВП)
тв (без танка) тб
6 чол.
Т-80БВМ – 2 од.
Розрахунки
розрахунок FPV рб
6 чол.
FPV-дрони – 50 шт.
FPV-дронів
розрахунок FPV бмп
6 чол.
FPV-дрони – 50 шт.
розрахунок FPV дшб
6 чол.
FPV-дрони – 50 шт.
Розрахунки
розрахунок БпЛА ккт рб
4 чол.
БпЛА ккт – 4 од.
БпЛА
розрахунок БпЛА ккт рб (з 2 чол.
БпЛА ккт – 2 од.
пристр. скидання)
розрахунок БпЛА ккт бмп 4 чол.
БпЛА ккт – 2 од.
розрахунок БпЛА ккт дшб 4 чол.
БпЛА ккт – 2 од.
розрахунок БпЛА с/т бмп 3 чол.
“Суперкам” – 1 од.
розрахунок БпЛА с/т
4 чол.
“Орлан-10” – 1 од.;
рбпла
“Zа1а” – 2 од.
Групи евакуації група евак. бмп
4 чол.
БТР – 1 од.; “Квадроцикл” – 1 од.
група евак. дшб
4 чол.
БТР – 1 од.; “Квадроцикл” – 1 од.
390

391.

Вогневе ураження противника
Командир 40 обрмп вогневу підготовку в інтересах наступаючих підрозділів
вирішив провести двома вогневими нальотами.
У першому вогневому нальоті з 6.00 до 6.15 25 жовтня зосередженим вогнем
та вогнем за окремими цілями силами артилерії бригади завдати ураження вогневим засобам противника, засобам розвідки та управління БпЛА, живій силі в опорних пунктах по передньому краю оборони.
У другому вогневому нальоті з 6.20 до 6.30 25 жовтня вразити вогневі засоби
противника та живу силу в опорних пунктах у глибині оборони.
Для ведення контрбатарейної боротьби в інтересах 40 обрмп командувачем 36
А застосовувалася частина артилерійських засобів від 30 абр (дві 2С19, дві 2С5,
розрахунок баражуючих боєприпасів (ББ) “Ланцет”.
Для недопущення підходу резервів та їх знищення на можливих маршрутах
висування з районів н.п. Новоукраїнка та н.п. Ясна Поляна передбачалося застосування чотирьох РСЗВ БМ-21 від реадн.
Безпосередня вогнева підтримка штурмових підрозділів планувалася за періодами ВУП артилерією 40 обрмп та ударами розрахунків БпЛА (9 розрахунків FPVдронів, 7 розрахунків БпЛА з пристроями скидання боєприпасів).
Підготовка особового складу штурмових груп
На підготовку особового складу відводилося 13 діб – з 7 по 19 жовтня 2024 р.
Для штурмовиків було створено макет населеного пункту (за принципом підготовки до звільнення н.п. Старомайорське, Урожайне та Водяне), а групи закріплення тренувалися у лісосмугах з використанням техніки.
До початку наступу проводилися демонстративні дії та дезінформація з метою
введення противника в оману щодо спрямування головного удару, складу військ,
що залучаються, часу переходу в наступ.
Так, до 24 жовтня 2024 р. здійснено підготовку дезінформаційних матеріалів
(вкидів) про виведення підрозділів, що беруть участь у наступальних діях, у тилові
райони для поповнення втрат, відпочинку та занять з бойової підготовки.
Хід бойових дій
І етап (25 жовтня 2024 р.) (схема 15)
О 05.45 дшб 40 обрмп, діючи з вихідного району, почав висування до рубежу
переходу в атаку (л/п “Июль-1”),
З 06.00 до 06.30 артилерія 40 обрмп у ході двох вогневих нальотів придушила
засоби розвідки та управління БпЛА противника, завдала ураження по опорних пунктах по передньому краю та в глибині оборони.
З 06.30 дшб чотирма хвилями штурмових груп перейшов у наступ:
перша хвиля - л/п “Июнь-1” - л/п “Исток” - л/п “Манеж” л/п “Манул-1” - л/п
“Лягушка-13” з метою обходу і виходу в тил ср 124 об ИЗ обрТрО.
Далі штурмові групи, діючи за задумом, до 14.00 25 жовтня, знищивши противника, зачистили лісосмуги “Лямка”, “Лягушка”, “Колодец”, “Козерог”, “Магнат”.
друга хвиля у лісосмугах: “Июнь-1”, “Исток-1”, “Искра”, “Макет”, “Магнат” та
до 14.00 25 жовтня зачистила їх від противника.
третя хвиля, висуваючись за першою хвилею до л/п “Манул-1”, атакувала
противника у лісосмугах “Масленок”, “Маршрут”, “Мастика” і “Март”.
391

392.

Схема 15. Бойові дії ШГ 40 обрмп у ході І етапу зі звільнення н.п. Шахтарське (25 жовтня)
392

393.

четверта хвиля, висуваючись за 1 і 3 хвилею до л/п “Маршрут-17”, наступала
в напрямку л/п “Луна” - л/п “Лужайка” - л/п “Ковр” - л/п “Клен”. Зачистивши ці
лісосмуги та закріпившись, частиною ШГ висунулась у лісосмуги “Лучик” та “Козерог”.
До 14.00 25 жовтня дшб виконав завдання зі знищення противника і вийшов
на рубіж: л/п “Март” - л/п “Луна” - л/п “Клен”.
З 15.00 25 жовтня для нарощування зусиль в ході наступу введено в бій 3 рмп
бмп з рубежу л/п “Март” - л/п “Луна” - л/п “Клен”.
Розвиваючи наступ у північному напрямку, 3 рмп вісьма штурмовими групами
п'ятої хвилі вздовж лісосмуг “Мармелад”, “Владыка”, “Император”, “Магнит”,
“Клоп”, “Селектор”, “Амазонка”, розгромила дві роти противника і наприкінці 25
жовтня оволоділа їх позиціями, закріпилась по рубежу л/п “Владыка-9” - л/п “Селектор-1”, тим самим виконавши найближче завдання бригади.
II етап (з 26 по 31 жовтень 2024 р.) (схема 16)
О 06.00 26 жовтня ШГ 1 і 2 рмп під прикриттям підрозділів 3 рмп бмп висунулися до рубежу переходу в атаку за маршрутами: 1 рмп - л/п “Клен” - л/п “Клоп” л/п “Амазонка” - л/п “Хлеб” - л/п “Батон”; 2 рмп - л/п “Клен” - л/п “Клоп” - л/п
“Селектор” - л/п “Батон”.
О 07.00 26 жовтня вісім штурмових груп 1 і 2 рмп бмп з рубежу л/п “Батон11” - л/п “Батон-1” перейшли в атаку вздовж вулиць Спортивна, Шоферська, Поштова, Центральна, Набережна.
У цей час 1-3 ШГ ШЗ, розгорнувшись у л/п “Шафран-1”, розпочали зачистку
лісосмуги “Шафран”. До 11.00 26 жовтня вони закріпилися в лісосмузі із завданням
відбиття контратак противника з боку н.п. Ясна Поляна.
До 19.00 26 жовтня штурмові групи вийшли на рубіж: буд. 7 по вул. Спортивна
- Поштовий пров. - б. 17 на вул. Шоферна - буд. 7 по вул. Миру - буд. 22 на вул.
Поштова - 1-й Центральний пров. - Набережний пров..
Бойові дії за визволення н.п. Шахтарське набули запеклого характеру.
Командир бригади вирішив зосередити основні зусилля в центрі та на правому
фланзі смуги наступу. На лівому фланзі перейти до оборони по рубежу Набережний пров., прикрити штурмові дії атакуючих груп, що діють у центрі та на правому
фланзі.
З 06.30 27 жовтня ШГ 1 рмп та 9-12 ШГ 2 рмп продовжили штурм н.п. вздовж
вулиць Поштова, Шоферська та Спортивна.
О 11.40 ШГ ШЗ, закріпившись на позиціях у л/п “Шафран”, виявили колону
противника, що рухалася з боку н.п. Ясна Поляна і викликали вогонь артилерії. Розрахунки FPV-дронів завдали удару по бронетехніці.
Противник, зазнавши значних втрат, відступив.
До 20.00 наступаючі в н.п. ШГ, зачистивши від противника будівлі, вийшли
на рубіж - 3-й Центральний пров. - 2-й Центральний пров. - б. 21 по вул. Центральна.
У зв'язку із запеклим опором противника, затримка часу від плану вже становила добу.
393

394.

Схема 16. Просування ШГ 40 обрмп в ході ІІ етапу звільнення н.п. Шахтарське (з 26 по 31 жовтня)
394

395.

Оцінивши обстановку, командир вирішив наростити зусилля, ввівши в бій 4-7
ШГ ШЗ на лівому фланзі із завданням: наступаючим ШГ ШЗ і 2 рмп зрівняти “кишеню”. На правому фланзі ШГ 1 рмп обійти праворуч укріплений опорний пункт
противника в районі б. 50-52 по вул. Шоферна.
З 06.00 28 жовтня ШГ 1, 2 і ШЗ перейшли в атаку. Вогнем артилерії та ударами
FPV-дронів противник був “притиснутий до землі”, що дало можливість ШГ на лівому фланзі просунутися на 300 м і, пройшовши 4-й Центральний провулок, виконати завдання з вирівнювання ЛБЗ.
На правому фланзі ШГ 1 рмп вдалося обійти противника та створити “виступ”,
який дозволяв у подальшому оточити підрозділи противника, що оборонялися в
центрі н.п.
Вночі 29 жовтня (02.30) розрахунками БпЛА було викрито спробу противника
залишити позиції напівоточеного опорного пункту на правому фланзі. Розрахунками FPV-дронів з пристроями скидання боєприпасів та артилерією бригади було
завдано вогневого ураження по противнику що відходив.
О 07.00 29 жовтня ШГ 40 обрмп розпочали зачистку наступних районів вулицями Шоферська, Молодіжна, Поштова, Центральна, Набережна та до кінця доби
просунулися на 100-200 м.
О 06.00 30 жовтня після вогневого нальоту артилерії та FPV-дронів ШГ 40 обрмп атакували позиції противника та до 19.00 вийшли на рубіж: вул. Північна - буд.
3 на вул. Шоферська - 5-й Центральний пров., Набережний пров.
Вранці 31 жовтня о 05.30 реабатр одним залпом двох БМ завдала удару по
опорному пункту в західній частині н.п. О 06.00 ШГ атакували противника та до
17.00 вийшли на рубіж: буд. 2 по вул. Північна - буд. 59 на вул. Праці - буд. 73 та
вул. Центральна, виконавши подальше завдання бригади.
Підсумки бойових дій за н. Шахтарське
40 обрмп з 25 по 31 жовтня 2024 р. оволоділа н.п. Шахтарське. Дії штурмових
груп 40 обрмп на шахтарському напрямку створили сприятливі умови для штурму
н.п. Новоукраїнка та н.п. Ясна Поляна.
Успіху сприяла скрупульозна та ретельна робота з організації бойових дій. Це
дозволило штурмовим групам зробити “стрімкий ривок”, у якому механізовані колони штурмових підрозділів, не зустрівши серйозного опору на окремих проміжних рубежах, одним “махом” пройшли близько п'яти кілометрів і вийшли па околиці н.п. Шахтарське.
Безпосередньо під час оволодіння н.п. використовувалися тактичні прийоми,
що зарекомендували себе, і способи ведення бойових дій, що поєднують масоване
застосування штурмових груп у комбінованому порядку на широкому фронті, обхід основних вузлів оборони і завдання ударів переважно у фланги і в тил. Це дозволило суттєво знизити втрати в особовому складі та техніці та створити умови
для подальших наступальних дій на шахтарському напрямку.
395

396.

Висновки
Успішному наступу штурмових груп 40 обрмп 36 А з 25 до 31 жовтня 2024 р.
зі звільнення н.п. Шахтарське сприяли такі фактори:
безперервна розвідка противника та місцевості (якісно проведена розвідка дозволила викрити позиції вогневих засобів та управління розвідувальними та ударними БпЛА);
вміла організація наступу командуванням бригади, детальне планування та визначення завдань кожній штурмовій групі, танковим екіпажам та підрозділам бойового забезпечення (рота РЕБ, розрахунки БпЛА, артилерійські підрозділи);
ретельне вивчення району майбутніх бойових дій та грамотно обраний командиром бригади порядок виконання завдання: раптовий стрімкий кидок ШГ, флангові удари, оточення підрозділів противника на околиці н.п., стрімкий вихід до околиці н.п.
якісна підготовка особового складу (тренування штурмових груп за умов, максимально наближених до майбутніх дій);
грамотна взаємодія штурмових груп з розрахунками РЕБ та БпЛА, що забезпечило вогневе ураження противника.
Рекомендації
Для успішного виконання бойових завдань у ході наступу необхідно нав'язувати противнику свою волю, примушувати його до перерозподілу сил та засобів
(резервів) на інші напрямки, тим самим послаблюючи його оборону на головному
напрямі;
Виходячи з наявного часу на підготовку до дій, планувати і надалі організовувати такі заходи:
до початку наступу:
постійне та безперервне ведення розвідки противника, викриття його об'єктів
та нових цілей;
завчасне вивчення місцевості (н.п.) за великомасштабною картою, планом або
фотознімками з БпЛА, особливостей оборони противника, її сильних і слабких сторін, системи вогню, найбільш зручних підступів, наявності та характеру загороджень;
проведення тренувань штурму населеного пункту з обов'язковим відпрацюванням питань взаємодії ШГ із підрозділами артилерії та розрахунками БпЛА;
виконання заходів щодо приховання підготовчих дій.
під час наступу:
надання самостійності дій командирам штурмових груп у прийнятті рішень
під час наступальних дій;
уточнення прийнятого рішення та завдань підрозділам після просування їх у
глибину оборони противника (н.п.) та початку самостійних дій;
організація взаємодії між ШГ, ШГ та підрозділами артилерії, ШГ та розрахунками БпЛА.
396

397.

Особливості бойових дій
штурмовими підрозділами 114 омсбр 51А (ГВ “Центр”)
по захопленню н.п. Берестки
(листопад 2024 р.)
На початок листопада 2024 р. підрозділи 114 омсбр 51 А у складі 1, 2, 3 мсб,
шз, 1, 2 сб, тб, гсадн, реабатр, батрПТРК, зрбатр, рб, рБпЛА, іср, ру, рРЕБ займали
оборону (схема 17).
10 листопада командир 114 омсбр отримав бойове розпорядження командувача 51 А на наступальні дії, яким наказувалося:
з 15 листопада перейти у наступ у напрямку н.п. Берестки, розгромити підрозділи 35 обрмп, які оборонялися та до кінця 27 листопада повністю оволодіти населеним пунктом;
діяти на напрямку зосередження основних зусиль 51 А.
Для припинення можливих контратак у напрямку Старі Терни – Берестки командувачем армії планувалося нанесення комплексного вогневого ураження артилерією та БпЛА.
На підготовку підрозділів бригади до наступу відводилося п'ять діб.
Для дій кожному напрямі було сформовано такі штурмові групи (таблиця 3).
Таблиця 3
Підрозділ
1 мсб
2 сб
2 мсб
шо
ВСЬОГО
Формування штурмових груп із захоплення н.п. Берестки
Штурмові групи, кількість
Напрямок дій (дія)
осіб.
1-4 ШГ (4)
24 чол.
із північного боку н.п. Берестки
5-9 ШГ (5)
30 чол.
із північно-східного боку н.п. Берестки
10-14 ШГ (5)
24 чол.
з південного боку н.п. Берестки
15-17 ШГ (3)
18 чол.
вогневий контроль автодороги Старі
Терни Берестки
18-22 ШГ (5)
30 чол.
із західного боку н.п. Берестки
22 ШГ (по 5-6 чол.) 126 чол.
Основні зусилля бригади були зосереджені на штурмі населеного пункту з північної та північно-східної сторони (схема 18).
Основні зусилля з вогневого ураження противника відпрацьовувалися на напрямах дій штурмових груп. Безпосереднє вогневе ураження противника відпрацьовувалося із залученням більшої частини артилерійських підрозділів у ході двох
періодів: вогневої підготовки наступу та вогневої підтримки наступаючих військ.
397

398.

Схема 17. Початкова обстановка в зоні відповідальності 114 омсбр 51 А до 3 листопада 2024 р.
398

399.

Схема 18. Найближче та подальше завдання штурмових підрозділів 114 омсбр 51 А
399

400.

Особливістю вогневого ураження стало те, що до початку наступальних дій
протягом доби (з 14 по 15 листопада) вівся вогневий вплив по об'єктах противника
турбуючим вогнем визначеними гарматами артилерійських підрозділів бригади.
Це вплинуло на морально-психологічний стан противника, знизило його пильність, і навіть перешкоджало веденню розвідки.
Крім артилерійських підрозділів для вогневого ураження противника залучалися розрахунки ударних БпЛА.
Пророблення проходів у загородженнях, завалах та руйнуваннях на напрямах
дій штурмових груп забезпечувалися призначеними групами розгородження з числа підрозділів інженерних військ, що діють у складі кожної штурмової групи.
Для маскування та приховування дій штурмових груп військовослужбовці забезпечувалися зброєю, оснащеною приладами для безшумної стрільби, ручними
димовими гранатами, а також маскувальними костюмами.
Протягом усього періоду підготовки засобами розвідки бригади проводилася
безперервна дорозвідка противника, викриття його найважливіших об'єктів і вогневих точок.
За великомасштабними картами та фотознімками з БпЛА детально вивчався
населений пункт, маршрути висування, особливості оборони противника, визначалися його сильні та слабкі сторони, уточнювалися напрямки дій штурмових груп.
У ході практичного відпрацювання питань штурму з особовим складом штурмових груп проводилися тренування в умовах максимально наближених до бойових.
Відпрацьовувалися такі питання:
висування з вихідних районів для наступу під прикриттям БпЛА та вогню артилерії;
потайне переміщення в лісосмугах, заняття вихідного положення для наступу;
послідовність дій штурмовиків при захопленні будівель та закріплення в них,
з урахуванням застосування димових гранат;
взаємодія з артилерійськими підрозділами та операторами БпЛА у ході штурму.
Хід бойових дій
До початку наступальних дій з 6.00 14 листопада за сигналом командира бригади штурмовий загін у складі восьми штурмових груп розпочав висування з вихідного району.
Першу частину маршруту (автомобільною дорогою Новоселидівка - Берестки)
переміщалися на мотоциклах з коляскою (по 2-3 мотоцикли на групу) на великій
швидкості.
Решта маршруту передбачала рух лісосмугами “Дорожная”, “Дачи”, “Светлая”
і “Полевая”. Приховано, в режимі радіомовчання до 20.00 14 листопада штурмові
групи зайняли позиції в лісосмугах “Светлая” та “Полевая” (схема 19).
Одночасно з висуванням штурмових груп почався вогневий вплив по об'єктах
противника (по позиціях на підступах з північного боку населеного пункту, будинках, де найімовірніше могли бути пункти управління підрозділів ЗСУ).
Коротким турбуючим вогнем, артилеристи виконували завдання зі знищення
нововиявлених цілей противника, руйнування будівель на маршрутах руху штурмових груп, перешкоджали веденню візуальної розвідки.
О 06.00 15 листопада за сигналом командира бригади розпочався наступ. Підрозділи артилерії бригади, за підтримки артилерійського дивізіону зі складу артилерійської бригади армійського підпорядкування, розпочали вогневу підготовку
наступу.
400

401.

Схема 19. Наступальні дії підрозділів 114 омсбр під час виконання найближчого завдання щодо звільнення н.п. Берестки
401

402.

Протягом години зосередженим вогнем та вогнем з окремих цілей завдавалося
вогневе ураження противнику в н.п. Берестки. Насамперед вогонь вівся по околицях населеного пункту на напрямках дій штурмових груп.
Внаслідок вогню артилерії було знищено до двох взводів 1 та 2 бмп 35 обрмп,
що обороняються у будинках з північного боку н.п. Берестки, а також у лісосмузі
“Сон”.
Одночасно з початком вогневої підготовки наступу, штурмові групи 1 мсб (14 ШГ) та 2 сб (5-9 ШГ), використовуючи мотоцикли, висунулися з вихідних районів
для наступу. Досягнувши лісосмуги “Сплошная” та “Городская”, штурмовики спішилися і продовжили рух у пішому порядку.
Наблизившись максимально близько до противника, до 6.35 зайняли вихідні
позиції для подальшого наступу (1-4 ШГ 1 мсб у лісосмузі “Сплошная”, 5-9 ШГ 2
сб у лісосмузі “Городская”).
У цей же час з південного боку населеного пункту штурмові групи 2 мсб потай
перемістилися в лісосмугу “Гребень” і до 6.30 зайняли вихідні позиції для подальшого наступу.
Прийнявши доповіді командирів батальйонів про зайняття позицій та готовність до штурму населеного пункту, командир бригади запросив доповідь начальника служби РХБЗ про можливість постановки димової завіси в районі дій штурмових груп 1 мсб та 2 сб.
За підсумками доповіді стало відомо, що погодні умови дають змогу застосувати димову завісу для забезпечення атаки штурмових груп.
О 6.25 командир бригади подав сигнал підрозділам 1 мсб та 2 сб на постановку
димової завіси та початок штурму н.п. Берестки з північної та північно-східної сторони.
Застосувавши два РТК “Каракатица”, протягом 15 хвилин було організовано
задимлення району виконання завдань. Це дозволило приховати атаку наших підрозділів та знизити вплив ворожих ударних дронів по них. Штурмові групи перейшли в атаку з лісосмуг “Сплошная” та “Городская”.
Почалася вогнева підтримка наступаючих військ. З виходом підрозділів до
околиці населеного пункту артилерія перенесла вогонь по противнику, що займають будівлі і спорудам в глибині оборони населеного пункту.
Штурмові групи, обхоплюючи противника з флангів, за підтримки вогню артилерії та ударів БпЛА, вклинилися в оборону противника з північного боку, знищили живу силу на околиці населеного пункту та о 12.00 захопили кілька будівель.
Діючи сміливо та рішуче, переміщаючись двійками (трійками) від укриття до
укриття, перевіряючи будинки та підвали поверхово на наявність противника, штурмові групи до 14.00 оволоділи ще кількома висотними будинками.
Захоплення висотних будівель дало змогу збільшити дальність візуальної розвідки.
Спостерігач, ведучи розвідку, виявляв вогневі точки противника і коригував
рух штурмових груп, а також давав вказівку для вогневого ураження.
Поступово ініціатива перейшла до рук штурмуючих підрозділів.
402

403.

До 15 години, як і передбачав командир бригади, противник перекинув частину
своїх сил з інших напрямів. Це стало сигналом для початку штурму н.п. Берестки
підрозділами 2 мсб (10-14 ШГ) і частиною сил шз (18-22 ШГ) з півдня і заходу.
О 15.10 ці штурмові групи перейшли в наступ. В ході штурму активно застосовувались димові гранати, що дозволяло вводити противника в оману відносно
дійсного напрямку атаки.
Спостерігаючи димову завісу, противник відкривав інтенсивний вогонь по задимленим районам, розкриваючи свої вогневі точки. Користуючись цим прийомом,
штурмовики робили маневр у тил противнику і раптово атакували його.
Надалі штурм н.п. Берестки здійснювався так, щоб наступаючи з півдня, заходу, півночі та північного сходу у бік центру, ізолювати та роздробити противника
і надалі знищити його частинами.
Наприкінці 17 листопада штурмові групи 2 мсб та штурмового загону виконавши найближче завдання, продовжили атакувати позиції підрозділів ЗСУ, поступово просуваючись до центру населеного пункту.
21 листопада 2024 р. з 10 години противник зробив кілька спроб евакуації особового складу на ББМ “Kirpi” у напрямку н.п. Берестки - Старі Терни, але вогнем
штурмових груп із лісосмуг “Светлая” та “Полевая” було знищено.
З ранку 22 листопада 2024 р. після невдалих спроб відійти ворог силами до
двох рот 88 обмп з танковим взводом зробив проведення контратаки у напрямку
Старі Терни – Берестки.
Внаслідок своєчасного її виявлення та завдання комплексного вогневого ураження силами артилерії та розрахунками БпЛА армії, контратака противника була
зірвана.
Застосовуючи FPV-дрони, підрозділи 114 омсбр протягом 5 діб (23-27 листопада) остаточно розгромили противника і до кінця 27 листопада опанували н.п. Берестки (схема 20).
Висновки
Успішні дії підрозділів 114 омсбр 51 А стали можливими в результаті:
грамотного задуму, ретельної підготовки та умілою організацією наступу;
успішним вибором прийомів і послідовності дій підрозділів, розрахованих на
послаблення оборони противника на інших ділянках;
веденням безперервної розвідки противника та місцевості (як до початку бою,
так і в ході нього);
проведенням тренувань з особовим складом штурмових груп за умов, максимально наближених до майбутніх дій;
ефективним вогневим ураженням.
Важливе значення мали винахідливість, розумний ризик, творча ініціатива,
сміливість та рішучість командира 114 омсбр, які багато в чому забезпечили успіх
бою за н.п. Берестки.
403

404.

Схема 20. Наступальні дії підрозділів 114 омсбр в ході виконання подальшого завдання щодо звільнення н.п. Берестки
404

405.

Рекомендації
1. Для успішного виконання бойових завдань у ході штурму населеного пункту командирам військових частин та підрозділів пропонується застосовувати наступний алгоритм дій:
потайливе висування та блокування населеного пункту;
атака противника спочатку з одного напрямку (з досвіду - це напрямок головного удару);
нав'язування противнику своєї волі, примус його до перенесення сил і засобів
з інших напрямів і цим самим ослаблення оборони;
одночасна атака населеного пункту з усіх напрямків у слабкі місця оборони
противника.
2. Виходячи з наявного часу на підготовку до дій, планувати і надалі організовувати такі заходи:
до початку наступу
постійне та безперервне ведення розвідки противника, викриття його об'єктів
та нових цілей;
завчасне вивчення всім особовим складом наступаючих підрозділів за великомасштабною картою, планом або фотознімками з БпЛА населеного пункту, особливостей його оборони, сильних і слабких сторін, системи вогню та можливості
ведення вогню із сусідніх будівель, найбільш зручних підступів, наявності та характеру загороджень;
проведення тренувань із штурму населеного пункту з обов'язковим відпрацюванням питань спільних дій штурмовиків із підрозділами артилерії та розрахунками БпЛА;
виконання заходів по приховуванню дій штурмових груп.
під час наступу
надання самостійності дій командирам штурмових груп у прийнятті рішень
під час наступальних дій на та в населеному пункті;
уточнення прийнятого рішення та завдань підрозділам після просування їх у
глибину населеного пункту та початку самостійних дій;
при зайнятті штурмовими групами великих адміністративних будівель (адміністрації, школи тощо) мінімізувати перебування у них великої кількості особового
складу, наскільки можна намагатися розміщувати його малими групами в непримітних житлових будинках з дотриманням вимог маскування.
405

406.

Особливості підготовки та ведення наступальних дій у лісосмугах
(з досвіду ГВ “Юг”)
Лісосмуги - це лінійні лісові насадження, призначені для захисту території або
об'єктів від несприятливих природних антропогенних факторів.
Вони, як правило, складаються з 3-4 рядів дерев з відстанями між рядами 2,54 і 1-3 м між деревами в ряду.
Лісосмуги діляться на поздовжні та поперечні. Поздовжні зазвичай розташовуються поперек напряму найбільш шкідливих вітрів.
Відстань між поздовжніми лісосмугами становить 300-400 м, між поперечними - 1000-2000 м. Для проїзду сільськогосподарської техніки в них залишають
розриви шириною 10-30 м.
У ході тривалих бойових дій з інтенсивним впливом на місцевість ствольної
артилерії, РСЗВ та авіації, лісосмуги перетворюються на лісові завали (фото 12). У
цих випадках вони стають малопридатними для подальших бойових дій обома сторонами і, як правило, є сірою зоною.
Фото 12. Зруйновані лісосмуги
Крім того, особлива увага приділяється питанню організації взаємодії між
штурмовими групами, розрахунками БпЛА, підтримуючими вогневими засобами
(штатними та наданими) та пунктами управління (командними, спостережними).
До кожного військовослужбовця доводиться його маневр та дії на полі бою, у
тому числі:
сигнали початку і черговість руху по маршрутам пересування;
порядок вогневого ураження противника, виклику артилерії та розрахунків
ударних БпЛА та FPV-дронів;
особливості оволодіння опорними пунктами, вогневими позиціями та закріплення на досягнутих рубежах;
406

407.

дії при відбитті контратак противника, його ударних БпЛА та FPV-дронів;
порядок поповнення боєкомплекту та евакуації поранених.
Висування в атаку та сама атака, як правило, забезпечуються:
артилерією (РСЗВ, гармати, міномети, ПТРК);
бронетехнікою для вогневої підтримки, перекидання штурмових груп на рубіж
атаки, евакуації поранених і загиблих або всього підрозділу, що наступає, при відході;
станковими автоматичними гранатометами (АГС-17, АГС-30) та великокаліберними кулеметами (ДШК, НСВ “Утес”, “Корд”);
БпЛА різних типів, у тому числі FPV-дронами.
Вогонь своєї артилерії ведеться по заздалегідь розвіданим цілям, що перешкоджають висуванню в атаку, об'єктам атаки (для їх попереднього придушення та
руйнування), а також по цілях, що викриваються під час висування.
У разі відсутності достатніх даних для ведення зосередженого артилерійського вогню наносяться попередні вогневі удари РСЗВ по всій площі об'єкта, що
атакується.
Для придушення артилерії противника, що заважає просуванню атакуючих
груп, ведеться контрбатарейна боротьба.
Як правило, гармати ведуть вогонь із закритих вогневих позицій, розташованих на віддаленні 8-12 км.
При супроводі висування в атаку і в ході її широко застосовуються БпЛА.
Вони використовуються як засоби поразки (FPV-дрони, БпЛА з механізмом скидання вибухових пристроїв), спостереження, розвідки та цілевказівки. Дані про обстановку, об'єкти атаки, характер дій підрозділів які обороняються, що отримуються з БпЛА, дозволяють командиру штурмової групи своєчасно і правильно
реагувати на обстановку, що швидко змінюється.
В умовах постійного дистанційного мінування противником прилеглих до лісосмуги районів значна роль відводиться проведенню інженерної розвідки. З цією
метою успішно застосовуються БпЛА квадрокоптерного типу, що дозволяють виявляти міни противника в районах, недоступних для піших інженерно-розвідувальних дозорів.
Виконання проходів у мінних полях проводиться скиданням вибухових пристроїв з БпЛА.
З метою ведення противника в оману щодо задуму своїх дій розмінування, як
правило, проводиться безпосередньо з переходом в атаку штурмових груп під час
завдання артилерійських та мінометних ударів по позиціях противника.
По завершенню підготовки наступальних дій усі підрозділи повинні зайняти
вихідні райони, командири підрозділів роблять звірку часу та доповідають про готовність.
Наступальні дії в лісосмузі (схема 21)
Лісосмугу, як будь-який лінійний об'єкт, можна атакувати впоперек її протяжності або вздовж неї, заходячи з флангу.
Атака впоперек проводиться, як правило, із застосуванням броньованої техніки невеликими колонами (до 4-5 машин) із десантом штурмових груп (фото 13).
407

408.

На головній машині (танці) встановлюється мінний трал, а на частині бойових машин крім того засоби РЕБ.
Фото 13. Перебудова броньованої техніки на лінію на встановленому рубежі перед лісосмугою
Нерідко, з урахуванням вітру, для маскування атакуючої колони застосовуються димові та аерозольні завіси.
Після нанесення, або одночасно з артилерійським ударом по лісосмузі здійснюється висування техніки колоною без розгортання на лінію машин, з поворотом
гармат і кулеметів “ялинкою”. Вогонь штатним озброєнням машин ведеться з ходу
і спрямовується на придушення противника, що обороняється.
Рекомендована відстань між технікою в колоні – не більше 30-40 м, що забезпечує практично одночасну висадку штурмових груп та запобігає пошкодженню
кількох одиниць техніки з десантом при вогневому впливі противника.
На встановленому рубежі колона перебудовується в лінію (схема 22) та здійснює коротку зупинку для висадки штурмових підрозділів.
Після цього техніка відходить на безпечну відстань та розосереджується по
підготовленим укриттям.
У момент відходу вогонь із гармат ведеться по позиціям противника у напрямі
наступальних дій, але не ближче 150 м від точки висадження штурмових груп.
408

409.

Найчастіше застосування бронетехніки неможливе з низки причин:
щільне протитанкове мінування підступів до лісосмуги;
висока насиченість підрозділів, що обороняються, протитанковими засобами
та БпЛА;
велика щільність вогню артилерії, яка може призвести до ураження значної
кількості бронетехніки з десантом на етапі висування в атаку;
відсутність підходящих маршрутів для під'їзду бронетехніки, особливо в міжсезонний період (пізня осінь та рання весна), коли пересування позашляховою мережею сильно обмежене;
широкий відкритий простір на підступах до лісосмуги, що надає противнику
більше часу на підготовку до відбиття атаки.
У зв'язку з цим атака впоперек рідко застосовується обома сторонами. Досвід
СВО показує, що і наші підрозділи, і підрозділи противника в більшості випадків
вважають за краще, проникнувши в лісосмугу, вести поздовжній наступ.
Атака вздовж, як правило, здійснюється в пішому порядку із заходом штурмових підрозділів у фланг лісосмуги. Для цього вихідний район призначається на значній відстані.
Пересування до рубежу атаки - “місця входу” до лісосмуги, ведеться самостійно, підгрупами (двійками та трійками), використовуючи складки місцевості.
Просування з вихідного району до рубежу атаки виконується з відволіканням
уваги противника, що обороняється в лісосмузі (проведенням демонстративних
дій, що імітують напрямок зосередження основних зусиль).
Для потайного висування на рубіж атаки в лісосмугу в пішому порядку часто
використовуються несприятливі погодні умови - дощ, туман, а також нічний час
або передсвітанковий час (фото 14). У таких умовах демонстративні дії можуть не
проводитись.
Фото 14. Приховане пересування штурмових груп на рубіж атаки
Бойова побудова атакуючих та їх основні завдання
409

410.

Атака штурмової групи ведеться у пішому порядку. Застосовуються методи
розвідувально-штурмового бою, що поєднує елементи тактики дій у розвідці, бою
в лісі та зачистки траншей.
При наступі в лісосмузі може призначатися кілька штурмових груп для взаємної зміни під час бою - “хвилями”, на кількох досягнутих рубежах, залежно від довжини лісосмуги.
Одна штурмова група може становити до взводу і ділитися такі підгрупи:
“Перша” підгрупа - розвідувально-ударний авангард усієї штурмової групи,
утворює фронт її атаки і безпосередньо веде основний стрілецький бій із противником, штурм його укріплень у лісосмузі.
Як правило, “Перша” підгрупа складається з 15-16 осіб і ділиться на дві-три
ланки: дозор, ланка розгородження та позначення маршруту руху, основні сили.
Дозор - “очі та вуха” всієї штурмової групи (до 5 штурмовиків), здійснює постійну розвідку, пересуваючись в одну лінію “ланцюгом” (інтервал між стрілками
до 7-9 м), веде бій на всю ширину лісосмуги. Це запобігає одночасному ураженню
більше двох бійців міною.
Завдання дозору:
виявляти перешкоди для просування штурмової трупи, укріплення, вогневі точки та живу силу противника;
по можливості потай зближуватися з противником і атакувати вогнем штатної
зброї, сковуючи його сили.
Дозор задає темп руху всій штурмовій групі.
Ланка розгородження та позначення маршруту руху. До її складу входять
два сапери. Вони діють у бойовому порядку ланки або йдуть на невеликому віддаленні позаду.
Завдання ланки розгородження:
позначати виявлені спільно з дозором вибухонебезпечні “пастки” для попередження основних сил, що йдуть за ними. Об'єкти, які неможливо обійти, підриваються після відходу на безпечне віддалення;
робити проходи в загородженнях;
під час атаки підривати штурмуємі ДЗВТ та бліндажі з вогневими точками в них.
Основні сили у кількості до 8-9 чоловік і командиром усієї штурмової групи.
Вони зазвичай діють на віддаленні до 30 м позаду дозору, але не далі зорового
контакту. Діляться на двійки та трійки, що йдуть “змійкою” або уступами ближче
до країв лісопосадки.
Завдання основної ланки:
прикривати фланги та тил дозору під час руху;
в ході атаки обходити з флангів і тилу скованого боєм з дозором противника
або посилювати та підтримувати дії дозору, нарощуючи фронтальний удар;
прикривати дозор вогнем та забезпечувати його відхід у разі зіткнення з переважаючими силами противника.
На озброєнні ланки обов'язково є один або кілька кулеметів і протитанкові гранатомети.
“Друга” підгрупа - підгрупа забезпечення та закріплення у складі до 8 осіб
з командиром та з санітаром.
410

411.

У ході наступу вона не бере участі у стрілецькому бою. Іде за “Першою” на
дистанції до 100-150 м. Бійці цієї групи несуть додатковий БК у цинках, споряджені
кулеметні стрічки у коробках, додаткові постріли ручних гранатометів, підривні
заряди та інше спорядження для саперів, шанцевий інструмент, медичне майно,
воду тощо.
411

412.

Схема 21. Наступальні дії у лісосмузі
412

413.

Основне завдання “Другої” - створювати за “Першою” проміжний рухомий рубіж закріплення, спираючись на який діє вся штурмова група.
Цей рубіж призначений для підходу та просування до “Першої” резерву, підкріплення або іншої штурмової групи при зміні та продовженні атаки, евакуації поранених та вбитих, піднесення боєкомплектів.
Якщо відбувається гальмування наступу та штурму лісосмуги з подальшим
відступом “Першої”, то рубіж закріплення перетворюється на рубіж оборони. У такому разі “Друга” здійснює первинне обладнання оборонних позицій, куди відходить “Перша” для їхньої спільної оборони.
Додаткові завдання підгрупи:
охорона рубежу закріплення з розміщеним на ньому майном, пораненими та
захопленими в бою трофеями.
доставка до “Першої” додаткового БК;
розшук своїх поранених та перенесення їх у безпечні місця для огляду та надання додаткової медичної допомоги з подальшою евакуацією;
конвоювання захоплених полонених;
дії як посильні за вказівкою командира штурмової групи.
“Третя” підгрупа – резерв у складі до 5 осіб із її командиром.
Діючи на відстані до 300 м за підгрупою закріплення і до 450 м від лінії дозору,
намагається не розкрити свою позицію.
Основне завдання резерву - створити тил для всіх підгруп своєї штурмової
групи та можливість дій груп евакуації, підвезення боєпостачання та змін.
Вони мають бути готові діяти у разі вдалого наступу для розвитку успіху, а у
разі невдачі та контратаки – висунутись на її відбиття.
Успіх атаки вздовж лісосмуги безпосередньо залежить від високої злагодженості всіх підгруп штурмової групи, що діють як “єдиний організм”, та від підрозділів підтримки. У свою чергу, такі атакуючі дії мають свої переваги та недоліки.
Переваги:
можливість підходу через лісосмугу на мінімальну відстань до противника, що
дозволяє досягти фактору несподіванки;
відсутність відкритих ділянок місцевості, що дозволяє атакуючим використовувати природні укриття в лісосмузі.
Недоліки:
виключення участі безпосередньо у зіткненні із противником на передньому
краї атаки всього особового складу;
обмеженість маневру вогнем та рухом по фронту шириною лісосмуги;
довгий і важкий маршрут руху під час бою та, відповідно, підвищене фізичне
навантаження та повільний темп просування;
неможливість застосування бронетехніки в одному бойовому порядку з наступаючими;
збільшений вплив на атакуючих різного роду загороджень, зокрема мінно-вибухових.
413

414.

Взаємний момент, який будь-яка зі сторін може звертати на свою вигоду за
певних і сприятливих для неї умов - відносно рівне співвідношення сил, які безпосередньо ведуть бій на передньому краї.
Висновки
1. У ході бойових дій, лісосмуги здебільшого є єдиними природними перешкодами на досить великих ділянках відкритої місцевості. Опанування ними відіграє
щонайменше значуще тактичне значення, ніж заняття панівних висот.
2. Особливістю бойового порядку штурмових підрозділів при наступальних
діях вздовж лісосмуги є значне розосередження по глибині (до 300-500 м) і незначне по фронту (на ширину лісосмуги). У зв'язку з цим можлива відносно слабка
ударна сила та вогнева міць на вістрі своєї атаки та скутість дій по ширині фронту.
3. Подолання особливо важливих лісосмуг та закріплення в них потребує комплексного підходу, що полягає у залученні різнорідних сил та засобів, що діють за
єдиним задумом із високою злагодженістю та координацією.
4. Тактичний прийом наступальних дій упоперек лісосмуги слід проводити у
тому випадку, коли висновки з проведеної оцінки обстановки підтверджують безпеку маневру на відкритій ділянці місцевості.
5. Відтворення копій оборонних позицій противника в лісосмузі потребує значних витрат часу, зусиль і не завжди достовірно є реальною обстановкою (особливо
розміщення мінно-вибухових загороджень). У той самий час значно підвищується
ефективність дій штурмових груп після практичних тренувань ними.
Рекомендації
1. У складі штурмових груп повинні бути присутніми військовослужбовці з
досвідом штурмових дій. Особовий склад підрозділу, призначений до складу штурмової групи для наступу в лісосмузі, повинен володіти:
доброю фізичною підготовкою та витривалістю, від чого багато в чому залежить боєздатність штурмової групи та темп наступу (швидке пересування на значну відстань при висуванні в атаку та в ході атаки по складній місцевості, з перенесенням на собі значного за вагою вантажу);
доброю моральною підготовкою та високою вмотивованістю (під час атаки ведеться в основному ближній стрілецький бій на коротких дистанціях в умовах підвищеного стресу та почуття страху);
доброю вогневою підготовкою (тверді навички ведення вогню через своїх в
обмежених секторах обстрілу, володіння всіма видами вітчизняної зброї та зброєю
іноземного виробництва);
знаннями та практичними навичками з інженерно-саперної та розвідувальної
підготовки;
рішучістю та ініціативою;
знаннями матеріальної частини та порядком використання радіостанцій, правил ведення переговорів, використання режиму радіомовчання, застосування різних сигналів (у тому числі знаків для обміну інформацій, отримання та передачі
команд).
414

415.

2. У ході атаки, зіткнувшись із серйозними укріпленнями чи переважаючими
силами противника, які штурмова група не може знищити (придушити) своїм вогнем, слід здійснити відхід та викликати підтримку артилерії, а потім повторити
атаку.
3. Для ефективного штурму лісосмуги украй необхідні БпЛА різного призначення. Тому з розрахунку передбачуваного часу всіх наступальних дій потрібне
створення такого запасу БпЛА та акумуляторів до них, що забезпечить безперервну
роботу.
4. Виходячи з бойових можливостей засобів управління та можливостей їх
придушення засобами РЕБ противника, потрібно розрахувати видалення КСП старшого командира від лісосмуги, що атакується, з таким розрахунком, щоб була забезпечена можливість безперервного управління та координації дій штурмових
груп. Вибране місце заздалегідь обладнується та ретельно маскується.
5. При переході штатного підрозділу до оборони зайнятої лісосмуги командноспостережний пункт слід розміщувати на місці, відмінному від розташування противника, навіть якщо це зручний, добре обладнаний бліндаж. Його розташування
відоме противнику до метра, відповідно основний вогонь артилерії буде зосереджений насамперед у цьому районі. З цих же міркувань командно-спостережний пункт
не рекомендується розміщувати поблизу характерно виражених орієнтирів (стиків
та перетинів лісосмуг, у місцях примикання до них ЛЕП, автошляхів тощо).
415

416.

Досвід застосування сил і засобів підрозділів кндр під час проведення
наступальних (штурмових) дій (грудень 2024 року – січень 2025 року)
Підрозділи СпП КНДР застосовували тактику “хвиль”.
В атаці бере участь велика кількість особового складу, який рухається лініями
або “хвилями”.
Кожна хвиля складається з кількох десятків або сотень солдатів (взводів чи
рот), які одночасно атакують із різних напрямків, створюючи враження тотального
натиску.
Основна мета першої хвилі – виснаження вогневих ресурсів противника та виявлення слабких місць в обороні.
Атаки здійснюються безперервно: одна хвиля змінюється іншою, щоб створити постійний психологічний і фізичний тиск на захисників.
Навіть у разі великих втрат, атаки не припиняються до досягнення поставленої
мети.
Солдати діють без врахування втрат і практично не виявляють ініціативи, що
робить тактику передбачуваною, але надзвичайно небезпечною через її масовість.
Перші хвилі мають завдання виявити та прорвати слабкі місця в обороні.
Наступні хвилі – розвинути успіх, закріпитися на захоплених позиціях і поступово розширити прорив.
Типовий сценарій застосування тактики “хвиль”
1. Розгортання.
Перед атакою особовий склад розгортається в бойові порядки на всю ширину
фронту (відповідно до умов місцевості).
Атака може включати кілька хвиль, кожна з яких має своє завдання.
2. Початок атаки.
Перша хвиля рухається на прорив із завданням змусити оборонців відкрити
вогонь і виявити вогневі точки.
Війська можуть рухатися широким фронтом для уникнення великих втрат від
артилерії чи мін.
3. Ротація хвиль.
У разі значних втрат чи виснаження першої хвилі, її одразу замінює друга
хвиля, яка продовжує тиск на позиції противника.
4. Проникнення та закріплення.
Як тільки знайдено слабке місце в обороні, солдати швидко проникають у бойові порядки противника, захоплюють позиції та закріплюються.
Подальші хвилі розширюють прорив і намагаються оточити оборонців.
5. Продовження атаки.
Якщо оборону не прорвано, атака продовжується доти, доки не буде досягнуто
мети, навіть за умов величезних втрат.
Пересування (фото 14-17):
Пересування здійснювалося у великій кількості в колону по одному в лісистій
місцевості з дистанцією 3-5м один між одним, та у випадку пересування трійками
дотримувались дистанції 3-5м в трійці, та до десяти метрів між трійками, у випадку
пересування відкритими ділянками збивалися у групи в нечітких формаціях в кількості від 5 до 15 осіб.
416

417.

Пересування наступних груп здійснювалось одним і тим самим маршрутом,
незважаючи на те що попередня група була знищена на ньому.
Спостерігався високий темп пересування під час проведення противником наступальних дій. В темну пору доби рух не припинявся, а орієнтування підрозділів
здійснювалось за допомогою виставлених червоних ліхтариків на маршруті.
В деяких піших колонах спостерігалось, що противник використовував сані
для перевозу боєкомплекту, поранених та загиблих.
Варто відмітити, що противник незважаючи на вагомі втрати по маршруту,
продовжував рух до поставленого виконання завдання.
Фото 14. Вихід підрозділів кндр на вихідні рубежі проведення наступальних дій
Фото 15. Рух противника вздовж посадки
417

418.

Фото 16. рух противника в похідних порядках на відкритих ділянках
Фото 17. Рух противника в похідних порядках на відкритих ділянках
Тактика застосування:
Під час вогневого контакту, противник швидко розгортався в бойові порядки
(лінія) на всю дозволену ширину лісопосадки, а в полі лінію формував увесь підрозділ. У випадку контакту в посадці, увесь особовий склад що був не залучений в
лінію, знаходився на незначній відстані від штурмової групи в готовності швидко
замінити їх у випадку невдачі.
Штурмова група кндр застосовувала маневри обходу праворуч або ліворуч наносячи активне вогневе ураження зі всього озброєння, здійснюючи вогневе подавлення підрозділів СОУ та пошуку слабких місць позиції СОУ.
Під час бою всі пересування здійснювалися у двійках або в трійках.
Знайшовши слабке місце позицій СОУ, противник швидко використовував
його для входу в бойові порядки СОУ.
У випадку великого спротиву позиції СОУ, противник здійснював її обхід залишаючи дану позицію в оточенні.
Довідково: якщо порівнювати тактику та дії військових рф та кндр, то варто
зауважити , що підготовка бійців кндр на порядок вища за рф (окреме спостереження від одного з підрозділів ССпО). Відмічена впевненість, швидкість, навченість та ведення прицільного вогню.
Перед наближенням до позиції СОУ наступаючі військовослужбовці кндр починають пришвидшуватись та розосереджуватися продовжуючи впевнено здійснювати
418

419.

наступальні дії. У стрілецькому бою, вогонь відкривають у разі виявлення противника. Хаотичної стрільби, зі сторони підрозділів КНА зафіксовано не було (імовірно,
через стандартний розмір взятого боєкомплекту в розмірі до 300 боєприпасів).
Порушуючи Женевську конвенцію та Додаткові протоколи до неї, військовослужбовців СОУ, які добровільно здалися у полон так і поранених – військовослужбовці кндр розстрілюють на місці.
В подальшому, на захоплені підрозділами КНА позиції СОУ заходять групи
закріплення зі складу підрозділів зс рф (зазвичай зі складу морської піхоти або повітрянодесантних військ).
Вогнева підтримка:
З безпосередніх засобів підтримки військових кндр можна виділити ті, які
були виявленими під час проведення ними штурмових дій, а саме: розрахунки 60
мм мінометів та АГС-17.
Візуально спостерігалась робота 4 розрахунків 60-мм мінометів, які були виставлені в лінію на відкритій ділянці місцевості та управління якими керувала одна особа.
Під час проведення противником активних штурмових дій противник вживає
наступних заходів:
Залучення великої кількості засобів розвідки зс рф (БпЛА типу “Зала”, “Суперкам” в тандемі з ударним БпЛА “Ланцет”) для виявлення та подавлення вогневих
засобів СОУ.
Якісне подавлення всіх наявних засобів зв’язку (призвело до втрати координації передових позицій СОУ).
Спостерігалось, що під час бою противник здійснював евакуацію загиблих та
поранених власними силами (виносячи їх на собі), та варто відмітити що противник
вперто відстоював тіла загиблих евакуйовуючи їх за будь-яку ціну. Ще варто зауважити, що противник на напрямку активних дій, організовував точку збору загиблих.
Тактика знищення безпілотника за допомогою “живої приманки”
Опис: тактика передбачає створення групи з трьох осіб із чітким розподілом
ролей:
Один виконує роль приманки, привертаючи увагу дрона, та тримає дистанцію
7 метрів.
Двоє інших виконують роль стрільців, розташовуючись на відстані 10-12 метрів від приманки.
Ключовий момент — очікування паузи в русі дрона, коли він зависає над приманкою для спостереження чи фіксації цілі, після чого виконується постріл.
Тактика уникнення втрат під час артилерійського обстрілу
Опис: противник пропонує два основні способи дій під час артилерійського
обстрілу:
Розосередження: група розпадається на менші підгрупи та виходить із зони
обстрілу, призначивши пункт наступного збору.
Сховок у точці попереднього влучання: аргументується тим, що артилерія не
стріляє повторно в ту саму точку, тому влучання може створити тимчасово безпечну зону.
Тільки при потайному та раптовому виконанні бойових завдань можна створити вигідні умови для успіху та захоплення ініціативи в бою.
Від очікування в зоні підготовки до виходу на позиції атаки 1-й батальйон потай подолав 50 км, 7-й батальйон - 41 км, 10-й батальйон - 43 км. Вони атакували
419

420.

супротивника з несподіваного напрямку (на північ та схід від житлових районів),
що дозволило завершити операцію за 31 годину.
Особливо 1-й батальйон подолав 9 км від висадки, використовуючи лісові масиви та укриття, а для переправи через річку застосовував три човни.
420

421.

УМОВНІ ПОЗНАЧКИ
Засоби ураження
танк
Кулемет
БМП
гранатомет
БТР
ПТРК
автомобіль
ЗРК (ПЗРК)
міномет
БпЛА
гаубиця
вогнемет
гармата
Рівень підрозділу
розрахунок/екіпаж
відділення
рота/батарея
батальйон/дивізіон
взвод
полк
Тип підрозділу
противник
Свій
мотострілецький
танковий
штурмовий
управління
вогнеметний
зв'язку
снайперів
інженерний
421

422.

медичний
РХБЗ
кулеметний
EW
РЕБ
гранатометний
артилерійський
розвідувальний
реактивний (РСЗВ)
ремонтний
протитанковий
тиловий (МЗ)
ППО (ЗРВ)
Тактичні дії
окоп (стрільця, БМ)
сектор стрільби
бойова позиція
вогневий рубіж
опорний пункт (ВОП)
район зосередження
район оборони батальйону
РВП
район вогневих позицій (артилерії)
смуга наступу батальйону
422

423.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Посібник з вивчення організаційної структури підрозділів СВ, ПДВ та МП зс
рф (видання друге). – Київ, 2025
2. Боевой Устав Сухопутных войск. Часть 2 (батальон, рота). – Москва, 2017 г.
– 237 с.
3. Боевой Устав Сухопутных войск. Часть 3 (взвод, отделение, танк). – Москва,
2019. – 205 с.
4. Общая тактика: батальон, рота: учебник/ С.А. Батюшкин. - Москва:
КНОРУС, 2022. - 416 с.
5. Окопная война. Под ред. А.В. Воробьева. Фонд социальной поддержки военнослужащих им. Бояринова. – М.: Издатель А.В. Воробьев, 2023 – 136 с.
6. Оборонительная тактика ополченца. Левошко А.Б., 2024
7. Тактика и тактико-специальная подготовка. Всестороннее обеспечение боевых
действий артиллерийских подразделений (в схемах и таблицах): учебное пособие / Военный учебный центр им. проф., г-л/м-ра С.М. Ермакова при финансовом университете при правительстве рф. – Москва: ИНФРА-М, 2023. – 224 с.
8. Тактика: батальон, рота, взвод, отделение. Учебное пособие. Под общ. Ред.
П.А. Дульнева. – Москва : КНОРУС, 2021. – 678 с
9. Обобщение боевого опыта южного крыла СВО до апреля 2024. Маркин А.В.
– 2024. – 220 с.
10.Російська тактика. ATP 7-100.1. лютий 2024 р. (Russian Tactics – переклад)
11. Тактика мотострелковых подразделений. Часть первая (отделение) : учебное
пособие / С.С. Ковалёв, Н.П. Мойсеенко, И.С. Канавин. – М. : МВОКУ, 2023. –
262 с.
12.Альбом-схем действий штурмовых подразделений в основных видах боя Центр подготовки, применения штурмовых подразделений и подразделений
усиления, 2023
13.Учебное пособие Боевое применение штурмовой роты (группы) в наступлении – КВДВ, 2024
14.Памятка командиру штурмового подразделения – ГУБП, 2023
15.Методическое пособие “Методика формирования, подготовки и применения
штурмовых подразделений” – ГУБП, 2023
16.Методические рекомендации по ведению боевых действий штурмовыми отрядами ночью – КВДВ, 11.2022
17.Методические рекомендации по формированию и подготовке в соединениях
и воинских частях воздушно-десантных войск штурмовых отрядов “Шторм”
– КВДВ, 11.2022
18.Методические рекомендации Особенности ведения боевых действий в городе (населенном пункте) и лесозащитной полосе в составе штурмового отряда (роты взвода) – ГУБП, 2022
19.Положение Об штурмовых ротах “Z” 8 общевойсковой армии, 2023
20.Способы движения штурмовой группы в помещении
21.Альбом тактических схем для самостоятельной подготовки в малых и средних группах, 2022
22.Боевое применение штурмовой роты (группы) в наступлении – КВДВ, 2024
23.Учебник штурмовика. Городской бой. Учебное пособие, 2024
423

424.

24.Обобщение боевого опыта южного крыла СВО до апреля, 2024
25.Бюллетень информационно-аналитических материалов по опыту СВО
26.Особливості тактики дій ШЗ ПВК “Вагнер”
27.Щодо окремих аспектів діяльності приватної військової компанії “Вагнер”
на території України
28.Інформаційно-довідковий матеріал досвіду бойових дій
29.Висновки за результатами аналізу окремих штурмових дій зс рф на Бахмутському напрямку у листопаді-грудні 2023 року
30.Штурмові дії зс рф підготовлено на основі альбому-схеми дій штурмових підрозділів, виданому центром підготовки і застосування штурмових підрозділів
та підрозділів посилення (ростов-на-дону, росія, 2023 рік)
31.Досвід застосування сил і засобів кндр під час проведення наступальних
(штурмових) дій .
32.Довідкові матеріали для вивчення противника (ЗС рф та російські війська на
тимчасово окупованих територіях АР Крим і Донецької та Луганської областей) – К. : ГУР МО України, 2020. – 79 с.
33.Навчальний комплект військових частин (підрозділів): за загальною редакцією В. В. Лісневського, В. С. Артамощенка. – К. : НУОУ ім. Івана Черняховського, 2018. – 348 с.
34.Основні зразки озброєння та військової техніки збройних сил *осійської
*едерації : довідник – К. : ГУР МО України, 2018. – 433 с.
35.Сучасне озброєння і військова техніка ЗС РФ. Довідник учасника ООС. С.П.
Корнійчук, О.В. Турінський, Г.В. Пєвцов та ін. Харків: ДІСА ПЛЮС, 2020
36.Екіпірування та озброєння збройних сил російської федерації та інших сил
збройної агресії проти України: навч. наоч. посібник (електронне видання) /
Кол. авт.; Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2022. 933 с.
37.Зброя російсько-української війни 2022-2023 років: Довідник-каталог основних зразків озброєння та військової техніки які застосовувалися протиборчими сторонами під час відсічі широкомасштабного вторгнення рф в Україну
(24.02.2022 – 30.06.2023) – Київ: Видавництво Ліра-К, 2023. – 243 с.
38. Довідник сил вторгнення 4.6. Озброєння та військова техніка сил вторгнення
російської федерації. Сухопутна компонента. Харків. ІПЮК для СБУ, 2022. –
101 с.
39. Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів. – Наказ
Головнокомандувача ЗС України від 11.09.2020 р. № 140. – К., 2020 – 263 с.
40.Тактика в бойових прикладах (із досвіду антитерористичної операції): навчально-методичний посібник/ за загальною редакцією А. М. Сиротенка. – К.
: НУОУ ім. І. Черняховського, 2017. – 140 с.
41. The Military Balance
42.The Military Instructor’s Handbook
43.Научный практико-методический журнал Армейский сборник. МО рф
44. Основи аналізу стану та розвитку збройних сил іноземних держав : навч. посіб.
/ колектив авторів. – К. : НУОУ ім. Івана Черняховського, 2019. – 168 с.
45.Сборник материалов круглого стола ”Современний миропорядок и его влияние на национальну безопасность рф”. – М.: ВАГШ ВС РФ, 2020. – 611 с.
46.Офіційний сайт МО України. www.mil.gov.ua.
424

425.

47. Офіційний сайт Головного управління розвідки МО України.
www.gur.mil.gov.ua.
48.Russia Military Analysis. A blog on the russian military.
49.Soldier's handbook armyietguide
50.Офіційна сторінка Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
https://tro.mil.gov.ua
51.Офіційний сайт Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm
https://informnapalm.org/ua/
52.Загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія — Вікіпе́дія
https://uk.wikipedia.org/wiki/
53.Інформаційний спротив. https://sprotyv.info
54.Військовий портал Defense Express - все про військову справу. https://defenceua.com
55.Мілітарний. Чесні новини про армію, війну та оборону. https://mil.in.ua/uk/
56.Ukrainian Military Pages/ https://www.ukrmilitary.com/
57.Інформаційне агентство АрміяInform. https://armyinform.com.ua
58.Министерство обороны российской федерации. https://mil.ru
59.Офіційний сайт Министерство обороны российской федерации. https://mil.ru/
60.Сторінка сайту: Военное обозрение
61.Lenta.ru - Новости России и мира сегодня
62.РИА Новости - события в Москве, россии и мире сегодня: темы дня, фото,
видео, инфографика, радио
63.Военное обозрение
425

426.

Навчальне видання
Вінник Віктор Васильович
Маковський Віталій Юрійович
Москалик Сергій Васильович
ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ ТА ОСНОВИ ТАКТИКИ ДІЙ
МОТОСТРІЛЕЦЬКИХ (ТАНКОВИХ) ТА ШТУРМОВИХ
ПІДРОЗДІЛІВ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗБРОЙНИХ СИЛ
РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Навчальний посібник
(видання друге, електронне)
Літературний редактор А. В. Ретивих
Технічний редактор Д. С. Слесаренко
Свідоцтво про реєстрацію № 877 від 21 жовтня 2013 року
426