21 Югославія та Болгарія

1.

Югославія та Болгарія
1. Утворення Королівства сербів, хорватів і
словенців
2. Відовданська конституція 1921 р.
3. Національне питання у КСХС
4. Державний переворот 1929 р. Проголошення
Югославії
5. Революційний рух 1918-1919 рр. у Болгарії
6. Політика уряду О. Стамболійського
7. Червневі та вересневі події 1923 р. у Болгарії.
8. Болгарія у 1920-30-х рр.
Д/з: Ст. 125-133

2.

1. Утворення Королівства сербів, хорватів і
словенців

3.

29 жовтня 1918 р. народне віче словенців, хорватів і
сербів оголосило про розрив з А-У та утворення
незалежної Держави словенців, хорватів і сербів.
Проте нова держава проіснувала лише
один місяць і два дні.
1 грудня 1918 р. Держава словенців, хорватів і
сербів об’єдналася з Сербією в Королівства сербів,
хорватів і словенців (Королівство СХС). До його
складу згодом увійшла Чорногорія.
Нова держава була конституційною монархією на
чолі з сербською королівською династією
Карагеоргієвичів.

4.

5.

6.

Королівство сербів, хорватів і словенців
(з 1929 р. – Югославія)
утворилося внаслідок об'єднання ряду
південнослов’янських земель.
Серед них були як незалежні держави: Сербія,
Чорногорія,
так і землі, що входили до складу АвстроУгорщини:
Хорватія,
Боснія й Герцеговина,
Словенія та інші.

7.

2. Відовданська конституція 1921 р.

8.

28 липня 1921 р. у день св. Віда (річниця битви на
Косовому Полі 1389 р.) Установчі збори прийняли
Відовданську конституцію.
«Сербо-хорвато-словенська держава є конституційною,
парламентською і спадковою монархією» (Ст. 1).
Король мав великі права і був непідзвітним
ні перед скупщиною, ні перед народом: спільно зі
скупщиною здійснював законодавчу владу, а через
Раду міністрів - виконавчу. Королю належало право
проведення зовнішніх відносин, він був верховним
головнокомандувачем збройними силами.

9.

10.

3. Національне питання у КСХС

11.

Конституція закріпила унітарний державний устрій
і наявність в країні єдиного сербо-хорватословенського народу.
Всупереч поділові на національні області,
що склався історично, було закріплено унітарний
устрій Королівства СХС.
Держава була поділена на 33 жупанії
(губернаторства) на чолі з жупанами.
Домінуюче становище в країні здобула сербська
еліта, яка зайняла майже всі адміністративні
посади держави.

12.

13.

14.

країна залишалась аграрною, хоча деякі райони Словенії та Хорватії були
економічно
розвиненими.
Найбільш гострим питанням для Королівства стала національна
великосербська політика, котру проводили король і уряд. Вона призвела до
розгортання
сепаратистських рухів хорватів, словенців і мусульман, які вимагали
зрівняння
в правах усіх народів і надання автономії.
У 1927–1928 рр. національний конфлікт досяг найбільшої гостроти. 20 червня 1928 р. під час бурхливої дискусії у скупщині лідера
опозиції
С. Радича було поранено, а двох інших парламентаріїв від опозиції вбито.
Загострення національних відносин спонукало короля Александра до
встановлення
особистої влади.

15.

4. Державний переворот 1929 р.
Проголошення Югославії

16.

6 січня 1929 р. король Олександр скасував
Відовданську конституцію й розпустивши Народну
скупщину, взяв усю повноту влади до своїх рук.
Усі політичні партії та організації, підозрювані в
антидержавній діяльності, розпускалися.
Королівство сербів, хорватів і словенців було
перейменоване на Королівство Югославія, що мало
символізувати державну й національну єдність
«трийменного народу».

17.

Новий
адміністративний
поділ мав стерти
згадку про
окремі народи.
Дев’ять нових
областей –
«бановіни»
назвали за
назвами рік.

18.

19.

У 1930 р. Югославію охопила економічна криза‚
загострилися національні, соціальні та інші
суперечності. Боротьба за права хорватів,
мусульман, словенців набула інтернаціонального
характеру. Хорватські усташі (націоналісти)
вдаються до терористичних актів.
Король погодився на конституцію, яка відновила
деякі демократичні права й свободи.
У жовтні 1934 р. в Марселі усташі убили короля
Александра і французького міністра закордонних
справ Барту.
Після смерті Александра королем став його син
Петар ІІ (11 років), а регентом – принц Павел.

20.

У зовнішній політиці
Югославія
дотримувалася
союзу з Францією,
входила до Малої
Антанти й
Балканської
Антанти (Югославія,
Греція, Румунія,
Туреччина).
Найбільш напружені
відносини склалися в
неї з Італією та
Болгарією.

21.

У 1939 р. Югославія приєдналася до Троїстого пакту
фашистських держав – Німеччини, Італії та Японії.
У березні 1941 р. стався проанглійський державний
військовий переворот, підтриманий демократичною
опозицією.
6 квітня 1941 р. німецькі війська напали на
Югославію та Грецію:
10 квітня Хорватія проголосила незалежність;
частина Сербії – маріонеткова Сербську державу;
решту території поділено між Болгарією, Угорщиною,
Німеччиною та Італією.
Південнослов’янські народи розпочали партизанську
боротьбу, домінуючою силою в якій були комуністи на
чолі з Й. Броз Тіто.

22.

5. Революційний рух 1918-1919 рр. у Болгарії

23.

У вересні 1918 р. війська Антанти прорвали фронт
болгарської армії в районі Доброполе –
Владайське повстання.
27 вересня 1918 р. проголошено повалення
монархії та встановлення республіки. Повстання
придушено:
•Болгарія першою з країн Четвертного союзу вийшла
з війни;
•цар Фердинанд зрікся престолу на користь сина
Бориса III;
• зростає вплив лівих партій, головним чином
Болгарського хліборобського народного союзу
(БХНС), що виступала за проведення реформ.

24.

6. Політика уряду О. Стамболійського

25.

Після І світової політичне життя країни
надзвичайно бурхливе, незважаючи на те, що
болгарське суспільство досить прогресивне, відкрите
і демократичне.
У серпні 1919 р. лідер БХНС О. Стамболійський
сформував новий уряд разом Народною та
Прогресивно-ліберальноїю партіями.
Стамболійський прагнув запровадити диктатуру
села і селянства в Болгарії, та й в усій Сх. Європі,
знищити домінуючу роль міст, створити «Зелений
Інтернаціонал» аграрних партій, протиставляв
селянську ідеологію впливу Заходу й комуністичного
Сходу. У міжнародних відносинах закликав до
створення болгарсько-югославського союзу.

26.

27.

За Нейїським договором Болгарія була відрізана
від Егейського моря й втратила 1/10 своєї
території.
Їй заборонялося мати армію понад 20 тис. чол.,
авіацію, військово-морський флот тощо.
Впродовж 37 років країна повинна була сплатити
2250 мли золотих франків репарацій.

28.

29.

Нейїський договір поглибив і без того важке
економічне становище Болгарії.
Уряд не зміг пом’якшити його умови, а це підривало
його авторитет.
З 1922 р. реформи і експерименти починають
давати збої. Зростає кількість невдоволених,
особливо мешканців міст.

30.

7. Червневі та вересневі події 1923 р. у Болгарії.

31.

Навесні 1922 р. праві та центристські партії
сформували «Народну змову», що поставили на меті
повалення уряду БХНС й встановлення авторитарного
режиму. Ці сили спиралися на підтримку царя, який
був майстром політичних інтриг.
8-9 червня 1923 р. «Народна змова» і «Військова
ліга» вчинили переворот. Уряд Стамболійського було
заарештовано, а його самого жорстоко вбито. До влади
прийшов уряд на чолі з одним із лідерів «Народної
змови» О.Цанковим. Провідні пости в ньому обіймали
військові.

32.

У вересні 1923 р. комуністи під впливом
Комінтерну розпочати повстання з метою
встановлення влади робітничо-селянського
уряду. Болгарія мала стати плацдармом для
поширення світової революції.
Урядові війська змогли придушити виступ. Під час
повстання загинуло 20 тис. осіб.
Політичні структури комуністів і лівого крила БЗНС
були повністю розгромлені.

33.

8. Болгарія у 1920-30-х рр.

34.

У середині 1920-х рр. економічна стабілізація.
Було пом’якшено репресії, оголошено амністію,
дозволено діяльність політичних партій та
організацій.
Економічна криза в Болгарії з 1928 до 1934 р.,
охопила всі галузі болгарської економіки. Різко
погіршилося матеріальне становище населення.
Криза призвела до перегрупування політичних сил і
посилення боротьби за владу. Після виборів 1931 р.
«Демократична злагода» втратила владу. Урядову
коаліцію утворили демократичні партії і БЗНС.

35.

У травні 1934 р. виникла урядова криза, з якої
вирішили скористатися фашистський Народний
соціальний рух (НСР) і «Звено». Цанков планував похід
на Софію на кшталт «походу на Рим» Муссоліні. Його
випередила група «Звено», яка 19 травня 1934 р.
здійснила державний переворот. На чолі уряду став
Кімон Георгієв, але заколотники не мали чіткої
подальшої мети.
Цар Борис ІІІ у 1935 р. встановив особисту
монархічну диктатуру: скасувано конституцію,
розпущено Народні збори, заборонено партії.

36.

У зовнішній політиці зближення з
Німеччиною, за підтримки якої скасувано
статті Нейїського договору (1938 р.), у 1940 р.
Румунія повернула Болгарії Південну
Добруджу (основну житницю країни, де
вироблялося 20 % с/г продукції країни).
У ІІ світовій війні взяла участь на боці
Німеччини (проти СРСР не воювала,
обмежившись окупацією Македонії та Фракії
(захоплені в Югославії та Греції в 1941 р.)