14 Італія

1.

Італія в 1920-1930-х рр.
План
1. Італія після Першої світової війни
2. Прихід фашистів до влади.
3. Фашизація країни.
4. Зовнішня політика.
Д/з: 89-93

2.

1.Італія після Першої світової війни

3. Людські втрати: 700 тис. загиблих, 450 тис. інвалідів, 1 млн поранених Матеріальні збитки склали 1/3 національного багатства.

Національний борг збільшився у 4,5 разу
Зростання воєнного виробництва і важкої промисловості.
Посилення нерівномірності розвитку між Північчю і
Півднем
Зростання кількості робітничого класу і безробіття (2 млн
осіб)

4. Італія – «переможена серед переможців» Антанта оцінила її внесок у війну як низький і не дотрималися обіцянок, наданих до

вступу країни у війну.
Приєднано ЛИШЕ Південний Тіроль, Трієст.
Важке фінансово-економічне становище країни.
Зростають настрої реваншу та враженого
національного самолюбства «великої нації», зневіра й
розчарування у «вкраденій перемозі».
Політична криза, втрата елітою впливу на політичні
процеси. Зневіра населення у демократичній владі.
Розгортається масовий робітничий рух –
«червоне дворіччя». Зростає популярність радикальних
партій. Зароджується фашистський рух. Фашисти
пропагують відновлення національної величі й
захоплення територій для включення їх до складу
«Великої Італії».

5.

2. Прихід фашистів до влади.

6. Фашизм зародився на початку ХХ ст. в молодіжному середовищі – спершу як культурно-мистецьке явище, як форма протесту проти

Фашизм зародився на початку ХХ ст. в
молодіжному середовищі – спершу як культурномистецьке явище, як форма протесту проти
наявного на той час буржуазного конформізму
Прапор фашистського руху на початку 20 століття

7. Беніто Муссоліні – «дуче» - вождь фашистів). (1883-1945)

започаткований як
об'єдна́ння в єдине ціле
правих і лівих політичних сил
під проводом Б.Муссоліні (у
минулому одного із
лідерів Італійської
соціалістичної партії);
- у березні 1919 р. утворено
«Фашо ді комбаттіменто»
(«бойові загони»)
«чорносорочечників», а з
1921 р. - Національна
фашистська партія
Беніто Муссоліні – «дуче» вождь фашистів). (1883-

8.

Фашизм поєднував у собі ідеї реваншизму,
антикомунізму і соціальної демагогії.
У 1919–1920 рр. фашисти не становили серйозної
небезпеки. На виборах 1919 р. вони не отримали
жодного мандата.
З 1920 р. фашисти почали погроми робітничих і
демократичних організацій, вбивства політичних і
профспілкових діячів, брали під контроль міста і
провінції.
Центральний уряд дивився на це крізь пальці.

9.

Втомлена безвладдям, економічними негараздами,
низьким рівнем життя й відсутністю перспектив
розвитку країна прагнула «сильної влади».
24 жовтня 1922 р. Муссоліні зажадав від уряду
міністерські портфелі і комісаріат авіації.
Фашисти планують захоплення влади: три їх
колони мали увійти до Рима і зайняти приміщення
уряду, («похід на Рим»).
Уряд подав у відставку, а король доручив Муссоліні
сформувати уряд.
30 жовтня 1922 р. Муссоліні сформував уряд, де
головні посади обіймали фашисти.

10.

Програма фашистів була проста й зрозуміла :
•скасування сенату, поліції, каст, привілеїв і титулів;
•загальне виборче право, гарантії громадянських
свобод, скликання Установчих зборів,
•відміна таємної дипломатії та загальне роззброєння;
•заборона банківських операцій та прогресивний
податок на капітал;
•встановлення для всіх 8-год. робочого дня та мінімуму
зарплати;
•участь робітників у технічному керуванні
підприємствами;
•націоналізація військової промисловості;
•передача землі селянам;
•заборона дитячої праці до 16 років;
•загальна освіту та безкоштовні бібліотеки.

11.

3. Фашизація країни (1922 –1927рр.):

12.

Спочатку влада Муссоліні була обмеженою.
Потім фашисти починають створювати
напівпартійні-напівдержавні органи, які потроху
перебирають на себе державні функції:
-при голові уряду створили Велику фашистську
раду,
-поряд з поліцією (карабінерами) організувалася
Добровільна міліція національної безпеки, що
складалася з чорносорочечників.
У 1924 р. опозиційні партії (комуністична,
соціалістична, частина лібералів) утворили
«Авентинський блок», але нічого не досягли.

13.

У 1926 р. заборонено усі «антинаціональні» партії –
завершився перехід до однопартійної системи,
почалися масові арешти;
завдано удару сицилійській мафії.
Тобто, до 1926 р. відбувалася консолідація
фашистського режиму, фашисти оволоділи всією
повнотою законодавчої та виконавчої влади,
встановили тоталітарну диктатуру.

14.

У 1927 р. встановлено корпоративний принцип
структури держави та суспільства Італії
Корпорації об'єднували робітників і підприємців
кожної галузі виробництва, знаходились під державним
контролем і повинні були стати наріжним каменем
фашистської державності. Кандидатів до парламенту
тепер могли висувати тільки корпорації. Нечисленна
опозиція не мала жодних можливостей для
протиборства фашизму на парламентському терені.
Прихід фашистів до влади збігся з періодом
економічного піднесення.
В основу економічної політики держави було
покладено ідею створення «корпоративної
держави» на засадах «класового миру».

15.

Основою фашистської ідеології була перевага інтересів
держави та нації над інтересами окремих соціальних
груп і окремих людей: «Усе в державі і нічого поза
державою» - ці слова Муссоліні є своєрідною
формулою фашистського тоталітаризму.
Поза владою дуче залишалась лише церква.
У 1929 р. Муссоліні уклав угоду із Папою Римським
Пієм XI (конкордат), згідно із якою утворювалася
держава Ватикан. Католицизм став офіційною
релігією фашистської Італії.

16.

4. Зовнішня політика

17.

Фашисти прагнули відродити Римську імперію і
перетворити Середземне море у «внутрішнє море».
Першою жертвою Італії стала Ефіопія, яку
захопилии в 1935–1936 рр.
9 травня 1936 р. Італію проголосили імперією.
Щоб прищепити молоді фашистські ідеали,
створювалися масові молодіжні організації,
насаджувався культ особи Муссоліні, велася
підготовка до війни: армія збільшувалась
чисельно, нарощувався випуск озброєнь.

18.

Італія зближується з нацистською Німеччиною
та Японією, незважаючи на суперечки щодо
Австрії та Балкан.
У 1937 р. Італія приєдналася до
Антикомінтернівського пакту.
1939 р. Італія та Німеччина уклали між собою
«Сталевий пакт» і разом підтримали франкістів в
Іспанії в 1936–1939 рр.
У квітні 1939 р. Італія захопила Албанію‚
а 1940 р. вступила у ІІ світову війну на боці
Німеччини.
Вступ у війну прискорив крах фашизму в Італії.