12. Російська революція 1917 р

1.

Російська революція 1917 р.
План
1. Причини, завдання і періодизація
2. Початок революції. Повалення монархії
3. Двовладдя. Кризи ТУ. Заколот Л.Корнілова
4. Більшовицький переворот і встановлення
більшовицької диктатури
5. Укладення Брест-Литовського миру.
6. Національно-визвольні рухи народів колишньої
імперії та утворення незалежних держав
7. Громадянська війна в Росії.
8. Воєнний комунізм.
Д/з: С. 64-79

2.

1. Причини, завдання і періодизація

3.

Причини революції:
соціально-економічна криза, поразки на фронтах
І світової війни;
невідповідність автократичного самодержавства
потребам парламентаризму 20 ст. ;
становий суспільний лад обмежував права буржуазії та
ін. верств суспільства;
селянство (80 % населення) бажало отримати землю,
відібравши її у поміщиків.
робітники прагнули 8-год. робочого дня та покращення
умов праці
пригноблені народи імперії бажали національного
самовизначення.
солдати прагнули припинення війни, почалося масове
дезертирство.

4.

Завдання революції :
-ліквідація самодержавства і перехід до
парламентської демократії;
-демократизація суспільно-політичного життя країни;
-гарантія захисту соціальних прав трудящих;
-створення умов для вільного розвитку ринкової
системи на селі;
- забезпечення вільного розвитку націй.

5.

6.

Основні етапи російської революції:
І - 23 лютого - 3 березня 1917 р. - буржуазнодемократична революція;
ІІ - березень - липень 1917 р. - двовладдя;
ІІІ - липень - жовтень 1917 р. - революційна криза;
ІV - жовтень 1917 р. - червень 1918 р. - встановлення
диктатури більшовиків;
V - червень 1918 р. - березень 1921 р. - громадянська
війна.

7.

2. Початок революції. Повалення монархії

8.

Революція почалася у Петрограді у лютому 1917р. з
протестів проти нестачі хліба, дорожнечі та війни.
Війська переходять на бік протестуючих, які захопили
місто. Виступи проти влади поширилися по країні.
1 березня 1917 р. утворено Тимчасовий уряд на чолі з
князем Г. Львовим.
2 березня 1917 р. цар Микола II зрікся трону і за
себе, і за сина

9.

10.

3. Двовладдя. Кризи ТУ. Заколот Л.Корнілова

11.

Росія на короткий час стала
найдемократичнішою державою
Заходи Тимчасового уряду:
І. Демократизація суспільства:
• Проголошено демократичні права і свободи.
• Скасувано смертну кару.
• Амністії політичним в’язням.
• Надано політичні права жінкам.
• Демократизація армії

12.

Заходи Тимчасового уряду:
ІІ Зміни державного управління і права
• Скасувано монархію, проголошено республіку
(1 вересня 1917 р.).
• Реформовано владу; комісари Тимчасового уряду.
• Підготовка до виборів в Установчі збори (визначать
майбутнє Росії) на основі загального виборчого права
та пропорційного представництва.
• Прийнято закон про місцеве управління.
• Надано автономію Фінляндії.
• Установлено незалежність судів та суддів,
ліквідовано «спеціальні суди»

13.

Заходи Тимчасового уряду:
ІІІ. Трудові відносини, соціальне законодавство:
• Запроваджено явочним порядком 8-год робочого дня.
• Підвищено зар. плату на 20-25 %.
• Створено «примирювальні камери» для
вирішення трудових конфліктів.
• Прийнято законо про профспілки та кооперативи
IV. Аграрні відносини:
• Декларувано аграрну реформу на основі принципу
передання землі тим, хто її обробляє
V. Зовнішня політика:
• Війна до переможного кінця.
• Дотримання усіх союзницьких договорів.
• Збільшення зовнішніх запозичень (Тимчасовий уряд
узяв позичку у розмірі 8 млрд золотих рублів)

14.

Встановилося двовладдя:
1.Тимчасовий уряд був слабким, спирався на
підтримку ліберальної інтелігенції, промисловців,
землевласників, частини робітників, партію кадетів
2. Поряд з ним діє Петроградська Рада робітничих
і солдатських депутатів, у якій переважали есери
(соціалісти-революціонери) і меншовики.
Рада має у своєму розпорядженні військові загони.
Рада підтримує Тимчасовий уряд, до
літа 1917 р. (між ними співпраця).

15.

Повалення монархії та проголошення демократичних
прав і свобод розкололо революційний рух:
для одних революція вже скінчилася (праві та
ліберали), а
для інших вона тільки-но розпочалася (соціалісти).
Більшовики, очолювані В.Леніним прагнули
продовжити революцію й захопити владу.
В Україні в цей час влада перейшла до Центральної
Ради.

16. Кризи Тимчасового уряду (1917 р.): 1,2. Квітень і червень – із-за продовження війни. 3. Липень – із-за визнання Центральної

ради в Україні
та спроби захоплення влади більшовиками.
Ліквідовано двовладдя – сформовано новий
Тимчасовий уряд «уряд порятунку революції».
Частина лідерів Петроградської раду ввійшла до нього
очолив О. Керенський.
4. Серпень – заколот генерала П. Корнілова
5. Жовтень – повалення Тимчасового уряду

17.

18.

Соціально-політична криза,
зростає :
анархія та насильство у країні;
самочинне захоплення землі селянами;
кількість робітничих виступів;
вимоги надання автономії Україні, незалежності
Фінляндії, Польщі;
радикалізація армії, катастрофічний спад
виробництва, зростання цін на все;
вплив на населення більшовицької партії
(звинуваченої у шпигунтстві на користь Німеччини), яка
проголосила курс на збройне захоплення влади.

19.

23-30 серпня 1917р. військові на чолі
Верховний головнокомандувачем генералом
Л.Корніловим спробували встановити військову
диктатуру на період до скликання Установчих зборів.
Але заколот Л. Корнілова провалився, що не
стабілізувало політичну ситуації в країні.
Наростає загроза більшовицького ліворадикального
перевороту.

20.

4. Більшовицький переворот і встановлення
більшовицької диктатури.

21.

24-25 жовтня 1917 р. більшовики шляхом збройного
повстання в Петрограді захопили владу:
Тимчасовий уряд було повалено.
II Всеросійський з'їзд Рад:
- проголосив радянську владу.
- прийняв:
• Декрет про мир,
•Декрет про землю,
•Декларацію прав народів Росії,
•Декрет про скасування смертної кари
Розпочався процес становлення більшовицької диктатури.
В Україні після подій у Петрограді було проголошено
створення Української Народної Республіки (УНР),
проти якої більшовики розгорнули війну.

22.

Декрет про мир:
• негайне перемир'я на фронті з Німеччиною;
• початок переговорів з воюючими сторонами;
• укладення миру без анексії.
Декрет про землю :
• Скасувано приватну власність на землю.
• Передати землю селянам без викупу.
• Урівнювальний розподіл землі.
• Періодичний переділ землі.
• Заборона оренди і найманої праці

23.

Більшовики проголосили новий тип державності диктатуру пролетаріату у формі Республіки Рад
робітничих, солдатських і селянських депутатів:
• Перехід усієї влади до рад робітничих, солдатських і
селянських депутатів.
• Ліквідація старого державного апарату.
• Встановлення диктатури пролетаріату
Радянська влада:
Всеросійський з’їзд рад - вищий законодавчий орган
Всеросійський центральний виконавчий комітет
(ВЦВК) - вищий орган влади між з’їздами;
Рада Народних Комісарів (РНК) - уряд
Наркомати – міністерства

24.

Ле́нін Володи́мир Іллі́ч
(справжнє прізвище: Ульянов;
22 квітня 1870, Симбірськ,
Росія — † 21 січня 1924, Горки,
Московська область, СРСР) —

25.

Нова система влади не передбачала її розподілу на
законодавчу, виконавчу і судову, головна роль – у
більшовицької партії. В.Ленін очолив РНК.
Процес формування органів захисту нового режиму:
-27 жовтня 1917 р. заборонено опозиційну пресу
(закрито ~150 газет),
-28 жовтня 1917 р. створено робітничо-селянську
міліцію‚
-22 листопада – народні суди та революц. трибунал.
7 грудня 1917 р.– Всеросійську надзвичайну комісію
(ВНК (рос. ВЧК) – судовий і репресивний орган,
З січня 1918 р. збільшено місця ув’язнення в
концтаборах для «ворогів революції»,
-15 січня 1918 р. проголошено створення Червоної армії,
яка до червня 1918 р. комплектувалася на добровільних
засадах.

26.

У листопаді 1917 р. на виборах в Установчі збори
41 % голосів здобули есери, 24 % - більшовики (в Україні
- 10,5), 17 % - ліберали і праві
та 3 % - меншовики.

27.

Установчі збори були скликані 5 січня 1918 р.
Більшовики наступного дня їх розпустили,
звинувативши більшість їх членів у контрреволюції.
Парламентська демократія в Росії проіснувала
лише 1 день!!!

28.

5. Укладення Брест-Литовського миру.

29.

. Брестський мирний договір (3 березня 1918 р.)
Радянська Росія:
• визнавала за Німеччиною Балтію, Польщу, частину
Білорусі;
зобов’язувалася:
• відмовитись від Фінляндії,
• передати Туреччині Карс, Батум, Ардаган,
• укласти мир з Українською Центральною Радою і
визнати незалежність УНР,
• провести демобілізацію своєї армії, роззброїти флот,
відновити вигідну для Німеччини торгову угоду.

30.

Радянська Росія:
втрачала територію у 800 тис. км2, Російської імперії,
на якій жило 26% населення, вироблялося
32% с/г та 23% промислової продукції, видобувалося
75% вугілля та залізної руди.
Такою ціною більшовицька Росія вийшла з війни.

31.

У липні 1918 р. прийнято Конституцію РСФРР, яка
визначила основи політичної системи:
суспільна власність на засоби виробництва,
федеративний устрій держави,
диктатура пролетаріату – класовий принцип
організації влади: право обирати й бути обраними
надавалося лише трудяшим та військовослужбовцям;
вибори були багатоступеневими, непрямими і
відкритими, перевагу мали робітники у нормах
представництва (1 голос робітника дорівнював 5
голосам селян), а інші версви населення –
позбавлені права голосу!!!

32.

Частина перетворень в країні мала демократичний
характер (скасовано чини і титули, проголошено
рівність жінок і чоловіків, різних націй, 8-год. робочий
день, допомога по безробіттю, свобода совісті…)
Надалі відбулася деформація радянської
державності. Ради втрачали свій демократизм і вплив, а
їхні функції на місцях переходили до партійних
комітетів, комбідів, ревкомів та інших надзвичайних
військових і господарських органів. Поступово
політична система перетворювалася з диктатури
пролетаріату в диктатуру більшовицької партії, що
виражала деякі соціальні інтереси робітничого класу і
почасти селянства, але здійснювалась авторитарними
методами.

33.

6. Національно-визвольні рухи народів
колишньої імперії та утворення
незалежних держав

34.

Суперечливою була національна політика
більшовиків:
1. на словах: виступали за право кожної нації на
самовизначення;
2. насправді: придушували національно-визвольні
рухи, застосовуючи різні методи: від прямої агресії до
підриву таких рухів зсередини.
Декларація прав народів Росії проголошувала рівність
і суверенність всіх націй і народностей, право націй на
вільне самовизначення аж до відокремлення і
утворення незалежних держав. Було визнано незалежне
Польщі й Фінляндії.
Іншим колишнім національним окраїнам імперії
більшовики відмовили у праві націй на вільне
самовизначення аж до відокремлення.

35.

Більшовицький переворот не сприйняли лідери
національно-визвольних рухів пригноблених Росією
народів. Це дало поштовх до боротьби за
національно-державну самостійність.
Було проголошено Українську Народну Республіку.
На Закавказзі утворено Закавказьку Федерацію.
Державність вибороли Польща, Фінляндія, народи
Балтії.
У січні 1918 р. на ІІІ з’їзді Рад Росія була проголошена
Соціалістичною Федеративною Радянською
Республікою (РСФРР), яка мала б включити усі
землі царської імперії.

36.

7. Громадянська війна в Росії.

37.

Громадянська війна в Росії – це:
1.протистояння між різними групами населення, які
мали різні класові інтереси (робітники-капіталісти,
селяни-поміщики); +
2.національно-визвольна боротьба; +
3. збройна інтервенція (вторгнення)14 держав Антанти;
+ 3. селянська війна проти більшовицької політики
«воєнного комунізму», та політики білогвардіців.
Дві основні сили: «червоні» – більшовики та «білі» їх різноманітні противники: монархісти й лібералиреспубліканці, прихильники Установчих зборів та
відкритої військової диктатури, особи без певних
політичних поглядів….
Війна стала братовбивчою.

38.

Причини громадянської війни:
• Гостре політичне протиборство різних партій, груп,
соціальних верств.
• Прагнення буржуазії і поміщиків повернути втрачені
багатства і політичний вплив.
• Низький рівень політичної культури, відсутність
демократичних традицій та механізмів.
• Помилкова економічна політика більшовиків
«військового комунізму».
• Недемократизм та політичний екстремізм
більшовиків (захоплення влади, розгін Установчих зборів,
репресії, діяльність надзвичайних органів, переслідування
опозиції сепаратний мир з Німеччиною).
• Насильницьке переселення бідноти з центру Росії на
козацькі землі, ігнорування козацьких традицій і звичаїв.

39.

Основні етапи громадянської війни
І. (жовтень 1917 р. - травень 1918 р.): основна боротьба –
проти національно-визвольних рухів та окремих груп
антибільшовицьких сил (Краснов під Петроградом, Каледін на
Дону, Дутов на Уралі).
ІІ. (травень - листопад 1918 р.): боротьба за владу між
соціаліст. партіями. Остаточне встановлення більшовицької
диктатури. Повстання 45 тис. чехословацького корпусу
(травень 1918 р.). Початок інтервенції країн Антанти. У липні
1918р. в Єкатеринбурзі більшовики розстріляли Миколу ІІ та
членів царської сім’ї, в тому числі дітей. 30 серпня 1918 р.
есери вчинили замах на В. Леніна. Більшовики контролювали
лише 25% Росії. У відповідь більшовики розпочали «червоний
терор». У вересні було розстріляно 500 заручників.
Реввійськрада на чолі з Л . Троцьким запровадила сувору
дисципліну в Червоній армії

40.

Основні етапи громадянської війни
ІІІ. (листопад 1918 р. – весна 1919 р.): посилення
воєнного протистояння, наступ білих армій Колчака (з
листопада 1918 р.), Денікіна (з серпня 1918 р.), Краснова
(з липня 1918 р.), Міллера (з серпня 1918 р.) та ін.
Розгортання інтервенції країн Антанти.
ІV. (1919 р. – весна1920 р.): наступ головних сил білого
руху та їхній розгром: Колчак (березень 1919 – січень
1920 р.), Денікін (травень 1919 р. – березень 1920 р.),
Юденич (травень –жовтень 1919 р.). Евакуація основних
сил іноземних військ. Селянство підтримало більшовиків
– це визначило результат громадянської вийни

41.

Програму білого руху було складено в штабі
Добровольчої армії Денікіна. Вона
містила такі положення:
• знищення більшовицької анархії та наведення в країні
правового порядку;
• встановлення могутньої та неподільної Росії;
• скликання Народних зборів на основі загального
виборчого права;
• проведення децентралізації влади через установлення
обласної автономії та широкого місцевого
самоврядування;
• здійснення земельної реформи.

42.

Основні етапи громадянської війни:
V. 1920 р.:
-Війна з Польщею.
Червона Армія зупинила поляків в Україні і у травні
1920 p., перейшла у контрнаступ, прагнучи захопити
Варшаву і проголосити радянську владу у Польщі.
Проте ця спроба зазнала невдачі.
-Розгром Врангеля.
VІ. 1920–1922 рр.:
Переможне завершення війни більшовиками на
окраїнах колишньої Російської імперії: у Середній Азії,
Закавказзі, на Далекому Сході.
Придушення національно-визвольних рухів і
селянських повстань.

43.

Причини перемоги більшовиків у
громадянській війні:
• розкол сил опозиції, неузгодженість дій, вузькість її
соціальної бази;
•прорахунки опозиції щодо селянства та в
національному питанні;
• стратегічно вигідне розміщення частин Червоної
армії в центрі Росії;
• використання більшовиками надзвичайних заходів
(політика «воєнного комунізму»), які дали змогу
мобілізувати всі ресурси країни;
• інтенсивна більшовицька пропаганда серед
населення радикальної програми перетворень у
суспільстві (побудова соціалізму (комунізму).

44.

Підсумки Громадянської війни
•Закінчилася перемогою більшовиків.
•Росія стала на шлях значних і тривалих соціальних
експериментів з побудови нового суспільства.
•Повне розорення країни; падіння виробництва в усіх
галузях господарства (у промисловості в десятки разів, у
сільському господарстві на 40 %), країна була відкинута
у своєму розвитку майже на 50 р.
•Значні людські (13 млн осіб) та матеріальні втрати.
•Міжнародна ізоляція.
•Докорінна зміна соціальної структури суспільства –
знищення прошарку власників тощо.
•Зростання бюрократичного апарату (у 1917 р. - 1 млн
осіб, а у 1921 р. - 2,5 млн).
•Скорочення кількості й кваліфікації робітників, особливо
в провідних галузях (до 14-16 % від довоєнного рівня)

45.

8. Воєнний комунізм.

46.

«Воєнний комунізм» - соціально-політичний курс
більшовиків у 1918-1921р.р., який збігався з
уявленнями більшовиків про соціалізм як безтоварне,
безринкове, централізоване суспільство:
1) націоналізація великої, середньої та дрібної
промисловості;
2) заборона приватної торгівлі і ліквідація грошей,
прямий товарообмін, запровадження карткової системи
на продукти харчування, зрівняльна система оплати
праці, відсутність стимулів до праці;
3) мілітаризація праці (запровадження загальної
трудової повинності населення від 16 до 60 років,
трудові армії та табори примусової праці);

47.

«Воєнний комунізм» - соціально-політичний курс
більшовиків у 1918-1921р.р.:
4) запровадження продовольчої диктатури:
а) монополія держави на заготівлю та продаж хліба;
б) продрозкладка на селі - в селян безоплатно
вилучали все зерно, залишаючи лише для посіву й
особистого споживання;
в) колективізація сільського господарства (артілі,
комуни, ТОЗи). Декрет про землю практично
скасовувався;
5) утворення в червні 1919 р. військовополітичного союзу радянських республік з метою
централізованого керівництва господарством, фінансами
і створення єдиного військового командування.

48.

Проведення політики «воєнного комунізму» сприяло
перемозі більшовиків над інтервентами та
білогвардійцями.
У 1920 р. порівняно із довоєнним часом національний
доход країни скоротився у 2 ,8 рази. Обсяг виробництва
великої промисловості становив лише 13 % від
довоєнного.
Продукція аграрного сектору у 1920 р. становила лише
2/3 довоєнного рівня.
Реалізація політики «воєнного комунізму» спричинила
голод, господарську розруху й поставила питання про
можливість більшовиків надалі утримувати владу.