Особливості застосування фактурного формоутворення

1. Особливості застосування фактурного формоутворення

2.

Кожен
модний сезон приносить свої фактурні та
декоративні переваги. Безперервний пошук нових
матеріалів, фактур і малюнків є одним із шляхів
оновлення, збагачення форм одягу і аксесуарів у
проектуванні.
На сьогоднішній день при розробці моделей одягу
велика увага приділяється фактурі текстильних
полотен.
Завдяки
використанню матеріалів з різною
текстурою у виробах з однаковою конструкцією,
можна домогтися нових візуальних ефектів, що
дозволяє істотно розширити асортимент виробів.

3.

Новим прийомом в дизайн-проектуванні
є
поєднання
в
одному
костюмі
традиційних обробок і авторських
насичених фактурних поверхонь.
Роботи з розробки авторських фактур та
їх
специфіка
тільки
починають
завойовувати
увагу
науковців
та
фахівців галузі дизайну одягу.

4.

Аналізуючи наукові джерела, можна сказати, що художній текстиль
досліджувався у контексті проблем професійного декоративного мистецтва ХХ
ст. такими українськими науковцями, як Ю. Бірюльов (2015), Н. Велігоцька
(2010), О. Голубець (2002, Л. Жоголь (1996), А. Жук (1984), Т. Кара-Васильєва
(2008), Г. Кусько (2001), С. Лупій (2013) та ін.
Загальним питанням дизайну, його історії і теорії присвячені праці: Д.
Азрікана, О. Боднара, О. Бойчука, Ю. Божка, І. Волкотруба, У. Вудсона, В.
Глазичева, В. Даниленка, М. Дьоміна, О. Кащенка, В. Колейчука, Г. Лаврика.
Питання художнього проектування, конструювання одягу та матеріалознавства
розглядали В. Баженова, Є. Коблякова, Т .Козлова, Ф. Пармон, М. Сухарєва.
Візуальним сприйняттям та зоровими ілюзіями займалися такі дослідники як
Р. Арнхейм, С. Бєляєва-Екземплярська, В. Глезер, Н. Коробцева, А.
Кисельова, Ф. Ковальова, А. Моля, Г. Нагая, С. Соланський, У. Хогард.
Такі дослідники як Т. Печкова (1974), Л. Жукова (1996), М. Черних (2015)
виділяють в якості головних властивостей фактур рельєфність, малюнок,
блиск, нерівності. За їх думкою гармонійне поєднання властивостей фактур
забезпечується в об’єктах дизайну при певних співвідношеннях кількісних
характеристик фактури висоти і кроку нерівностей поверхні виробу і ступеня
блиску.

5.

Обґрунтуванню актуальності макетування у проектуванні одягу та
теоретико-методологічної бази макетування присвячені дослідження
науковців: А. Васіната ін. (Васін , Талащук, Бандорин, Грабовенко, 2004),
Г.Гусейнова (Гусейнов, 2004); проблемам взаємодії текстилю і одягу
присвячені
праці
К.Амаден-Кроуфорд
(Amaden-Crewford,
1998),
В.Вигонова (Выгонов, 2004), К.Вольф (Wolff Colette, 2000), Л.Гайдук
(Гайдук, 2008), К.Гейл (Гейл, 2009), Т.Козлової (Козлова, 1984),
І.Плешково (Плешкова, 2010).
Автори акцентують увагу на основних модних тенденціях в текстилі для
одягу, розвитку високотехнологічного текстилю, а також практичних
техніках виконання фактур. Методику фактурного формоутворення в
текстилі з використанням різних фактур в одязі розглянуто у працях
М.Кісіль

6.

Розпізнавання структури форми костюма є надзвичайно важливе
значення в процесі формоутворення, адже дозволяє виявляти і
фіксувати зміни в моді за основними ознаками.
У контексті проєктування костюму ознаки можуть бути
конструктивно-технологічними (склад і властивості матеріалів, із
яких виготовлено виріб, спосіб виготовлення), морфологічними
(елементи,
які
утворюють
просторову
форму
виробу),
функціональними (зв’язок форми з призначенням).
Варто звернути увагу на те, що окрім фактури тканини, якість
поверхні виробу визначається видом ткацьких переплетень та
волокнистого складу.
В дизайні одягу часто застосовують спеціально створенні фактури,
які, в першу чергу, мають формотворчі властивості. Бажаний
формотворчий ефект досягається за рахунок зміни поверхні
матеріалу засобами механічного впливу на текстильну поверхню

7.

Проектування
форм
одягу,
різноманітних
за
заповненням, членуванням та варіативністю в
середині конструкції можливе завдяки використанню
фактурного формоутворення як окремих текстильних
фрагментів, так і базової форми.
Якщо робота з макетною тканиною вимагає тривалого
практикування та вправності, то більш доступною та
простоює робота з папером.
Одним
із
найбільш
методично-обґрунтованих
прийомів макетування в дизайні є паперопластика, у
дизайні одягу – зменшений у масштабі проектнопошуковий паперовий макет, у якому формально
вирішене
формоутворення
передає
пластичне
вирішення форми.

8.

Більш складною та оригінальною є робота з
паперовими макетами в натуральну величину. Такі
макети можуть бути реалізовані при вирішенні
вузьких завдань на кшталт одержання площинної
розгортки об’ємної форми спіралеподібного крою
тощо.
Паперові макети в натуральну величину
є
розповсюдженими
в
практичній
підготовці
художників костюму в театральних закладах освіти,
де таким чином відтворюються історичні костюми,
проходе етап імітування різних матеріалів для пошуку
найбільш виразних для втілення задумів режисерів у
постановках.
Однак, можна реалізувати технологію макетування в
натуральну величину, що додають емоційного запалу,
адже продемонструвати результати такої творчої
діяльності можна на подіумі або на конкурсах
молодих дизайнерів.

9.

У дизайні одягу з паперопластики прийшла фактура
орігамі, характерними рисами якої є підкреслена та
перебільшена формостійкість матеріалів. Оригамі в
одязі може мати такі ж різновиди, як і в класичній
техніці – модульне орігамі та кіригамі. Для цієї
фактури
характерними
ознаками
форми
є
геометрична, каркасна, сітчаста, складчаста та
модульна структури.
Оригамі найчастіше використовують у концепціях
об’ємно-просторового
каркасу,
морфологічної
трансформації та формально декоративної символіки

10. Варіант застосування техніки орігамі на ділянці основної деталі конструкції

11.

Визначимо зону моделювання. Ви можете
вибрати рукав, область грудей, спинки, талії
або низу виробу.
В даному випадку для моделювання вибрано
область бічного шва на рівні талії.
Викреслюємо чотирикутник. Хоча кількість
граней визначається лише вашим бажанням
та фантазією.

12.

Наносимо модельні лінії, розрізаємо та
розсуваємо деталі на бажану глибину
складок, помножену на дві.
Слідкуємо за тим, щоб на деталях, що
поєднуються, глибина складок була
однаковою.

13.

Після побудови конструкції обов'язково
перевіряємо збіг контрольних точок
(суміщення ширини складок по шву) та
ліній у зібраному вигляді.

14.

15.

Зшиваємо по лінії шва без вивертання.
Робимо надсічки в куточках впритул до шва.

16.

Викладаємо складки по модельних лініях і
закріплюємо куточки з виворітного боку
строго по швах - від одного кута складки до
іншого.

17.

Виконуємо ВТО за низької
температури.
Занадто сильно запрасовані
складки втрачають свій обсяг.