Котигорошко

1.

Українська народна казка
Котигорошко
Ткаченко В.В.
ВАЛКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА МАСЕЛЬСЬКОГО

2.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Учень/учениця- має уявлення про жанри й теми
дитячого читання; самостійно читає, практично
розрізняє з опорою на найпростіші жанрові
особливості тексти малих фольклорних форм(
прислів’я, приказки, загадки, лічилки, мирилки),
що опрацьовувалися під час навчання, а також
літературних жанрів (казка, вірш, оповідання,
уривки з повістей-казок), правильно їх називає,
визначає емоційний настрій; правильно інтонує
речення, у кінці яких стоять різні розділові знаки;
висловлює своє ставлення до прочитаного.

3.

Організація класу.
Стали, дітки, підтягнулись,
Один одному всміхнулись.
На урок старання не
забудьте взяти,
Сіли всі рівненько, починаймо
працювати.

4.

Гра “Сонечко”
Ю
У
А
К
Е
Я
И
О
І

5.

Гра “Сонечко”
Ю
Е
У
А
ок
Я
И
О
І

6.

Чистомовка
Ко-ко-ко- вип’єм молоко.
Ок-ок-ок –маленький жучок.
Ки-ки-ки – смішні малюки.
Ик-ик-ик – засміявся Петрик.
Ку-ку-ку – Петрика наздожену.

7.

Жили колись чоловік із жінкою. І було в них семеро
синів та одна дочка. Пішли якось шестеро синів у поле
працювати. А найменший брат залишився вдома.

8.

Йшли брати полем і плугом за собою борозну
тягнули, щоб сестра могла їх знайти, коли обід їм
понесе. Біля того поля, в лісі, жив змій. Задумав він
недобре: борозну, що брати проклали, засипав, а сам
нову проклав, прямісінько до себеу двір. Понесла
сестра братам обід та по тій зміїній борозні й пішла.
Йшла-йшлата зайшла у зміїний двір. Прямо до змія в
лапи.

9.

Повернулися брати з поля, а сестри немає. Пішли
вони шукати її. Прийшли до зміїного двору. Вийшов
змій їм назустріч:
– Битися прийшли до мене, чи миритися? – питає
змій.
– Битися! – відповідають брати.

10.

– Тоді пішли під залізний дуб, поміряємося силою.
Не терплю людського духу! Прийшли. Посеред
зміїного двору дуб високий стоїть. І стовбур, і листя у
нього залізні, погойдуються на вітрі, видзвонюють.
Як налетів на братів змій, ударив з усієї своєї зміїної
сили, одразу ж глибоко в землю увігнав, до зміїної
темниці. Там і замкнув...

11.

Батько з матір'ю тим часом чекають та чекають, а синів
немає. Одна втіха залишилася – менший синок. От знайшов
він горошину, посадив у землю. Дивиться – аж виріс
величезний кущ, а на кущі – стручок. Лише один. А в ньому
горошина, теж одна, та не проста, а чарівна. Дотягнувся
хлопчик до стручка, зірвав його. Випала горошина зі стручка,
покотилася. Хлопчик побіг за нею, схопив горошину та з'їв. З
того часу і прозвали його Котигорошком.

12.

Почав Котигорошко зростати не по днях, а по годинах. За
тиждень вище батька виріс. Одного разу батько копав криницю
і натрапив на великий камінь. Пішов гукати людей, щоб
допомогли камінь витягнути. Поки батько ходив, Котигорошко
однією рукою камінь із землі витягнув. Прийшли люди,
дивуються! А Котигорошко як відчув свою силу, так і вирішив
піти братів і сестру визволяти.
Пішов він до коваля, попросив, щоб той йому скував важку
булаву. Коваль і скував.

13.

Розмахнувся Котигорошко, підкинув булаву в самісіньке
небо і каже:
– Я ляжу спати, а ви, батько, розбудіть мене через дванадцять
днів, коли булава назад падатиме.
На дванадцятий день летить булава, гуде, розсікає повітря.
Розбудив батько сина. Той схопився, підставив кулак, булава
об нього вдарилася, переламалася навпіл.
– Ні, з такою булавою
я на змія не піду.
І вирушив знову
до коваля, просить:
– Перекуй булаву,
щоб ще міцніша була.
Перекував коваль.

14.

Котигорошко знову булаву підкинув та й спати ліг. А
через дванадцять днів булава до нього повернулася,
об кулак вдарилася, тільки трохи зігнулася.
– От з цією булавою піду на змія! – каже
Котигорошко.Попрощався Котигорошко з батьком та
матір'ю і пішов
по тій борозні,
по якій сестра й
брати пішли та
не повернулися.
Хоч борозна вже
заросла травою,
та трохи помітною була, привела вона Котигорошка
до зміїного двору.

15.

– Чого тобі треба? – зашипів змій. – Не терплю
людського духу! Битися чи миритися до мене
прийшов?
– Битися! Я братів і сестру звільнити хочу!
– Смерть ти свою у мене знайдеш, – сичить змій.
Прийшли до залізного дубу. Свиснув змій – з дерева
листя впало, навкруги дзвін пішов. А Котигорошко й
каже:
– Коли це я свисну –
очі на лоба можуть
вилізти. Ти їх краще
закрий.
– Змій і закрив очі.
А Котигорошко його
булавою по лобі й стукнув.

16.

– Чи добре я свищу? – питає Котигорошко.
– Правду кажеш, мало очі на лоба не вилізли! –
Злякався змій. – Може, будемо миритися?
– Ні, битися! – відповідає Котигорошко.
Стали вони битися. Схопив наш молодець змія та
як кине! Вдарився змій об дерево, стовбур надвоє
розколовся, змію
хвіст прищимив.
А стовбур залізний,
не вирвешся.
Котигорошко змія
покинув, пішов
братів із в'язниці
звільняти.

17.

Прути ґрат розігнув, вивів бранців на волю. Вони
молодшого брата і не впізнали, бо він швидко виріс.
А змій тим часом дуб із корінням вивернув, схопив
сестру Котигорошка і полетів. Дуб важкий за ним по
землі волочиться, слід залишає.

18.

Прийшли Котигорошко з братами до залізного
дубу, суд і розправу над змієм чинити.
Дивляться – ні дуба, ні змія. Аж бачать – летить
змій високо в небі, сестру несе. Кинулися
наздоганяти його. От вони бігли по сліду, що дуб
залишив, та побачили перед собою глибоку яму.
Дна не видно. Злякалися брати, не хочуть лізти в
яму. – Я полізу, – каже Котигорошко, – спускайте
мене вниз.

19.

Сплели вони зі своїх поясів довгу мотузку. Котигорошко
намотав кінець мотузки на руку і став спускатися. Спустився
Котигорошко і прямо до підземного світу потрапив.
Дивиться – стоїть палац великий. А навколо золото та
дорогоцінні камені – все так і виблискує. Назустріч йому
сестра біжить:
– Тікай швидше, – каже. Змій з дуба хвіст витягує, він тебе
вб'є. Багатьох сміливців він вже повбивав.
– Не вб'є! Це я йому хвоста прищимив. Веди мене до нього!

20.

А змій тим часом хвоста з дуба витягнув, побачив
Котигорошка й питає:
– То ти знову прийшов? Битися чи миритися?
– Битися, – відповідає Котигорошко. Раз ударив
Котигорошко булавою – змій по коліно в камінь увійшов.
Другий раз ударив – по пояс у камінь загнав. Третій раз
ударив – зовсім вбив. Узяв Котигорошко три мішки золота і
три мішки дорогоцінних каменів, і пішли вони з сестрою до
тієї ями, через яку він спустився у підземне царство.

21.

Прийшли. Котигорошко й кричить:
– Гей, ви, добрі молодці! Мотузку опускайте, нас нагору
тягніть!
Брати мотузку опустили, він до неї спершу золото і каміння
прив'язав. Знову кричить Котигорошко:
– Опускайте ще раз, добрі молодці, мотузку. Сестра ваша
до вас повертається. Обережно піднімайте!

22.

Та не дарма брати в зміїному царстві пожили. Непомітно для
себе зміїного духу набралися. В голові у них потьмарилося.
– Нащо ми його будемо витягувати? – кажуть. – Ми шестеро
змія не подолали, а він один зумів. Нас люди засміють. Та й
добро все нам дістанеться. Котигорошко здогадався, через
що затримка вийшла. Зрозумів, що погане проти нього
надумали. Прив'язав до мотузки камінь і кричить: – Тягніть
мене! Підтягнули брати камінь вище та й відпустили мотузку.
Упав камінь униз. Розсердився Котигорошко. «Гарні ж у мене
брати!» – думає.

23.

Довелося йому повернутися у підземне царство. Раптом хмари
набігли, вдарив грім, полив дощ із градом. Сховався
Котигорошко під деревом. Чує – в гнізді пташенята пищать.
Орлята маленькі. Дощем їх заливає. Заліз він на дерево,
зняв із себе сорочку, прикрив нею пташенят. А як дощ
припинився, прилетів орел.
– Це ти моїх пташенят від смерті врятував? – питає. – Чим мені
тобі віддячити?
– Винеси мене нагору, – попросив Котигорошко. Сів
Котигорошко на орла, і полетіли вони високо над землею.
Незабаром і рідну хату побачив.

24.

Підходить Котигорошко до хати й чує – брати в матері питають:
– А де ж наш менший брат?
– Виріс він, сильним став, пішов вас визволяти.
А в братів до того часу зміїний дух з голів вийшов. Соромно їм
стало. – То це наш брат врятував нас. А ми його в ямі кинули.
Ходімо швидше витягувати, рятувати його.А тут Котигорошко
до хати входить і каже:
– А я й сам вибрався.
Брати в Котигорошка
попросили пробачення.
Простив він їх.

25.

На радощах бенкетувати стали, Котигорошка
прославляти. І ми його, людину сміливу,
слухняного сина, брата вірного – славимо...

26.

Дайте відповіді на запитання
-Чому казка має таку назву?
-Яким був Котигорошко?
-Чи хотіли б ви бути схожими на
нього?
- Чому?
-Чого вчить нас ця казка?

27.

Читання “Ланцюжком.”

28. Табличні випадки додавання та віднімання

Табличні
випадки
Рефлексія.
Оберіть
відповідну додавання
цеглинку лего.
та віднімання