Отруєння грибами

1.

Отруєння грибами
Підготувала: Руленкова В.Є.

2.

Синдроми
Зважаючи на велику різноманітність отруйних
грибів і, відповідно, клінічної картини отруєння, у
науковій літературі та клінічній практиці, що
стосується цієї патології, прийнято розглядати
патогенез отруєння з точки зору розвитку синдромів,
що характеризують основний механізм токсичної дії
та патогенез отруєння тим чи іншим видом грибів із
зазначенням основних представників.

3.

Фалоїдиновий синдром
Розвивається при отруєнні Блідою Поганкою, Мухомором Смердючим, Мухомором
Весняним. Найбільш токсична Бліда Поганка. Токсичними речовинами, відповідальними
за розвиток отруєння, є аманітотоксин або аматоксин (аманітин, аманін, амануллін) і
фалотоксини. Аманітотоксин переривають синтез білка в клітині, що призводить до її
загибелі. Найбільш вразливі клітини з інтенсивним синтезом білка-гепатоцитів,
ентероцитів, нефроцитів, лімфоцитів. Тяжке отруєння розвивається при вживанні грибів у
кількості 1 г на 1 кг маси тіла.
- гастроентерит
- гепатотоксичність
- нефротоксичність

4.

Гіромітровий синдром
Розвивається при отруєнні грибами виду Гірометра - Gyrometrа: Строчок Звичайний,
Строчок Гігантський, Строчок Осінній, Сморчок Справжній, Сморчок Конічний. У
клінічній картині отруєнь строчками крім ураження печінки та нирок внаслідок наявності
в грибах органічних кислот (фумарова та ін.) розвивається гемоліз та, відповідно,
гемоглобінурійний нефроз. Кислоти руйнуються при кип'ятінні, а також при тривалому
висушуванні (не менше 3 тижнів) під дією кисню.

5.

Міко-атропіновий синдром
Токсичними
речовинами є похідні
ізоксазолу, мускарин,
похідні холіну і
ацетилхоліну.Речовини
впливають на гаммааміномасляну кислоту
головного мозку,
надаючи змішану
психотропну
дію.Загальний
токсичний ефект
визначається як
антихолінергічний.

6.

Судориновий (Мускариновий)
синдром
Отруєння викликають гриби роду
Говорушок та роду Волоконниця.
Токсичні речовини: мускарин та
його ізомери. У грибах міститься
мускарину в десятки та сотні разів
більше, ніж у грибах роду
Мухоморів: червоному та
пантерному.

7.

Паксилюсний синдром
Отруєння викликають гриби роду Свинушок.
Токсична речовина точно не відома,
передбачається, що вона близька до похідних
гідразину, речовина термолабільна. Токсична
дія відбувається через цикл іммнуоалергічних
реакцій, в результаті яких ушкоджуються
еритроцити та розвивається гемоліз,
найбільше виражено при повторному
вживанні грибів за рахунок кумулятивного
ефекту.

8.

Орелланіновий синдром
Вважається, що токсичні тільки
ті гриби, які містять одночасно
орелланін, кортинарин А і
кортинарин В. Основним
органом-мішенню цих токсинів
є нирки, у яких під їх впливом
через 2 – 4 доби розвивається
інтерстиціальний нефрит без
ураження клубочків.

9.

Проксимановий синдром
Отруєння викликає гриб Мухомор
насущний (Amanita proxima), який
раніше вважався їстівним. Токсична
речовина невідома, гриб смертельно
отруйний.

10.

Психодислептичний
(наркотичний) синдром
Клінічно проявляється
неадекватною поведінкою,
надмірним збудженням,
галюцинаціями (зоровими та
слуховими). Отруєння
грибами, що викликає
психодислептичний
синдром, включено до групи
Т40 відповідно до МКХ 10 у
клінічні рекомендації щодо
отруєння наркотиками та
психодислептиками.

11.

Клінічні прояви
- гастроентерит
- після закінчення ГЕ настає період «уявного благополуччя», що триває в середньому
близько 2 – 4 доби, стан та самопочуття пацієнта покращується, проте при тяжких
формах отруєння цей період може бути коротшим – від 8 до 12 годин
- ураження печінки (підвищення рівня
АЛТ,АСТ,гіпербілірубінемія,гіпопротеїнемія,іктеричність СО та шкіри,
енцефалопатія,гепатомегалія, ДВС-синдром)
- ураження нирок (олігоанурія,протеїнурія,набряки)
- ураження вегетативної НС (почуття жару, профузне потовиділення, посилення
секреції слини та сльозотеча; брадикардія, легкий міоз (!), бронхоспазм)

12.

13.

Діагностика
- клінічна (скарги, анамнез захворювання,
анамнез життя, фізикальний огляд)
- лабораторна (для визначення аманітину
використовують імуноферментний аналіз
типу ELISA, біохімія крові)
- інструментальна (УЗД ОЧП,
доплерографія печінки, радіоізотопна
гепатографія)

14.

Лікування
- корекція водно-електролітного балансу (Інфузія розчинів здійснюється при постійному
контролі відповідних лабораторних показників (Na+, K+, Ca2+, Cl-, осмолярність,
гематокрит, гемоглобін, загальний білок), ЦВТ. В якості інфузійних середовищ крім
розчинів натрію хлориду 0,9%, розчини, гідрокарбонат натрію 4% розчин, залежно від
показників КОС)
- захисна печінкова терапія (щоденне внутрішньовенне та внутрішньом'язове введення
вітамінів групи В1 (1 мл 5% розчину 2 рази на добу), В6 (1 мл 5% розчину 2 рази), В12 (200
мікрограм 2 рази).
Специфічні гепатозахисні препарати у зв'язку з високою ефективністю при отруєнні
аманітином зазначені в рекомендаціях ВООЗ як антидоти при цій патології, зокрема
розторопші плямистої плодів екстракт (Сілібінін, силімарин)
Як засоби, що мають органопротекторну дію, при отруєннях аматоксином протягом
перших 3 діб від моменту отруєння рекомендується внутрішньовенне введення
Бензилпеніциліну (Пеніциліну-G) натрієвої солі в дозі 300.000 – 1000.000 ОД/кг на добу.

15.

Лікування
Ефективним засобом гепатопротекторної дії є препарат ремаксол, який включає як активні
компоненти бурштинову кислоту, N-метилглюкамін (меглумін); рибоксин (інозин),
метіонін та нікотинамід.
- зондове промивання шлунку + ентеросорбенти (активоване вугілля
1г\кг,ентеродез,полісорб)
- форсований діурез
- гемосорбція, плазмаферез, гемодіаліз(креатинін
більше 0,5 ммоль/л), гіперкаліємія
(К+ вище 6 ммоль/л), гіпергідратація
- симптоматичне лікування(метоклопромід,спазмолітики, седативні, бензодіазепіни при судомах, атропін
-0.1% при мускариновому синдромі)

16.

17.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!