Комунікативність і риторична майстерність у науково-педагогічній діяльності

1. Комунікативність і риторична майстерність у науково-педагогічній діяльності

Учитель живе, поки він учиться сам:
коли він перестає вчитися,
в ньому вмирає Вчитель.
К. Ушинський

2. Питання для розгляду

1. Сутність ділового спілкування. Складові
процесу педагогічного спілкування.
2. Педагогічна комунікація як ключовий
елемент освітнього процесу.
3. Канали передавання інформації:
загальна характеристика, специфічні
особливості.
4. Риторичні підходи до засобів здійснення
педагогічної комунікації.
Лекція для слухачів курсів підвищення
кваліфікації ІПКК ПК НАВС
підготовлена професоркою кафедри
філософії права та юридичної логіки,
Відмінник освіти України
Н.С. Полудьонною

3. Педагогічна комунікація

— система безпосередніх чи опосередкованих зв'язків, взаємодій
педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних
засобів, засобів комп'ютерної комунікації з метою взаємообміну
інформацією, моделювання, управління і регулювання професійнопедагогічних відносин.
(Волкова В. Ф. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посібник / В.
Ф. Волкова. – К., 2006)
Специфіка полягає в його поліоб'єктній спрямованості:
- на навчальну взаємодію,
- на студентів з метою їх особистісного розвитку,
- на предмет засвоєння знань .

4.

Основні функції:
Інформативно-комунікативна — з нею пов'язані
процеси:
передача-прийом інформації та відповідна реакція
на неї.
Регулятивно-комунікативна
—
поведінки, вплив на мотиви, мету
програму дій, прийняття рішень.
коригування
спілкування,
Афективно-комунікативна — взаєморегуляція та
взаємокорекція поведінки, здійснюється контроль над
усією сферою діяльності. Можуть застосовуватися
навіювання, наслідування, переконання.

5. Складові процесу пелагогічного спілкування

Комунікація (від лат. «communico» – роблю
спільним, пов’язую ) – є обміном науковою та
навчальною інформацією між суб'єктами
спілкування, а також думками, інтересами,
почуттями.
Перцепція
(від
лат.perception
–
сприйняття)
– процес сприймання та
встановлення
на
цій
основі
взаєморозуміння.
Інтеракція (від лат. іnter – між + act – дія) –
полягає в обміні не тільки знаннями, ідеями,
але і впливами, взаємними спонуканнями,
діями.

6. Сфери професійної комунікації педагогічного працівника

Усне мовлення
Письмове мовлення
Аудиторна групова робота
Дидактичне проектування
Індивідуальна робота,
консультування
Підготовка планів-конспектів занять
Спілкування з колегами
Звітна документація
Виступи на наукових конференціях,
на захисті дисертацій
Наукові публікації
Консультування практиків
Підготовка й аналіз нормативних
актів, пропозицій щодо
удосконалення діяльності
Спілкування з керівниками
Організаційно-управлінська
документація

7. Види спілкування (за суб’єктом діяльності)

Міжособистісне
Людина-людина
Групове
Спілкування у групі
полілог
Соціальне
Спілкування із
неструктурованою
групою

8. Модель спілкування - 2

Я – Кажу.
За чим слідкуємо?
1) Чи передають слова мої думки
повністю?
2) Чи розуміє мене слухач?
3) Як він ставиться до моїх слів?
4) Чи узгоджується його реакція з
моїми цілями? Чи таку реакцію я хотів
отримати.
• Так. Продовжуємо.
• Ні. Змінюємо тактику
• Ні. Перепитуємо у слухача,
відносно чого він починає реагувати
(напружуватись, боятись, сердитись,
радіти)

9. Невербальна комунікація

Кількість інформації, що
передається під час комунікації
Вербальна
Невербальна
Мова
7%
Інтонації
38%
Мова тіла
55%

10. Вербальне спілкування

промовляння
слухання
Активне
(ефективне)
Умови ефективного
промовляння:
1.Мета
2.Логічність
3.Стислість
4.Емоційна
забарвленість
5.Практична
значущість
Прийоми активного
слухання
1.Уточнення
2. Перефразування
3.Відтворення
4.Резюме
Пасивне
(неефективне)

11. Стилі спілкування:

Авторитарний
Маніпулятивний
Конвенціональний
(договірний)
Духовний
В стилі відображаються:
а)
особливості
комунікативних здібностей
педагога;
б)
досягнутий
рівень
взаємовідносин;
в) творча індивідуальність
педагога.

12.

Типи комунікативної поведінки викладача
“Сократ” полюбляє дискусії, сперечання і провокує
студентів
“Майстер” є взірцем у ставленні до справи, який
студенти мають наслідувати;
“Генерал”
уникає
двозначності,
підкреслено
вимогливий, жорстко вимагає слухняності, вважаючи,
що студент має підкорятися його наказам;
“Менеджер” стиль, що характеризується атмосферою
ефективної діяльності групи, індивідуальним підходом до
студентів, заохоченням їх ініціативи;
“Тренер” (атмосфера в групі пройнята духом
командної належності; педагогу відведена роль того, хто
надихає групу, для кого головне — кінцевий результат,
перемога;
“Гід”
“ходяча
енциклопедія”,
йому
притаманні
лаконічність, точність, витримка, технічна бездоганність,
що нерідко породжують нудьгу.

13. Засоби комунікативного впливу на людину

Примус
Маніпуляція
Переконання

14. Складові процесу спілкування (антична модель риторики)

Етос
Логос
Пафос
Хто мій
співрозмовник?
Наскільки я його
поважаю?
Що саме я хочу
Як я це говорю?
йому повідомити? Які виразні
засоби для цього
використовую?
Етика
Теорія комунікації
Риторика

15. Висновки до лекції:

Отже, педагогічне спілкування – це форма
навчальної взаємодії педагога зі студентами, що
здійснюється за допомогою засобів мовленнєвого
й немовленнєвого впливу та передбачає
досягнення змін у пізнавальній, мотиваційній,
емоційній і поведінковій сферах суб'єктів
спілкування.
. Педагогічне спілкування є одним із важливих
засобів педагогічної взаємодії. У процесі
спілкування педагога і студента не тільки
реалізуються функції навчання, виховання та
розвитку, а й вирішуються інші важливі
педагогічні завдання.