Пієлонефрити, гострі та хронічні

1.

Тема:

2.

План
• Дати визначення.
• Етіологія.
• Основні клінічні синдроми.
• Лабораторна, інструментальна та
функціональна діагностики.
• Перебіг хвороби.
• Принципи лікування.
• Диференційна діагностика.
• Особливості догляду.
• Участь м/с в профілактиці захворювань, у
диспансеризації хворих.
• Санаторно курортне лікування.

3.

Пієлонефрит – неспецифічне інфекційно-
запальне захворювання нирок із ураженням
ниркової паранхіми, чашечок та мисок.
Пієлонефрит
Первинний
20 % випадків
Вторинний
80 % випадків
Серед осіб із захворюванням нирок
У 72 % випадків виявляють
хронічний пієлонефрит
У 14 % випадків виявляють
хронічний гломерулонефрит

4.

Гострий пієлонефрит – гострий запальний процес у
нирковій паренхімі та чашечково-мисковій системі.
Гнійні пієлонефрити розвиваються у третини пацієнтів.
ЕТІОЛОГІЯ
клебсієлла
стрептокок
кишкова
паличка
стафілокок
вульгарний
протей
ентерокок

5.

Сприятливi чинники
1. Порушення загального стану макроорганізму,
ослаблення його імуннобіологічної реактивності.
2. Зниження опірності організму до інфекцій внаслідок
перевтоми.
3. Перенесення тяжких запальних урогенітальних
захворювань.
4. Гіповітаміноз.
5. Розлади кровообігу.
6. Хвороби печінки і інші

6.

Шляхи проникнення інфекції
в тканину нирок:
1. Гематогенний.
2. Лімфогенний.
3. Через стінку сечовода.
4. По просвіту сечовода при наявності
міхурово-сечовивідного рефлюкса.
5. При проведенні інструментальних
досліджень (катетеризація сечового
міхура, цистоскопія, ретроградна
пієлографія і інші).

7.

Основні клінічні синдроми
Синдром
місцевого
запалення
Дизуричний
синдром
Синдром
загальної
інтоксикації
(резорбтивний)

8.

Резорптивний синдром
(загальної інтоксикації)
Зненацька:
Часто
Приєднується:
Підвищення t°
Біль в м’язах,
суглобах, голові
Озноб
Загальна слабкість,
розбитість
Нудота
Блювання

9.

Синдром місцевого запалення
У попереку
Біль різної
інтенсивності
У ділянці нирок
Iррадiацiя болю
У пахову
дiлянку
та
Надлобкову
дiлянку

10.

Дизуричний синдром
Часті
сечовиділення
Різі
Печія

11.

Дані фізикального обстеження
Огляд пацієнта
Ознаки
синдрому
загальної
інтоксикації
гіперемія
Бімануальна
пальпація
Перкусія (с-м
Пастернацького)
Біль у
підребер’ї та
поперековій
ділянці на боці
ураженої нирки
Позитивний або
різко позитивний
пітливість
Біль у
м’язах
або
Може бути і
негативний

12.

Дані додаткових методів обстеження :
Клінічний аналіз
сечі
Протеїнурія не
перевищує 1,0 %
г/л зрідка досягає
2-3 г/л, або
відсутня
Циліндрурія
Еритроцитурія
(у вигляді
переважно
мікрогематурії)
Лейкоцитурія
(піурія)
зернисті
восковидні

13.

Виражений
лейкоцитоз
до 30-40 х
109/л
Клінічний аналіз
крові
Поява
юних
форм
Збільшення числа
паличкоядерних
Нейтрофільний
зсув
лейкоцитарної
формули вліво
Прискорення
ШОЕ до 40-80
мм/год
Можливе
зниження
рівня
гемоглобіну
Мікробіологічне дослідження сечі
Бактеріурія (не менше 50-100 тисяч мікробних тіл у
1 мл сечі підтверджує діагноз ГП)

14.

Порушення азотвидільної
функції нирок
Функціональна недостатність
спостерігається у 1/3 пацієнтів (при
двохсторонньому процесі)
Оглядова урографія
Можна встановити наявність
Рентгенконтрастних
конкрементів і їх локалізацію

15.

Екскреторна урографія
Дозволяє виявити конкременти
та ознаки, які не виявляються
при оглядовому дослідженні
Розширення
Дискінезію
сечовивідних
шляхів
або
Звуження

16.

Оцінює
функціональну
спроможність нирки
Радіоізотопне
сканування
УЗД нирок
Ендоскопічне
дослідження
Хромоцистоскопія
Розміри нирок
визначає
У нирках
Наявність
конкрементів
У сечовивідних
шляхах
Цитоскопія

17.

Санація
вогнищ
інфекції
Статевих
органів
Профілактика
Особливо
хронічних
захворювань
Попередження
різкого
переохолодження
Сечовивідних
шляхів
Диспансерному спостереженню
підлягають пацієнти виписані із
стаціонару
Виздоровлення
ч/з 2-3 тижні
Прогноз
Перехід у
хронічну
форму

18.

Гострий пієлонефрит
може трансформуватися
у хронічний пієлонефрит
Критерієм трансформації гострого
пієлонефриту у хронічний є
тривалість захворювання
більше 2-3 місяців

19.

Етіологія
Сальмонелли
Кишкова
паличка
Мікоплазма
Вульгарний
протей
Ентерокок
Синегнійна
паличка
Грибки
Віруси
Стафілокок

20.

Сприяючі чинники
Функціональні і морфологічні зміни із сторони верхніх і нижніх
сечових шляхів (вроджені і набуті), які ведуть до порушення їх
прохідності в будь-якому місці (камені сечовивідних шляхів,
аденому простати у чоловіків, вагітність тощо);
Захворювання які сприяють ураженню нирок (цукровий діабет,
хронічні вогнища, інфекції);
Гіповітамінози;
Переохолодження;
Зниження імунної реактивності організму;
Втома;
Перевантаження;
У мужчин – є вік (у осіб похилого віку пієлонефрит виникає
частіше);
Порушення у венозному і лімфатичному апараті нирки;
Виникнення рефлюксів.

21.

1.Синдром
загальної
інтоксикації
розбитість
Основні клінічні
синдроми
2.Місцевий
больовий синдром
пітливість
3.Дизуричний
синдром
біль голови
відсутність
апетиту
Ніктурія
схуднення
Монотонний
субфебрилітет
4.Гiпертензивний
синдром
(10-40 %)
5.Порушення
функції нирок
Поліурія виділення
протягом доби
2-3 л сечі

22.

Дані фізикального обстеження
Помірна
одутлість
обличчя
Набряклість
повік
Позитивний с-м
Пастернацького
(не завжди)
Блідість
шкіри

23.

Додаткові методи дослідження
Прискорення
ШОЕ
Протеїнурія не
перевищує 1 г/л
Лейкоцитурія
становить 5-10; 15-20; і
рідше 50-100 і більше
в п/з
Клінічний
аналіз крові
Анемія у 50 %
пацієнтів
Лейкоцитоз
Клінічний
аналіз сечі
Достовірні
лабораторні ознаки
Активні лейкоцити
понад 10-25 %
Гематурія у вигляді
мікрогематурії
у
30 % пацієнтів

24.

Дослідження добової сечі на білок
Добова втрата білка із
сечею перевищує 3 г/л
Діагностичним критерієм пієлонефриту
є підвищення рівня лейкоцитів при дослідженні
За методом Нечипоренка
понад 2,5 млн/л
За методом
Каковського-Аддіса
понад 4 млн/добу

25.

Проба за Зимницьким
Швидко розвиваються ознаки порушення
концетраційної функції нирок
Ізостенурія
Зниження
максимальної
відносної
щільності сечі
Згодом
розвиваються
Гіпоізостенурія
Поліурія
Полакіурія
Ніктурія

26.

Рентгенологічне дослідження
Неоднакові
розміри нирок
Нерівність
контурів нирок
Незвичайне
розміщення
Радіоізотопне дослідження нирок
Ренографія
Порушення
функції нирок
Дозволяють
встановити
Сканування
Особливості їх
кровопостачання та
уродинаміки верхніх
сечових шляхів

27.

Перебіг хронічного
пієлонефриту
В наслідок збільшення тривалості захворювання
тривалість “світлих” проміжків зменшується,
а частота загострень збільшується
Ускладнення
Некротичний
папіліт
Септикопіємія
Уремія
Транзиторна,
стабільна
чи злоякісна
гіпертензія
Гіпохромна
анемія

28.

ДІЄТИЧНЕ ХАРЧУВАННЯ:
Режим харчування
Кратність вживання їжі
Вміст білків від 80г. до 20г.
Вміст жирів від 100г. до 80г.
Вміст вуглеводів від 450г. до
350г.
Залежить від динаміки клінічної картини та результатів лабораторних аналізів.

29.

Медикаментозне
лікування
Антибактеріальна терапія
Вибір уроантисептика
визначається характером збудника
Наприклад :
Ампіцилін
Сульфаніламід
и
Кишкова
паличка
Цефалоспорини
Левоміцити
н
Гентаміцин

30.

Високоефективний
ампіцилін
карбеніцилін
Ентерокок
гентаміцин
Помірноефективний
тетрацикліни
нітрофурани
Стафілокок
цефалоспорини
карбеніцилін
гентаміцин
нітрофурани
сульфаніламіди

31.

І. Група пеніцилінів
Бензилпеніцилін в/м по 500 тис. – 1
млн ОД кожні 4 год.
Клоксацилін – в/м по 1 г кожні 4-6
год.
Ампіокс – всередину по 0,5 – 1 г 4
рази на добу, в/м по 0,5 – 1 г кожні 4
рази на добу
Карбеніцилін – в/м, в/в по 1-2 г 4
рази на добу
Азлоцилін – в/м по 2 г кожні 5 годин
або в/в краплинно

32.

Цефазолін (кефзол) – в/м, в/в по 1-2 г
кожні 8 годин
Цефалотин – в/м, в/в по 0,5-2 г кожні
4-6 годин
Цефаклор (цеклор) – усередину по
0,25-0,5 г 3 рази на добу
Цефтріаксон (лонгацеф) – в/м, в/в по
0,5-1 г 1-2 рази на добу

33.

3. Карбапенеми
Іміпінем – в/в краплинно по 0,5-1 г на 100 мл 5 % р-ну
глюкози чи в/м по 0,5-0,75 г кожні 12 годин з лідокаїном
Циластин – в/в краплинно по 0,5-1 г на 100 мл 5 % р-ну
глюкози чи в/м по 0,5-0,75 кожні 12 годин з лідокаїном
4. Препарати монобактамів
(моноциклічні бета-лактами)
Азтреонам (азактам) – в/м, в/в по 1-2 г кожні
6-8 годин або по 0,5-1 г кожні 8-12 годин

34.

5. Аміноглікозиди
Гентаміцин – в/м, в/в по 3-5 мг/кг на
добу за 2-3 введення
Тобраміцин (бруламіцин) – в/м, в/в по
3-4 мг/кг на добу за 2-3 введення
Сизоміцин – в/м, в/в краплинно на 5 %
р-ні глюкози
Амікацин – в/м, в/в по 15 мг/кг на
добу за 2 введення

35.

6. Лінкозаміни
Лінкоміцин (лінкоцин) – у середину по 0,5 г 4
рази на день, в/м, в/в по 0,6 г кожні 6-8 год.
Кліндаміцин (далацин) – у середину по 0,15-0,45 г
кожні 6 годин, в/м, в/в по 0,6 г кожні 6-8 годин
7. Група левоміцетину
Левоміцетин ( хлорамфенікол) – у середину по 0,5 г кожні 4 години
Левоміцетин сукцинат (хлороцид С) – в/м, в/в по 0,5-1 г 3 рази на
добу

36.

8. Фосфоміцин
Фосфоміцин (фосфоцин) – у середину по
0,5 г кожні 6 год, або в/в краплинно по 2-4
г кожні 6-8 годин
9. Тетрацикліни
Метациклін (рондоміцин) – у середину по 0,3
г 2 рази на день за 1-1,5 години до їжі
Доксициклін (вібраміцин) – у середину, в/в
краплинно по 0,1 г 2 рази на день

37.

ІІ. Сульфаніламіди
Уросульфан – приймають по 1 г 4-6 разів на
добу
Бактрим (бісептол) – у середину в таблетках по
480 мг за 2 прийоми (6 мг/кг), в/в по 5 мл
розводити в ізотонічному розчині натрію
хлориду 2 рази на добу
Гросептол – у середину 2 рази на добу,
добова доза 6 мг/кг
Лідаприм – містить сульфаметрол та
триметоприл

38.

ІІІ. Хінолони І покоління
Оксолінова кислота (грамурин) приймають
по 2 таблетки 2 рази на день
Піпемідієва кислота (палін) – приймати по
0,4 г 2 рази на день
ІV. Фторхінолони
Ципрофлоксацин (ципробай) таблетки
по 0,25 і 0,5 г, флакони по 0,2 г
Офлоксацин (таривід) – таблетки по
0,1 і 0,2 г, флакони для в/в введення по
0,2 г

39.

V. Нітрофуранові сполуки
Фурадонін – таблетки по 100 мг.
Приймають по 100-150 мг 3-4 рази на
день
Фурагін –таблетки та капсули по 50 мг
VІ. Хіноліни
Нітроксолін (5-НОК) –таблетки по 50 мг
приймають у середину по 2-4 таблетки 4
рази на день, курс до 2-х тижнів

40.

VІІ. Нестероїдні
протизапальні препарати
Вольтарен (диклофенак) – приймають по
250 мг 3-4 рази на день після їжі протягом 34 тижнів
VІІІ. Препарати, що покращують
нирковий кровообіг
Трентал – таблетки по 0,2 г приймають по 1-2 таблетки 3 рази на день
Курантил – таблетки по 25 мг по 1 таблетці 3-4 рази на день, курс 3-4
тижні
Венорутон – капсули по 300 мг і ампули по 5 мл
10 %-р-ну

41.

ІХ. Адаптогени
Настойка женьшеню, настойка
китайського лимонника по 30-40
крапель 3 рази на день
Х. Імуномодулятори
Левамізол (декарис) – застосовують по 150 мг
1 раз на 3 дні протягом 2-3 тижнів
Тималін – в/м по 10-20 мг 1 раз на день (5
днів)
Т – активін вводять в/м по 100 мкг 1 раз на
день (5-6 днів)

42.

Болi в
поперековiй
дiлянцi
Пiдвищення
температури
тiла, озноб
Дизурiя
Болi в мязах,
cуглобах
Головний
бiль,
гiпертензiя

43.

Проблема
Біль в попереку.
Причина
Запальний процес в нирках.
Мета
Зменшити больові відчуття хворого.
Втручання
1. Провести бесіду з пацієнтом, пояснити причину
цих симптомів.
2. Рекомендувати ліжковий режим.
3. Розповісти про необхідність дотримання дієти 7 А.
4. Пояснити механізм дії препаратів, які призначив
лікар.
Реалізація плану
догляду
Проводити заплановані втручання.
Оцінка результатів
Зменшення больових вудчуттів у хворого.

44.

При гострому
пiелонефритi:
• диспансерний
нагляд напротязi
1 року пiсля виписки
iз стацiонару при
нормальних
показниках сечi;
• при змiнах в сечi –
диспансерний
нагляд до 3 рокiв.
При хронiчному
пiелонефритi:
• в першi 2 роки –
диспансернi огляди
1 раз в 3 мiсяцi;
• в наступнi 3 роки –
2 рази на рiк.